Ломбардний (разовий) кредит

Ломбардний (разовий) кредит.

.

.

Разовими називаються кредити, рішення про надання які приймається банком окремо по кожній позиці на підставі заяви та інших документів клієнта.

Під ломбардом розуміють заставу майна чи права, котрі можна легко реалізувати. Така застава є гарантією Повернення кредиту.

Найбільш поширені у вітчизняній практиці цільові короткострокові кредити, котрі надаються із простих позичкових рахунків. Ці кредити мають одноразовий характер й обслуговують конкретні комерційні операції. Отримати їхнього можуть навіть фірми, котрі не мають розрахункових рахунків у банку-кредитора. Для цого клієнт подає техніко-економічне обгрунтування на підтвердження ефективності запланованої комерційної операції, а окремих випадках ¾ догоди із постачальниками й покупцями. У обгрунтуванні слід зробити розрахунок необхідної суми кредиту та вказати джерела погашення позики. Банк відкриває клієнту позичковий рахунок, у дебет якого зараховується сума кредиту, що відповідно збільшує кредитове сальдо поточного рахунка позичальника. Кредит оформляється терміновим зобов¢язанням. Погашатись кредити можуть чи разовим платежем у повній сумі, по закінченні рядок користування позикою, чи поступово періодичними внесками позичальника (щомісяця, щокварталу).

Найпростішою формою кредитування є позика із одноразовим погашенням ¾ дисконтна позика. Її часто надають позичальникам для бізнесу зизначеними термінами. За наявності дисконтної позики ставка відсотка є фіксованою, оскільки необхідно відрахувати певну суму відсотків ще на початковій стадії надання кредиту. На практиці механізм сплати позики такий: позичальник одержує позику із вирахуванням її ціни, а кінці періоду сплачує номінальна вартість позики. Наприклад, розмір позики становить 500 тис. гривень, норма відсотку ¾ 12%, позичальник отримає лише 440 тис. гривень, а борг становитиме 500 тис.гривень. У іншому випадку банк має право вимагати від позичальника попередньо сплатити ціну за користування позикою, в такому разі наприкінці терміну він сплачує лише суму отриманого кредиту.

Порядок надання та погашення кредиту Процес кредитування можна умовно розділити на ряд етапів, кожний із які окремо забезпечує вирішення конкретних завдань, а сукупності смердоті направлені на досягнення мети банківського кредитування ¾ отримання банківського прибутку.

Процес кредитування складається із таких етапів:

підготовка та подання пакету документів у банк на отримання кредиту;

оцінка кредитоспроможності клієнта й ризику, пов¢язаного з видачею позики;

підготовка кредитного договору та його заключення: розробка умів кредитної догоди, визначення основних параметрів позики (структурування позики), проведення переговорів про умови кредиту, прийняття рішення про надання позики й підписання кредитної угоди;

контроль за виконанням договірних відносин та погашенням кредиту, банківські санкції.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку із клопотанням, в якому зазначається цільове спрямування кредиту, його сума, рядків користування, включаючи конкретні рядки його погашення, форми забезпечення кредиту, а також додається коротка характеристика заставі, що кредитується, й розрахунок економічної ефективності від його запровадження.

Разом з заявкою на кредит позичальник надсилає до банку для розгляду пакет документів (див. додаток).

1. Документи, що засвідчують право клієнта на отримання кредиту:

завірені нотаріально копії установчих (засновницьких) документів (статутів, положень, реєстраційних посвідчень, свідоцтв, чи патентів); документів, що посвідчують право власності на грішну землю; право оренди та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні кредиту;

якщо позичальник обслуговується у те він зобов¢язаний представити: картку із зразками підписів керівника та головного бухгалтера; виписку (довідку) про наявність коштів на рахунку; довідку про кредитну заборгованість.

