Ліварне виробництво

ВСТУП Ливарне виробництво є однією з основних заготівельних баз машинобудування. В усіх галузях машинобудування та приладобудування використовуються литі заготовки. Литтям одержують заготовки практично будь-якої складної конфігурації з мінімальними припусками на обробку різанням, високими службовими властивостями. Основним напрямком удосконалення і розвитку виробництва машин є розширення використання відомих і створення нових технологічних процесів, що дозволяють зменшити витрату матеріалів і енергії, знизити витрати праці, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці, усунути шкідливий вплив на навколишнє середовище і, в кінцевому рахунку, підвищити якість і ефективність виробництва. У виробництві литих заготовок для деталей машин і приладів значне місце займають так звані спеціальні способи лиття: по виплавлюваних моделях, в керамічні форми, в кокіль, під тиском, відцентрове лиття, електрошлакове лиття та інші, що дозволяють отримати відливки підвищеної точності, з чистою поверхнею, мінімальними припусками на обробку, а іноді і повністю виключають її, з високими службовими властивостями. Технологічні процеси одержання відливок цими способами в порівнянні з литтям в піщані форми відрізняються меншою матеріалу і енергоємністю, меншими трудовитратами, дозволяють істотно поліпшити умови праці і зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище. Ці процеси, як правило, здійснюються на автоматизованих чи автоматичних ливарних установках та лініях. Удосконалення та розробка нових технологічних процесів, підвищення якості та ефективності виробництва повинні ґрунтуватися на вивченні суті, і використанні закономірностей фізико-хімічних процесів, що відбуваються при підготовці ливарної форми до заливання, заповненні її розплавом, затвердінні і охолодженні відливки.

1. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ВАТ «Мотор Січ»

Сьогодні ВАТ «Мотор Січ» — одне з провідних підприємств у світі з розробки, виробництва, ремонту та сервісного обслуговування авіаційних газотурбінних двигунів для літаків та гелікоптерів, а також промислових газотурбінних установок. Підприємство розташоване на південному сході України в місті Запоріжжя. Входить в Союз виробників нафтогазового обладнання.

За станом на 2010 р. ВАТ «Мотор Січ» виготовляє і супроводжує в експлуатації 55 типів і модифікацій двигунів для 61-го виду літаків та гелікоптерів.

В 2011 ВАТ «Мотор Січ» придбало в Білорусі «Оршанський авіаремонтний завод» та уклало угоду з холдингом «Вертолеты России» згідно з яким протягом п’яти років запорізька компанія буде поставляти до Росії до 270 двигунів щорічно.

Біографія підприємства почалася в 1907 році. До грудня 1915 на ньому вироблялися сільськогосподарські механізми та інструменти, виконувалися різні види механічної обробки, відливали чавун і мідь. У грудні 1915 акціонерне товариство «Дюфлон, Костянтинович і К°» («Дека») викупило завод і змінило профіль його виробничої діяльності.

У листопаді 1916 р. був зібраний перший шести-циліндровий двигун рідинного охолодження «Дека» М-100.

З цього часу на заводі освоїли виробництво і тривалий час випускали широку гаму поршневих двигунів: М-6, М-11, М-22, М-85, М-86, М-87, М-88, АШ-82ФН, АШ- 62ІР, які не поступалися, а в ряді випадків перевершували кращі світові аналоги того часу. У 1953 р. на заводі почали виготовляти реактивні двигуни РД-45, РД-500, що поклали початок наступу ери газотурбінних двигунів. Представниками нового покоління з’явилися турбогвинтові двигуни АІ-20 (1957 р.) і АІ-24 (1962 р.) конструкції А. Г. Івченко, різні модифікації яких експлуатуються досі.

1.1 Продукція підприємства

Авіадвигуни для літаків:

- Турбореактивні двоконтурні: АІ-25, АІ-25ТЛ/ТЛК/ТЛШ, МС-400, Д-36, Д-436T1/T2, Д-436−148, Д-18Т, Д-436ТП, АІ-22, АІ-222 ?25, АІ-222−25Ф

— Турбовентиляторними: Д-27

— Турбогвинтові: АІ-20, АІ-24, ТВ3−117ВМА-СБМ1

Авіадвигуни для гелікоптерів:

- Турбовальні: ТВ3−117ВМ, ТВ3−117ВМА, Д-136, ВК-1500ВМ, ВК-1500ВК, ВК-2500, ТВ3−117ВМА-СБМ1 В, АІ-450

Допоміжні силові установки:

- Газотурбінні двигуни АІ-8, АІ-9, АІ-9 В, АІ9−3Б, АІ-450-МС

Наземні газотурбінні двигуни:

- Д-336−½/2 потужністю 6,3 МВт

— АІ-336−½ потужністю 8 МВт

— АІ-336−1/-2−10

Газотурбінні електростанції:

- «Мотор Січ ЕГ-1000»

— ПАЕС-2500, ЕГ-2500Т

— «Мотор Січ ЕГ-6000»

— «Мотор Січ ЕГ-8000»

Окрім виробництва авіаційної та наземної техніки підприємство виготовляє широку номенклатуру товарів народного споживання, які необхідні кожному: в побуті, для малого та середнього підприємництва, сільського та присадибного господарства, а також активного відпочинку.

Двигуни внутрішнього згоряння, комплектуючі:

— двигун «Мотор Січ МС- 10П»

— двигун «Мотор Січ Д -250»

— двигун «Мотор Січ Д- 70Д»

Агротехніка:

— мотоблок «Мотор Січ МБ- 4, 05»

— мотоблок «Мотор Січ МБ- 8»

— візок «Мотор Січ ТС-1»

— адаптер «Мотор Січ АД- 2В»

— адаптер «Мотор Січ АД- 3В»

— картоплесаджалка «Мотор Січ КС-1У»

— картоплесаджалка малогабаритна «Мотор Січ КСМ- 1В»

— картоплекопач «Мотор Січ ДО-1У»

— картоплекопач вібраційно-грохотний «Мотор Січ КВГ -1В»

— комплект для посадки та збирання картоплі

— окучник «Мотор Січ ВІН -2»

— борона «Мотор Січ БН- 1»

— механізм поворотний «Мотор Січ УУМП -2»

— рама навісна універсальна «Мотор Січ РНУ -1В»

