Аналіз ринку та конкурентоспроможності лізингової компанії

Курсова робота Аналіз ринку та конкурентоспроможності лізингової компанії

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. МЕЖІ КОНКУРЕНТНОГО РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО СЕГМЕНТАЦІЯ

1.1 Сутність та класифікація лізингових послуг

1.2 Суб'єкти та об'єкти (сегменти) ринку лізингових послуг України

1.3 Динаміка основних показників ринку лізингових послуг України РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТІВ ТА ЇХ СЕГМЕНТАЦІЯ

2.1 Основні конкурентні показники діяльності лізингових компаній України за період 2007;2011 рр.

2.2 Динаміка показників конкурентного рейтингу та сегментації лізингових компаній України за період 2007;2011 рр.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ

3.1 Правове регулювання діяльності лізингових компаній в Україні та шляхи його вдосконалення

3.2 Сутність конкурентних переваг лізингових послуг та конкурентних можливостей лізингових компаній в Україні

3.3 Порівняльні показники привабливості банківського та лізингового кредитування в Україні з погляду лізингоотримувача — фізичної особи ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП

Подолання наслідків кризи та недоліків економічних реформ років незалежності, прискорення темпів розвитку національної економіки можливе, на наш погляд, в першу чергу на основі якісно нового рівня продуктивних сил і потребує відновлення виробничого апарату, заміни фізично зношених і морально застарілих основних фондів, впровадження прогресивних технологій. Світовий досвід показує, що реальним інструментом вирішення даних проблем виступає запровадження лізингової діяльності. У світовій практиці лізинг одержав стрімкий розвиток менше ніж за п’ятдесят років і сьогодні займає свою ринкову нішу, чітко характеризуючись якісною видовою характеристикою. В Україні, незважаючи на сформовані основні передумови для його безпосереднього впровадження, рівень використання лізингу залишається низьким.

Серед науковців, які зробили вагомий внесок у розробку концептуальних засад розвитку лізингу в сучасних умовах глобалізації світової економіки слід назвати В. Будкіна, Н. Внукову, В. Газмана, Дж. Галлардо, І. Герчикову, О. Луб’яницького, Д. Майєса, В. Міщенка, А. Мокія, В. Новицького, Р. Олсена, А. Офера, В. Пинзеника, Г. Черевка, Н. Шульгу, та інших. Дослідженню лізингового механізму інвестування присвятили свої роботи такі автори, як П. Андерсон, В. Бакуменко, П. Біагі, Р. Вансіл, Н. Васільєв, Е. Кабатова та інші. Сучасні дослідження лізингового ринку в Україні здійснювали такі автори, як О. Годованець, А. Загородній, В. Іванишин, Н. Селюченко Г. Отливанська, О. Онищук, О. Трофімова та ін.

Метою даної курсової роботи є дослідження сучасного стану ринку лізингу в Україні та оцінка показників конкурентоспроможності лізингових компаній. В якості інформаційних джерел використана статистика та аналітика Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, статистика Українського об'єднання лізингодавців, звіти лізингових компаній.

РОЗДІЛ 1. МЕЖІ КОНКУРЕНТНОГО РИНКУ ЛІЗИНГОВИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО СЕГМЕНТАЦІЯ

1.1 Сутність та класифікація лізингових послуг

Аналіз основних теоретичних підходів стосовно сутності та класифікації форм лізингу показав, що в більшості літературних джерел відсутнє загальноприйняте визначення лізингу як економічної категорії і, відповідно, немає чіткості щодо його видової сутності. Одні автори ототожнюють лізинг з орендою, прокатом, кредитом, інші - розглядають як особливий вид інвестиційної, підприємницької чи господарської діяльності.

Проаналізуємо законодавство України, яке прямо чи опосередковано регулює лізингові відносини.

Так, у ЦКУ лізинг поділяється на прямий та непрямий. При прямому лізингу лізингодавець передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем. При непрямому ж лізингу майно спеціально купується лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Також у Кодексі зазначається, що особливості окремих видів і форм і лізингу встановлюються законом, але у Законі України «Про фінансовий лізинг» відсутні норми, які б визначали види і форми лізингу. Більше того, фінансовий лізинг і є лише одним з видів лізингу.

У Господарському кодексі надається інша класифікація, а саме зазначається, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовим чи оперативним. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Сутність кожного з видів у Кодексі не розкривається.

Визначення фінансового і оперативного лізингу дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 14 «Оренда». Згідно з Положенням фінансова оренда (лізинг) — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активом.

