Аналіз впливу податків на розвиток підприємництва в Україні

Аналіз впливу податків на розвиток підприємництва в Україні

1. Теоретичні аспекти системи оподаткування підприємств

1.1 Система оподаткування підприємств та її становлення в Україні

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

1.2 Суть та роль податків у розвитку підприємництва

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки — це основна форма доходу держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науково — технічного прогресу. Крім того, податкова система покликана реально впливати на зміцнення ринкових відносин. Сприяти розвитку підприємництва, стимулювати виробництво і одночасно служити бар'єром на шляху соціального зубожіння низько оплачуваних верств населення.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, що складаються у держави з юридичними і фізичними особами, які мають специфічне призначення — мобілізацію коштів у розпорядження держави. Податки являють собою сукупність фінансових відносин, пов’язаних з формуванням грошових коштів держави для виконання відповідних функцій. Податки тому і виникли разом з товарним виробництвом і з появою держави.

Також економічна сутність податків полягає у вилученні державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді обов’язкового внеску. Загальним джерелом вихідним податкових відрахувань, зборів, мита та інших платежів (національним доходом) незалежно від об'єкта оподаткування є ВВП, який утворює первинні грошові доходи учасників суспільного виробництва і держави: оплата праці працівників, прибуток підприємств і централізований доход держави.

Податки об'єктивно необхідні як основне джерело наповнення бюджетів всіх рівнів. Кошти, отримані від збору податків, беруть участь у фінансуванні державних програм, передбачених законами про бюджет на відповідний рік.

За допомогою податків здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП, в тому числі насоціальний захист і забезпечення населення.

Крім того, вони впливають на капітал на всіх стадіях його кругообігу. Якщо при виконанні своєї фіскальної функції податки впливають лише при зміні капіталу з його товарної в грошову форму і навпаки, то система податкового регулювання впливає як і на стадії виробництва, так і на стадії споживання. Це дозволяє державі контролювати масовий попит і пропозиція не тільки товарів, але і капіталів, оскільки дохід є основою попиту населення і кінцевим результатом функціонування капіталу у фазі виробництва.

Вплив податків на економіку відбувається не прямо, а опосередковано. Як інструменти перерозподілу ВВП, вони впливають з деяким запізненням від діючих тенденцій, пропорцій і темпів економічного зростання. Принцип зворотного зв’язку податків може мати свою ефективність тільки за умови своєчасного прийняття відповідних заходів податкового регулювання.

1.3 Види та функції податків

Функції податків є проявом сутності податків, способом вираження їх властивостей. Функції податків показують, яким чином реалізується їх суспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об'єкти оподаткування, види податків і порядок їх сплати.

Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування податків і зборів (обов'язкових платежів): державного; комерційного, фінансового сектора; населення.

Ці питання регулюються Законом України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. Згідно з цим Законом, встановлення і скасування податків до бюджетів та до державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України у межах, встановлених цим Законом, іншими законами України про оподаткування, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і пільги щодо оподаткування визначаються тільки законодавчими актами про оподаткування.

Зміни та доповнення у вказаний вище Закон, інші законодавчі акти про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Податкова система України базується на таких принципах:

— стимулювання науково технічного прогресу, підприємницької виробничої та інвестиційної активності;

— обов'язковість; рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати; компетенція;

— єдиний підхід і доступність.

Під податком слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами про оподаткування.

Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені терміни.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до закону України і формуються за рахунок визначених законодавчими актами податків. Всі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України.

Основні ознаки податку:

1) примусовість та обов’язковість, тобто відсутність у платника вибору і встановлення відповідальності за ухилення від сплати податків;

2) безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов’язань з боку держави;

3) безумовність, тобто сплата без виконання будь-яких дій з боку держави;

4) нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямків використання надходжень від певного податку;

5) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів та державними цільовими фондами;

6) безвозвратность, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платника.