— плуг ПН- 1В

— плуг оборотний «Мотор Сiч ПО- 1В»

— розрихлювач «Мотор Січ РН- 1»

— культиватор фрезерний «Мотор Січ КФ -1С»

— набір для землепашних робіт «Мотор Січ НЗ -2»

— косильний агрегат КА- 1В

— агрегат косильний «Мотор Січ КА- 3С»

— косарка роторна «Мотор Січ КРН- 2С»

— насос побутовий відцентровий «Мотор Січ НБЦ -1В»

— мотокультиватор «Мотор Січ МК- 5С»

— мотокультиватор «Мотор Січ МК -6 -А»

— кормодробилки

— плужок для підгортання овочевих культур «Мотор Січ ПООК -1»

— плужок універсальний ручний «Мотор Січ ПУР -1В»

Рушійні установки:

— колонка поворотновідкидна КПО- 60

— мотор човновий підвісний ПЛМ-40Е Мотопили:

— бензопила «Мотор Січ МС- 270»

— бензопила «Мотор Січ МС- 370»

— бензопили «Мотор Січ МС -470», «Мотор Січ МС -475»

— електропила «Мотор Січ ЕП -2000 -1»

— верстати заточні «Мотор Січ С3- 150», «Мотор Січ С3 -150 -1»

Сепаратори:

— маслоробка побутова електрична «Мотор Січ МБЕ -6»

— сепаратор «Мотор Січ -100−15»

— сепаратор «Мотор Січ -100−18»

— сепаратор «Мотор Січ -100−19»

— сепаратор «Мотор Січ СЦМР -80»

— сепаратор «Мотор Січ-500»

Товари для дому:

— м'ясорубка «Мотор Січ 1МЧС -1»

— м'ясорубка «Мотор Січ 1МАС -1»

— м'ясорубка «Мотор Січ 2мАС- 1"-сувенірна

— соковижималка «Мотор Січ СБА -1С"-сувенірна

— соковижималка «Мотор Січ СБА -1»

— соковижималка «Мотор Січ СБЧ -1»

— лампа паяльна бензонасосна «Мотор Січ ЛПБ -0, 15В»

— лампа паяльна «Мотор Січ ЛП -0,5»

— лампа паяльна «Мотор Січ ЛП- 1,0»

— лампа паяльна «Мотор Січ ЛП- 2»

— лампа паяльна «Мотор Січ ЛП- 3»

— примус туристичний «Мотор Січ ПТ- 2»

— примус туристичний «Мотор Січ ПТ- 3»

— обігрівач інфрачервоний побутовий «Мотор Січ ОІБ-2С»

— апарат нагрівальний побутової «Мотор Січ АНБ -1С»

— санки дитячі «Мотор Січ III -2 -860»

— товари для автолюбителів:

— набір ключів «Мотор Січ НК -1»

— деталі випускних систем автомобілів

Інші товари:

— бензоріз абразивний «Мотор Січ МБА-300»

— газонокосарки «Мотор Січ ГК- 500- 2», «Мотор Січ ГК- 500- 3»

— ключі трубні КТР -1, КТР -2

— ключі універсальний

1.2 Взаємозв'язок ливарного цеху з іншими цехами заводу На багатьох підприємствах відповідно до технологічного процесу випуску продукції організовуються виробничі підрозділи, що формують його інфраструктуру, тобто склад його виробничих підрозділів (ділянок відділень, цехів), форми їх побудови, розміщення, зв’язку.

На багатьох підприємстві виділяють дві найбільш важливі складники: основне виробництво, що охоплює усі процеси, безпосередньо пов’язані з випуском готової продукції, і допоміжне, яке включає про оцесы матеріального і технічного обслуговування основного виробництва.

Виробництва-це більші в порівнянні з цехами підрозділи, які створюються на великих підприємствах, де необхідно об'єднати декілька однорідних або взаємозв'язаних цехів.

У свою чергу основне і допоміжне виробництва діляться на цехи, відділення, виробничі ділянки, робочі місця.

Одним з виробництв ВАТ «Мотор Січ» є двигунобудівним, до якого входить ливарний цех № 610.

В ливарному цесі виготовляють відливки, які майже завжди потребують механічних, хімічних та інших обробок.

Для цього деталі потрібно направляти в інші цехи, якщо в ливарному цеху не передбачені потрібні відділи обробок відливок.

Якщо ливарний цех не володіє потрібними відділеннями для повного виготовлення продукції для досягнення високих економічних показників вироблення ливарної продукції, що потрібно на багатьох підприємствах, потрібно забезпечити взаємозв'язок ливарного цеху з такими цехами:

— цех-склад

— цех регенерації матеріалів

— інструментальний цех

— складальний цех

— випробовувальний цех

— транспортний цех тощо При цьому потрібно забезпечити дешевий та швидкий зв’язок між цехами, що може підвищити економічні показники виробництва.

Цей зв’язок розраховується при проектуванні виробництва, обдумується певними спеціалістами та існує між ливарним цехом № 610 та іншими цехами, що забезпечує якість, швидкість, вигідність вироблення двигунів.

1.3 Структурна схема підприємства Схема 1.1-Структурна схема підприємства

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА ДІЛЬНИЦІ

Для виготовлення продукції необхідно організувати роботу працівників. Для цього можуть розробляти проекти організації праці.

Проектування організації праці на виробничій ділянці має свої особливості. Це пов’язано з тим, що:

— йдеться про організацію праці певної групи робітників, тобто про організацію колективного трудового процесу. Отже, необхідне використання таких систем робочих місць та їх обслуговування, які забезпечували б ритмічність виробництва, синхронне виконання окремих виробничих операцій робітниками, високі техніко-економічні показники в роботі всього колективу, орієнтацію на кінцевий результат працю

— багато елементів організації праці відносяться не до конкретного робочого місця, а ділянці і навіть цеху в цілому (обслуговування робочих місць, умови праці тощо)

— організація праці на виробничій ділянці багато в чому визначає організацію праці на конкретному робочому місці

Тому, якщо в організацію праці на робочому місці входило вирішення таких питань, як вибір виду робочого місця, його оснащення і планування, раціоналізація прийомів і рухів, організація обслуговування знарядь праці, створення сприятливих умов праці, то у зміст організації праці на ділянці, крім перерахованих вище, входять і ряд інших, що випливають з колективної форми праці. Серед них можна виділити:

— розподіл робіт і планування завантаження робочих ділянки.

