Пристрiй контролю анероїдно-мембранних приладiв

ЗМІСТ

• Вступ 3
• 1. Огляд і аналіз існуючих методів і засобів перевірки та діагностування висотомірів та варіометрів. 5
• 1.1 Аналіз документів та досвіду з експлуатації по перевірці висотомірів та варіометрів. 5
• 1.2 Аналіз існуючих перевіряємих стендів та установок для контролю на відповідність нормам придатності та діагностування варіометрів та висотомірів. 15
• Висновок. 20
• 2. Розробка схеми та конструкцій стенду автоматизованої перевірки та діагностування висотомірів та варіометрів. 22
• 2.1 Аналіз можливих шляхів модернізації. 22
• 2.2 Розробка функціональної схеми стенду. 22
• 2.3 Розробка структурної схеми стенду. 25
• 2.4 Вибір та розрахунки елементів стендів. 27
• 2.4.1 Вибір датчика переміщення. 27
• 2.4.2 Розрахунок електронного ключа 31
• 2.4.3 Розрахунок трансформаторного мосту. 32
• 2.4.4 Вибір мікроконтролера 37
• 2.5 Оцінка похибки. 39
• 3. Технічна експлуатація запроектованого пристрою. 41
• 3.1 Опис процесу повірки приладів. 41
• 3.2 Оцінка надійності установки 42
• 3.3 Інструкція з експлуатації. 45
• 4. Методика перевірки барометричних висотомірів. 48
• 4.1 Методичні вказівки. 48
• 4.2 Повірка висотомірів 48
• 4.3 Повірка варіометрів. 49
• 4.4 Технічне обслуговування. 49
• 4.5 Метрологічне забезпечення. 50
• 5. Безпека польотів. 52
• 5.1 Забезпечення безпеки польотів 52
• 5.2 Розрахунок ефекту від впровадження в дію проекту. 53
• Підсумок
• 6. Охорона праці 54
• 6.1 Небезпечні та шкідливі виробничі фактори при експлуатації об'єкту, що проектується. 57
• 6.1.1 Враження людини електричним струмом. 58
• 6.1.2 Підвищений рівень електромагнітних випромінювань. 60
• 6.1.3 Недостатнє освітлення робочого місця. 61
• 6.1.4 Підвищений рівень шуму на робочому місці. 61
• 6.2 Організаційні та технічні заходи з виключення або зменшення небезпечних та шкідливих виробничих факторів. 61
• 6.3. Заклади з пожежної та вибухової безпеки при технічному обслуговуванні анероїдно-манометричних приладів. 64
• 6.4 Інструкція з охорони праці виробничої санітарії та пожежній безпеці. 65
• 7. Охорона навколишнього середовища. 66
• 7.1 Аналіз екологічної небезпеки об'єкту, що проектується. 66
• 7.2 Еколого-економічні попереджені збитки. 67
• Висновки. 68
• Висновки 69
• Список використаної літератури 70

ВСТУП

Основні задачі транспорту — це своєчасне, якісне та повне задоволення потреб народного господарства та населення у перевезеннях, підвищення екологічної ефективності його роботи. Велика роль у транспортній системі відводиться цивільній авіації.

Сучасний повітряний транспорт — невід'ємна частина системи господарських зв’язків. Це досить складна структура економічних та політичних відносин. На відміну від світового, міжнародний повітряний транспорт, частиною якого являються і вітчизняні авіалінії, забезпечує повітряні зв’язки між державами.

На повітряному транспорті для вирішення вищезгаданих задач, необхідно почати експлуатацію нових високоефективних магістральних пасажирських літаків та вантажних літаків середньої та великої грузопід'ємності. Продовжити удосконалення системи управління повітряним рухом, прискоривши впровадження відповідних автоматизованих систем. Один з головних напрямків роботи по прискоренню науково-технічного прогресу — широка автоматизація технічних процесів на основі автоматизованих станків, машин та механізмів уніфікованих моделей, обладнання, робототехнічних комплексів та обчислювальної техніки. У цих цілях прискорюється створення гнучких автоматизованих виробництв систем автоматизованого виробництва, що забезпечують значний зріст виробництва праці та різке зниження долі ручної праці, підвищення технічного рівня випущеної продукції. Весь розвиток цивільної авіації в цілому потребує підвищення виробництва праці, розвиток науково-технічного прогресу.

Одним із шляхів підвищення виробництва праці є автоматизація процесів перевірки авіаційної техніки при технічному обслуговуванні та ремонті.

Автоматизовані системи перевірки змінюючи звичайні засоби перевірки, повинні мати техніко-економічні преваги:

— скорочення часу підготовки техніки до виконання задачі;

— підвищення об'єктивності результатів перевірки;

— скорочення часу, витрачуваного на перевірку об'єкту;

— скорочення загальних витрат на технічне обслуговування;

— підвищення коефіцієнту використання технічного ресурсу об'єктів перевірки.

На сучасних ВС ГА широко використовуються аерометричні прилади.

Перевірка цих приладів існуючими установками має ряд недоліків; потрібні значні затрати часу на проведення повірок, певний досвід операторів.

Автоматизація вищезазначених процесів дозволить значно зменшити часові витрати, отримати більшу достовірність результатів, при перевірці аерометричних приладів.

Даний дипломний проект присвячений модернізації засобів контролю аерометричних приборів (висотомірів та аеромірів), конкретного приладу контролю анероїдно-манометричних приладів (УКАМП), використовуваного при перевірках висотомірів, варіометрів, показників швидкості та числа м, системи повітряних сигналів типу СВС, з ціллю видалення існуючих недоліків.

У дипломному проекті розглянуто використання мікросхем та електроніки для покращення якості та точності регулювання заданого тиску.

висотомір варіометр експлуатація повірка стенд

РОЗДІЛ 1

Огляд і аналіз існуючих методів і засобів перевірки та діагностування висотомірів та варіометрів

1.1 Аналіз документів та досвіду з експлуатації по перевірці висотомірів та варіометрів

Високі потреби до безпеки польотів зумовили впровадження в практику експлуатації єдиних методів перевірки усього висотомірного обладнання та варіометрів літаків.

Перевірка висотомірного обладнання змальована в «Інструкції з перевірки барометричного висотомірного обладнання», а технологія перевірки варіометрів у «Технологічних показниках по виконанню регламентних робіт та перевірці на збіг НТП варіометрів».

