Набуття прав на об'єкти промислової власності

Міністерство освіти і науки України Національна металургійна академія України Кафедра інтелектуальної власності

Курсова робота з дисципліни «Право інтелектуальної власності»

на тему: «Набуття прав на об'єкти промислової власності»

Виконала студ. гр. ІВ-07

Пилипенко Мирослава Перевірила ст. викладач Рулікова Н. С.

м. Дніпропетровськ — 2011

ЗМІСТ ВСТУП

1. ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Процедура створення винаходу

1.2 Методи розв’язання винахідницьких задач

2. ПРАКТИЧНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВ НА ВИНАХОДИ

2.1 Процес закріплення прав на винахід

2.2 Пакет заявочних документів на винахід ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Творчість є родовим поняттям по відношенню до винахідництва. Видів творчості немало: художня, технічна, мистецька, педагогічна, побутова, наукова, артистична, поетична тощо. Винахідництво представляє собою технічну творчість, це її вища форма. Особливість у тому, що саме винахідництво є рушійною силою прогресу. Це стародавнє заняття людини, яке актуальне донині. Згідно короткого тлумачного словника української мови винайти означає «…придумувати, створювати в процесі творчої роботи зовсім нове, невідоме раніше» .

З винаходу першого знаряддя праці власне й розпочинається історія людства. Можна вважати, що витоки винахідництва йдуть своїм корінням у глибоку старовину. Мабуть, початок цього процесу поклало прагнення наших далеких предків процес задовольнити природні потреби. Для здобування їжі й захисту життя спочатку використовувалися навколишні предмети (камені, палиці тощо). Перші «винахідники» користувалися об'єктами, створеними самим Творцем. Тому перші винаходи були на застосування відомих у природі будов, речей і способів дій, але дещо за новим призначенням. Процес винахідництва в ті далекі часи полягав, швидше всього, у спостереженні й успіху (здебільшого, випадкового) людини дії. Так, «судноплавство», можна припустити, почалося з моменту, коли помітили, що колода, яка знаходиться у воді, залишається на плаву.

Закономірно: чим продуктивніше винахідництво, тим вищий рівень розвитку суспільства в цілому. Винахідницький прогрес історично обумовлений, невпинний, постійний, всеохоплюючий. Мабуть, нема або досить мало технічних систем, котрі б протягом століть залишались незмінними, не модернізованими (звичайно, якщо це не пам’ятки культури чи антикваріат, яким не користуються, а зберігають як художню цінність, або ж, якщо відпала потреба в тих чи інших речах). Все інше піддається модифікації відносно запиту, потреб, обставин тощо. Таким чином, саме завдяки винахідництву відбувається невпинний рух вперед, еволюція і революція навколишнього світу.

Щоб переконатися у достовірності висловленої тези, досить простежити

історію винаходу будь-якого об'єкту. Приміром, годинника. Цілеспрямоване дослідження відповідних першоджерел уможливило розкриття деяких аспектів еволюційного розвитку цього звичного і такого потрібного всім предмету, як годинник. У глибоку давнину, коли треба було дізнатися, котра година, люди прислуховувалися: чи не співає півень. Він вночі й на світанку кричить завжди в один і той же час. А вдень надії були на сонце. В 12−00 годин у південь воно прямо над головою, вранці ж встає над небосхилом вогненно-червоною кулею, а ввечері заходить за обрій. Так і жили люди протягом тривалого часу з цим небесним годинником. Перші винаходи в цій галузі базувались на вимірюванні - якої довжини тінь від кілочка. Вимірювали, зазвичай, стопами ніг.

Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті-решт, істотно поліпшити добробут народу. Для розв’язання цих завдань велике значення має використання потужного науково-технічного потенціалу країни, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня — винахідництва. Винахідництво — це одна з об'єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її вищими результатами — відкриттями, а з другого — забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами тощо. Досягнення науки стають фундаментальною базою для технічної творчості, яку постійно стимулює гостра потреба суспільного виробництва у новій техніці, технології, матеріалах, інших знаряддях і засобах.