— правильна розстановка робітників відповідно їх спеціальності, кваліфікації, технології виробництва.

— організація раціонального взаємодії між робітниками на ділянці, а також з цеховими службами, які виконують функції обслуговування.

— вибір раціонального режиму праці та відпочинку в умовах великих індивідуальних відмінностей робітників, що працюють спільно.

— організація низового керівництва в бригаді, на ділянці, і ряд ін.

Чим вище рівень ієрархії об'єкта проектування, тим менша глибина опрацювання окремих приватних елементів організації праці: при проектуванні організації праці на ділянці, наприклад, прийоми і методи праці не аналізуються з такою ж ретельністю, як при проектуванні організації праці на робочому місці.

Якщо розглядати вдосконалення організації праці в історичному розрізі, то звертає на себе увагу така обставина: починали з організації праці на робочому місці, а потім перейшли до ділянки і навіть цеху. Така послідовність виправдана системним підходом, оскільки рішення багатьох питань на одному рівні ієрархії визначено рішенням завдань, що стоять на більш високому рівні ієрархії.

Слід мати на увазі, що виробничий ділянка може бути побудований по-різному, а звідси встають різні завдання вдосконалення організації праці.

Ділянка може бути побудована за технологічним принципом, коли на певній виробничої площі зосереджені верстати одного технологічного призначення. Як правило, на цих ділянках немає тісної взаємодії між робітниками, обумовленого технологією виробництва. Зовсім інша ситуація на ділянках, побудованих за предметним принципом. Забезпечення чіткої взаємодії робочих в часі і в просторі, синхронізація виконання часткових трудових процесів стає однією основних задач проектування організації праці.

Перед проектуванням організації праці на виробничій ділянці ставить свої завдання його організаційну побудову і рівень розвитку використовуваного виробничого обладнання. Виходячи з цього особливо виділяють організацію праці на конвеєрі, на потокової лінії, на автоматизованій лінії і в умовах функціонування виробничої дільниці як гнучкої виробничої системи (ГВС.).

Для організації праці також можуть використовувати керуючу систему та стимуляцію оплатами та штрафами.

2.1 Структура виробничої дільниці

Схема 2.1 — Структура плавильної виробничої дільниці

2.2 Призначення структури виробничої дільниці в технологічному процесі відливки Дотримання технологічного процесу виготовлення відливок сприяє:

— зменшенню кількості браку

— покращення якості відливок

— зменшенню витрат матеріалів

— зменшенню часу виготовленню відливок

— збільшенню показнику ефективності використання робочого часу

— збільшенню ефективності роботи працівників

— зменшенню витрат енергії

— покращенню економічних показників підприємства тощо Тому потрібно дотримуватись технологічного процесу виготовлення відливок.

Для організації та стимулювання працівників виробництва до дотримання технологічного процесу може використовуватись структура виробничої дільниці.

Структура виробничої дільниці являє собою схему організації виробництва, або план керування виробництвом, який дозволяє на різних рівнях керівників сприяти покращенню показників виробництва відливок, завдяки дотриманню певних правил.

2.3 Організація бюро технічного контролю Система технічного контролю (об'єкти контролю, контрольні операції, їх послідовність, технічне оснащення, режими, методи, засоби механізації та автоматизації.), що є невід'ємною частиною виробничого процесу, розробляється одночасно з проектуванням технології виготовлення технічних пристроїв службою головного технолога підприємства або відповідними проектно-технологічними організаціями за участю відділу технічного контролю (ВТК).

Об'єктами технічного контролю є: вступники матеріали, напівфабрикати на різних стадіях виготовлення, готова продукція, засоби виробництва, технологічні процеси та режими, загальна культура виробництва.

Можна виділити наступні функції технічного контролю: контроль за якістю і комплектністю виробів, облік і аналіз повернень готової продукції, дефектів, шлюбу, рекламацій, попередження браку і дефектів у виробництві.

Виконавцями контрольних операцій є: відділ технічного контролю.(ВТК), представники головного металурга, технолога, енергетика, механіка, виробничі робітники.

ВТК незалежний від служб підприємства у питаннях визначення якості готової продукції і підпорядкований директору підприємства. Він самостійно проводить остаточну приймання готової продукції, приймально-здавальні випробування, контролює закінчену продукцію цехів. Операції ВТК є невід'ємною частиною технологічного процесу. Вони розробляються відділом головного технолога, узгоджуються з ВТК і фіксуються в технологічних картах.

Головні завдання ВТК — запобігання випуску (поставки.) підприємствами продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов, затвердженим зразкам (еталонам.), проектно-конструкторської та технологічної документації, умовам поставки та договорами, а також зміцнення виробничої дисципліни і підвищення відповідальності у всіх ланках виробництва за якість продукції.

Відповідно до завдань ВТК реалізує наступні функції:

Контроль якості продукції ВТК проводить за такими головними напрямами: контроль технічної документації та технологічних процесів, забезпечення надійності прийнятих виробів, рекламаційну робота, застосування засобів вимірювань, дотримання метрологічних правил приймання.

Продукцію серійного і масового виробництва піддають приймально, періодичним випробуванням настановної серії.(першої промислової партії), званим кваліфікаційними, продукцію одиничного виробництва-тільки приймально. Порядок і обсяг пріємосдаточних випробувань не стандартні: вони вказуються в нормативній документації на продукцію, а результати відображаються в супровідній документації до продукції.

Випробування настановної серії (першої промислової партії.) виробляє виробник за участю розробника, замовника (основного споживача) та представників органів Держстандарту. За їх результатами комісія приймає рішення про закінчення процесу освоєння продукції і можливості серійного виробництва, а якщо показники якості виявляються нижче передбачених, то комісія дає рекомендації щодо вдосконалення виробничого процесу, встановлює термін усунення виявлених недоліків та проведення повторних випробувань.

Для оцінки можливості виробництва продукції на експорт проводяться випробування зразка.(зразків.) виробів серійного і масового виробництва. Дозволом на виготовлення продукції для експорту служить затверджений міністерством акт комісії, яка проводила випробування. Неодмінною умовою, при цьому є наявність повністю відпрацьованого комплекту технологічного процесу, технологічної документації, повного комплекту передбаченого обладнання, устаткування, засобів вимірювань, кваліфікаційного складу робітників, які забезпечують випуск продукції для експорту зі стабільними показниками якості.

