Переговорний процес 2007-2011. 
Саміти Україна-ЄС

ВСТУП Актуальність теми. Процеси державотворення в Україні на початку 1990;х призвели до виникнення нових питань щодо зовнішньополітичного курсу держави. Одним з цих питань є набуття Україною власної європейської ідентичності, яке дало поштовх до виникнення зацікавленості науковців, насамперед істориків та політологів, політичної еліти країни, концентруватися на питаннях розробки і наповнення концепцій українського місця в процесах європейської та євроатлантичної інтеграції, адже саме в них сформульовані ідеї та політичні програми, аналіз яких має виокремити суто індивідуальний шлях розвитку суспільства, який відповідав би соціально-політичному менталітету України, її національним особливостям.

Європейська інтеграція є пріоритетним питанням зовнішньої політики України з багатьох причин.

По-перше, через географічне розташування та наявність вже існуючого історичного фундаменту відносин. Таким чином, країни Європи є природними партнерами України.

По-друге, через загрозу нового розмежування Європи внаслідок «випадання» окремих країн із загальної парадигми розвитку, що і відображається останнім часом на економічному становищіЄС.

По-третє, наявне небезпечне відставання України від процесів розбудови сучасної Європи породжує перспективу погіршення економічного, геополітичного, соціального та її міжнародного становища. Просування України шляхом інтеграції в Європу означає глибоку політичну, економічну трансформацію, перетворення її на демократичну, правову, дієздатну державу з відповідними стандартами внутрішньої та зовнішньої політики. Таким чином, розробка програми з приєднання до ЄС слугує приводом та стимулом для розвитку України.

Однак, незважаючи на достатню вивченість цієї теми та очевидні переваги співробництва, має місце дискусія між прибічниками створення більш тісної взаємодії з ЄС та тими, хто проти. Визначення зовнішньополітичного курсу, спрямованого на європейську інтеграцію, не буде ефективним без дослідження та об'єктивного аналізу відносин між Україною та ЄС.

Все сказане вище і зумовлює актуальність дослідження теми даної курсової роботи.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження даної курсової роботи виступають процеси інтеграції, що відбуваються в сучасному світі.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми участі України в процесах європейської інтеграції.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному емпіричному розгляді відносин України та ЄС, розкритті передумов, перспектив та наслідків можливого розвитку цих відносин.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

— дослідження теоретичних аспектів інтеграційних процесів в Європі;

— оцінка стану інтеграційних процесів і економічної взаємодії ЄС та України;

— дослідження перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС.

Методологічною основою роботи є принцип об'єктивізму. Присутнє намагання уникати односторонніх, поверхово аргументованих оцінок. Способом уникнення цих упередженостей є використання аналітичного, порівняльного, описового та статистичного методів дослідження.

РОЗДІЛ 1. Переговорний процес 2007;2011. Саміти Україна-ЄС. Поточний стан та останні досягнення

1.1 Значення угоди та загальний стан переговорів. Порядок денний асоціації

Переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво були започатковані у березні 2007 року (у 2008 році сторони узгодили назву майбутньої угоди — Угода проасоціацію). 11 листопада 2011 року у Брюсселі відбувся завершальний двадцять перший раунд переговорів щодо укладення Угоди про асоціацію, у ході якого були узгоджені всі положення тексту Угоди.

Під час ході П’ятнадцятого Саміту Україна-ЄС (19 грудня 2011 р., м. Київ) лідери України та ЄС офіційно заявили про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію. 30 березня 2012 року у Брюсселі глави переговорних делегацій парафували Угоду.

Угода про асоціацію покликана забезпечити якісно новий, поглиблений формат відносин між Україною та ЄС. Вона стане унікальним двостороннім документом, який виходитиме далеко за рамки подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи. Угода не лише закладе якісно нову правову основу для подальших взаємин між Україною та ЄС, але й слугуватиме стратегічним орієнтиром для проведення системних соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС.

З укладенням Угоди відносини між Україною та ЄС будуть переведені на новий рівень — від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції. Важливим елементом Угоди є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Україна розглядає Угоду про асоціацію як важливий крок на шляху наближення в перспективі до наступного етапу — підготовки до вступу в ЄС.

Порядок денний асоціації (ПДА) — це новий практичний інструмент відносин Україна-ЄС, який був розроблений сторонами на заміну Плану дій Україна-ЄС відповідно до домовленостей, досягнутих в ході Паризького саміту Україна-ЄС.

