Електроенергетика України

Крымский інститут бизнеса.

По ПКС на тему.

Енергетичні мережі украины.

электроэнергетика.

Электоэнергетика складовою частиною енергетичного комплексу. Вона впливає як в розвитку народного господарства, але і територіальну організацію виробничих сил. Будівництво потужних ліній електропередач дає можливість освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленість районів споживання. Чимало електроенергії притягує себе підприємства міста і виробництва, у яких частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більше, порівняно з традиційними галузями промисловості. Електроенергетика має значення для спеціалізації районів. У багатьох районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає їх виробничу спеціалізацію, є основою формування територіальновиробничих комплексів. Електроенергетика — капіталомістка складова паливно-енергетичного комплексу якоїсь країни, його базова галузь. Їй відводиться провідна роль розвитку науково-технічного прогресса.

У розвитку і розміщення електроенергетики України визначальними є такі принципи: концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо і гидроэнергоресурсы; комбінування виробництва електроенергії та тепла із єдиною метою теплопостачання міст і індустріальних центрів; широке освоєння гидроэнергоресурсов з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання, іригації й рибної промисловості; випереджувальний розвиток атомної енергетики, особливо у районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.

Розміщення електроенергетики залежить переважно від двох чинників: наявності паливно-енергетичних ресурсів немає і споживачів електроенергії. Зараз мало не третину електроенергії виробляється у районах споживання і більше 2/3 споживається околицях її виробництва. Поки місце будівництва ДРЕС вибирають виходячи з порівняння економічних показників транспортування палива й електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені створять високоефективні методи транспортування електроенергії великі відстані, то будівництво ДРЕС якщо відбуватися здебільшого у східних районах Украины.

Електроенергія проводиться у разі більшу частину з допомогою не поновлюваних джерел — вугілля, нафти, газу. Поновлюваним джерелом енергії є гидроэнергетика.

Усі електростанції України поділяють чотирма виду. У основу поділу входить використовуваний ресурс:

— теплові електростанції, які працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі. Їх поділяють на конденсатные і теплоэлектроцентрали;

— гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гидростимулирующие і приливные;

— атомні, що використовують збагачений уран й інші радіоактивні элементы;

— електростанції, що використовують нетрадиційні джерела. У тому числі найперспективнішими є вітрові, солнечные.

Діаграма 1. Потужність електростанцій України -1999 р (млн кВт).

1. ТЕС; 2. АЕС; 3. ГЭС1.

1 Д. Толмачов «Роль та перспективи окремих енергоносіїв у енергетики України» // «Економіст» № 7−8, 2000 р. стр. 38.

Найпоширенішими України є теплові електростанції, котрі за характеру обслуговування споживачів є районними (ДРЭС). Вони виготовляють майже 2/3 всієї електричної енергії. Останні 30 років потужність теплових станцій зріс у 5 раз. Частка вугілля з структурі палива, що використовується ТЕС, — велика. Перевагою ТЕС є щодо довільне розміщення, вартість капіталовкладень вдвічі нижча по порівнянню з ГЭС.

Найбільшими ДРЭС України є Вуглегірська, Старобешевская,.

Кураховська, Словянская (Донецька обл.), Кривоозерская-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька, Ладыжынская (Вінницька обл.), Трипільська (Київська обл.) і др.

Далі за значимості йдуть теплоелектроцентралі. Їх будують біля споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеличкий (10−12 км), зате коефіцієнт корисної використання тепла становить близько 70%, тоді як у ТЕС — лише 30−35%. Теплоелектроцентралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільша з них — Київська ТЕЦ-5 (700 тис КВт.), Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калузька, Краматорська і др.

Атомна енергетика склала окрему і галуззю енергетики після Другої Першої світової. Нині вона відіграє в електроенергетиці. Атомні електростанції використовують транспортабельне паливо — уран. Їх мають незалежно від паливно-енергетичного чинника і орієнтуються на споживачів на районах з напруженим паливно-енергетичним балансом. Оскільки атомних електростанцій дуже водоемкие, їх споруджують біля водних джерел. До найбільшим експортерам уранових концентратів належать Канада, Австралія, ПАР, Бразилія, США.