Функції податків:

а) фіскальна — наповнення бюджетів всіх рівнів;

б) контрольна — перевірка ефективності функціонування податкової системи;

в) розподільча — розподіл частини національного доходу за різними сферами задоволення суспільних потреб;

г) регулююча — забезпечення стимулювання одних галузей суспільного виробництва і стримування інших.

Законодавство України про оподаткування не визначає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно базується на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійсненняконтролю за їх надходженням з боку єдиного органу державної податкової адміністрації).

Однак, поряд із загальними ознаками, між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов’язкових платежів, мають основне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80 відсотків надходжень до його дохідну частину.

Мета податків — задоволення потреб держави, тоді як збори тамито спрямовані на задоволення потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори або мита сплачуються у зв’язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори і мита в основному носять одноразовий характер, тоді як податкисплачуються з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за наявність певного права, а мито — за здійснення на користь платника дій, що мають юридичне значення.

Всі податки можна розділити на види за різними ознаками. Залежно від характеру осіб, (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо), податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

За формою обкладення податки поділяються на прямі і непрямі. До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, які сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів.

Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються у ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки в свою чергу діляться на:

— особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності,

— реальні (від англ. Real estate — нерухомість), що сплачуються з окремих видів майна (землі, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсна, а передбачуваний прибуток.

До особистих податків належать: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо реальними податками є:

— податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавок до їх ціні і сплачуються споживачем. Це — акцизний збір, податок на додану вартість, мито.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» всі податки в залежності від органів державної влади та місцевого самоврядування, який їх встановлює, діляться на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території Україні. Податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України.

До місцевих податків віднесені:

1) податок з реклами

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) віднесено:

— Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

— Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— Збір з власників собак.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України. Виняток становить збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів рад народнихдепутатів.

Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи витрат. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків.

За періодичністю стягнення податки бувають одноразовими, тобто такими, що сплачуються один раз протягом певного відрізку часу (найчастіше податкового періоду) за здійснення певних дій та систематичні, тобто такі, які сплачуються періодично.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки.

Облік платників податків здійснюється державними податковими адміністраціями та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише за умови пред’явлення ними документа, що підтверджує взяття їх на облік, і в триденний термін повідомляють про це державну податкову адміністрацію.

Платники податків діляться по відношенню до держави на національних (резидентів) і іноземних (нерезидентів). За статусом розрізняють такі категорії платників, як юридичні і фізичні особи.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законодавчими актами про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавчих актів про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року.

2. Аналіз впливу податків на розвиток підприємництва в Україні

2.1 Зарубіжний досвід у сфері оподаткування підприємств

Розвинуті країни, що мають більший, ніж Україна досвід регулювання податкових відносин при ринковій економіці, виробили свої моделі побудови системи оподаткування, спеціальних контролюючих органів, встановили певний інститут відповідальності за порушення вимог законодавства у галузі оподаткування.

Звернемося до зарубіжного досвіду діяльності податкових органів, що утворені в різних країнах для боротьби з податковими правопорушеннями.

Посилення податкового тягаря на платників податків визвало до життя появу проблеми податкового планування, тобто планування комерційної та інвестиційної діяльності юридичних та фізичних осіб з ціллю мінімізації податкових платежів. Необхідність податкового планування закладається в самому податковому законодавстві, що передбачає різні податкові режими для різноманітних ситуацій, припускає будь які методи обчислення податкової бази та пропонує платникам податків податкові пільги. Податкове планування може бути досягнуто двома шляхами:

1) використання всіх легальних можливостей зниження податкових платежів та перебудова своєї діяльності таким чином, щоб податкові зобов’язання, що виникають при цьому, були мінімальними (це легальний шлях мінімізації податків);

2) приховування своєї діяльності і своїх доходів від податкових органів, не зупиняючись перед викривленням податкової звітності та пред’явленням хибних даних про свої дії та доходи (такі діяння є ухиленням від сплати податків).

