Авторське право

Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Юридичний факультет Кафедра цивільно-правових дисциплін

Інтелектуальне право Контрольна робота Контрольна робота з інтелектуального права виконав студент 5 курсу, групи ЗЮП-51 юридичного факультету Харків — 2014

ВИРІШЕННЯ ЗАВДАНЬ Завдання 1

Видавництво «Мистецтво» у 1993 р. видало книгу «Україна. Путівник». Потім з’явилися ще два видання (1995 р.) українською та англійською мовами. Третє видання було здійснено уже в США. У 1994 р. великим тиражем було видано кишеньковий і настільний календарі та альбом «Мальовнича Україна». В усіх виданнях були використані фотографії відомих фотомайстрів.

Чи має місце порушення авторських прав у даному випадку?

Як оформляються відносини автора і видавництва?

1. Суб'єктом авторського права ст. 7 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон) визначає авторів творів, їх спадкоємців та осіб, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Авторські права поширюються також і на фотографічні твори що визначається п. 10 ст. 8 цього Закону («фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії»), а отже однозначно авторські права належать авторам фотографій. Таким чином, має місце порушення авторського права, у разі якщо право використання знімків не узгоджено окремими договорами, оскільки використання фото у описаних намірах не підпадає під дозвіл на вільне використання творів описаний у статтях 21−25 Закону.

2. Відносини автора і видавництва оформлюються згідно чинного законодавства. Основні положення описані у ст. 33 Закону, а саме:

1. Договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

2. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Завдання 2

Управління Південно-Західної залізниці доручило групі працівників підготувати до видання «Розклад руху приміських поїздів з вокзалів м. Києва». Упорядник розкладу руху поїздів зі станції «Дарниця» Іванченко звернувся до юриста за консультацією, чи можна вважати підготований до видання «Розклад» об'єктом авторського права. Водночас його цікавило, чи поширюється авторське право на підготовану ним брошуру, в якій викладені основні права та обов’язки пасажирів, які користуються приміським транспортом. Він має сумнів у цьому, оскільки брошура написана на основі чинного законодавства, а в Законі України «Про авторське право і суміжні права» йдеться про те, що офіційні документи, до яких належать закони, не є об'єктами авторського права.

Яке пояснення має бути надано з цих питань?

Які вимоги пред’являються до об'єкта авторського права?

1. Юрист мав пояснити гр. Іванченку те, що згідно п. 10 Закону, (розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis) розклад руху приміських поїздів не є об'єктом на який поширюється право власності.

Щодо зазначеної брошури, Закон прямо не визначає таку категорію творів як ті що охороняє авторським правом. У випадку якщо брошура підготовлена у рамках службового завдання, вона підпадає під категорію службового твору і в такому випадку авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору, а виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено договором чи законами.

2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей Об'єкт авторського права повинен відповідати таким вимогам:

а) мати творчий характер;

б) бути вираженим в об'єктивній формі.

Іншою ознакою твору як об'єкта авторського права є його об'єктивна форма, тобто будь-яке її вираження, доступне для оточуючих. Законодавець не вимагає, щоб твір був завершений [1, c. 420].

Завдання 3

Режисер П. у 1992 р. створив документальний фільм «Гітара tutta la forza». Проте фільм на екран не вийшов. Авторські права на твори, що використані у фільмі, режисер П. передав студії «Одеса», яка фінансувала виробництво фільму. Проте «Укркінохроніка» випустила фільм на екран, з певними змінами в сценарії. Режисер П. звернувся до суду Московського району м. Києва з позовом про порушення авторського права.

Наведіть Ваше рішення у цій справі.

П. 3 ст. 32 Закону визначає що за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

З наведеного можна стверджувати що позов гр. П. може бути задоволений лише у випадку коли згідно договору з студією «Одеса», використання іншими особами вказаного фільму було заборонене. У випадку якщо вказана обставина не була зазначена у договорі необхідним є з’ясувати наявність дозволу на використання документального фільму «Укрхронікою» від студії «Одеса».