Перевірку висотомірів та оновлення таблиць показників висотомірів з урахуванням сумарних виправлень. а також варіометрів необхідно виробляти у сроки визначені регламентом технічної експлуатації літаків, а також при заміні несправного пристрою справним.

Для перевірки на збіг основних технічних потреб висотомірів та варіометрів обладнання знімається з літака та перевіряється в лабораторіях АТБ або ремонтних підприємствах.

Для перевірки висотомірів та варіометрів в лабораторіях АТБ і ремонтних підприємствах використовується установка УКАМП (установка контролю анероїдно-манометричних приладів) з ВПТ (вимірювач повітряного тиску) та встановлені нормативи часу перевірки, приведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Нормативи часу перевірки АМП

Для перевірки висотомірів (механічних) збирають схему перевірки, представлену на рис. 1.1.

При визначенні збігу висотомірів основним технічним потребам проводиться перевірка:

— зовнішнього стану;

— герметичності корпусу приладу;

— величини розбіжностей показників шкали барометричного тиску з тиском в корпусі висотоміра;

— не плавності ходу стрілок;

— показників висотоміра (при прямому та зворотному ході вимірювання висоти);

— варіації показань.

Розглянемо безпосередньо перевірку показників висотоміра (при прямому та зворотному ході вимірювання висоти), так як вона є найбільш трудоємною

1) Зібрати схему, представлену нам рис. 1.1

2) Відкрити кран «з'єднувальний», а ручку крану «V_CT» в положенні «макс.»

3) Повільним обертанням кранів «Вакуум» та «Тиск» (при закритому крані «АТМ») встановити тиск у повіряємому приладі 760 мм. рт. ст. Відлік проводити по першому вказівнику статичного тиску ВПТ.

4) На перевірюваній висоті ручкою вводу статичного тиску встановити стрілку висотоміру на «0».

1)

Рис. 1.1. Схема перевірки висотомірів.

5) Перевірити щоб індекс на шкалі тиску повіряємого висотоміру знаходився проти відмітки 760 мм. рт. ст.

6) Відкриваючи та закриваючи кран «Вакуум» створити статичний тиск стандартної атмосфери по ешелонах польотів приведених в табл. 1.2.

На кожному ешелоні відлічувати та записати показники повіряємого висотоміру при наборі висоти до верхнього ешелону і зниження. Для кожного ешелону визначити і осереднити інструментальне виправлення до показників висотоміру округлюючи кожний показник у сторону збільшення, щоб вона закінчувалась на «0» чи «5».

Таблиця 1.2.

Статичний тиск стандартної атмосфери по ешелонах

Інструментальна похибка — алгебраїчна різниця між показниками приладу і дійсним значенням вимірюваної висоти обчислюється за формулою:

де Н_п — поправка при прямому ході;

Н_о — поправка при зворотному ході;

Інструментальна похибка повіряємих приладів не повинна перевищувати допустимі інструментальні похибки показників, приведених в таблиці 1.3.

Після зняття інструментальної похибки складають розрахункову таблицю.

Н_еш= Н_пр+Н

де Н_еш — висота ешелону;

Н_пр — показання бортового висотоміра ;

Н — сумарна поправка.

Н=Н_і + Н_а

де Н_і — інструментальна поправка;

Н_а — аеродинамічна поправка — помилка сприйняття статичного тиску приймачем при польоті літака.

Висота польоту за приладом на заданому ешелоні дорівнює:

Н_пр = Н_еш -Н

Таблиця 1.3.

Інструментальні похибки висотомірів

Інструментальні осередненні виправки до показників висотоміра округлені до 5 м, визначаються в лабораторії та заносяться у графу 2 табл.1.4 (величина повинна закінчуватись на 5 або 0). Аеродинамічна поправка заноситься у графу 3 табл. 1.4 (величина повинна закінчуватись на 0 або 5). Для кожного типу приймача поправка буде своя.

Після заповнення граф 2 і 3 поправки сумуються. Сума округляється у більшу сторону і з своїм знаком заноситься у графу 4 табл. 1.4 (величина повинна закінчуватись тільки 0). Потім з величини графи 1 проводиться віднімання чи знесення у графу 4, результат заноситься у графу 5 табл. 1.4.

Висотомір :ВМ-15 № 546 063

Член екіпажу: 2 пілот

Літак :Ан-32 № 48 101

Тип приймача: ПВД-7

Дата перевірки.

Таблиця 1.4.

Розрахунок показників висотоміра з урахуванням сумарних виправок

У бортову таблицю показників висотоміра враховуючи сумарні виправки заноситься величина графи 5 таблиці 1.4, зразки бортової таблиці приведені у таблиці 1.5.

Літак № 26 175

Висотомір № 107 291 тип. ВД- 10

Член екіпажу: штурман

Дата перевірки:

Таблиця 1.5.

Для висотомірів встановлених на літаках ЯК-40, ЯК-42, ІЛ-14 та гелікоптерах враховуючи тільки інструментальні виправки.

Для показників встановлених на літаках перерахованих вище та вертольотах сумарні виправки при складанні бортових таблиць включно до висоти 2700 м вважають рівними нулю.

Бортові таблиці показників висотоміра та таблиці розрахунку показань висотоміра з урахуванням сумарних виправок повинні бути підписані особами які провели перевірку і розрахунок.

Для перевірки варіометрів треба зібрати схему перевірки рис. 1.1

При перевірці варіометрів на відповідальність до основних технічних потреб проводиться перевірка:

— зовнішнього стану;

— герметичності корпусу приладу;

— показників варіометра;

— неплавності ходу стрілок;

— варіацій показань.

Найбільш трудоємною є перевірка показань варіометра. Для цього:

1) Підготувати УКАМП. Закріпити заглушкою штуцер Р_Д, відкрити заглушку штуцера «Скид» кран «з'єднувальний» вимірювача ВПТ.

З'єднати перевіряємий прилад зі штуцером Р_СТ блока ВПТ. Юстировочним гвинтом встановити стрілку варіометра на нуль. Ручку крану «V_СТ» встановити в положення «макс».

2) Повільно відкриваючи кран «вакуум» створити зміну тиску у корпусі приладу такої інтенсивності при якій стрілка варіометра встановиться на першій перевіряємій відмітці шкали у режимі «підйом». Утримуючи за допомогою крану «вакуум» стрілку варіометра на перевіряємій відмітці визначити за секундоміром час t на протязі якого показники ВПТ зміняться від Р₁ до Р₂ відповідаючих нижній та верхній межі тарировочного діапазону висот Н₁ та Н₂.