Таким чином, винахідництво є однією із ланок єдиного безперервного і взаємозумовленого науково-виробничого процесу. В сучасних умовах суспільне виробництво не зможе успішно розвиватися й функціонувати без належного науково-технічного забезпечення. Розвиток наукової діяльності і розвиток суспільного виробництва не можна розглядати як окремі ізольовані процеси. Виробництво у своєму розвитку постійно спирається на досягнення науки і техніки, але у свою чергу ставить перед наукою все нові й нові проблеми, завдання, на які наука має знайти відповіді. Але досягнення науки не можуть бути використані безпосередньо у виробництві. Треба знайти способи використання наукових досягнень у доцільній діяльності людини. Пошуки таких способів використання фундаментальних наукових досягнень у практичній діяльності суспільства і має здійснити винахідництво.

З огляду на ці фактори значення винахідництва для підвищення ефективності суспільного виробництва, розв’язання соціально-економічних проблем важко переоцінити. Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і в підсумку — підвищення рівня добробуту народу країни. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватися державою. Вони потребують чіткого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми власниками та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, який захищає об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні запроваджено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною. Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві країни.

Метою роботи стало детальне вивчення процедури створення винаходу та основних методів пошуку рішення. Також під час написання курсової білоо розглянуто, яким чином закріплюються права на винахід.

Основним завданням роботи було складання заявочних документів на винахід, пошук аналогів та виявлення прототипів винаходу та аналіз структурно-функціональної характеристики винаходу.

1. ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1 Процедура створення винаходу Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і придатний для користування.

Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Останній стосовно заявленої пропозиції визначається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його використання. Бувають випадки, коли новатор самостійно розв’язує задачу. Між тим виявляється, що цю задачу розв’язано, але відомості про неї не дійшли до автора. Винахід має давати нове технічне рішення, невідоме сучасному рівню техніки. Отже, не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Причому не має значення, де видано авторське свідоцтво чи патент — в Україні чи за кордоном. Новизна пропозиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третіми особами. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, заявники, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції, повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки. Це має значення не тільки для автора, а й для держави. У разі розголошення суті пропозиції до її заявки, хоч би і самим автором, останній втрачає право на одержання правоохоронного документа, оскільки держава не може гарантувати охорону такої пропозиції. У цьому разі втрачається можливість патентування пропозиції за кордоном, і вона може бути використана іноземними особами без будь-якого дозволу і виплати винагороди за її використання.

Проте з цього загального правила Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановив важливий виняток. Якщо сам винахідник чи особа, яка одержала інформацію про винахід від винахідника прямо чи опосередковано, розкривають цю інформацію, але не раніше як за 12 місяців до дати подання заявки до патентного відомства, то таке розкриття інформації про винахід не впливає на визнання його патентоспроможним. Іншими словами, новизна пропозиції не втрачається.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не випливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Хоч у зазначеному законі про це прямо не йдеться, але це випливає з його змісту. Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) такими ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в законі: право авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути дуже ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте одного творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняною рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняють її від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахідницьким рівнем відзначаються пропозиції, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Винахід придатний для використання. У вищезгаданому законі йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не лише у промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров’я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі закону (п. 7 ст. 6) йдеться про два аспекти поняття «промислова придатність»: а) галузі застосування винаходу; б) технічна можливість використання винаходу. Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони в сучасних умовах, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

Із закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держави, не забороненій чинним законодавством. Це може бути наукова і господарська діяльність, культосвітня і лікувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями та установами.

Може використовуватися для власних потреб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.

У цій нормі закону підкреслюється й така ознака винаходу, як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування як у даний час, так і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана лише за умови появи технічної можливості у майбутньому.

Ця вимога до винаходу вказує також на те, що розв’язання практичної задачі здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу — його позитивний ефект. Явно некорисні пропозиції у принципі можуть бути визнані винаходами, але розумна людина їх просто не використовуватиме. Отже, здатність до промислового використання означає, і корисність винаходу. Правда, цю ознаку іноді буває важко визначити. У сучасних умовах пропозиція може бути визнана некорисною, а в майбутньому ця сама пропозиція може давати солідний прибуток. Такі факти в історії техніки відомі.

