Географія зернових культур

Зерновое господарство є важливим частиною агропромислового комп;

лекса Росії і близько республік СНГ.

Виробництво збіжжя у Росії у 1994 року становило 81,3 млн. т, а в.

цілому в республікам СНД — 147,5 млн.т.

Основні зернові масиви Росії перебувають у Поволзькому, Запад;

но-Сибирском, Уральському, Северно-Кавказском і Центрально-Черноземном.

економічних районах. Ці райони є головними производителями.

зерна. Значними виробниками зерна серед республік СНД крім Рос;

ці є також і Україну і Казахстан.

Головною і найбільш поширеної продовольчої (хлебной).

культурою у світовій і російському землеробстві є пшениця — озимая.

і ярова. Усього під посівами пшениці, у Росії у 1994 року находилось.

22,1 млн. га. Обсяг виробництва пшениці становив 32 млн. т. Посевы.

ярої пшениці розміщуються в цілинних районах півдня Сибіру та Уралу і в.

Заволжя. Головними районами вирощування озимої пшениці є Севе;

ро-Кавказский і Центрально-Черноземный економічні райони. У этих.

районах слід виділити Краснодарський і Ставропольський краю і Рос;

товскую область, соответствено, у першому та Воронезьку і Курську об;

ласти — у другому районах.

На першому місці із виробництва хліба займає Северо-Кавказский.

економічний район. Йому доводиться 22,6%. Далі йдуть Поволжский.

район — 17,4%, Уральський — 14%, Західно-Сибірський — 11,4% і Централь;

но-Черноземный — 11,1% (1991;1992гг.).

За інших державах СНД головними районами вирощування озимой.

пшениці є степова і лісостепова зона України та Молдова. Яровая.

пшениця окрім Росії вирощується в цілинних районах Казахстана.

Другий продовольчої зерновий культурою у Росії является.

жито. Площа посівів жита у Росії 1994 року становила 3,9 млн. га.

Врожай жита становив 6 млн. т. Більше стійка до холодів і менше требо;

вательная до типам грунтів, ніж пшениця, жито вирощується головним образом.

в Нечорноземної зони і лісостепових районах країни. Основними районами.

її продукування є Ульяновська і Самарська області, і навіть Та;

тарстан в Поволзькому районі, Орловська, Смоленська і Тверська области.

Центрального району, Пермська область і Удмуртія в Уральському районе.

Серед республік колишнього СРСР жито вирощується поки що не Україні, в Бело;

руссии, в Литве.

Значну групу продовольчих зернових культур составляют.

круп’яні культури — просо, гречка і рис.

Посіви проса займали у Росії 1994 року 1,1 млн. га. Було со;

брано О, 5 млн. т зерна. Просо — сама засухоустойчивая культура; сеют.

її переважно у сухих степах Поволжя і півдня Уралу, і навіть в.

Центрально-Черноземном і Північно-Кавказькому районах. У СНД просо выра;

щивают в Україні й у Казахстане.

Великий ареал вирощування гречки: від Архангельської області до.

Кавказу і Причорномор’я у частині країни, в Сибири.

і Далекому Сході. Посівні площі торік склали 1,8.

млн. га і виробництво — 0,8 млн. т. Основними районами її производства.

є Брянська, Курська і Орловська області, Татарстан, в меньших.

розмірах — Забайкаллі і Далекий Схід. Поза Росії гречка выращивает;

ся в лісостепах та Полісся України, не в Північному Казахстані, Белоруссии.

Рис є найбільш высокоурожайной продовольчої культурой.

При врожайності 27,1 цент./га його посіви у Росії займають 0,2 млн га.

Основними територіями вирощування рису є зрошувані землі и.

осушувані плавні в низов’ях річок Кубані і Терека в Северо-Кавказском.

економічному районі, річки Волги в Астраханській області й на Прихан;

кайской низовини у Приморському краї. Серед республік СНД рис выращи;

вают в Узбекистані, Азербайджані, Казахстане.

До групи зернобобових продовольчих культур ставляться горох,.

сочевиця і квасоля. Горох найчастіше сіють в Нечорноземної зоні, фасоль.

і сочевицю у північній частині смузі чорноземів європейській частині. У цілому нині по;

сєви зернобобових займають 2,0 млн га у московському Центральному, Центрально-Черно;

земній, Волго-Вятском, Поволзькому, Уральському економічних районах, на.

півдні Сибири.

Найпоширенішими зерновими кормовими культурами в России.

та СНД загалом є ячмінь, овес і кукурудза. Сумарно вони занимают.

понад 40 відсотків усього посівної площі, зайнятою під зерновими куль;

турами. Саму велику площа їх у Росії займає ячмінь — 16,4.

