«Хорватія» (економіко-географічна характеристика країни)

Реферат на тему:

«Хорватія».

(економіко-географічна.

характеристика країни).

Офіційна назва — Республіка Хорватія (Republika Hrvatska). Друга за площею території та чисельністю населення республіка колишньої СФРЮ.

Хорватія межує з Боснією і Герцеговиною (довжина кордону — 932 км), Угорщиною (329 км), Словенією (501 км), Соціалістичною Республікою Югославія (241 км. на півночі та 25 км. на півдні). Загальна довжина сухопутного кордону становить 2197 км.

Морські кордони були визначені між Італією та колишньою Югославією і нині становлять 930 км. Між Хорватією та Словенією — у затоці Піран, між Хорватією та Чорногорією — у затоці Катор. Демаркаційна лінія морем визначається островами. Вона проходить по лінії фарватера. Цей простір становить державні кордони Хорватії.

Географічне положення — розташована у північно-західній частині Балканського півострова. Географічно країна розташована на перехресті між Центральною Європою і Середземномор «ям.

Хорватське Адріатичне узбережжя — одне з найбільш порізаних у світі: тут налічується 1185 островів та острівців. 66 з них заселені. Найбільший з них — острів Крк; інші великі острови: Крес, Хвар, Пагі Коркула. Найбільші півострови — Істрія та Пельжесак, найбільша затока — Кварнер.

Площа території держави (включаючи море) — 89,810 кв. км.

Площа суходолу — 56,610 кв. км.

Площа внутрішнього моря — 33,200 кв. км.

Площа економічної морської зони — 23,870 кв. км.

Загальна площа економічної зони — 113,680 кв. км.

Довжина берегової лінії - 5835 км.

Довжина берегової лінії материка — 1777 км (30,5%).

Довжина берегової лінії островів — 4058 км (69,5%).

Морські простори: континентальна зона (глибини до 200 м або на глибину експлуатації). Територіальні води — 12 морських миль.

Кількість населення — 4,5 млн. осіб (1999 р.).

Адміністративний поділ: Хорватія складається з 21 жупанії (округа): Біловар-Білогора, місто Загреб, Дубровнік-Неретва, Істра, Карловак, Копрівніца-Крізевчі, Крапіна-Загор «є, Ліка-Сень, Медімур «є, Oсієк-Баранья, Пожега-Славонія, Прімор «є-Горскі Котар, Шибеник, Сісак-Мославіна, Славонскі Брод-Посавіна, Раскол-Далмація, Вараждін, Віровітіца-Подравіна, Вуковар-Срем, Задар-Kнін, Загреб.

В свою чергу жупані поділяються на громади та міста. У Хорватії 6694 населених пунктів, 204 з яких — міста, а решта — села. Великі селища складаються з кількох громад, але у більшості випадків селище відповідає місцевій громаді. Крім того, існує два спеціальних самоврядувальних округи (котари), які перебувають під контролем сербської меншини, — Гліна та Кнін.

Столиця — Загреб (Zagreb) — 706,7 тис. жителів.

Інші великі міста: Спліт — 189 тис. осіб, Рієка — 168 тис., Осієк — 105 тис. осіб.

Офіційна мова — хорватська.

Грошова одиниця — куна = 100 липам (введено 1 червня 1994 р.).

Національне свято — 25 червня — День незалежності (1990 р.).

Герб Республіки Хорватія — історичний хорватський герб, основою якого є 25 червоних і білих (срібних) полів, що чергуються.

Прапор Республіки Хорватія складається з трьох рівних поперечних смуг червоного, білого і синього кольорів з історичним хорватським гербом у центрі. Верхня частина герба (корона) накладається на червону частину прапора, а частина основи накладається на синю область прапора.

Прапор — символ прагнення хорватських національних реформаторів до об «єднання Хорватії.

Державний гімн Республіки Хорватія — «Lijepa Nasa Domovina «(«Наша гарна Батьківщина »). Автор віршів — Антун Міханович. Спочатку вірш був опублікований у журналі «Даніца «(«Ранкова зірка ») у 1835 під назвою «Hrvatska Domovina «(«Хорватська Батьківщина »). У 1846р. Йосип Рунджанін під час служби в Гліні придумав мелодію на вірші Міхановича. А в 1861 році В. Ліхтенеггер скомпонував і записав музику Рунджаніна. Вперше як державний гімн пісню було виконано в 1891 році на виставці, що проводилася Хорватсько-Славонською Економічною Спілкою у Загребі.

Членство в міжнародних організаціях — ООН, ОБСЄ, РЄ, участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру » .

