Навчальні видання

1. Вступ

Актуальність теми. Звичайно, до феноменальної ролі книги в розвитку культури, виховання й утворення варто підходити історично. У сучасних умовах тільки книжкового навчання вже недостатньо. З появою нових засобів інформації (радіо, телебачення й т.д.) книга до деякої міри втратила колишню провідну роль у розвитку культури, духовності людини. Але поступово вона знову стала якщо не повністю, але хоча б частково повертати втрачені нею позиції. Цей процес швидше протікає в тих суспільствах, де провідна в області культури державна політика робить її незалежною від комерційних цілей і де існує ефективний контроль за змістом культури. Це повною мірою відноситься й до навчальної книги, як засобу навчання й виховання, як засобу підвищення культури що навчаються.

Дослідниками видань наукового характеру є Тимошик М., Буга, П. Г., Бейлинсон, В. Г та ін.

Об'єктом дослідження є редагування навчальних видань.

Предметом дослідження є специфіка, характер інформації, цільове призначення ті читацька адреса навчальних видань.

Мета дослідження: звірити попередні дослідження науковців із цієї галузі науки та висунути середньотеоретичну тезу з приводу головного питання наукової роботи.

Методи дослідження. Теоретичні:

· аналіз і синтез;

· індукція та дедукція;

· порівняння;

· класифікація;

· абстрагування;

· узагальнення.

Емпіричні:

· аналіз документів і продуктів діяльності.

Масова духовна культура розвивалася насамперед як культура друкованого слова. Тому книга поряд із традиційним безпосереднім словесним спілкуванням була засобом комунікації протягом досить тривалого періоду формування людської культури. Так зложилося, що історично книга асоціювалася з навчанням, з утворенням. Згодом, у міру розвитку педагогіки й системи народного утворення, виділяється відносно самостійний тип книги — учбово-педагогічна книга.

Навчальна книга може стимулювати загальнокультурні інтереси або загальмовувати їхнє формування, може служити мостом до самостійної роботи із книгою або вбивати інтерес до неї. Таким чином, можна сказати, що навчальна книга (як шкільна, так і вузівська) здатна виконувати таку ж роль, якщо не більшу, як і будь-яка інша книга в процесі поширення культури в суспільстві.

Створити якісну учбово-педагогічну книгу, що відповідає всім вимогам сучасності, досить важко. Видати простіше. Але в умовах сьогоднішнього дня доставка видання до споживача — тривалий і дорогий процес.

2. Загальна типологічна характеристика навчальних видань

Видання — твір, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання (Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Видавнича продукція — сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями) (Закон України «Про видавничу справу» від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Трактування терміну «навчальне видання» у деяких джерелах.

Навчальні видання — це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Навчальне видання — видання, що містить систематизовані вадомості наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані для учнів різного віку

Навчальні видання — це особливий вид видання, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому колу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним навчальним предметом.

Навчальне видання — це видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, погоджені з відповідними навчальними програмами (орієнтація на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна відповідати ступеню навчання.

ДСТУ 3017−95 «Видання. Основні види. Терміни й визначення» трактує навчальне видання як «видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручної для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку».

Отже, виходячи з цього, можна позначити, що головною метою для навчальних видань є систематичне донесення до читачів нових для них знань. Частіше ця нова інформація має науковий характер.

Випуск навчальної літератури поставлен у нашій країні на наукову основу, він здійснюється на базі перспективного планування всіх видів і форм навчання.

Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування. [7]

Підготовка навчальних видань — особлива область редакційно видавничої діяльності. Справа в тому, що процес створення навчальної літератури відрізняється від створення добутків будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити із двох положень.

1. Навчальне видання — один з основних засобів навчання і є елементом навчального процесу.

2. Навчальне видання відбиває певну область знання або сферу діяльності.

Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Так, перше положення припускає, що зміст навчальної літератури повинен передбачати педагогічний вплив на того, кого навчають. Друге положення говорить про те, що інформація, що характеризує предмет змісту навчальної літератури, спеціально відбирається й обробляється стосовно до завдань того або іншого виду видання. Причому враховуються не тільки особливості діяльності або знання, але й завдання формування інформаційної культури того, кого навчають.

Педагогічні підстави навчального видання реалізуються в досягненні виховних цілей, у забезпеченні формування особистості.