Щоб протистояти діям недобросовісних платників податків, порушення при оподаткуванні законодавством багатьох країн віднесені до податкових злочинів та проступків. Коло злочинних дій, пов’язаних із сплатою податків, у кожній конкретній країні відрізняється своїми особливостями. Слід зазначити, що кримінальні санкції за злочини в сфері оподаткування встановлюються не кримінальними кодексами, а нормами, які входять до податкового законодавства. В США, наприклад, на рівні федерації відповідальність за злочини в сфері оподаткування регулюється Кодексом внутрішніх державних доходів 1954 року, у Франції - Загальним кодексом про податки 1950 року, у Німеччині - Положенням про податки 1977 року, а у Великобританії та Італії - окремими спеціальними законодавчими актами про податки.

Система оподаткування, що діє в Сполучених Штатах Америки, передбачає стягнення прямих та непрямих податків, причому прямі податки превалюють над непрямими, які вважаються менш справедливими. Оскільки Конституція США гарантує штатам широкі повноваження в проведенні податкової політики, можна спостерігати значну різноманітність в їх податкових системах.

До основних прямих податків, що стягуються в США, належать індивідуальний та корпоративний прибутковий податки. Нині в результаті податкових реформ 1986;1988 та 1994;1997 рр. в США діє п’ять ставок індивідуального прибуткового податку — 15; 28; 31; 36 та 39,6%. Вказаний податок може бути вирахуваний за побажанням платника з індивідуального доходу або сукупного доходу сім'ї. Федеральний прибутковий податок з корпорацій стягується за ставкою 34%. З майновими податками штатів, податками з транспортних засобів, на спадщину та дарування, прямі податки складають більше 70% всіх податкових надходжень Федерального бюджету. Нагадаємо, що в Україні якраз близько 70% податкових надходжень до Державного бюджету забезпечуються за рахунок непрямих податків.

Натомість США є однією з небагатьох розвинутих країн, де відсутній загальнодержавний (федеральний) податок з продаж. До непрямих податків, що діють в США належать акцизи та митні платежі. Але в бюджетах штатів США (в тих, що здійснюють стягнення податку з продаж) значне місце все ж займають саме непрямі податки.

Юридичні особи в США також є платниками спеціальних платежів в соціальні страхові фонди, що вираховуються в певній долі до фонду заробітної плати. Їх розмір складає - 6,2% на соціальне забезпечення, 1,45% - на медичну допомогу, 0,8% - на допомогу по безробіттю. Як бачимо податковий тягар значний, але не непосильний.

Сплата податків в США є обов’язком, з яким кожному потрібно рахуватися, тому що згідно з чинним законодавством навіть за неправильно заповнену податкову декларацію може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. Кожний американець зобов’язаний підрахувати всі свої прибутки за минулий рік, визначити за спеціальною таблицею суму податку, заповнити формуляр і відправити його разом з чеком на відповідну суму в податкове бюро.

Податкова система Федеративної Республіки Німеччини характеризується значним тиском на платників податків. Загальна кількість обов’язкових платежів, що стягуються в ФРН становить близько 50 різновидів. Наповнення консолідованого бюджету забезпечується за рахунок прямих та непрямих податків, які сплачуються приблизно в рівних пропорціях.

Податкові ставки прямих податків досить високі: податок на прибуток юридичних осіб стягується за ставками 45% та 30% при розподілі прибутку, прибутковий податок з громадян — відповідно прогресивної шкали за ставками від 15 до 39%, з фонду оплати праці юридичні особи сплачують 9,5% в пенсійний фонд. Серед непрямих податків основне місце займає податок на додану вартість, що стягується за двома ставками — пільговою — 7% та стандартною — 15%.

Серед європейських країн ФРН виділяється особливою суворістю покарань за порушення податкового законодавства: штрафи, повторні штрафи, позбавлення волі на строк до 10 років.

Сучасна податкова система Італії характеризується чіткою структурою, уніфікацією правил обкладання та стягнення платежів в бюджет. Вона включає в себе систему прямих та непрямих податків з деяким превалюванням останніх.