Хорватія, яка багато років розвивалася в єдиному народногосподарському комплексі колишньої Югославії, ставши самостійною, об «єктивно не могла уникнути болісного розірвання відносин зі своїми старими партнерами, змін у пріоритетах розвитку, формування нової експортно-імпортної структури і розробки нової економічної стратегії в цілому. Багато проблем пов «язані з тим, що самі хорвати називають особливостями «транзитної економіки «(перехід від централізованого бюрократичного планування та постачання до ринкових механізмів). До того ж розпад югославського господарського комплексу відбувається в умовах воєнних конфліктів з повним припиненням взаємовідносин, що додатково ускладнювало становлення хорватської економіки.

Економічні відносини з закордонними країнами також зазнали істотних змін. Основними хорватськими партнерами стали країни — члени ЄС, а питома вага країн Східної Європи в товарооборот скоротилася в 3−4 рази. В результаті виникла тенденція до зниження експортного потенціалу Хорватії.

Війна, відповідно великі збитки, завдані інфраструктурі і промисловим об «єктам, а також чотирирічна окупація майже чверті державної території Хорватії, внаслідок якої 25 відсотків промислового потенціалу не було включено в державну економічну систему, значно посилили вплив проблем перехідного періоду на економіку країни. На початку процесу здобуття незалежності Хорватія була на вищому рівні розвитку, ніж інші республіки колишньої Югославії і навіть багато інших східноєвропейських країн. Сучасна західна технологія, якісні управлінські структури, досвідчені та освічені спеціалісти, високий рівень продуктивності праці і головне — готовність до ринкової конкурентоспроможності, як і раніше залишаються основними цінностями хорватської економіки. Маючи основними діловими партнерами такі країни, як Німеччина, Італія, Австрія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Хорватія експортує нафтопродукти, продукцію хімічної, харчової і текстильної промисловості, вироби із шкіри та взуття, пластмасові вироби.

Економічна і політична ситуація в Республіці Хорватія демонструє тривалу стабільність, яка є нормальною основою для подальшого зростання економіки та отримання іноземних інвестицій. Макроекономічні показники свідчать про ефективність валютної політики: конвертованість національної валюти (куни), стабільно низька інфляція (3−4%, і 5,8% у 1998р. за поданням СОТ) протягом кількох останніх років, постійна тенденція до зростання валового національного продукту (3,3% у 1998р.) і цінова стабільність.

Ремонетаристська економіка завершилася значним накопиченням запасів валюти у Хорватському Національному Банку, крім того, комерційні банки мають накопичення певних запасів валюти. У листопаді 1998 року запаси валюти ХНБ становили 4,6 мільярда доларів США. Бюджетний дефіцит протягом 1998 року — приблизно 1% ВНП. Що стосується доходів, то Хорватія — в числі країн, що розвиваються, ВНП яких — понад 3000 доларів США на душу населення. ВНП постійно збільшується протягом останніх років, у 1997 році становив 4226 доларів США на душу населення.

Республіка Хорватія визначила зв «язки з Паризьким і Лондонським клубами і погодилася на зобов «язання у зв «язку з боргами колишньої Югославії. Послідовність — основа цих відносин. У перші місяці 1996 року Хорватія отримала кредити провідних світових агентств, які розглядають країну в числі найбільш успішних країн перехідного періоду.

Структура економіки демонструє різноманітність галузей: сільське господарство становить 10%, промислове виробництво — 30%, надання послуг — 60%. Хорватія має хорошу основу, щоб розвивати конкурентноспроможні позиції серед інших центральноєвропейських держав, завдяки її географічному положенню і значним запасам природних ресурсів. Важливе місце займає туристична галузь: різноманітність, краса і близькість хорватських туристичних центрів до Європи — гарантія постійного збільшення кількості відвідувачів.

Мета хорватської економічної політики — консолідація результатів стабілізації, досягнутих до цього часу; створення сприятливих умов для подальшого стабільного зростання економіки. У цьому відношенні нове законодавство щодо банків було прийняте наприкінці 1998 року. Воно регулює банківську систему і дає більше повноважень Хорватському Національному Банку. Законодавство щодо митних вільних зон покликане також дати хороші результати. Одна із стратегічних цілей уряду в нинішній ситуації - увійти до Світової організації торгівлі.

Крім того, Хорватія прагне стати членом CEFTA і підписати контракт про співробітництво з Європейським Союзом.

Значний інтерес становить хорватська стабілізаційна програма 1994 року. Її автори насамперед розрізнили оперативні антиінфляційні заходи і стратегічні завдання стабілізації грошової системи. Як оперативні засоби використовувалися регулювання обмінного курсу, політика доходів, монетарні заходи. Засобами тривалої дезінфляції визначалися приватизація та демонополізація, реструктуризації банківської системи, скорочення бюджетного дефіциту. Слід відзначити активне регулювання діяльності банківського сектора як інструмент антиінфляційної політики. Наприкінці 1994 р., після зниження облікової ставки національного банку до 14%, ставки комерційних банків залишилися на рівні понад 50%. Терміново було введено спеціальний податок на доходи, отримані банками внаслідок перевищення облікової ставки національного банку. Якщо перевищення становило більше 3 пунктів, податок становив 80%. Завдяки вжитим заходам протягом місяця процентні ставки комерційних банків зменшилися до 23%, а за півроку — до 15,2%. Як засвідчує досвід, така стратегія скорочення інфляції була успішною, хоча і мала певний негативний вплив на економічну динаміку.