млн га. Посіви ярового ячменю розміщуються практично переважають у всіх экономи;

ческих районах. За обсягом виробництва ячмінь на другому после.

пшениці місце у Росії. У 1994 р. виробництво ячменю становило 27.

млн. т. Особливо великі вони у Північно-Кавказькому, Центрально-Чернозем;

ном і Поволзькому економічних районах, і навіть Півдні Сибіру та в Се;

веро-Западном районі. Озимий ячмінь вирощують лише з Північному Кав;

казе. У країн СНД ячмінь вирощується в Україні й у Казахстане.

Овес серед зернових культур третім місцем у Росії. Его.

посівні площі й обсяги виробництва 1994 р. склали 8,3 млн. га.

і 10,7 млн. т відповідно. Овес висівається головним чином нечер;

ноземных і лісостепових районах європейській частині Росії, у Сибіру і на.

Далекому Сході. Основними виробниками вівса є Волго-Вятс;

київ, Центрально-Черноземный і Уральський економічний райони. Поза Рос;

ці овес вирощується у Прибалтиці, Білорусі, північ від Казахстана.

Кукурудза у світовій сільське господарство є важливим коромо;

виття культурою. Вона вирізняється високою врожайністю (до й на юге.

Франції середня врожайність кукурудзи становить понад 60 ц/га). Однако.

природно-кліматичні умови не дозволяють вирощувати куку;

рузу з великої ареалі. У Росії її посіви кукурудзи поширені в.

Центрально-Черноземном і Північно-Кавказькому економічних районах. По;

севные площі під кукурудзою торік склали 0,5 млн. га, а.

збір кукурудзи зерна становив 0,9 млн. т. Серед країн СНД главным.

виробником кукурудзи є, хоча її вирощують також в.

Молдавії, Грузії, Казахстані. Водночас у центральної смузі евро;

пейской частини Росії, Півдні Сибіру та півночі Казахстану кукурудза высе;

ивается на зелений корм і силос.

Регіональні розбіжності в валовий збір зерна.

По валовому збору зернових культур серед економічних районов.

Росії перше місце займає Північно-Кавказький район. До п’ятірки круп;

нейших районів зі збирання зерна входять також Поволзький, Уральский,.

Центрально-Черноземный і Західно-Сибірський економічні райони. В.

цих районах збирається понад 75% всіх зернових які у России.

Ці самі п’ять районів лідирують збирання збіжжя у розрахунку насе;

ления. Тільки три з них же в Центрально-Черноземном, Северо-Кав;

казском і Поволзькому — збір зерна душу населення перевищує тонну на.

людини. У Уральському і Западно-Сибирском районах на свою душу населения.

збирається близько 700 кг.

Найменший збір зерна зокрема у Північному Північно-Західному и.

Далекосхідному економічних районах. Сумарний збір збіжжя у этих.

трьох районах ледве сягає 2% від загальноросійського. Ці самі райони явля;

ются і найменш забезпеченими зерном душу населення. У Дальневос;

точному збір зерна душу населення становить 130 кг, не в Північному он.

не сягає 100 кг, а Північно-Західному 50 кг на людини. У осталь;

ных районах збирається від 300 до 700 кг для душу населения.

За даними 1992 року споживання збіжжя у Росії становило 117,7 млн т.

або близько 800 кг душу населення. За такого рівня споживання зер;

нових культур ними повністю забезпечують себе лише 3 району. Даже.

Уральський і Західно-Сибірський економічний райони, де валовий сбор

зернових досить великий, не можна вважати повністю самообес;

печенными зерном. А, наприклад, у Північному районі душове проиэводство.

збіжжя у 10 разів менша середнє в Росії рівня її потребления.

Якщо пов’язувати душове виробництво зерна з родючістю грунтів, то.

можна назвати, що максимальний збір збіжжя у розрахунку населе;

ния зокрема у районах, де землеробство ведеться у степовій і лесос;

тепной зонах з величезним переважанням чорноземів. Причому й у Центрально-Черно;

земній, й у Північно-Кавказькому економічних районах орні угодья.

займають значну частину території цих районів. Уральський і За;

падно-Сибирский райони відстають зі збирання зерна душу населення, пос;

кольку у яких вирощування зернових ведеться лише південних областях.

Мінімальний рівень подушного виробництва зерна зокрема у ра;

йонах з поганими якостями грунтів й у зонах ризикованого земледелия.

Загальний збір збіжжя у країн СНД у цілому 1994 року скоротився и.

становив лише 147,5 млн. т, що у 20% нижче, аніж у попередньому году.

Це було викликане, з одного боку, скороченням площ посевов.