Серед прямих податків основним є прибутковий податок з громадян, який стягується за шедулярною формою, тобто обкладається кожна частина доходу окремо в залежності від джерела доходу. (Шедулярній формі обкладання прибутковим податком протистоїть глобальна — з розрахунку сукупного доходу, що в сучасних умовах має більш ширше розповсюдження.) Також значне місце серед прямих податків займає податок на прибуток юридичних осіб, що становить 36% нерозподіленого прибутку. Серед непрямих податків в Італії основним є податок на додану вартість, що становить 20% доходів бюджету цієї країни. Сьогодні діє п’ять ставок ПДВ: нульова; пільгова — 2%; основна — 9%; підвищені - 18 та 38% (порівняємо з 20% ПДВ, що стягується в Україні). До непрямих податків також належать спеціальні акцизи, гербовий податок, реєстраційний та концесійний податки.

В Італії розкриттям і розслідуванням злочинів у галузі оподаткування поряд з поліцією та Корпусом карабінерів займається Фінансова гвардія, що структурно знаходиться в Міністерстві фінансів. Фінансова гвардія виконує одночасно функції податкової поліції, податкової інспекції, митних та прикордонних органів.

Фінансову гвардію утворено в 1881 році. До її складу входить Головне командування, що в свою чергу складається з центрального та регіонального командування. Центральне командування розташоване в Римі, йому підпорядковуються три спеціальних підрозділи — центральне управління податкової поліції; спеціальне управління валютної поліції; центральне слідче управління по боротьбі з організованою злочинністю в сфері економіки.

Посадові особи Фінансової гвардії мають право доступу на підприємства, фірми, в банки, до будь-яких документів у зв’язку з необхідністю перевірки об'єктів оподаткування, здійснення фінансового контролю без отримання дозволу суду на такі дії. Вони самостійно здійснюють оперативний пошук таких злочинів, як приховування доходів від оподаткування, фіктивне банкрутство, махінації з переказом валюти за кордон і навпаки, інших подібних злочинів.

Надзвичайно цікавий досвід боротьби з ухиленням від оподаткування, що існує в Швеції, де при існуванні дуже високого рівня податкових ставок і, здавалося б, як результат цього значного рівня злочинності у даній сфері, не існує окремої служби податкової поліції.

Найбільш важливий вид національного податку в Швеції - прибутковий податок. Він підрозділяється на три категорії: податок на трудові доходи фізичних осіб, майновий та корпоративний.

Якщо скупний прибуток фізичної особи не перевищує 170 тис. крон, податок складає 31%, при перевищенні вказаної суми, ставка податку може зростати до 50%. Майновий податок стягується з розрахунку вартості майна: до 800 тис. крон — ставка нульова; до 1,5 млн. крон — 1,5%; до 3,5 млн. крон — 12 тис. крон + 2,5%; на майно більшої вартості - 62 тис. крон + 3%. Корпоративний податок стягується з підприємств за ставками в межах від 20 до 30%.

Досить цікавий також досвід діяльності податкових органів Іспанії. В цій країні існує достатньо помірна система оподаткування, мінімізовані попереджувальні заходи, які гарантують сплату обов’язкових платежів, що приваблює велику кількість закордонних компаній для заняття підприємницькою діяльністю на території Іспанії. Компенсується певний «лібералізм» фінансового та господарського законодавства функціонуванням високо професіонального податкового органу та застосуванням неймовірних розмірів штрафних санкцій (від 50 до 600 відсотків) за його порушення.

Російський досвід діяльності органів податкового контролю також є дуже цікавим. В Росії фінансовий контроль за сплатою податків та виявлення і розслідування злочинів у галузі оподаткування здійснюється двома самостійними державними органами, що на стадії формування були об'єднані однією системою.

