Українсько-польські відносини в сфері культури

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Стан та перспективи українсько-польських відносин Розділ 2. Розвиток українсько-польського міждержавного партнерства в сфері культури

2.1 Договірно-правове забезпечення системи українсько-польських культурних зв’язків

2.2 Українсько-польське співробітництво в рамках Року Польщі в Україні та Року України в Польщі

2.3 Робота Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Республіці Польща Висновки Список використаних джерел

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Після розпаду Радянського Союзу та із здобуттям реальної незалежності Україною перед нею постало масштабне завдання: вироблення власної зовнішньої політики, встановлення дипломатичних відносин з іншими державами. Звичайно ж, кожна країна, вибудовуючи свої зовнішньополітичні пріоритети, насамперед звертає увагу на сусідів. До того ж, новим незалежним державам надзвичайно важко самоствердитись на міжнародній арені в якості повноправних суб'єктів міжнародних відносин без підтримки з боку держав, що відносяться до категорії стратегічних партнерів або мають потенціал ними стати. Якщо врахувати всі аспекти цього складного і багатопланового явища, то для нашої держави Польща була, є і буде одним із найбільш бажаних стратегічних партнерів. Аналогічно, існування незалежної України має надзвичайно важливе значення для існування незалежної Польщі. Саме тому на тлі проведення Україною політики розбудови відносин з численними державами світу розвиток багатоаспектних взаємин з Польщею має пріоритетний характер.

Українців та поляків одвіку поєднує спільність етнічного походження, спорідненість мов, територіальна близькість, тривале перебування у складі однієї держави. Обом народам довелося пережити труднощі будівництва на своїх землях соціалістичної системи та її розпаду. Отож, протягом століть між населенням сусідніх країн закономірно встановилися активні контакти у політиці, економіці, культурі. Наприкінці ХХ ст. вони набули вигляду розгалуженої мережі міждержавних зв’язків.

Досвід взаємодії між двома країнами в умовах державної незалежності та суверенітету є логічним продовженням попередніх контактів. Завдяки підписанню ряду нових двосторонніх угод українсько-польське партнерство офіційно було визнане таким, що досягнуло стратегічного рівня.

Для вдосконалення важливим є переосмислення набутого досвіду українсько-польських відносин, адаптація його головних здобутків до сучасних умов. Розвиток нових форм і видів співпраці у гуманітарній сфері неможливий без врахування складності й суперечливості даного процесу. Адже саме у цій галузі прослідковується найбільша доступність участі пересічного громадянина у процесі міжнародної взаємодії.

Розробленість теми:

Робота підготовлена на основі вивчення виявленої літератури, в якій відображено досліджувану тему.

Вагомий внесок у дослідження українсько-польських відносин зробили українські науковці. Однією з перших спроб дослідити розвиток українсько-польських відносин була дисертаційна робота Д. Горуна, а їхні окремі аспекти знайшли свою інтерпретацію у працях С. Власова, Л. Гайдукова, О. Дергачова, О. Павлюка, С. Пирожкова, О. Івченка, Д. Базіва, О. Палія та інших. До аналізу українсько-польських відносин активно долучилися також вищі посадовці, дипломати і працівники українського зовнішньополітичного відомства: В. Горбулін, А. Зленко, В. Литвин, В. Огризко, Б. Тарасюк, Ю. Щербак. Вивченням сучасного стану і перспектив розвитку стосунків між Україною та Польщею займалися й науковці української діаспори, серед яких вирізняються роботи Б. Осадчука, М. Чеха, Р. Лужного, В. Мокрого, Т. Марциняк та ін.

Мета роботи — об'єктивно висвітлити стан українсько-польських взаємин у сфері культури.

Завдання дослідження обумовлені його метою:

— охарактеризувати стан та перспективи українсько-польських відносин;

— проаналізувати договірно-правове забезпечення системи українсько-польських культурних зв’язків;

— висвітлити особливості українсько-польського співробітництва в рамках Року Польщі в Україні та Року України в Польщі;

— розкрити напрями роботи Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Республіці Польща.

Об'єкт дослідження — Україна і Польща в міждержавних та регіональних взаєминах, а предмет — суть, зміст і характер українсько-польського співробітництва у сфері культури.

Методи дослідження: для досягнення мети і виконання поставлених завдань вихідними принципами роботи обрано принципи історизму та об'єктивності. На них оперті такі методи дослідження: загальнонаукового аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення, ретроспекції та описовий.

Теоретична цінність роботи полягає в тому, що в дослідженні на основі аналізу широкого масиву джерел висвітлено українсько-польське співробітництво в сфері культури на міждержавному та регіональному рівнях, а також з’ясовано його роль у суспільно-політичному житті обох країн.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів для написання узагальнюючих праць з історії України й Польщі та для подальшого наукового дослідження українсько-польських стосунків у сфері культури.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми. Дослідження складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИН Українсько-польські відносини — відносини між Україною та Республікою Польща на міжнародному рівні, що включають співпрацю у галузі міжнародної політики, зокрема, європейської інтеграції, економіки, освіти, науки, культури тощо.

У новітній історії розвитку відносин незалежної України з Польщею можна виділити чотири періоди:

· перший — 1992;93 рр. — встановлення контактів, «відкриття» України для польської політичної еліти, підписання перших двосторонніх документів, обопільне вивчення можливостей партнерів;

· другий — 1993;99 рр. — розвиток міжвідомчих зв’язків та договірно-правової бази, виведення двосторонніх відносин на рівень стратегічного партнерства;

· третій — 1999;2003 рр. — наповнення реальним змістом українсько-польського стратегічного партнерства, що стає важливою складовою базових цінностей європейської спільноти. Польща, водночас із вирішенням завдань вступу в ЄС та НАТО, сприяє зближенню України з ними, стає «провідником» у здійсненні євроатлантичних та європейських інтеграційних прагнень нашої держави;

· четвертий період почався із вступом Польщі до ЄС 1 травня 2004 р., коли одним з головних пріоритетів зовнішньої політики Польщі став розвиток Східного виміру ЄС, насамперед — прагнення наповнити реальним змістом формулу стратегічного партнерства з Україною [24, с. 24].