Інформаційна культура випускника забезпечує знання, навички, уміння, необхідні для участі в професійній діяльності й подальшому росту фахівця.

Саме підпорядкованість завданням навчання й утворення диктує необхідність при підготовці навчальних видань опиратися на досягнення педагогіки, ураховувати основні характеристики навчального процесу.

Що ж стосується змісту предмета, то воно визначається державними освітніми стандартами, які включають вимоги до знань й умінь випускників шкіл, коледжів, різних професійних училищ, вузів, а також необхідний мінімум і структуру цих знань й умінь.

Навчальні видання беруть участь у формуванні інформаційної культури особистості, системи етичних норм й естетичних поглядів суб'єкта.

Під інформаційною культурою особистості розуміють певним чином ранжировані знання й подання суб'єкта, необхідні йому в практичній діяльності. Зміст інформаційної культури формується в процесі оволодіння людиною певною інформацією, що стає основою, базою дій і поводження людини.

На кожному етапі навчання створюється певний запас знань, формується певний рівень інформаційної культури особистості, що дозволяє суб'єктові брати участь у практичній діяльності й продовжувати свій розвиток далі.

Поняття інформаційної культури особистості включає характеристику якості знань суб'єкта й вимог до них. З огляду на ці властивості інформації, які на різних етапах навчання повинна опанувати людина, можна розкрити вимоги до предметної області навчальних видань.

Аналіз змісту використаних у навчальному процесі книг нерідко показує, що при їхній підготовці були використані різні методичні принципи, які, безумовно, знижують ефективність самостійної роботи з підручником. Буга виділяє наступні недоліки сучасних навчальних видань:

· відсутність необхідних міждисциплінарних зв’язків у викладі навчального матеріалу;

· слабка наступність матеріалу в книгах по різних навчальних дисциплінах;

· украй слабко розроблений довідковий апарат навчальної книги;

· недостатня забезпеченість безперервності окремих видів підготовки (математичної, економічної й ін.);

· недостатній облік вимог педагогіки й психології вищої школи;

· виклад програмного матеріалу без належного обліку профілю майбутнього фахівця;

· нерівнозначності й недостатність включення в зміст книг матеріалів світоглядного, методологічного характеру;

· дублювання навчального матеріалу;

· різна структура навчальних книг і їхнього довідково-супровідного апарата;

· різне тлумачення тих самих категорій, понять, визначень, а також відсутність уніфікації у використанні термінологій і позначень;

· невідповідність обсягу окремих частин книг бюджету часу, відведеної для самостійної роботи з літературою;

· різний підхід авторів до каблука ілюстрацій як засіб підвищення інформативності навчального матеріалу й ефективності самостійної роботи;

· недостатні зв’язок підручника з тими джерелами інформації, з якими в дальнішому належить зіштовхнутися майбутньому фахівцеві;

· різний підхід видавництв до конструювання навчальних книг, їхньому художньому оформленню й поліграфічному виконанню.

Уникнути зазначених й інших недоліків існуючих підручників і посібників, як показує досвід, допоможе створення комплексів навчальних книг по одній дисципліні одним авторським колективом, а також об'єднання авторських колективів у створенні серій підручників і навчальних посібників для окремої спеціальності або їхній групі.

Буга приводить список загальних рекомендацій з організації роботи над його створенням:

1. визначення ролі й місця даної навчальної дисципліни в підготовці фахівця з обліком кваліфікаційної характеристики й навчальної програми й конкретизація на цій основі завдань навчання й виховання, розв’язуваних у процесі викладання курсу;

2. визначення характеру й обсягу знань, які повинні бути засвоєні студентом при вивченні всього курсу, його тим і кожному питанню теми;

3. виявлення обсягу знань, отриманих у результаті вивчення раніше пройдених дисциплін, і використання цього виявлення при визначенні характеру й обсягу знань по кожному питанню теми, по кожній темі й за всім курсом;

4. визначення логічної й дидактичної послідовності передачі навчальної інформації для придбання знань, виготовлення вмінь і звичок, відтворення й використання попередніх знань при вивченні кожного питання теми, кожної теми й усього курсу;

5. розробка структури підручника, низовина програмного матеріалу на методично виправдані структурні елементи: розділи, глави, параграфи;

6. розробка на основі прийнятої структури плану-проспекту майбутнього підручника і його оцінки;

7. оформлення глав підручника, розміщення параграфів з урахуванням послідовності й логічності викладу навчальної інформації;

8. оформлення підручника в цілому.

