Звістка про перевертнів зустрічаються в безлічі стародавніх джерел. Ще грецький історик Геродот писав про якийсь північний народ нуров, здатний перетворюватися на вовків. А в «Слові про полк Ігореве» згадується полоцкий князь Всеслав, який вдень суди судив, а вночі вовком нишпорив. І сьогодні приходять листи, що розказують про цих загадкових істот. Чи варто всерйоз відноситися до подібних історій? Судіть самі.
Кілька років тому у видання, де я працювала, прийшов лист з сибірського села. Лист, який спочатку всі визнали за вмідий розіграш: незвичайне значення тексту, мабуть, дуже добре співпадало з його стилем - не дуже грамотним, набитий своєрідними сибірськими слівцями. Якщо не звертати увагу на граматику, суть послання зводилася приблизно до наступного.
«Дорогі друзі!
Пише вам дуже нещасна, ще молода людина Володимир К-в. Моєму горю можете допомогти тільки ви, люди столичні і освічені.
Приблизно рік тому вночі мені приснився дуже яскравий, виразний сон. Снилося мені, що я раптом ні з того ні з сього перетворився на величезного досвідченого вовка-одинака, опинившись при цьому в нічному лісі. Крізь дерева світив повний, яскравий місяць, а мною - вовком володіло тільки одне відчуття: жадання крові... Я повинен був убити когось живого, вчепитися в нього зубами і кігтями. Нічого іншого я не відчував і не розумів, це сильніше мене. І при першому ж шереху в кущах я кинувся в гонитву за здобиччю... Тоді це ще був звичайний заєць. На дворі була осінь, я біг за звіром, і за мою шкуру чіплялися вітки дерев. Я наздогнав здобич і довго терзав її іклами і кігтями...
Прокинувся я після цього сну пізніше звичайного, і перше, що відчув, - страшну утомленість. Всі м'язи стогнали. Але який був мій жах, коли я знайшов у себе під ковдрою дрібні гілочки і голки з ялинки, а під нігтями - кров, що запеклася! Крім того, все моє тіло було подряпано, неначе я голяка продирався крізь кущі... Значить, це був не сон?
Але якби на цьому все кінчилося! З тієї миті кожного разу в повний місяць я дві-три ночі підряд стаю перевертнем і полюю, полюю - точніше, вишукую по лісу чергову жертву. Я б, напевно, не звернувся по допомогою, але востаннє трапилося жахливе: моєю жертвою стала людина. Мені не хотілося вірити в це, коли я «прокинувся» на інший день, не хотілося вірити, що цього разу під моїми нігтями запеклася людська кров. Але до вечора по нашому селу поповз слух, що якоїсь неймовірної величини звір задер лісничого з сусіднього угіддя... Я зрозумів, що далі так продовжуватися не може. Я не хочу бути вбивцею, я не хочу бути перевертнем, допоможіть мені, врятуйте від цього жаху! Якщо можна, так, щоб в селі не дізналися, а то заб'ють колами. Мої батьки давно померли, я живу у господині і мені і так вже важко приховувати від неї, мені здається, вона про щось і сама здогадується, але поки що мовчить. Напевно, боїться мене... Допоможіть!»
Якби не щирий відчай, що прозвучав в проханні про допомогу, навряд чи б взагалі цьому листу надали значення. А так - вирішили показати про всяк випадок одному відомому цілителю-екстрасенсу, визнаному фахівцю по аномальних явищах. І, як це не дивно, фахівець віднісся до листа Володимира достатньо серйозно.
«Дайте мені адресу хлопця, - сказав він. - йдеться про вкрай неприємне, але, можливо, цілком реальне явище... Гарантувати результат не ручаюся, але допомогти спробую...»
Скажу відразу: приблизно через півроку мені вдалося з'ясувати, що його праці досягли позитивного результату. Автор незвичайного листа перестав «бігати перевертнем» по ночам і назавжди покинув своє глухе сибірське село, оскільки для його повного лікування була потрібна зміна клімату і місця проживання... Так що ж реально, а що вигадка або результат живої уяви в цій страшній і явно містичному явищі?
Легенди про перевертнів існують не лише в Росії. В добрій старій Англії, наприклад, і серед городян, і особливо в сільській місцевості ходить маса історій про перевертнів - вервольфів. Те ж можна сказати і про Німеччину, інші європейські країни.
Професор Рейнського інституту по вивченню нетрадиційної медицини Гельмут Шульц, так само як і згаданий вище російський цілитель, давно вже відноситься до явища вервольфів цілком серйозно, вважаючи його спадковим генетичним захворюванням. За його спостереженнями, найчастіше перевертні (або чутки про них) переважають в малонаселеній місцевості, де люди з покоління в покоління живуть в досить замкнутому і невеликому крузі, відповідно, існують і родинні браки. «Можливо, - пише Шульц в одній з своїх монографій, - ця хвороба якраз і є результат кровозмішення... Сучасна медицина сьогодні не в змозі розібратися в механізмі захворювання. Але абсолютно очевидна здатність перевертнів змінювати на деякий час свою біологічну форму, не втрачаючи білкової основи...»
Пояснювати це явище чисто психічною аномалією, коли хворий просто уявляє себе перевертнем, відзначає професор, було б помилкою.
