Валютні біржі

Валютный ринок России.

Наявність значних диспропорцій у структурі виробництва, його найвища монополізація, криза у системі розподілу, незадоволений споживчий попит, відсутність розвинених міжнародних відносин через незначної кількості високоякісної, конкурентної продукції, відсутність програми виходу з кризи і, нарешті, пасивну поведінку більшості населення — ось тільки частина проблем, дозволити передбачалося шляхом введення ринку, зокрема і валютного Зрозуміло, що розв’язання проблем, що накопичуються у Росії десятиліттями, до створення ринкової структури та приведення діючих над ринком наснаги в реалізації рівновагу потрібно тривалий час. Стабілізація настане, як у першу чергу зміняться структура виробництва та його організація. На той час ринок [відрізнятиметься нестабільністю, і ним можливі j різким коливанням. Валютний курс дуже чутливий до |всіх змін, які у економіці країни, і тому може бути індикатором її состояния.

Формування валютного ринку на Росії почалося [УМОВАХ монополії держави щодо міжнародну торгівлю, незадоволеного споживчого попиту, у цьому ^числі и^на імпорт, виниклого як наслідок наявності грошової маси, не забезпеченої товарами, що починається ^ «фляции й відсутності законодавчої бази для у сфері операцій із іноземною валютою. Ці чинники зумовили високий початковий попит на іноземної валюти, який відповідає її пропозиції. Відтак кілька перших місяців існування ММВБ біржовий валютний курс перевищив реальний (який відбиває купівельну здатність валюти) майже 50 раз. З розвитком валютного ринку нафтопродуктів та вирівнювання попиту й пропозиції відмінність між реальним і біржовим курсом скоротилася майже 25 разів, і нині ринковий валютний курс перевищує реальний приблизно два раза.

Нині структура валютного ринку нахоя дится у процесі формування. Операції з валютою здійснюються через банки, мають ліцензію скоєння валютних операцій (у країні більш 400). Банки здійснюють валютні операції через біржі (наприкінці 1994 р. країни функціонувало 8 валютних бірж, ще пов’язаних на єдину систему) і міжбанківському ринку. Торгівля на готівкову валюту країни немає, але руках населення, по експертних оцінок, нині перебуває від 7 до 15 млрд. доларів наличными.

Через війну зміни структури экпортно-импорт-ных операцій (за 1993 р. перевищення експорту над імпортом становить близько 17 млрд. доларів, за I півріччя 1994 р. — 8,1 млрд. доларів) і складу їх участ-1 ников в підприємств з’явилися великі валютні активи на рахунках уповноважених банках, оскільки валюта нині виконує роль як засобу платежу під час розрахунків за операціями, і високоліквідного, дохідного активу. Тому з урахуванням економічної ситуації в, що складається на ринку, пропозицію іноземної валюти на валютному ринку формується переважно з допомогою обов’язкового продажу валюти підприємствами-експортерами й у меншою мірою, гравцями валютного ринку, а попит — з допомогою підприємств-імпортерів і ринку, бажаючих збільшити свої валютні активы.

Слід зазначити, що коли частина іноземної валюти після виконання експортних угод залишається поза кордоном. За оцінками експертів, 1992 р. ця сума їх становила 7 -8 млрд. доларів, в 1993 р. — 12 — 15 млрд. доларів, а 1994 р. становить близько 1−1,5 млрд. Доларів щомісяця. Іноземні валютні інвестиції на що Росії незначні й у I півріччі 1994 р. склали 278 млн. доларів США.

Валютні відносини регламентуються законами Російської Федерації, указами президента Російської Федерації, вказівками й циркулярными листами за Центральний банк Російської Федерації. (Банку России).

Валютну стратегію держави здійснює Банк Росії, діяльність якого полягає виходить з власних резервах — на 1 липня 1994 р. вони становили 4,8 млрд. доларів. Оскільки основна частка обсягу торгівлі валютою посідає московський валютний ринок та офіційний курс долара визначається на торгах ММВБ, Банк Росії впливає формування валютного курсу у вигляді інтервенцій на ММВБ і операцій на міжбанківському ринку, і навіть через контроль уповноважених банків. Одне з основних завдань, які ставить собі Банк Росії, проводячи інтервенції на ММВБ, — зниження привабливості долари на ролі більш дохідного і ліквідного активу, ніж національної валюти, і утримання зростання курсу долара нижчий за рівень інфляції. Поруч із інтервенціями на валютному ринку Банк Росії і близько Міністерство фінансів проводять жорстку грошово-кредитної політики, спрямовану зміцнення рубля: підвищення реальної ставки відсотка голосів і жорсткість кредитної политики.

За попередніми розрахунками, що ведуться зараз у Банку Росії та інших економічних органах управління, в 1995 р. можливе лише часткове ослаблення кризових тенденцій. Обсяг валового внутрішнього продукту знизиться в 1995 р. може бути на виборах 4 — 7%, спад у промисловості становить близько 15%. Протягом 1995 р. російська економіка не повинна можливість перейти до Депресивної фазі розвитку, коли він громадське виробництво протягом певного часу стабілізується; на низькому кризовому рівні. Слід зазначити, що перехід до депресивної фазі передбачає досягнення балансу між руйнівними і творчими тенденціями економіки. Згортання неефективних, застарілих виробництв має компенсуватися розширенням випуску продукції, що відповідає потребам ринку України і які забезпечують зростання виробничих накопичень країни. У цій ситуації особливо важливо, щоб валютний курс вирізнявся передбачуваністю і стабільністю, чого можна досягти в депресивний період лише за постійному контролю над ситуацією із боку Банк Росії, оскільки нестабільність валютного курсу отрицател! але впливає економіку країни загалом. Натомість, повстань ление нормального ивестиционного процесу дозволить укр< пити становище національної валюты.>