ПДА був схвалений Радою з питань співробітництва між Україною та ЄС 16 червня 2009 р. в Люксембурзі і набув чинності 24 листопада 2009 р. шляхом процедури взаємного обміну нотами. Реалізація ПДА здійснюється на принципах спільної власності та спільної відповідальності за кінцевий результат.

Цей документ слугує орієнтиром для проведення реформ в Україні у процесі підготовки імплементації майбутньої Угоди про асоціацію. Реалізація Порядку денного асоціації дасть можливість розпочати виконання вже погоджених положень майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС ще до її укладення.

На відміну від Плану дій Україна — ЄС, який українська сторона здебільшого виконувала самотужки, ефективна реалізація спільного ПДА залежить, не в останню чергу, від глибшого залучення Євросоюзу до процесів реформування України та поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС.

Йдеться також про розширення кола секторальних діалогів між профільними міністерствами і відомствами України та підрозділами Європейської Комісії й агентствами ЄС, а також залучення практичного сприяння і допомоги ЄК та держав-членів ЄС до процесу системного законодавчого наближення України до Європейського Союзу та виконання інших пріоритетів ПДА.

Таким чином, ПДА виводить відносини України з ЄС з логіки Європейської політики сусідства як засобу стимулювання та здійснення реформ і започатковує механізм асоціативних відносин, який передбачає комплексне поглиблення діалогу з усіх сфер співробітництва, а також якнайширше залучення сторони ЄС до процесу наближення України до ЄС, в першу чергу в законодавчій сфері.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм Спільного комітету старших посадових осіб (Комітет ПДА). Перше засідання Комітету ПДА відбулося 26 січня 2010 р. в Києві. Комітет ПДА проводить регулярні зустрічі у форматі відеоконференцій.

На сьогодні головні зусилля сторін зосереджені на виконанні ПДА в цілому. Українська сторона на регулярній основі передає стороні ЄС інформацію щодо прогресу в імплементації пріоритетів ПДА (востаннє - 13 вересня 2012 р.). Бачення сторони ЄС щодо результатів імплементації ПДА подається, зокрема у щорічних звітах про імплементацію Європейської політики сусідства (останній був оприлюднений 15 травня 2012 р.).

Координація діяльності ЦОВВ з питань виконання ПДА здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

1.2 Статус виконання порядку денного асоціації на 2012 рік Аналіз економічної частини пріоритетів Порядку денного асоціації Україна-ЄС протягом листопада 2011 р. — травня 2012 р. вказує на помірний прогрес у секторальній інтеграції України до ЄС.

Більшість пріоритетів (42 із 48) експерти оцінюють як такі, що знаходяться в стадії виконання. Натомість як повністю виконані оцінено 3 пріритети, а також 3 пріоритети — як не виконані. Водночас необхідно наголосити, що не всі з тих пріоритетів, які знаходяться у стадії виконання можуть бути «виконані» за визначенням, оскільки частина з них передбачають тривання певного процессу співпраці з ЄС (наприклад, постійний обмін досвідом тощо). У випадку таких пріоритетів експертна оцінка стосувалася не стільки їх завершеності, скільки ефективності кроків із реалізації зазначеної мети.

Експерти відмічають помірний прогрес у реалізації переважної більшості пріоритетів.Насамперед деякий прогрес в імплементації економічної частини пріоритетів ПДА на 2011;2012 рр. відзначено у таких сферах, як:

— ѓ стратегічне управління державними фінансами;

— ѓ впровадження технічних регламентів щодо промислової продукції, стандартів та процедури оцінки відповідності;

— ѓ правила походження товарів

— ѓ санітарні та фітосанітарні заходи;

— ѓ державні закупівлі;

— ѓ спрощення торгівлі та митні справи;

— ѓ транспортній галузі;

— ѓ державної статистики;

— ѓ соціального співробітництва.

При цьому низка системних обмежень (політичного, законодавчого та інституційного характеру) гальмують прогрес у виконанні пріоритетів ПДА на 2011; 2012 рр. у таких сферах, як:

— ѓ антимонопольна політика;

— ѓ співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерні питання;

— ѓ державний внутрішній контроль та зовнішній аудит і контроль;

— ѓзаконодавство про товариства, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит.