Сьогодні у відносинах з РП напрацьовуються модель відносин України з розширеним ЄС, і у цьому контексті значення українсько-польського співробітництва набиратиме ще більшої ваги для всього континенту, адже Україна, як надійний та ефективний партнер разом з Польщею формують стрижень стабільності і безпеки в регіоні ЦСЄ.

Характерними рисами нинішнього стану українсько-польських міждержавних взаємин є висока інтенсивність двостороннього діалогу на найвищому рівні, активна робота розгалуженої мережі постійних інституційних механізмів двостороннього співробітництва, розвиток нових та вдосконалених форм співпраці. У 2008 році розпочато розробку інноваційних та системних форматів двосторонньої співпраці, які повинні відповідати сьогоднішньому високому рівню стратегічного партнерства між Україною та Польщею.

Зокрема, започатковано новий формат засідань Ради МЗС України та МЗС Польщі (зустрічі керівництва), які мають на меті підведення підсумків роботи за поточний рік та визначення пріоритетів на наступний рік. Розроблено принципово новий проект Дорожньої карти українсько-польського співробітництва на 2009;2010 рр.

Стратегічне партнерство між Україною і Польщею справляє позитивний вплив на ситуацію в регіоні Центрально-Східної Європи. Підтвердженням такого висновку є зростання, за послідовного сприяння Польщі, підтримки євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України лідерами багатьох європейських держав.

Високий рівень політичного взаєморозуміння і спільна воля до примирення сприяли виробленню взаємоприйнятних політичних підходів до оцінки і вшанування трагічних подій на Волині у 1943;44 рр. та відкриття монументу примирення в Павлівці (11 липня 2003 року), а також відкриття Президентами України і Польщі 24 червня 2005 року Меморіалу воїнів УГА та польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові та 13 травня 2006 року українського меморіалу в с. Павлокома (Підкарпатське воєводство РП) [35, с. 8].

Завдяки політичній волі Президентів і парламентів процес примирення і зближення, розпочатий ще у травні 1997 р., логічно забезпечив визначення формули історичного примирення українського і польського народів, запровадження якої виводить двосторонні конфлікти минулого за межі сучасної політики.

Історичне значення мало спільне відзначення 60-х роковин акції «Вісла» 27 квітня 2007 року за участю президентів України та Польщі. Вперше влада Польщі погодилася офіційно відзначати роковини акції «Вісла» на високому двосторонньому рівні, вперше представникам української громади Польщі було віддано увагу і шану на найвищому державному рівні, вперше відбулося екуменічне богослужіння за участю ієрархів різних конфесій [35, с. 8].

Договірно-правова база двосторонніх відносин почала стрімко розвиватися з моменту укладення 18 травня 1992 р. базового міждержавного політичного договору. Сьогодні вона налічує 13 міждержавних, 45 міжурядових та 35 міжвідомчих чинних двосторонніх документів. У зв’язку зі вступом Польщі до ЄС здійснюється інвентаризація існуючих домовленостей щодо їх відповідності європейським стандартам.

Основним здобутком відносин в економічній сфері є збереження тенденції до зростання двосторонньої торгівлі. Це певним чином спростувало очікування негативних наслідків розширення ЄС для торговельно-економічного співробітництва України та Польщі, засвідчило достатню підготовленість сторін до роботи в нових економічних умовах.

За даними Державного комітету статистики України, за результатами 2008 р. у порівнянні з 2007 роком, обсяги взаємної торгівлі товарами зросли на 45,2% і склали 6 618,5 млн. дол. США, при імпорті в Україну — 4 280,3 млн. дол. США та експорті в РП — 2 338,2 млн. дол. США. При зростанні обсягів імпорту товарів з Польщі в Україну на 46,6%, обсяги експорту товарів з України збільшилися на 42,8%. Від'ємне для України сальдо торговельного балансу у звітному періоді склало 1 942,0 млн. дол. США [38, с. 57].

За даними Міністерства економіки РП, за результатами 12-ти місяців 2008 р., у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року обсяги взаємної торгівлі товарами зросли на 22,0% і склали 8 790,6 млн. дол. США, при імпорті в Україну — 6 443,0 млн. дол. США, та українському експорті до РП — 2 347,5 млн. дол. США. Згідно з даними польської статистики, від'ємне для України сальдо торговельного балансу склало 4 095,5 млн. дол. США [38, с. 62].

За даними Держкомстату України, станом на 01.01.2009 р. капітал інвесторів Польщі в Україні досяг 694,7 млн. дол. США, що становить 1,9% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні. В Україні діє 1244 підприємств з капіталом польських інвесторів.

Українські інвестиції в польську економіку склали 46,9 млн. дол. США, що становить 0,8% від загального обсягу українських інвестицій закордон. У Польщі діє 9 підприємств з українським капіталом. Найвагомішими українськими інвестиційними проектами в РП є: Варшавський автомобільний завод (інвестор — «Авто-ЗАЗ»), металургійний комбінат «Гута Ченстохова» (інвестор — «ІСД»), суднобудівельний завод «Сточнє Гданське» (інвестор — «ІСД»), металотрейдер «Центросталь Бидгощ» (інвестор — «УГМК»). У минулому році відкрито представництва автомобільного заводу «КрАЗ» та компанії «Nemiroff» в Польщі.

Все більшої ваги у двосторонній взаємодії набирає міжрегіональне співробітництво, що здійснюється на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про міжрегіональне співробітництво від 1993 р. Відповідно до Угоди діє міжурядова Координаційна рада з питань міжрегіонального співробітництва. Зокрема, 7−8 жовтня 2008 р. у м. Луцьку відбулося чергове засідання Ради [38, с. 69].

У червні 2004 року підписано Стратегію українсько-польського міжрегіонального та прикордонного співробітництва, головним завданням якої є реалізація міжрегіональних та транскордонних проектів з метою зближення моделей адміністративно-самоврядного управління регіонів України та Польщі і наближення рівня їх розвитку до європейських стандартів.

