Класифікація і зміст рухливих ігор стосовно завдань виховання рухових якостей у програмі з фізичної культури

Питання про класифікацію рухливих ігр стосовно завдань виховання рухових якостей у школярів є одним із найважливіших в плані вироблення педагогічних рекомендацій щодо практичного застосування рухливих ігр в школі.

Виходячи з обліку основних мотивів ігрової діяльності і взаємин гравців при досягненні поставлених перед грою цілей, ми розділили на три групи:

Ігри некомандні. Для цієї групи ігр характерно те, що в них відсутні спільні цілі для гравців. У цих іграх діти підкоряються певним правилам, які передбачають особисті інтереси гравця і відображають інтереси й інших учасників.

Перехідні до командних. Для них характерно те, що в них відсутня постійна спільна мета для гравців і немає необхідності діяти в інтересах інших. У цих іграх гравці, за своїм бажанням, можуть переслідувати свої особисті цілі, а також допомогти іншим. Саме в цих іграх діти починають включатися в колективну діяльність.

Командні ігри. Насамперед, ці ігри характеризуються спільною діяльністю, спрямованою на досягнення спільної мети, повним підпорядкуванням особистих інтересів гравців устремлінням свого колективу. Ці ігри істотно зміцнюють здоров’я дітей, сприятливо впливають на розвиток психофізичних якостей.

Аналіз класифікації ігр за численними літературними джерелами [11, 12, 19, 21], з точки зору історичного розвитку, дає нам можливість виділити кілька напрямків:

I. Класифікація, яка залежить від завдань, що вирішуються в процесі проведення ігр.

II. Ігри з особливостями взаємозв'язку учасників.

III. Групи ігр з особливостями організації і змісту.

Ігри, які мають спільну думку і хід, в окремих групах йдуть паралельно. Дотримуючись такого принципу, автори прагнуть йти за дидактичним принципом: від простих форм до складніших. Тому вони виділяють наступні групи ігр: музичні ігри; бігові гри; ігри з м’ячем; ігри для виховання сили і спритності; ігри для виховання розумових здібностей; ігри на воді; зимові ігри; ігри на місцевості; ігри в закритих приміщеннях.

Виходячи зі специфічних умов проведення змагань за комплексами рухливих ігр серед школярів Е. М. Геллер [9] пропонує своєрідну класифікацію. Вона створена на підставі наступних характерних ознак:

• 1. Рухової активності учасників.
• 2. Організації гравців.
• 3. Переважно прояви рухових якостей.
• 4. Переважного виду рухів.

Виходячи з вищевикладеного видно, що існуючі класифікації різноманітні і відрізняються один від одного. Тому ігри дуже важко систематизувати так, щоб ігри однієї групи були суворо обмежені від ігор іншої групи. Одночасно групи повинні бути взаємопов'язані і взаємозумовлені. Тому не можна говорити про перевагу однієї групи над іншою. Слід зазначити, що з розглянутих нами класифікацій більшою мірою привернуло нашу увагу класифікації В. Г. Яковлева [ 22 ], Є.М. Геллера [ 10 ].

Приклади рухливих ігор різної спрямованості представлені у додатку до цієї роботи (див. додаток).

Існуючий аналіз класифікацій ігр у процесі виховання рухових якостей під час занять з фізичної культури у школярів, дозволив розробити угруповання ігр відповідно до поставлених завдань. В основу угруповання було покладено принцип переважного впливу ігор на виховання рухових якостей у поєднанні з формуванням основних рухових якостей. В основі рухливих ігор покладено фізичні вправи, в ході яких учасники долають різні перешкоди, прагнуть досягти певної, заздалегідь поставленої мети. Вони є дієвим засобом фізичного виховання, активного відпочинку, поліпшують здоров’я. Рухливі ігри сприяють вихованню волі, наполегливості в подоланні труднощів, привчають дітей до взаємодопомоги, чесності та правдивості.

На основі сучасних уявлень про шляхи і методи виховання рухових якостей в учнів, можна припустити, що достатньо високий ефект може бути досягнутий шляхом застосування певного кола спеціальних фізичних вправ, рухливих ігор з так званої «переважною спрямованістю». Рухливі ігри спрямовані на виховання рухових якостей, тому ступінь переважної спрямованості обумовлюється характером виконання вправ.