Сучасний класифікаційний поділ видів лізингу в Україні наданий в новому Податковому Кодексі України.

Лізингова (орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

— об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов’язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

— балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

— сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

— майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

в) зворотний лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Проаналізувавши дані у законодавстві класифікації, можна зробити висновок, що у ньому відсутні чітко визначені класифікаційні ознаки, за якими класифікуються лізингові відносини. Також надані умови, за якими ми можемо віднести лізингові відносини до тієї чи іншої форми, не є повними, а деякі з них є суперечливими. Що стосується Закону України «Про фінансовий лізинг», який є нормативним актом, що безпосередньо регулює лізингові відносини, то варто зазначити, що у ньому йде мова лише про фінансовий лізинг, який є лише видом лізингу. Тому необхідним є аналіз праць вчених, які займалися дослідженням цього питання, та міжнародний досвід лізингових операцій.

В результаті аналізу та систематизації різних юридичних та економіко-правових підходів до класифікації лізингової діяльності доцільно їх викласти в нижченаведеній послідовності.

1. Форми організації і техніки лізингової угоди.

Залежно від форми організації лізингової операції доцільно розглядати:

— прямий лізинг — це вид лізингової операції, при якому лізингодавець передає другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем;

— непрямий, або опосередкований лізинг — вид операції, при якому лізин-годавець купує майно у виробника (постачальника) для передачі його в лізинг за попереднім замовленням та відповідно до специфікацій і умов лізингоотримувача;

— зворотній лізинг — полягає в тому, що виробник майна спочатку продає його лізингодавцю, а потім сам же і отримує цей об'єкт у лізинг. Отже, при такій операції один і той самий суб'єкт виступає і постачальником майна, і лізингоотримувачем цього самого майна;

— сублізинг — це вид піднайму об'єкта лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач передає майно, отримане від лізингодавця за договором лізингу, у користування третій особі за договором сублізингу.

2. За складом учасників, слід розрізняти:

— двосторонній лізинг, в якому беруть участь два суб'єкти: лізингодавець та лізингоодержувач;

— багатосторонній, якому беруть участь три чи більше учасників.

3. Абсолютно обґрунтованим є виділення оперативного та фінансового лізингу як окремих видів лізингу.

Згідно признакам МСФО (рис. 1.1) за терміном дії договору та ступенем окупності об'єкту лізингу слід розрізняти:

— фінансовий лізинг;

— оперативний лізинг.

Рис. 1.1 Основні відмінності оперативного та фінансового лізингу за Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку [20]

4. За способом фінансування розрізняють:

— лізинг за рахунок власних коштів, який передбачає використання власного капіталу лізингодавця для фінансування лізингових програм;

— лізинг за рахунок залучених коштів, при якому лізингодавці для фінансування великих і дорогих лізингових проектів залучають кошти у інших суб'єктів (банків, фінансових компаній);

— роздільний лізинг — це такий вид фінансування лізингової операції, який полягає у тому, що лізингодавець при купівлі об'єкта лізингу сплачує не всю суму за рахунок своїх коштів, а лише частину. Інша частина вартості сплачується за рахунок залучених коштів на умовах участі на паях. На таких же умовах може взяти участь і виробник (постачальник) об'єкта. Таким чином, борг виплачується в міру отримання лізингових платежів протягом усього строку лізингу. Доречно додати, що в розвинених країнах понад 85% всіх лізингових угод здійснюються через роздільний лізинг.

5. За сектором ринку:

— внутрішній лізинг, при якому лізингодавець, лізингоодержувач та інші суб'єкти, що беруть участь в лізинговій операції, перебувають в одній країні;

— зовнішній (міжнародний) лізинг має місце, якщо хоча б один із суб'єктів є нерезидентом. В свою чергу цей вид доцільно поділити на такі підвиди:

а) експортний лізинг, за якого лізингодавець в межах своєї країни купує об'єкт лізингу, а передає в лізинг його лізингоодержувачу, що знаходиться за кордоном;

б) імпортний лізинг, за якого лізингодавець купує об'єкт у іноземного виробника (постачальника), після чого надає його вітчизняному лізингоодержувачу;

в) транзитний лізинг, за якого лізингодавець із однієї країни купує майно у іноземного виробника (постачальника), після чого передає його у лізинг іноземному лізингоодержувачу з третьої країни.