3) Визначити дійсну вертикальну швидкість, відповідну показникам варіометра на перевіряємій відмітці шкали у режимі «Підйом» за формулою:

V_ДІЙСНЕ = (1.5)

де V_ДІЙСНЕ — вертикальна швидкість.

4) Зачинити кран «Вакуум», повільно відкрити ручку «АТМ» крану «Вакуум» і встановити стрілку варіометра на першій перевіряємій відмітці у режим «СПУСК». За допомогою секундоміру визначити час зміни показників вказівника ВПТ від Р₁ до Р₂.

5) Визначити дійсну вертикальну швидкість відповідаючу показникам варіометру на першій перевіряємій відмітці шкали у режимі «СПУСК» за вищевказаною формулою.

5) Похибка показників варіометра визначається як різність показників варіометра на перевіряємій відмітці шкали й відповідних значень V_ДІЙСНЕ, заданих на УКАМП тобто V_ВАР-V_ДІЙСНЕ.

Вказана перевірка проводиться для варіометрів у режимах «Підйом» та «Спуск» на відмітках, обумовлених у таблиці перевірки варіометрів, приведених у таблиці 1.6.

Таким чином, перевіряється висотомірне обладнання та варіометри.

Таблиця 1.6.

1.2 Аналіз існуючих перевіряємих стендів та установок для контролю на відповідність нормам придатності та діагностування варіометрів та висотомірів

Під час експлуатації висотомірів та варіометрів дозволяється використовувати наступну КПА, перераховану нижче:

1. Для перевірки функціонування (реагування на зміну тиску) висотомірного обладнання на літаку та герметичності систем ПВД установку КПА-ПВД (КПУ-3).

2. Для створення та контролю заданого при перевірці тиску (вакууму):

— установку контролю анероїдно-монометричних приладів УКАМП у складі вимірювача повітряних тисків ВПТ та блоку насосів БН-М;

— вимірювач повітряних тисків ВПТ із блоком насосів БН-М (УМАП) зі складу апаратури СВС-АП;

— манометр поршневої абсолютного тиску МПА-15 (МПА-10) із термопарним вакууметром типу ВТ-3 і вакуумним насосом РВН;

3. Для контролю швидкості створення тиску (вакууму) — варіометр з діапазоном вимірювання не більше 75 м/с (технологічний)

4. Для контролю електричних параметрів при перевірці висотомірів — вимірювач вихідних параметрів ІВП зі складу апаратури АП-СВС-2 (відсоткову установку типу ОУ з похибкою вимірювання не нижче 0.02% або магазин опорів Р-517);

5. Для перевірки каналів висоти системи повітряних сигналів АП-СВС-2 (апаратура перевірки).

КПА, застосовується для перевірки висотомірів та варіометрів, повинна бути перевірена, атестована та мати графіки (таблиці) інструментальних виправок або градуйованих значень.

Забороняється застосування КПА та інших засобів вимірювання які не пройшли метрологічну атестацію і обов’язкову перевірку у встановлені строки.

До засобів контролю аерометричних приладів відносяться стаціонарні установки УМА-1, УМАП, УКАМП, АП-СВС та переносні установки КПУ-3, КПУ-5.

Переносні установки КПУ-3 та КПУ-5 використовується тільки для визначення працездатності приладів на борту ПС при підготовці до польотів. ВКПУ-3 привід вакуум помпи та насосу є ручним, а у КПУ-5 — електричним.

В якості вимірювальних приладів в УМАП використовуються лабораторні зразкові прилади, а у УМА-1 ртутний манометр. Потребам метрології за точністю вимірювань найбільш відповідає установка УМА-1. Однак її використання може бути небезпечним для операторів та навколишнього середовища, через можливий викид парів ртуті. Через це зараз на експлуатаційних підприємствах та в інших організаціях цивільної авіації частіше використовуються установки УКАМП та АП-СВС. Вони мають небагато меншу точність ніж УМА-1 та відповідають метрологічним потребам і екологічно безпечні. Використання у деяких АТБ установка УМАП не відповідає потребам метрології та придатна лише для оцінки працездатності приладів.

У результаті аналізу існуючих КПА бачимо, що при перевірці аерометричних приладів і систем використовується установка контролю анероїдно-мембранних приладів УКАМП, тому далі будемо розглядати тільки цю установку, зокрема вимірювач повітряних тисків ВПТ, який входить до складу УКАМП.

ВПТ призначений для вимірювання та регулювання тисків ВПТ, що подаються у перевіряємий виріб. ВПТ використовується у складі УКАМП яка призначена для перевірки у лабораторних умовах похибки вихідних параметрів наступних груп приладів:

— висотомірів типу ВМ, ВД, ВДІ, УВІ, УВІД;

— вказівників швидкості типу УС, КУС, КУСІ;

— вказівників висоти та перепаду тиску типу УВПД, УВПДС;

— систем повітряних сигналів типу СВС;

— вказівників числа М типу М, МС.

УКАМП може використовуватись для перевірки будь-яких існуючих та розроблених приладів які мають аналогічне призначення, діапазон вимірювань та пред’являючих до точності вимірювальної апаратури вимоги необхідні для експлуатації.

УКАМП забезпечує наступні види перевірок:

— визначення похибки показань;

— визначення варіації показань;

— визначення герметичності статичної системи;

— визначення герметичності динамічної системи.

УКАМП має наступні експлуатаційні характеристики:

1. Установка працює у інтервалі температур зовнішнього середовища від -30 до +60⁰С (основна t = +255⁰С).

2. Живлення установки здійснюється постійним струмом, напругою 27 В та перемінним струмом напругою 115 В частотою 4002% Гц.

3. Потужність споживана установкою за перемінною напругою не більш 30Вт, за постійною — не більш 30Вт.

4. Установка забезпечує вимірювання та ввід у перевіряємі прилади наступних тисків:

— абсолютний тиск від 815 до 8 мм.рт.ст.

— надмірний тиск від 0 до 1400 мм.рт.ст.

5. Показання вказівників ВПТ з урахуванням градуйованих значень, вказаних у паспорті, відповідають при температурі +255⁰С; +50⁰С; -30⁰С; з дійсним значенням вимірюємого тиску, при цьому похибки вимірювання та введення установкою тисків не перевищують значень вказаних у таблиці 1.7

6. Похибки вказівників ВПТ при вимірюванні параметрів мережі живлення не перевищують значень вказаних у таб.1.7.