Як заявляють представники уряду, в ближа! шие 3 роки особливу увагу буде приділено зростанню сваволю" ства, стимулюванню інвестицій, насамперед в выс< коэффективные виробництва, підтримці малого среднег бізнесу З огляду на те, що інвестиційний лаг (то eci проміжок часу між вкладенням капіталу й підлога^ чением від цього віддачі) становить 1,5−2 року, мож1 припустити, що реальний припинення знецінено! рубля досягнуть не раніше 1997 р. за умови, год «протягом 1995 — 1996 рр., по-перше, будуть предпр! няты подальші заходи для стримування інфляції, у ті числі монетарними методами; по-друге, буде прим няться й удосконалюватись система банкрутств як непро ходимое умова для структурної перебудови экономш країни (за одночасної підтримці соціальної сф ры); по-третє, отримає поширення стимулирован! інвестицій у виробництво; по-четверте, станеться ізм нение структури експортно-імпортних операцій (за годину «експорту — нарощувати виробництво товарів (продукт< переробки нафти та наукомістких виробництв), здатних конк рировать на міжнародних ринках, у частині імпорту збільшення частки ввезення передових технологій і новейше] виробничого устаткування); по-п'яте, будуть створено умови щодо залучення іноземних інвестицій у Ро цю; по-шосте, зусилля підуть на сглаживай] сезонних коливань. 1 Який варіант валютної стратегії з урахуванням ситуації російському валютному ринку наибол< прийнятний нині для Росії? Проведемо зв великий ситуаційний анализ.>

а) «Вільно плаваючі «валютні курсы.

Така політика найпоширеніша країнах розвиненою ринковою економікою й участі високий рівень доа так. Успішне застосування «плаваючого «курсу можливо умовах економічної і політичною стабільності ] сударства, відсутності або неважливості инфлящ стійкою макроекономічної политики.

Використання політики такого роду зараз у Росії небажано, оскільки він призведе посилення инфляции.

б) Регульоване «плавання «валют.

Для цієї політики, коли він втручання незначно потрібне для згладжування різких короткострокових, інколи ж середньострокових коливань, потрібна наявність значного резерву валюти в держави (причому, чим менш стабільна економіка, то вище може бути резерв), і навіть міцною матеріальною й методичною бази щодо прогнозування курсу. Досвід інших держав показує, що «застосування регульованого «плавання «призводить до колосальних утрат державі, його котрий використовує, вимагає найвищого рівня професіоналізму й відповідної подготовки.

Нині використання у Росії регульованого «плавання «валют може Привести до виникнення малопредсказуемых кризових ситуацій на фінансовому рынке.

в) Постійно фіксовані курсы.

Цього варіанта валютної стратегії бажаний при внутрішніх кризових ситуаціях нестабільної економіки та забезпечує нижчі темпи інфляції. Дестабилизирующая спекуляція валютою малоймовірна, якщо ні сумнівів щодо здібності офіційних органів утримувати курс — на сталому рівні. Багато держав, виходили з кризи, певному етапі дотримувалися фіксованого курса.

р) Змішаний вариант.

Можна проводити політику регульованого «плавання », безупинно незначно змінюючи валютні курси і застосовуючи водночас коригувальні внутриэкономичес-кие заходи для стабілізації економіки страны.

Нині проведення такої політики у Росії є б найперспективніших, здатним призвести до найбільш позитивним зрушень і валютному ринку, й економіці країни у целом.

ЧАСТИНА 2. ЧИННИКИ, ВПЛИВАЮТЬ НА ВАЛЮТНИЙ КУРС РУБЛЯ.

Класифікація факторов.

Процес формування валютного курсу можна раздеВ лити на дві основні етапу: •.

• формування реального валютного курсу, кото рый відбиває реальну вартість національної ва люті (за аналогією з собівартістю товара);

• формування ринкового валютного курсу, кота рый відбиває ціну національної валюти, утворю щуюся з урахуванням реального валютного курсу по, дією ринкового попиту й пропозиції (по ана логии з ціною товара).

Ці етапи характерні як щодо стабільно економіки, так економіки, що у кризисе.

Кількість чинників, які мають економічний, полг тический, структурний, правової чи психологічний xi рактер і аж чи опосередковано які впливають динаміку BS лютного курсу рубля, сягає кілька десятків. Hai важливішими їх, з погляду, є: торговы баланс, національний дохід, величина грошової массь облікові ставки, очікувані темпи інфляції, вид госуда] ственного регулирования.

А загалом зазначені чинники можна розділити :

такі группы:

/. Чинники, безпосередньо що визначають динами валютного курсу, тобто. безпосередньо пов’язані з ін цессом міжнародного економічного обмена:

• валовий продукт (ВНП) обох стра що у міжнародному обмене;

• платіжний баланс;

• внутрішнє і зовнішня пропозицію денег;

• відсоткові ставки.

Наведені фактори можна кваліфікувати як що утворюють факторы.

2. чинники, які впливає зміна їхнім виокремленням факторів, і надає цим що регулює вплив на механізм встановлення валютного.

курса.

Їх можна розділити на чинники державного регулювання і структурні факторы.

Чинники державного регулирования:

1. Налоги;

2. Квоты;

3. Пошлины;

4. Лицензии;

5. Кредитна і емісійна политика;

6. Регулювання цен;

7. Законодавчі методы:

а) Закони РФ,.

б) Укази Президента РФ,.

в) накази, вказівки, циркулярні листи МЗЕЗ, Міністерства економіки Російської Федерации,.

р) вказівки і циркулярні листи за Центральний банк і др.;

8. Діяльність Центрального банка;

9. Розподіл валюты.

Структурні факторы:

1. Структура биржи;

2. Банківська структура;

3. Інфраструктура связи;

4. Сезонні факторы;

5. Напрями зовнішньоекономічної деятельности.

Наведені фактори можна кваліфікувати як ре-^лирующие факторы.

3. Чинники, які під час виведенні экономичес дідька лисого системи з динамічного равновесия.

Кризові прояви экономики:

1. Дефіцит госбюджета;

2. Безконтрольні эмиссии;

3. Инфляция;

4. Різниця внутрішніх та зовнішніх цен;

5. Монопольні производства;

6. Виконання інвалютній функції денег:

а) засіб платежу у його объеме,.

б) засіб накопичення та сбережения;

7. Витік капіталів за границу;

8. Скорочення инвестиций;

9. Падіння обсягів производства:

а) зношені основні средства,.

б) нестача оборотних средств,.

в) неконкурентоспроможність продукции,.

р) низька культура виробництва (качество),.

буд) неефективне управление,.

е) розрив зв’язків (втрата рынков),.

ж) нереалізованість наукових разработок,.

із) диктат монополистов,.

і) відсутність технічного відновлення в производств.

до) відсутність висококваліфікованих специалш.

тов у сфері ринкової экономики,.