Державну податкову службу Російської Федерації було утворено в 1991 році. Для ведення боротьби з кримінальними посяганнями на податкову систему Указом Президента Російської федерації № 262 від 18 березня 1992 року при державних податкових інспекціях на місцях були сформовані підрозділи податкових розслідувань, керівництво якими здійснювало Головне управління податкових розслідувань. Крім виконання функцій податкової служби, дані підрозділи були зобов’язані здійснювати заходи по попередженню та припиненню порушень податкового законодавства, забезпечувати безпеку діяльності посадових осіб податкових інспекцій. При цьому повноваження підрозділів податкових розслідувань були суттєво обмежені. Вони мали право лише проводити попередній добір первинних матеріалів про кримінальні порушення податкового законодавства, а потім передавати їх в органи внутрішніх справ для порушення кримінальних справ та розслідування злочинів. Однак діяльність Головного управління податкових розслідувань і підрозділів податкових розслідувань у системі Державної податкової служби було визнано неефективним.

У зв’язку з цим, 24 червня 1993 року було ухвалено Закон Російської Федерації «Про федеральні органи податкової поліції», на підставі якого органи податкових розслідувань були реорганізовані у самостійний державний правоохоронний орган — федеральні органи податкової поліції, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та дізнання стосовно злочинів у галузі оподаткування.

Тільки 17 грудня 1995 року на федеральні органи податкової поліції було покладено функції провадження попереднього слідства по справах про ухилення від сплати податків.

Згодом російські вчені почали висловлювати думку щодо необхідності та доцільності, можливості та допустимості виконання контрольної функції органами податкової поліції, що в результаті податкових перевірок «розмивається» правова природа цього правоохоронного органу.

Законодавством більшості країн відповідальність за будь-які порушення у галузі оподаткування встановлюється нормами податкового законодавства (США, Франція, Німеччина, Італія та ін.); введено особливий порядок розслідування та судового розгляду таких справ. Податкові органи констатують порушення та приймають рішення про притягнення до відповідальності, а обов’язок доказування своєї невинуватості лежить на порушникові (презумпція невинуватості при розслідуванні та розгляді в суді податкових правопорушень не спрацьовує). У деяких країнах (США, ФРН, Японія та ін.) податкові спори розглядаються інститутом податкових судів, такі спори, як правило, виключені із розряду майнових.

Таким чином, вивчення зарубіжного досвіду функціонування податкових систем і діяльності податкових органів має справити значний вплив на удосконалення організації та функціонування податкової міліції в Україні. Необхідно розширити використання в нашій державі зарубіжного досвіду щодо проведення ринкових реформ, наприклад — Польщі, Китаю; щодо діяльності контролюючих органів — Іспанії, де поряд з достатньо помірною системою оподаткування діє високопрофесійний податковий орган та застосовуються значні фінансові санкції); Сполучених Штатів Америки, де тільки за вимогу сплати більшої суми податку чи хабара посадову особу Служби федеральних доходів може бути притягнуто до адміністративної (штраф до 20 тисяч доларів) чи кримінальної (до 5 років ув’язнення) відповідальності. На нашу думку, спершу необхідно врахувати позитивні приклади побудови системи оподаткування, зниження податкового тиску на платників податків, і лише після цього посилювати юридичну відповідальність за порушення законодавства, надавати додаткові повноваження посадовим особам контролюючих органів.

2.2 Прямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Прямі податки мають суттєве значення у податковій системі Украши. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю так і за впливом на платників поки, що недостаньо вагомі. При чому це скоріше недолік, ніж перевага податкової системи. Є певні проблеми у системі прибуткового оподаткування. Це насамперед проведення чіткого розмежування між прибутковим оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. На заході податок на прибуок корпорації має високий рівень розвитку. Із розвитком акціонерної форми власності в Україні прибуток стає важливою складовою доходу, а тому потребує особливих форм оподаткування. Система прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і не прямі податки скорочують споживання, впливаючи тим самим на баланс попиту й пропозиції.

Важливим елементом системи прямих податків є прибуткове оподаткування. Залежно від платників податку прибуткове оподаткування поділяється на два види:

— оподаткування фізичних осіб,

— оподаткування юридичних осіб.