6. За об'єктом лізингової угоди:

— лізинг нерухомого майна, де об'єктом лізингу виступає нерухоме майно, яке купується або будується лізингодавцем, після чого передається у лізинг лізингоодержувачу. Також до цього виду лізингу відносять і лізинг земельних ділянок. Але згідно з чинним законодавством України земля не може бути об'єктом лізингу;

— лізинг рухомого майна, де об'єктом лізингу виступає рухоме майно (обладнання, транспортні засоби, комп’ютери тощо).

7. За обсягом сервісного обслуговування:

— чистий лізинг, за якого всі витрати пов’язані з експлуатацією, ремонтом та страхуванням майна, що було передано в лізинг, несе лізингоодержувач;

— повносервісний лізинг, який передбачає, що лізингодавець надає комплексну систему технічного обслуговування, ремонту, страхування тощо;

— частково сервісний лізинг, який передбачає, що лізингодавець надає попередньо домовлений комплекс послуг по обслуговування об'єкта лізингу;

— генеральний лізинг, який дає змогу при тривалій і надійній співпраці лізингодавця з лізингоодержувачем заключати генеральну угоду по наданню лізингової лінії, по якій лізингоодержувач може при необхідності отримувати додаткове обладнання без укладання кожного разу нової угоди.

8. За характером лізингових платежів розрізняють:

— грошовий лізинг, при якому всі лізингові платежі здійснюються в грошовій формі;

— компенсаційний лізинг, який передбачає оплату лізингових платежів поставкою продукції, що виготовляється на взятому в лізинг обладнанні, або наданням послуг;

— змішаний лізинг, що полягає у поєднанні грошової форми виплати та компенсаційної;

9. За намірами учасників:

— терміновий (одноразовий) лізинг, який передбачає одноразову передачу об'єкта в лізинг на певний термін;

— поновлювальний (револьверний) лізинг, при якому передбачена періодична заміна обладнання на заявку орендатора новими, більш сучасними об'єктами того ж роду, або на обладнання, яке згідно з технологією необхідне лізингоодержувачу на наступному етапі виробничого циклу;

10. За ступенем новизни майна:

— лізинг нового майна передбачає передачу у лізинг майна, що ще не було у використанні;

— лізинг вживаного майна (повторний лізинг) передбачає передачу у лізинг майна, яке вже було у використанні або було раніше передане в лізинг, а потім повернуте лізингодавцю;

11. За відношенням до податкових пільг:

— дійсний лізинг, який відповідає діючому законодавству і економічному змісту лізингу;

— фіктивний лізинг, який використовується з метою збільшення прибутку, за рахунок передбачених пільг;

12. За суб'єктами, що здійснюють лізингову діяльність:

— лізинг, здійснюваний лізинговими компаніями;

— лізинг, здійснюваний банківськими лізинговими компаніями;

— лізинг здійснюваний дочірніми компаніями виробника обладнання (вендерний лізинг);

— державний лізинг.

В табл. 1.1 наведені результати аналізу порівняльних характеристик надання лізингових послуг в Україні та світі.

Широке розповсюдження у світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. З точки зору лізингоодержувача (орен-даря) ці переваги такі:

— можливе використання нової дорогої техніки, high technologies без значних одноразових витрат, оскільки за лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто існує можливість налагодити виробництво за обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу — валютних) засобів;

— лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів;при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

— лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а вже потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика надання лізингових послуг в Україні та світі

— лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов’язаним з мораль-ним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єк-тів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

— лізингові платежі в повному обсязі покладаються на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток;

— майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно;

— вартість майна не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв’язку з цим сучасний лізинг час-то класифікують як «позабалансове фінансування»);

— у багатьох країнах законодавче встановлені податкові пільги для лізин-гових операцій (так прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподат-ковуваний прибуток і термін лізингової угоди);

— порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними тощо; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукту, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); за використання компенсаційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізинговому обладнанні;

— лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематично;

— деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угод є саме устаткування (при невикористанні орендарем своїх зобов’язань лізингова компанія забирає своє майно);

— лізинг, на відміну від кредиту, дає змогу створити надійніші умови господарювання;

— підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

— перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

— при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних та юридичних послуг.

1.2 Суб'єкти та об'єкти (сегменти) ринку лізингових послуг України

Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [4], до фінансових послуг, які регулюються Націо-нальною комісією з регулювання фінансових ринків [15], віднесений фінансо-вий лізинг. Відносини оперативного та зворотнього лізингу, визначеного По-датковим Кодексом України [11], даним Законом не регулюються, тому підлягають регулюванню Цивільним та Господарським Кодексами України.