л) взаємні неплатежи;

10. Неучасть в обороті ресурсов;

11. Падіння доходів потребителей;

12. Гра на валютних биржах;

13. Зовнішньоторговельна діяльність окремих фірм використанням демпінгових цен;

14. «Вимивання «товаров.

Політичні факторы:

1. Зміна представників власти;

2. Політичні рішення, манливі у себе непоср! ственные зміни у грошової системи страны;

3- Рішення, определяющие:

а) довгострокову політику государства,.

б) середньострокову політику государства,.

в) короткострокову політику государства;

4. Ступінь стабільності керівних структур;

5. Рівень надійності під управлінням економічної системой;

6. Ступінь взаєморозуміння між економічними і стають політичними структурами;

7. Рівень який виконувався™ законов;

8. Величина державного сектора економіки в экономике;

9. Ступінь розбіжностей між політичним силам & стране;

10. Відсутність чітко розроблених програм підйому экономики;

11. Ступінь довіри населення керівним структурам;

12. Ступінь захищеності приватного капитала.

Психологічні факторы:

1. Відкладений спрос;

2. Чекання инфляции;

3. Відсутність економічного мислення в населения;

4. Відсутність досвіду у переході до ринкових отношениям;

5. Орієнтація ціни валютний курс, а чи не наоборот,.

6. Недовіра до національної валюте.

Наведені фактори можна кваліфікувати як кризові факторы.

Характеристика деяких факторов.

Валовий національний продукт (ВНП).

ВНП є вартість всіх вироблених товарів та послуг, хто був виготовлені народним господарством цієї країни впродовж року. Оскільки національні ринки — частина міжнародного ринку, то зміна величини ВНП лише у чи обидві країни призведе, з одного боку, до збільшення (зменшенню) пропозиції товарів та послуг як у внутрішньому, і зовнішньому ринках, з другого боку, до підвищення (зменшенню) споживчого спроса.

ВНП має такі составляющие:

ВНП=Рп+Ин+Чэ ,.

де Рп — Витрати споживання й закупівлі урядом товарів хороших і услуг;

Ін — инвестиции;

Чэ — чистий экспорт.

Як очевидно з наведеного рівняння, в ВНП враховуються також експортно-імпортних операцій. Розмір Ча що входить у ВНП, є різницею між експортом до імпортом країни. Якщо величина експорту перевищує імпорт, то Чэ має знак «плюс », Якщо ж імпорт перевищуєте експорт, Чэ має знак «мінус », J.

На ринку чистої конкуренції збільшення ВНП страньЯ на 1% призводить до подорожчання національної валюти на| 1% і, зменшення ВНП на 1% призводить до здешевленню національної валюти на 1% (за умови, що інші чинники не змінюються). У реальної економіці, проте, є безліч чинників, які впливають на ВНП, у результаті це пропорційне узалежнення порушується. •.

Слід зазначити, що час розгляду динамикм зміни валютного курсу в довгостроковому періоді этад залежність стає жорсткішою, а короткостроковому • менше жорсткою. Пов’язано це передусім про те, що ВНП • показник стану економіки загалом, а своє «тимчасової реакції економіки на несподівані зміна на внутрішньому чи міжнародному ринку необхідний опре ділений період времени.

Пропозиція денег.

Грошова маса як категорія має певну струк туру, куди входять (у напрямку зниження їх ликвидности).

МО = готівкові деньги;

Ml = МО + депозити населення і побудову підприємств у кому мерческих банках; депозити населення сбербанках буд< запитання; вартість розрахункових, поточних і спеці альных рахунках підприємств, громадських організацій і граждан;>

М2 == Ml + термінові вклади в сбербанках;

МОЗ == М2 + депозитні сертифікати банків, облигаци Госзайма.

Поняття грошової маси, яка у розрахунках лютных курсів, входить у М2.

Розмір грошової маси пов’язана з з^. ниями валютного курсу. При посиленні жорсткості грошової п^д тики держави відбувається скорочення грошової м;. країни, що зумовлює падіння цін, і удорожа^^ національної валюти. Так, скорочення грошової м^ на 1% призведе викличе подорожчання валютного курсу на 1%. ^ у разі з ВНП, у реальному економіці існує ^ жество чинників, що впливають на грошову ^ су, а проміжок часу між зміною дене^ ., є і наступним для цього зміною валютного) са, як говорилося, називається тимчасовим лагом, t/. й у ВНП, залежність валютного курсу від денед;. «маси буде жорстка, ніж більший проміж^ часу рассматривается.

Платіжний баланс.

(узагальнений підсумок міжнародних операцій странь.

На формування валютного курсу крім рассмот^ ных чинників впливають два показника: m вый баланс, є нетто-соотношением експорт нафти й імпортних операцій, і баланс розрахунку по поточним v раціям, тобто баланс експортно-імпортних розрахунків операцій із товарами, послугами і фінансами. Дефц торгового (чи поточного) балансу означає вища від попиту іноземні товари, послуги, чи фінанси,^ спричиняє падіння національної валюти. Проте пхе{. тер впливу торгового балансу на валютний курс мо^ бути різним залежно від ситуацій у різних р< дарствах. ->

Так, розглядаючи країни, валюта якого є. зервной, зокрема США, необхідно пам’ятати, «дефіцит платіжного балансу може визначатися піт^ ностью інших держав збільшити свої валкж резерви чи розширити міжнародну торгівлю. Та^ ситуація мала місце початку 80-х рр., коли за повів]], нді дефіциту торгового балансу спостерігався стабилц «зростання курсу долара, пов’язані з зростанням світової экономи.

Відсоткові ставки.

Показником дохідності капіталу різних страназ є облікові відсоткові ставки (0, тобто ставки які застосовують центральні банки у бойових операціях з кому мерческими банками та інші кредитними інститутам! з обліку короткострокових державних зобов’язань Спреж де всього казначейських векселів) і переобліку комерційні векселів. Та у різних країнах имеютсз різні темпи інфляції, то тут для коректного определе ния дохідності обчислюються реальні відсоткові ставвд з урахуванням «ефекту Фішера » .

" Ефект Фішера «так пов’язує але минальные відсоткові ставки (0, реальні процентны ставки (1 реал-) і інфляцію От):

(1 + 0 = (1 + IP^) (1 + тт) .