Атомні електростанції характером використовуваного палива пов’язані з родовищами його видобутку, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС ориентированны на споживачів, особливо у райони з обмеженими ресурсами палива й гидроэнергии.

Україна має працюють кілька потужних атомних електростанцій — Запорізька, Південноукраїнська, Ровненская, Хмельницька, Чорнобильська. Під тиском громадськості було зупинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС і Одеській атомної ТЭЦ.

Гідроелектростанції є з найефективніших джерел електроенергії. Переваги ГЕС у тому, що вони виробляють електроенергію, що у 5−6 разів дешевші, ніж ДРЭС, а персоналу, їх обслуговуючого в 15−20 разів менша, ніж АЕС. Коефіцієнт корисного дії ГЕС становить понад 80%. Проте, їх розміщення цілком залежить від природних умов, а виробництво електроенергії носить сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних річках України приносить значні матеріальних збитків, адже потребує затоплення великих територій, що використовуються під водосховища. Поки що гідроенергетика займає незначне місце у енергетиці України — майже 9% потужностей та 4% виробництва электроэнергии.

Основні електростанції розташовані на півметровій Дніпрі. Це — Днепрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська, Київська. На Дністрі побудована Дністровська ГЕС — ГАЕС, у Закарпатській області - ТреблеРицкая ГЕС. Крім лідерів, на маленьких річках діє близько сотні електростанцій невеличкий потужності, більшість їх належать до державної энергосистеме.

Специфічну роль грають гидроаккумуляторные електростанції (ГАЕС): Київська, Дністровська і Запорізька (Днепрогес-2). З їхньою допомогою можна успішно вирішувати забезпечення споживачів електроенергією в пікові годинник. Діючи за принципом переміщення одного обсягу води між двома басейнами, розташованими різних рівнях висоти, ГАЕС працюють як помпы.

Найважливіша тенденція у розвитку електроенергетики — об'єднання електростанцій в енергосистеми, які проводять виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Створення енергосистем визначається необхідністю забезпечення ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, виробництво і споживання якої має лише сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають можливість маневрувати виробництвом електроенергії як у часі, і у просторі. Розбіжність пікових навантажень окремими частинах енергосистем дозволяє за необхідності перекидати електроенергію в зустрічних напрямах із Заходу Схід і з півдня північ. При транспортуванні електроенергії на значна відстань її втрати неминучі, і вони збільшуються зі збільшенням відстані, зате можуть зменшуватися зі збільшенням напруги передачі. Так, будівництво високовольтних ліній — питання дуже актуальный.

Україна має існує об'єднана енергосистема, до котрої я належать дедалі більші електростанції: Донбаська, Дніпровська, Харківська, Київська, Кримська, Львівська, Вінницька та Одеська. Об'єднана енергосистема пов’язані з енергосистемою «Світ», ні з енергосистемами сусідніми з Україною государств.

У 1995р. виробництво електроенергії становило 194,0 млрд. кВт.час.

Важливою народногосподарської проблемою в топливноэнергитическом комплексі є подолання нестачі про регуляционных потужностей, що призводить до відключення за годину «пік» низки підприємств, і навіть, до значних збитків, що було притаманним осінньо-зимового періоду 1994;1995 рр. Щоб запобігти цьому, необхідно нарощувати потужності базових теплових электростанций.

Наприклад, вартість палива, використаного для електроенергії у 1992 р. України, становила, млн. дол. США: вугілля — 734, мазуту — 693. Урана — 140, газу — 2424. Вартість палива виробництва 1 кВт/год електроенергії становила, дол. США: вугілля — 0,012, мазуту — 0,018, нафти — 0,026, урану — 0,18, газу — 0,32.

Нерентабельність виробництва електроенергії (тобто. ставлення собівартості електроенергії, виготовленої від цього энергоисточника України, до її світової собівартості) становить, %: вугілля — 58, газу — 155, мазуту — 95 — 125, урану -89, води — 24. Що ж до електростанцій, які працюють на вугіллі, всі вони дуже рентабельні - собівартість їх 1 кВт/год элекроэнергии становить 58% світової собівартості. Причиною цього є невиконання ТЕС екологічних вимог, і забруднення навколишнього среды.