Завдання 4

Львівське книжкове видавництво уклало з автором Коваленком договір про видання монографії «Історія Галичини». Рукопис одержав позитивні відгуки рецензентів. Але водночас були зроблені зауваження, з якими автор повністю погодився і висловив бажання внести в рукопис уточнення і доповнення. Видавництво надало автору на доопрацювання 4 місяці. Автор раптово помер. Видавництво звернулося до спадкоємців померлого з пропозицією доручити історику Артемову доопрацювати рукопис. Спадкоємці дали згоду.

Кого вважати автором випущеної у світ доопрацьованої монографії?

Які авторські права переходять у спадок?

1. Ст. 8 Закону визначається що об'єктом авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Так, рукопис згідно п. 1 цієї статті належить до об'єктів авторського права (літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру). Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.

Оскільки спадкоємці можуть скористатися майновими авторськими правами що переходять у спадок і могли укласти договір на доопрацювання з істориком Артемовим, то така монографія буде вважатися випущена у співавторстві.

2. Згідно ст. 29 Закону, майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину:

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

Завдання 5

Два автори створили малюнки, які були використані при випуску швейних виробів. Автори почали вимагати від адміністрації підприємства укладення з ними угоди на використання їхніх малюнків, посилаючись на те, що на всі твори, в тому числі створені в порядку службового завдання, авторське право належить самим авторам. Адміністрація відхилила вимоги авторів, вказуючи на те, що в трудовому договорі зазначено, що право на використання всіх творчих результатів праці авторів належить працедавцю.

Хто має рацію в цьому спорі?

Які права авторів службових творів?

1. В даному спорі частково мають рацію обидві сторони. Перш за все автори праві у тому що їм належить авторське право на службові твори. Тим не менш згідно п. 1 ст. 16 Закону даним авторам належать лише особисте немайнове право на службові твори. Працедавець же має рацію стосовно того що має право використовувати ці твори оскільки згідно Закону має на них виключне майнове право, оскільки інше не зазначено у трудовому договорі.

Тим не менш між працівниками та роботодавцем може бути досягнутий консенсус, оскільки за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

2. Згідно ст. 16 Закону, авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору.

Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

авторський право твір спадок Завдання 6

Патентне відомство отримало дві заявки. Заявнику пізніше поданої заявки було видано патент на корисну модель «Електронний кодовий замок». Щодо раніше поданої заявки на одержання патенту на винахід «кодовий замок з ємнісною пам’яттю» рішення ще не було прийняте. Автори раніше поданої заявки вважають, що технічне вирішення, подане у формулі корисної моделі, на яку вже видано патент, не нове, тому що повторює сукупність суттєвих ознак їх заявки. Відмінність полягає лише в назві окремих елементів, а не їх сукупності. Тому автори звернулися до патентного повіреного з проханням надати їм допомогу у підготовці заперечення. Власник патенту на корисну модель, дізнавшись про підготовку опротестування виданого йому свідоцтва, в листі до авторів раніше поданої заявки повідомив, що він працював над винаходом самостійно і зі змістом їхньої заявки не був ознайомлений, а відтак, його патент не підлягає анулюванню. Крім того, тотожність запропонованих вирішень виключена тому, що він подав заявку на корисну модель, а не на винахід.

В якому порядку можуть бути визнані недійсними видані патенти і яке рішення може бути прийняте в цьому випадку, зокрема при встановленні тотожності обох рішень?

Згідно ст. 33 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [5], патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Оскільки в ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначається що якщо винахід (корисну модель) створено двома чи більше винахідниками незалежно один від одного, то право на одержання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту, що означає що у разі встановлення тотожності винаходів пріоритет патентування має бути відданий винахіднику котрий подав заяву раніше.

Завдання 7

На Петриківському підприємстві Українського народного декоративного розпису майстром Шулікою була розроблена нова модель таці. У зв’язку із запуском моделі у виробництво виникло питання про необхідність забезпечення охорони прав підприємства та майстра-художника. Юридична фірма, до якої звернулося підприємство за консультацією, пояснила, що найкращим засобом охорони було б визнання цієї моделі промисловим зразком, тому що художньо-конструкторське вирішення зовнішнього вигляду виробу не має промислової придатності, оскільки передбачає ручний розпис кожного виробу. Проте, на думку юридичної фірми, третя особа все одно не зможе скористатися цією розробкою, яка є твором декоративно-прикладного мистецтва, і не зможе використати без згоди її автора, тобто майстра-художника.

