Чорногора — найвища гірська група в Українських Карпатах

На східних частинах Полонинського Бескиду; головний хребет простягається на довжину близько 40 км між річками Чорною Тисою (на заході) і Чорним Черемошем (на сході). Чорногора збудована з твердого пісковика з вкладками маловідпірних лупаків (сланців).

Чорногора — це двадцятикілометровий хребет висотою біля 2000 м (5 вершин), що займає панівне становище на величезному просторі Українських Карпат. Як об'єкт туризму Чорногора представляє значний інтерес. Чорногора починається над селищем Ясіня на Закарпатті вершиною Петрос (2020,2 м), на 6 км віддаленою від першої і найвищої вершини головного хребта Чорногори — Говерли (2060,8 м). Між цими вершинами є зниження (до 1550 м). через це Петрос здається навіть вищим від Говерли. Головний хребет тягнеться з північного заходу на південний схід і характеризується хвилястою лінією вершин, розділених між собою неглибокими сідлами, що ніде не сходять нижче 1750 м. Цими вершинами є Говерла (2060,8 м), Брескул (1911,5 м), Пожижевська (1822,2 м) Данциж (1848,5 м), Туркул (1933,2 м), Ребра (2001,1 м), Гутин-Томнатик (2016,4 м), Бребенескул (2035,8 м), Менчул (1998,4 м), Смотрич (1894,0 м) і Чорна Гора [Піп Іван] (2028,5 м).

Гора Бребенескул — одна з найвищих вершин Українських Карпат, яка входить до складу чорногірського хребта. Висота гори — 2032 м. Розташована на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Поверхня куляста. На схилах чітко видно давньольодовикові форми рельєфу, сліди вивітрювання. Рослинність гори — альпійська і субальпійська, характерні кам’яні розсипи.

Гора Брецкул — також входить в чорногірський масив. Висота 1911 м. Розташована на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Поверхня куляста. В основному кам’янистий рельєф, покритий альпійською і субальпійською рослинністю.

Гора Говерла — найвища вершина Українських Карпат і усієї України, знаходиться на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей в чорногірському масиві. Висота — 2061 м. Має конусоподібну форму. На схилах сліди плейстоценового зледеніння, каменепади. Іноді трапляється снігова лавина. Покрита альпійськими лугами, кущами. Місцями зустрічаються кам’яні розсипи. Біля підніжжя гори одна з приток ріки Лозина, водоспад. Знаходиться в межах зони Карпатського заповідника, що охороняється.

Гора Гутин Томнатик — одна з найвищих гір України, розташована в Закарпатській області в межах Чорногірського хребта. Висота — 2016 м. Зустрічаються льодовикові форми рельєфу. У районі північно-східного підніжжя розташовано озеро Бребенескул. Гора покрита альпійською і субальпійською рослинністю. Величезна кількість рідкісних і реліктових видів рослин.

Гора Петрос — одна з найвищих вершин чорногірського хребта, знаходиться на північно-західному кінці хребта між гір Шешул і Говерла в Закарпатській області. Висота — 2020 м. Західні схили круті, з кам’янистими осипами, північні і північно-східні - скелясті. Покрита субальпійською рослинністю. Поширені кущі і ялинові ліси. Часто сходить лавина. Популярний об'єкт туризму, є туристична база на східних схилах.

Гора Петросул — вершина в північно-східній частині масиву Чорногора, в Закарпатській області, висота 1855 м. знаходиться поряд з г. Петрос. Має асиметричну форму, північно-західний схил пологий, північно-східний, — обривистий. Популярний об'єкт туризму.

Гора Піп-Іван — одна з найвищих вершин хребта Чорногора, висота — 2022 м, знаходиться на північному сході хребта на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Має пірамідальну форму. На вершині - кам’яні розсипи. Є давньольодовикові форми рельєфу. Покрита субальпійською рослинністю. Поширені кущі і ялинові ліси. Свою назву гора дістала від скелі на вершині, яка нагадувала попа в рясі. Зараз на цьому місці безформенна купа каменів. На вершині - розвалини польської обсерваторії початку століття. Об'єкт туризму.

Полонина Пожижевска — безліса поверхня відрогу г. Пожижевска, (1822 м) на Чорногорі, у межах Закарпатської області. Розташована на висотах 1382−1822 м. Площа близько 15 га. Покрита субальпійською рослинністю, верхня межа лісу на висоті 1200−1325 м. На висоті 1429 м. розташована діюча метеостанція. Також є сніголавинна станція і стаціонар інституту ботаніки АН України ім. Н. Г. Холодного. Знаходиться в межах Карпатського національного парку.