7. Опір ізоляції електричних ланцюгів відносно корпусу при нормальній температурі +255⁰С та відносній вологості від 30 до 80% не менш 20 Ом, а при відносній вологості 953% не менш 1 Ом після утримування у камері вологості протягом 48 годин.

Таблиця 1.7.

8. Герметичність системи абсолютного тиску ВПТ така, що при створенні у ній тиску 195 мм.рт.ст. витік не перевищує 0.2 мм.рт.ст. протягом однієї хвилини за показниками ВПТ, а при створенні тиску 1400 мм.рт.ст. витік не перевищує 0.5 мм.рт.ст. протягом однієї хвилини.

9. Вага ВПТ зі джутами живлення не перевищує 21 кг, а вага комплекту УКАМП складає 55 кг.

У комплект УКАМП входить:

1. Вимірювач повітряних тисків (ВПТ);

2. Блок насосів (БН-М);

3. Монтажний комплект;

4. Опис;

5. Паспорт.

Робота ВПТ основана на перетворюванні механічної величини переміщення верхнього центру блоків анероїдних або манометричних коробок під дією вимірюємого тиску у електричну величину, напруга розбалансу на виході індукційного вузла.

Вакуум та тиск регулюються кранами, вимірюються вказівниками та подаються у відповідні системи перевіряємого виробу за допомогою штуцерів та дюритових шлангів.

Система вимірювання статичного тиску складається з трьох піддіапазонів, а динамічного з двох.

Пневматична схема ВПТ зображена на рис 1.2.

Для попередження о деяких несправностях та виході приладу з ладу в блоці ВПТ є система аварійної сигналізації. Облік напрацювання у ВПТ здійснюється електромеханічним лічильником часу.

На повірку ВПТ у лабораторії витрачається 40 годин, а на регулювання — 80 годин.

З основних недоліків ВПТ можна вказати наступні:

— негерметичність вказівників статики та динаміки;

— заклинення стрілки при переході з одного вказівника на інший;

— залипання реле та т.і.

Взагалі ці дефекти усуваються наступним чином (відповідно) :

— заміною вакуумного шлангу;

— заміною електромагнітного клапану;

— промивкою кранів або їх заміною;

— заміною реле.

Рис. 1.2. Пневматична схема ВПТ.

И₁, И₂, И₃ — прилади вимірювання статичного тиску, кожному під діапазону відповідає свій вимірювач тиску.

И₄, И₅ — прилади вимірювання динамічного тиску (для двох своїх піддіапазонів).

Кр₁ та Кр₂ — крани подачі статичного (Кр₁) та динамічного (Кр₂) тисків у магістралі.

Кр₃ — кран подачі статичного тиску у магістраль повного тиску.

Кр₄ та Кр₅ — крани з'єднання магістралей статичного та динамічного тиску з атмосферою.

Висновки

1. Блок ВПТ легкий у роботі, задовольняє потребам за діапазонами та похибкам вимірюваного та подаваємого у виріб тиску. Поряд з цим ВПТ має ряд суттєвих недоліків; багато часу затрачується на регулювання та настроювання ВПТ що пов’язано з інерційними якостями повітря та вказівників.

2. Блок розрахований на ручне введення тиску повітря та візуальний контроль по вказівникам з боку оператора, який проводить перевірку. При цьому оператор у ході перевірки приладів повинен вести записи виправок у журналі. Все це займає багато часу. У цьому розумінні система «оператор-блок» ВПТ не володіє достатньою об'єктивністю та точністю.

3. Наступним недоліком є нестача регуляторів тиску та повітряних кранів. Практика показує, що вони засмічуються виводячи з ладу ВПТ.

Усі перераховані недоліки потребують модернізації ВПТ з метою автоматизації процесів перевірки аерометричних приладів та систем, зокрема автоматизації процесу завдання тиску та обробки даних з використанням

РОЗДІЛ 2

Розробка схеми та конструкцій стенду автоматизованої перевірки та діагностування висотомірів та варіометрів

2.1 Аналіз можливих шляхів модернізації

Можливі різні шляхи рішення задачі модернізації блоку ВПТ (вимірювач повітряного тиску). Один з цих шляхів це створення автоматичної системи повірки анероїдно-манометричних приладів.

Структурна схема такої системи зображена на рис. 2.1. Ця система працює наступним чином:

управління процесом повірки здійснюється ЕОМ за заданою програмою. Зв’язок ЕОМ з системою регулювання тиску здійснюється через блоки зв’язку БС1 та БС2. Тиск та вакуум створюються блоком насосів БН-М, регулювання та подача у повіряємі прилади статичного та динамічного тиску відбувається дискретно з витримкою за часом за сигналами від ЕОМ через задатчик тиску ЗД.

2.2 Розробка функціональної схеми стенду

На сучасному етапі створення такої системи ускладнене відсутністю такого складного елементу як зчитуючий пристрій, яке являє собою оптико-електромеханічний пристрій. Він повинен знімати показання як з механічних так і з електромеханічних висотомірів. Тому бачиться можливим створення не автоматичної, а автоматизованої перевірки приладів системи.

Функціональна схема такої системи показана на рис. 2.2.

Рис. 2.1. Структурна схема автоматизованої перевірки приладів

Рис. 2.2.Функціональна схема автоматизованої перевірки приладів Система працює наступним чином.

Тиск та вакуум створюється блоком насосів БН-М та подаються у генератор тиску ГТ. У генераторі тиску за сигналом з програмованої ЕОМ регулюється заданий тиск та у потрібній послідовності дискретно подається у повіряємий прилад. Оператор знімає показання з приладу.

Для візуального контролю подаваного у прилад тиску у системі передбачений 5-ти розрядний індикатор тиску.

Така система дозволяє скоротити час затрачуваний перевірку приладів за рахунок автоматизації процесу повірки та об'єктивності вимірювань.

Установка представляє собою автоматичний генератор тисків (АГТ), який за сигналом з ЕОМ або програмного перемикача задає тиск у повіряємому приладі За пропонованим у проекті принципом дії АГТ можливо регулювати як статичний так і динамічний тиск.

У проекті розроблюється АГТ для перевірки висотомірів та варіометрів. Це пояснюється тим що по перше барометрічні висотоміри та варіометри відіграють велику роль з точки зору забезпечення безпеки польотів по-друге з анероїдно-манометричних приладів, висотоміри та варіометри є найбільш кількісною групою на повірку якої затрачується багато часу.