Постійно діюча комісія цеху за якістю не рідше разу на місяць аналізує всі випадки браку, повернення деталей, вузлів, агрегатів і вносить свої пропозиції, спрямовані на виключення повторних дефектів.

Всі дефекти, виявлені в процесі виготовлення і обробки виробів, необхідність додаткових доробок продукції та результати проведення цих робіт фіксуються в діючих документах підприємства.

Для обліку та усунення дефектів використовуються такі документи: первинні облікові документи дефектів; сигнальний листок; карта дефекту.

Первинні облікові документи дефектів, виявлених у процесі виготовлення та відпрацювання виробів,-це журнал обліку результатів контрольних операцій по технологічному процесу, журнал обліку і підготовки результатів випробувань на підприємстві, акт дефектації виробів після випробувань, відомості дефектів, виявлених при натуральних випробуваннях, зауваження з випробувальних полігонів та ін.

Сигнальний листок служить для реєстрації та контролю за усуненням дефектів, якщо проведення додаткових робіт і централізований контроль можливі без дозволу керівництва підприємства.

Карта дефекту призначена для реєстрації та контролю за усуненням дефектів, якщо на проведення додаткових робіт і централізованого контролю необхідно дозвіл керівництва підприємства.

Контроль за усуненням дефектів здійснюється за сигнальними листками, які оформляють у ВТК, в процесі виготовлення-технологічним бюро цеху, в процесі відпрацювання-особами, відповідальними за проведення випробувань. Первинно оформлені сигнальні листки направляють у відділ підприємства, який займається питаннями якості, де вони розглядаються і класифікуються за видами причин, що викликають дефекти, і направляються в підрозділи-виконавці.

Строк та порядок проходження документів встановлюються в стандартах підприємства. Постійно діюча комісія з якості докладно розбирає рекламації, що надійшли за минулий період, уточнює правильність визначення робочими комісіями причин відмови та повноту запропонованих заходів щодо їх виключенню, стверджує терміни і виконавців заходів.

Технічний контроль і випробування дозволяють не тільки встановити, чи відповідає продукція висунутим до неї вимогам, але дають інформацію для управління якістю продукції.

Забезпечення заданого рівня якості продукції також значною мірою визначається метрологією.

Керівник організації повинен забезпечити необхідні умови для виконання працівниками ВТК своїх повноважень.

Робоче місце працівників ВТК рекомендується організувати в окремому приміщенні., забезпечити сучасною оргтехнікою., технічними засобами зв’язку.

Керівнику організації рекомендується організовувати для працівників Відділу систематичне підвищення кваліфікації і перевірку знань.

Відділ технохімічного контролю якості буде здійснювати свою діяльність у взаємодії з іншими підрозділами підприємства., відділом продажу., відділом маркетингу., асортиментним комітетом., начальником технологічного цеху та виробництва.

Працівники ВТК у своїй діяльності керуватимуться політикою в сфері якості., цілями і завданням у сфері якості., законами та іншими нормативними правовими актами за якістю продукції., стандартами., санітарними та іншими вимогами до продукції.

2.4 Основні методи контролю відливок У ливарному виробництві можуть застосовувати: контроль попередній, що включає перевірку властивостей шихтових і формувальних матеріалів, якості виготовленої модельної і технологічного оснащення ливарні, а також виконання окремих стадій технологічного процесу одержання відливків (виготовлення форм і стрижнів, складання форм при їх підготовці до заливання і т. д.); контроль виконавчий, що полягає в прийманні отриманих відливків. З урахуванням вимог, записаних у технічних умовах, відливки сортуються на групи: придатні, дефектні, що підлягають виправленню; брак, який не підлягає виправленню, направляється на переплавку.

Щоб визначити, в яку з цих груп слід направити відливок, в ливарних цехах застосовують такі методи контролю відливків: візуальний, при якому 100% відливків піддаються огляду неозброєним оком або за допомогою лупи, яка дає збільшення до 30 разів; контроль для виявлення на поверхнях відливків дрібних тріщин і раковин, який здійснюється спеціальними методами магнітної, люмінесцентної або кольорової дефектоскопії; контроль для виявлення внутрішніх дефектів у відливках за допомогою рентгенівських і гамма-променів, а також ультразвуковим методом.

Контроль відливок — процес по виявленню дефектів виготовленої продукції.

Відливки, оглянуті в блоках, спрямовуються на обрубку і зачистку, після чого знову пред’являються на контроль.

При контролі зовнішнім оглядом обрубаних відливків перевіряється їх зовнішній вигляд, відповідність ливарному кресленням і можливість виправлення окремих дефектів додаткової механічною обробкою (зачистка, заварка, рихтування). Для деталей, що мають незначні дефекти, визначається допустимість цих дефектів за технічними умовами (кількість раковин, їх діаметр, глибина і місце розташування).

При контролі зовнішнім оглядом не виробляється повної перевірки геометричних розмірів відливків; зазвичай перевіряється тільки довжина і максимальна товщина відливки, а також викривлення (лекальної лінійкою по прямих кромок). Відливки, розміри яких не виходять за межі встановлених допусків, направляються на наступні операції.

Не всі, однак, дефекти лиття можна виявити зовнішнім оглядом: такі дефекти, як внутрішні раковини, рихлоти, неоднорідність матеріалу виявляються тільки за допомогою спеціальних методів контролю.

Для контролю внутрішніх дефектів лиття застосовуються люмінесцентний спосіб і просвічування відливків рентгенівськими променями. Перший спосіб полягає в тому, що чисту (іноді протравлену) деталь промивають в сильно рухомий рідини, наприклад, в гасі, а потім покривають порошком окису магнію або кварцовою борошном. Оброблена таким чином деталь промивається, сушиться обдуванням стисненим повітрям і опромінюється в світлі кварцової лампи. Всі нещільності матеріалу, що виходять на поверхню,-тріщини, рихлоти, окисні полони,-в які проникла легко рухлива рідина з порошком, яскраво світяться і стають чітко видимими. За результатами люмінесцентного контролю відливки, що мають дефекти понад допустимі, відбраковуються, а придатні направляються на остаточний контроль або (особливо відповідальні відливки) на контроль рентгенівськими променями.