Згідно статті 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» cуб'єктами ринку лізингу в Україні можуть бути:

- лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Згідно статті 5 «Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг» Закону [3]:

1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — підприємцями.

2. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

3. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансо-вих послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до правової невизначеності суб'єктів лізингового ринку — лізингодавців Національна комісія з регулювання фінансових ринків України в своїй звітності по операціям ринку лізингу розподіляє суб'єктів — лізингодавців на:

— зареєстровані згідно Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові компанії, які надають послуги лізингу згідно Закону України «Про фінансовий лізинг» [3];

— зареєстровані в Нацфінпослуг України нефінансові компанії, які надають послуги лізингу згідно «Положення Нацфінпослуг (Держфінпослуг) України про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами"[16].

Згідно, звітності Національної комісії з регулювання фінансових ринків України станом на 01.01.2012 року в Україні зареєстровані та звітують про виконання лізингових операцій 201 нефінансова компанія та 54 фінансових компанії. При цьому офіційна звітність про розподіл лізингових угод на оперативний та фінансовий лізинг відсутня, оскільки оперативний та зворотній лізинг не має окремого правового статусу в Україні.

Так, в «Положенні про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами» обумовлена тільки «Фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу)» — як операція з фінансовими активами, які полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу.

Таким чином, відносини щодо створення та діяльності лізингових компаній регулюються Положенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами — суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами від 22.01.04 № 21 (далі - Положення № 21), Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон № 723/97), Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV та іншими актами чинного законодавства України.

Реєстрація лізингових компаній відбувається в два етапи:

І ЕТАП — Реєстрація юридичної особи.

Чинне законодавство України не містить вимог до організаційно-правової форми лізингової компанії. Тому на першому етапі потрібно буде вчинити наступні дії: визначитись з організаційно-правовою формою лізингової компанії, розміром статутного фонду, засновниками та їх внесками, підготувати установчі (засновницькі) документи та зареєструвати юридичну особу в органах державної реєстрації.

ІІ ЕТАП — Внесення до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги Держфінпослуг [3],.

Юридична особа, що має намір набути статус лізингової компанії повинна відповідати наступним вимогам:

1. Предмет діяльності (визначений установчими (засновницькими) документами), повинен містити вид діяльності «надання послуг з фінансового лізингу».

2. Предмет діяльності лізингової компанії повинен відповідати нормам законодавства та розпорядженням Держфінпослуг, якими встановлено обмеження щодо суміщення цього виду фінансових послуг з іншими.

3. Наявність у лізингової компанії:

— внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу;

— кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу;

— керівників (засновників), які не мають непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини;

— документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням лізингової компанії.

Щодо отримання ліцензії лізинговою компанією на ведення лізингової діяльності, то відповідно до Положення № 21 та Закону № 723/97 лізингова компанія може здійснювати надання послуг з фінансового лізингу без отримання будь-якого дозвільного документу. Крім того, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обов’язковість отримання дозволу на надання лізингових послуг не встановлена.

Станом на 30.09.2011 до Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг, внесено інформацію про 207 юридичні особи — лізингодавці та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 62 фінансових компаній, що надають послуги фінансового лізингу.

Близько 99,9% усіх послуг лізингу надається юридичними особами — суб'єктами господарювання, які не є фінансовими установами (табл.1.2).

Рис. 1.2. Динаміка кількості суб'єктів — лізінгодавців лізингового ринку України у 2004 — 2011 рр. (узагальнено за даними [33 ], — [41])

Таблиця 1.2

Кількість та вартість угод лізингу в Україні у 2009 — 2011 рр. [38]

Згідно статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом (об'єктом) лізингу може бути:

1. Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

2. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Об'єкти лізингових операцій можуть бути розподілені на наступні зведені категорії (див. рис. 1.3 — 1.4):

а) для юридичних осіб — лізингоотримувачів

1. Транспортні засоби:

— автомобільний транспорт;

— залізничний транспорт;

— повітряний транспорт;

— водний транспорт;

2. Техніка, машини та устаткування для сільського господарства;

3. Комп’ютерна техніка та телекомунікаційне обладнання;

4. Друкарське та поліграфічне обладнання;

5. Торгівельне та банківське обладнання;

6. Медичне обладнання

7. Інші несистематизовані основні засоби (вітрогенератори, дизельні станції, теплові насоси та інш.).

б) для фізичних осіблізингоотримувачів:

— легковий автомобільний транспорт;

— кліматична та холодильна техніка.