Дієвим фактором активізації співробітництва у цій сфері виступають особисті контакти між керівниками регіонального рівня в рамках започаткованих у 2002 р. щорічних конференцій голів регіонів України та РП. 29−30 жовтня 2008 року відбулося чергове засідання Конференції під час українсько-польського Економічного форуму у Донецьку.

Ефективним механізмом узгодженого вироблення та реалізації міжрегіональних проектів між Україною та Польщею є участь української та польської сторін у діяльності єврорегіону «Буг» (створений у 1995 році) та Асоціації «Карпатський єврорегіон» (створена у 1993 році). Використання потенціалу єврорегіонів надає можливість регіонам України та Польщі ефективно співпрацювати в сфері торгівлі, сільського господарства, освіти та науки, культурі, туризмі, охорони довкілля, розвитку транспорту та комунікацій, боротьбі зі злочинністю та в подоланні наслідків стихійних лих.

Окремим напрямом двосторонньої співпраці є спільна розбудова інфраструктури українсько-польського кордону та розвиток прикордонних територій, у т.ч. із залученням ресурсів у рамках програм Європейського інструменту сусідства та партнерства (ENPI).

Характерною рисою польсько-українського прикордонного регіону є діяльність на його території однієї з семи програм добросусідства Європейської Комісії - Програми Добросусідства «Польща-Білорусь-Україна». В рамках цієї програми протягом останніх чотирьох років на конкурсній основі надавалася фінансова підтримка проектам, спрямованим на підвищення конкурентоздатності прикордонних регіонів, охорону навколишнього середовища, розвиток транскордонної співпраці, модернізацію прикордонної інфраструктури та підвищення рівня безпеки на кордонах ЄС. За чотири роки діяльності було реалізовано 172 проекти, в тому числі для України — на загальну суму 12 млн. євро [38, с. 79].

З метою вирішення комплексу митно-прикордонних питань сторони активно працюють над створенням нових та модернізації існуючих прикордонних пунктів пропуску, відновленням взаємодії при здійсненні митно-прикордонного контролю та втіленням спільного контролю, запровадженням режиму місцевого прикордонного руху, уніфікацією митних даних та відповідної документації.

Високої оцінки заслуговує рівень військового співробітництва, успішними прикладами якого є ефективна діяльність Українсько-польського миротворчого батальйону, спільна участь сторін у миротворчих операціях ООН (КФОР), стабілізаційній місії в Іраку, а також регулярних міжнародних навчаннях («Козацький степ», «Щит миру», «Кленова арка»).

Польська сторона надає консультативну допомогу в здійсненні військової реформи у напрям адаптації до стандартів НАТО. 9 серпня 2006 року начальники генеральних штабів ЗС України та Війська Польського підписали «Програму польських ЗС щодо підтримки імплементації Цілей партнерства 2006 для України» (Program of the Polish Armed Forces support facilitating implementation of the Partnership Goals 2006 for Ukraine). В межах зазначеної програми проводяться стажування офіцерів командної ланки Міністерства оборони та ГШ України у відповідних інституціях польських ЗС [9, с. 64].

У галузі освіти роботу спрямовано на налагодження науково-освітньої співпраці між навчальними закладами, сприяння здійсненню досліджень з історії українсько-польських стосунків, забезпечення представникам національних меншин — польської в Україні і української - в Польщі, належних умов для вивчення рідної мови.

Згідно з переписом населення, який відбувся у Польщі у червні 2002 р., кількість польських громадян, що задекларували свою приналежність до української національності, становить 31 тис. осіб, лемками визнали себе 5,9 тис. Водночас, згідно з відомостями греко-католицьких та православних церков, фактична кількість українців у Польщі коливається в межах 250−300 тисяч осіб [38, с. 81].

В Україні проживають 144 тис. громадян польської національності, які об'єднані в 59 громадських національно-культурних організацій України. Діє 4 школи з польською мовою викладання в Львівській області (навчаються більше 1000 учнів), 5 шкіл з українською та польською мовою навчання та ще 2 школи добудовуються в Житомирській області. Всього вивчають польську мову як предмет близько 5 тис. учнів, а факультативно близько 4 тисяч. Українська держава фінансує видання польськомовної газети «Дзеннік Кійовскі» [38, с. 102].

За останні роки вдалося досягти певного поступу у питанні збереження українських місць пам’яті в Польщі, не в останню чергу завдяки розв’язанню проблеми польських військових поховань на Личаківському цвинтарі у Львові та підписанню протоколу (6 червня 2005 року) про взаємне увічнення місць пам’яті у більше, ніж 80 місцевостях з обох боків кордону.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО МІЖДЕРЖАВНОГО ПАРТНЕРСТВА В СФЕРІ КУЛЬТУРИ

2.1 Договірно-правове забезпечення системи українсько-польських культурних зв’язків Після розпаду Радянського Союзу та із здобуттям реальної незалежності Україною перед нею постало масштабне завдання: вироблення власної зовнішньої політики, встановлення дипломатичних відносин з іншими державами. Звичайно ж, кожна країна, вибудовуючи свої зовнішньополітичні пріоритети, насамперед звертає увагу на сусідів. До того ж, новим незалежним державам надзвичайно важко самоствердитись на міжнародній арені в якості повноправних суб'єктів міжнародних відносин без підтримки з боку держав, що відносяться до категорії стратегічних партнерів або мають потенціал ними стати. Якщо врахувати всі аспекти цього складного і багатопланового явища, то для нашої держави Польща була, є і буде одним із найбільш бажаних стратегічних партнерів.

Розробка договірно-правової бази міждержавних українсько-польських стосунків у 90-х роках ХХ ст. виявилася процесом, який зазнав впливу демократичних змін у всій Європі. Його тривалість та насиченість, поступова зміна пріоритетних геополітичних орієнтирів обох країн дали вітчизняним історикам і політологам підстави виділити ряд етапів у відносинах між незалежною Україною та Польщею.