Також експерти відмічають нерівномірний прогрес у таких сферах реалізації економічних пріоритетів ПДА, як:

— ѓ оподаткування;

— ѓ фінансові послуги.

Зокрема, по окремих питаннях, що належать до цих сфер відбувся помірний прогрес, натомість рівень виконання інших пріоритетів із цих сфер (зокрема, в оподаткуванні - протидія та боротьба з шахрайством і контрабандою підакцизних товарів, а у фінпослугах — покращення адміністративних спроможностей органів нагляду відповідно до міжнародних стандартів) був оцінений як незадовільний.

1.3 Саміти Україна-ЄС. Останні досягення саміту в Брюсселі 25 лютого 2013 року Проведення самітів Україна-ЄС відбувається на підставі статті 7 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, відповідно до якої «сторони проводять консультацій на найвищому політичному рівні у разі такої необхідності».

Засідання самітів проводяться за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії. Традиційно саміти відбуваються наприкінці кожного року почергово в Україні та Брюсселі.З часу започаткування практики проведення самітів Україна-ЄС відбулося п’ятнадцять таких зустрічей на найвищому рівні.

Зустрічі у рамках самітів надають сторонам можливість на найвищому рівні підбити підсумки співробітництва між Україною та ЄС за рік, що минув, визначити пріоритети взаємодії на найближче майбутнє, обговоритирозвиток ситуації в Україні та Європейському Союзі, а також узгодити позиції щодо актуальних міжнародних питань.

Усього відбулося 11 самітів. За результатами останнього саміту Україна-ЄС, який завершився 25 лютого 2013 в Брюсселі, керівники ЄС і президент України Віктор Янукович у спільній заяві підтвердили сподівання на підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між ЄС і Україною, як тільки будуть виконані всі попередні умови і буде очевидний прогрес у виконанні зобов’язань, взятих на себе Україною.

В цілому, політичний діалог з Європейським Союзом ведеться успішно, проте якихось наявних результатів досягнуто не було. За цей період Україна досягла успіхів у створенні стратегій та вдосконаленні законодавства, триває виконання порядку денного асоціації.

РОЗДІЛ 2. Текст угоди про асоціацію з ЄС

2.1 Цілі та принципи асоціації

Виходячи із загальних правил тлумачення міжнародних договорів, зміст поняття «асоціація» слід розкривати через тлумачення всієї сукупності норм Угоди.

Проте, як свідчить практика останніх десятиліть, застосування і тлумачення кожної з угод про асоціацію здійснюється з орієнтацією на acquis ЄС щодо відносин асоціації з третіми країнами. Таким чином, українській стороні слід бути готовою до того, що Угода про асоціацію буде встановлювати особливості відносин асоціації з Україною, що ґрунтується на вкорінених принципах і традиціях. Оскільки саме Україна наполягала, щоб «нова посилена угода» була саме угодою про асоціацію, то ЄС правомірно очікує, що українська сторона повністю усвідомлює зміст поняття «відносини асоціації» та готова їй слідувати. Насамперед, угоди про асоціацію є найбільш просунутим видом міжнародних угод, які ЄС може укладати з третіми країнами, — країнами, з якими ЄС готовий розвивати міцні тривалі союзницькі відносини, що ґрунтуються на взаємній довірі та повазі до спільних цінностей.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС розпочинається преамбулою та двома статтями, що визначають цілі асоціації та принципи, на яких ґрунтується Угода.

Ці положення встановлюють фундамент відносин асоціації та визначають той «дух», до втілення якого договірні сторони зобов’язуються прагнути при практичному застосуванні та тлумаченні всіх приписів Угоди.

Перша стаття Угоди містить два положення, перше з яких констатує, що угода запроваджує «асоціацію між Європейським Союзом і його державами-членами з одного боку та Україною — з іншого боку». У другому визначені цілі асоціації, реалізація яких покликана зміцнити відносини між Україною та ЄС у чотирьох вимірах:

1. ціннісному: поступове зближення між сторонами, що ґрунтується на спільних цінностях та близьких і привілейованих зв’язках, а також все більша участь України у сферах політичної діяльності, програмах і агенціях ЄС;

2. політико-безпековому: ведення посиленого політичного діалогу з усіх питань, що становлять взаємний інтерес сторін, а також підтримання миру та стабільності в регіональному та міжнародному масштабах на принципах ООН і ОБСЄ;

3. економічному: встановлення посилених економічних і торговельних відносин, що ведуть до створення поглибленої та всеосяжної ЗВТ, а також завершення перетворення України на функціонуючу ринкову економіку, насамперед — шляхом наближення законодавства України до законодавства ЄС;

4. правовому: зміцнення співпраці в галузі справедливості, свободи та безпеки з метою посилення верховенства права та поваги до прав людини й основоположних свобод.