При створенні книг, які входять у комплекси або серії, авторам і видавцям важливо врахувати й додаткові вимоги як внутрішнього (змістовного), так і зовнішнього (художньо-поліграфічного) характеру. До основних вимог по змісту книг комплексу (серії) поруч із загальними вимогами навчальної літератури ставляться:

1. наступність у викладі матеріалу кожної навчальної книги змісту підручників і навчальних видань, допомога з колись вивчених дисциплін;

2. тісний зв’язок зі змістом підручників по суспільних науках;

3. реалізація принципів забезпечення внутрідисциплінарних зв’язків між підручниками й навчальними допомога з однієї дисципліни, а також між окремими структурними частинами книг (главами, розділами);

4. міждисциплінарні зв’язки;

5. забезпечення безперервності окремих видів підготовки фахівців;

6. неприпустимість неправдивого дублювання навчального матеріалу, раніше розглянутого в інших підручниках комплексу;

7. використання загального понятійного апарата, уніфікація у використанні термінології й позначень;

8. спільність структури книг комплексу (серії) і єдине розташування елементів довідково-супровідного характеру.

Вимоги по зовнішньому оформленню книг комплексу включає:

1. загальний підхід до художнього оформлення на основі попереднього розробленого й погодженого макета;

2. вибір оптимального формату (єдиний формат видань для всієї серії або два формати: один — для підручників й один — для навчальних посібників).

3. Роль і значення навчальної літератури

Виховання й утворення — одне з найважливіших і найдавніших напрямків людської діяльності, необхідність у розвитку яких диктується вже самими завданнями розвитку суспільства. Сучасне суспільство немислимо без утворення, високого рівня духовної культури народу, патріотизму й відповідальності за долю своєї країни, своєї Батьківщини. І немаловажне, а часом і вирішальне значення в справі виховання й утворення гармонійно розвитий особистості грає учбово-педагогічна книга.

Підставою для соціальної оцінки видання може служити економічний ефект, різні натуральні показники, сума отриманих реципієнтами знань, позитивні емоції, почуття прекрасного чи всі ці показники в комплексі.

Багато відомих педагогів минулого й сучасності у своїх роботах приділяли чималу увагу цій проблемі, підкреслюючи, що книга в житті дітей грає набагато більшу роль, чим у дорослих. Прочитана в дитинстві книга залишається в пам’яті чи ледве не на все життя, впливаючи на подальший розвиток людини. Із прочитаних книг діти черпають певні знання, світорозуміння, норми поведінки.

Характерною рисою початку російської освіченості (IX-XI століття) є небувалий зліт російської рукописної книжки. Сам навчально-виховний процес розумівся як «навчання книжкове».

Працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання навчального видання:

1. Дати учневі або студентові певну систему знань.

2. Допомогти йому легко засвоїти навчальну дисципліну.

3. Активізувати творчий матеріал.

4. Сприяти формуванню особистісних начал." [3, c.311]

Найважливіше педагогічне значення книги ми можемо бачити в наступних чотирьох співвідношеннях.

1. Книга несе в собі в специфічній формі всі знання, всі досягнення людської культури. Будучи особою формою відбиття й руху суспільної свідомості, книга являє собою як би писану (друковану) пам’ять людини. І природно, що саме через книгу, через її посередництво кожна людина й усе суспільство в цілому може засвоїти всі накопичені духовні багатства.

2. Книга — найважливіший, універсальний засіб інформаційного спілкування. У книзі як би моделюються життя, почуття, думки не тільки окремої особистості (автора), але й усього людства у всіх доступних вимірах часу й простору.

3. Книга — найважливіший засіб пропаганди й популяризації знань.

4. Книга — найважливіший засіб виховання й утворення.

Це властивість її визначається всіма позначеними вище особливостями. Навчально-виховний процес і справді необхідним образом містить у собі й завдання відбиття відповідної соціальної інформації, і завдання пропагандистського впливу й популяризації знань залежно від конкретних потреб даної категорії учнів. Отже, уже сама соціальна природа книги робить її ефективним засобом виховання й утворення.

4. Предметна область навчальних видань

Предмет навчального видання — спеціально відібрані в деякому обсязі й адаптовані відповідно до читацької адреси знання, що характеризують основи науки й практичної діяльності.