Просвічування відливків променями рентгена виявляє всі внутрішні дефекти литва, в тому числі і дефекти, що не виходять на поверхню відливки.

Як правило, рентгенівським просвічуванням в ливарних цехах широко користуються при доведенні ливарної технології. Всі перші відливки рекомендується просвічувати рентгенівськими променями з тим, щоб переконатися в задовільному стані матеріалу відливка і відсутності внутрішніх дефектів, особливо рихлот.

На остаточний контроль направляються відливки, які пройшли всі види операційного контролю. При остаточному контролі перевіряються геометричні розміри відливків, зазначені в ливарному кресленні; одночасно проглядаються контрольні свідоцтва і встановлюється придатність даної партії відливків по хімічним складом, механічними якостями матеріалу, рентгенівському і люмінесцентному контролю.

Деталі, відливаються методом точного лиття з жароміцних сплавів, мають здебільшого досить складну форму, при якій перевірка розмірів універсально-вимірювальними інструментами дуже ускладнена, а іноді і неможлива. У серійному виробництві для контролю розмірів відливків необхідно проектувати спеціальну вимірювальну оснастку: калібри, скоби, шаблони, індикаторні прилади. Застосування такої оснастки полегшує умови обов’язкового стовідсоткового контролю лиття по геометричних розмірах і набагато прискорює процес контролю.

Для перевірки точного лиття по геометричних розмірах можуть застосовувати наступні вимірювальні інструменти і пристосування: мікрометри, штангенциркулі, рейсмуси, універсальні індикаторні стінкоміри, лекальні лінійки, набори щупів і мірних плиток, контрольна плита, ділильна головка і набори призм.

Так, як лопатка турбіни експлуатується в умовах високих температур, навантажень, тиску тощо, а також з інших причин, вона повинна бути дуже якісною. Тому для контролю її якості потрібно застосовувати найточніші методи контролю.

Відливки, придатні для остаточного контролю, пропускаються в механічну обробку і здаються в механічний цех або на склад лиття.

відливка ливарний цех продукція

3. ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ВІДЛИВКИ До основних матеріалів отримання відливки методом лиття по витоплювальним моделям відносяться:

— модельна маса

— вогнетривка суспензія

— шихтові матеріали або готовий сплав

3.1 Модельна маса На сьогоднішній день існує розробка парафіно-стеаринової модельної маси під назвою «Paracast», яку можна використати для виготовленні моделей даної відливки.

Paracast має порівняно невелику усадку, що дозволяє використовувати його для виготовлення відливок високої якості. Також він має низьку температуру плавлення, що ускладнює умови зберігання, транспортування, складання модельного блоку, але дозволяє швидко витопити модельний склад з оболонки, економити на електроенергії тощо.

Модельну масу марки Paracast відносять до модельних мас класу 44В2. Модельні склади класу 44В2 виробляють на основі штучних восків і смол, з додаванням твердого наповнювача, зокрема, ультрадисперсного порошку полістиролу в кількості від 29 до 33% (за масою). Відмінною рисою даних модельних складів є їх низька схильність до утворення в моделях дефектів усадочного походження і висока точність форми моделей.

Істотним недоліком даних модельних складів є їх висока в’язкість в рідкому стані, що робить їх практично не регенерованими (одноразовими). Крім цього перегрів розплаву модельного складу в процесі його приготування чи регенерації нерідко призводить до необоротного збільшення схильності модельного складу до утворення тріщин у моделях. Причому ця величина перегріву (температура перепалив) для деяких марок модельних складів перевищує температуру запресовування модельного складу в прес-форму всього на 20… 30? C.

У деяких модельних складах даного класу використовують твердий, легкоплавкий наповнювач, частинки якого, при відносно невисокому перегріві розплаву модельного складу, плавляться, коагулюють і випадають в осад.

Висока в’язкість рідких модельних складів даного класу робить практично неможливим їх використання в обладнанні, де подача пастоподібного модельного складу до прес-формі здійснюється за пастопроводам.

Модельні склади даного класу, централізовано виробляють підприємства Німеччини, Англії, Нідерландів, США та деяких інших країн.

Модельна маса марки Paracast виготовляється у Німеччині фірмою Deumex за секретною технологією, тому точний склад модельної маси Paracast залишається невідомим широкому колу людей.

Таблиця 3.1-Властивості модельної маси Paracast

3.2 Вогнетривка суспензія Суспензія для оболонкових форм-суспензія твердих, різної величини згорнутих частинок вогнетривкої основи в рідині (розчин сполучного).

Суспензія повинна володіти комплексом властивостей: седиментаційних стійкістю, змочуваністю поверхні моделей і оболонок, бути живучою.

Для приготування оболонкових форм можуть використовувати такі вихідні матеріали: вогнетриви, сполучні, розчинники і поверхнево активні речовини.

Для виготовлення «Робочої лопатки 3ст ТВ» в цесі № 610 в основному використовують вогнетривкі суспензії на основі водного зв’язуючого Ludox SK.

Складові вогнетривкої суспензії та їх кількість можна розглянути у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2-Складові вогнетривкої суспензії та їх кількість

Властивості вогнетривкої суміші можна розглянути у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3-Властивості вогнетривкої суміші

3.3 Сплав Лопатка робоча 3ст ТВ виготовляється зі сплаву ЖС3ДК-ВІ в зв’язку з певним розташуванням у газотурбінному двигуні, певними функціями та певними умовами, такими як:

— перебування в умовах підвищеної вологості

— перебування в умовах високої температури

— перебування в умовах в умовах стирання

— перебування в умовах в умовах високого тиску

— перебування в умовах перепадів температур

— перебування в умовах тертя тощо Склад сплаву можна розглянути у таблиці 3.4

Таблиця 3.4 — Хімічний склад сплаву ЖС3ДК-ВІ

Механічні властивості сплаву можна розглянути у таблиці 3.5

Таблиця 3.5

Механічні властивості сплаву ЖС3ДК-ВІ за ОСТ1.90.126−91.

3.4 Шихтові матеріали Сплав ЖС3ДК-ВІ потрапляє до ливарного цеху у готовому вигляді, який для регенерації оновлюють додаванням нового сплаву у певних кількостях.

