Методика викладання рідної мови у молодших класах

Реферат на тему:

Методика викладання рідної мови у молодших класах Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ні.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних грунтових знань та умінь з української мови.

Непевна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на виховання мовної особистості, на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традицій, на створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя на прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною мовою.

Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим змінити і що дати, необхідно глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних сферах: державній, суспільній, культурно-освітній і власне мовній.

Наївно сподіватися, що можна побудувати українську державу без державності української мови.

Кого і що повинна дати мовна освіта Українській держав і суспільству? Найперше — громадян. Які (незалежно від етнічного походження) вільно володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною мовою, її стилями, жанрами.

Мовна освіта повинна забезпечувати інтелекту державі. Мова як матеріалізована думка і процес народження, як засіб від конкретно-чуттєвого до постійно-абстрактного пізнання світу. Як «канал зв’язку» для одержання інформації з інших, немовних сфер людського й природного буття — є основним чинником формування інтелекту. Тому в школі викладання української мови аж не може зводитися до етнографічного рівня, хоч включати його в навчальний процес треба.

Мова має виховувати духовно-емоційну сферу україномовних громадян через організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських морально-естетичних цінностей і це благородній матеріал для виховання молодої людини.

Що дає громадянам України вивчити державної мови — сучасної літературної української мови?

Найперше — гарантію реалізовувати всі права і свободи в межах Української держави на всіх виробничих, державних посадах. Можливість реалізувати творчі здібності в усіх сферах культурно-освітнього життя. Мати доступ до джерел української державності - культури, науки, літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до соціальної ролі.

І головне — відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живе лом, з народом — творцемпочуття комфортності від носій історичної пам’яті однієї з найдавніших мов і культур.

Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стан виховання мовної особистості.

Важливу роль в цьому процесі відіграє розвиток зв’язного мовлення школярів.

Уміння порівнювати, класифікувати, систематизувати, узагальнювати мовні явища формуються через застосування знань з мови у різних видах, мовленнєвої діяльності. Логічно чітке, образне усне й писемне мовлення учня є показником його загального розвитку.

З перших уроків української мови діти в доступній для них формі засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом спілкування. Обміну думками і почуттями між людьмипередачі й засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства…

Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва. Вчителі повинні пам’ятати, що умовою успішного розвитку мовлення, формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей є потреба спілкування, або комунікації, тому під час проведення будь-якого уроку з рідної мови необхідно передбачати такі ситуації, які спонуками б дитину висловлювати свою думку, розповідати про щось.

Основна мета мовленнєвого розвитку молод­ших школярів — формування вмінь вислов­люватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Важливе місце в цьому процесі займає робота над розвитком монологічного мовлен­ня учнів. У 1−2 класах вона має пропедевтичний ха­рактер. Основне її завдання полягає у збагаченні лек­сичного запасу школярів, формуванні вмінь будувати словосполучення, речення, невеликі усні розповіді за малюнком, серією малюнків, про побачене за вік­ном, у класі, про події з повсякденного життя, запи­сувати складені з 2−3 речень зв’язні висловлювання. Робота над розвитком зв’язного мовлення учнів 1−2 класів здійснюється на всіх уроках української мо­ви. Крім того, згідно з базовою навчальною програмою один раз на два тижні проводяться окремі уроки роз­витку мовлення. їх мета полягає у збагаченні, узагальненні й застосуванні набутих на уроках мови знань та вмінь у процесі побудови зв’язних висловлювань.

Дослідження стану мовленнєвого розвитку мо­лодших школярів та методичного забезпечення уро­ків розвитку мовлення дало підстави для висновків про вдосконалення чинної методики розвитку мов­лення учнів 1−2 класів.

У результаті експериментально-дослідної роботи нами розроблено й апробовано методичну систему розвитку монологічного мовлення учнів 1 і 2 класів, її суть полягає в тому, що першокласникам на уро­ках розвитку зв’язного мовлення пропонується озна­йомлення з тематичними групами слів, складання з даними словами словосполучень, речень, створення усних зв’язних висловлювань за малюнком чи запи­таннями на задану тему з метою активізації вивчених слів. Другокласникам на зазначених уроках пропону­ється складання та записування словосполучень, ре­чень і невеликих текстів на актуальні і близькі для них теми, наприклад: «Тваринка в моєму домі», «Со­нечко, сонечко, заглянь у віконечко» і подібні.