Зміна геополітичного становища країн колишнього соціалістичного табору потребувала і відповідного теоретичного обґрунтування. Традиційно ним вважається комплекс двосторонніх угод, спрямованих на врегулювання практичних контактів між певними державами світу. Так, Д. Горун і В. Глібов розробили такий варіант періодизації українсько-польських стосунків:

— підготовчий (1990 р. — 1 грудня 1991р.) — включає в себе дії української та польської сторін щодо розбудови відносин в умовах неповного суверенітету України. До них належить схвалення Сеймом Республіки Польща 27 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України. Підвалини якісно нової прямої двосторонньої співпраці було закладено у Декларації про принципи й основні напрями розвитку українсько-польських відносин, підписаній 13 жовтня 1990 р. у рамках офіційного візиту до Києва Міністра закордонних справ Польщі К. Скубішевського.

Щодо питань культури, то в документі наголошувалося на необхідності поліпшення становища відповідних національних меншин в обох країнах. Збереження їх самобутності мало стати запорукою зближення українського та польського народів, етнічно і політично споріднених. Визнавалася потреба примноження позитивної спадщини багатовікових взаємин між ними.

— «романтичний» (1 грудня 1991 р. — початок січня 1993 р.) — його характерними ознаками є пошук політичних партнерів серед великих держав, таких як ФРН, США, при одночасній мінімалізації стосунків з Росією. Головні події: 2 грудня 1991 р. Польща першою у світі визнала незалежність України, 8 вересня 1991 р. досягнута домовленість про обмін надзвичайними послами, 4 січня 1992 р. відбулося встановлення повноцінних дипломатичних стосунків. 18 травня 1992р. у Варшаві, під час першого офіційного візиту Президента України Л. Кравчука до Польщі, укладено Договір про добросусідство, дружні взаємини та співробітництво.

Таким чином, у цей період активно велася легітимізація українсько-польських контактів. З другого боку, не вистачало конкретної роботи по зміцненню міждержавних зв’язків.

— «прагматичний» (січень 1993 р. — кінець 1995 р.) — розпочався з приходом до влади в обох державах прагматично налаштованих прем'єр-міністрів: Л. Кучми та Г. Сухоцької. Цей етап відзначався, на думку В. Глібова і Д. Горуна, деякою стагнацією у двосторонніх відносинах. До його позитивних здобутків можна зарахувати організацію Консультаційного Комітету Президентів України і Польщі - результат відвідин Києва 24 — 26 травня 1993 р. Президентом Л.Валенсою.

Події наступних років дають змогу доповнити періодизацію українсько-польських стосунків у 90-х рр. ще двома етапами:

— «стратегічне партнерство» (1996 р. — березень 1999 р.) — міжнародні стосунки цього типу передбачають, що їх суб'єкти дотримуватимуться спільної лінії у зовнішніх відносинах, політики найбільшого сприяння в економічному співробітництві, взаємно здійснюватимуть посильну допомогу щодо вступу у європейські структури: ЄС і НАТО, активізують взаємодію у всіх галузях життя і на всіх рівнях — від загальнодержавного до локального.

Як найважливіші віхи у розробці цієї концепції можна назвати такі події. В ході державного візиту Президента України Л. Кучми до Польщі 25−27 червня 1996 р. керівники сусідніх держав уклали Спільну декларацію Президентів України і Польщі, яка, підсумовуючи досвід двостороннього спілкування, проголосила новий курс. Конкретизовано цей намір було у Меморандумі стратегічного партнерства між Польщею та Україною, підписаному найвідомішими політиками наших країн [11, с. 11].

Моральне право твердити про досягнення такого рівня відносин дала Спільна заява Президентів України і Польщі «До порозуміння і єднання», завірена їх підписами під час візиту в Україну А. Кваснєвського [8, с. 25]. Поява цього документа стала можливою тільки після серії зустрічей політиків і науковців з обох країн, спрямованих на усунення негативних стереотипів в українсько-польських стосунках, що вкорінилися у суспільній свідомості впродовж віків.

— «пріоритетне стратегічне партнерство» — під такою умовною назвою можна виділити період українсько-польських стосунків, що розпочався з березня 1999 р., після вступу Польщі, Чехії та Угорщини до НАТО. Польщі було відведено роль промоутера України, її провідника в інтеграції до міжнародних структур. У цей час розпочалося поступове здійснення завдань, поставлених перед українською і польською зовнішньою політикою у попередні роки. Їх виконання не в останню чергу ускладнюється тим, що, на відміну від Польщі, Україна, завдяки своїй географічній та історичній пограничності досі перебуває на роздоріжжі між Європою та Євразією.

У зовнішній політиці та економіці здобутки цього часу проявилися не так яскраво і швидко, як у культурно-ідеологічній галузі, що мала статус основоположної у міждержавних відносинах.

Поступова еволюція співпраці між двома сусідніми країнами у мистецтві, освіті та науці виявилася процесом складним і неоднозначним, що повною мірою усвідомлюється тільки з плином часу.

Із 1991 р. утвердилася практика уточнення договірними сторонами протягом 1−2 місяців з моменту укладення чергової угоди про співробітництво (або від початку року) робочої програми її виконання на поточний рік. Це теж є беззаперечним здобутком розпочатої реформації українського суспільства.

Таким чином, «романтичний» період (1 грудня 1991 р. — початок січня 1993 р.) виявився часом становлення основ культурної дипломатії нашої держави, засадничими принципами якої стали гуманізм, відкритість, дотримання норм міжнародного права і загальнолюдських цінностей. У даному випадку безпосередній вираз цього процесу — оновлення договірно-правової бази українсько-польських відносин у гуманітарній сфері.

У «прагматичний» період (січень 1993 р. — кінець 1995 р.) на перший план у цій галузі двосторонніх взаємин виходить розв’язання проблем національних меншин. На офіційному рівні це затверджується утворенням у травні 1993 р. уже названого раніше Консультаційного Комітету Президентів України та Республіки Польща, що від початку мав у своєму складі відповідну комісію [10, с. 17].

На її засіданні, що проходило 15−16 листопада 1993 р. у Києві, було проаналізовано ситуацію у сфері української та польської державної політики щодо етнічних меншин. Учасники форуму підкреслили важливість розв’язання проблем міжнаціональних відносин для творення відкритого суспільства. Вони погодилися з необхідністю задоволення потреб поляків України та українців Польщі, у тому числі й шляхом прийняття відповідних законодавчих актів.