Кожний з указаних видів передбачає різні умови справляння податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу-добавлену вартість, розрізняються за характером викорисання, виконуючи різні функції. Так, доходи підприємств мають продуктивнішийхарактер. Вони спрямовуються на розвиток виробництва, тоді:

— кошти, матеріальні цінності й нематеріальні активи, що надходятьпідприємству у вигляді внесків до його статутного фонду, оплати емітованих ним акцій або інших корпоративних прав;

— кошти громадян, що надходять до кредитних спілок, пенсійних фондів та інших спеціалізованих фінансових установ у вигляді внесків на додаткове пенсійне страхування;

— взяті на облік, але не сплачені боргові вимоги та права вимоги на виконання договірних зобов’язянь у тому числі отримані, але не оплачені векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, гарантії, банківські накази та інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з дебіторами;

— курсові різниці, нараховані на валютні цінності підприємства;

— кошти спільного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

— кошти, матеріальні цінності або нематеріальні активи, внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іноземному інвесторові в разі припинення інвестиційної діяльності на суму фактичного внеску в грошовій або натуральній формі;

— кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, утому числі неризидентів, фондам, установам, закладам, громадським тарелігійним оргвнізаціям, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності;

— кошти, одержані закладами і установами освіти та науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами;

— кошти, одержувані релігійними організаціями від здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

Для сучасних держав характерним є втручання в різні сфери економічного життя. Різниця лише в ступені цього втручання. У США воно менше, а в Швейцарії - більше.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню економічного росту, впровадаженню ефективної цінової політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального захисту менше захищених верств населення, створенню рівноваги у зовнішньо-економічній діяльності тощо.

На сьогодняшній день податки служать інструментом розвитку економіки. Формування і рух бюджетних коштів займає центральне місце в реалізації економічної політики всіх країн світу, зокрема таких лідерів в економічному розвитку як Японія і США.

Прямий податок-це обов’язковий платіж, котрий стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податок поділяється на реальний та особистий.

Прямі податки мають суттєве значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною рольюдак і за впливом на платників податків поки що недостатньо вагомі.В умовах переходу від планової до ринкової економіки ще не встигли сформуватись досить сильна податкова служба, котра могла б надійно і всебічно контролювати доходи підприємств і громадян. Невизначеність законодавства й відсутність повноцінного податкового апарату значно ускладнюють контроль за доходами, особливо від підприємницької діяльності. В цих умовах майнове і земельне оподаткування може відіграти врівноважуючу роль у системі прямого податком на прибуток підприємств набагато більший, ніж прибутковий податок з громадянко так ж впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перев оцення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового по Ідтку з громадян у доходах бюджету. Одночас спостерігається інша тенденція: різке зменшення частки платежів у бюджет із доходів господарюючих с уб'єктів.

Це зумовлено системою податкових пільг та практикою надання підприємцям податкового крeдиту у формі відстрочки здійснення платежів у бюджет. Відповід ло до закону України «Про внесення змін до Закону України» Про оподаткування прибутку підприємств" у структурі доходів зведеного бюджлу суттєво знижується частка прибутку підприємств. Це зумовлено на амперед уведенням нового порядку визначення оподатковуваного прибутку як різниця між валовим доходом і валовими витратами, включeнням до останніх витрат на утримання соціальної сфери. Водночас підприємства отримують суттєві додаткові кошти на розвиток власного виробні цтва у вигляді амортизаційних витрат.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є як юридичні, так і фізичні особи, у власності яких є транспортні засоби. Ставки податку встановлюються в частинах мінімальної заробітної плати залежно від виду транспортного засобу та його вантажопідйомності. Для обчислення податку необхідно ставку помножити на показники потужності двигуна, які виражаються в кінських силах або в ккіловатах потужності. Контроль за сплатою податку звласників транспортних засобів здійснюють як податкові інспекціїдак і державні автомобільні інспекції. Зокрема, технічний огляд автомобілів, які проводять автомобільні інспекційне здійснюється без пред’явлення розрахункових документів про сплату податку з власників транспортних засобів. Податкові інспекції мають можливість проконтролюватисплату цього податку тільки в юридичних осіб, причому контроль може здійснюватися у два етапи: камеральна перевірка та документальна.