Предметна область навчальних видань включає спеціально відібрані знання й подання, що відбивають закономірності тієї сфери діяльності, що формує предмет змісту навчальної дисципліни, а також методи їхнього одержання й застосування.

Крім того, предметна область навчального видання містить інформацію, що забезпечує виховний вплив на того, якого навчають. Наприклад, у навчальне видання, що розкриває принципи роботи двигуна внутрішнього згоряння, може бути включена інформація про проблеми підвищення екологічної чистоти його роботи. Ця інформація дозволить тому, якого навчають, освоюючи безпосередні знання дисципліни, критично осмислити результати дії машини й сформувати особисте відношення до ситуації (крім конкретного знання про властиво процес). Предметна область конструюється стосовно до виду навчального видання, читацькій адресі й цільовому призначенню. [8]

Підкреслимо, що структура й зміст предметної області навчальних видань мають своєрідний характер. Сюди включені не тільки знання, але й методи їхнього одержання, не тільки подання й навички, але й методи їхнього практичного використання. Зміст предметної області навчальних видань структурується на основі змісту діяльності й з урахуванням педагогічної спрямованості інформації.

Структура підручників та навчальних посібників включає:

— зміст (перелік розділів):

— вступ (або передмова);

— основний текст;

— питання, тести для самоконтролю;

— обов'язкові та додаткові завдання, приклади;

— додатково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо);

— апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики).

Але складність, своєрідність предметної області навчальних видань зв’язані ще з однією обставиною. Справа в тому, що предметна область видань забезпечує виконання ряду функцій, властивих навчальній літературі. І це також визначає її склад.

Зміст кожного навчального видання реалізує ті функції, які покликана виконувати система утворення й професійного навчання в цілому. Система утворення й професійного навчання забезпечує три основних функції (інформаційний, пізнавальну, виховну) і ряд інших, які будуть розглянуті в наступному розділі.

5. Цільове призначення навчальних видань

Навчальні видання виконують наступні функції:

* комунікативну;

* інформаційну;

* пізнавальну;

* розвиваючу;

* що виховує;

* організаційну;

* що систематизує;

Зупинимося на цих функціях докладніше.

Комунікативна функція забезпечується показом зв’язків і відносин різного роду, проявляючи для читача місце й роль усякого об'єкта і явища в процесі вічного розвитку, видозміни, взаємодії елементів дійсності. Звідси — динамізм змісту, зв’язок його з минулим і із сучасним станом описуваних питань.

Інформаційна функція реалізується в тім, що, як і будь-яке видання, навчальна книга вводить людину в мир культури, прилучає до результатів людської діяльності.

Інформаційна функція реалізується за рахунок передачі тому, якого навчають, певного обсягу інформації. Ця функція спрямована на те, щоб сформувати в того, якого навчають, певний тезаурус понять і характеристик про об'єкти, предмети, явищах навколишнього світу, про місце суб'єкта в цьому світі, про методи й способи оволодіння інформацією." [12, 161]

При аналізі добутків навчальної літератури редактор розглядає насамперед якість використаної автором інформації. Необхідні оптимальний відбір фактів і характеристик, певний обсяг інформації. Останнє пов’язане з особливостями дисципліни, категорією тих, яких навчають, щаблем і формою освітнього процесу.

Пізнавальна функція навчальної літератури характеризується тим, що кожна дисципліна, кожен навчальний предмет припускає освоєння певної системи знання. Знання повинні бути ранжирувані, причому на найбільш важливі, значимі для даної дисципліни знання, повинне бути звернене спеціальна увага.

Багато хто із науковців визначає, що важливе значення має якість знання. Знання може бути «відкритим» (залишати враження незакінченості розгляду питання) і «закритим» (відрізнятися повнотою, завершеністю). Наприклад, обговорюючи історію вітчизняної літератури, автор підкреслює, що показує тільки найбільш значні в соціальному плані літературні твори. Той, якого навчають, розуміє, що його знання про літературу розглянутого в даному підручнику періоду може бути доповнене з інших джерел. Отже, він засвоює «відкрите» знання. Далі наведений приклад «закритого» знання. Вивчаючи теорему Піфагора, учень розуміє, що має справу з певною закономірністю й що дану теорему потрібно не аналізувати, а застосовувати на практиці.