Маючи на увазі, що у проекті розроблюється установка контролю приладів для повітряних судів ЦА, які літають на висоті до 15 000 м, має сенс зменшити діапазон задаваємих абсолютних тисків від 815 до 80 мм.рт.ст. У цьому діапазоні знаходяться висоти :

Н = 0 м 760 мм.рт.ст.

Н = 15 000 м 90.22 мм.рт.ст.

У модернізованому ВПТ передбачено два піддіапазони за абсолютним тиском:

1-й піддіапазон — 80…450 мм.рт.ст.

2-й піддіапазон — 450…815 мм.рт.ст.

Це необхідно та достатньо для отримання потрібної чутливості мембранних блок-датчиків тиску та регулювання тисків з похибкою не гірше аналогового варіанту. Мембранні блоки у цих піддіапазонах відрізняються лише характеристиками (так як працюють у різних інтервалах тиску).

Для покращення динамічних характеристик та підвищення швидкодії АГТ передбачується наявність двох пневмоємністей:

— з вакуумом (тиск не білше 40 мм.рт.ст.);

— з тиском (тиск не менш 1550 мм.рт.ст.).

2.3 Розробка структурної схеми стенду

При перевірці висотомірів та варіометрів використовують тільки канал статичного тиску, тому далі ми будемо розглядати тільки цей канал.

Структурна схема розробленого у проекті автоматичного генератору тисків зображена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Структурна схема автоматичного генератору тиску

Ця структурна схема працює таким чином: перемикач вибір режиму «х» ставиться у положення висотомір (відтиснути) натискається кнопка «скид» (reset). Система готова до роботи.

При натисканні пошагової перевірки програма відпрацьовує перший, а потім наступні ешелони наступним чином: подається сигнал на ЕК, яки відкриває ЕМК. Сигнал буде продовжуватись поки тиск у камері не виросте до 90% від потрібної, після чого ЕМК переходить в режим імпульсної роботи, поки тиск не встановиться на установленому.

Чуттєвим елементом системи являється мембранний блок МБ, який переміщує ЕД, включений в плече ТМ, та змінює його ємність. Далі сигнал йде на АЦП (вшитий в МК) а далі в МК на опрацювання.

Функціональна схема проектувальної установки приведена на рис. 2.4. У процесорі виникає порівняння (вираховування) кодів тисків заданого і текучого (з корпусу ГТ)

Р_з — Р_тек =? Р,

де Р_з — заданий тиск;

Р_тек — плинучий тиск;

?Р — різниця тисків;

Формується різниця значень у вигляді сигналу, якщо? Р0, поступає на ЕК. Далі на МК і в ГТ, а звідти Р_тек. В МК. Форма сигналу (постійна чи імпульсна) на ЕК буде залежати тільки від Р_тек. Якщо задовольняється рівняння:

1- < 0,9.

Сигнал буде постійним, якщо ні, то імпульсним. Це вирішується програмно, як і таблиця ешелонів заноситься у програму.

Варіометри перевіряються за допомогою цієї схеми наступним чином:

Перемикач вибір режиму «х» ставиться у положення варіометр (натиснутий) натискається кнопка «скид» (Reset). Система голова до роботи після того як виконається тест. Тест представляє собою вмикання на 10 сек. МК і відкривання ЕМК. МК записує Р1 (до увімкнення) і Р2 (після виключення), а потім розв’язує рівняння:

= V_верт.

Що співпадає з вертикальною швидкістю при повному відкритому ЕМК. Данні заносяться до регістру.

При натисканні пошагової перевірки опираючись на данні у регістрі система задає потрібну імпульсну частоту, конкретно для наданої швидкості (V_верт). Крім того у МК розв’язується рівняння

-=0,

де — завдана вертикальна швидкість;

— поточна вертикальна швидкість;

Але робота системи буде здійснюватись тільки до граничних значень Р_мах та Р_мін, щоб не перенавантажувати ГТ.

2.4 Вибір та розрахунки елементів стендів

У цьому розділі обгрунтовано вибір та розрахунок деяких елементів АГТ на яких побудована структурна схема зображена на рис. 2.4.

2.4.1 Вибір датчика переміщення

У використовуваній схемі необхідно претворити переміщення верхнього жорсткого центру мембранного блоку в електричний сигнал, вважається доцільним використання ємнісного датчика переміщення ЄДП. Зараз встановлено, що ЄДП має цілий ряд переваг у порівнянні з іншими датчиками переміщення. До них відносяться:

— прикладання малих зусиль для переміщення рухомої частини (ротору) ЄД;

— споживання небагато енергії;

— відсутність контактів;

— висока точність та стабільність роботи системи з ЄД.

До недоліків ЄД слід віднести високий внутрішній опір, високі потреби до опору кріпіжних ізолюючих деталей та необхідністю роботи на підвищеній частоті (відносно 50 Гц). Усе ж у більшості випадків кріплення ЄД можуть бути вибрані із звичайних матеріалів, практика показує, що ЄД дають добрі результати на більш поширеній частоті 400 Гц.

ЄД використовують у приладах у яких допускаються похибки у соті та навіть тисячні долі відсотку.

Оберемо ємкісний датчик зображений на рис. 2.5.

При заземленні електродів 1 та 4 ємність між обкладинками 2 та 3 залежить від відстані l між торцями електродів.

Ємність такого датчика розраховується аналогічно ємності елементу, виконаного у вигляді двох коаксіальних циліндрів.

Рис2.4. Функціональна схема генератора тиску

Рис. 2.5. Ємнісний датчик переміщення.

На рис. 2.5:

1 — Рухомий електрод жорстко зв’язаний з МБ мембранний блок;

2 — зовнішня обкладка;

3 — внутрішня обкладка;

4 — нерухомий електрод;

l — відстань між торцями електронів;

D — внутрішній діаметр обкладки 2;

d — зовнішній діаметр обкладки 3.

С = ,

де о₀ — абсолютна діелектрична проникність вакууму, о₀=8.854?10^-12 Ф/м;

о_В=1,59 Ф/м — діелектрична проникність повітря;

Маємо лінійну залежність між зміненням положення жорсткого центру МБ та зміненням ємності ЕД С;

С = к, (2.2)

де к — коефіцієнт проникності.

Для розрахунку мінімальної ємності ЕД С_min при l = l₀ та зміні l на l оберемо такі розміри:

D = 30 мм = 0,03 м,

d = 28,8 мм = 0,028 м,

l₀ = 1 мм = 0,001 м,

l = 4 мм = 0,004 м.