Наприклад, США номінальна відсоткову ставку сод ставляет 9,5%, інфляція — 4%, у Росії - соответственна 180 і 170%. З урахуванням «ефекту Фішера «реальні про» центные ставки будуть равны:

для США:

1реал. = (1 + i)/(i + л) — 1 = 1,095/1,04 — 1 = 5,288%,.

для России:

ipean. = (буд + ^/(^ + ^). і = 2,8/2,7 — 1 = 3,703%.

Отже, за наявності твердої гарантії возвра та капіталу і відсотка вільні капітали будуть вложе ны до тієї країни, де реальна відсоткову ставку вищою, і отже, можна отримати роботу вищий дохід, ті є привабливість і вартість даної валюти повы шается. ~.

На думку, залежність валютного курсу від реаль ных відсоткові ставки визначається обсягами і рівень" свободи капіталів, і навіть надійністю нових активом порівняно з старими і наявністю перспектив зраді" ния відсоткові ставки із них. Ступінь свободи капита вилов визначають час, необхідне продажу маю щихся активів, та наявність попиту ці активи над ринком Тому можна дійти невтішного висновку, що у короткостроковому пери «оді зміни у відсоткових ставках (з урахуванням ризику сприяють мобільності абсолютно вільних капита-и лише за збереженні тенденцій на період відбувається рух раніше «пов'язаних капіталів » .

Наприклад, якщо ваша капітал вкладено в сталелитейную.

поомышленность Великій Британії та у вас є реальний прибуток нею у вигляді 5%, а реальна ставка відсотки надходжень у США становить 10%, та найбільш розумним дією, здавалося б, буде переклад капіталу з сталеливарної промисловості Великобританії на США. Але це можливе лише за виконанні кількох умов: наявність покупця, готового розмістити свій капітал в сталеливарне виробництво Великобританії, попри можливість розміщення його передачі під 10% США; переклад капіталу щодо стислі терміни; наявність впевненості що обсяг реальної ставки по знову придбаним активам не знизиться нижче реального відсотка доходу сталеливарного виробництва. Отже, виграш від цієї операції може бути менш очевидним, більше, ви можете проиграть.

У ідеальному разі (над ринком чистої конкуренції) дохідність капіталу в всіх учасників однакова, тому власник вільного капіталу повинен мати однакову прибуток як від перекладу капіталу США, скажімо, під 10%, і від вкладення сталеливарну промисловість Великобританії із реальним доходом 5%, але з умовами продажу, компенсирующими недоодержання у вигляді ще 5%.

Чинники державного регулирования.

У країнах, на економіку яких міжнародної торгівлі надає значний вплив, підтримки стабільності та розвитку економіки застосовується регулювання національних валютних ринків. Пов’язано це передусім про те, що валютний курс, сформований під впливом безлічі економічних, політичних, психологічних та інших чинників, своєю чергою, впливає з їхньої формирование.

Якщо з низки причин країни порушено економічне рівновагу, то падіння національної валюти буде спричинить загострення економічної ситуації в, що, своєю чергою, викликає ще більше падіння національної валюти, тобто буде освічений замкнуте коло. Одне! із заходів з виправлення схожій ситуації й являетсЛ запровадження державного регулювання національним валютних ринків. Розглянемо докладніше деякі сої ставляющие державного регулирования.

Тариф (пошлина).

Мита (одне із видів податкові платежі) нала «гаются як у ввезені, і на які товари Мита на ввезені товари застосовуються колись всієї як захист місцевих виробників аналогічно! продукції з іноземних конкурентів. Крім цього, пош ліни захищають доходи працівників і кількість службовців, зайняті! у цьому виробництві, і навіть доходи виробників постачальних даному виробництву сировину й материалы.

Разом про те запровадження високих мит позбавляє покупате лей дешевших і якісних товарів хороших і не стимулюємо підвищення якості аналогічної вітчизняної продукции.

У окремих випадках, коли економіка країни нахо дится глибокій занепаді, мита перестають использо ваться як захист інтересів місцевих справляєте лей і стають статтею прибутку государства.

Можна простежити вплив мит на ВНП, якщо перед ставити котрі становлять у наступному вигляді (по соответ ствующим групам виробленої продукции):

ВНП = 2Рп+ ЕИн+ SV^ (Ц+ Ц) + W «(Ц+ Ц),.

де У9 «- обсяг експорту на окремі види продукции,.

V «4 — обсяг імпорту на окремі види продукции,.

Ц, — ціна експортної (імпортної) продукції, П — мито на експортну (импортную).

продукцию,.

і = l… n, кількість груп виробленої продукции.

Частка одного імпортованого продукту та її батьківщин венного аналога у структурі ВНП звучатимуть і виде:

ВНЦ = Ра+ Ін,+ V, «» (Ц+ Ц). 44.

Вплив величини мита на ВНП можна оцінити лише з наявності конкретних ситуації та товару. Важливу роль відіграють обсяги експорту, обсяги виробництва аналогічної продукції всередині країни та еластичність попиту даний товар.

З аналізу російського ринку можна припустити, що з орієнтації внутрішніх ціни ціни імпорту, за наявності еластичного попиту даний товар та за умов відносної насиченість ринку цим товаром зменшення його обсягу над ринком призведе до підвищення дохідності (рис. 1), і, до підвищення ВНП.

Цена.

Ц+П.

Объем.

Рис. 1. Збільшення дохідності за незначного зниження обсягу товару над ринком (еластичний спрос).

Дохідність окреслюється твір обсягу на ціну товару. На графіці її величина дорівнює площі прямокутника U, A, V, 0 до застосування тарифу і (Ц+П)Ад V^O саме його застосування. Еластичним називається попит, у якому зміну ціни на 1% призводить до зміни обсягу товару менш як на 1%.

JIpH наявності нееластичного попиту аналізований товар підвищення ціни приводить до зменшення доходи1- і, зниженню ВНП (рис. 2).

Цена.

Ц+П.

Объем.

Рис. 2. Зменшення дохідності за незначного зниження обсягу товару на рынк.

(нееластичний спрос).

Розмір доходу на графіці представленій у вигляді площі прямо косинця UA, V,0 до застосування тарифу і (II+n)A, V,0 саме його примі нения. Неэластичным називається попит, у якому зміну ціни на «л призводить до зміни обсягу товару понад 1%.

Квоти (ліміти, встановлені на обсяг експортної/ імпортної продукции).

