Західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин

західнополіські назви деяких весняних лікарських рослин Значний інтерес в аспекті вивчення місцевих говорів становить дослідження народних назв лікарських рослин. Адже часто одна і та ж назва в різних місцевостях використовується для позначення кількох рослин і, навпаки, певний вид може мати різні місцеві назви [4; 5; 7]. Аналіз наявних публікацій свідчить, що територія Західного Полісся залишається маловивченою у цьому плані.

Ми наводимо народні назви медунки темної (Pulmonaria obscura Dumort), первоцвіту весняного (Primula veris L.), суниць лісових (Fragaria vesca L.), фіалки триколірної (Viola tricolor L.), барвінку малого (Vinca minor L.), конвалії звичайної (Сonvallaria majalis L.), які використовуються жителями сіл Замлиння, Хворостів (Любомльського р-ну Волинської обл.), Колодяжного (Ковельського р-ну Волинської обл.), Затурець (Локачинського р-ну Волинської обл.), Городниці (Млинівського р-ну Рівненської обл.), Ківерець (Волинської області), Липин (Луцького р-ну Волинської обл.).

У селах Затурці, Городниця, Замлиння медунку темну (Pulmonaria obscura Dumort) називають меидyнка. Така назва пов’язана з медоносними властивостями цієї рослини і є похідною від слова «мед» [3, 430]. Зазначимо, що найменування медунка на території України використовується також для позначення гадючника в’язолистого (Filipendula ulmaria L.), глухої кропиви білої (Laminum album L.), первоцвіту весняного (Primula veris L.), котячої м’яти справжньої (Nepeta cataria L.), перестріча гайового (Melampyrum nemorosum L.), чистця однорічного (Stachys annua L.) та інших рослин-медоносів [7, 105]. У Любомльському районі (Хворостів) поряд з назвою меидyнка використовується й інша — смоуктyнчиекие. Схожа назва — смx03CCкалк'иі - зафіксована нами у Колодяжному. Місцеві жителі пояснюють це найменування тим, що діти люблять висмоктувати нектар із квіток цієї рослини. У селі Липини зафіксована назва лx0384×03CCгочницx0384а, що говорить про її застосування при лікуванні легеневих хвороб.

Майже у всіх населених пунктах, де проводилось опитування, первоцвіт весняний називають первоуцx0384в'iтом. Ця назва, як і та, що поширена в селі Замлиння — рaнx0384:ій цx0384в'iт, вказує на час цвітіння рослини (вона зацвітає у наших лісах однією з перших). На Полтавщині первоцвітом називають печіночницю звичайну (Hepatica nobilis Mill.) [7, 125], а на Поділлі - підсніжник звичайний (Galanthus nivalis L.). У селі Липини поряд з назвою первоуцx0384в'iт трапляється й прамyлx0384а лx0384ісовa. Схожа назва — примyлка — зафіксована у Ківерцівському районі. Ці найменування, напевно, походять від латинського слова — primula (перша) [6, 680], що також вказує на ранню вегетацію рослини.

На досліджуваній території спостерігається значна різноманітність назв суниць лісових. У Липинах і Затурцях найменування цієї рослини близьке до наукового — сунuцx0384і. Походження цієї лексеми пояснюється по-різному. Зокрема, припускали її спорідненість з древньоіндійським x03C2x014Dnas (червоний, багряний) [8, 803−804]. У Ківерцівському районі вживається назва лx0384ісовa йaгода. У Колодяжному лісові суниці називають поузx0384yнк'иі лx0384існx0384iи. Схожі назви зафіксовані у Любомльському районі - бзx0384yмкие (Хворостів) і боузx0384yмкие (Замлиння). Це запозичення з польської мови — poziomki (cуниці). Подібні найменування наводяться Г. К. Смиком [7, 263]: поземка, позюмка, пазьомка.

Значна кількість записаних нами народних назв фіалки триколірної пов’язана з поєднанням різних кольорів у її квітках, у які, за місцевою легендою, перетворилися брат і сестра: брaтx0384ік'і (Липини), брaткиі (Затурці), брaтx0384ікие (Замлиння), брaтик’иі (Колодяжне), брaтик’иі полx0384ов'uі (Городниця, Ківерці), Івaн та Мaрйа (Хворостів). У Ківерцях трапляється й інша назва — зaйачий риіпйашx03CCк.

Народні найменування барвінку малого (Vinca minor L.) в цих селах не мають особливих відмінностей: барв’iнок (Прилуцьке, Колодяжне, Городниця), барвuнок (Липини), барвeнок (Замлиння, Хворостів). Відомо, що слово барвінок запозичене через польську (barwinek), чеську (barvinek) та німецьку мови з латинської - pervinca [1, 141].

У селах Липини, Затурці, Хворостів, Замлиння, конвалію звичайну (Сonvallaria majalis L.) називають коунвaлія. Відомо, що ця назва прийшла до нас із польської мови (konwalia), а походить з латинської - (lilium) convallium (буквально «(лілея) долин») [2, 547]. Також трапляються найменування лaндиш (Ківерці, Городниця), лaндаш (Колодяжне). Вони запозичені з польської мови і виникли від стягнення назви x0142anie uszko (буквально «вушко лані») [3, 148]. У Колодяжному зафіксована й інша назва конвалії звичайної - сеирдeчник, яку місцеві жителі пояснюють використанням цієї рослини для лікування серцевих захворювань.

Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати про існування значних відмінностей у народних назвах лікарських рослин у межах досліджуваної території. Зібрані дані можуть бути використані при опрацюванні рецептів місцевої народної медицини.

Література Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. — Т. 1. — К.: Наук. думка, 1982. — 631 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. — Т. 2. — К.: Наук. думка, 1985. — 570 с.

Етимологічний словник української мови: У 7-и томах. — Т. 3. — К.: Наук. думка, 1989. — 550 с.

Сабодаш І.В. Типологія назв Rosa canina L. в говорах української та інших слов’янських мов // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. -Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. — С. 54−70.

Сабодаш І.В. Прояв народної етимології в українських діалектичних назвах флори // Дослідження лексики і фразеології говорів українських Карпат. — Ужгород: Радянське Закарпаття, 1982. — С.71−79.

Словник іншомовних слів // За ред. О. С. Мельничука. — 2-е вид. — К.: Головна редакція УРЕ, 1985. — 966 с.

Смик Г. К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. — К.: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1991. — 416 с.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. — Т. 3. — М.: Прогресс, 1971. — 827 с.