зернових більшості країн СНД (крім Білорусі, Узбекис;

тана і Туркменистану). З іншого боку, на результати збирання сказались.

несприятливі погодні условия.

Лише Узбекистані та Туркменистані виробництво збіжжя у 1994 году.

зросла проти попереднім роком. Причому Туркменістані чет;

вертый рік поспіль збирається рекордний врожай зернових. Але це бы;

ло досягнуто виключно з допомогою розширення посівних площ при.

зниженні врожайності на 16% проти 1993 годом.

У першому місці за валовому збору зернових серед країн СНД нахо;

дится Росія. У ньому 1994 року було зібрано 81,3 млн т. зерна. Далее.

йдуть Україна — 35,5 млн т., Казахстан — 16,4 млн т і Білорусь — 6,1.

млн т. Але з душевому виробництву зерна Росія перебуває на чет;

вертом місці, виготовивши у 1994 року 548 кг для душу населе;

ния. Першу трійку виробників зерна душу населення составляют.

Казахстан — 977 кг, Україна — 685 кг і Білорусь — 589 кг. Таким об;

разом, країн СНД лише Казахстан є самообеспеченным зерно;

выми.

Здебільшого країн Співдружності ситуація у зерновому хозяйстве.

критична. Найбільш скрутне становище з постачанням зерном складыва;

ется в республіках Закавказзя, Таджикистані і Киргизії. У цих странах.

внутрішнє виробництво не перевищує мільйона тонн і покрывает.

лише незначну частину потреб у зерні. Особливо це относится.

до Вірменії, Грузії і Таджикистану, де виробництво зерна на свою душу насе;

ления не перевищує 100 кг на рік. Водночас у всіх таких республиках.

останніми роками душове виробництво зерна помітно скоротилося і со;

відповідально їх залежність від імпорту зерна ще більше усилилась.

Валовий збір зернових з країн СНД (млн. тонн).

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| Росія | 90,0 | 106,9 | 99,1 | 81,3 |.

| Україна | 38,8 | 38,5 | 45,6 | 35,5 |.

| Казахстан | 12,0 | 29,8 | 21,6 | 16,4 |.

| Білорусь | 6,3 | 7,2 | 7,5 | 6,1 |.

| Молдова | 3,1 | 2,1 | 3,3 | 1,8 |.

| Узбекистан | 1,9 | 2,3 | 2,1 | 2,4 |.

| Киргизія | 1,3 | 1,5 | 1,5 | 1,0 |.

| Туркменістан | 0,5 | 0,7 | 0,9 | 1,1 |.

| Таджикистан | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 |.

| Азербайджан | 1,3 | 1,3 | 1,1 | 1,0 |.

| Грузія | 0,6 | 0,5 | 0,4 | 0,3 |.

| Вірменія | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| СНД загалом | 155,5 | 191,4 | 183,9 | 147,5 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

Душове виробництво збіжжя у країнах СНГ (кг/год).

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| Росія | 599 | 719 | 667 | 548 |.

| Україна | 744 | 739 | 874 | 685 |.

| Казахстан | 710 | 1754 | 1275 | 977 |.

| Білорусь | 613 | 701 | 725 | 589 |.

| Молдова | 712 | 482 | 768 | 363 |.

| Узбекистан | 91 | 105 | 98 | 109 |.

| Киргизія | 308 | 338 | 336 | 234 |.

| Туркменістан | 137 | 183 | 226 | 256 |.

| Таджикистан | 53 | 46 | 45 | 43 |.

| Азербайджан | 187 | 175 | 149 | 139 |.

| Грузія | 105 | 92 | 75 | 63 |.

| Вірменія | 89 | 84 | 85 | 84 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

| У в середньому у СНД | 550 | 672 | 645 | 517 |.

+—————————+—————+—————+—————+—————+.

Проблеми експорту-імпорту зерна.

У минулому Росія була великою зерновий державою, яка постав;

ляла зерно експорту і займала перше місце постачанні цим продук;

тому країни Європи. Вивезення російського зерна світовий ринок постоянно.

зростав: в 1861—1865 рр. він становила близько 1,3 млн. т, а 1906;1910.

рр. — 9,9 млн. т, тобто збільшився практично в 7,7 раза.

Дефіцит зерна виник у СРСР 60-ті рр. Причинами зернового де;

фицита можна назвати низьку ефективність вітчизняного зернового.

господарства, великі послеуборочные втрати зерна, початок интенсивного.

розвитку тваринництва, що призвело до різкого зростання попиту на.