Квоти (частка участі у чимось, наприклад, у сваволю стве, продажу, страхуванні та т.д.), як і та ввізного мита впливають на ВНП:

ВНП = ЕРп,+ 2Ин+ ХК^ (Ц+ П.) + SK- (Ц+ П.) ,.

де К3 «- квота експорту щодо окремих видам.

продукції, До «» — квота імпорту щодо окремих видам.

продукции.

Запровадження квот імпорту, як та введення мит має своєю метою захист місцевих виробників від иностран ных від конкурентів і гарантує їм певне місце н;

ринку. Для російського ринку квотування деякі видів імпортної продукції, з одного боку, необходи мо, оскільки вітчизняні аналоги неконкурентоспроможні з іншого боку, наявність імпортних квот, як правил^ зменшує обсяг ВНП.

Запровадження квот експорту зумовлено спробами попередити виснаження природних ресурсів, прагненням наситити внутрішній ринок, підвищити ціни на всі експорт (пій обмеження поставок товару зовнішній ринок її ціна підвищується). Для вітчизняного ринку запровадження эк-споотных квот означає збільшення ВНП.

Кредитно-грошова політика государства.

Кредитна політику держави мають забезпечувати оптимальне співвідношення інвестицій і ВНП, що необхідною умовою стабільного зростання ВНП. Коли відбувається порушення пропорцій і інвестицій у ВНП знижується, усе веде до їх зниження ВНП.

Важливим інструментом кредитно-грошової політики держави є грошова емісія, яка, зазвичай, виробляється покриття виниклого дефіциту державного бюджету. У результаті проведення емісії з’являється надлишок грошової маси, де немає товарного покриття, що призводить, своєю чергою, до зростання цін, і посиленню інфляції (емісія виступає у разі як інструмент перерозподілу дефіциту державного бюджету між всіма власниками національної валюти у вигляді інфляційного податку). Така політика негативно відбивається як на формуванні валютного курсу, а й у економіці вцілому. Для коректного розрахунку валютного курсу необхідно враховувати вплив інфляції на чинники, що визначають валютний курс.

Виконання кредитно-грошової політики держави доручається Центральний банк. У і завдання центру входить контролю над вартістю національної валюти або у формі встановлення фіксованих курйов, або у формі проведення інтервенцій на валютному ринку. Метою проведених інтервенцій може бути: створення сприятливого курсу для вітчизняних виробників; згладжування сезонних коливань; поліпшення стану платіжного балансу країни. Для успішного проведення інтервенцій необхідно накреслити реальну вартість національної валюти, величину курсу, необхідну забезпечення успіху обраної кредитно-грошової політики, і навіть величину і рівень тиску, що слід надати ринку для Досягнення поставленої мети. Інтервенції здійснюються з допомогою золото-валютных резервів за Центральний банк. Під час інтервенцій відбувається продаж як іноземної, і національної валюти. Резерви за Центральний банк поповнюються з допомогою надходжень від державних експортно-імпортних операцій, податків, емісійною діяльності, державних позик. Центральний банк може також видавати вказівки і циркулярні листи щодо функціонування механізму валютного звернення до стране.

Кредитно-грошова політика регламентується законами! Російської Федерації, указами президента Російської Фе- «дерации, наказами, вказівками й циркулярными письмамиД МЗЕЗ, Міністерства економіки Російської Федерації і| Центрального банка.

Грошовий ринок ;

На національних грошових ринках практично завжди присутній сектор, у якому виробляються операції, з іноземною валютою. |.

Якщо ситуація у країни й, відповідно, національної валюти, щодо стабільні, частка в цьому секторі на грошовому ринку невелика. Якщо ж національної валюти нестабільна, а економіці складається кризова ситуація, частка в цьому секторі зростає й іноземна валюта як високоліквідний і стабільний актив починає зайняти позицію однієї з основних фінансовий інструментів національного грошового рынка.

Нині російському грошовому ринку відсоток операцій із іноземною валютою дуже значний. З більш ніж 2,5 тисяч банків, діючих біля Росії, більш 400 мають валютні ліцензії «що дозволяють вчинення операцій на іноземній валюті. Купівля-продаж здійснюється через валютні біржі, нині які пов’язані між собою. Крім! бірж функціонує міжбанківський ринок, який) через низку введені обмеження на біржову торгівлю^ доводиться основна частка валютних операций.

Привабливість іноземної валюти такими факторами:

• дохідність операцій (відсотки за угодам плюс курсова різниця) і його порівнювати з дохідністю по.

іншим сегментам грошового ринку — ринок державних цінних паперів і ринок, позичкового капіталу. Якщо дохідність від операцій із валютою перевищує дохідність від карбованцевих операцій, то привабливість, отже, і попит на іноземної валюти растет;

• доступність операцій (зазвичай, держави, чия валюта стає нестабільної, вводять різні обмеження для проведення операцій із іноземною валютою: зокрема можуть обумовлюватися види, умови угод, спеціальні налоги).

Вочевидь, що передвиборне збільшення сегмента валютних операцій приводить до підвищення попиту іноземної валюти і, знецінення національної валюти, а зменшення сегмента валютних операцій — збільшення попиту на національну валюту і його зміцненню. Останнє можна досягнути у разі: при стабілізації національної економіки або за використанні силових методів (проведення жорсткої кредитно-грошової політики у відповідність до законодательством).

Валютні биржи.

У 1991 р. з метою організації торгів з купівлі-продажу іноземної валюти у Москві створили Центр проведення міжбанківських валютних операцій Держбанку СРСР. У вересні 1992 р. він було перейменовано на Московську міжбанківську валютну біржу (ММВБ).

У торгах заслуговують брати участь лише акціонери, і члени біржі. Членами біржі може бути банки, мають ліцензію скоєння валютних операцій, чи фінансових організацій, отримали відповідного дозволу держави. Рішення прийняття члени біржі приймається Біржовим радою. Члени біржі сплачують одномоментний членський внесок і внесок у страхової фонд біржі розмірі 50 тис. доларів або його еквівалент в рублях.

Члени біржі мають право.

• брати участь у проведенні біржових операцій від імені і поза свій рахунок і від імені і завдяки своїх клиентов;

• користуватися системою розрахунків з торгів биржи;

• отримувати від дирекції і Біржового ради інформацію рішення, що стосуються діяльності членів біржі безпосередньо на бирже;

• вносити в руки Біржового ради пропозиції з питань діяльності биржи.