Рис. 1.3 Вартісна структура об'єктів лізингового ринку України у 2010 — 2011 рр. [35]

Рис. 1.4 Кількісна структура компаній лізингового ринку України за сегментами об'єктів лізингу у 2011 р. [24]

Таблиця 1.3

Види та форми лізингу, які надаються лізинговими компаніями в Україні [33]

1.3 Динаміка основних показників ринку лізингових послуг України

Основним показником ринку лізингових послуг в Україні є його конкурентоспроможність з ринком довгострокових банківських кредитів БС України. Як показує аналіз результатів, наведених на рис. 1.5 та в табл.1.4):

— обсяг діючих лізінгових угод зріс з рівня20,2 млрд. грн. станом на початок 2008 (докризовий період) року до рівня 33,6 млрд. грн. станом на початок 2012 року (посткризовий період), тобто зріс в 1,65 раза;

— в той же час, відносний обсяг діючих лізингових угод у порівнянні з обсягом довгострокових банківських кредитів БС України з рівня 6,9% станом на початок 2008 р. зріс до рівня 7,9% станом на початок 2012 року, тобто конкурентні переваги банківської системи по обсягам довгострокового кредитування на порядок вищі, ніж ринка лізингу в Україні.

Рис. 1.5. Конкурентоспроможність ринку лізингу та ринку банківського довгострокового кредитування в Україні у 2007 — 2011 рр. (узагальнено за даними [33 ], — [41])

Таблиця 1.4

Вартісні характеристики лізингового ринку України у 2007;2011 рр. (за даними — [41])

Таблиця 1.5

Кількісні характеристики лізингового ринку України у 2007 — 2011 рр. (за даними — [41])

Рис. 1.6 Динаміка обсягів діючих угод та щорічного обсягу нових лізингових угод у 2007 — 2011 рр. (узагальнено за даними [33], [35]-[41])

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 1.6, після кризового падіння у 2009 році щорічних обсягів нових угод на ринку лізингу України в 6,8 раза, поступово у 2010 — 2011 рр. спостерігається нарощування щорічних обсягів нових угод на ринку лізингу до рівня 67,1% у 2011 році від рівня докризового 2007 року. Одночасно, практично на 20% зріс рівень середньої вартості нової лізингової угоди у 2011 році відносно рівня 2009 року (рис 1.8).

Рис. 1.7 Динаміка кількості діючих угод та щорічного обсягу нових лізингових угод у 2007;2011 рр. (узагальнено за даними [33], [35]-[41])

Обсяг щорічних нових лізингових угод у 2011 році більш ніж в 3 рази перевищив рівень 2009 року та на 10% перевищив рівень докризового 2007 року.

Рис. 1.8 Динаміка середньої вартості нової лізингової угоди у 2007 — 2011 рр. (узагальнено за даними [33 ], [35]-[41])

Аналіз розподілу вартості договорів фінансового лізингу за галузями за 2009;2011 рр. (див.рис.1.9−1.11) показує, що основним лізингоотримувачем є транспортна галузь (59−60%) та сільське господарство (11,6−16,0%).

Аналіз вартісного розподілу діючих договорів фінансового лізингу за строком дії (див.рис.1.12) показує, що у 2011 році скорилась практично в 2 рази частка договорів зі строком більше 10 років та зросла, відповідно, частка договорів зі строком від 5 до 10 років (нових угод на строк > 10 років немає).

Рис. 1.9 Розподіл вартості договорів фінансового лізингу за галузями станом на 31.12.09 (Джерело: Держфінпослуг [35])

Рис. 1.10 Розподіл вартості договорів фінансового лізингу за галузями станом на 31.12.10 (Джерело: Держфінпослуг [ 35])

Рис. 1.11. Розподіл вартості договорів фінансового лізингу за галузями станом на 30.09.11 (Джерело: Держфінпослуг [33])

Рис. 1.12 Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу за строком дії 2007;2011 рр. (

Джерело: Держфінпослуг [33])

Рис. 1.13. Динаміка структури джерел ресурсів лізингових операцій на лізинговому ринку України у 2007;2011 рр. (узагальнено за даними [33], — [41])

Аналіз результатів динаміки структури джерел ресурсів лізингових операцій на лізинговому ринку України у 2007 — 2011 рр. показує:

— у 2009;2011 посткризових роках повністю відсутнє джерело вендорного лізингу, тобто участі виробника лізингового обладнання в угодах на пайових умовах;

— у 2009;2010 рр. практично відсутнє джерело залучення коштів підприємств лізинговими компаніями;

— у 2011 році спостерігається різке зростання питомої ваги власного капіталу лізингових компаній в ресурсному портфелі, що свідчить про зниження рівня кредитного важеля банківського кредитування, максимум якого спостерігається у 2010 році.