Розкриємо зміст розробленої методики розвитку зв’язного мовлення учнів у 1 класі. На уроках розвитку мовлення (їх календарне планування подано в журналі «Початкова школа», 2006 p., № 8) учням пропонується для опрацювання 17 тематичних груп слів: шкільне при­ладдя, іграшки, одяг, посуд, меблі, побутова техніка, овочі і фрукти, ягоди, квіти, рослини, птахи, звірі, пори року, явища природи, професії, транспорт, ввічливі слова.

Робота над словами кожної тематичної групи здійснюється в кілька етапів. Спочатку учні поповню­ють власний словник словами певної тематичної гру­пи. З цією метою використовуються предмети, пред­метні малюнки, віршові чи прозові тексти, загадки.

У процесі аудіювання школярі знаходять у вір­шах чи уривках з прози слова, що належать до нової теми, називають запропоновані предмети і предмет­ні малюнки, доповнюють тематичні групи словами з власного лексичного запасу. Під час озвучування першокласниками нових слів педагог звертає увагу на правильність їх наголошування і вимовляння. По­тім учитель підводить учнів до тлумачення значення узагальнюючого слова тієї чи іншої групи.

Продемонструю методику ознайомлення пер­шокласників із словами тематичної групи на прикла­ді вивчення теми «Одяг» .

Я показую учням предметні малюнки із зоб­раженням одягу {пальто, сорочка, сукня тощо) і запитує: — Що ви бачите на малюнках? (Діти озвучують назви одягу).

— Що роблять із цими предметами? (Одягають).

— Чи можна назвати ці предмети одним словом? Як? (Одяг).

— Подумайте, як утворилося це слово? (Від слова одягатися).

— Що ж таке одяг? (Це речі, які одягає людина).

— Ці предмети можна ще назвати виробами, бо їх виготовляють (виробляють) із тканини, шкіри, хутра. Тому одяг — це вироби з тканини, хутра, шкіри, які люди одягають на своє тіло.

Потім учитель читає вірш Т. Лисенко «Домовик» .

Я зібрався погуляти ;

одяг мушу свій шукати.

Це, напевне, домовик заховав десь черевик.

Зникли светр та піджак, не знайду їх теж ніяк.

Я з-під ліжка, із куточка, витягнув свою сорочку.

Хто її туди запхав й медом замастив рукав?

Ну, звичайно, домовик заховав її та втік.

В кухні біля табуретки я узяв одну шкарпетку.

Другу домовик забрав, бо нема. Я скрізь шукав…

— Який одяг шукав хлопчик?

— Чому ви не назвали черевик і рукав?

— Який ще одяг, крім названого у вірші, ви знаєте?

На другому етапі нові слова вводяться в словоспо­лучення і речення. З цією метою школярам пропону­ється сказати, якими можуть бути названі предмети, що вони можуть робити або що можна робити з цими предметами. Щоб відповісти на поставлені запитання, першокласники повинні будувати словосполучення і речення. У процесі цієї роботи формуються вміння правильно поєднувати слова у словосполучення, роз­ташовувати слова в реченнях, а також поширювати ре­чення другорядними членами (без уживання термінів).

Наведемо зразок такої роботи на прикладі фраг­мента уроку на тему «Квіти» .

Спочатку пропоную учням послухати текст і знайти в ньому назви квітів та слова, які їх описують.

Перед хатою був великий квітник. У його центрі височіли горді мальви. їх оточували барвисті айстри. Поряд усміхалися яскраві гвоздики. А біля їхніх ніг сте­лився синій барвінок.

— Якими словами автор описав квіти? (Горді маль­ви, барвисті айстри, яскраві гвоздики, синій барвінок).

— Виберіть квіти, які вам найбільше подобаються, і опишіть їх. Використовуйте для цього не одне, а кілька слів. Наприклад: ромашка біла, з жовтою сере­динкою, запашна, корисна, лікарська квітка.

