Передумови розвитку і розміщення комплексу на території України

З розвитком людства в людини з’являлися і зростали потреби в різних предметах. З метою задоволення цих потреб виник комплекс, який виготовляє різноманітні предмети споживання, які населення купує і використовує в своєму повсякденному житті і приносить прибутки країні.

Також до найважливіших передумов розвитку виробництва предметів споживання належать: наявність власних сировинних ресурсів, необхідної матеріально-технічної бази виробництва, кваліфікованих трудових ресурсів, платоспроможного споживача, яким є населення країни.

У складі колишнього СРСР Україна мала майже всі названі передумови для розвитку виробництва предметів споживання, окрім власної сировинної бази для окремих галузей текстильного виробництва. Відсутня сировина для бавовняної та шовкової промисловостей завозилася із союзних республік. Наявні передумови сприяли значному розвитку виробництва товарів споживання. Наприкінці вісімдесятих і на початку дев’яностих років це виробництво в Україні досягло найвищих показників.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до першої світової війни, проте більшість підприємств тоді були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося в радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, великі бавовняні комбінати в Херсоні, Донецьку й Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовняно-прядильні фабрики в Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького текстильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька область) і Богуславської (Київська область) суконних фабрик.

За рівнем виробництва тканин у Європі Україна посідала провідне місце.

Слід відзначити, що при цьому більшість товарів споживання виготовлялися в обсягах, які ще не забезпечували зростаючого попиту населення, не відповідали повністю раціональним нормам споживання, не всі товари споживання відзначалися високою якістю.

У зв’язку з тим, що до основних виробництв предметів споживання належить два підрозділи матеріального виробництва — легка промисловість і окремі галузі важкої промисловості, а вони мають свою досить відмінну одна від одної особливість розміщення, тому ці особливості слід розглядати окремо.

Розміщення підприємств легкої промисловості здійснюється, як відомо, відповідно до закономірностей і принципів розміщення суспільного виробництва, а також з урахуванням конкретних факторів, що безпосередньо впливають на розміщення і вибір типу певних підприємств.

Вплив тих чи інших факторів обумовлюється специфікою технології виробництва, матеріально-технічною базою галузі, специфікою і призначенням її продукції, а також економічною своєрідністю галузі.

Детальний облік факторів розміщення є найважливішою частиною економічного обґрунтування розміщення підприємств.

До основних факторів розміщення даного комплексу належать:

• — сировинні ресурси;
• — споживач;
• — транспорт;
• — природні умови;
• — трудові ресурси;
• — науково-технічний прогрес;
• — форми суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперування, комбінування);
• — розміщення підприємств, яке вже склалося раніше.

Не зважаючи на дію багатьох факторів, характер розміщення підприємств легкої промисловості обумовлюється впливом перш за все двох із них — споживчого і сировинного. Дія кожного з них може бути різною залежно від стадії виробництва і техніко-економічної специфіки тієї чи іншої галузі. При цьому слід зауважити, що незалежно від того, яка буде орієнтація на розміщення (сировинна чи споживча), залишається дуже важливим значення трудових ресурсів. При розміщенні підприємств, що здійснюють первинну обробку волокнистих культур (льону, коноплі, бавовняних) враховується перш за все сировинний фактор — це зумовлено значними відходами виробництва.

Розміщення підприємств, де здійснюється первинна обробка сировини тваринного походження, обумовлене розміщенням м’ясної промисловості, а також залежить від наявності водних і паливних ресурсів, що використовуються в технологічному процесі. Підприємства, що виробляють штучну шкіру орієнтуються на споживача, тобто розміщуються в районах розвинутої взуттєвої промисловості.

Для визначення оптимального варіанта розміщення підприємств легкої промисловості необхідно ретельно враховувати дію кожного з факторів, порівнювати різні варіанти розміщення.

Кращою умовою для раціонального розміщення підприємств галузі є та, коли територіально співпадають провідні фактори.

Всі галузі легкої промисловості, за виключенням первинної обробки сировини, за їх тяжінням до джерел сировини і до споживача поділяють на три групи:

• 1. Галузі, які одночасно орієнтуються і на джерела сировини і на споживача — бавовняна, вовняна, шовкова, трикотажна.
• 2. Галузі, що орієнтується на споживача — швейна, взуттєва.
• 3. Галузі, що орієнтуються тільки на джерела сировини — льняна. Дія транспортного фактора при розміщенні підприємств легкої промисловості враховується при визначенні сумарного обсягу і собівартості перевезень сировини, матеріалів, палива та готової продукції усіма видами транспорту.

Природні ресурси і природні умови, як фактор розміщення, впливають безпосередньо на розміри капітальних витрат при будівництві підприємств, їх вплив відчувається через галузі сільського господарства; які виготовляють сировину для легкої промисловості, через галузі промисловості, які видобувають паливо і виробляють електроенергію.

Значний вплив трудових ресурсів на розміщення промисловості обумовлений працемісткістю виробництва. На всіх великих підприємствах галузі значна чисельність працюючих. В їх складі переважають жінки (80%). Ця обставина значно впливає на вибір місця будівництва підприємств.

При виготовленні товарів враховуються природно-кліматичні умови і всі демографічні особливості території - національні звичаї, традиції, структурні показники населення — вікові, статеві, професійні тощо. А все це сприяє більш повному і якісному задоволенню населення товарами народного споживання та швидкій реалізації цих товарів.