Корисність пропозиції може виявитися у найрізноманітніших формах і способах. Вона може давати певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, зменшувати негативний вплив на навколишнє середовище тощо.

Корисна модель — це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислове придатним.

Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до патентного відомства України. На новизну корисної моделі також не впливає розкриття інформації про неї протягом 12 місяців до подання заявки до патентного відомства України.

Винаходи і корисні моделі — близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності. Проте до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Принципова відмінність між ними полягає в об'єкті — до винаходів належать продукти і способи, до корисної моделі — конструктивне виконання пристрою.

Відповідно до згадуваних Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель (п. 1.1) до пристроїв як об'єктів винаходів чи корисних моделей належать машини, механізми, прилади тощо. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватися не лише наявністю елементів і зв’язків між ними, а й формою виконання цих елементів, їхнім певним взаємним розташуванням. Сутність корисної моделі полягає саме в оригінальній компоновці пристрою. Якщо винахід має певну перевагу перед прототипом своїм змістом, новим розв’язанням задачі, то корисна модель — новою компоновкою елементів пристрою. Це рішення тому і називається «корисна модель» певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою, нова корисна модель.

За походженням системи бувають створеними природою (природні) та створеними людьми (виготовленими).

Введемо поняття технічної системи, як термін для позначення «абстрактної машини». Технічна система (ТС) в загальному випадку є виготовленою системою, що складається з сукупності елементів і відношень (зв'язків), які утворюють цілісну структуру об'єкту.

При вивченні ТС розглядають три сукупності об'єктів:

— неорганізовані;

— організовані з елементами, об'єднаними в стійку структуру, що має нові властивості;

— самопристосовувані - зі зміною зв’язків або структури під дією навколишнього середовища.

Розвиток знань пов’язаний з підвищенням складності підходів до дослідження та його методів, котрі вкладають наступну ієрархічну послідовність наукового опису ТС:

Параметричний — опис властивостей, ознак та відношень об'єкту на підставі емпіричних спостережень. Це найбільш проста форма і вихідний рівень дослідження об'єкту.

Морфологічний — перехід до визначення поелементного складу, побудови об'єкту та взаємовідносин параметрів, які виявлені на попередньому рівні.

Функціональний — перехід до функціональної залежності між параметрами (функціонально-параметричний опис), між елементами об'єкту (функціонально-морфологічний опис) або між параметрами і побудовою об'єкту.

Фізичний (поведінка об'єкту) — виявлення цілісної картини «життя» об'єкту і механізмів, які забезпечують зміну напрямків та «режимів» роботи об'єкту (найбільш складна форма наукового дослідження).

Наприклад, параметричний опис металорізального верстату як ТС це: основні технічні характеристики (технологічні, розмірні, кінематичні, силові, динамічні) та показники (продуктивність, точність, жорсткість, потужність, габарити тощо). Морфологічний опис верстату включає: джерело енергії, двигуни, передавально-перетворюючі та виконавчі механізми, системи керування. Функціонально-параметричний опис встановлює, наприклад, залежність точності обробки від жорсткості пружної системи верстату і режимів різання. Прикладом функціонально-морфологічного опису служить рівнянням балансу кінематичного ланцюга. Опис поведінки верстату може бути виконаний за допомогою таких фундаментальних законів, як закон збереження енергії, кількості речовини, імпульсу сили тощо.

1. Патентне дослідження (перевірка на новизну, винахідницький рівень та промислову придатність; пошук серед зареєстрованих і заявлених на реєстрацію, винаходів (корисних моделей) аналогів і тотожних технічних розробок)

2. Оформлення (складання) заявки на реєстрацію винаходу (корисної моделі)

3. Подання заявки в патентне відомство

4. Запит на проведення експертизи по суті

5. Діловодство у процесі реєстрації винаходу (корисної моделі) (листування з експертом, внесення змін, доповнень)

6. Реєстрація винаходу (корисної моделі) і видача патенту Творчість людини у будь-якій сфері її діяльності часто буває пов’язана не лише зі створенням чогось принципово нового, а й може проявлятися на виконавчому рівні, тобто в новому переосмисленні й новому баченні вже існуючого об'єкта чи образу. Для того щоб успішно реалізувати завдання, що виникають у процесі планування і створення об'єкта, необхідно не лише чітко усвідомити мету розробки того чи іншого об'єкта, мету тієї чи іншої проблеми, а й оволодіти методами їх виконання. У роботах Ю. Столярова, Д. Камського всі педагогічні знахідки, різноманітні і традиційні методи розвитку здібностей та інтересу учнів до технічної творчості і техніки об'єднані в групи, кожна з яких найпродуктивніша на певному етапі роботи.