Під час заслуховування відповіді кожного учня доцільно, щоб клас доповнював її.

Потім педагог пропонує першокласникам скласти речення про квітку з використанням дібраних слів. (Запашна ромашка ~ красива і корисна квітка).

— Побудуйте схему свого речення.

Завершальним етапом роботи над словами тема­тичної групи є використання їх у зв’язних висловлю­ваннях. З цією метою учням пропонується скласти розповідь чи висловити міркування на теми, пов’яза­ні з їхнім життям. Наприклад: Хто складає тобі в портфель шкільне приладдя?, Де зберігаються твої іг­рашки? Чи є там порядок?, Розкажи, що за чим ти одягаєш, коли збираєшся до школи., Вибери мовчки од­ну з пташок і розкажи про неї так, щоб однокласники відгадали її назву., Яка професія тобі подобається? Ким ти мрієш стати, коли виростеш! і подібні.

У ході цієї роботи в першокласників формується уміння пов’язувати речення між собою, уникати не­виправданих повторів, послідовно висловлювати дум­ку, не відступати від теми висловлювання. Однак, ме­тодикою передбачено, що під час заслуховування дитячих висловлювань учитель не перебиває першо­класників. Педагог вказує на допущені мовленнєві помилки і виправляє їх дуже доброзичливо і толеран­тно після завершення учнями своїх висловлювань.

Робота над розвитком монологічного мовлення уч­нів 2 класу, згідно з базовою навчальною програмою з української мови, полягає в збагаченні мовлення шко­лярів яскравими, образними словами і словосполу­ченнями, практичному ознайомленні з виражальними засобами мови — порівняннями, епітетами (без ужи­вання термінів), формуванні вмінь будувати з ними речення та використовувати їх у власних усних розпо­відях і письмових творчих роботах.

У 2 класі створена методика розвитку монологіч­ного мовлення представлена у вигляді системи уро­ків розвитку зв’язного мовлення, на яких передбачене формування в учнів наступних умінь: добирати влучні слова для висловлення закінче­ної думки (побудови речення), відновлювати деформо­вані речення, спостерігати за значенням образних слів і словосполучень у реченні, використовувати в мовлен­ні виражальні засоби мови, ставити й записувати запи­тання до тексту, відновлювати деформований текст, добирати заголовок до тексту, редагувати текст із сти­лістичними недоліками, продовжувати текст за пода­ним зачином, складати усні і письмові розповіді за ма­люнком, серією малюнків, запитаннями, опорними словами і словосполученнями, за зразком, будувати опис з використанням малюнка та опорних слів.

Продемонструємо методичні прийоми реалізації окреслених завдань на прикладі фрагментів уроків окремих тем.

Практичне ознайомлення другокласників із ви­ражальними засобами мови здійснюється на уроці «Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко» .

Учні читають і відгадують загадку:

Вдень у небі гуляє,.

а ввечері за обрій сідає.

Після відгадування повідомляю школярам про те, що на уроці вони говоритимуть про сонце, ознайомляться з багатьма словами, які описують сонце, розповідають, що воно робить.

Потім проводиться бесіда про те, на що схоже сонце. Під час відповідей педагог пропонує учням пояснити, чому вони так думають.

Далі другокласники читають, на що схоже сонце на думку Всезнайка — казкового героя, який «працю­ватиме» з ними на всіх уроках розвитку мовлення. А Всезнайко вважає, що:

Сонце схоже на маму, кульбабку, м’ячик, ліхтарик.

— Хто зможе пояснити, чому Всезнайко так думає? Після усних відповідей учні виконують завдання такого змісту:

— Запишіть пропущені в реченні слова. Корис­туйтеся довідкою.

Сонце …, як мама, …,.

як кульбабка, …, як м’ячик, …,.

як ліхтарик.

Довідка: яскраве, жовте, ласкаве, кругле.