2. Техніко-економічне обгрунтування заходженню, що кредитується:

копії контрактів, договорів, включаючи домов оренди приміщень, обладнання та інших документів, що відносяться до здійснення цьго заходженню, із розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок які передбачається погасити майбутній кредит, а також прибутку й рентабельності заходженню, що кредитується.

3. Документи для визначення фінансового стану й кредитоспроможності позичальника: бухгалтерські та статистичні звіти, включаючи звіти про фінансові результати та звіти про стан майна фірми, фінансові плани (бізнес-плани), декларації про доходи, а також висновки аудиторських організацій про підтвердження фінансового стану позичальника;

при розгляді запитання про видачу кредиту на придбання майна в процесі приватизації державних й муніципальних підприємств копію договору між продавцем й покупцем, що містить відомості про продавця, покупця, посередника, найменування підприємств й його місцезнаходження, склад й ціну активів підприємства, у тому числі ціну земельної ділянки (у разі її продаж) чи умови її оренди, кількість й ціну акцій акціонерного товариства, порядок передачі підприємства, форму й рядки платежу, взаємні зобов¢язання сторін щодо подальшого подальшого використання підприємства.

Банк має право вимагати проведення експертизи проектних рішень по будівництву, розширенню, реконструкції й технічному переозброєнню об¢єктів, котрі передбачається здійснити за участю кредитів банку, із метою недопущення інвестування в об¢єкти, створення й використання які не відповідає екологічним, санітарно-гігієнічних та інших норм, встановлених законодавством України.

4. Форми зобов¢язань щодо забезпечення кредиту: угода про заставу, довідка-перелік (опис) майна, що пропонується позичальником для передання под заставу, й документи, котрі засвідчують право власності позичальника на це майно, якщо передбчається заставна форма забезпечення кредиту; гарантійний лист, договір поручництва, договір страхування (страхове свідоцтво).

За необхідністю банк може вимагнати від позичальника інші документи та відомості про забезпечення власного Повернення кредиту. Разом із тім для позичальників, котрі підтримують постійні кредитні стосунки із банком й мають добру репутацію, перелік документів, необходимых для оформлеення кредиту, може бути скорочений банком.

Після одержання клопотання й необходимых документів для оформлення кредиту банк винен проаналізувати та ретельно вивчити діяльність потенційного позичальника, визначити його кредитоспроможність стосовно можливості і доцільності надання йому кредиту та визначення перспективи своєчасного Повернення кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

репутація позичальника: кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни, своєчасність погашення раніше виданих позик та інших зобов¢язань;

фінансовий стан позичальника: забезпеченість фінансовими ресурсами, ефективність використання фондів, рентабельність та ліквідність його балансу;

прогноз розвитку господарства із урахуванням кон¢юктури ринку: оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, конкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяги експорту, здатність до іновацій тощо.

На основі оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника банк прогнозує ризик неповернення кредиту й приймає рішення про надання чи відмову у наданні кредиту. Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі (досьє) позичальника (див. додаток).

Далі важливо вірно визначити оптимальний розмір кредиту, інакше банк обов¢язково зіткнеться із проханням про збільшення позики при виникненні кризової ситуації. Небезпека полягає у бо в процесі кредитування банку доводитися вибирати між двома однаково неприємними альтернативами: надати додатковий кредит чи втратити тих гроші, котрі уже були наданіі. Вісь чому банк отримавши від клієнта техніко-економічне обгрунтування кредиту, винен сам оцінити необхідну суму позики, вносячи потрібні корективи. При цьому банк винен виходити з того, що розмір кредиту залежить від:

рівня ризику кредетованого заходу;

наявності в банку кредитних ресурсів;

обсягів майбутніх витрат позичальника;

кредитоспроможності позичальника;

економічного нормативу НБУ ¾ максимального розміру ризику однієї позичальника.

