Олександр Олесь

Реферат на тему:

" Олександр Олесь".

О. Олесь літературний псевдонім Олександра Ивановича Кандиби народився 5 гридня 1878р. в містечку Білопілля на Сумщині По батьківський лінії його рід походив з чумаків по материнский з кріпаків. Батько Иван Федорович працював на рибних промыслах в Астрахани де й утопився у Возлі коли Сашкові виповнилося 11 р.І залишилась його мати Олександра Василівна, «з трьома дітьми і зтрьома карбованцями в кишені «. Як могла, прихиляла до дітей небо виховуючи у любові і добрі. В чотири роки Сашко уже вмів читать і незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезия Шевченкового «Кобзаря». І рідному містечку навчався в початковій школі потім у двокласному училищі. Пятнадцятилитним юнаком Сашко вирушив з дому вступив до хліборобськоі школи у містечку Дергачі неподалік від Харькова. Навчався у хліборобській школі починає видавати рукописный журнал «Комета», в якому друкує свої вірші писані російською та українською мовами. В одному з віршів цієї пори («Моє благання» 1897р.). На жаль після хліборобської школи Олександр не мав права поступать до університету. І розуміючи це, він, ще навчаючись у школі, студією слов, янської мови — болгарську, сербську, польську. Ставши вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту незабаром через матеріальні нестатки залишає його 1903р. вступає до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам, ятника І.П. Котляревському в Полтаві. Незабутні пам, ятники в душі молодого поета залишаються від зустрічей з Б. Грінченком, В. Семійлинком, М. Коцюбинским, Л. Українкою. Тут він передає до збірника «Багаття », що виходив в Одесі свої вірші. Передреволюційні події 1905р. поет сприймає як необхідний процес оновленя, створює зкличні бойові пісні. Його настроями пояснюється зроблені поетами переклади з російської «Марсельєзи» (Над залитою кров, ю землею») «Варшавянки» («Хмари зловіщ нависли над нами …») «Сміло у ногу рушайте «. Спад революції викликав у душі поета розчарування, відчуття руїни мрій 1906р. влітку, поет їде в Крим разом зі своею мойбутньою дружиною, студенткою Бестужівських курсів Вірую Сватською та її сестрою Ольгою. Тут він укладає свою першу книгу «З журбою радість обнялась». Книга мала великий резонанс, багато схвальних оцінок. Наприклад М. Зеров писав: «Олесю не довелося завоювати своєї поетичної слави ». Перша поетична збірка Олеся представляла його як ніжного лікаря і в одночас як поета високого громадянського звучання. У ній ніжні молитви закоханості у красу природи, романтичного — радісносприяття світу, в якому хочется жити, творити, любити. Революційне піднесення в 1905р. сприймається поетом як активний спротив силам зла, поневолення, а відтак журби у всезагальному значенні цього слова. І він велично співоє поетичний гімн у віршах «Ми не кинемо зброї своєї»… «З військом за волю боролися ми», «Три менти », «Жалібна пісня «. Глибоко символічного знання набуває вірщ «Айстри «. 1905р. якщо розглядати його в контексті суспільно — політичнитх подій. Квіти, як люди, чекали змін, «рожевого ранку », мріяли, «про сонячні дн і» їм уявлявся прекрасный світ, «де вічна весна «. Переживаючи поразку революції, сприймаючи реакцію як метод витравлення зі свідомості народів будь — якого прагнення до волі, Олесь гутує нову збірку, презначення якої фокусує уже в самій назві: «Будь мечем моїм «. Він каже, що його слово рідне, але в ньому так багато музики і світла. І для ворога вона має стати, як меч, а для рідного краєм сонця. Проте під задумою автора назвою збірка не вийшла заборонила цензура; отже, друга книга побачила світ 1909р. як «Позія» у Санк — Петербурзі. Відновлено назву було лише при переведенні 1918р. Друга і третя 1911р. збірки засвідчили, як глибоко переживає Олесь суспільні катаклізми, як болить йому народна доля. Наступними виданнями були «Драматичні спади. Книга четвертого столяття» 1914р. «Поезія. Книга пятого століття «1917р. шостій підготовленній до друку збірці не судилося побачити світ.

Прагучи ідеальної гармонії між формою і змістом, сподіваючи глибокий ліризм, символізм в поезії, єдність музики й слова, звуків і барв, Олександер перебуває у пошуках, притаманних новоромантиках і символістам прекметно, що поет, складаючи вірші, програвав її арфі, лірі чи кобзі, маючи хист до музичного мистецтва. О. Олесь недає вняткового значення утвердження рідної мови з метою уникненню бездуховності. А це можливо лише за умов вільного розвитку суспільства. Олесь сприймає ідею федеративного устрою як «весну народів », хоча він розуміє, яка хитка спільна ситуація, ускладнена боротьбою різних політичних сил і рухів. Водночас він знаходить у собі сили гутувати до друку шосту збірку поезій «На хвилях «що мала побачити світ на початку 1919р. Однак на Україну поет не повернувся, хоча усім серцем він завжди був з рідною землею. Настольгічні мотиви присутні у всій його поєзії, писаній на його чужині (збірка «Чужиною» 1919р.) звертаючись до історичної пам «яті свого народу, до переказів з давньорускої історії, поет пише добірку віршів «Менуле України в піснях. Княжні часи «(1920р.) 1912р. у Відні друкує збірку сатиричних поезій «Перезва «під псевдонімом В. Валентін (український письменник який згодом емігрує з Західної Украіїни в радіанську Україну і буде розстріляний енквідистами). У1919р. — 1922р. разом з Антоном Крушельницьким та іншими земляками збирає кошти на допомогу голодуючим в Україні. Моторошні події 1921р. — 1923р. поет зобразив у циклі «Голод «що, увійшов у збірку «Кому повім печаль мою» у циклі віршах поет створює алегоричний образ всепожираючого голоду, котрий усе з'їв на своєму шляху «вівцю, як хліб шмат, ковтав, дітей малих з'їдав з кістками, не обминав дерево і трав » .

Цим циклом, як і П. Тичина, Олесь сказав своє слово про «гуманістичні «устремління на Україні нової, радіанської влади в 1921р. — 1923р. викрив її істинне піклування про народ. Тривожні повідомлення з України глибоким болем дивуються в душі Олеся: розстріл поета Г. Чуприни, арешт синів Антона Крушельницького, Івана й Тараса, котрі, як тільки перебрались із Галичини в радянську Україну, були звинуваченні в тероризмі й антирадянської діяльності. Під враженням цих подій О. Олесь пише драму «Земля обітована «1935р., чим одним із першим в українській літературі розкривається суть сталінської політики .

Крім поезії, драматичних творів, у творчій спадщині митця прозові публіцистичні твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно — критичні статті .

Останній свій час Олесь зустрів у Парижі. Стан журби і самотності поглибився трагічною звісткою про загибель сина Ольга Ольжича .

А 22 липня 1944р. не стало Олександра Олеся. Його поховали на Ольшанському цвинтарі у Парижі.