Чи є обґрунтованою така консультація?

Наведена консультація є обґрунтованою. Перш за все, модель таці може підпадати під категорію промислового зразку, що наведено у ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» (об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб).

Так само обґрунтованою є заява про неможливість третьою стороною використання цього виробу без дозволу, оскільки вказаний виріб визначається Законом як об'єкт авторського права (твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо) та може бути віднесеним до службових творів і закріплює відповідні немайнові та майнові права за автором та роботодавцем.

Завдання 8

Працівники технологічної лабораторії НДІ сільського господарства Іванченко та Артем'єв у встановленому законом порядку були визнані авторами винаходу — нового засобу одержання отрутохімікатів, що був розроблений під час роботи в лабораторії. До суду надійшли позови від завідувача лабораторії Колесника та співробітника цієї ж лабораторії Ворони, які порушували питання про включення їх у число співавторів винаходу. У позовній заяві Колесника зазначалося, що ним як завідувачем лабораторії здійснювалося загальне керівництво всіма дослідами, які завершилися створенням нової технології одержання отрутохімікатів. У позові Ворони зазначалося, що саме він підказав Іванченку та Артем'єву головну ідею нової технології, а також здійснив велику роботу з пошуку та аналізу аналогів винаходу, результати якої він передав відповідачам.

Чи підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги?

Згідно ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [5], винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносяться зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. А отже, за взаємною згодою Іванченко та Артем'єв могли додати Ворону та Колесника як авторів.

Тим не менш, Ворона та Колесник не приймали прямої участі у розробці а згідно п. 4 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Завдання 9

Електромонтер Новиков запропонував вдосконалення до електричної схеми пресу. Ця пропозиція не давала економічного ефекту, але знизила небезпеку виробничого травматизму.

Чи має Новиков право вимагати визнання його пропозиції раціоналізаторською і виплати винагороди?

Цивільний кодекс України (далі ЦК) у ст. 481 визначає раціоналізаторською пропозицію, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Оскільки рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми, то можна вважати що пропозиція є раціоналізаторською.

Ст. 484 ЦК визначає що автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана, отже Новиков має право вимагати винагороду.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від особи, якій ця пропозиція подана. Право автора раціоналізаторської пропозиції на заохочення традиційно розглядається як майнове право. Проте за змістом ст. 484 ЦК України заохочення авторові раціоналізаторської пропозиції не обов’язково має бути майновим. Єдина вимога до заохочення, застосовуваного до автора раціоналізаторської пропозиції, є вимога про добросовісність такого заохочення.

Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і підприємством і не може бути менше: 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції; 2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Завдання 10

Інженер одного з відділів державного підприємства та старший майстер подали заявку на раціоналізаторську пропозицію. У прийнятті пропозиції було відмовлено на тій підставі, що інженер заводу відповідно до положення про раціоналізаторську діяльність на заводі не може бути автором таких пропозицій. Крім того, за два роки до цього тотожний пропозиції винахід був опублікований в журналі «Наука и жизнь». Не погодившись з відмовою, співавтори подали скаргу, в якій зазначили, що раціоналізаторська пропозиція виходить за межі функціональних обов’язків інженера і що впродовж 4 місяців ця пропозиція використовувалася на практиці і дала економію та суттєво покращила умови і безпеку праці.

Яке рішення має бути прийняте за скаргою?

Які вимоги щодо раціоналізаторських пропозицій та порядок їх кваліфікації?

1. Цивільним законодавством України не визначається перелік осіб які не можуть проводити раціоналізаторську діяльність.