Таким чином, проведений аналіз ринку лізингу в Україні показав, що станом на початок 2012 року основними проблемами розвитку лізингу в Україні є:

— обмеженість джерел ресурсного портфеля лізингових компаній;

— висока вартість банківського кредитування в посткризовий період, що веде до зниження рентабельності лізингового бізнесу.

Основними перспективами розвитку ринку лізингу в Україні, які вже почали реалізовуватися у 2011 році є розвиток ринку лізингу для фізичних осіб, оскільки діє законодавчий «казус»:

— НБУ заборонив комерційним банкам кредитування фізичних осіб в іноземній валюті;

— але Нацфінпослуг не видав ніяких розпоряджень про заборону лізингу для фізичних осіб основних засобів, номінованих в угодах лізингу в іноземній валюті, що дає можливість переключити ринок іноземних автомобілей з довгострокового банківського гривневого кредитування під 20−24% річних на довгостроковий лізинг в іноземній валюті під 14−16% річних;

— в Україні існує «законодавча прогалина» — чи є автомобіль для фізичної особи основним засобом чи він є довгостроковим споживчим товаром, на який, відповідно, не розповсюджуються операції лізингу.

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТІВ ТА ЇХ СЕГМЕНТАЦІЯ

2.1 Основні конкурентні показники діяльності лізингових компаній України за період 2007;2011 рр.

Згідно запровадженої рейтинговою агенцією Українського об'єднання лізингодавців методології [53], основними показниками рейтингової конкурентоспроможності лізингових компаній в Україні визначені наступні (рис. 2.1−2.2 та табл.2.1−2.2):

1. Поточний рівень обсягу діючих угод лізингу на кінець звітного року, млн.грн.;

2. Щорічний обсяг нових лізингових угод за звітний рік, млн. грн.

Рис. 2.1. Динаміка росту абсолютних обсягів діючого портфелю лізінгових угод у лідерів рингу лізингу України (1−3 рейтингове місце) за 2007 -2011 рр. (узагальнено за даними [33 ], — [41])

Таблиця 2.1

Динаміка обсягів діючих угод лізінгового портфелю у лідерів ринку лізингу України (узагальнено за даними [33]-[41]

Таблиця 2.2

Динаміка щорічних обсягів нових угод лізінгового портфелю у лідерів ринку лізингу України (зведено за даними [33ї - [41])

Рис. 2.2 Динаміка росту абсолютних обсягів діючого портфелю лізінгових угод у лідерів рингу лізингу України (4−9 рейтингове місце) за 2007;2011 рр. (узагальнено за даними [33], [35]-[41])

Як показує аналіз даних, наведених в табл.2.1 — 2.2 ринок лізингу України має наступні сегменти:

1. Сегмент великих лізингових компаній («ВТБ Лізинг Україна», «Райффайзен Лізинг Аваль», «ІНГ Лізинг Україна», «Унікредит Лізинг», «ОТП Лізинг») з лізинговим портфелем від 0,75 млрд. грн. до 4,9 млрд. грн., заснованих материнськими комерційними банками з пільговим режимом довгострокового кредитування з боку материнського банку та відповідною базою ресурсів для створення лізингових портфелів;

2. Сегмент українських філій міжнародних лізингових концернів з лізинговим портфелем від 340 млн. грн. до 680 млн. грн., які мають льготний режим поставки лізингового обладнання від материнської компанії - нерезидента;

3. Сегмент 190 малих лізингових компаній, які в сумі мають до 58% загального портфелю ринку лізингу України.

2.2 Динаміка показників конкурентного рейтингу та сегментації лізингових компаній України за період 2007-2011 рр.

В курсовій роботі для оцінки динаміки показників конкурентного рейтингу та сегментації лізингових компаній України за період 2007 — 2011 рр. проведений аналіз та побудовані структурні діаграми:

1. Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01. 2008 (рис. 2.3);

2. Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2008 рік (рис. 2.4);

3. Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01. 2010 (рис. 2.5);

4. Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2009 рік (рис. 2.6);

5. Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01. 2012 (рис. 2.7);

6. Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2011 рік (рис. 2.8).