Після колективної роботи над поданим завданням дітям пропонується самостійно скласти і записати ре­чення про те, яким може бути сонце. Перш ніж запи­сати речення в зошит, учні мають їх озвучити, учитель, за потреби, — відредагувати. Кожний учень записує своє речення або те, яке йому найбільше сподобалося.

Наступним етапом є робота над словами — назва­ми дій. Дітям пропонується прочитати слова, прине­сені Всезнайком у скриньці, які розповідають про те, що робить сонце.

Припікає, пробуджує, світить, звеселяє, заглядає, виглядає, пестить, заходить, сідає, усміхається, схо­дить, пригріває, голубить.

— Доповніть скриньку своїми словами.

Далі учням пропонується вибрати із скриньки і вставити в речення пропущені слова.

Із-за хмарки… сонечко.

Сонце…землю.

Надворі яскраво… сонце.

Перше речення клас розглядає колективно. Учи­тель пояснює, що вибрати із скриньки можна різні слова (із-за хмарки сонечко може усміхатися, вигляда­ти, визирати і т. ін.). Кожний учень записує те слово, яке йому більше подобається. Решту речень можна запропонувати виконати самостійно. Під час перевір­ки заслухати кількох учнів, поставивши після відповіді першого учня запитання: А хто дібрав інше слово" ].

Після виконання цього завдання другокласникам пропонується скласти і записати своє речення про сонце. Спочатку діти будують речення усно, а потім записують (кожний своє речення). Учитель спрямо­вує дітей використовувати ті слова, з якими вони оз­найомилися на уроці. Після завершення роботи мож­на влаштувати конкурс «Чиє речення найкраще!» .

Поширенню речень образними словосполучення­ми присвячується урок «Жовте листячко летить, під ногами шелестить» .

Діти читають вірш К. Перелісної:

Пожовтіло листячко на кленочку, почорніли айстроньки у садочку.

Заховалось сонечко, не видати, сипле вітер дощиком кругом хати.

— У яку пору року ми потрапили?

— Знайдіть у вірші слова, які підказують, що по­дії відбуваються саме восени.

Потім учням пропонується продовжити речення, записавши, що відбувається з листям восени.

Листя восени…

Після перевірки дитячих робіт учитель разом з уч­нями розглядають, як виконав це завдання Всезнай­ко. А він для продовження речення дібрав кілька висловів: опускається на землю, прощається з дерева­ми, вкриває землю барвистим килимом, кружляє над землею у прощальному вальсі, виграє на сонці різними барвами, шепоче прощальну пісеньку.

Кожний учень вибирає із запропонованих Все­знайком той вислів, який йому найбільше сподобав­ся, і записує з ним речення у своєму зошиті.

Далі діти складають і записують речення про осін­нє листя іншої структури з використанням яскравих, образних слів чи словосполучень. (Наприклад: Я люб­лю прислухатися до шурхотіння опалого листя. Осіннє листя вкрило землю жовтим килимом. І подібні).

Кожний школяр записує в зошит своє речення.

Важливою є робота над спостереженням за зна­ченням образних слів і словосполучень у реченні. З цією метою дітям пропонується порівняти речення в двох колонках:

Дедалі більше жовтіє зелений Дедалі більше береться золотом ліс та луг. зелений ліс та луг.

Мовчки обсипається листя. Злітає листя зливою і падає німе.

Другокласники зачитують по одному реченню з кожної колонки.

— У якому реченні (першому чи другому) є образ­ні слова? Назвіть їх.

— Якими образними словами замінено в другій колонці слова: жовтіє, обсипається, мовчки?(Жовтіє - береться золотом, обсипається — злітає зливою, мов­чки — падає німе).

— Що сталося з реченнями після такої заміни?

— Які речення вам більше подобаються? Запишіть їх.

Необхідною для формування вміння будувати ре­чення є робота над відновленням деформованих ре­чень. Розглянемо її на прикладі фрагмента уроку «Звірі готуються до зими» .

Учні одержують завдання допомогти Всезнайкові правильно розташувати слова в кожному реченні.

їсти, борсукам, нічого, узимку.

сплячку, у, залягають, вони.

весни, борсуки, норі, до, у, сплять.