Виробництво електроенергії з газу є їх украй невигідним і нерентабельним, тому доцільно перевести електростанції, хто з вугілля, виробництва електроенергії з вугілля. Разом про те, якщо газ залучити до парогазових установках (ПГУ), що на даний час мають ККД лише на рівні 50 — 52%, то собівартість 1 кВт/год електроенергії, произведённой на газовому паливі, значно знизиться. Коли ж врахувати екологічні аспекти ПГУ, то рентабельність газових ТЕС дуже наблизиться до угольным.

І тут годі було надавати повний пріоритет розвитку вугільних і угольно-газовых електростанцій з ПГУ. На перших етапах слід поступово переорієнтовуватися під газової ТЕС з ПГУ. За умов конверсії машинобудування України зможе забезпечити в стислі терміни виробництво і запровадження у електроенергетику сучасних ПГУ, здатних успішно конкурувати на світовому рынке.

У стратегію розвитку енергетики слід також визначити місце енергоустановок із неизотермическими процесами випарювання і конденсації, які досліджуються та зберігання здійснюються України. Ці енергоустановки реалізують принципово нову технологію перетворення тепла в роботу, яка має у світовій науці та практиці. ККД енергоустановок із неизотермическими процесами випарювання і конденсації становить 59 — 60%. Завдяки цьому собівартість газових електростанцій порівнюється зі вугільними, навіть із вартості пального. Якщо прийняти це у увагу інші переваги даних енергоустановок, то газові ТЕС навіть перевищують вугільні зі своєї рентабельности.

Задоволення потреб електроенергії передбачається здійснити завдяки всебічному енергозбереження, реконструкції та технічному переоснащення діючих потужностей, спорудження нових електростанцій у цьому однині і запровадження на дію за одним блоку на Хмельницькій, Ровненской і Південно-Українській АЭС.

Перспективи розвитку та розміщення ПЕК пов’язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних пошуків території України традиційних видів пального — нафти, газу Донецко-Приднепровской западині, в Причорноморської рівнині, у Прикарпатті і Закарпатті. У старопромышленных районах збільшення видобутку можна досягнути за рахунок застосування сучасних технологій, відкачування нафти з недр.

У Донецькому басейні мають сенс стабілізувати видобуток. Бо у Донбасі шахтне устаткування значно застаріло, необхідно технічно переоснастити і перебудувати його предприятия.

Слід здійснювати реконструкцію атомної електроенергетиці на нової технологічної основі, створювати енергоблоки, використані б уран низького збагачення, вироблювані на наших збагачувальних фабриках Придніпров'я і Прикарпаття. Розумно будувати нові блоки середніх за проектною потужністю АЕС під землею з багаторазовим рівнем техніки безпеки, як і робиться там. Їх поховання по закінченні експлуатації не потребує багато часу й средств.

Принаймні нарощування потужностей атомної енергетики, з’явилася можливість застосування рішучих кроків із закриттю нерентабельних шахт Донбасу з одночасним відкриттям нових на перспективних площадях.

Необхідно збільшити виробництво зерна електроенергії з нетрадиційних джерел: з відходів сільського господарства виготовляють біопаливо, що у великих масштабах практикується країнами Латинської Америки і Африки. За підрахунками спеціалістів, Україна біопаливом може забезпечити більш як половину потреб свого автомобільного транспорту. А також доцільно використати енергію маленьких річок, силу вітру, енергію сонця, морських хвиль, сірководню вод Чорного моря, метану шахт Донбасу. Вітрові електростанції можуть дати, що дорівнює 22 Днепрогрессам, хвильової електростанції Чорного і Азовського морів, по підрахунками вчених, можуть зробити до 17 млрд. кВт. год за год.

Структурна перебудова народного господарства, ощадливе використання видів палива й енергії, та впровадження економічних стимулів сприятиме зменшенню енергоємності національний продукт. Сьогодні у Україні немає механізму стимулювання зменшення споживання енергоносіїв, який має включати державну систему енергозбереження на довгострокову перспективу, систему стандартів, і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про энергопотреблении.

———————————- [pic].