У процесах переплаву певні хімічні елементи сплаву зменшуються, тому, сплав ЖС3ДК-ВІ можна оновлювати за допомогою шихтових матеріалів, таких як:

— нікель

— хром

— кобальт

— молібден

— вольфрам

— алюміній

— ванадій

— титан

— ферум

— силіціум

— карбон

— бор тощо

4. ОБЛАДНАННЯ НА ВІДДІЛЕННІ

Плавильне відділення являє собою комплекс взаємопов'язаного між собою обладнання для відпалу, встановлення в опоки, гартування, заливки розплавом, охолодження ливарних форм, розплавлення, модифікування розплаву, термічної обробки відливок, підняття-опускання та транспортування вантажу тощо.

На плавильному відділенні розташоване наступне обладнання:

— печі СТО

— вакуумні плавильні установки з попереднім підігрівом форм УППФ-3М

— термостати

— кранбалки Майже все обладнання плавильного відділення керується пів автоматично або автоматично.

Для розплавлення жароміцних сплавів, які при взаємодії з багатьма видами середовищ та при різних умовах змінюють потрібний хімічний склад, що негативно впливає на фізичні, хімічні та механічні властивості, потрібно мати особливе обладнання та умови розплавлення сплавів. Для цього також потрібно правильно підготовлювати ливарні форми для заливання в них розплаву, враховуючи особливості способу лиття по витоплювальними моделями. Тому, для розплавлення та залиття жароміцних сплавів у ливарні форми використовують індукційні печі, які безконтактно розплавляють сплави, не додаючи до розплаву шкідливих для властивостей сплаву домішок. За для запобігання змінення хімічного складу в результаті контакту з навколишнім середовищем потрібно розплавляти сплав у вакуумі або у середовищі нейтральних до розплаву газів, що можна зробити, помістивши індукційну піч у спеціальну установку. Для покращення якості розлиття розплаву, потрібно підігрівати ливарні форми. Цим умовам добре відповідає вакуумна індукційна плавильна установка з попереднім підігрівом ливарних форм УППФ-3М.

УстановкаУППФ-3М має три камери:

— камера завантаження шихти

— камера попереднього підігріву ливарних форм

— камера розплавлення сплаву та заливки розплаву Має систему охолодження індуктора, наведення вакууму або газів, високочастотний генератор ТПЧ-120, бустерний насос тощо.

Технічні дані установки:

— виробничість — біля 5 ливарних або 130 розплаву

— робочий вакуум — 6.65 · 10^-1 Па

— ємкість тиглю — 15 кг

— температура розплавлення металу-1600?C

— джерело нагріву — тиристорний перетворювач частоти ТПЧ-120

— частота — 2400 Гц

— потужність — 120 кВт

— температура в печі підігріву ливарних форм — біля 900? C

— загальна потужність установки — 175 кВт В УППФ-3М проводять плавку розплавів, підігрівання ливарних форм, залиття розплаву до ливарних форм тощо.

До особливостей лиття по витоплювальним моделям відноситься найкраще звільнення ливарних форм від модельного складу, відпал та гартування ливарних форм. Для цього доцільно використовувати електричні печі опору штовхаючого типу, окислювальної атмосфери СТО, які можуть працювати у режимах витоплення модельної маси, відпалу та гартування форм. Також для видалення модельної маси, відпалу та гартування ливарних форм можуть використовувати електричні шафи.

Печі СТО мають:

— металевий кожух

— електричні нагрівачі

— штовхаючу піддони систему

— 3 зони нагріву

— систему підняття-опускання дверей тощо Технічні дані печі СТО:

— ширина робочого простору — 1000 мм

— довжина робочого простору — 6000 мм

— висота робочого простору — 500 мм

— максимальна робоча температура 1000? C

— живильна напруга — 380 В

— живильний струм — 3 фазний, змінний

— частота струму — 50 Гц

— кількість зон нагріву — 3

— встановлена потужність — 373.9 + 37.4 кВт

— маса — 43 450 кг В печах СТО проводять витопку модельної маси, відпал та гартування ливарних форм тощо. Для покращення кристалізації розплаву, для запобігання довгого перебування розплаву в окислювальному середовищі, для запобігання змінення певних властивостей сплаву та інших негативних наслідків потрібно створити умови рівномірного охолодження розплаву у вакуумі або у нейтральних газах. Для цього використовують термостати.

Термостати мають:

— кожух

— камеру охолодження залитих ливарних форм

— систему підігріву

— систему подачі газів у камеру охолодження

— систему наведення/зняття вакууму тощо До під'ємно-транспортного обладнання плавильного відділення можуть належати кран-балки, електрокари, дизелі або візки.

Електрокарами, дизелями або візки матеріали, обладнання, піддони з опоками тощо перевозять з місця на місце, а кран-балками, мостовими кранами тощо встановлюють на потрібне місце.

5. ОПИС РОБОТИ ВІДДІЛЕНЬ ЦЕХУ Відділення цеху являють собою комплекс взаємопов'язаних між собою служб, що задовольняють потреби цеху.

5.1 Відділ праці та заробітної плати Загальні положення Відділ організації праці та заробітної плати є самостійним структурним підрозділом підприємства і підпорядковується безпосередньо заступнику директора з економічних питань.

Завдання Організація праці та заробітної плати, забезпечення підвищення продуктивності праці і правильного витрачання фонду заробітної плати.

Структура Структуру і штати відділу затверджує директор підприємства відповідно до типових структурами апарату управління та нормативами чисельності фахівців і службовців з урахуванням обсягів роботи та особливостей виробництва.

До складу відділу можуть входити підрозділи (сектори, бюро, групи) нормування, тарифікації, організації і планування праці, організації заробітної плати.

Функції

Розробка і впровадження норм витрат праці у всіх ланках виробництва, забезпечення широкого застосування технічно обґрунтованих норм виробітку і норм обслуговування для робітників, фахівців і службовців, підвищення питомої ваги цих норм в загальній трудомісткості що випускається.

Аналіз якості застосовуваних норм і нормативів. Розробка спільно з цехами та іншими службами календарних планів перегляду норм виробітку і здійснення контролю за їх виконанням.

Керівництво роботою з перегляду норм часу та обслуговування і заміну їх новими, більш прогресивними.