Робоча сила.

1,63 мільйона людей. З них у промисловості, в тому числі гірничовидобувній, — 31,1%, і сільському господарстві - 4,3%, державних службовців (включаючи працівників освіти та охорони здоров «я) — 19,1%, в інших сферах — 45,5%.

Провідні галузі промисловості.

Хімічна і пластмасова, станки, металургійна, електроніка, чавуноливарна, алюмінієва, паперова, деревообробна, будівельна, текстильна, кораблебудівна, нафтова, харчова, виноробна, туризм.

Індустрія Хорватії.

Індустрія — головна галузь країни. Ще у ХІХ столітті тут з «являються перші компанії та підприємства. Виробляли скло, цемент, цеглу. Але харчова та текстильна промисловість все ж більше розвинуті у Хорватії. Після Другої світової війни починають дуже активно розвиватися хімічна, кораблебудівна, електрична індустрія та металургія. Енергетика залежить від нафти та природного газу (північна частина Хорватії), водних ресурсів (узбережжя Адріатичного моря), проте зараз ці галузі у стадії спаду. Шахти закриті, працюють лише окремі (в Істрії, поблизу Раша). Нафта нині видобувається (в малих обсягах) у Стужечі, Бенічанчі, Шандровасі та Делетовську, хоча з 1956 року природний газ почали качати у дуже великій кількості, цьому сприяло будівництво трубопроводів (у районі Ліки, поблизу Ліповіані, Загреба та на острові Крк).

Металургія та інженерна індустрія найбільше розвинуті у Загребі, Славонському Броді, Осієку, Беловарі, Карловачі, Пулі, Рієці, Задарі та Спліті.

Текстильна промисловість розвинута у Загребі, Хорватському Загор «ї, Чаковечі.

Харчова промисловість добре розвинута на всій території Хорватії.

Кораблебудівна промисловість: великі верфі розташовані у містах Пула, Рієка, Трагіч та Спліт.

Взуттєва — друга дуже важлива галузь. Міста, де розташовані найбільші фабрики: Загреб, Карловач, Спліт та Копрівниця.

Хімічна промисловість найбільше розвинута у Гірському Котарі та Ліці, Загребі, у районах Подравіна та Славонія.

Гідроелектричний потенціал.

Гідроелектричний потенціал Хорватії - 11 200 ГВт на рік. Найбільше електроенергії виробляється на річках у Далмації, але річки є і на півночі країни. Ядерні електростанції виробляють 10% електроенергії країни, термоелектричні - 40% та кілька відсотків дає імпорт.

Сільське господарство.

У сільськогосподарському секторі країни вирощується: пшениця, жито, цукрові буряки, насіння соняшника, люцерна, маслини, цитрусові, виногради, різноманітні овочеві культури. Розвинуте домашнє тваринництво, яке дає молочні продукти.

У Хорватії чотири головних сільськогосподарських райони. Більшість східної частини Хорватії та головна частина центральної - рівнинна територія, яка є головним хлібним районом. У західних районах садять кормові культури, але все ж домінують злакові, кукурудза, цукрові буряки. Розведення худоби також має велике значення для сільського господарства. У цій галузі перевага віддається розведенню свиней, хоча в центральних районах успішно розводять рогату худобу. На віддалених далматських землях і там, де є пасовища, розвинута така галузь сільського господарства, як вівчарство. Фруктові плантації знаходяться у районах Борінчі, Купна.

Експорт.

Експорт становить 4,5 млрд. доларів США (f.o.b.). Хорватія експортує предмети споживання: машини і транспортне обладнання — 13,6%, різноманітні промислові товари — 27,6%, хімікати — 14,2%, продовольчі товари і товари тваринництва — 12,2%, сировина — 6,1%, пальне і мастила — 9,4%, напої і тютюн — 2,7%.

Партнери по експорту: ФРН — 22%, Італія — 21%, Словенія — 18%.

Імпорт.

Імпорт — 8,4 млрд. доларів США (c.i.f.). Хорватія імпортує: предмети споживання: машини і транспортне обладнання — 23,1%, пальне і мастила — 8,8%, продовольство і товари тваринництва — 9%, хімікати — 14,2%, різноманітні промислові товари — 16%, сировина — 3,5%, напої та тютюн — 1,4% .

Партнери по імпорту: ФРН — 21%, Італія — 19%, Словенія — 10%.