Адміністративно-територіальний поділ. 
Великобританія

Адміністративно-територіальний поділ — це розділення території унітарної держави або суб'єктів федеративної держави на певні частини: області, провінції, губернії, департаменти і т. п., відповідно до якого будується і функціонує система місцевих органів.

Великобританія складається з чотирьох утворюючих країн (часто визначаються терміном home nations) — Англії, Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії, кожна з яких має власний адміністративний устрій:

Столиці

Природні ресурси

Берегова лінія островів добре розчленована. Навіть у південній частині головного острова віддаленість від моря не перевищує 100- 120 км, а в північній ця відстань удвічі коротша. За характером поверхні територія майже нарівно представлена рівнинами (плоскими і погорбованими) та узгір'ями. Найбільше заселена і економічно розвинена південно-східна рівнинна частина країни. Узгір'я, які поширені на заході й півночі, заселені слабо і використовуються лише для екстенсивних форм господарювання. Найбільш суворим і найменш сприятливим для проживання людини є Північно-Шотландське нагір'я.

З-поміж покладів мінеральної сировини найважливіше значення мають паливні ресурси. Кам’яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII — початку XIX ст. Багаті вугільні басейни Центральної Англії, Південного Уельсу, Середньої Шотландії та Північної Англії надзвичайно вдало розташовані щодо всієї території та водних шляхів. Найбільші кам`яновугільні басейни — Йоркширський, Ньюкаслський (пн Англії) та Уельський.

Значними є запаси нафти і газу (шельф Північного моря). У Британському секторі Північного моря зосереджені значні поклади нафти та природного газу. Велика Британія є єдиною з європейських країн «великої сімки», яка повністю забезпечує свої потреби власними нафтою і газом.

Надра острова містять невеликі запаси залізної руди у центральних узбережних частинах держави, свинцево-цинкових та олов`яних руд на півострові Корнуелл (пд-зх Великої Британії).

У центральній частині Англії є поклади кухонної та калійної солей.

У 70-х роках XX ст., коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, було відкрито великі поклади нафти і природного газу на шельфі Північного моря. Частка Великобританії у цих покладах становить понад 2 млрд. т нафти і 700 млрд. мі. газу. До речі, перешкодою у добуванні нафти й газу є не глибина моря, а погода. Платформи в центрі й на півночі моря працюють в умовах сильних вітрів і високих хвиль. За винятком палива, країна небагата на іншу мінеральну сировину.

Великобританія лежить у зоні широколистих лісів помірного поясу. Кліматїї вологий (океанічний) з майже рівномірним розподілом опадів протягом року. Завдяки Гольфстріму зима дуже м’яка, з рідкісними морозами, а літо прохолодне. Кількість опадів зменшується в напрямі на схід від, 2000 мм і більше на узбережжях до 600 мм на південному сході. Кліматично-ґрунтові умови сприятливі для цілорічного вирощування трав і утримання тварин, а тепер — і для нових культур, що створюються за допомогою біотехнології.

У ході промислового розвитку Великобританія першою в світі зазнала дуже значного забруднення природного середовища, особливо у вугільно-металургійних і портових районах. Заходи, вжиті в другій половині XX ст., покращили становище. Існує національна програма охорони природи і система заповідних територій. Серед десяти національних парків найбільшим і найвідомішим є Лейк-Дістрикт (Озерна округа) у Кемберлендських горах у Північній Англії.

На водні ресурси держава порівняно багата (вологий клімат сприяє повноводності річок). Лише в центральній частині Англії спостерігається дефіцит водних ресурсів. Незначні гідроресурси сконцентровані на річках Шотландії та Уельсу.

Запаси лісу в країні незначні. Лише 10% її території покрито лісами і за рахунок власних ресурсів покривається лише 15% потреби в деревині.