Як показує спільний аналіз графіків, наведених на рис. 2.3 — 2.8:

а) Питома вага сегменту малих лізингових компаній (190 компаній) з рівня 62,8% у 2007 (передкризовому) році різко знизилась до 48,9% за результатами 2009 року (пік кризи — зупинка роботи компаній) та знов зросла до рівня 58,8% у 2011 році;

б) лідерство сегменту лізингових компаній, заснованих комерційними банками з іноземними інвесторами, є стійким і сумі сегмент із 5 компаній займає 30,5 — 31,5% обсягів ринку лізингу України. При цьому лідер «ВТБ Лізинг Україна» за допомогою «ВТБ-банка"(Російська Федерація) монополізував 17,0% -20,0% частку ринку лізингу України. Таким чином, фінансовий ринок лізингу в Україні, як і банківська система України, переходить піж контроль фінансових концернів-нерезидентів.

Рис. 2.3 Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01.2008

Рис. 2.4 Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2008 рік Рис. 2.5 Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01.2010

Рис. 2.6 Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2009 рік Рис. 2.7 Питома вага лідерів ринку лізингу України за обсягами діючих лізингових угод станом на 01.01.2012

Рис. 2.8 Питома вага лідерів ринку лізингу України в розподілі зростання активів лізингу (новий бізнес) за 2011 рік

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ

3.1 Правове регулювання діяльності лізингових компаній в Україні та шляхи його вдосконалення

Нормативно-правове регулювання діяльності лізингових компаній в Україні здійснюється Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про фінансовий лізинг», іншими законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України тощо.

Норми чинного законодавства України закріплюють термін «лізингові компанії», але жоден нормативно-правовий акт не дає його визначення. У Російській Федерації, наприклад, у спеціальному законі про фінансову оренду (лізинг) лізингові компанії (фірми) визначаються як комерційні організації (резиденти або нерезиденти Російської Федерації), які виконують відповідно до законодавства Російської Федерації та своїх установчих документів функції лізингодавців (ст. 5). О.В. Трофімова пропонує закріпити у Законі України «Про фінансовий лізинг» визначення лізингової компанії як господарської організації з правами юридичної особи, створеної у визначеному законодавством порядку, що здійснює лізингову діяльність.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» лізингові компанії віднесені до фінансових установ (ст. 1). При цьому лізингові операції в Україні проводять як фінансові компанії, так і власне лізингові компанії, які не зареєстровані як фінансові установи.

Норми чинного законодавства України не встановлюють обмежень щодо організаційної форми лізингових компаній, мінімального розміру їх статутного капіталу. Більшість лізингових компаній в Україні сьогодні створені у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств. На даний час лізингові компанії в Україні можуть здійснювати свою діяльність без одержання ліцензії. Проте якщо лізингова компанія буде зареєстрована як фінансова установа, то нормами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені випадки, коли обов’язковим є одержання ліцензії. Вочевидь, що ліцензування має бути необхідною умовою державного контролю за діяльністю лізингових компаній. Ліцензійними умовами для лізингових компаній повинні стати такі умови: створення лізингових компаній у формі господарських товариств, в яких всі або частина учасників несуть повну відповідальність за боргами товариства; участь у лізингових відносинах є виключним видом діяльності лізингових компаній; встановлення в законодавстві мінімального розміру статутного капіталу лізингової компанії. Разом з цим, відсутність у законодавстві вимоги щодо ліцензування діяльності лізингових компаній означає, що лізингова діяльність не визнається як така, що може загрожувати економічним і соціальним інтересам держави, суспільства та окремих споживачів.

О.В. Трофімова залежно від особливостей правового статусу лізингових компаній виділяє державні лізингові компанії, які створюються з метою організації надання лізингових послуг вітчизняним суб'єктам господарювання, та лізингові компанії, засновані на недержавних формах власності, що спеціально створюються з метою безпосереднього здійснення лізингової діяльності. Водночас, за правосуб'єктністю доцільно поділити лізингові компанії на дві групи: компанії, що спеціалізуються лише на фінансуванні лізингових угод (фінансові компанії) та універсальні лізингові компанії, які надають широкий спектр послуг. Види лізингових компаній доцільно визначити у спеціальному законі про лізинг.