Гора Ребра — одна з найвищих (2001 м) вершин Українських Карпат, в центральній частині хребта Чорногора, на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Південні схили пологі, покриті травою, і круті схили, покриті криволіссям. Північні схили круті і скелясті. Тут ростуть деякі види рослин, занесені в Червону Книгу України, — сосна кедрова, ломикамень моховидний і інші…

Гора Туркул — вершина гірського масиву Чорногора (1933 м), розташована на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей. Вершина трикутна, у верхній частині південних і південно-східних схилів — кам’яні розсипи, на сході - форми вивітрювання гірських порід. Рослинність трав’яна, нижче криволісся з ялиною сибірською, сосною гірською. Розташовується урочище Козли і озеро Несамовите. Район туризму.

На краєвид Чорногори більше, ніж в інших частинах Карпат, вплинуло зледеніння. У далекому минулому межа вічного снігу лежала на висоті 1300−1400 м і в приджерельних частинах потоків утворилися короткі льодовики (в долині Прута льодовик сягав до висоти 1000 м і був завдовжки на 6,5 км). Слідами колишнього зледеніння є польодовикові котли (кари) зі стрімкими, часто скельними узбіччями і широкими днами, в них південні схили швидко сходять вниз у глибокі долини, а на північному боці майже від кожної вершини відходять поперечні бокові хребти з лагідним схилом і стрімкими боковими стінами.

Прикладом є котел Данциша з двома рядами кінчастих Козлів, що лежать зубатими пилами, які один із перших дослідників порівняв з місячними горами. Котловина ця розташована в самій середині Чорногори. Також іноді виповнені озера (найбільше під Гутин Томнатиком — озеро Бребенескул) або торфовища, нерівномірний спад долин (іноді водоспади, напр., Прута), бічні й кінцеві морени тощо.

Важливим метеорологічним показником на будь-якій території є тривалість сонячного сяйва (ТСС). В Чорногорі при дослідженні ТСС враховують ступінь закритості горизонту (небосхилу), який залежить від положення на лінії горизонту точок сходу і заходу сонця. Залежно від напрямку річкових долин прилеглі схили отримують різну кількість прямих сонячних променів. Найменші значення ТСС (30−46 год) спостерігаються в грудні, що пояснюється найменшою тривалістю світлового дня і найбільшою хмарністю порівняно з рівнинними ландшафтами. Найбільші суми ТСС взимку спостерігаються у високогір'ї (вершина Піп Іван). З січня ТСС поступово збільшується по всій території, максимум припадає на липень (160−250 год). На просторовий розподіл температури повітря істотно впливають не лише особливості атмосферної циркуляції, а й рельєф місцевості. Найнижча пересічна місячна температура повітря спостерігається в січні. У Чорногорі вона досягає майже -7 °С. Найтепліший місяць — липень. На висоті 1500−1600м його пересічна температура становить 14 °C. На більших висотах вона нижча. З вересня починається її помітне зниження. У листопаді температура повітря у високогірних районах стає мінусовою (г. Піп Іван — -0,5 °С). По кількості опадів і по умовах випаровування Чорногірський масив належить до зони стійкого зволоження, а найбільш високі ділянки — до зони надмірного зволоження. У розподілі опадів головну роль відіграє рельєф. Річна сума опадів коливається в межах 1000−1500 мм.

Літо — прохолодне, вологе. Саме на літній період і припадає більша частина дощів. Ясних сонячних днів мало, однак в окремі погідні дні температура може досягти 28−30 °С.

Восени температура падає і зменшується кількість опадів. Погода тримається ясна і сонячна. Однак у вересні починаються заморозки.

Зима досить тривала — 5−6 місяців. Сніговий покрив з’являється вже в листопаді і сходить в березні-квітні, а в котловинах та карах — травень-червень. Чим більша висота над рівнем моря та залежно від експозиції, тим довше там лежить сніг. Середня висота снігу в горах становить один метр. В окремих місцях утворюються замети висотою до десяти метрів. Навесні такі снігові маси дуже довго тануть, залягаючи у вигляді сніжників, які займають улоговини та пониження у рельєфі. Зникають вони, як правило, лише в червні-липні. Весна починається у травні червні. Погода в цю пору року, як правило, нестійка, теплі сонячні дні часто змінюються похолоданням, приморозками, часто бувають снігопади.

Важливу роль в утворенні клімату відіграють вітри. Середня швидкість вітру в міжгірських долинах не перевищує п’яти метрів на секунду, а високо в горах — 10−15. Однак в окремі дні швидкість вітру сягає 40 м/с.