Крім того, цей перелік є відкритим завдяки виокремленню такої цілі асоціації, як «створення умов для все більш близької співпраці в інших галузях, що становлять взаємний інтерес», внаслідок чого сторони можуть поширити відносини асоціації, по суті, на будь-яке питання. Тут важливо відзначити, що «посилений політичний діалог» ведеться «з усіх питань, що становлять взаємний інтерес»: це обмежує будь-які можливі тези про «втручання у внутрішні справи». Відносини асоціації ґрунтуються на логіці інтеграції, що передбачає прагнення держав спільно здійснювати свої суверенні повноваження (на відміну від традиційної для міжнародних відносин логіки абсолютного державного суверенітету).

Хоча Угода не встановлює жодної ієрархії цілей, перебіг переговорів і суспільна увага однозначно вказують на ключову роль економічної цілі - створення зони вільної торгівлі на основі наближення законодавства до стандартів ЄС як плацдарму для подальшої якомога більшої інтеграції України у внутрішній ринок ЄС. За відсутності згадки в Угоді перспективи членства України в ЄС досягнення саме цієї мети слугуватиме локомотивом інтеграції.

Друга стаття Угоди викладає систему загальних принципів, що упорядковані, як виглядає, за їх важливістю та ступенем юридичної обов’язковості:

1. «формують основу внутрішньої та зовнішньої політики сторін, а також є суттєвими елементами Угоди»: повага до демократичних принципів, прав людини та основоположних свобод і повага до верховенства права;

2. «також становлять суттєві елементи Угоди»: сприяння повазі до принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, а також боротьба з поширенням зброї масового ураження, пов’язаних матеріалів і засобів їхньої доставки;

3. «відносини сторін спираються» на принципи вільної ринкової економіки;

4. «центральними для посилення відносин сторін» визначені: верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності та тероризмом, сприяння сталому розвитку, ефективна багатосторонність.

Дотримання перших двох блоків принципів забезпечується правовим механізмом, що ґрунтується на понятті «порушення суттєвого елементу Угоди»: якщо таке має місце, то інша сторона має право у спрощеному порядку вжити заходів у відповідь на порушення, що можуть полягати в односторонньому призупиненні дії положень Угоди. Водночас принципово важливим для України (і новаторським для угод про асоціацію) є закріплення в Угоді зобов’язання сторін поважати принципи суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, послаблене наголосом на лише «сприянні поважати», що по суті нівелює правовий характер зобов’язання. Також звертає на себе увагу неодноразове наголошення в тексті Угоди важливості забезпечення сторонами верховенства права. Для цього є суттєві причини. У ціннісному аспекті верховенство права є головним інструментом консолідації демократії, оскільки, як засвідчив досвід, у тому числі всіх пострадянських країн, встановлення самої лише електоральної демократії не забезпечує ефективності та успішності розвитку держави. В інструментальному вимірі наповнення відносин асоціації реальним змістом здійснюється за допомогою організаційно-правових механізмів, що здатні діяти лише за умови практичного втілення верховенства права.

Таким чином, цілі асоціації повинні досягатися за допомогою інтеграційних механізмів, що ґрунтуються на принципах поваги до основоположних прав і свобод, плюралістичної демократії, верховенства права, вільної ринкової економіки на основі чесної конкуренції. Ігнорування цих принципів договірною стороною перетворює угоду на нежиттєздатний документ. Саме тому кожна угода про асоціацію передбачає процедури припинення її дії.

Отже, укладаючи Угоду про асоціацію, Україна заявляє про свою рішучість перейти в нову якість: від пострадянської країни, яка вимушена дотримуватися згаданих принципів під страхом бути ізольованою від цивілізованого світу, до країни — інтегральної складової цивілізованого світу, призначення якої полягає у вдосконаленні цих принципів і їх поширенні серед інших народів.

2.2 Структура і зміст угоди Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів.

У частині «Преамбула, загальні цілі та принципи"окреслюється підґрунтя, яке існує сьогодні для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких — створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної ринкової економіки, верховенства права, ефективному урядуванні тощо.