Із таких позицій обговорювалися питання національного шкільництва, підготовки та перекваліфікації кадрів, роботи національно-культурних товариств і перспектив їх розвитку, охорони пам’яток історії та культури національних меншин як складової частини загальнодержавного культурного комплексу, етнікосів у церковному житті України і Польщі, перспективи двостороннього співробітництва щодо забезпечення запитів національних меншин в обох країнах.

Було прийнято рішення про відкриття українського культурно-інформаційного центру у Варшаві та польського — у Києві [2, с. 2].

Із 1996 р. (початок етапу «стратегічного партнерства») особливої актуальності набуває та частина українсько-польських відносин, що пов’язана з поверненням та реституцією культурних цінностей. Відповідно до Угоди між Урядом України й Урядом Республіки Польща про співробітництво у справі збереження та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни цінностей (червень 1996 р.) 14−15 травня 1997 р. у Львові відбулося перше засідання Міжурядової українсько-польської комісії.

Українська сторона на засіданні, якому передував тривалий переговорний процес, була представлена 12 особами з числа відомих учених та державних діячів. Поляки делегували 10 осіб. Співголовами стали професор О. Федорук — голова Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, голова української частини комісії та професор Т. Поляк — Уповноважений Уряду Республіки Польща з питань польської культурної спадщини за кордоном, голова польської частини комісії [37, с. 55].

Під час роботи відбувся конструктивний обмін думками. Члени української частини форуму приділили увагу обговоренню питань, пов’язаних із втратами історико-культурної спадщини Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, Центрального державного історичного архіву України у Львові, музеїв міста. Сторони висловилися з приводу збереження українських і польських документальних пам’яток в архівах обох держав.

У результаті засідання було створено українсько-польські експертні групи (історико-архівних, бібліотечних, художніх цінностей) для опрацювання конкретних пропозицій щодо взаємного повернення втрачених цінностей, визначення подальшої долі пам’яток культури, котрі становлять взаємний інтерес. Окрема експертна група займається врегулюванням питань колишньої бібліотеки «Оссолінеум» [7, с. 14]. У наступні роки розпочалося також вивчення долі книгозбірні Перемишльської капітули, бібліотеки І.Огієнка, музею «Стривігор», архіву НТШ у Варшавській бібліотеці [4, с. 87].

На етапі «стратегічного партнерства», фактично, було остаточно визначено мету українсько-польського культурного співробітництва: входження двох сусідніх держав у єдиний європейський духовний простір. Офіційно це підтверджує Угода між Урядом України й Урядом Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки і освіти (Київ, 20 травня 1997 р.).

У її преамбулі до договірно-правової бази стосунків між цими країнами вперше було включено документи загальноконтинентального значення. Це Заключний Акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, Паризька Хартія для нової Європи, Документ Краківського симпозіуму з питань культурної спадщини, Європейська культурна Конвенція від 19 грудня 1954 р.

Аналізуючи цю угоду, можна виділити і засадничі принципи українсько-польських взаємин у гуманітарній сфері. До них варто зарахувати:

· усвідомлення етнічної і культурної близькості українського і польського народів, а також визнання значного внеску, який роблять ці народи у розвиток обох держав та їх культур;

· виявлення волі до розвитку взаємовигідного співробітництва в галузі культури, мистецтва, науки, освіти та інформації;

· надання особливого значення безпосереднім творчим контактам та контактам між людьми.

Значимість наведених положень підкріплюється проектом Протоколу про співробітництво між Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством культури і національної спадщини Республіки Польща на 2001;2003 рр. Цей та попередній документи дають підстави визначити безпосередні завдання культурних відносин між двома державами:

· продовження обміну художніми й театральними колективами та окремими митцями у рамках міжнародних фестивалів, великих культурних заходів або по запрошенню іншої сторони;

· проведення музейних виставок та виставок сучасного мистецтва;

· підтримка зв’язків між вищими навчальними закладами, насамперед культурно-мистецького профілю;

· сприяння співробітництву між українськими і польськими установами, організаціями, виробниками у кінематографічній галузі, зокрема — асоціаціями кінодіячів і національними кіноархівами;

· безпосередня співпраця між бібліотеками й видавництвами;

· пряма взаємодія між областями, воєводствами, містами, установами культури і мистецтва, музеями, художніми школами, творчими спілками, об'єднаннями, а також з іншими установами і центрами культури;

· взаємна повага авторських прав та споріднених з ними прав громадян і організацій;

· пріоритетне забезпечення умов для розвитку національних меншин, усебічне сприяння діяльності їх спілок та суспільно-культурних об'єднань у рамках своїх компетенцій;

· продовження співробітництва у сфері збереження культурної спадщини.

На підставі Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки та освіти від 20 травня 1997 року було підписано Протокол про співробітництво між Міністерством культури і мистецтв України та Міністром культури Республіки Польща на 2003;2005 рр.

Відповідно до цього документу Україна та Республіка Польща домовились продовжувати і підтримувати співробітництво з метою розширення і підвищення якості та ефективності двосторонніх зв’язків у галузі культури та мистецтва, а саме:

1) продовжувати обмін художніми колективами у рамках міжнародних фестивалів, великих культурних заходів;

2) виступи ансамблів і артистів, а також експозиції виставок плануватимуться з огляду на територію проживання українців в Польщі та поляків в Україні;

3) сприятимуть організації безпосереднього співробітництва між драматичними, ляльковими та іншими театрами;

4) підтримуватимуть гастрольні виступи у Львові Театру ім. Юліуша

Остерви з Любліна із спектаклем «Дзяди» ;

5) сприятимуть участі театрів у міжнародних театральних фестивалях, які проходять в Україні та у Польщі (у міжнародному театральному фестивалі «Золотий лев» у Львові; у міжнародному фестивалі театрів ляльок «Різдвяна містерія» у Луцьку (2003 р.); у міжнародному театральному фестивалі «Контакт» у Торуні; у міжнародному театральному фестивалі «Театральні конфронтації» у Любліні; у міжнародному фестивалі Люблінські Віфлеєми" у Любліні (2003 р.); у міжнародному фестивалі дитячих театрів «Корчак» у Варшаві (2003 р.);