Камеральна перевірка проводиться в податковому органі де платники мають подавати разом з іншими формами звітності і розрахунку податку з власників транспортних засобів.У цьому розрахунку платник наводить такі дані: марки автомобілів, що перебувають на балансі підприємства їх кількість, потужність двигунів, на основі яких і обчислюється сума податку належно до сплати в бюджет.

Документальна перевірка правильності сплати цього податку проводиться податковим інспектором безпосередньо на підприємстві разом із перевіркою правильності та своєчасності сплати інших податків. Для перевірки використовуються книги чи картки обліку основних засобів та технічні державою та підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційногї діяльності підприємства є податок на прибуток підприємств, що входить до складу податкової системи України.

У ході історії людством вироблено різні форми і методи оподаткування. Кожен вид податків має свої специіфчні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в податковій системі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платниківд'х розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Цей вид податків сприяє такому розподілу податкового тягаря, при якому більше сплачують ті члени суспільства котрі мають вищі доходи. Такий принцип більшістю економістів світу вважається найсправедливішим з самого початку оподаткування прибутку підприємств його називали «впровадженням законів правди і справедливості», вважаючи найдосконалішою формою оподаткування.

Поряд з іншими видами податків податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу нацонального доходу. Але на відміну від податку на додану вартість цей податок є прямим тобто його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств та організацій.

В Україні система оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1991 р. податок справлявся з прибутку, в 1992;3 доходу, в першому кварталі 1993;3 прибутку, починаючи з другого кварталу 1993 та у 1994 р.-з доходу, в 1995;1997 рр.-з прибутку. Динаміка надходження податку на прибуток підприємств та організацій за період з 1999 по 2002 роках.

Згідно з редакцією Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяла до 01.07.97 р., об'єктом оподаткування був пртбуток, що визначався як виручка від реалізації" з якої вираховувалась собівартість. При цьому не враховувались витрати підприємства, що були понесені за звітний період, але не знайшли відображення в собівартості. Це витрати на створення виробничих запасів, що використовуватимуться в майбутньому податковому періоді. Створювалась ситуаціядоли підприємство практично зазнавало великих втрат і не мало обігових коштів, але мало об'єкт оподаткування за бухгалтерським обліком. Результатом таких дій було «вимивання» обігових коштів підприємств.

2.3 Непрямі податки та їх вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Практика оподаткування використовує кілька видів непрямих податків — універсальні та специфічні акцизи, а також мито. Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. У цьому разі застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів.

Універсальні акцизи виникли на початку нашого століття. Вони відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів. Податок з продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах. Податок з обороту. Стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському Союзі. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування — доданої вартості. Можливі два способи її визначення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в країнах Західної Європи.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито. Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Є особливості у визначенні бази (об'єкта) для обчислення окремих видів непрямих податків залежно від сфери діяльності, умов придбання товарів.

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість. Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну. Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. Різниця в тім, що роботи, які виконуються (будівельні, монтажні, науково-дослідні, проектно-пошукові та ін.), а також надані послуги не обкладаються акцизним збором. Є особливості визначення суми непрямих податків, що включаються в ціну реалізації товару споживачу (роздрібну ціну), за реалізації підприємствами товарів, придбаних усередині країни та імпортованих. Акцизний збір і ПДВ включають у відпускну ціну виробника продукції. Отже, підприємства торгівлі купують товари за ціною, що включає ці непрямі податки. З прийняттям Закону України «Про податок на додану вартість» з 1 жовтня 1997 р. ПДВ з валового доходу (торгових націнок), отриманого підприємствами торгівлі, безпосередньо не встановлюється. Підприємства торгівлі обчислюють ПДВ від загальної вартості (ціни) придбаних товарів і суми торгової націнки. Ціна реалізації споживачам імпортованих товарів може включати три види непрямих податків: ввізне мито, акцизний збір, ПДВ.