Кілька місяців тому недалеко від одного із старовинних баварських замків з'явився вервольф. Документально зафіксований (на рівні поліцейських протоколів) випадок, коли в ясну літню ніч - знову ж таки в повний місяць - перевертень напав на двох запізнілих за північ туристів-італійців. Стрибнуло це чудовисько на них через кущі, і якби замість двох на дорозі виявилася одна людина, все завершилося б трагічно. Навіть двом цілком сильним, молодим і, до речі, цілком тверезим чоловікам не вдалося співволодіти з перевертнем, врятувало їх те, що вони встигли покликати на допомогу і їх почули. Коли вдалині завили поліцейські сирени, огидне, за словами туристів, чудовисько з гарчанням сховалося в придорожніх кущах.
Обидва італійці однаково описують вервольфа: жахлива вовча паща з іклами на спотвореному «обличчі», величезні кігті, покрите шерстю вертикальне тіло і неймовірна, нелюдська злість і сила... Можливо, поліцейські і не повірили б їм, якби не виразні сліди поранень, особливо у того з туристів, який ближче до узбіччя і першим піддався нападу: «Відчуття, що по його спині пройшлися граблями», - так сказав одному з поліцейських поранений італієць...
Як бачимо, для того, щоб виглядати так, як виглядав той, що напав на туристів вервольф, володіти такою неймовірною, звіриною силою, однієї хворої уяви явно замало...
Таких свідчень, як показують дослідження багатьох європейських фахівців, за останні декілька століть нагромадилося цілком достатньо для того, щоб віднестися до них серйозно, а не просто як до народних легенд і казок на певну тему. До речі, в самому народі до них і відносяться всерйоз. В усякому разі, це стосується жителів сільської російської глибинки, з якими мені самій доводилося говорити на цю тему.
Мабуть, найцікавішою співрозмовницею серед них виявилася старенька-знахарка з міста Агриз, що під Казанню. Власне, Агриз швидше село, ніж місто - маленька дерев'яна станція на Казанській залізниці.
Як не дивно, думка баби Соні багато в чому перетинається з думкою європейських фахівців. Перш за все, вона теж, кажучи про перевертнів, вживає слово «лікувати», рахуючи це хворобою, причому сімейній. Затверджує, що сама особисто вилікувала за своє довге життя трьох перевертнів, серед яких була одна жінка, за словами баби Соні, «що бігала свинею».
Словом, якщо спробувати виділити головне, що вдалося дізнатися за декілька літ про це жахливе явище, можна сказати наступне.
Спадкова чи ні, але перед нами дійсно хвороба. А значить, як і будь-яке захворювання, воно піддається або принаймні повинне піддаватися лікуванню. Для цього зовсім не обов'язково знати або розуміти механізм, через який нормальна людина на декілька годин перетворюється в чудовисько. Але дуже важливо пам'ятати, що і тут є свої - народні - способи запобігання. Перш за все, якщо вам раптом почали снитися сни, в яких ви перестаєте бути собою (не обов'язково перевертнем, можливо, якоюсь іншою людиною), слід в першу чергу, що називається, «подумати про душу»... Баба Соня починає своє лікування якраз з того, що примушує людину попорпатися в собі, звірити по релігійних заповідях якомога об'єктивніше і справедливіше, чи правильно він живе на світі. Чи добрий до світу, людей, тварин, землі... Словом - знайти причину, з якої людини вже більше не хочеться бути самим собою... До речі, і європейські фахівці теж поступово приходять до висновку, що механізм зміни біологічної форми «включається», можливо, неусвідомленим, але сильним внутрішнім бажанням людини не бути собою. Тобто - незадоволеність собою штука не тільки неприємна, але ще і небезпечна... І, напевно, не дарма в Біблії сказано: полюби себе і ближнього свого... Любити себе - не на рівні побуту, а як особа, як частина Вищого Розуму - не тільки повинно, але і потрібно. Очевидно, профілактика лікування душі і профілактика цього страшного, хоча і, на щастя, рідкісного явища тісно взаємопов'язані між собою.
До фахівця - на першому етапі достатньо буде звичайного екстрасенса або хорошого, думаючого психіатра - звертатися треба якнайскоріше, не затягуючи цю хворобу. Звертатися саме в той момент, коли починають з'являтися дивні «чужі» сни. Поки це ще тільки сни...
Нарешті, не дивлячись на те, що до цих пір абсолютно незрозуміло, чому метаморфози відбуваються з перевертнями виключно в повний місяць, пам'ятати про це треба постійно, і в жодному випадку в періоди повної фази Місяця не засинати з незавішеними вікнами. Взагалі, варто потурбуватися про те, аби завіски в спальні були щільними. До речі, останнє стосується не тільки тих рідкісних людей, які схильні до описаного захворювання, але і взагалі всіх вразливих, підвладних дискомфорту і депресіям, просто знервованих осіб. Як відомо із стародавніх часів, північне світло вічного супутника нашої планети завжди погано впливає на сплячих, особливо якщо падає прямо в обличчя: породжує тривожні, неприємні сни аж до кошмарів, що завершується головним болем.
Зазвичай, перевертні - явище рідкісне. Але поки повністю не вивчений механізм його виникнення, варто зайвий раз задуматися про цей феномен. Хто знає, можливо, жадання крові кличе когось на нічну стежку і сьогодні...