6) сприятимуть участі українських і польських виконавців та спостерігачів у таких міжнародних музичних конкурсах: Міжнародному конкурсі балету імені Сержа Лифаря у Києві; Міжнародному фестивалі «Київ-Музик-Фест» (сучасна композиторська творчість) у Києві; Міжнародному фестивалі сучасної музики «Контрасти» у Львові; Міжнародному конкурсі оперних співаків імені С. Крушельницької у Львові; Міжнародному конкурсі імені М. Лисенка у Києві; Міжнародному вокальному конкурсі імені Ст. Монюшка у Варшаві; Міжнародному конкурсі диригентів імені Г. Фітельберга у Котовіцах; Міжнародному конкурсі піаністів імені Ф. Шопена у Варшаві; Міжнародному фестивалі сучасної музики «Варшавська осінь» ;

7) сприятимуть проведенню виставок народного мистецтва, організації на території своїх держав майстер-класів народних майстрів, участі фольклорних колективів у міжнародних фестивалях, що проходитимуть в Україні і в Польщі;

8) у галузі кінематографії Сторони сприятимуть: безпосередньому співробітництву між кінематографічними установами, організаціями, спілками, товариствами, кіновиробниками та кіноархівами обох держав; обміну кінострічками на комерційних і некомерційних засадах; проведенню взаємних кінопоказів; участі кінофільмів та їхніх авторів, а також фахівців у міжнародних і національних кінофестивалях, які проводяться на території обох держав, згідно із статутами цих фестивалів.

З 29 листопада до 1 грудня 2009 року Міністр культури і туризму України Василь Вовкун перебував з робочим візитом в Республіці Польща.

30 листопада Міністр культури і туризму України Василь Вовкун та Міністр культури та національної спадщини Республіки Польща Богдан Здроєвський підписали Протокол про співробітництво між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури і національної спадщини Республіки Польща на 2009;2012 рр. З української сторони участь у переговорах також взяли Посол України в Республіці Польща Олександр Моцик та інші співробітники посольства, голова Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України Юрій Савчук, заступник начальника управління міжнародного співробітництва та міжсекторального партнерства МКТ Тетяна Білецька.

Під час зустрічі Міністри розглянули та попередньо погодили основні напрямки двосторонньої співпраці до 2012 року, зокрема, наміри щодо реалізації спільного проекту із застосування цифрових технологій у бібліотеках та музеях України, сприяння взаємній співпраці у галузі культури та мистецтва в рамках програми «Європейський стадіон культури — Україна-Польща. Культурна ідентичність», яка триватиме до 2012 року в рамках організації Чемпіонату з футболу Євро-2012, підтримка діяльності національних меншин у сфері культури на території обох держав, зокрема фестивалю української культури у м. Сопот.

Особливу увагу було приділено обговоренню докладного плану співпраці на 2010 рік, новим можливостям співробітництва в рамках зовнішньополітичної ініціативи ЄС «Східне Партнерство», перспективам реалізації двосторонніх і багатосторонніх проектів у царині культурної спадщини та можливостям обміну досвідом та найкращими практиками у сфері європейської інтеграції.

У 2010 році українська та польська сторони запланували реалізацію широкої програми заходів в рамках відзначення Року Шопена, причому значна частина з них відбуватиметься і на території України.

Обговорювалися питання відкриття у м. Києві пам’ятника Юліушу Словацькому та пам’ятника Михайлу Грушевському у м. Холм. Сторони обговорили також можливості реалізації у 2010 році спільних заходів із вшанування визначних дат, які мали місце в історії обох народів та демонстрували українсько-польське братерство зброї - 600-річчя Ґрюнвальдської битви та 90-річчя битви під Варшавою, відомої як «Чудо над Віслою». «Європейський стадіон культури — Україна-Польща» стартуватиме в наступному році в польському Жешуві та українському Львові.

Міністри двох країн визнали за необхідне вивчити широкі можливості реалізації спільних проектів в рамках ініціативи «Східне Партнерство», причому особливий акцент було зроблено на доцільності розробки проектів інвестиційного характеру, націлених на реабілітацію та активне сучасне використання спільної культурної спадщини українського та польського народів. Сторони погодилися щодо важливості залучення Білорусі в якості партнера в майбутніх багатосторонніх проектах «Східного Партнерства» та інших програм євроінтеграційного співробітництва.

Сторони дійшли згоди у складних питаннях повернення об'єктів культурної спадщини, що опинилися на території інших держав, сконцентрувати роботу на даному етапі на проведені спільних виставкових проектів, щоб дати можливість доступу до цих об'єктів широкій публіці в Україні та Польщі.

Окрему увагу було приділено сприянню обома Міністерствами реалізації культурних проектів на регіональному рівні, адже на сьогоднішній день існує близько 400 окремих угод про співпрацю між різними територіальними одиницями наших країн.

Згідно з Протоколом про співробітництво між Міністерством культури і туризму України та Міністром культури і національної спадщини Республіки Польща на 2009;2012 рр. Україна і Польща:

· сприятимуть культурному обміну між Україною та Республікою Польща, зокрема, реалізації культурних та мистецьких заходів за участі представників обох держав, обміну художніх колективів та візитам митців і представників культури у рамках міжнародних фестивалів, культурних заходів або на запрошення іншої Сторони.

· плануватимуть проведення культурно-мистецьких заходів з урахуванням особливостей територій компактного проживання українців в Республіці Польща та поляків — в Україні.

· сприятимуть налагодженню безпосередніх творчих контактів між драматичними та ляльковими театрами. В межах своїх фінансових можливостей підтримають гастролі у м. Львів театру імені Юліуша Остерви (м. Люблін).

· сприятимуть участі українських і польських театрів у міжнародних театральних фестивалях, що проходитимуть в Україні та в Республіці Польща.

· підтримуватимуть співробітництво між фахівцями в галузі культури і мистецтва, митцями та закладами культури, художніми колективами в рамках реалізації міжнародних проектів.