Автором раціоналізаторської пропозиції може бути лише фізична особа незалежно від її віку, правосуб'єктності, громадянства тощо. Важливо також зазначити, що авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути не лише працівники підприємства, якому пропозиція подана, а й інші особи, які не перебувають з підприємством у трудових чи цивільно-правових відносинах., а отже положення про раціоналізаторську діяльність на заводі яке вказує що інженер не може бути автором таких пропозицій є незаконним і скарга є повністю вмотивованою. При наявності ефективності від використання раціоналізаторської пропозиції здійснюється розрахунок доходу (прибутку). У випадку одержання іншого позитивного ефекту від використання раціоналізаторської пропозиції (покращання якості, екологічних характеристик тощо), що засвідчується у відповідному документі, здійснюється його оцінка. В обох випадках враховуються умови договору між автором (співавторами) та підприємством [1, c. 449].

Отже, за поданою заявою має бути встановлений факт використання раціоналізаторської пропозиції, її авторство і в залежності від цього задоволення чи відхилення вимог.

2. По-перше, пропозиція має містити технологічне (технічне) або організаційне рішення. Рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми. Раціоналізаторська пропозиція не може зводитись лише до постановки технологічної або організаційної проблеми.

По-друге, запропоноване рішення має стосуватися будь-якої сфери діяльності особи, якій пропозиція подана. Вирішувати питання про те, чи стосується пропозиція сфер діяльності її адресата, слід на основі фактично здійснюваних особою видів діяльності, незалежно від того, чи зазначені ці види діяльності в установчих або реєстраційних документах особи, якій пропозиція подана. Такий висновок ґрунтується на принципі універсальної правосуб'єктності юридичних осіб (ст. 91 ЦК України). Виняток становлять лише юридичні особи зі спеціальною правосуб'єктністю (банки, фінансові установи тощо). Вбачається, що не може вважатись сферою діяльності особи та діяльність, яка здійснюється нею неправомірно, наприклад, без отримання ліцензії чи іншого спеціального дозволу, якщо їх отримання є обов’язковим за законодавством України. Відповідно, раціоналізаторська діяльність у сферах протиправної діяльності не може отримати правову охорону, оскільки це суперечить основним засадам цивільного законодавства України.

По-третє, пропозиція має бути визнана особою, якій вона подана. Конкретні юридичні форми визнання раціоналізаторської пропозиції законом не визначені. Це, наприклад, може бути рішення компетентного органу чи наказ повноважної посадової особи. Рішення по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству. З урахуванням умов, існуючих на конкретному підприємстві (велика чисельність працюючих, територіальна роз'єднаність, відокремленість тощо), керівник підприємства може надати право прийняття рішень по пропозиціях деяким керівникам підрозділів (цехів, будівельних управлінь тощо).

Завдання 11

Державне підприємство «Укрмед» звернулося до господарського суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності про встановлення власника свідоцтва № 111 на знак для товарів і послуг. 01.01.1997 позивач подав до Держпатенту України заявку про реєстрацію знаків для товарів і послуг «Укрмед», якій було присвоєно № 001. У заявці назва заявника зазначена — ДП «Укрмед». 01.09.1998 Петров О. О. звернувся з клопотанням до Науково-дослідного центру патентної експертизи Держпатенту України про зміну назви заявника з Державного підприємства «Укрмед» на фізичну особу Петров О. О. 30.09.1998 Держпатент України прийняв рішення про державну реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № 001 на ім'я Петрова О. О., на підставі якого було видане свідоцтво № 111 від 01.01.1999.

Яке рішення може прийняти господарський суд?

Керуючись положеннями ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Листом Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку)» та спираючись на положення ст. 5 вказаного закону, а саме:

Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника, а також зміни щодо скорочення переліку товарів і послуг;

Заявник може вносити до заявки зміни, пов’язані зі зміною особи заявника, за умови згоди зазначених у заявці інших заявників. Такі зміни може за згодою всіх заявників вносити також особа, яка бажає стати заявником, суд розглядаючи даний позов може прийти до задоволення позовних вимог ДП «Укрмед», оскільки гр. Петров О. О. не є первинним заявником на встановлення власності товарів і знаків, а тому не має права подавати клопотання про зміну найменування заявника і відповідний перехід до нього прав на знак товарів і послуг.