Тоді:

С_min ==1,642 пФ

При цьому чутливість ЕД складає:

пФ Остаточно маємо ємність датчика переміщення з параметрами:

С_min = 1,642 пФ; C_max =8,21 пФ

2.4.2 Розрахунок електронного ключа

В електричній схемі управління ЕМК приймемо електронний ключ. Це викликано неможливістю подачі управляючих імпульсів безпосередньо на обмотку ЕМК с МК, із-за порівняно великої потужності ЕМК (Р_н = 4,9 Вт) та малим опором його обмотки (R₀ = 150 Ом).

На рис. 2.6 зображено схемуелектронного ключа зібрану на транзисторі VT1, де R5 — обмежувач струму бази VT1; R₀ -опір обмотки ЕМК.

Рис. 2.6. Схема електронного ключа.

Схема працює наступним чином. При відсутності імпульсу з МК, подаваного на базу, останній замкнений і уся напруга живлення Е падає на великому опорі колекторно-емітерного переходу. ЕМК вимкнено. При надходженні імпульсу на базу транзистор відкривається, опір колекторно-емітерного переходу стає незначним і напруга Е подається на ЕМК який спрацьовує.

Вихідні дані для розрахунку:

— напруга живлення Е = 27 В;

— струм спрацьовування обмотки ЕМК Ін = 0,18 А;

— опір обмотки ЕМК R₀ = 150 Ом.

За вихідними даними обираємо кремнієвий транзистор типу КТ608А[10] з такими параметрами:

— напруга колектор-емітер U_ке = 60 В;

— напруга емітер-база U_еб = 2,5 В;

— напруга колектор-база U_кб = 60 В;

— постійний струм колектора І_к = 0,8 А;

— постійний струм бази І_б = 0,1 А;

— потужність, що розсіюється (без тепловідведення) Р_max = 0,15 Вт

— температура навколишнього середовища: t_max = +85⁰C; t_min = -40⁰C.

— Коефіцієнт передачі току k_21е = 80 використаємо U_еб = 3 В, тоді

Потужність, що розсіюється Р_б: U_вх І_вх = 3 2,25 10^-3 = 0,007 Вт.

Транзистор КТ608А використовуємо з тепловідведенням.

2.4.3 Розрахунок трансформаторного мосту

Для перетворення ємності ЕД у напругу, яку можна використовувати далі у схемі управління електромагнітними клапанами приймемо ТМ зображений на рис. 2.7.

Де U₁ та U₂ напруги у плечах трансформаторного мосту, створено генератором синусоїдальних коливань Г з частотою f, С_д — змінна ємність датчику ЕД, С_О — постійна ємність, С_Н — еквівалент паразитних ємностей Умова рівноваги мосту має вигляд:

U₁C_д=U₂ C_O або =. (2.4)

При зміні напруги U₂ міст можна врівноважити відносно ємності .

Задаємо такі значення параметрів мосту: С₀ = 1,642 пФ; С_п = 20 пФ, U₁ = 20 B; f = 100 кГц.

Тоді, для зменшення ємності ЕД у межах С_д = 1,642 … 8,210 пФ напруга повинна змінюватись у межах U₂ = 20…100 В.

Потрібно визначити напругу з виходу моста (точки 1 та 2 на мал. 2.8) відносно зміни тиску, що дорівнює половини основної похибки. Основна похибка в діапазоні 80 … 450 Торр дорівнює Д=0,2 Торр, її половина Д/2 = 0,1 Торр. Це відповідає зміщенню верхнього центра МБ.

(2,5)

де h_max — максимальне зміщення верхнього центру МБ;

р_max — максимальний діючий на МБ тиск;

Дp — половина основної похибки Д/2.

Тоді: .

Якщо пФ, то при переміщенні верхнього центру МБ на 10^-3 мм, ємність ЕД змінюється до:

Рис. 2.7. Схема трансформаторного мосту.

Рис. 2.8. Еквівалентна схема трансформаторного мосту.

На рис. 2.8:

Z₁ — опір ємності С_д;

Z₂ — опір ємності С_О;

Z₃ — опір ємності С_П;

Z₄ — вхідний опір.

=С_д min =1,642=1,644 пФ.

Зміна ємності С= - С_д min =0,002 пФ.

На рис. 2.8. зображена еквівалентна схема трансформаторного мосту.

Напруга на виході мосту U₂₁ буде дорівнювати:

U₂₁=, (2.6)

де =1/Z₁;=1/Z₂;=1/Z₃;=1/Z₄ — провідності відповідних гілок. При підстановці отримаємо:

(2.7)

Опір ємності С_п:

Якщо опір входу посилювача R_вх = 800 кОм то g₄ приймемо рівним 0. Отримаємо:

(2.8)

В урівноваженому мосту чисельник рівняння (2.8) дорівнюватиме 0.

При зміні ємності датчика на величину ДС отримаємо нове значення

С_д =

= C_д + ДС В знаменнику формули 2.8 маємо постійну величину:

= C_o + C₁ = 1,642 +10 = 11,642 пФ. (2.9)

З урахуванням (2.9) маємо:

.

Остаточно маємо:

. (2.10)

При С_д min = 1,642 пФ та зміні ємності ДС = 0,002 пФ напруга розбалансу моста буде дорівнювати:

В.

Отримаємо мінімальну вихідну напругу ДU₂₁ = 3 мВ. Ця напруга відповідає зміні тиску ДP_min = 0,1 Торр.

При переході з одного тиску до іншого, отримаємо напругу на виході мосту ДU_21max відповідно зміни тику, на першому поддіапазоні.

= 760,00 Торр,

= 733,36 Торр,

= 26,64 Торр.

В цьому випадку отримаємо переміщення мембранного блоку — формула (2.5).

і відповідна зміна ємності ЕД:

Напруга на виході мосту: .

2.4.4 Вибір мікроконтролера

Для управління процесом перевірки висотомірів та варіометрів оберемо мікро контролер 8ХС196МН. Ця серія розроблена з метою прямого цифрового управління двигунами та різними пристроями перетворюючої техніки — перебивачами, інверторами, тощо. Даний мікроконтролер отримав назву мікроконтролер управління рухом (motion control family) або мікроконтролер, або мікроконтролер управління двигуном (motor control family). Обидві назви зустрічаються в технічній документації фірми Intel та можуть розглядатися як синоніми.

Мікроконтролер працює на частоті 16 МГц. Він є одним із найновітніших виробів на ринку 16-розрядних мікро контролерів і є в продажу з 1995 року.