Спочатку школярі зачитують слова в кожному рядку, визначають головні з них:

— Про кого йтиметься в реченні? (Про борсуків).

— Що про них сказано? (їм нічого їсти).

Учні складають речення із названих слів: Борсу­кам нічого їсти.

— Яке слово залишилося? (Узимку).

— Де краще його розмістити? {На початку речення).

— Яке речення утворилося? {Узимку борсукам нічо­го їсти).

Аналогічна робота здійснюється над відновлен­ням решти речень.

Доцільними у процесі формування вмінь будува­ти речення і поєднувати їх у невеликі тексти є зав­дання на встановлення межі речень у тексті, записа­ному без розділових знаків. З цією метою на уроці «Поважай старших» учням пропонується прочитати текст, визначити в ньому недолік і записати, випра­вивши помилки.

Роман і Сашко дружили якось хлопці їхали в авто­бусі на зупинці зайшла бабуся Роман повернувся до вік­на Сашко швидко підвівся і посадив бабусю йому було соромно за друга.

Робота над цим завданням розпочинається з того, що школярі ділять текст на частини, кожна з яких виражає закінчену думку, тобто утворюють речення, і ставлять у кінці крапку.

— Про що йдеться на початку тексту? (Про те, що Роман і Сашко дружили).

— Яким буде перше речення? (Роман і Сашко дружили).

— Про що розповідається далі? (Про те, що хлоп­ці їхали в автобусі).

— Яким буде друге речення? (Якось хлопці їхали в автобусі).

Аналогічно проводиться робота над рештою тексту.

З метою запобігання в учнівських роботах такому недоліку, як невиправданий повтор того самого сло­ва, методикою передбачено навчити дітей знаходити цей недолік у готовому тексті і виправляти його.

На уроці «Тваринка в моєму домі» другокласникам пропонується для редагування наступний текст:

У мене є котик. Котика звати Мурчик. У котика гострі зубки і рожевий носик. Очі в котика ніби вогни­ки. Котик має білу шерсть і пухнастий хвостик.

Учні читають текст, знаходять у ньому недолік — повтор того самого слова. Вчитель пояснює, яким чином можна уникнути цього недоліку. (Шляхом ви­користання близьких за значенням слів). Потім школя­рі колективно добирають такі слова, користуючись підказкою Всезнайка.

Підказка: його, у нього, у Мурчика, він.

Відредагований текст діти записують у зошити.

Створеною методикою розвитку монологічного мовлення в 2 класі передбачено побудову та запису­вання школярами невеликих за обсягом текстів за малюнком і запитаннями, серією малюнків, даним початком, малюнком і опорними словами, за зраз­ком і запитаннями.

Продемонструємо на кількох прикладах методику роботи над формуванням умінь будувати зазначені тексти.

Готуючись до написання твору за малюнком і за­питаннями, на уроці «Весело взимку на гірш» «учні ста­ють учасниками бесіди про те, які зимові розваги во­ни знають, які з них їм найбільше подобаються.

Потім розглядають малюнок, на якому зображено, як діти розважаються взимку: катаються з гірки на санчатах і лижах, ліплять снігову бабу. Учитель пропо­нує розповісти про кожний епізод на малюнку, приду­мати імена зображеним дітям, дібрати назву малюнка.

Далі другокласники складають розповідь за запи­таннями Всезнайка:

1. Який день був надворі?

2. Що зробили діти?

3. Як розважалися хлопчики і дівчатка?

4. Який настрій був у дітей?

Відповідь на кожне запитання дається кількома реченнями. У складанні колективної розповіді беруть участь усі учні, доповнюючи колективну розповідь своїм реченням.

Звертаю увагу на те, що розповідь склада­ється із чотирьох частин (кожна є відповіддю на од­не із запитань Всезнайка).

Записувати складений твір діти розпочинають із заголовка, який у кожного учня може бути різний. Запис можна робити колективно, з коментуванням орфограм та розділових знаків.

Після завершення роботи учні повинні зробити самоперевірку написаного (один учень читає текст, а решта перевіряють свої записи).

Методику формування вміння складати опис предмета за зразком і опорними словами продемон­струємо на прикладі уроку «Перші весняні квіти» .