Ввізне мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ (ЄВРО) з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до митної вартості імпортованих товарів. Сума акцизного збору, що включається в ціну, визначається у твердих сумах з одиниці товарів, що імпортуються, або за ставками у відсотках до обороту, що включає: митну вартість придбаних товарів та ввізне (імпортне) мито.

Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород.

Податок на додану вартість, що включається в ціну, визначається у відсотках до обороту, що включає митну вартість придбаних товарів, ввізне мито, акцизний збір (якщо це підакцизний товар). Для обчислення ПДВ щодо імпорту в оподаткований оборот не включається оплата митних послуг.

Непрямі податки мають, в основному, фіскальне спрямування. Однак було б неправильно заперечувати регулюючу функцію непрямих податків. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію. Реальними платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (населення); юридичні особи; фізичні особи — суб'єкти господарської діяльності; організації, установи, що не е суб'єктами господарювання. Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних доходів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, що більше споживають товарів, мають більш високі доходи.

Достатньо складним є вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва. Останні є платниками непрямих податків, коли вони купують товари, роботи, послуги. Водночас суб'єкти підприємництва, реалізуючи товари, роботи, послуги, у складі виручки від реалізації одержують на свої рахунки певні суми непрямих податків, сплачених покупцями (споживачами), а отже вони є платниками непрямих податків до бюджету.

При цьому вплив непрямих податків на фінансову діяльність суб'єктів підприємництва залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах. По-перше, він пов’язаний зі сплатою непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати виконаних робіт і отриманих послуг. На даному етапі сплата непрямих податків здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів підприємництва, тобто має місце тимчасова іммобілізація оборотних коштів для сплати податків. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податків, джерела і терміни відшкодування сплачених непрямих податків суб'єктам підприємницької діяльності.

По-друге, цей вплив пов’язаний із надходженням непрямих податків на рахунки суб'єктів підприємства, які реалізують товари, роботи, послуги. Непрямі податки, що надходять на рахунки суб'єктів підприємництва, використовуються для відшкодування сплачених ними непрямих податків у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). При цьому, певний час, до перерахування в бюджет, непрямі податки можуть залишатися в розпорядженні (обороті) підприємств. Відтак необхідно враховувати: умови реалізації та оплати, обсяги й напрямки реалізації товарів (робіт, послуг); ставки й пільги щодо непрямих податків; терміни їх сплати у бюджет.

Вплив непрямих податків на фінансову діяльність, фінансовий стан суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які займаються торговр-посередницькою діяльністю, тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Список джерел

1. Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»

2. Гега П. Т. Правовий режим оподаткування в Україні. — К: Юрінком, 2000.-206 с.

3. Ляшенко Ю.І., Солдатенко О. В. Оподаткування в Україні: Навч. посібник.-Ірпінь. Академія ДПС України, 2003. — 272 с.

4. Розвиток податкової системи в перехідній економіці.-Ірпінь, Академія ДПС України, 2001.-362 с.

5. Левадний О. М. Податкова система і шляхи її реформування: Навч. посібник. — К.: Парламентське видавництво, 2001. — 216 с.

6. А. М. Соколовська. Податкова система України: теорія та практика встановлення.-К.: НДФІ, 2001. — 372 с.

7. Вартість дотримання податкового законодавства в Україні. — К.: Міжнародна фінансова корпорація, 2009. — 252 с.

8. Кміть В.М. Правові колізії у податковому законодавстві України та шляхи їх усунення // Науковий вісник Національного університету ДПС України. — 2010. — № 1 (48). — с. 209−215.

9. Лисенков Ю. М., Біда С.О. Основні нововведення Податкового кодексу України щодо складу податків. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/

10. Пріоритети реформування податкової політики України: як перейти від фіскалізму до стимулювання ділової активності? — К.: НІСД, 2010. — 80 с.

11. Ткаченко Т. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці України та країнах з розвинутою ринковою економікою // Формування ринкової економіки в Україні. — 2009. — Вип. 19. — с. 460−464.

оподаткування підприємництво прямий зарубіжний