Розрізняють фундаментальне й актуальне знання. У навчальному виданні, присвяченому основам науки, відбиваються переважно фундаментальні знання. У виданні, що розкриває практичні питання, методи, навички оволодіння діяльністю, насамперед необхідна «школа» з повним набором характеристик технології діяльності. Актуальні знання пов’язані з діяльністю конкретної галузі в сучасних умовах. Наприклад, підручник «Основи економіки» повинен включати питання фундаментального й вступного характеру. До них віднесемо введення в предмет, методи економічної теорії, історію економічних навчань, закономірності суспільного розвитку, особливості функціонування основних економічних систем, форми організації суспільного виробництва й ін.

У той же час у сучасних навчальних посібниках для вузів по основах економіки можна знайти розділи «Макроекономіка», «Мікроекономіка», які є самостійними дисциплінами. Це невірно.

Розвиваюча функція орієнтована на наступність досвіду суспільних відносин, суспільної свідомості, культури й виробництва, знань про перетворення й охорону навколишнього середовища.

Розвиток особистості забезпечує зростання здатностей, розширення можливостей удосконалювання психофізичних і розумових операцій, мовної діяльності.

Виховнича функція пов’язана з формуванням світогляду, з побудовою системи етичних й естетичних норм суб'єкта, спрямована на оволодіння оцінними критеріями стосовно вчинків, явищам, на розширення границі соціалізації індивіда. функція, Що Виховує, характеризується конкретно-історичними умовами, має соціальні підстави й орієнтована на певну категорію тих, яких навчають. Реалізація даної функції пов’язана із впливом на духовні потреби, емоційно-вольову й діючу-практичну сфери того, якого навчають.

Організаційна функція навчальних видань виконується кожним окремим виданням і всією системою цих видань. Вона реалізується забезпеченням послідовності вивчення й викладання дисциплін, відбиттям їхнього взаємозв'язку й взаємодії, тим, що кожне видання орієнтоване на строго певну категорію читачів і враховує можливості сприйняття змісту й особливості впливу навчальної книги. Крім того, організаційна функція лежить в основі диференціації навчальних видань на види, забезпечуючи учбово-методичну підтримку різних форм і методів навчального процесу на різних його етапах і щаблях навчання.

Систематизуюча функція забезпечує цілісність навчання, систему знань і подань. Реалізується ранжируванням відповідно до прийнятого розуміння значимості знань і подань, формуванням ієрархічної структури інформації, критеріїв оцінки, переваг особистості, об'єднанням частин у ціле, відбиттям існуючої картини миру й місця в ній людини, моделюванням процесів і явищ, повідомляючи їм якості загального, особливого, одиничного в конкретній дисципліні й стосовно навколишній. [8]

Функції навчальних видань забезпечуються добутком літератури, апаратом видання, а також відбором, особливими обробкою й поданням навчального матеріалу. При підготовці навчальних видань необхідно враховувати комплексні характеристики, що лежать в основі розробки моделі кожного видання, що входить у систему.

Бейлінсон виділяє наступні функції навчальної літератури:

Трансформаційна. Теоретичні знання, методи наук, як і характеристики професійної діяльності, не переносяться прямо в навчальну літературу. Вони спеціально переробляються, перетворяться з метою найкращого засвоєння, тобто відбираються, дозуються, групуються, оформляються в логіку засвоєння: розуміння — запам’ятовування — застосування.

Закріплення й самоконтроль. Ця функція також визначається закономірностями засвоєння й служить раціональної організації навчальної діяльності, самостійному оволодіння знаннями й уміннями. От чому й такі навчальні книги, як хрестоматії, збірники документів і нормативів оснащуються спеціальним апаратом, що організує аналіз документів і матеріалів, їхнє зіставлення й коментування, містять таблиці, що полегшують запам’ятовування й використання, а також питання й ради для самоперевірки.

Самоосвіта. Відбір, спосіб подачі й структурування матеріалу будь-якої навчальної літератури, її апарат повинні давати максимально можливі джерела для самостійного оволодіння знаннями й уміннями. Так підбираються завдання й вправи, які не тільки спонукують шукати нові знання й способи діяльності, але й учать їхньому освоєнню. Наприклад, книги для читання, хрестоматії, збірники добутків і документів учать самостійному користуванню різними джерелами інформації. Кожен вид навчальної літератури має свій набір прийомів для самоосвіти учнів.