Завдання 12

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піка» звернулося до господарського суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності, третя особа — Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», про визнання свідоцтва України № 004 на знак для товарів і послуг недійсним повністю. 01.03.1998 позивач подав заявку № 0022 на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг «Марка». 01.07.1998 ТОВ «Обрій» подало заявку № 0033 на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг «Марка». 01.12.1999 знак позивача за заявкою № 0022 було зареєстровано і видано свідоцтво України № 145. Рішенням господарського суду від 01.10.2000 свідоцтво України № 145 на знак «Марка» з пріоритетом від 01.03.1998, власником якого є позивач, визнано недійсним повністю. Постановою апеляційного господарського суду від 01.02.2001 рішення господарського суду залишено без змін. Згідно з прийнятим рішенням відповідач вніс до Держреєстру відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва № 145, про що здійснив відповідну публікацію. Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2002 ухвалу апеляційного господарського суду і рішення господарського суду скасовано, позов про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 145 залишено без задоволення.

Розв’яжіть спір.

Керуючись п. 5 ст. 6 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [6], а саме: Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Згідно умови задачі, зауваження та заперечення після проведення експертизи знаків для товарів і послуг не виникли, заява не відкликалась, а отже не було фактичних підстав до анулювання свідоцтва. Згідно цього вважаю неправомірним рішення Державного департаменту інтелектуальної власності щодо визнання недійсним повністю свідоцтва № 145 та вважаю за доцільне повністю відновити свідоцтво.

Завдання 13

Компанія «Космет» звернулася до господарського суду з позовом до компанії «СІК», третя особа — Державний департамент інтелектуальної власності МОН України (Департамент), про дострокове припинення дії на території України міжнародної реєстрації № 777 знаку «mario france» для товарів та послуг. Відповідно до положень Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків французька компанія «СІК» зареєструвала в Міжнародному бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності знак для товарів і послуг «mario france» щодо класів 03, 04 Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків. Згідно з довідкою Департаменту правова охорона знаку «mario france» діє на території України у повному обсязі з 01.08.1995. Відомості про початок дії правової охорони цього знаку були опубліковані в Україні 01.09.1996. За результатами дослідження англійської контори патентних повірених відповідач не використовує в Україні зареєстрований знак, товари класів 03, 04 МКТП з позначеннями «mario france» не вироблялись і не ввозились в Україну. Доказів добросовісного використання знаку «mario france» в Україні або невикористання з незалежних від відповідача причин відповідач не надав. Позивач має намір використовувати в господарській діяльності знак, схожий зі знаком «mario franee».

Вирішіть спір.

Однією з умов припинення дії свідоцтва, ст. 18 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначає те, що знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг. Протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є:

· обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством;

· можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва.

Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.

Оскільки знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака, то знак «mario france» в Україні можна вважати таким що не використовувався.

Так як відповідач не навів поважних причин з яких знак не використовувався, суд має задовольнити клопотання про дострокове припинення дії на території України міжнародної реєстрації № 777 знаку «mario france» для товарів та послуг.

Завдання 14

В інтересах групи грузинських підприємців Антимонопольна служба Грузії звернулася до Антимонопольного комітету України із заявою, в якій зазначила, що підприємці Грузії мають право на використання назви місця походження товару «Боржомі» при виробництві і реалізації мінеральної води з Боржомських джерел, та просила провести дослідження українського сегмента ринку мінеральної води із назвою «Боржомі». Перевірками було встановлено, що декілька підприємств України без дозволу власника ліцензії чи уповноважених ним осіб для маркування своєї продукції - штучно мінералізованої води — використовували на етикетках назву «Боржомі» (типу боржомських вод). Вони тут же наводили порівняльні характеристики виробленої ними води і води із Боржомських джерел.

1. Як слід кваліфікувати цю ситуацію?

Чи є порушення у діях українських виробників штучно мінералізованої води?

Хто і яке повинен винести рішення у цій справі?

Складіть проект рішення.

1,2. У разі випуску товарів, що позначені колективною торговельною маркою, але не відповідають єдиним якісним чи іншим загальним характеристикам, в обіг чинність знака може бути достроково припинена повністю або частково.

ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містить норм, які б визначали правовий режим колективної торговельної марки. Це дає підставу зробити висновок, що під поняттям «об'єднання осіб» не варто розуміти суб'єктів права на колективну торговельну марку.

П. 2 ст. 5 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає можливість реєструвати як знаки торговельних марок, так і інші позначення.

Крім того, одним із досить вагомих об'єктів інтелектуальної власності є географічне зазначення походження товарів.

Об'єктами прав на географічне зазначення походження товарів є позначення, що вказують на походження товарів. У цивільному обороті часто місце походження товару має значний вплив попиту на нього. На це можуть бути різні причини: вміння виробників, їх майстерність, що визначають якісні характеристики виробу, природні умови географічного місця походження товару, які також певним чином впливають на якісні чи інші характеристики товару. Нарешті, це може бути просто зазначення країни, в якій цей товар вироблено.

В Україні зазначення походження товарів охороняються Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» [3, c. 620], об'єктами яких є просте і кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводить споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлене законом. Обсяг його охорони визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням, а отже в діях українських підприємців можна побачити порушення при маркуванні продукції.

3. Таким чином, господарський суд має прийняти рішення про заборону використання назви місця походження товару «Боржомі» при виробництві і реалізації мінеральної води підприємствами України без дозволу власника ліцензії чи уповноважених ним осіб для маркування своєї продукції. Крім того суд у цьому випадку в порядку, має постановити рішення про відшкодування моральної шкоди, з визначенням розміру відшкодування та відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права.

4.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61 022,

тел. приймальня (057) 705−14−50, тел. канцелярія 705−14−41, факс 705−14−41

____________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя господарського суду при секретарі судового засідання за участю представників сторін:

позивача ;

відповідача ;

Господарський суд Харківської області ґрунтуючись на акті № 71 Антимонопольного комітету України про встановлення факту порушення на використання назви місця походження товару та відповідно до Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про авторське право і суміжні права» та ст. 431−432 ЦК України ВСТАНОВИВ Що внаслідок звернення Антимонопольної служби Грузії до Антимонопольного комітету України із заявою, в якій зазначалося, що підприємці Грузії мають право на використання назви місця походження товару «Боржомі» при виробництві і реалізації мінеральної води з Боржомських джерел, та проханням провести дослідження українського сегменту ринку мінеральної води із назвою «Боржомі». Перевірками Антимонопольного комітету України було встановлено, що декілька підприємств України без дозволу власника ліцензії чи уповноважених ним осіб для маркування своєї продукції — штучно мінералізованої води — використовували на етикетках назву «Боржомі» (типу боржомських вод), про що було складено Акт № 71. Крім того був встановлений факт використання неправдивих даних, оскільки виробники підробок наводили порівняльні характеристики виробленої ними води і води із Боржомських джерел на етикетках. Виходячи з цього суд ВИРІШИВ Стягнути з підприємств-порушників на користь підприємств Грузії, які є власниками права на використання назви місця походження товару:

1) відшкодування збитків, завданих порушенням зазначеного права в сумі 90 000 грн.;

2) відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням зазначеного права в розмірі 45 000 грн.

Суддя К. О. Прядка СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. [текст] Станом на 1 травня 2012 р. / За заг. ред. В. В. Богатиря — К.: «Центр учбової літератури», 2012. — 1024 с

2. Підопригора О. А. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. — 624 c.

3. Харитонов Є.О. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2008. — 761 с.

4. Закон України «Про авторське право і суміжні права» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; закон від 23.12.1993 № 3792-XII — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3792−12

5. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; закон від 15.12.1993 № 3687-XII. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3687−12

6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; закон від 15.12.1993 № 3689-XII — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3689−12

7. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; закон від 15.12.1993 № 3688-XII. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3688−12

8. Конституція України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

9. Наказ Держпатента України «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» [Електронний ресурс] / Держпатент України; наказ від 28.07.1995 № 116. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0276−95

10. Указ Президента «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» [Електронний ресурс] / Президент України; указ від 18.09.1992 № 479/92. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/479/92

11. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України, закон від 16.01.2003 № 435-IV. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435−15/ed20140101