Методи, які використовуються у практиці трудового навчання для розвитку творчої активності і технічної діяльності учнів, а також засоби, які забезпечують цей розвиток, можна показати у вигляді діаграми. Кожен із цих методів може бути використаний у різних формах: масовій, груповій, індивідуальній. При цьому засобом упливу цих методів може виступати як слово, так і дія. Використання будь-якого з методів передусім підпорядковане єдиній меті: розвитку технічно-творчих здібностей, які включають у себе розвиток творчого мислення, вміння у кожному конкретному випадку ставити передумову, обирати серед них проблему, розв’язувати її, робити висновки.

Саме технічна творчість і розвиває у підлітка ці риси. Технічне мислення є складним технічним явищем. Від звичайного поняття «образне мислення» технічне мислення відрізняється тим, що воно насамперед завжди пов’язане з практикою. Тому для розвитку технічного мислення необхідно добирати такі проблемні завдання, що пов’язані з реальними об'єктами. Цій вимозі підпорядковані завдання на проектування об'єктів праці, завдання технологічного й організаційного характеру.

Розглянемо докладніше наведені в діаграмі методи розвитку технічної творчості. Пояснювально-ілюстративні методи досить часто використовуються на заняттях з трудового навчання з виховною метою. Це лекції, розповіді з демонстраціями слайдів, фотографій та інших ілюстративних матеріалів, захист учнями розроблених ними проектів, екскурсії на виробництво тощо. Використання цих методів не лише спрямоване на повідомлення учням нових відомостей, а й на створення певного емоційного мікроклімату, робить зі школярів активних співучасників процесу пізнання. Досвід роботи вчителів трудового навчання показує, що технічна творчість дає учням не тільки практичні знання, а й зацікавлює їх тайною пізнання, показує, що на сучасному рівні технологічних процесів є різні підходи до вирішення проектно-технологічних завдань. Успіх цих методів часто визначається не лише ерудицією вчителя, а, головним чином, наявністю чудових наочних посібників, систематизованих ілюстрацій, що показують шляхи формування та розвитку змісту тих чи інших понять та уявлень про технологічні процеси.

Рис. 1. Методи розвитку технічної творчості

1.2 Методи розв’язання винахідницьких задач Теорія розв’язку винахідницьких задач (відома під абревіатурою ТРІЗ від рос. теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)) — методика творчості в галузі винахідництва розроблена Генріхом Альтшулером. Автор методики формалізував процес винахідництва і представив його у вигляді алгоритма. Згідно з Альтшулером, винахідництво полягає в усуненні протиріч у технічній системі. В рамках ТРІЗ було розроблено ряд технік та понять для класифікації винахідницьких задач та їх розв’язання такі як матриця протиріч, алгоритм рішення винахідницьких задач, закони розвитку технічних систем та інші.

Під час написання курсової роботи були використані такі методи: метод аналогії, метод фокальних об'єктів. Детальніше це методи будуть розглянуті нижче.

Евристичними називають спеціальні методи здобуття нових знань, засновані на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань (встановлення ситуативних відносин при з’ясуванні проблеми, відкидання безперспективних варіантів вирішення, узагальнення, аналогія, спростування за допомогою контрприкладів та ін.). Евристичні методи є універсальними, і їх застосовують у всіх сферах науки і практики. Їх широко використовують також в економічному аналізі. Можна стверджувати, що оволодіння евристичними методами визначає мистецтво аналізу.

Серед евристичних виділяють експертні та психологічні методи.

