Brownsville station

Brownsville station

Американская команда «Brownsville station «було засновано 1969 року у містечку Енн Арбор, що у штаті Мічиган. Основоположником її став гітарист і співак Каб Коду (Майкл Коду, р. 1 серпня 1948, Детройт, у. 1 липня цього). Потяг до музики у нього з’явилася ще п’ять років, коли він почав стукати на барабані. Бо в школі він організував групу «Del-Tinos », яка виконувала рок «зв «роллы, блюзи і рокабіллі. Дітлахи навіть встигли записати два-три синглов перш ніж банда було розпущено. Коду пограв ще у двох молодіжних колективах, до того як йому стукнула на думку ідея з приводу створення «Brownsville station ». Треба сказати, що думки з’явилися в нього вже діалогу з Майклом Лутцем (гітара) з яким він зустрілася в музичному магазині.

При їх розмові був і син власника цього магазину Ел Неллі, відразу який запропонував чувакам свої послуг у ролі менеджера. Коду і Лутц підшукали ще двох напарників від імені Теда Кронли (ударні) і Тоні Дриггинса (бас).

Дебютировав з концертами у жовтні 1969 року, група півтора року грала в клубах Середнього Заходу. У 1971;му, змінивши барабанщика — нею став Генрі Вік на прізвисько «Эйч-бомб «- «Brownsville station «записали свій дебютний альбом «No B.S. ». Нічого нового континенту в музиці хлопці не винайшли, на платівці був присутній звичайний хард-рок. Випустивши на незалежному лейбле «Big Tree Records «ще кілька посередніх альбомів у тому дусі («Yeah «був проте трохи помелодичнее і поблюзовитее) група несподівано піднеслася вгору з композицією «Smokin «In The Boys Room ». Ця заводна штучка Коди злетіла аж на третю рядок американських чартов. Сингл із цією піснею розійшовся накладом понад два мільйони примірників.

Кстати на басові на той час грав Брюс Назарян, оскільки Дриггинс вийшов із колективу ще 1972;му, яке певний період заміщав Лутц. 1974;го «Smokin «In The Boys Room «досі була популярною і навіть увійшла у кращу британську тридцятку.

Последующие релізи особливого успіху мали й команді доводилося задовольнитися лише спогадами про стрімкому злеті. Більш-менш пристойною штучкою була лише «The Martian Boogie «з диска 1977 року, джерело якої в темі «Feel So Good «Джуниора Паркера. Коду згодом розчарувався в хард-роке і потихеньку став записуватися самотужки, виконуючи що велять від рокабіллі до джазу, але тільки хард. Останню спробу повернути втрачені позиції «Brownsville station «зробили 1979 року, перейшовши на «Epic «і випустивши там свій сьомий альбом «Air Special ». Диск успішно провалився і група незабаром було розпущено. Усі музиканти крім Коди зникнуть у невідомому напрямі. Каб спробував продовжити музичну кар'єру, встигаючи у своїй вести колонку в музичному журналі «Goldmine ». Згодом він набив руку у журналістиці і став досить відомим музичним критиком.

О «Brownsville station «давно про все забули, згадавши групу всього лише разів у 1985 року, коли кавер «Smokin «In The Boys Room «в виконанні «Motley crue «виявився на 16-ї рядку хіт-парадів.

Состав

Cub Koda — вокал, гітара.

Michael Lutz — гітара, вокал.

Bruce Mazarian — бас, клавішні.

Henry Weck — ударні.

Дискография

No B. P. S. — 1971.

A Night On The Town — 1972.

Yeah! — 1973.

School Punks — 1974.

Motor City Connection — 1975.

Brownsville Station — 1977.

Air Special — 1979.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту Рок-энциклопедия. Усі на З.