Частина «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та політики безпеки"містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У розділі визначені цілі політичного діалогу, ключовою з яких є запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. Серед інших цілей — поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони.

У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на міністерському та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії - співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

У частині Угоди «Юстиція, свобода і безпека» визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, насамперед зміцнення судової системи, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Одним з елементів співпраці є забезпечення належного рівня захисту персональних даних у відповідності до кращих європейських та міжнародних стандартів.

З метою управління міграційними потоками Угодою передбачається запровадження всеохоплюючого діалогу щодо ключових питань у сфері міграції, включаючи нелегальну міграцію, протидію торгівлі людьми тощо.

Окремі статті присвячені створенню належних умов для працівників, які на законних підставах працюють за кордоном.

Важлива увага приділяється забезпеченню мобільності громадян і поглибленню візового діалогу, зокрема шляхом запровадження безвізового режиму після виконання відповідних критеріїв, передбачених у Плані дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

Положеннями розділу передбачається поглиблення співпраці з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, незаконним обігом наркотиків, організованою злочинністю, тероризмом, а також розвиток співробітництва у сфері надання правової допомоги у цивільних та кримінальних справах.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ) є невід'ємною складовою Угоди про асоціацію і передбачає лібералізацію торгівлі як товарами, так і послугами, лібералізацію руху капіталів та до певної міри — руху робочої сили. Відмінною рисою ЗВТ Україна-ЄС є комплексна програма адаптації регуляторних норм у сферах, пов’язаних з торгівлею, до відповідних стандартів ЄС. Це дозволить значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар'єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки — європейських експортерів до українського ринку. Таким чином поглиблена та всеохоплююча ЗВТ має забезпечити поступову інтеграцію економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в т. ч. технічні бар'єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в т. ч. географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Частина Угоди «Економічне та секторальне співробітництво» містить положення про умови, модальності та часові рамки гармонізації законодавства України та законодавства ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки України та напрямків реалізації державної галузевої політики. 28глав цього розділу Угоди передбачають відповідні заходи у таких секторах як енергетика, у т.ч. ядерна, транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди дасть змогу, по-перше, забезпечити більш поглиблене виконання положень Угоди щодо зони вільної торгівлі, оскільки сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, а відтак усуненню нетарифних торговельних бар'єрів, а, по-друге, сприятиме інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного нормативного простору в переважній більшості секторів економіки та суспільного життя України.

Частина «Фінансове співробітництво» окреслює механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у т.ч. з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання. Крім цього, положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою попередження та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Відповідно до «Інституційних, загальних та прикінцевих положень» передбачається запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС після набуття чинності Угодою про асоціацію, зокрема створення Ради та Комітету з питань асоціації, Парламентського комітету з питань асоціації. З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства буде створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди буде впроваджений відповідний механізм моніторингу та врегулювання спорів, які можуть виникати у ході виконання Угоди.

У зв’язку з необмеженим терміном дії Угоди було передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду, у т.ч. що стосується її цілей протягом п’яти років від набрання нею чинності, а також у будь-який час за взаємною згодою Сторін.

Угода буде перекладена українською мовою та всіма мовами ЄС, а після її підписання всі тексти матимуть однакову юридичну силу.

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ПОВИННА ВИКОНАТИ УКРАЇНА За результатами 16-го саміту Україна-ЄС до України було висунуто неофіційний список з 19 пунктів, які мають бути виконаними до травня включно. Виконання цих пунктівдасть Україні можливість підписати угоду про Асоціацію в листопаді 2013 року.

Перелік 19 критеріїв від Єврокомісії (неофіційний) :

1. Виконання рекомендацій, визначених в остаточному звіті спостережної місії ОБСЄ/БДІПЛ щодо парламентських виборів в Україні

2. Подолання зафіксованих недоліків у проведенні парламентських виборів в Україні 28 жовтня 2012 року

3. Схвалення Виборчого кодексу України

4. Забезпечення збалансованого доступу учасників виборів до засобів масової інформації