Евристичні методи звичайно протиставляють формалізованим, що спираються на точний математичний опис явищ. Соціально-економічні явища і процеси цілком або частково не піддаються математичній формалізації, тобто для них неможливо чи дуже важко розробити адекватну модель. Це пов’язано з труднощами кількісного оцінювання політичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають господарську діяльність людей; численністю таких виробничих процесів, збір репрезентативних зведень про які потребує великих витрат часу і засобів; обмеженою придатністю інформації про минуле для прогнозування майбутнього. Нарешті, багатозначні, багатовимірні та якісно непорівнянні показники господарської діяльності чи підприємства її окремих аспектів не мають однозначного узагальненого критерію, на основі якого можна оцінити можливі варіанти вирішення проблеми. Усе це потребує застосування в аналізі поряд з логікой економіко-математичними також експертних методів, які розуміють як комплекс логічних та математичних прийомів і процедур, що забезпечують отримання від фахівців-експертів інформації, яка дає змогу оцінити причини, що посприяли досягненню високого рівня господарювання, підготувати і вибрати раціональні управлінські рішення.

Для пошуку нових рішень і заходів, що забезпечать їхнє втілення у життя, необхідно активізувати творче мислення фахівців. Цьому сприяє застосування в аналізі психологічних методів, що є сукупністю правил і процедур, які стимулюють вирішення творчих завдань.

Класифікація, як елемент творчої діяльності, дозволяє швидше і точніше орієнтуватися у різноманітності понять і факторів. Тому не випадково, що морфологічний аналіз, як один з найбільш розповсюджених методів творчого пошуку, базується на класифікації.

Термін «морфологія» вживається в багатьох науках стосовно дослідження форм і структури об'єктів, що вивчаються. Сутність цього методу полягає у поділі будь-якої проблеми на відносно незалежні частинии, а потім в здійсненні пошуку всіх можливих рішень для практичної реалізації кожної з частин. На першому етапі загальне число всіх можливих рішень дорівнює числу можливих комбінацій. Наприклад, якщо проблему можна розділити на чотири частини, при чому є три рішення для першої частини, чотири рішення для другої частини і по п’ять рішень для третьої і четвертої частин, то загальна кількість рішень для реалізації проблеми, що досліджується, складає 3×4×5×5=300.

Всі частини проблеми і підходи до їх вирішення розміщуються у так званому «морфологічному ящику», який умовно може бути зображений у вигляді матриці.

В кожному рядку матриці записується частина проблеми, а в клітинках всі альтернативні шляхи їх вирішення.

Задача експертів полягає в тому, щоб уважно вивчити всі підходи що до вирішення кожної частини проблеми. На першому етапі слід відмовитись від явно неприйнятних шляхів вирішення, а потім методом послідовного виключення досягти такого положення, коли для вирішення кожної частини проблеми залишається тільки один шлях (один напрямок, варіант, засіб).

Іншими словами, в кожному осередку морфологічного ящика буде міститися тільки одне можливе рішення, або ящик взагалі не буде його мати. Наявність двох ябо більше рішень вимагає нових пошуків.

Морфологічний аналіз починається з певного рівня знань про об'єкт, що досліджується. Необхідність перебору всіх можливих альтернатив вирішення проблеми і вибір найбільш оптимального напрямку вимагає від дослідника різнобічні знання з різних галузей. Все це сприяє підвищенню знань про об'єкт, що досліджується, на якісно новий рівень.

Застосування морфологічного методу ставить перед експертами задачу відмовитися від звичних стереотипів мислення і максимально використати свою ерудицію і знання для генерування нових оригінальних ідей, якщо навіть вони на перший погляд і парадоксальні.

При побудові морфологічного ящика мета не повинна зводитися тільки до находження окремих рішень. В результаті поглибленого морфологічного аналізу можна прийти до нових ідей щодо можливих рішень, а звідси недалеко до принципово нових напрямків вдосконалення управління конкретними об'єктами або технічних рішень.

Творець методу Ф. Цвіккі довів на конкретному прикладі ефективність свого методу, побудувавши морфологічну матрицю для реактивних двигунів, які працювали на хімічному паливі. Матриця містила 576 можливих варіантів.