6. Читацька адреса навчальної літератури

Читацька адреса — важлива характеристика навчальної літератури, що визначає особливості інформації й обсяг знань, що включають. Читачі представлені різними групами тих, яких навчають, (учні шкіл, вузів, системи підвищення кваліфікації) і навчальних (учителі шкіл, викладачі вузів й ін.).

У категорію тих, які навчаються, входить на певних етапах практично все населення. Суспільство зацікавлене в тім, щоб всі були охоплені різними формами навчальної роботи, щоб інформаційна культура в цілому мала найбільш високі показники.

У відповідності із щаблем навчання виділяють дошкільну, шкільну загальну освіту; середнє й вище професійне утворення; підвищення кваліфікації фахівців; перепідготовку кадрів. Кожного щабля утворення відповідає своя система вимог до характеру навчання, цілям і завданням навчального процесу, формам і методам, використовуваним на різних його етапах.

Учбово-педагогічні книги випускаються для всіляких категорій покупців. Розглядаючи різні групи покупців цього тематичного розділу слід зазначити, що мети читання в них можуть бути різні. Серед основних груп покупців варто виділити учнів і вчителів шкіл. Останні крім підручників здобувають методичну, довідкову й наукову літературу. Найбільш підготовлені читачі, професійно пов’язані з освітньою й педагогічною діяльністю, по характері своєї роботи прагнуть постійно звертатися до учбово-педагогічної книги, цікавлячись новинками в області педагогіки й утворення. Значну категорію покупців становлять студенти й учні вищих учбово-педагогічних закладів і середньо-професійних установ, що здобувають книги в основному для навчальних цілей. Особливу групу покупців становлять батьки. Досить високим попитом користуються науково-популярні видання з питань виховання й навчання дітей у родині, що розвиває література. [11]

Головна відмітна ознака кожної категорії - рівень первісних знань і можливості їхнього розвитку. Так, середня освіта на «вході» у систему одержує суб'єкта, що не має сформованої інформаційної культури, на «виході» суб'єкт є соціальною особистістю, що має знання й навички, що дозволяють брати участь у практичній діяльності й продовжувати своє утворення.

Цей процес має свої закономірності. Щабель навчання характеризує особливості навчального процесу, специфіку комплексу навчальних видань, характер й обсяг відбитої в них інформації, а так само загальні підходи до конструювання навчальних видань.

7. Види навчальних видань за цільовим призначенням і характером інформації

Виділяють чотири групи видань, методика редакторської підготовки яких ураховує цільове їхнє призначення й характер інформації.

Навчальні плани й навчальні програми (зразкові, робітники) становлять групу програмно-методичних видань. Методичні вказівки, рекомендації становлять групу учбово-методичних видань. Підручники, навчальні посібники, конспекти й тексти лекцій становлять групу навчальних видань. Практикуми, збірники завдань і вправ, хрестоматії, книги для читання становлять групу допоміжних видань.

Програмно-методичні видання визначають мету й завдання, структуру, зміст дисциплін, обсяг матеріалу по окремих питаннях, послідовність їхнього розгляду. До програмно-методичних видань ставляться навчальні плани й навчальні програми. Вони призначені насамперед викладачам і методистам, що організують навчальний процес.

Навчальний план — документ, що регламентує навчальний процес. У ньому визначаються форми й види навчання, порядок, строки теоретичних, практичних і лабораторних занять, домашніх завдань, самостійних робіт, курсових і дипломних проектів, форми й види контролю знань, час проведення іспитових іспитів, заліково-екзаменаційних сесій по дисциплінах.

Навчальні програми (типові, тимчасові, робітники) — видання, що визначають зміст й обсяг знань, умінь, навичок, якими необхідно опанувати за певний проміжок часу.

У програмах відбитий зв’язок між дисциплінами, показані види навчальних занять, позначене коло літературних джерел, на підставі яких розроблений даний предмет.

Програмно-методичні матеріали управляють відповідною системою навчальної літератури.

Учбово-методичні видання — методичні вказівки, методичні керівництва, що містять матеріали за методикою викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання контрольних робіт, курсових і дипломних проектів у вузах, по організації самостійної роботи студентів.

Ці матеріали містять методику оволодіння дисциплінами й виконання завдань, методику дипломного й курсового проектування, підготовки контрольних робіт. Вони організують роботу тих, яких навчають, і викладачів у процесі вивчення дисципліни.

Навчальні видання — підручник, навчальний посібник, курс лекцій, конспект лекцій.