Деякі технічні параметри:

1. Об'єм ПЗП — 32 Кб,

2. Об'єм регістрового ОЗП — 744 Кб,

3. Число таймерів-лічильників — 2,

4. Число каналів АЦП — 8,

5. Число ліній вводу-виводу — 52,

6. Число послідовних портів — 2,

7. Тип процесору явищ — 6 каналів,

8. Тактова частота — 16 мНz,

9. Тип корпусу — N-83, S-80, U-64,

10. Режим тестування — в наявності,

11. Адресний простір — 64 Кбайта.

Схема мікропроцесорної системи мінімальної конфігурації приведена на рис 2.9.

Рис. 2.9. Мікропроцесорна система мінімальної конфігурації на базі МК MCS-196.

Як видно з приведених вище технічних даних мікроконтролер даної серії вспадкував усі найбільш перспективні для управління двигуном, в нашому випадку ГТ, периферійні пристрої попередніх серій.

Число виходів U_cс та U_SS мікроконтролера буде залежати від типу корпусу (див. технічний паспорт). Впевніться, що приєднані всі виводи U_cc до клеми джерела цифрового живлення та всі виводи U_SS до схеми цифрової землі.

Приєднайте РС коло до виводу U_pp тільки у випадку використання режиму додатного джерела енергії. В іншому випадку приєднуйте цей вивід безпосередньо до U_cc.

Рекомендується підключити до цифрової землі U_SS усі невикористані виводи портів, налаштованих на ввід.

2.5 Оцінка похибки

Перевірка барометричних висотомірів та варіометрів за допомогою АГТ та ІВТ супроводжується похибками: випадковими та систематичними.

Систематичні похибки виникають у зв’язку з наявністю зони нечутливості установки, від похибки датчика тиску, що забезпечує управління АГТ, нестабільності параметрів електричної схеми.

У відповідності з обраними значеннями параметрів схеми, зона нечутливості АГТ складає 0,05 мм рт.ст. причому дійне значення зони нечутливості може бути визначена при перевірці АГТ. Однак, ураховуючи, що повірка висотомірів проводиться при прямому і зворотному ході, то абсолютна (висота) похибка, що викликана зоною нечутливості буде мати різні знаки при повірці, та для того, щоб отримати дійсне значення цієї похибки необхідно виконати великий об'єм роботи при повірці, для полегшення цього завдання, приймемо, що значення похибки від наявності зони нечутливості несе випадковий характер, але не перевищує значення 0,05 мм рт.ст., тобто ДН = 0,05 мм рт.ст.

Похибка датчика тиску складається із похибки пружного чутливого елементу і похибки ємнісного перетворювача. При зміні температури, пружність мембрани буде змінюватися, що викликає інструментальну похибку.

При зміні тиску та температури повітря в приміщенні зміниться початкова ємність ємнісного перетворювача.

Для компенсації цих похибок, в мостовій схемі включено ємнісний датчик, що має параметри, аналогічні параметрам ємнісного вимірювального перетворювача, та з урахуванням температурної похибки анероїдного блока. В результаті цього похибка датчика тиску не перевищуватиме: ДС₁=0,05 мм рт.ст.

Нестабільність параметрів електричної схеми призводить до похибок із-за змін зони нечутливості.

Так як значення вказаних систематичних похибок є випадковими, то сумарна похибка задання тиску АГТ може бути визначена за формулою:

де ДН — похибка від зони нечутливості датчика тиску.

ДС₁ — похибка датчика тику

Таким чином сумарна похибка не перевищує допустимої технічними вимогами.

РОЗДІЛ 3

Технічна експлуатація запроектованого пристрою

3.1 Опис процесу повірки приладів

Розроблений пристрій дозволяє виконувати автоматичне завдання тиску при повірці анероїдно-мембранних приладів.

Заданий тиск встановлюється автоматично, при установці на програмному перемикачі його значення. В момент натискання оператором кнопки «ввід» вмикається світлова сигналізація (світлодіод), що свідчить про відкритий стан електромагнітних клапанів. В момент становлення заданого значення тиску сигналізація згасає і на індикаторі відображається встановлений в корпусі тиск, він повинен відповідати заданому тиску на програмному перемикачі. Після цього оператор зчитує поправку зі шкали приладу, що перевіряється.

Робота оператора заключається в знятті даних з приладу. Спочатку оператор виставляє режим «висотомір», при цьому МК знаходить відповідну програму та готується до роботи. Потім оператор натискає кнопку «Скид», при цьому ГТ переводиться в режим 760 мм рт.ст., що відповідає 0 м по висотоміру або ж 1 строчці таблиці повірки висотоміра. Далі оператор послідовно проходить всі ешелони, що задані в таблиці та записує показання в журнал повірки. Ешелонування польотів проводиться за барометричною висотою, заданий ешелон — барометрична висота, виміряна відносно барічного рівня 1013,25 мбар (760 мм рт.ст.), що визначається за формулою:

Н_еш = Н_пр + ЕДН, (3.1)

де Н_пр — показання приладу (бортового висотоміра);

ЕДН — сумарна поправка.

EДH = ДH_и+ДH_а, (3.2)

де ДН_и — середня інструментальна поправка.

ДН_а — аеродинамічна поправка для заданого ешелону, що береться із «Єдиної методики воду поправок при вимірюванні висоти польоту на літаках та вертольотах авіації всіх міністерств і відомств».

Із формули 3.2 випливає, що висота польоту за приладом на заданому ешелоні дорівнює: Н_пр = Н_еш — ЕДН (3.3)

З метою точного введення поправок до показань бортових висотомірів на сіх ПС встановлюються таблиці показань висотомірів з урахуванням їх сумарних поправок.

3.2 Оцінка надійності установки

При виконанні повірок приладів з використанням розробленого пристрою, велике значення має його безвідмовна робота. АГТ буде нормально функціонувати лише в тому випадку, якщо будуть справні усі елементи, на яких він побудований.

Візьмемо за кількісну міру надійності вірогідність безвідмовної роботи АГТ протягом заданого часу у визначених умовах Р (t).

Розглянемо спроектований пристрій, як не відновлювану систему, в який на виході із ладу одного елементу порушується робота усієї системи. Нехай відмови елементів є незалежними подіями.

При цьому припущенні маємо згідно правила множення вірогідностей:

де Р (t) — функція надійності пристрою;

Р_і(t) — функція надійності і - елемента;

n — кількість елементів.

Звичайно надійність елементів зручно характеризувати величиною інтенсивності відмов:

.