Суть методу ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, унаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати технологічну інерцію. Приклад, необхідно вдосконалити або розробити нову конструкцію дитячого стільчика. Обираємо навчання зі словника чи будь-якої іншої книги, технічного журналу і т.д. Припустимо, що в такий спосіб ми обрали слова: стіл, праска, машина, кіт.

Не обов’язково, щоб усі обрані об'єкти якось підходили до об'єкта, до вдосконалюється, але можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.

Після вибору оптимального варіанту необхідна подальша, чисто конструкторська робота з розробки технічної документації, створення та випробування експериментального зразка й ін.

Послідовність застосування методу фокальних об'єктів така:

1.Вибір фокального об'єкта.

2. Вибір 3−4 випадкових об'єктів;

3. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів;

4. Генерування ідей шляхом приєднання до фокального об'єкта ознак випадкових об'єктів;

5. Розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій;

6. Оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв’язків.

Метод фокальних об'єктів більше підходить у тих випадках, коли необхідно модернізувати, удосконалити вже існуючий об'єкт або подати нову ідею.

Рис. 2 Принципова різниця чітко визначених (класичних) і творчих інженерних задач Метод аналогій — Дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками. Будь-яка з цих систем може реально існувати або бути абстрактною.

Метод аналогій — важливий евристичний метод рішення творчих задач. Застосування аналогії є проміжною ланкою між інтуїтивними і логічними процедурами мислення. У рішенні творчих задач використовують конкретні й абстрактні аналогії. Наприклад, ведуться пошуки аналогії живої природи і перенесення їх у галузь неживих предметів (у галузі техніки). У цих останніх аналогіях можуть бути, у свою чергу, встановлені аналогії за формою, структурою, функціях, процесах тощо.

Одним з методів удосконалювання будь-якого об'єкта на всіх стадіях життєвого циклу є функціонально-вартісний аналіз (ФСА).

Функціонально-вартісний аналіз — це метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їхньою значимістю для споживача і витратами на їхнє здійснення.

Метод ФСА застосовується промисловими компаніями США, Англії, Франції та інших країн з розвинутою ринковою економікою.

Метод ФСА розроблений у США і вперше застосований у 1947 р. у компанії «Дженерал Електрик». Інженер Лоуренс Д. Майлс прийшов до висновку, що зниження витрат виробництва треба починати з аналізу споживчих властивостей виробу і технічних функцій складових його частин. У центр уваги ставився питання, наскільки виправдані витрати з урахуванням отриманих властивостей товару, що задовольняють ті чи інші запити і потреби. Для одержання відповідних властивостей товару необхідні певні витрати, тому важливі пропорції між корисністю окремих властивостей і понесеними витратами.

Не всі властивості товару є дуже корисними. У зв’язку з цим потрібно провести аналіз, використовуючи принцип Ейзенхауера за схемою ABC (див. § 6.4). Необхідно виділити головні (А), другорядні (У) і непотрібні чи зайві функції ©. Кошти слід витрачати на одержання головних функцій, певною мірою — на другорядні (У). Витрат на одержання зайвих функцій потрібно уникати.

Виключення зайвих функцій дозволяє знизити витрати на виробництво продукції при одночасному скороченні або навіть підвищення якості.

Об'єктами ФСА можуть бути споживчі властивості виробу як у цілому, так і його окремих частин (вузлів, груп деталей, окремих деталей і т.п.).