Підручник — основне навчальне видання по дисципліні. Містить насамперед базові знання предмета. Включають апробовані дані й відомості, розкриває методичні аспекти одержання знань у тій або іншій області, дає характеристику найважливіших процесів і явищ, що становлять «школу» даної дисципліни.

Підручник — навчальне видання, яке містить системний виклад навчальної дисципліни, яка викладається офіційно за затвердженою програмою. Підручник повинен бути затверджений Міністерством освіти і науки України як нормативне видання з відповідним грифом. [4]

Матеріал організований таким чином, щоб той, якого навчають, мав можливість самостійно освоїти зміст викладу.

Виклад повинне бути послідовно, системно, логічно обґрунтовано, причому характеристики процесів і явищ повинні бути цілісні, орієнтуватися на конкретні категорії тих, яких навчають.

Підручник створюється з урахуванням специфіки рівня знань і можливості сприйняття інформації тим, яких навчають. Дане видання дає повне подання про навчальну дисципліну.

Обсяг і структура підручника визначаються відповідною навчальною програмою, що підручник охоплює цілком.

Зміст підручника відбиває певну систему знань, що становлять основне ядро відомостей по даній науці, сфері діяльності, галузі або їхньому розділу (напрямку). Крім того, підручник включає характеристику методів одержання й використання знань у даній області, а також методологічні підстави, що визначають базові закони й закономірності функціонування й розвитку відбитої в підручнику діяльності або області знання, ключові проблеми й найважливіші тенденції розвитку даної науки, сфери діяльності або їх роздягнула (напрямку). Теоретичні й технічні питання розглядаються у взаємозв'язки, характеристики знань і їхніх використань представляються послідовно, у взаємодії.

По змісту розрізняють загальні й спеціальні підручники. Загальні підручники містять фундаментальні знання гуманітарного, технічного характеру, що становлять основу інформаційної культури. Спеціальні підручники містять професійні знання по профілі кожної спеціальності.

Вузівський підручник по характері інформації зближається з науковою монографією, тому що логіка навчального предмета відповідає, як правило, логіці науки, методи викладу й система термінів відповідають традиціям науки. У той же час відбір інформації відрізняє підручник від монографії: у нього включається не оригінальний, а вже апробований матеріал.

Методика викладу матеріалу й методичний апарат дають можливість самостійно опановувати змістом підручника. Комплекс підручників вузу із загальних і спеціальних дисциплін дає необхідний обсяг знань, потрібних фахівцеві відповідного профілю діяльності.

Методичні рекомендації, методичні вказівки — видання, у яких викладається методика навчальної роботи та пояснюється характер дій при виконанні різних видів завдань. Методичні вказівки, як правило, призначаються для студентів, а методичні рекомендації — для викладачів, учителів, слухачів курсів, аспірантів, магістрантів.

Навчально-методична документація включає: анотовані програми курсів, спецкурсів, спецсемінарів; контрольні завдання різних типів; робочі зошити; журнали лабораторних та практичних робіт; плани-завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять, графіки самостійної роботи, роздатковий матеріал та ін.

Навчальний посібник випускається на додаток до підручника. Воно відповідає програмі навчального курсу в цілому або її розділу й містить в основному новий матеріал за курсом, розширюючи фундаментальні знання, включені в підручник. Зміст навчального посібника в більшій мері, чим зміст підручника, відбиває актуальні проблеми й тенденції розвитку галузі.

Навчальний посібник — видання, яке частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання. Він затверджується Міністерством освіти і науки України як нормативне видання з відповідним грифом.

При підготовці підручників і навчальних посібників слід керуватися методичними рекомендаціями Міністерства освіти і науки України та Науково-методичного центру вищої освіти (див. додаток № 1). [4]

У навчальний посібник можна включати спірні проблеми, демонструючи різні точки зору на проблему. Читацька адреса посібника вужче, ніж читацька адреса підручника. Навчальні посібники призначені для розширення, поглиблення й кращого засвоєння знань, передбачених навчальними програмами й викладеними в підручнику. Крім того, навчальні посібники випускають по новим або попереднім курсам.

Для студентів вузів випускають такі видання, як курси лекцій і конспекти лекцій.

Курс лекцій включає лекції одного автора по дисципліні або взаємозалежні між собою лекції декількох авторів по декількох питаннях однієї дисципліни. Курс лекцій є доповненням до підручника й викладає в основному новий оригінальний матеріал. Лекції створюються на базі прочитаного матеріалу. Курс лекцій — авторська робота, що розкриває конкретні проблеми, що ставить спірні питання, що відбиває власну позицію автора.