У результаті аналізу банк готує заключення про можливість й доцільність надання позики, очікувані терміни та ймовірність забезпеченості її Повернення, розмір ставки відсотку, який відповідає проекту кредитування й рівень цільвого використання позики із переліком головних чинників ризику.

Прийняття рішення та розробка положень кредитної угоди За умів комерційної діяльності банків усі запитання, пов¢язані із кредитуванням, розв¢язуються позичальником й установою банку на договірній основі. Підставою для надання банком кредиту є підписаний між ним й позичальником кредитний договір.

У кредитному договорі (угоді) передбачаються: позначка, сума, термін кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, форми забезпечення зобов¢язань, ставки відсотку, порядок виплати відсотків, зобов¢язання й економічна відповідальність сторін за дотримання договірних умів, перелік документів та періодичність їхнього подання у відділення банку. Термін дії договору ¾ до повного погашення позики.

Сучасний кредитний договір, як правило, складається із наступних розділів:

I. Загальні положення (приамбула).

II. Права та обов¢язки позичальника.

III. Права та обов¢язки банку.

IV.Відповідальність сторін.

V. Порядок вирішення суперечок.

VI.Юридичні адреси сторін.

Пропозиції банку можуть суттєво відрізнятися від умів, вказаних у кредитній заяві клієнта. Представник банку, який Веде переговори із клієнтом про укладення кредитної догоди, винен визначити обов¢язкові умови кредитного договору, без виконання які кредит не може бути наданий, й умови, за якими можливий компроміс. Наближення позицій банку й клієнта є кінцевою метою переговорів. Щоб зменшити ймовірність помилки та полегшити об¢єктивність при прийнятті рішень, банк встановлює межі повноважень окремих посадових осіб щодо укладання кредитних угод.

Потім кредитна справа розглядається юристами банку, котрим необхідно звернути особливу увагу на достовірність документів, що знаходяться у кредитному досьє та їхнього відповідність чинному законодавству. При наявності позитивного заключення юристів пакет документів перевіряється службою безпеки банку, котра дає своє заключення про кредитний ризик. На підставі заключення зробленого спеціалістами банку приймається кінцеве рішення радою банка.

Процедура надання та погашення кредитів.

Кредити надаються после укладення кредитної догоди в якій для шкірного позичальника індивідуально визначаються конкретні умови кредитування, зважаючи на мінімальний ступінь ризику. Для здійснення банківського контролю за вчасним погашенням кредиту, а також нарахуванням відсотків кожна конкретна позика видається із окремого позичкового рахунку на основі спеціального банківського розпорядження.

Кредити надаються суб¢єктами господарської діяльності переважно у безготівковій формі шляхом:

оплати платіжних документів із позичкового рахунку;

переказу коштів на розрахунковий рахунок позичальника в іншому банку;

видачі готівкою для розрахунків із населенням, домашніми господарствами.

Вибір варіанту надання кредиту здійснюється банком, виходячи із особливостей проекту кредитування за домовленістю із позичальником, а й за потребою ¾ із його банком.

Видача кредиту здійснюється одноразово чи поступово за графіком, обумовленим у кредитному договорі. Довгострокові інвестиційні кредити можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт (поетапно).

Для суб¢єктів господарської діяльності із безперервним циклом виробництва, а також позичальникам із бездоганною репутацією може бути відкрито «кредитну лінію» ¾ одержання позики в міру потреби в межах заздалегідь визначеної суми й встановленого ліміту, в рахунок якого приймається до фінансування портфель комерційних контрактів. Розмір кредитної лінії, рядки її використання, періодичність погашення й віновлення обумовлюється кредитним договором на її відкриття. При зміні умів виробництва й реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг) та наявності інших причин, що зумовлені об¢єктивними чинниками, банк може задовільнити додаткову потребу позичальника в кредиті у межах наявних кредитних ресурсів на умовах, передбачених у додатковій кредитній угоді. За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку-кредитору комісію, що нараховується протягом усього суму відкритого кредиту.

