Забезпечення прихованості вимаршу, уникнення і зрив засідок

Реферат на тему:

Забезпечення прихованості вимаршу, уникнення і зрив засідок Прихованість — одна з запорук успішного виконання будь якої бойової операції. Тому під час пересування окупованою територією кожен партизанський підрозділ має приділити максимум уваги забезпечення прихованості свого вимаршу.

В першу чергу слід подбати про якомога краще маскування кожного партизана. Досягається це шляхом застосування камуфляжного однострою, фабричних та кустарних засобів маскування. При недостачі останніх слід пристосоувати наявну одежу та спорядження до місцевих умов щоб забезпечити маскування вояка. (Детальніше про індивідуальне маскування дивіться у статті «Індивідуальне маскування партизана»).

Як зазначалося вище партизанська група має уникати прокладання маршрутів через головні шляхи сполучення по яким відбувається інтенсивний рух військ та цивільного населення, великих населених пунктів з постійними крупними гарнізонамии ворожих військлісових галявин, лук, великих лісних доріг, виходів з лісів, відкритих дефіле, гірських перевалів та відкритих плато, полівмостів і бородів по яким віжбувається інтенсивний рух військ супротивника і цивільного населення. На це є декілька причин. Перш за все тому що в цих місцях концентрація ворожого війська є великою. По-друге супротивник веде стеження за подібними районами за допомогою всіх наявних засобів розвідки, в тому числі й повітряної. За будь яких обставин слід уникнути передчасної «засвітки» партизанського загону.

Найкращий час для здійснення вимаршу — світанок, вечір та сутінки. На світанку вранішні тумани та невелика кількість світла сприяють пересуванню групи. Як вранці так і ввечері місцеві предмети дають довгі тіні, які дають можливість ховатися. Оптимальний час пересування — до 10 годин ранку та з 5 годин вечора. При пересуванні в сутінках забороняється виходити на відкриті ділянки місцевості та з’являтися на вершині висот.

Мішані, та листяні ліси дуже добре укривають партизанську групу від стеження з повітря. Але багато в чому вибір маршруту ззалежить від обставин. Наприклад з одного боку густий ліс з великою кількістю природних перешкод забезпечує максимальну прихованість групи. З іншого боку видимість у таких ділянках також обмежена. До того ж розвідгрупи супротивника самі облаштовують засідки на такій території.

Партизанська група має подбати про приховання своїх слідів. Слід просуватися по грунтам, на яких сліди або не залишаються зловсім або щезають за невеликий проміжок часу як-от пильні дороги, дно річки, грунт вкритий галькою. І навпаки слід уникати сирих грунтів, боліт, берегу озера з вологим піском. Якщо є можливість слід замітати слід. Також партизанська група має привчитися ходити слід в слід. Навіть якщо супротивник знайде слід, він однаково не довідається про чисельність формування. Для деформації контуру слідів можна застосовувати спеціальні бахіли, які до того ж сприяють безшумній ході. За відсутністю таких можна пошити чохли з тканини або звірячого хутра.

Неабиякого значення має вміння партизан пересуватися по місцевості абсолютно безшумно. Кожен партизан мусить досконало володіти технікою безшумного пересування по місцевості.

Спочатку варто зупинтися на звичайній манері пересування. Як правило людина пересувається у повний зріст. При здійсненні довготоривалого маршу слід пересуватися у звичній для кожного манері, не допускаюи зайвої напруги ніг, не здійснювати непотрібних різких рухів. Слід дотримуватися ритмічного дихання. При зупинці варто зробити декілька вправ для розминання м’язів.

Пересування пригнувшись застосовується при пересуванні через місцевість, яка є частково відкритою та на якій можливий контакт з супротивником.

У всіх випадках потрібно дотримуватись безшумності пересування. Для цього слід просуватися не створюючи шуму при постановці ніг на землю та при подоланні перешкод. Слід звернути увагу на те що здійснює шум. Його видають сухі палиці, трухляві пеньки, шишки, сухе опале листя. При наступанні вони видають характерний звук, який можна поччути на досить великій відстані. При беззшумніх ходьбі крок має бути дещо коротшим, нога що виноситься вперед ставиться на землю на якій відсутні предмети, що видають шум. При пересуванні на короткі відстані нога спочатку ставиться на носок, а потім плавно переносити вагу тіла на всю ногу. При цьому зразу не слід переносити вагу тіла на ногу. При довготоривалому безшумному пересуванні такий спосіб не годиться — дуже стомлюються ноги. Тож краще спочатку ставити ногу на пятку, а потім плавно ставити на землю всю ногу. При здійсненні кроку слід спочатку варто обмацати носком черевика землю щоб переконатися у відсунтості сторонніх предметів. При цьому вага тіла залишається на опорній нозі. Якщо вони там є ви зможете їх заздалегідь відчути і відповідно підшукати інше місце для кроку. Якщо таке відсутнє, обережно відкинтье сторнні предмети від місця наступанні і здійсніть крок перенісши повністю вагу з однієї ноги на іншу.

Пересуватися слід на злегка напівзігнутих ногах. При ходьбі намагайтеся щоб зусилля здійснювалися за рахунок стегна, так ноги менше втомлюються. При персуванні по вязкому грунту слід персуватися якомга швидше щоб не давати ногам загрузнути. Ноги потрібно розставити ширше і ставати на всю ступню, якомога швидше виймаючи її. По можливосты одна рука маэ бути вільною для пыдстрахування.