Всебічний і детальний аналіз споживчих властивостей виробу, технічних функцій складових його частин і пов’язаних з ними витрат не може бути виконаний одним фахівцем. До проведення ФСА рекомендується залучати фахівців різних відділів, що беруть участь у розробці, виробництві, маркетингу і збуті продукції. Представники конструкторських бюро пропонують перспективні розробки з урахуванням попиту. Ці розробки повинні пройти через руки дизайнерів, що враховують естетичні і ергономічні вимоги до майбутнього виробу. Необхідна участь економістів, особливо бухгалтерів, що знають собівартість виробу, її складові. Фахівці з маркетингу і збуту володіють інформацією про споживчий попит, капризи і коливання моди, розбираються в розміщенні сил конкуруючих фірм. Працівники відділу постачання можуть подати відомості про можливості придбання матеріалів, сировини, комплектуючих виробів для розроблюваних видів виробів. Тільки колективний, всебічний розгляд проблеми підвищення якості при одночасному зниженні собівартості може гарантувати успіх. Для цього формуються аналітичні групи фахівців під керівництвом одного з вищих керівників. У завдання таких груп входить вивчення виробів, що є об'єктом ФСА. Створення аналітичної групи — найбільш відповідальна частина підготовчого етапу. Чисельність групи залежить від розміру підприємства, обсягів майбутньої роботи і її періодичності. Групи збираються на нараду раз на тиждень або на два тижні і вносять пропозиції в обстановці невимушеності, вільного обговорення висловлених ідей.

Безпосередньою роботою по проведенню ФСА займаються дослідницькі групи, створювані за наказом керівника організації з найбільш кваліфікованих фахівців. Групи складаються з фахівців різних напрямків, що дозволяє розглядати проблеми всебічно, комплексно, в гармонійній зв’язку одна з одною. Це важливо для повної і правильної оцінки функцій і витрат по досліджуваному проекту. Однак треба враховувати, що численна група є некерованою. У західних країнах число учасників дослідницької групи — 5−8 осіб. Потрібно виходити з того, що ФСА за окремим об'єктом не відноситься до глобальних аналітичних досліджень. Керівник організації повинен поставити чітку мету перед усією групою і чіткі завдання перед кожним її членом, а також вказати терміни початку та закінчення робіт.

2. ПРАКТИЧНЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ПРАВ НА ВИНАХОДИ

2.1 Процес закріплення прав на винахід Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують названі об'єкти, зобов’язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи автора. Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов’язкове. Необхідно звернути увагу не те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва і авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність, на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве результатам технічної творчості і не стосується їх, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна також приховувати від суспільства готовий винахід. Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт цивільного права. Право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок засвідчується патентом. Патент надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд. Якщо патент на ці об'єкти видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнаються: виготовлення; пропонування для продажу; запровадження в господарський обіг; застосування або введення чи зберігання в зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не тільки продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на ярмарках, виставках, вітринах тощо.

Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. Використанням визнається також ввезення з-за кордону продукту, виготовленого на основі винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, що охороняється патентом. Відомо, що патент має чинність лише на території тієї держави, що його видала. Отже, якщо за кордоном стали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється в Україні, і почали завозити цю продукцію в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають.

Використанням винаходу визнається застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні. Отже, особа, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для застосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за порушення патентних прав. Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Використанням промислового зразка визнаються виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський обіг або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано всі суттєві ознаки промислового зразка. Крім виключного права на використання, власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Безумовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність передбачено можливі випадки використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.

Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто для задоволення власних потреб; якщо ці об'єкти використовуються з науковою метою або в порядку експерименту. Дозволяється використовувати названі об'єкти без дозволу суб'єкта права на них у випадках надзвичайних обставин (катастрофа, епідемія, стихійне лихо тощо). Не є порушенням патентних прав разове виготовлення в аптеках за рецептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі. Винахід, корисна модель і промисловий зразок є товаром, і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. Вони можуть бути відчужені в будь-який спосіб: продаж, міна, дарування тощо. Одним зі способів використання зазначених об'єктів є також видача дозволу на використання винаходу, корисну модель і промислового зразка будь-якій особі на основі ліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання. Ці договори набирають чинності лише за умови, що їх складено у письмовій формі, підписано сторонами і зареєстровано в Держпатенті України. Проте права, що надаються патентом його власнику, у визначених законодавством випадках можуть бути примусово відчужені. Так, керуючись суспільними інтересами та інтересами національної безпеки, Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації. Крім того, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дня публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання зазначених об'єктів було припинено, то будь-яка особа, котра має бажання і готовність використати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у разі відмови володільця патенту від укладення ліцензійного договору може звернутись до суду із заявою про надання їй дозволу на використання зазначених об'єктів. Будь-яка особа, яка має право на одержання патенту, може запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок у зарубіжних країнах. Виходячи з промислових інтересів та інтересів національної безпеки, Держпатент може заборонити патентування зазначених об'єктів у зарубіжній країні. Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилась у зв’язку із закінченням строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди. Чинність патенту припиняється також у разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Заяву про відновлення права на патент можна подати в Держпатент України протягом трьох років від дати припинення чинності патенту. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду. Суди розглядають також усі інші спори, пов’язані з охоронною прав патентовласників, що надаються законодавством про промислову власність. Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності, а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.