Проведення уніфікації застосовуваних норм, розробка і здійснення заходів щодо впровадження єдиних, типових та укрупнених норм часу.

Здійснення контролю за правильністю застосування затверджених норм і розцінок.

Проведення аналізу виконання діючих норм виробітку по цехах, дільницях, професій робітників, вивчення причин невиконання норм виробітку окремими робітниками, розроблення пропозицій щодо усунення цих причин, контроль за виконанням заходів, що забезпечують освоєння норм.

Участь у розробці галузевих і міжгалузевих норм і нормативів з праці, апробація і впровадження їх на підприємстві.

Забезпечення підрозділів підприємства нормативними матеріалами з праці.

Залучення широкого кола робітників, фахівців і службовців до вирішення питань організації праці та заробітної плати.

Надання всебічного сприяння роботі громадських бюро нормування праці, подання їм необхідних матеріалів та участь у впровадженні розроблених ними пропозицій.

Проведення семінарів, лекцій і бесід з питань організації праці і заробітної плати для робітників, фахівців і службовців підприємства.

Участь у розробці завдань щодо зниження трудомісткості продукції (спільно з технічними та іншими економічними службами підприємства), контроль за їх виконанням.

В області організації праці :

Організація та проведення систематичного вивчення використання робочого часу всіма категоріями працівників підприємства шляхом застосування фотографій робочого дня, хронометражних спостережень та інших методів вивчення робочого часу.

Виявлення та аналіз причин втрат робочого часу, розробка пропозицій щодо поліпшення використання робочого часу та здійснення контролю за їх впровадженням.

Вивчення і підготовка спільно з іншими відділами і цехами пропозицій про найбільш раціональної розстановки робочої сили та здійснення контролю за їх виконанням.

Розробка спільно з відповідними відділами та службами пропозицій щодо вдосконалення управління виробництвом; змін структури підрозділів підприємства, спрямованих на можливе зменшення чисельності та здешевлення управлінського апарату, підвищення рівня його використання; здійснення контролю за дотриманням штатної дисципліни.

Участь у розробці раціональних режимів роботи, графіків змінності роботи бригад, ділянок, цехів і здійснення контролю за їх виконанням.

Участь спільно з іншими підрозділами підприємства та профспілковою організацією у вивченні та поширенні передового досвіду організації праці(госпрозрахункові бригади, суміщення професій, багатоверстатне обслуговування тощо).

Участь у розробці пропозицій щодо поліпшення організації робочих місць, полегшенню умов праці та скорочення важких, трудомістких і ручних робіт, а також у розробці організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Участь спільно з відділом кадрів і іншими підрозділами підприємства в аналізі причин плинності кадрів і розробці заходів щодо їх закріплення.

Здійснення контролю за дотриманням на підприємстві чинного трудового законодавства та правил внутрішнього розпорядку, участь у розробці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни.

Підготовка спільно з профспілковою організацією та відповідними підрозділами підприємства проектів колективних договорів і організація перевірки їх виконання.

В області організації заробітної плати:

Вивчення ефективності застосування діючих систем оплати праці, розробка заходів з удосконалення організації заробітної плати всіх категорій працівників підприємства.

Розробка стосовно конкретних умов підприємства положень про преміювання працівників, здійснення контролю за правильністю їх застосування.

Здійснення контролю та проведення аналізу витрачання фонду оплати праці, правильності співвідношення в рівнях заробітної плати працюючих, дотримання штатної дисципліни.

Підготовка та затвердження в установленому порядку Переліку професій робітників, для яких при погодинній оплаті праці застосовуються тарифні ставки відрядників, а також окремих робітників, яким встановлюються місячні оклади замість тарифних ставок.

Здійснення контролю за правильністю застосування тарифних ставок, окладів, надбавок, доплат і коефіцієнтів до заробітної плати, правильністю тарифікації робіт і встановлення розрядів робітникам.

Проведення аналізу організації та структури заробітної плати по підрозділах підприємства, окремим категоріям і професій працівників.

У галузі планування праці та заробітної плати:

Розробка пропозицій щодо вдосконалення планування трудових показників по ділянках, цехах і підприємству в цілому в напрямку більш повного використання робочого часу, правильного та економного використання фондів заробітної плати і зниження трудових витрат на виготовлення продукції.

Розробка спільно з технологічними службами та затвердження в установленому порядку структурним підрозділам завдань по зниженню трудомісткості та зменшення чисельності працюючих за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів.

Проведення аналізу причин відхилень від запроектованих показників трудовитрат.

Розробка проектів планів з праці і доведення затверджених планів до цехів.

Організація та здійснення спільно з планово-економічним відділом і головною бухгалтерією обліку та звітності з праці та заробітної плати, проведення аналізу звітності.

Здійснення контролю за витрачанням фонду заробітної плати в цехах, відділах і службах підприємства; прийняття заходів щодо усунення виявлених недоліків.

В області умов і режимів праці та відпочинку.

Підготовка та затвердження в установленому порядку Переліку робіт і професій робітників, оплачуваних за підвищеними тарифними ставками у зв’язку з важкими і шкідливими умовами праці, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці.

Підготовка згідно з чинним законодавством списку цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день.

Здійснення контролю за дотриманням у виробництвах, цехах, бригадах постанов, наказів та інших матеріалів з питань доплат за умови праці.

Розробка виробничого календаря та участь у впровадженні оптимальних режимів праці та відпочинку, раціональної організації праці тощо.

Підготовка пропозицій щодо встановлення тривалості додаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем.

Участь спільно з керівниками структурних підрозділів та фахівцями технічних служб у розробці заходів, спрямованих на подальше поліпшення умов праці.

Взаємодія відділу організації праці та заробітної плати з іншими підрозділами підприємства З головною бухгалтерією.

Отримує: відомості про фактично нарахованої заробітної плати по категоріям робітників і госпрозрахунковим підрозділам; відомості про використання фонду матеріального заохочення; відомості про натуральних і грошових виплатах понад фонду оплати праці.

Представляє: затверджений план використання фонду матеріального заохочення; затверджені положення про преміювання робітників з фонду оплати праці, а також робітників, фахівців і службовців з фонду матеріального заохочення.

З технічними і функціональними відділами.