Значний діапазон абсолютних висот зумовлює різний клімат в залежності від висоти над рівнем моря. В Чорногорі виділяють такі висотні термічні зони: прохолодну (850−1200 м н.р.м.); помірно-холодну (1200−1500 м н.р.м.) та холодну (1500−2061 м н.рм.).

Незважаючи на значні антропогенні зміни (вирубування лісів, спасання полонин) в структурі рослинного покрову Чорногори, дослідники (М. Голубець, К. Малиновський) виділяють в Українських Карпатах і на Чорногорі зокрема п’ять поясів рослинності: передгірських дубових лісів (виражений лише в Закарпатті), букових лісів, соснових лісів, субальпійський та альпійський. Чорногорі, в основному, притаманні три останні.

Зазвичай чорногорський ліс — хвойний, досягає висоти 1400 м, після чого починається пояс полонин. Максимальне підняття хвойного лісу — на Шурині - 1670 м та Гомулі - 1625 м. Тільки де-не-де перехід між поясом соснових лісів та субльпійським поясом, що характеризується наявністю кущів, на Чорногорі становить косодеревина, значно менша, ніж в Ґорґанах. Найбільше косодеревини є в котлі Данциша під Козлами, в Кізіх Влогах і на Шурині, менше — на Шешулі та південно-західних схилах Петроса, значно менше — в інших частинах Чорногори. Альпійський пояс — це пояс гірських полонин. На північних узбіччях в придолинній смузі виступає часто (до 1300 м) бук, вище — смерека (винятково до 1600 м); на південних узбіччях сильно поширений бук, який переважно творить верхню межу лісу. Вище — до 1800 м — простягається смуга полонин, жерепу (зарості сосни гірської та ялівцю і вільхи зеленої), вище 1800 м — чисті полонини, які сягають до найвищих висот, інколи з полями каміння. Серед рослин чимало ендемічних.

Місцеве населення переважно становить субетнос гуцулів. Заселені найнижчі частини Чорногори — на Закарпатті в долинах Чорної (Ясіня) і Білої Тиси (Богдан), на півночі найближчі до хребта села Бистрець і Дземброня. Рілля займає ледве ½ % всієї площі, ліси близько 70%, сіножаті 5%, полонини і пасовища 22%. Для охорони природи створено по Першій світовій війні невеликі резервати; у 1964 р. — комплексний заповідник (7702 га), який входить до складу великого Карпатського заповідника. Згодом створено також Карпатський національний природний парк.

На Чорногорі буйно розвинене пастуше життя (сезон 5 місяців). Тут чи не найбільше в Українських Карпатах поширений туризм (бази: Рахів, Ясіня, Ворохта, Бистрець, Жаб'є - тепер Верховина, та інші).

Туристичний сезон для Чорногори, з уваги на особливості високогір'я, триває, звичайно, від половини травня до половини жовтня. Хоча вічного, снігу на, Чорногорі немає, проте нерідко в деякі роки бувало, що сніг в окремих місцях і літом не зникав. Але мандрування по Чорногори навіть в гарну погоду вимагає доброї фізичної підготовки, наявності відповідного спорядження і, обов’язково, палатки і примуса. Схили вершин на головному хребті покриті, здебільшого, травою, кам’яних розсипів мало, верхня межа лісу знаходиться досить низько (біля 1400м). Жерепу (карликова гірська сосна) теж мало, терен відкритий, є непогані стежки, але в погану погоду, в туман, дощ і сніг краще в похід не вирушати, ніякого сховища від негоди тут, по суті, немає. Вихідним пунктом для походів по Чорногори з її північного боку є Завоєля (входить до Ворохти) — невеликий присілок над Прутом, або побудована ще 7 км вище спортивно-туристична база «Заросляк». Для східної частини Чорногори може бути зручним вихід з верхньої частини сіл Бистрець і Берестечко (Дземброня). З закарпатського боку вихідними для походів на західну частину Чорногори будуть населені пункти Лазещина, Ясіня і Кваси, а на східну — села Богдан і Луги. (З путівника Юрія Сітницького «Мандрівки по Карпатах»). чорногора карпатський заповідник Туристам треба врахувати, що значна частина Чорногори включена в склад державного заповідника, в якому діють особливі правила для відвідувачів. Зокрема, на території заповідника заборонено ставити намети і ночувати в них, розпалювати вогнища, збирати трави, квіти, ягоди, гриби, ловити рибу і т.п. В зв’язку з цим туристам треба завчасно постаратися одержати відповідну перепустку в дирекції заповідника або на контрольно-пропускному пункті заповідника, з зазначенням в ній траси походу.