кормове зерно. Спочатку цей дефіцит покривався з допомогою импорт;

ных поставок, які одягали разовий характер (наприклад, в 1963 р. було за;

куплено збіжжя у навіть Канаді) і були мірою пом’якшення пос;

ледствий неврожаю. Згодом, особливо у у 70-ті і 80-ті рр., крупно;

масштабний імпорт зерна був постійних і здійснювався преимущественно.

з урахуванням довгострокових міжурядових угод, в соответствии.

із якими країна приймала він зобов’язання в щорічним закуп;

кам зерна там незалежно від цієї ситуації, що складається як і оте;

чественном зерновому господарстві, і на світовому зерновому рынке.

Імпорт зерна, як постійний і крупний джерело поповнення не;

статку його ресурсів, зберігся після розпаду СРСР й у Российской.

Федерації. Навіть у врожайному 1992 р. зерновий імпорт становив по стои;

мости близько 12,7% імпорту всіх видів товарів. У цілому нині там было.

закуплено понад 26% внутрішнього цьогорічного валового збору зерна, що превысило.

його державні закупівлі в вітчизняних товаропроизводителей.

На цей час зернове господарство Росії не задовольняє пот;

ребности країни у хлібі з допомогою власного виробництва. Рівень са;

мообеспеченности зерном в 1991;1992 рр. становив 79,7%, замість 84,2%,.

в 1986;1990 рр. Разом про те, попри значне скорочення про;

изводства зерна, Росія значно збільшила його як і страны.

далекого, і близького зарубіжжя. Основний культурою, вивезеної в.

країни далекого зарубіжжя, став ячмінь. Це пов’язано з поруч факто;

рів. З одного боку, ячмінь виявився єдиною зерновий культурой,.

чиє виробництво зросла проти 1993 р. З іншого стороны,.

попит на фуражне зерно у країні скоротився, передусім из-за.

триваючого спаду у тваринництві та зменшення платежеспособного.

попиту населення в щодо дорожчі види продовольства жи;

вотного походження. За даними митного комітету Росії, экспорт.

ячменю торік становив 280 тис. тонн. Практично весь экспорт.

припадав втричі країни: Саудівську Аравію, Естонію й Іран. Крім яч;

мене, в далекому зарубіжжі було вивезено 60 тис. тонн пшениці і 25.

тис. тонн ржи.

У 1994/95 р. основним ринком експортних поставок зерна з России.

стало близьке зарубіжжя. Фактично Росія торгівлі з усіма страна;

ми СНД, зокрема і з Україною, виступала як що вивозить стра;

ны, крім Казахстана.

Протягом 20 років (1972;1992 рр.) ввезення збіжжя у Росію оставал;

ся високому рівні. У 1992 року було импортированно 28,1 млн. т зер;

на. Різке скорочення обсягу імпорту 1994;1995 рр. пояснюється ско;

реї тимчасовими чинниками, пов’язаними зі струтурной транформацией рос;

сийского сільського господарства, а не з успіхами у розвитку оте;

чественного зернового охзяйства.

Чи можемо відмовитися від імпорту збіжжя у довгостроковій перспективі? Бе;

зусловно, можемо. І тому необхідно створити економічні условия.

нарощування зборів зерна насамперед основі зростання эффективнос;

ти виробництва. Але зробити це у нинішньої економічної ситуації в в.

країні пануватиме дуже важко. Навіть із самим оптимістичним прогнозам,.

врожай зернових у Росії 1995 році на трохи більше 65−70 млн. т,.

тобто буде вже ніколи торішнього на 25−30%. У зерновому господарстві стра;

ны спостерігається безліч кризових явищ: різке скорочення поставок.

техніки, мінеральних добрив, деградація грунтів, слабке финансово-эко;

номическое становище галузі й ін. До подолання навряд чи можно.

прогнозувати стабілізацію, а тим більше зростання виробництва продук;

ции вітчизняного зернового господарства. Найбільш реальними средствами.

владнання проблеми забезпечення потреб країни у зерні з допомогою собс;

твенного виробництва можуть бути: усунення диспропорцій в развитии.

сільського господарства і галузей економіки, більш рациональное.

використання зернових ресурсів, зниження їх втрат перезимувало і др.

1. Економічна географія СРСР під редакцією А. Д. Данилова.

2. Економічна географія СРСР під редакцією А. П. Лаврищева.

3. Крючков В. П., Раковецкая Л. И. Зернове господарство: территори;

альная організація та ефективність производства.

4. Фінансові новини N 21 за 1995 год.

5. Фінансові новини N 33 за 1995 год.

6. Фінансові новини N 9 за 1994 год.

7. Фінансові новини N 67 за 1994 год.

8. Вермель Д. «Зерновий баланс країни » , — Економіст, N5, 1994.