У лекціях проявляється творчий індивідуальний початок автора, тому що в них розкривається позиція автора стосовно поставлених проблем. Курс лекцій може бути створений на основі дисертаційного дослідження як результат вивчення актуальної проблеми.

Тексти лекцій — навчальне видання, яке являє собою конспектований виклад курсу, його частину, найбільш методологічно значущих, проблемних та важких для засвоєння розділів. [4]

Конспект лекцій включає основні положення лекційного курсу. Готується по новій дисципліні або на додаток до підручника. Як правило, у ньому розглядають нові проблеми, розкривають альтернативні рішення, характеризують оригінальні напрямки розвитку галузі.

Серед допоміжних видань важливе місце займають практикуми. До них відносять збірники завдань, вправ і контрольних робіт, посібника, посібника із проведення лабораторних, практичних, домашніх робіт, завдання для проведення практичних занять, посібника, посібника з виконання курсових і дипломних проектів (робіт), щоденники спостережень.

Практикуми спрямовані на закріплення знань й умінь, на формування навичок практичної роботи, на оволодіння формами й методами пізнання, використовуваними в даній сфері. Зміст практикуму відбиває основні аспекти навчального курсу, повторюючи теоретичні й практичні питання для детального їхнього розгляду й закріплення. Практикуми можуть складатися тільки з одних питань і завдань, включати додатково методичні вказівки по їхньому виконанню або матеріали, що роз’ясняють найбільш складні питання. Структура практикуму відбиває послідовність викладу матеріалу, прийняту в навчальній програмі.

Програмований практикум призначений для самостійного вивчення предмета й самостійного контролю засвоєння тим, яких навчають, матеріалу. Невеликі частини матеріалу в такому практикумі завершуються питаннями й завданнями, що дають можливість проконтролювати ступінь засвоєння пройденого.

Хрестоматія — збірник текстів, що ілюструють зміст підручника. У хрестоматію включають документи, літературні твори й фрагменти з них, а також методичні вказівки, що роз’ясняють тексти, що зв’язують їх з питаннями навчальної дисципліни.

Книги для читання видають у допомогу вивчаючим іноземні мови. У них включені закінчені добутки й фрагменти з попередніх видань, що дозволяє формувати навички роботи з іноземним текстом.

5. Висновок

Навчальна література включає сукупність словесних творів, предметом яких є певна навчальна дисципліна.

Специфіка навчальних видань:

· Послідовність і строга системність подачі матеріалу;

· Доступність викладу;

· Відповідність змісту;

· Чітка й детальна структурованість;

· Наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитів і вправ;

· Наступність у межах певного предмета.

Соціальна функція навчальної літератури визначається роллю й завданням освіти, який загалом окреслюються як розвиток особистості:

· Навчальна — цілеспрямоване оволодіння навчальним предметом, засвоєння знань, набуття умінь і навичок;

· Виховна — формування світогляду особистості;

· Розвиваюча — розвиток здібностей, розумових операцій;

· Інформаційна — формування інформаційної культури.

Характер інформації навчального видання зумовлюється навчальною дисципліною. Особистість характеру інформації - широкий тематичний діапазон. Практично будь-яка наука й різні види практичної діяльності людини можуть стати основою для навчального видання.

Їхнім предметом є не вся наука або область знань і не власне практична діяльність, а тільки спеціально відібрані, опрацьовані за законами дидактики й адаптовані відповідно до читацької адреси основи цих наук і прикладних знань.

Читацька адреса визначає обсяг та особливості інформації, завдання, апарат, оформлення, методи і прийоми подачі матеріалу, вид навчального видання. Тип навчального закладу суттєво впливає на характер навчального предмета і способи його подачі. Виділяють дошкільну, шкільну загальну, середню, вищу професійну освіту, підвищення кваліфікації спеціалістів та ін. Кожна із цих категорій відрізняється рівнем початкових знань. Коло читачів навчального видання зазначено у вихідних відомостях книги.

Завжди в будь-якій державі питанням створення й видання навчальної книги приділяли велику увагу. І це зрозуміло, тому що роль учбово-педагогічної книги важко переоцінити. Без утвореного й грамотного населення не може бути потужної економіки, сильної держави.