При пересуванні через мілкі водні перешкоди ногу слід плавно опускати з носка, протягуючи її вперед у воді.

При пересуванні по високій траві слід високо піднімати ноги і ставити їх на землю з носка.

Іноді буває так що сама місцевість не дозволяє просуватися безшумно, а надто зимою, коли рипіння снігу під ногами може видати рух людини на місцевості. Для приглушення кроків можна застосовувати вищеззгадані бахіли або чохли з наявних матеріалів.

Просуваючись місцевістю жоден партизан не повинен якимось чином залишати ознаки своєї присутності. Не дозволяється зривати листя, ламати гілки, зсовувати з місця камені та пеньки. Під час привалів не слід залишати після себе будь які предмети: обривки одежі, недопалки, обгортки від їжі, ємності для напоїв, тощо. Будь які підручні матеріали, як-от жердини, палиці, гілки для вкриття наметів мають бути ретельно сховані або знищені.

Уникнення і зрив засідок Піші єгерські групи супротивника регулярно патрулюють окуповану територію, а також залучаються для вистежування й знищення партизан. Їхньою улюбленою тактикою є облаштування засідок на шляху слдіування партизанського загону. Уміло облаштована засідка у кращому випадку завдає суттєвих втрат у сосбовому складі партизанського загону і веде до зриву запланованої операціїу гіршому випадку весь партизанський загін гине. Тож кожен партизан в разі потрапляння у ворожу засідку мусить вміти діяти швидко й рішуче щоб врятувати себе та своїх побратимів по зброї.

Найкращий спосіб не зазнавати втрат від засідок — ВЗАГАЛІ НЕ ПОТРАПЛЯТИ У ЗАСІДКИ. На початку бойової операції командант має сам вирахувати на мапі місця можливого облаштування ворожих засідок. Це творчий процес. Командант мусить сам поставити себе на місце супротивника й подумати де б саме він на місці ворога облаштував би засідку. Слід уникати прокладення маршруту по місцевості де рельєф та місцеві умови обмежують маневри загону (ущелини, яри).

Слід зазначити що засідки також влаштовуються заздалегідь на обнові даних ворожої агентури. Тож необхідним запобіжним заходом є забезпечення всіх конспіративних заходів (активна контррозвідка, виявлення ворожої агентури, дотримання безпеки всіх видів зв’язку, тощо).

Між кожним вояком партизанського загону має утримуватися дистанція від 5 до 10 метрів. Це дозволить зменшити втрати серед бійців при застосуванні мін чи гранат. При пересуванні партизанського загону обов’язково має виділятися бойове охоронення, в склад якої бажано включати снайперів та кулеметників. Стежі мають обстежувати всі потенційно небезпечні місця де можливий контакт з супротивником, охороняти основну частину загону відь раптового нападу, а у випадку зустрічного бою прикривають її відступ. При перетині таких небезпечних місць як стежок чи доріг стежа має рухатися паралельно їм. Цим самим вони виходять у фланг ворожій засідці, яка розраховує на просування партизанського загону по дорозі. Проте майте на увазі що досвідчені єгері як правило захищають свої фланги стежами та мінмаи. Тож будьте вкрай пильним при підході на місце можливої засідки. Якщо стежа наштовхнулася на ворога, вона відкриває по ньому вогонь з усіх видів зброї і відходить. Зустрічний бій вкрай небажаний. Якщо з якихось причин ви помітили супротивника, а він вас не помічає - непомітно відступіть.

Дуже уважно вслуховуйтесь в оточуючі звуки та вдивляйтеся у місцевість. Ворожу засідку можуть видати зграя птахів, яка кружляє навколо певного місця і їхні тривожні голоси. Наприклад такі птахи як сорока і сойка завжди тривожно кричать при присутності людини. З іншого боку партизан має насторожувати характерна тиша на певній ділянці місцевості. Вдивляйтеся у оточуючу місцевість — ворога може видати випадково залишений ним слід чи який небудь предмет.

Якщо ж загін потрапив у засідку слід негайно відкрити сильний вогонь з усіх наявних видів зброї по виявленим вогневим позиціям супротивника, одночасно бігом на великій швидкості виходячи з зони обстрілу вперед. Максимально потрібно застосовувати гранати та дими. Ні в якому разі не атакуйте позицції супротивника в лоб — як правило ці місця заміновані. Якщо ви потрапили у засідку на дорозі - також не зістрибуйте на узбіччя чи у придорожні канави. Намагайтеся атакувати фланги й тил ворожої засідки. Це завдання в першу чергу покладається на тих, хто не потрапив у зону обстрілу ворожої засідки.

Якщо ворог припинив вогонь і розпочинає відступ ні в якому разі не переслідуйте його. Основний підрозділ модже підстраховувати ворожа стежа і партизани знову можуть потрапити у засідку.

Якщо вам вдалося успішно відбити ворожу засідку, зберіть поранених (якщо такі є) і негайнго покиньте терен. Не виключено що супротивник викликав артилерійський вогонь чи бойові гелікоптери. Змініть маршрут слідування.