5. Проведення повторних виборів в одномандатних виборчих округах, в яких не визначено переможця Перші п’ять пунктів переліку стосуються виборів, зокрема, виправлення тих зауважень, які були викликані парламентськими виборами від 28 жовтня 2012 року. Тобто, і другий пункт, і третій, і четвертий, і п’ятий є уточненням та розширенням першого. Така деталізація прописана з метою полегшення моніторингу процесу та виконання. Для того, щоб побачити, що вимагається зробити у пункті першому та другому, можна просто взяти перелік підсумкових зауважень спостережних місій щодо виборів і переглянути, що там вказано. Якісь з тих вимог більш суттєві, якісь менш. Зрозуміло, ніхто не очікує виконання всіх рекомендацій до травня, хоча б тому, що перевірити виконання багатьох з них можна буде тільки на наступних виборах. Але деякі речі, безумовно, можна зробити або, принаймні, почати робити. Щодо третього пункту, то тут будуть дискусії, оскільки у нас хоч і існує проект виборчого кодексу, зроблений за великого фінансового внеску ЄС, але не факт, що його треба приймати у існуючому вигляді, бо він вже дещо застарів. Але повернутися до розробки кодифікованого законодавчого акту потрібно. Мова йде саме про виборчий кодекс, хоча українська сторона стверджує, що може вистачити просто закону. Ну, це вже питання підходів, а не змісту. Головне, щоб було залучення всіх зацікавлених сторін до підготовки документу, особливо опозиції та громадянського суспільства, щоб цей документ відображав консенсус і був прийнятий надовго. Адже у нас, як правило, виборче законодавство приймає більшість під свої тактичні інтереси і нав’язує його меншості та всьому суспільству. Пункт четвертий вимагає, аби під час нових виборів не надходило скарг від опозиційних кандидатів щодо неможливості доступу до ЗМІ. Перевірити виконання цього пункту можна буде, звісно, тільки на наступних виборах. Пункт п’ятий стосується призначення виборів у тих округах, де результати визнали не дійсними. Зрозуміло, що провести вибори за три місяці неможливо, але потрібно хоча б продемонструвати кроки в цьому напрямку — Верховна Рада повинна ухвалити зміни до закону про вибори, передбачити бюджет на їх проведення, ЦВК — призначити дату та оголосити початок кампанії.

6. Вирішення питання політично вмотивованих вироків без зволікань Абсолютно очевидно, що цей пункт прямо стосується Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. На цю тему вже все сказано і, звісно, в ідеалі вони обидва мають бути звільнені. Не тому, що колись були чиновниками минулої влади, а тому що існує абсолютно чітке переконання в тому, що судові процеси над ними не відповідали жодним стандартам справедливого судочинства. В реальності мало хто очікує, що Тимошенко випустять у найближчі місяці, але, якби змінилася сама атмосфера суду над нею, якби судді перестали повністю солідаризуватися з позицією прокуратури, якби задовольнялися клопотання не лише обвинувачення, а й захисту, то це вже можна було б подати, як певний прогрес. Нинішня ситуація навколо депутата і захисника Власенка, на жаль, підтверджує, що влада лише поглиблює проблему, замість кроків у напрямі її розв’язання.

7. Швидке виконання рішень Європейського суду з прав людини Цей пункт частково теж стосується Тимошенко та Луценко, але до України взагалі є претензія щодо термінів виконання рішень Європейського суду з прав людини, тому треба показати позитивнудинаміку, яка б свідчила про повноту та швидкість виконання цих рішень щодо всіх громадян України.

8. Виконання рекомендацій Ради Європи стосовно умов утримання та медичної допомоги особам, що перебувають під вартою Цей пункт точно виник як реакція на скарги на здоров’яТимошенко та Луценко, а також скандальну атмосферу навколо надання їм медичної допомоги у місцях позбавлення волі. Безпосереднім поштовхом до актуалізації проблеми стало раптове вивезення Луценка до колонії після операції напередодні візиту комісара Фюле, який мав намір зустрітись з ним у Києві. Тобто виникло це рішення саме завдяки відомим особам, але стосується всіх, хто перебуває у колоніях та СІЗО. Наступні пункти, за словами експерта, — це вже конкретні реформи, зобов’язання щодо виконання яких Україна взяла на себе ще в 2009 році, в рамках Порядку денного асоціації. Саме їх реалізація, як наголошує він, з точки зору ЄС, свідчить про те, що Україна дійсно хоче стати частиною Європейського Союзу. Невиконання цих пунктів, продемонструє нещирість підходу української влади до наміру впроваджувати угоду.