Отримує: технічно обґрунтовані норми витрат часу; проекти штатних розкладів; проект завдання по зниженню трудомісткості виробів (кожен квартал по місяцях); пропозиції про найбільш раціональної розстановки робітників на основних і допоміжних операціях і на підсобних роботах; досконалішу технологію виробництва; план заходів з механізації важких і трудомістких процесів; необхідні матеріали з питань організації нормування праці та заробітної плати.

Представляє: завдання щодо зниження трудомісткості готових виробів; консультації з трудових питань, положення про порядок преміювання працівників відділів і служб з фонду матеріального заохочення; матеріали хронометражних спостережень і фотографій робочого дня для розробки заходів щодо усунення виявлених недоліків; затверджені штатні розписи.

З планово-економічним відділом.

Отримує: план виробництва продукції в номенклатурі, план виробництва за обсягом валової і товарної продукції на рік, квартал з розбивкою по місяцях.

Являє: розрахунки витрат праці на одиницю виробів і відомості про зміну трудомісткості виробів, розрахунки зниження трудомісткості виробів і звіт про виконання плану зниження трудомісткості виробів; штатний розклад відділу, плани з праці цехів на квартал і місяць.

З бюро раціоналізації та винахідництва.

Отримує: акти про впроваджені пропозиціях з довідками про досягнутої економії в кількісному виразі для розрахунку зниження трудомісткості і у вартісному вираженні.

Представляє: укладення про економічну доцільність прийнятих раціоналізаторських пропозицій і винаходів; довідку про зниження трудомісткості і прямої заробітної плати у зв’язку з впровадженням пропозиції.

З цехами основного виробництва.

Отримує: календарний план перегляду норм виробітку; пропозиції щодо укрупнення та уніфікації норм виробітку; щомісячний звіт про виконання норм часу робітникамивідрядниками і про наявність робітників за розрядами, щомісячний звіт про виконання планових і розрахункових показників роботи; матеріали за фотографіями робочого дня з професій.

Представляє: завдання по зниженню трудомісткості виробів; нормативні матеріали з праці; план по праці по колу госпрозрахункових показників на рік, квартал і місяць; аналіз використання робочого часу та пропозиції щодо поліпшення використання робочого дня; положення про порядок преміювання робітників, фахівців з фонду оплати праці і фонду матеріального заохочення.

Права Вимагати від підрозділів підприємства надання матеріалів (планів, звітів, довідок тощо), необхідних для здійснення роботи, що входить у компетенцію відділу.

Припиняти дію розпоряджень і вказівок керівників цехів, відділів і служб, що суперечать законодавству, інструкціям і положенням з питань праці та заробітної плати, з доведенням про це до відома керівництва підприємства для прийняття відповідних заходів.

Проводити обстеження підрозділів підприємства з питань, що належать до компетенції відділу.

Здійснювати аналіз діяльності та контроль завантаження фахівців і службовців виробництв, цехів, відділів.

Залучати в установленому порядку працівників підрозділів для підготовки проектів документів з питань праці та заробітної плати, а також для розробки і здійснення заходів, що проводяться відділом відповідно до покладених на нього обов’язками і функціями.

Давати відділам, службам і цехах, а також окремим працівникам необхідні роз’яснення з питань нормування праці та організації заробітної плати.

Вносити пропозиції керівництву підприємства про заохочення працівників за активну роботу щодо поліпшення організації праці, технічного нормування і заробітної плати.

Вносити пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень, а також про притягнення до матеріальної відповідальності працівників підприємства за порушення у нормуванні праці та витрачання фонду заробітної плати.

Представляти підприємство у вищих, профспілкових та інших організаціях з питань організації праці і заробітної плати.

Візувати документи про встановлення окладів, тарифних ставок, виплати премій, надбавок до заробітної плати, прийомі і переведенні працівників на іншу роботу та інше.

Вказівки відділу в межах функцій, передбачених цим Положенням, є обов’язковими до керівництва та виконання підрозділами підприємства.

Відповідальність Всю повноту відповідальності за якість і своєчасність виконання покладених цим Положенням на відділ функцій несе начальник відділу.

Ступінь відповідальності інших працівників встановлюється посадовими інструкціями.

5.2 Виробничий відділ Виробничий відділ підприємства чи виробничої одиниці і систематично здійснюють контроль за виконанням графіка і роблять позначки про фактичну реалізацію заяви. Структура виробничого відділу підприємства будується зазвичай за виробничо-функціональним принципом. З основної виробничої діяльності відділу організаційно виділяється функція оперативно-диспечерського контролю та управління, що покладається на диспетчерську службу підприємства, і розрахунки оперативних балансів основних продуктів. Виконавець робіт представляє матеріальний звіт у виробничий відділ підприємства, де фактичний витрата найважливіших матеріалів на кожен об'єкт зіставляють з нормами їх витрати на виконаний обсяг робіт. Після цього звіт передають до обліково-контрольну групу (бухгалтерію) підприємства для обліку руху матеріалів. Технічне керівництво монтажними та ремонтними роботами здійснюють виробничі відділи підприємств і управлінь.

Контактні графіки розробляються затвердженої директором підприємства комісією, що складається з начальника виробничого відділу підприємства, начальника відділу організації праці, начальника планового відділу заводу, начальника залізничного цеху і начальників інших цехів, що обслуговуються залізничним транспортом. Вихідні дані, за якими будується модель, вводяться низкою відповідальних осіб: співробітниками виробничих відділів підприємства і його окремих виробництв, технологами цехів, співробітниками відділу головного механіка підприємства. Контроль за дотриманням норм технологічних регламентів в частині експлуатації технологічного обладнання та передавальних пристроїв здійснює начальник виробничого відділу підприємства. Перевірку знань у керівників, головних спеціалістів, керівників служби охорони праці (техніки безпеки), начальників технічних, виробничих відділів підприємств та організацій проводить комісія вищестоящої організації по підлеглості. Верхній рівень (III) являє диспетчер підприємства-оперативний керівник основного і допоміжного виробництв, адміністративно підлеглий начальникові виробничого відділу підприємства. Організація планування потреби в матеріальних ресурсах, участь у складанні річних заявок, здійснення оперативно-календарного планування матеріального забезпечення та організації контролю за правильним використанням матеріальних ресурсів, виконанням БПТОК графіків Централізованої доставки заявлених матеріальних засобів покладено на виробничі відділи підприємств і виробничих одиниць.