Робота розпочинається з бесіди.

— Чому весну називають квітучою?

— Які весняні квіти вам відомі?

Далі учні розглядають малюнки із зображенням весняних квітів, називають їх і пояснюють, за якими ознаками вони їх розпізнали.

— Чим тюльпан відрізняється від інших квітів? (У нього довгі і широкі листки, велика квітка у формі ков­пачка, пелюстки можуть мати різне забарвлення).

Аналогічно розглядаються інші квіти, зображені на малюнку. Учитель звертає увагу на особливості будови, розміру і кольору листків та квіток кожної рослини, підкреслює, що саме за цими ознаками во­на відрізняється від інших.

Потім учні розпізнають квітку за її описом — від­гадують Всезнайкову загадку:

Ця квітка жовтенька і пухнаста, ніби курчатко. Вона має стебельце-трубочку. Як зірвеш його, потече біленьке молочко.

Після такої підготовчої роботи школярі одержу­ють завдання описати весняну квітку (на вибір) так, щоб однокласники могли її відгадати. Перед скла­данням опису слід звернути увагу учнів на те, що квіткові рослини складаються з листків, стебла і квіт­ки. Потім клас ознайомлюється з підказкою Все­знайка, у якій подано перелік слів для опису квітки, стебла і листків рослин.

Далі вчитель повідомляє дітям алгоритм їхніх дій: спочатку кожний учень обирає весняну квітку, яку буде описувати, добирає слова, що називають її ха­рактерні ознаки (яке в неї листя, стебло, квітка) і описує рослину, не називаючи її. Під час опису пот­рібно звернути увагу на ті ознаки рослини, які при­таманні тільки їй. При цьому можна скористатися підказкою Всезнайка.

Підказка: Квітка — біла, жовта, фіолетова, червона, ніжна, пахуча, велика, мала.

Стебельце — тоненьке, товсте, соковите, високе, коротеньке, струнке, вигнуте.

Листя — кругле, довге, тоненьке, гостре.

Після завершення роботи школярі зачитують свої описи, а клас відгадує, яку весняну квітку вибрав кожний учень. Той, хто відгадує, повинен вказати, які саме слова допомогли йому здогадатися, про яку квітку йдеться.

Експериментальна перевірка запропонованої мето­дики розвитку зв’язного мовлення учнів 1−2 класів засвідчила, що дібрані завдання, методи і прийоми ро­боти є посильними для школярів цього віку і забезпе­чують збагачення лексичного запасу учнів та форму­вання вмінь будувати речення і зв’язні висловлювання в усній і письмовій формах.

На сучасному етапі викладання української мови одноманітні, стандартні види робіт уже не оправдовують себе. Під час опрацювання певної теми прагну збагатити словниковий запас школярів, працюю над образними висловлюваннями, побудовою словосполучень, дотриманням логічної послідовності у викладі думок. Розвиваю усне і писемне мовлення різними методами і прийомами роботи. Використовую у своїй практиці різні творчі завдання. Сприяю зацікавленню учнів до вивчення рідної мови: залучаю дітей до змістовної і цікавої діяльності. Виховую бажання самостійно працювати, доводити свою думку, вчу школярів втілювати набуті знання в повсякденному житті. У своїй роботі використовую різноманітні вправи, ігри та творчі завдання, які спрямовані на збагачення словникового запасу учнів.

Гра «Плутанина». Скласти якнайбільше слів з букв одного слова. Наприклад: взаємодопомога — допомога, мама, вода, мова, ого, мода, зав, ваза, мапа,…

" Мовленнєві перлини", робота з фразеологізмами та фразеологічними зворотами. Фразеологізми є невідмінною складовою будівельного матеріалу речення. Щоб правильно вживати фразеологізми в мовленні, слід добре знати їх значення. Вчу дітей вводити фразеологізми в речення, вміти пояснювати їх значення.

На практиці це має такий вигляд:

І етап — робота в групах.