9. Забезпечення належного впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, нового законодавства з питань адвокатури та створення Національного превентивного механізму проти тортур Цей пункт стосується вже прийнятих документів — КПК та законів про адвокатську діяльність. Ці документивважаються в Європейській комісії не ідеальними, але прогресивними, і тут треба продемонструвати їх вдалу імплементацію та широке застосування. Що стосуєтьсяНаціонального превентивного механізму проти тортур, то такий механізм вже втілюється, і треба лише пришвидшити цей процес і продемонструвати його в дії, адже за Україною закріпилася репутація країни, яка практикує тортури в місцях позбавлення волі і тимчасового утримання.

10. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про прокуратуру

11. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією Кримінального Кодексу України

12. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про «Вищу раду юстиції»

13. Перегляд у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закону про судоустрій та статус суддів Ці чотири пункти фактично стосуються реформи системи судочинства, як такої, що створює для України найбільші проблеми. Звісно, не йдеться про те, щоб за два місяці були відбулися кардинальні зміни. По цих чотирьох пунктах буде достатньо розробити відповідні законопроекти і надіслати їх до Венеціанської комісії, і, можливо, ухвалити їх у першому читанні, продемонструвавши залучення всіх політичних сил і реальний пошук консенсусу.

14. Вжиття кроків у реформуванні міліції

Цей пункт достатньо розмитий. Реформувати МВС — величезне завдання, але треба виправити помилку, коли плани реформ МВС розробляє сам МВС. Необхідне доручення Президента уряду щодо розробки комплексної програми реформ міліції із залученням до цього і опозиції, і громадських організацій, і аналітичних центрів. Потрібно запустити цей процес, показати що він пішов, і не фіктивно.

15. Реалізація конституційної реформи у відповідності до міжнародних стандартів Оскільки в Україні ще взагалі не сформувалася жодна концепція реформи Конституції і нема жодного консенсусу з цього приводу, то тут головне — не робити помилок. Тобто — жодних спроб непрозорого кулуарного внесення змін до Конституції, жодних маніпуляцій та намагань спроби прийняття конституційних змін в обхід парламенту, тобто унеможливити будь-які зміни Конституції у неконституційний спосіб. Цей пункт більше про те, чого не треба роботи, аніж про те, що треба.

16. Здійснення реформ, необхідних для підготовки до започаткування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі

По цьому пункту також найголовніше не ухвалювати законодавчихактів, які суперечать тексту Угоди про асоціацію та існуючим зобов’язанням у межах СОТ. Зокрема, лобістських та протекціоністських законів, характерних для нашого уряду і парламенту.

17. Забезпечення ефективної боротьби з корупцією Ця проблема настільки складна, що успіхом стало би внесення від імені уряду законопроектів, які реагували на вже виявлені проблемив нинішньому законодавстві. Наприклад, таким кроком могли бути зміни до закону про державні закупівлі, бо до останньогочасу ці закони тільки погіршувались у напрямку виведення в тінь максимальної кількості закупівель, зокрема здійснюваних державними підприємствами. Як свідчить практика, нині доступні обсяги інформації про держзакупівлі скоротились удвічі у порівнянні з минулим роком, і це однозначно сприймається як тріумф корупції.

18. Здійснення реформи системи управління державними фінансами, включаючи розширення повноважень Рахункової палати Цей пункт потребує внесення змін до Конституції і це питання зараз вже в процесі розробки — Конституційна асамблея вже розглянула це питання. Тепер слово за парламентом.

19. Вжиття рішучих дій для покращення ділового та інвестиційного клімату Тут йдеться про справжню дерегуляцію та боротьбу з корупцією, припинення практики створення штучних преференцій для бізнесу висопосадовців.

В цілому, можна наголосити, що Комісія схвалила проект рішення Ради ЄС про підписання та тимчасове застосування, а також про укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яке буде передано Раді для подальшого опрацювання. Комісія додала до цих двох пропозицій політичну заяву.

У заяві Комісії з нагоди схвалення пропозицій для Ради ЄС про підписання Угоди про асоціацію з Україною нагадуються висновки Ради закордонних справ ЄС щодо України від 10 грудня 2012 року, в яких виписані умови підписання угоди. Крім того, у заяві зазначається, що додаткові очікування стосуються покращення бізнес-клімату в Україні.

У заяві наголошується, що тепер час для української влади вирішити найважливіші питання для того, щоб зробити можливим підписання угоди, що, на думку Комісії, стане «історичним проривом» у відносинах України та ЄС.

