Вступ
1. Бачення майбутнього міста Дубна і району
2. Оцінка галузевої структури
3. Стратегічні напрямки розвитку
4. Аналіз сильних та слабких сторін, можливостей та перешкод
Висновки

Вступ

Уперше місцевість Дубень згадується у 1100р. Назва міста, мабуть, пов'язана з дубовим гаєм. У 1386р. кмітливий князь Федір Острозький одержав жалувану грамоту на право побудови тут передового форпосту і в короля Польщі Ягайла, і у великого князя Литовського Вітовта. Будівництво дерев'яної фортеці розгорнулося на початку XV ст. на високому березі в закруті р. Ікви. В 1507р. Сигізмунд І перейменував місто в Дубно й надав йому Магдебурзьке право. Князеві Костянтину Острозькому дозволив організувати власну митницю, облаштувати ярмарки й спорудити укріплений замок. Для його захисту із західного боку викопали глибокий рів. що легко наповнювався водою з р. Ікви. Замок перетворився на неприступну фортецю, яку аж до початку XX століття так нікому й не вдалося захопити. Укріплення замку були з'єднані складною системою підземних приміщень і ходів до рову, річки й Луцької брами. На території замку є три палаци - князів Острозьких (XVI ст.), Любомирських (ХVІ-ХVІІІ ст.) і Прибрамна будівля. У великих підвалах замку зберігалися родинні коштовності й архіви князів Острозьких, Заславських, Конєцпольських і Любомирських. У XVII столітті замок перебудовано відповідно до новоіталійської фортифікаційної системи, і він набуває сучасних обрисів. Під час Північної війни дубенська княгиня Констанція Любомирська постачала провіантом армію Петра І, якого вразила велич фортеці. Перебуваючи на перетині найважливіших торговельних шляхів, місто швидко розвивалося. Особливу славу здобули лубенські контрактові ярмарки, що проводилися в останній третині XVIII ст. протягом місяця після Різдва Христового. Вони збирали до 30 тис. осіб. Тоді ж князь Михайло Любомирський кардинально перебудував замок, перетворивши його на розкішний палацовий комплекс. Мальтійський архітектор Генріх Іттар на фундаментах будівель XVI ст. побудував палац. Його внутрішню реконструкцію здійснив Доменіко Мерліні. Він збудував круглий колонний зал з куполом у стилі класицизму. Від його дітища зберігся ліпний фриз із німфами-танцівницями. Остання власниця замку Єлизавета Барятинська продала його військовому відомству.
Від воріт замку дорога веде до Луцької брами - унікальної пам'ятки оборонної архітектури ХV-ХVІ ст. Під нею був підземний хід. про який згадує Гогопь у «Тарасі Бульбі». Його залишки збереглися до наших днів. Біля Луцької брами стоїть костел монастиря бернардинів (1614-1627), вежа якого одночасно використовувалася для спостереження і оборони. Біля монастиря встановлений гарний пам'ятник Т. Шевченку.
В місті збереглися:
• Дерев'яна Георгіївська церква (1700. вул. Садова, 10) із дзвіницею (1869).
• Преображенська церква (XIV ст. 1643, вул. Франка, 30) Спаського монастиря.
• Собор св. Іллі (1905, вул. Д. Галицького, 13).
• Синагога (XVI ст., вул. Кирила і Мефодія, 23).
• Комплекс монастиря кармеліток (вул. Шевченка, 51) складається з костела (1630) і келій (1686).
• Будинок контрактів (XIX ст. вул. Свободи, 1).
• Парафіяльний костел (1832, вул. К. Острозького, 18).
• Садиба (1870, вул. Шевченка, 10).
Під Дубно в червні 1941р. відбулася найбільша танкова битва. З обох сторін у бою брали участь близько 2000 танків.

Висновки

Залежність української економіки від зовнішніх джерел енерго – постачання на рівні майже 50 % є проблемою національної безпеки. У зв’язку з цим та іншими факторами пріоритетним напрямком державної політики стало енергозбереження, насамперед скорочення витрат енергії як у натуральному, так і у вартісному показниках. Це передбачає заміну дорогих видів палива дешевшими, бажано – вітчизняними, до числа яких можна віднести й торф.
На сьогоднішній день відомі такі види торфового палива: торф фрезерний для спалювання у пилоподібному стані; торф паливний кусковий; торфові паливні брикети; торфові гранули, рикети мають сталий склад з незначною кількістю шкідливих домішок. Димові гази, що утворюються в процесі їх згоряння, практично не містять екологічно шкідливих речовин. Торф’яна зола майже аналогічна деревній і застосовується як ефективне вапняне і фосфорне добриво. Торф – корисна копалина багатоцільового призначення. Він є сировиною для хіміко-технологічної переробки, зокрема одержання перетворювача іржі, стимулятора росту рослин, барвника для фарбування деревини у меблевому виробництві, торфового воску, торфового коксу, активованого торфового вугілля, ацетону, фенолів і парафінів. Його також використовують як основу при виготовленні медичних препаратів, органо-мінеральних добрив, компостів, приготуванні поживних ґрунтів для вирощування квітів і сільгосппродукції. На сучасному етапі найпоширенішим напрямком використання торфу є паливний. Глобальне енергетичне використання торфу нині оцінюється у 7 млн. тонн умовного палива на рік. У паливному балансі Ірландії і країн північної Європи на нього припадає в середньому 10-15 %.
В Україні саме Рівненщина посідає друге місце після Волині по геологічних запасах торфу. Тому саме тут найкраще розвивати цю галузь. Також у місті Дубні є котельня із встановленими котлами, які пристосовані для спалювання торфу та відходів деревини потужністю 2,3 МВт. Инновацинным типом котлов в городе применяются пиролизные котлы, которые работают по принципу пиролезного сгорания. Следует заметить, что такие котлы отличаются высоким уровнем управления процесса сгорания, низким уровнем выбросов в атмосферу, а также пиролизный котел меньше засоряется при длительном горении. На мою думку, ця галузь у Дубенському районі буде прибутковою і перспективною, бо торф є одним із товарів першої необхідності. Однак цей бізнес стане перспективним, і в нього почнуть вкладати гроші інвестори лише тоді коли держава знизить обтяжливі платежі і пришвидшить отримання ліцензій на видобуток торфу.