При розрахунку надійності систем, що проектуються, звичайно припускають, що інтенсивності відмов елементів сталі і дорівнюють середнім значенням лі(t) за строк служби системи.

Тоді функція надійності пристрою буде визначатися виразом:

Де через л позначається інтенсивність відмов АГТ, що дорівнює сумі інтенсивностей відмов усіх елементів:

.

Для розрахунку надійності АГТ оберемо середні значення інтенсивності відмов для використаних елементів.

Таблиця 3.1.

Визначимо інтенсивність відмов АГТ:

де n_i — кількість елементів одного типу з інтенсивністю відмов лі.

Тоді, за даними таблиці 3.1:

л=10^-6(6 • 0,03 + 12 • 0,1 + 1 • 0,4 + 10 • 0,2 + 4 • 0,18 + 2 • 0,3 + 1 • 0,03 + 2 • 0,5 + 2 • 0,07 + 3 • 0,17 + 2 • 0,2 + 3 • 0,07 + 6 • 0,3) = 9,19 • 10^-6 1/г.

Надійність АГТ можна характеризувати середнім часом безвідмовної роботи (час напрацювання на відмову):

годин.

По отриманим значенням л = 9,19 * 10^-6 1/г, можемо побудувати графік надійності:, зображений на рис. 3.1.

Розрахунок ймовірності зведемо до таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

3.3 Інструкція з експлуатації

1. Загальні вказівки.

В цій інструкції, що призначена для інженерно-технічного складу, подані вказівки по технічній експлуатації установки.

Рис. 3.1. Графік надійності.

При експлуатації установки необхідно обережно поводитися з АГТ, так як він є точним приладом та може бути виведений з ладу до того, як приступить до тієї чи іншої операції повірки приладів, слід ретельно вивчити інструкцію, а потім виконувати операції у суворій відповідності зі вказівками інструкції.

1. Заходи безпеки при роботі на установці.

Блок АГТ є вимірювачем високої точності та чутливості. Для збереження цих характеристик блоків, для запобігання відмов в процесі роботи необхідно суворо виконувати такі вказівки:

1.1. Забороняється подавати та скидати в АГТ статичний та динамічний тиск при вимкнутому живленні.

1.2. Перед вмиканням зняти заглушку зі штуцера «Скид».

1.3. Суворо контролювати режим електроживлення:

— по постійному струму 27 2,7 В

— по змінному струму 115 5 В; 400 8 Гц.

1.4. Категорично забороняється подавати вакуум та тиск до штуцера «Скид».

1.5. Не допускати зриву шлангів зі штуцерів «Рс до приладу» і «Рд до приладу» та зі штуцерів приладів, що перевіряються.

1.6. Блок АГТ в процесі експлуатації необхідно періодично перевіряти. Забороняється робота на установці з простроченим строком повірки.

1.7. В процесі експлуатації оберігати блок АГТ від ударів, вібрації, пилу, вологи та забруднення.

1.8. Перед початком роботи на установці необхідно її заземлити.

2. Робота з блоком АГТ:

2.1. Встановити блок АГТ в робочий стан.

2.2. Блок насосів БН-М та блок АГТ при сумісній роботі для убирання впливу вібрації на блок АГТ, слід розташовувати на різних основах.

2.3. Встановити блок АГТ вище рівня блока насосів, не менш ніж на 200 мм для запобігання потрапляння вологи до повітряної системи блока АГТ.

2.4. З'єднати блок АГТ з джерелом електроживлення, попередньо заземливши його.

2.5. З'єднати блок АГТ с джерелом пневможилення, блоками насосів БН-М.

2.6. Тумблери електроживлення АГТ встановити у позицію «ВКЛ».

2.7. Увімкнути тумблер «Скид» та вирівняти тиск в статичній системі АГТ з атмосферним,

2.8. Виконати перевірку приладу у відповідності до методики перевірки.

2.9. По закінченні роботи з установкою, вирівняти тиск в статичній ситемі АГТ з атмосферним, включенням тумблера «Скид».

2.10. Вимкнути електроживлення при установці (760 мм.рт.ст.) Розібрати схему повірки. Джути, шланги та таблиці перевірок покласти у футляр монтажного комплекту.

2.11. Блок АГТ протерти від пилу сухою чистою салфеткою та закрити кришкою.

РОЗДІЛ 4

Методика перевірки барометричних висотомірів

4.1 Методичні вказівки

Повірка барометричних висотомірів та варіометрів включає в себе:

— визначення інструментальної похибки при прямому ході;

— визначення інструментальної похибки при зворотному ході;

— визначення сумарної поправки;

— видачу результатів повірки у вигляді бортової таблиці;

— визначення герметичності статичної системи;

— визначення похибки приладу.

При проведенні повірки повинні бути виконані такі умови:

— положення приладів повинно відповідати робочому;

— повірочна вібрація повинна бути від 0,1 до 0,3 д

Примітка:

А) у випадку відсутності вібростенду припускається легке постукування по корпусу приладу.

Б) значення тиску вказане в Мбар, атм та кг/см² можуть бути перераховані в мм рт.ст. за такими формулами:

1 Мбар = 0,75 мм рт.ст.

1 Атм = 760 мм рт.ст.

1 кг/см² = 735,6 мм рт.ст.

4.2 Повірка висотомірів

У відповідності до схеми повірки з'єднати ресивер з повіряємим приладом, блоком насосів БН-М (кнопка «хРежим» відтиснута).

Натисканням кнопки Reset привести систему у вихідний стан (Рст = 760 мм рт.ст. (0 м).

Кнопкою «вверх» встановити наступну точку повірки на задавачі та записати результат.

Повторити пункт 4.2.3 до максимальної висоти, після чого виконати пункт 4.2.5.

Кнопкою «вниз» встановити наступну точку повірки на задавачі та записати результат.

Повторити пункт 4.2.5. до вихідного стану системи.

Під'єднати до системи наступний прилад, попередньо убравши попередній, повернутися до пункту 4.2.2.

4.3 Повірка варіометрів

Зібрати схему повірки, з'єднати блок АГТ з повіряємим приладом, блоком насосів БН-М.

Натисканням кнопки Reset привести систему у віхідний стан.

Натиснути кнопку «хРежим» та дати системі провести автоматичне налаштування.

Кнопкою «вверх» встановити значення швидкості, записати значення результата.

Повторити пункт 4.3.3. до моменту максимальної швидкості. Після чого виконати пункт 4.3.6.