Члени біржі обязаны:

• дотримуватися становища Статуту біржі, Правил проведення валютних операцій біржі. Правил приєднання до члени біржі, Порядку розрахунків з валютним угодам на бирже;

• виконувати рішення Біржового ради і дирекції, які регламентують діяльність учасників торгів биржи;

• своєчасно виконувати зобов’язання в угодам, ув’язненим на бирже;

• щорічно публікувати у пресі відомостей про результати своєї діяльності у рік і обсяг річного баланс;

• члени біржі несуть повну відповідальність за діяльність своїх дилеров.

Наприкінці 1994 р. членами ММВБ були 155 организаций.

Нині біржові сесії проводяться щодня, крім суботи, неділі і святкових днів. Торги здійснюються дилерами організацій — членів біржі. Ділери немає права вести операції у біржі від імені і поза свої гроші. На початку біржовий сесії дилери подають попередні заявки для придбання .(продаж) валюти, які оформляються на спеціальному операційному аркуші. У заявці вказується сума купівлі (продажу) іноземної валюти за курсом, зафіксованим під час останніх біржових торгах. Заявки передаються спеціально уповноваженому співробітнику біржі - курсовому маклеру, до обов’язків якого входять проведення торгів й визначення поточного курсу іноземних валют.

Сума купівлі (продажу) іноземної валюти вказується у доларах США. Мінімальна сума купівлі (продажу) іноземної валюти — 10 тис. доларів. За рішенням Біржового ради біржі можуть відбуватися операції коїться з іншими іноземними валютами — у разі мінімальних сум іноземних валют встановлюються рішенням Біржового совета.

Як початкового приймається валютний курс, зафіксований під час останніх біржових торгах. Спочатку курсової маклер визначає початкові обсяги попиту й пропозиції. Якщо початковий попит перевищує початкове пропозицію, то маклер підвищує курс іноземної «, валюти до карбованця, Якщо ж початкове пропозицію перевищує початковий попит, то курсової маклер знижує курс іноземної валюти до карбованця. У результаті торгів їх і учасники через своїх дилерів можуть подавати додаткові заявки зі зміни суми купівлі (продажу) іноземної валюти. Усі додаткові заявки подаються дилерами курсовому маклерові в письмовій формах, яка встановлюється нею самою. Чергове зміна виробляється по тому, як дилери визначать обсяги купівлі (продажу) іноземної валюти з останнього оголошеному курсовим маклером курсу. Фіксація курсу відбувається за урівноважуванні попиту й пропозиції на іноземної валюти. Всім угод, ув’язнених у протягом однієї біржовий сесії, застосовується єдиний курс іноземної валюти до рублю.

Після закінчення біржових торгів курсової маклер видає учасникам торгів біржові свідчення рідних та операційні листи, у яких фіксуються результати що відбулися торгов.

У зв’язку з участившимися випадками невчасного виконання комерційними банками своїх зобов’язань по ув’язненим угодам, соціальній та цілях запобігання неплатоспроможності банків умовах усилившихся курсових коливань починаючи з 13 жовтня 1994 р. на ММВБ запроваджено наступний тимчасовий порядок операційних розрахунків з угодах із доларами; США.

Банки — учасники торгів заслуговують здійснювати операції з купівлі доларів лише доти залишків свої кошти, що є на клиринговом рахунку ММВБ на момент початку торгової сесії. У зв’язку з цим до початку торгів здійснюється перевірка наявності коштів їх учасників на рахунку ММВБ в РКЦ. Якщо під час торгів результаті підвищення курсу долара США до карбованця суми рублів, що є на рахунку банку-учасника, замало оплати по знову встановленому дорослій курсу, то курсової маклер знижує обсяг заявки «для придбання іноземної валюти до величини, достатньої на оплату з наявних карбованцевих коштів у рахунку банку-учасника, — це відбувається у тому випадку, якщо дилер, діючий дорученням цього банку, не подасть нову заявку з внесеними у ній змінами за обсягом попиту іноземну валюту.

Перерахування карбованцевих коштів у рахунки банків — продавців доларів здійснюватиметься другого робочого дня після дня торгов.

Порядок і продовжити терміни розрахунків учасників торгів на інших «іноземних валют (німецької марці, українському карбованцю, казахської тенге, білоруському рубаю) як і рублях, і у валюті ніхто не звернув змін. У зв’язку з запровадженням тимчасового порядку операційних розрахунків з угодах із доларом США початок біржових торгів на ММВБ починаючи з 13 жовтня 1994 р. перенесено з десятьма годині ранку на II годин утра.

За порушення учасниками торгів терміну платежів з нього стягується штраф: з покупців іноземної валюти — в рублях, у вигляді подвійний облікової ставки за Центральний банк Росії від суми затримки кожний день прострочення, з продавців іноземної валюти — у доларах США, у вигляді ставки за овердрафтом, взимаемому Bank of New York з ММВБ, збільшеною в 1,5 разу, від суми затримки кожний день прострочення. Якщо учасник торгів не здійснить платіж за своїми зобов’язаннями по ув’язненим на ММВБ угодам у найкоротші терміни, встановлені справжнім Порядком, може бути відсторонений дирекцією від участі у торгах до завершення розрахунків з своїх зобов’язань. Що стосується затримки у сплаті штрафу понад дві робочі дня від часу виставляння штрафу учасник може бути усунений від торгів до сплати штрафу повному обсязі. За більш довгих і систематичних затримках платежів учасник торгів можна виключити з п’яти членів ММВБ.

Наприкінці 1994 р. у Росії діяло 8 міжбанківських валютних бірж: Московська міжбанківська валютна біржа, Санкт-Петербурзька валютна біржа, Уральська регіональна валютна біржа (р. Єкатеринбург), Сибірська міжбанківська валютна біржа (р. Новосибірськ), Азіатсько-тихоокеанська міжбанківська валютна біржа (р. Владивосток), Ростовська міжбанківська валютна біржа (р. Ростов-на-Дону), Нижегородська ва-лютно-фондовая біржа (р. Нижній Новгород), Самарська міжбанківська валютна біржа (р. Самара).

