Правовий нігілізм - це напрям суспільно-політичної думки націлений на девавльвацію права і законності, на відверту недооцінку соціальної і особистої цінності права. Однією із напрямків правової освіти є подолання

правового нігілізму — антипода правової культури. Іншою інтерпретацією правового нігілізму є деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Найбільш яскравими та очевидними формами правового нігілізму є такі:

 1. Передусім це прямі умисні порушення чинних законів і інших нормативно-правових актів. Ці порушення складають величезний,  масив кримінальних діянь, а також цивільних, адміністративних і дисциплінарних проступків. Злочинність - могутній каталізатор правового нігілізму, похмура зона якого стрімко розширяється, захоплюючи все нові і нові сфери впливу. Крім тіньової економіки, виникла тіньова політика, невидимі клани і групи тиску. Зловмисники не бояться законів, уміло обходять їх, використовуючи різного роду правові "діри” і "щілини”. Діють цілком легально або напівлегально.

2. Загальне недотримання або невиконання юридичних норм, коли суб'єкти (громадяни, посадові особи, державні органи, громадські організації) просто не співвідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а прагнуть жити і діяти за "своїми правилами”. Невиконуваність  же законів є ознакою безсилля влади.

Така загальна неслухняність - результат надто низької і деформованої правосвідомості, відсутності належної правової культури, а також наслідок загальної розпущеності і безвідповідальності.

3. Видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключаючих правових актів, які нейтралізують один одного, розтрачуючи марно свою силу. Нерідко підзаконний акти стають "надзаконними”. Юридичні норми, що приймаються у великій кількості не взаємодіють і погано синхронізовані. У результаті виникають найгостріші колізії права.

З іншого боку, є значні пласти суспільних відносин, нерегульованих правом, хоча об’єктивно потребують цього. Дає про себе знати і перенасичена регламентація окремих сторін життя суспільства. Все це створює правове безладдя, плутанину серед законів і влади.

4. Конфронтація представницьких і виконавчих структур влади на всіх рівнях. Це свого роду "номенклатурний”, або "елітарний”, нігілізм, пов'язаний з паралічем влади, а будь-які суперечки серед органів влади означають недосконалість права, закону. Тут поєднуються воєдино державний і правовий нігілізм, який дезорганізує норми управління, що склалися у суспільстві.

5. Порушення таких прав людини, як право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку... Слаба правова захищеність особистості підриває віру в закон, в здатність держави забезпечити порядок і спокій в суспільстві, захистити людей від злочинного посягання. Також існують випадки порушення законності і серед працівників правоохоронних органів.

 6. Можна виділити теоретичну форму правового нігілізму, що виникає з деяких старих і нових постулатів. Вони пов'язані як з догматизацією відомих положень марксизму про державу і право, так і з рядом невірних або суто ідеологізованих, а тому спотворених уявлень про державно-правову дійсність і її розвиток.

Якщо підсумувати все сказане, можна виділити деякі спільні, найбільш характерні риси сучасного правового нігілізму. Це:

по-перше, підкреслено його демонстративний, войовничий, конфронтаційно-агресивний характер і неконтрольованість, що обумовлено кваліфікується громадською думкою, як безлад.

по-друге, глобальність, масовість, широка поширеність не тільки серед громадян, соціальних і професійних груп, але і в офіційних державних структурах, законодавчих, виконавчих і правоохоронних ешелонах влади;

по-третє, різноманіття форм вияву   від кримінальних до легальних (легітимних), від парламентсько-конституційних до мітингово-охлократичних, від "елітарних” до побутових;

по-четверте, особлива міра руйнівності, опозиційна спрямованість, регіонально-національне забарвлення.

по-п'яте, злиття з державним, політичним, етичним, духовним, економічним, релігійним нігілізмом, створюючими разом єдиний руйнівний процес;