· підтримуватимуть різні форми співпраці у сфері образотворчого мистецтва між музеями, галереями та мистецькими центрами, а також надаватимуть сприяння в організації художніх виставок.

· налагоджуватимуть співробітництво у сфері літератури шляхом сприяння обміну письменниками України та Польщі та представлення літературного доробку (включаючи сучасну літературу) українського в Республіці Польща та польського в Україні. Підтримуватимуть ініціативу щорічних Зустрічей українських та польських письменників у м. Кременець (Тернопільська обл.), а також діяльність Капітули лаври Словацького.

· підтримуватимуть безпосередні контакти між школами мистецтв і вищими художніми навчальними закладами, в тому числі:

1. обмін групами учнів, студентів, а також вчителів і викладачів; у тому числі обмін учнівськими групами у рамках програми «Українсько-польський обмін молоді» ;

2. участь представників вищих художніх навчальних закладів у конференціях, семінарах, колоквіумах, сесіях, присвячених викладанню мистецтва і теорії мистецтва, що організовуються іншою Стороною;

3. взаємне інформування про мистецькі заходи (курси, конкурси, майстер-класи, фестивалі).

· сприятимуть реалізації проектів у сфері народної культури та мистецтва на території обох держав зокрема, організації виставок народного мистецтва, майстер-класів народних майстрів, реалізації проектів, спрямованих на збереження та популяризацію культурної спадщини на території обох країн та участі фольклорних ансамблів у міжнародних фольклорних фестивалях, що проходитимуть на території України та Республіки Польща.

· підтримуватимуть співпрацю у сфері діяльності музеїв, зокрема, надаватимуть підтримку діяльності літературно-меморіального музею Юліуша Словацького (м. Кремінець, Тернопільська обл.). З цією метою Сторони утворять Наглядово-координаційну раду музею Юліуша Словацького.

В галузі кінематографу сприятимуть:

1. безпосередній співпраці між інституціями, організаціями, спілками, товариствами митців, продюсерами та кіноархівами обох країн;

2. взаємному обміну кінострічками на комерційній і некомерційній основі;

3. організації взаємних кінопоказів;

4. участі кінофільмів, авторів кіносценаріїв, а також фахівців у галузі кінематографу у міжнародних і національних кінофестивалях, які проводитимуться на території обох країн, згідно зі статутами цих фестивалів, а саме:

а) в Україні:

— у Міжнародному Кінофестивалі «Молодість» ;

— у Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів «Крок» (м. Київ).

б) у Польщі:

— у Краківському кінофестивалі;

— у Міжнародному кінофестивалі «Любуське фільмове літо» у Лаґові;

— у Варшавському міжнародному кінофестивалі;

— у Міжнародному фестивалі мистецтва кінооператорів CAMERIMAGE у Лодзі;

— у Фестивалі польських художніх фільмів у Ґдині (у якості спостерігачів);

— у Вроцлавському фестивалі «Era Nowe Horyzonty» .

Також Україна та Польща домовились про сприяння розвитку безпосереднього співробітництва між бібліотеками, зокрема, між Національною парламентською бібліотекою України (м. Київ) та Національною бібліотекою Республіки Польща (м. Варшава).

Співробітництво між цими установами включатиме:

1. міжбібліотечний обмін книгами;

2. обмін професійним досвідом шляхом організації спільних семінарів і конференцій, спільних досліджень та обміну фахівцями.

Держави сприятимуть популяризації української книги в Республіці Польща та польської - в Україні шляхом участі Сторін у міжнародних книжкових ярмарках у містах Київ, Львів, Варшава, Краків та інших містах держав Сторін.

Важливим залишається розвиток співробітництва у сфері охорони та повернення культурних цінностей відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про співробітництво у справі охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей, підписаної у м. Варшава від 25 червня 1996 року.

Співробітництво продовжуватиметься в рамках Міжурядової українсько-польської комісії у справах охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей.

Планомірне здійснення заходів у цих напрямах, забезпечене підтримкою державних структур, сприятиме розвитку партнерських добросусідських відносин між Україною та Республікою Польща.

Договірно-правова база взаємин нашої держави з іншими країнами від початку будувалася на основі загальновизнаних норм поведінки у зовнішній політиці. Як засвідчило дослідження такої її складової частини, як українсько-польські угоди у сфері культури, цей процес буде продовжуватись і надалі.

2.2 Українсько-польське співробітництво в рамках Року Польщі в Україні та Року України в Польщі

Співробітництво в галузі культури між Україною та Польщею є одним з критеріїв визначення стану стосунків цих держав. Після вступу Польщі в ЄС ці стосунки змінились на краще. Найвизначнішим показником культурного співробітництва був «Рік Польщі в Україні» (2004) та «Рік України в Польщі» (2005).

Особливості польської культури не є широковідомими на рівні всієї України. «Рік Польщі в Україні» став однією з найбільших культурних подій, спрямованих на презентацію сучасної Польщі. Під час цієї події Польща була представлена в різних сферах — культура, наука, туризм, економіка, політика. Культурна презентація була досить різноманітною — література, фільми, книжки. Після цієї події велика кількість українців змогли краще зрозуміти традиції поляків їх менталітет та їхнє ставлення до українців.

Святкування Року Польщі в Україні відкрив офіційним візитом до Києва президент Польщі Алєксандр Кваснєвський. Саме йому належить ідея такого року, пан Кваснєвський висловив її під час візиту в Україну в червні 2003 року. Алєксандр Кваснєвський та його дружина взяли участь у відкритті виставки «Доба романтизму» в київській галереї Спілки художників України. Виставка репрезентувала твори молодих художників обох країн. «Цей рік слугуватиме різноплановій промоції Польщі в Україні: політичній, економічній, суспільній і культурній, щоб Україна могла якнайширше ознайомитися зі здобутками нашої країни, — сказав „Газеті“ директор Польського інституту в Києві Пйотр Козакевич. — Культура є одним із найважливіших і найбільш показових засобів промоції Польщі за кордоном, а така масштабна презентація її в Україні стане унікальною можливістю ознайомитися із доробком наших митців, у тому числі наймолодшого покоління».