Нині міжбанківські валютні біржі країни не об'єднані між собою єдиної комунікаційної мережею. Фактично, все біржі працюють автономно, маючи певний коло його учасників і пріоритети у бік роботи. Наприклад, в Далекосхідному регіоні у зовнішній торгівлі переважають в зв’язку зі Японією, на Азіатсько-тихоокеанської міжбанківської валютної біржі великій ролі грають торги по японській єні, тоді як у інших біржах торги по японській єні не проводятся.

Важливою проблемою залишається недосконалість комунікаційної зв’язку: переказ грошей між регіонами дуже неоперативен і від кількох основних днів за кілька тижнів, у своїй існує можливість, що вислані суми можуть загубитися. У умовах розподіл попиту й пропозиції на валюту у регіонах, відповідно, і котування іноземної валюти виявляються нерівномірними немає взагалі можливість, по-перше, отримати об'єктивний ринковий валютний курс, який відбивав б співвідношення загальних попиту й пропозиції на валюту країни, по-друге, оперативно згладжувати короткочасні коливання валютного курсу, викликані нерівномірним пропозицією і попитом валюти у регіонах у часі з допомогою «переливів «коштів між регіональними биржами.

Слід зазначити, що істинні обсяги торгів, проведених на міжбанківських валютних бир «жах, принципово різняться. Явний лідер тут є ММВБ, обсяги торгів де коливаються від 50 до 300 млн. доларів за торгову сесію, тоді як у інших біржах — і від кількох сотень тисяч за кілька десятків мільйонів США. Це становище пояснюється недостатньою розвиненістю інфраструктури валютного ринку з регіонах і через нерівномірний розподіл фінансово-кредитних установ, більшість яких лежить у Московському регіоні (самих лише банків Москві більш 1700).

•I Для ілюстрації наведемо дані валютних торгов!

російській валютних біржах на 23 серпня 1994 р. і (табл. N 3).

Таблиця N 3.

Назва валютної биржи.

Объем.

торгів,. млн. долл.

Валютний курс, крб. за долл.

Зміна валютного курса.

Московская.

313,1.

— 10.

Санкт-Петербургская.

10,55.

Уральская.

;

Сибирская.

8,831.

Азиатско-тихоокеанская.

;

Ростовская.

1.507.

Нижегородская.

0,608.

Самарская.

1,032.

+85.

Для ілюстрації нестійкості попиту й пропозиції на регіональних біржах наведемо дані валютних торгів на Самарської валютної міжбанківської біржі із 23-ї по 25 серпня 1994 р. (табл. N 4).

Таблиця N 4.

Дяа.

Объем-торгов,.

МЛН. ДОЛЛ.

Зміна объема.

" UJplUB.

Курськ доллару.

Зміна валклного курса.

23.08.94.

1,032.

;

24Я8.94.

5.4.

— 64.

25.08.94.

1,769.

— ЗД31.

+40.

Як вказувалося, виходячи з тимчасових правил, запроваджених на ММВБ з 13 жовтня 1994 р., унеможливити гра для підвищення курсу долара США шляхом виставляння й поступового зняття під час торгів заявок для закупівлі доларів, не забезпечених карбованцевими засобами на рахунках банків-учасників; більше, тепер Банк Росії в бажанні взяти зміна валютного курсу, оскільки максимально можливі обсяги попиту й пропозиції стають відомих у початку торгів. Величина валютних резервів Банку Росії у час дозволяє оперативно реагувати будь-яку коливання попиту-пропозиції біржі. Отже, зміна валютного курсу на ММВБ повністю визначається політикою Банку Росії. Через війну дохідність від операцій із валютою скоротилася і став нижче дохідності ринку міжбанківських кредитів і ринку ДКО, унаслідок чого стався значний відтік коштів із валютного сегмента рынка.

Оскільки тимчасові правила зобов’язують учасників торгів здійснювати переклад коштів з цього приводу ММВБ в РКЦ на початок торгів, то тут для участі у торгах у понеділок банк повинен відправити кошти у п’ятницю. На суму, що знаходиться на рахунку, немає нарахування відсотків, проте, попри ринку міжбанківських кредитів можливо на одержання відсотків з цього суму за суботу та неділю при наданні міжбанківського кредиту. Отже, щоб одержати доларів додаткового прибутку банк у п’ятницю спрямовує з цього приводу ММВБ необхідні кошти, який визначає коливання обсягів попиту-пропозиції на валюту протягом недели.

Ще одна регулятор обсягу попиту-пропозиції валюти біржі - податку які скоювалися операції. Через війну реальну вартість придбаної валюти зростає, а реальну вартість проданої валюти падає. Це змушує банки, є учасниками торгів, переносити частину власних операцій на міжбанківський валютний ринок, де цей податок відсутня. Через війну обсяги торгів біржі скорочуються, а пропозицію іноземної валюти практично цілком формується з допомогою обов’язкового продажу іноземної валюти підприємствами. Для за Центральний банк це встановлення контролю за зміною валютного курсу з допомогою значно менших витрат валютних резервів самого банка.

Нині, за словами генеральний директор ММВБ, діючий механізм попереднього резервування коштів на купівлі валюти передбачається замінити більш регулюючий ринковий механізм: встановлення меж максимального коливання курсу долара до карбованця. На засіданнях Біржового ради обговорювалися цифри 5% і десяти%. Крім цього, підвищення надійності біржових операцій передбачається запровадити ліміти на обсяг угод кожному за банку — члена ММВБ залежно з його фінансового стану. Розглядається також можливістю створення страхового фонду, й системи колективної відповідальності членів ММВБ за зобов’язаннями кожного участника.

Купівля-продаж валюти, і навіть скоєння інших операцій на іноземній валюті проводять лише з валютних міжбанківських біржах, а й у міжбанківському валютному ринку, учасниками якого є банки і фінансових організацій, мають ліцензію для проведення операцій на іноземній валюті. Котирування іноземної валюти, зазвичай, відрізняється від біржових котирувань (і, офіційний курс) до ста пунктів. Така в курсах проведенню операцій з купівлі іноземної валюти біржі і наступного продажу в міжбанківському ринку навпаки (такий механізм «переливу «коштів між біржових і позабіржовим оборотом сприяє вирівнюванню курсової різниці між тими сегментами валютного ринку). Нині обсяги позабіржового торгівлі перевершують біржовий оборот, у зв’язку з ніж ще повного контролю ситуації на валютному країни Банк Росії активно працює і міжбанківському валютному рынке.

Спекулятивні операции.