Отже, як один із шляхів удосконалення правового регулювання діяльності лізингових компаній в Україні пропонується:

1. Змінити назву Закону України «Про фінансовий лізинг» на назву «Про лізинг», в якому визначити всі види лізингу (не тільки фінансовий, а і оперативний та зворотній);

2. В новій редакції Закону України «Про лізинг»:

а) визначити поняття лізингових підприємств як спеціальних суб'єктів лізингової діяльності;

б) визначити умови, яким повинні відповідати лізингові підприємства для здійснення лізингової діяльності;

в) визначити, що лізингові підприємства бувають універсальні та спеціалізовані.

г) ввести, аналогічно вимогам для страхових компаній [10], вимоги до мінімального розміру статутного фонду лізингової компанії та вимоги про введення страхових резервів і контролю за фінансовими нормативами діяльності лізингових компаній з боку регулятора — Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні.

Довідково — станом на 01.06.2012 року:

а) вимоги до мінімального статутного фонду комерційного банку згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» — не менше 120 млн. грн. з ліцензуванням банківської діяльності та постійним контролем НБУ за фінансовим станом банку [9];

б) вимоги до мінімального статутного фонду страхової компанії згідно Закону України «Про страхування» — не менше 11,5 млн. грн. з ліцензуванням страхової діяльності та постійним контролем Нацфінпослуг за фінансовим станом страхової компанії [10];

в) вимоги Нацфінпослуг України до мінімального статутного фонду лізингової компанії відсутні та формуються згідно законам України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства» [8]:

— для форми акціонерного товариства — не менше 1,37 млн. грн. [8];

— для форми товариства з обмеженою відповідальністю — відсутні [6], [7],

без ліцензуванням лізингової діяльності та при відсутності контролю Нацфінпослуг за фінансовим станом лізингової компанії [16], що робить лізингові фінансові послуги в Україні практично безконтрольними.

3.2 Сутність конкурентних переваг лізингових послуг та конкурентних можливостей лізингових компаній в Україні

Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічних, технічних, організаційних сферах діяльності підприємства, яке можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш високі рентабельність, ринкова частка, обсяг продажів). Необхідно особливо підкреслити, що конкурентну перевагу не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей — це факт, що фіксується в результаті реальних і очевидних переваг покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності.

Конкурентна перевага носить порівняльний, а отже, відносний, а не абсолютний характер, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продажів.

Найбільш важливий критерій класифікації - базова умова, що визначає характер джерела конкурентної переваги. До даної групи ставляться 10 основних видів конкурентних переваг [18]:

1. Конкурентні переваги, засновані на економічних факторах.

2.Конкурентні переваги, засновані на нормативно-правових актах, існують у вигляді законів, постанов, особливих привілеїв і інших рішень органів влади й управління.

3. Конкурентні переваги структурного характеру визначаються головним чином: високим рівнем інтеграції процесу виробництва й реалізації в компанії, що дозволяє реалізувати переваги внутрішньо-корпоративних зв’язків у вигляді трансферних внутрішніх цін, доступу до сукупних інвестиційних, сировинних, виробничих, інноваційних і інформаційних ресурсів, загальної збутової мережі.

4. Конкурентні переваги, викликані адміністративними діями, пов’язані з наявністю обмежень діяльності виробників (постачальників), які не всім вдається перебороти.

5. Переваги, обумовлені рівнем розвитку інфраструктури ринку.

Технічні (технологічні) конкурентні переваги визначаються високим рівнем розвитку прикладної науки й техніки в галузі; спеціальними технічними характеристиками машин і устаткування, технологічними особливостями сировини й матеріалів, використовуваних у виробництві товарів; технічними параметрами продукції.

Конкурентні переваги, обумовлені високим рівнем інформованості, базуються на наявності великого банку даних про продавців, покупців, рекламну діяльність, інформації про інфраструктуру ринку.

Конкурентні переваги, засновані на географічних факторах, пов’язані з можливістю економічного подолання географічних границь ринків (локальних, регіональних, національних, світових), а також вигідним географічним розташуванням підприємства.

Конкурентні переваги, засновані на демографічних факторах, формуються в результаті демографічних змін у цільовому сегменті ринку і їхнього позитивного впливу на обсяг і структуру попиту на пропоновану продукцію.

Недостатньо розуміють переваги лізингу вітчизняні підприємства, що є однією із причин гальмування розвитку лізингу. Лізинг є інноваційним для України інструментом залучення капіталу, має чимале значення у період економічної кризи. Під час економічних потрясінь, обмеженій купівельній спроможності, значному безробітті цей вид діяльності, завдяки своїй винятковій економічній природі спроможний зробити великий вклад у піднесення і розвиток національної економіки.

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди, а саме [19]:

— можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу — валютних) коштів;