Окрім офіційних установ, до організації Року Польщі в Україні долучилися також деякі політики, інтелектуали, митці та пересічні громадяни обох країн. У рамках урочистого відкриття Року Польщі в Донецьку, Києві й Одесі відбулися концерти камерного оркестру «Ауксо» під керівництвом Марка Мося за участю Януша Олейнічака, Міхала Урбаняка і Лешека Можджера. Проект мав назву «Проникнення» та презентував джазові напрямки сучасної музики [38, с. 104].

До цікавих культурних подій, пов’язаних із промоцією польської книги, належать презентації польських видавництв на форумі «Книжковий сад» у Києві та львівському Форумі видавців. Окрім того, готувалася до видання україномовна збірка текстів паризької «Культури», очолюваної Єжи Ґедройцем, на тему польсько-українських стосунків. У цю добірку текстів українською мовою було включено найважливіші статті паризького місячника, присвячені українській тематиці. Добірка складається з трьох частин, це: тексти на тему польсько-українських відносин авторів Чапського, Лободовського, Бачковського, Мєрошевського, Маєвського, Богдана Осадчука і «Декларація в українській справі» 1977 року; тексти на тему радянської України і сучасних українських проблем Лисяка-Рудницького, Лободовського, Бориса Левицького, а також тексти на теми культури [6, с. 24].

У київському Національному музеї презентувалися рисунки Бруно Шульца. Творчості цього письменника й художника було присвячено також фестиваль у Дрогобичі. На фестивалі, зокрема, представляли виставку «У бік Шульца», яка репрезентувала вплив його творчості на відомих польських художників Едварда Двурніка, Францішка Старовєйського, Ральфа Ольбінського та інших.

Виставки творів наймолодшого покоління польських художників тривали упродовж усього року.

Славетній постаті, яка єднає Україну та Польщу, було присвячено виставку «Ян Собєський в колекціях Львівського історичного музею», що відкрилася в обласному центрі. Експозиція включала ряд реліквій з фондів, які демонструвалися вперше. Це була своєрідна ілюстрація до життя та діяльності польського короля і полководця, який проводив успішні військові кампанії проти Туреччини, залучивши й українських козаків. Про ті буремні часи нагадують картина невідомого художника «Битва під Теребовлею», ряд живописних портретів шляхтичів, польські шоломи — відкритий бургіньот і крилатий шишак, турецькі шаблі та рушниці, ланцюгове ядро з-під Відня. Поруч можна було побачили листи Яна Собєського про необмеження прав купців на львівському ярмарку Агнєшки, про надання асигнувань у 6 тисяч злотих драгунського полку в Яворові, до речі, з печаткою та розпискою провіантового писаря на звороті про одержання зазначеної суми. Всі ці фрагменти — важливі символи спільної історії та боротьби проти іноземних поневолювачів.

Культурна акція стала своєрідним фіналом ряду заходів у рамках Року Польщі в Україні, проведених у львівському музеї. Велику увагу львівян привернули Дні Кракова, фестиваль Мазовше, виставка живопису Яцека Мальчевського, «Пластична панорама Львова Януша Вітвицького» .

Однією з найцікавіших подій, які розпочали святкування, стала прем'єра опери «Страшний двір» Станіслава Монюшка у Львівській Опері, яка відбулася 3 квітня. Режисер — Роберт Сколімовський, диригент — Януш Пшибильський.

10−16 травня львів'яни мали нагоду переглянути фільми Анджея Вайди «Попіл і діамант», «Усе на продаж», «Дантон», «Пан Тадеуш», «Весілля» тощо. Під час осіннього кінофестивалю «Молодість» у Києві відбулася широкомасштабна презентація польського кінематографа [6, с. 33].

У квітні у Львові концертувала відома польська піаністка Ева Поблоцька, лауреатка варшавського конкурсу ім. Ф. Шопена.

Польські музиканти Анджей Бауер та Кшиштоф Кніттель стали гостями львівського фестивалю «Контрасти» у вересні 2004. Відомий польський піаніст Януш Олейнічак дав концерт із українськими музикантами. Польська музика звучала також на джазовому фестивалі в Одесі. Українсько-польський джаз традиційно звучав у Львові під час Jazz bez… у грудні 2004.

Наприкінці року до Києва приїхала Варшавська національна опера.

Прем'єрою вистави «Коваль» Густава Марцінека розпочали свої гастролі у Рівному актори польського Сілезького театру ляльок «Атенеум», котрі відвідали це українське місто вп’яте. Цього разу їх глядачами стали учні початкових класів та дошкільнята, яких було забезпечено синхронним перекладом тексту п'єси.

Зарубіжні гості мали змогу також побачити і нову цікавинку своїх друзів із Рівненського лялькового театру — свіжу інсценізацію «Ще раз про Червону Шапочку». Долучилися до прем'єрних показів також артисти-лялькарі із Житомира — вони продемонстрували спектакль «Про добре чортеня». Під час творчого обговорення даних робіт вирішено, що ці українські театри-побратими візьмуть участь у традиційному фестивалі «Катовіце-2005», який пройде у в Польщі.

Девіз року Польщі «Польща та Україна разом у Європі» втілювали у життя під час зустрічей українських та польських письменників із читачами, на пленері молодих художників та фотографів у Криму та під час інших спільних проектах.

П’ятий фестиваль польської культури став цікавою можливістю для широкої презентації діяльності польських організацій в Україні як у сфері культури, так і освіти. У межах цього проекту мали нагоду до презентації польські осередки у Львові. Державну підтримку обох урядів отримали і програми, що займаються популяризацією фольклору, наприклад люблінська «Музика кресів». З ініціативи міністра культури Польщі Вальдемара Домбровського, були призначені стипендії Gaude Polonia для молодих творчих особистостей [38, с. 104].

Святкував рік Польщі в Україні також створений у Кракові Інститут книги, який оголосив 2004 роком бібліотек. Інститут планував в межах святкувань відкрити польську книгарню в Києві та українську в одному з польських міст, а також взяти участь у київському (серпень 2004) та львівському (вересень 2004) форумах видавців.