З узагальненого досвіду роботи валютних ринків світу вплив спекулятивних операцій на валютний ринок можна розділити на стабілізуюче і дестабилизирующее.

При спекулятивних операціях, надають стабілізуюче вплив на валютний ринок, зміни валютного курсу можна як синусоидаль.

іншої кривою, отклоняющейся основної тенденції зміни курсу (тренду). Зміна валютного курсу, підданого спекуляції, своєю чергою, також є синусоидальную криву, але що має меншою амплітудою. Валюта продається за максимальної ціні, що перевищує тренд (основна тенденція зміни курсу), визначається впливом чинників, формують валютний курс, і купується при мінімальної ціні, коли ця ціна стає нижче тренду. Через війну зміни валютних курсів їх значення наближаються до тренду. Дії гравців, наступних вищеописаної схемою, як стабілізують обстановку на валютному ринку, а й дають їм прибыль.

При спекулятивних операціях, надають дестабілізуючий вплив на валютний ринок, дії гравців призводить до збільшення коливань валютних курсів щодо тренду. Валюта купується гравцями, коли валютний курс перебуває в рівні, цим ще більше підвищуючи курс проти трендом. Відповідно, валюта продається гравцями, коли її у значно падає, цим ще більше знижуючи валютний курс щодо тренду. Через війну гравці втрачають гроші від скоєння таких операцій на валютному ринку, купуючи іноземної валюти з більш високому курсу і продаючи її за більш низькому курсу. Мілтон Фрідман в 1953 р. так охарактеризував ситуацию:

" Валютні угоди, стабілізуючі ринок, дозволяють робити гроші, а дестабілізуючі - їх втрачати. Зрештою дестабілізуючі обстановку учасники за свою поведінку витісняються з ринку. «.

На погляд, істинність подібного висловлювання поза сумнівами, але чи підходить воно всім ситуацій, які виникають на валютному рынке?

Дестабілізація валютного ринку може позначитися на стабільності економіки загалом, й у першу чергу на стані ринку. Гравці на валютної біржі, які дестабілізацію і втративши на валютні операції певні суми, можуть витягти значно більшу прибуток з яка надійшла до занепад экономики.

Крім цього, можливо одержання прибутку і з що проводяться дестабілізуючих операцій на валютному ринку. Наприклад, гравець починає операцію з скуповуванні іноземної валюти, коли валютний курс сягає макси;

мального значення, дестабілізуючи ринок та провокуючи цим в інших учасників ринку підвищений попит на валюту. Щойно ці гравці починають самостійно скуповувати іноземної валюти, відхиляючи ще більше лінію валютних курсів від тренду, учасник ринку, що спровокував ситуацію, припиняє операції у ринку й, коли іноземна валюта сягає максимального значення, починає продавати накопичену раніше валюту по максимальному курсу, одержуючи прибуток з допомогою «спровокованих «гравців, які у цьому випадку втрачають свої деньги.

Отже, у своїй основі дестабілізуючі операції у валютному рьюке збиткові, але існує низка ситуацій, у яких гравці, створюють дестабілізацію над ринком, отримують прибуток, перевищує їх убытки.

Очікування зміни валютного курса.

На тенденцію зміни валютного курсу часто-густо мають значний вплив дії учасників валютного ринку, засновані з їхньої очікуваннях. Оскільки іноземна валюта може бути як як платежу, а й як накопичення, і неї можна купити іноземні фінансові активи, зміни валютних курсів впливатимуть на доходність за цим активам. Отже, власники таких активів з одержання найбільшого доходу на національної валюти намагатимуться оцінювати можливі зміни валютного курсу у майбутньому. Якщо такі очікування не виправдаються, то попит на іноземної валюти зменшиться; якщо прогноз буде сприятливим, то попит на іноземної валюти возрастет.

Як свідчить світова практика, основними орієнтирами учасники валютного ринку є: очікувані зміни грошової маси, очікувана політика уряду (зокрема політика, яка зачіпає інтереси власників капіталу), наслідки офіційних інтервенцій на валютному ринку. Якщо країну, валюту якої збираються придбати майбутні інвестори, з’являються ознаки швидкого зростання грошової маси, це віщує посилення інфляції і, знецінення національної валюти. Тому заяви політичних лідерів та керівників фінансових органів щодо змін у економіці, здатних викликати посилення інфляції, «зміни ставлення до приватної власності (конфіскація, запровадження нових податків, обмежувальних правив і т. п.), необгрунтовані спроби держави підтримати падаючу національну валюту викликають активність на валютному ринку й призводять до падіння котирувань нациойальной валюты.

" Чорний вівторок «.

Стан справ на валютному ринку, яке лежало під медичним наглядом за Центральний банк ще у вересні 1994 р., коли курс рубля до долара США зросла з 2204 до 2643 рублів за 1 долар США — не віщувало різких коливань. Понад те, чимало аналітиків зійшлася на думці, що, отримавши нового рівня, пов’язані з впливом сезонних коливань, темпи приросту валютного курсу стабілізуються. Проте 10 жовтня курс долара зробив ривок на 185 пунктів, але в наступного дня всупереч сподіванням багатьох учасників валютного ринку, й у першу чергу за Центральний банк, — поки що не 845 пунктів, у результаті за день національної валюти знецінилася на 21,5%, котирування готівкової валюти цього дня піднялася до такого 4000 — 5000 рублів за 1 долар США. Різниця між купівлею і продажем валюти становила 500 -1000 рублів за 1 долар США. На нинішню ситуацію миттю зреагував товарний ринок: на багато товарів ціни піднялися на 50, 100 і навіть 200%. Наслідки біржовий сесії на ММВБ вже у вівторок 11 жовтня 1994 р. для економіки нашої країни^ здавалося, будуть сокрушительными:

майже всі зусилля уряду, створені задля жорсткість грошово-кредитної політики у країні, були зведені на «немає «цього вівторка. Однак у результаті співдії уряду та за Центральний банк наступного дня курс долара США знизився на 190 пунктів, але в наступного дня — поки що не 742 пункту, повернувшись ті ж позиції, що він обіймав до 10 жовтня. У цьому, проте, ціни на всі товари не знизилися до вихідних позиций.

Для виявлення причин події була створена спеціальна урядова комісія, а уряду Москви витратила багато сил зниження необгрунтовано завищені ціни. Було змінено правила торгів на ММВБ,.