саміт асоціація угода економічний

ВИСНОВКИ Відносини між Україною та ЄС зазнали значних позитивних перетворень в період з 1990;х по 2012 рік, Україна активно намагається залучитися до Європейської спільноти и вже внесла значний вклад в цю справу. Проте про реальний Вступ до ЄС говорити ще рано.

Макроекономічні показники свідчать про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику частку країн ЄС в експорті України та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС. а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.

Аналіз соціально-економічного розвитку України в 90-ті роки показує, що практично за всіма параметрами оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу країна мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за 10 років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери суспільства. Більше того, за рівнем соціально-економічного розвитку Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки посідала останні місця не тільки серед європейських країн, а й порівняно з багатьма країнами, що розвиваються. Відсутність громадського консенсусу щодо напрямів та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддаляє перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть змінити цю тенденцію кардинально.

Україна на сьогодні за досягнутим у цілому (саме в цілому, а не в окремих галузях чи виробництвах) рівнем економічного розвитку не може бути активним учасником найбільш зрілих форм міжнародних інтеграційних процесів у найрозвинутіших геоекономічних сегментах. За таких умов форсування входження країни в глобальні світогосподарські структури та особливо в структури Європейського Союзу завдало б суттєвої шкоди передусім самій Україні.

Модифікації потребує і політична програма, і система юстиції. Всі ці галузі треба гармонізувати та стабілізувати. На думку автора цієї роботи, політична програма по виконанню умов для парафування УА є позитивним моментом, проте після виконання цих умов треба переглянути рішення про вступ до Європейської спільноти згідно з новими умовами у майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Альтовский Е. Мировая внешняя торговля в 1998 — 1999 г. г. (обзор) // Внешняя торговля. — 1999 г. — № 4. — С. 33−34

2. Тодоров І. Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти: Монографія. — Донецьк: ДоННУ, 2006. — 268 с.

3. Козик В. В., Пайкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — 277 с.

4. Колосов А. Особенности иностранного инвестирования в Украине. // Бизнес-информ. — № 11. — 1998.

5. Кривонос Р. Інтеграція велить не квапитись і не впадати у відчай // Віче 1996. — № 12. — C.96−101.

6. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992. — 520с.

7. Максименко Є. Шляхи активізації залучення іноземних інвестицій в Україну // Фінанси України. — № 6. — 1998.

8. Мельник О. Відновлення економічного зростання та необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні // Економіка України. — 1999. — № 9.

9. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 191 с.

10. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко, С. Я. Боринець, В. А. Вергун та ін. — К.: Либідь, 1992. — 255 с.

11. Отрицательное сальдо сократилось до 52 млн.// Зеркало недели. — 2000.

12. Парфенова Л. Интеграция Польши с Европейским Союзом // Мировая экономика и международные отношения. — 1999. — № 4. — С. 75−80.

13. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. — К.: МАУП, 1999. — 104 с.

14. Рут, Франклін P., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 743 с.

15. Указ Президента України Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

16. Україна і ЄС. — Київ, 1997. — 8 с.

17. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть /А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. — К.: Либідь, 2002. — 470 с.

18. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: — К.: Знання, 2000. — 174 с.

19. Хахлюк А. Транспортно-транзитні проблеми пострадянських держав // Економіка України. — 1999 p. — № 9. — С 83.

20. Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина: Учеб. — СПб: СПбГУЭФ, 1997. — 480 с.

21. Ющенко В. Необхідність залучення іноземного капіталу — одне з найважливіших завдань для України // Вісник НБУ. — № 7. — 1999.

22. Марічка Набока «Україна-ЄС 2011: декларації та результати» 28.12.2011//Радіо свобода

URL: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24 436 435.html (дата звернення 30.03.2012)

23. Сайт МЗС України/Саміти Україна-ЄС

URL: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2820.htm (дата звернення 15.03.2012)

24. Сайт МЗС України/Відносини Україна-ЄС

URL: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2818.htm

25. Сайт Міністерства Розвитку та Економічної Торгівлі/Саміти Україна-ЄС

URL:http://www.me.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=89 987&cat_id=80 854 (дата звернення 28.02.2012)

26. Аналітична записка «Угода про асоціацію — цінність, яку можна втратити» зV Євроатлантичного Форуму «Україна та ЄС на порозі нової Угоди про асоціацію: вільна торгівля, енергетична безпека та демократія» (27.01.2012)