Кожна група учнів отримує конверт із завданням. Це фразеологізми та їх тлумачення (основні, антоніми, синоніми до основної групи, антоніми до попередніх прислів'їв). Учні опрацьовують отримані завдання, співвідносять фразеологізми із тлумаченням. На другому етапі розглядають малюнки, визначають, які фразеологізми можуть стати підписами до них. Пізніше пропоную учням ввести фразеологізми у речення.

На уроках проводжу хвилини творчості.

Згадай свої почуття, коли вперше одержав 10 балів.

За що я люблю свою матусю.

Моя матуся радіє, якщо я…

Моя матуся найкраща, бо вона…

На уроках розвитку зв’язного мовлення вчимося складати твори за даним початком, кінцівкою, назвою. Прищеплюю інтерес до роботи з текстом, розвиваю композиційні уміння, закріплюю знання про будову тексту.

У безмежному морі української народної прози на чільному місці стоїть казка. Нема такого народу, який би не знав її. Казку люблять і знають від малого до старого. Але по-справжньому казка хвилює серце тільки дитини, яка володіє найціннішим скарбом радіти радістю і боліти болем землі, лісу і річки, травинки, дерева, птаха, хто відчуває душу живої природи. Тому на уроках я часто звертаюсь до казки, до її героїв.

На підсумковому уроці з розвитку мовлення на тему «Світ маленьких казкарів» проводжу бесіду. Складаючи казки, діти придивляться до навколишнього світ природи, ставили тисячі «чому?», порівнювали. Встановлювали зв’язки між окремими предметами і явищами. Природа робила їх добрішими, дбайливішими, людянішими. Так світ їхніх казок — листочок і травинка, дощова краплина і ромашка на тоненькій ніжці, пшеничний колосок і журавлиний ключ у небі, білокора береза і дзвінкий весняний струмок. Цього нас вчив В. О. Сухомлинський, який любив повторювати, що «казка — це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови» .

На основі спостережень за природою учень з класу Корнат В. склав казочку «Мій їжачок» :

МІЙ ЇЖАЧОК.

У моєму садочку жив дуже розумний їжачок. Я подружився з ним. Коли він мене побачить, то його очі світяться, як зірочки. Я часто носив йому молоко. Він швидко випивав його і довго дивився на мене. Я читав в його очах слово «дякую» .

Коли хтось чужий підходив до нього, то їжачок згортався в клубочок. Одного разу до нього підійшов великий собака. Я дуже злякався його, а тому взяв палицю, щоб захистити їжачка. Він спочатку відкрив мордочку. Як тільки пес до нього, а їжачок швидко звився в клубочок. Тут моєї допомоги не треба було, бо той чотириногий поколов собі мордочку і втік.

Учні дуже люблять складати казочки за даним початком.

Радісно знати, що залишив щось добре на землі (казка за даним початком).

Настала зима. Закружляли в повітрі маленькі сніжинки. Тихенько спустились на землю та й думають: — Як тихо, спокійно, затишно тут! Будемо жити роки.

Сплять, дрімають, пригорнувшись одна до одної, слухають зимову пісеньку.

Ось прийшла весна. Весело засвітило сонечко. І заплакали сніжинки, полилися потічки їх сльози. Почула плач вишенька і сказала: «Не журіться, сніжинки, ви цілу зиму зігрівали землю, і з вашою допомогою оживе земля, зазеленіють поля і луги. І всі вам подякують. Бо коли зима з снігом, то літо з хлібом.

Після цих слів звеселились сніжинки, бо вони залишили добрий слід на землі.

Так, залучаючи школярів до природи, привчаю їх спостерігати за її розмаїтою красою, змальовувати живі барви, збагачувати дитячу уяву, розвиваю мовленнєві здібності, прагну наповнювати юні душі світлими почуттями навколишнього світу, вчу берегти і любити рідний край.

Серед багатьох видів робіт з розвитку мовлення практикую складання оповідань за прислів'ями. Це нелегка, але цікава робота. Пояснюю значення того чи іншого прислів'я, добираю з учнями кілька варіантів зачину тексту, а потім починається творча самостійна робота учнів. Для того, щоб полегшити творчий процес школярів, добираю ілюстрації, які перегукуються із змістом прислів'я.