У випадках, коли при кредитуванні масштабних цільвих програм банк не має можливості задовільнити повністю кредитну заявку позичальника через недостатність кредитних ресурсів, а відмова в кредиті економічно невигідна обом сторонам, банк може надати позику разом із іншим банком на підставі догоди про спільне кредитування.

Порядок погашення позики. Основне фінансове зобов¢язання позичальника, яку випливає із кредитної догоди, полягає у своєчасному поверненні боргу. Погашення заборгованості може здійснюватися одноразово чи поступово згідно графіку Повернення позики, що складається у кредитному договорі та строкових зобов¢язань.

Порядок погашення бажано встановлювати, виходячи із доходів від інвестиційного проекту. Банк надає перевагу періодичному способу внесення коштів на погашення оскільки він поступово зменшує кредитний ризик протягом періоду кредитування. «Амортизаційний» порядок пов¢язаний із меншим ризиком для банку, тому ці позики можуть надаватися под менший відсоток, ніж позики із одноразовим способом погашення.

Порядок Повернення позики визначається у кредитному договорі та здійснюється із дотриманням календарних строків платежів. За домовленістю із позичальником, виходячи із особливостей проекту кредитування й джерел надходження виручки, погашення позики може здійснюватися шляхом списання коштів із розрахункового (поточного) рахунку позичальника на підставі платіжного доручення позичальника чи оренду-розпорядження банка.

Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкрито в іншому банку, погашення боргу по кредит та сплата відсотків здійснюється платіжними дорученнями позичальника, а й за умови визнання боргу позичальником, платіжною вимогою (інкасовим дорученням) банку. У разі неможливості сплатити борг він стягується із гарантів (поручителів) у порядку встановленому чинним законодавством.

У випадку неможливості Повернення позичальником заборгованості у встановлений кредитною угодою термін він зобов¢язаний завчасно (до настання терміну погашення) повідомити банк про це, обгрунтовуючи заподій невиконання умів договору, й вказати новий (обгрунтований) термін погашення позики.

Після розгляду отриманої інформації банк може відстрочити погашення позики, як правило, зі збільшенням ставки відсотку за користування кредитом. Банк може вимагати від позичальника додаткової інформації, необхідної для прийняття рішення про пролонгацію позики чи винесенні її на прострочку. За результатами аналізу поданої інформації готується банком заключення про доцільність надання відстрочки. При цьому відстрочка погашення позики за відсутністю «форс-мажорних» обставин та об¢єктивних причин, визнаних банком, винна надаватися под підвищений відсоток.

Рішення про відстрочку Повернення кредиту оформлюється у вигляді додатку до кредитного договору. Строкове зобов¢язання позичальника переоформлюється на новий термін погашення спеціальним написом з вказуванням зміненої дати й обгрунтування її зміни.

У конкретному випадку револьверного кредиту оцінка простроченого платежу може бути виконана лише наприкінці терміну дії угоди.

До інших фінансових зобов¢язань позичальника, котрі випливають із кредитної догоди, належати відсотки за користування кредитом, комісійні платежі банку, пеня за прострочену заборгованість та відсоткам. Якщо перерахованої суми коштів не так на використання всіх прострочених й строкових зобов¢язань, то платежі здійснюються у такій послідовності:

прострочені зобов¢язання по виплаті відсотків та погашення позики;

пеня на відсотки та на позичкову заборгованість;

строкові платежі відсотків;

комісійні;

строкові платежі на погашення позичкової заборгованості.

Якщо позичальник не повернувши кредити у рядків, визначений угодою, чи порушив інші її умови, банк має право:

припинити подальшу видачу кредиту;

використати механізм застави;

стягувати заборгованість гарант у повному обсязі;

дострокового стягнення суми заборгованості;

порушити (відповідно до з статтею 5 Закону України «Про банкрутство») у судових органах відповідну справу щодо неплатоспроможних боржників.