1. Це Положення визначає порядок оформлення та розгляду заявок на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю (далі - секретні об'єкти промислової власності), а також порядок видачі охоронних документів на секретні об'єкти промислової власності, використання та передачі прав на використання цих об'єктів.

2. Об'єкти промислової власності, що становлять державну таємницю, одержують правову охорону і використовуються відповідно до законодавства України про державну таємницю та цього Положення.

3. Заявки на секретні об'єкти промислової власності складаються, подаються та розглядаються відповідно до вимог законодавства України про охорону промислової власності, про державну таємницю, цього Положення, нормативних актів Державного комітету України з питань державних секретів (далі - Держкомсекретів України) та Державного комітету України з питань інтелектуальної власності (далі - Держпатент України).

4. Якщо об'єкт промислової власності створено з використанням інформації, зареєстрованої у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, то громадянин або юридична особа, яка є заявником, подає через режимно-секретний орган до Держпатенту України заявку, в якій, зокрема, міститься пропозиція щодо віднесення об'єкта промислової власності до державної таємниці.

5. Якщо об'єкт промислової власності створено не за умов, викладених у пункті 4 цього Положення, але його відповідно до статті 6 Закону України «Про державну таємницю» (3855−12) може бути віднесено до державної таємниці, то заявка на такий об'єкт подається через режимно-секретний орган заявника, а якщо це неможливо — через компетентний місцевий орган державної виконавчої влади за місцезнаходженням (для юридичних осіб) чи місцем проживання (для громадян) заявника. До заявки додається пропозиція заявника щодо віднесення об'єкта промислової власності до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 6 Закону України «Про державну таємницю» .

6. За заявкою на об'єкт промислової власності, яка надійшла до Держпатенту України згідно з пунктами 4 та 5 цього Положення, встановлюється дата її подання та перевіряється відповідність інформації, наведеної в матеріалах заявки, Зводові відомостей, що становлять державну таємницю.

7. За заявкою на об'єкт промислової власності, який за результатами попереднього розгляду Держпатентом України може становити державну таємницю, визначається державний експерт (експерти) з питань державних таємниць (далі - державний експерт), до компетенції якого належить розгляд питань, що стосуються даного об'єкта промислової власності. Після цього Держпатент України надсилає державному експертові комплект матеріалів заявки для прийняття рішення щодо віднесення об'єкта промислової власності до державної таємниці. Державний експерт надсилає своє рішення до Держпатенту України протягом двох місяців від дати одержання ним матеріалів заявки.

Стосовно заявки на об'єкт промислової власності, щодо якої державний експерт прийняв рішення про недоцільність віднесення цього об'єкта до державної таємниці, проводиться експертиза відповідно до вимог законодавства України про охорону промислової власності.

У разі позитивного рішення експертизи Держпатенту України щодо заявки на об'єкт промислової власності, який за рішенням державного експерта віднесено до державної таємниці, Держпатент України повідомляє про це відповідного державного експерта.

Державний експерт у своєму рішенні, яке надсилається до Держпатенту України протягом двох місяців від дати одержання ним зазначеного повідомлення, визначає державний орган (державні органи), якому надається право приймати рішення щодо підприємств, установ, організацій, що матимуть доступ до секретного об'єкта промислової власності.

На підставі позитивного рішення експертизи щодо заявки на секретний об'єкт промислової власності Держпатент України видає заявникові посвідчення, яке засвідчує авторство, пріоритет, право на використання винаходу і право на одержання грошової компенсації. Посвідчення діє протягом строку засекречування об'єкта промислової власності, але не довше від терміну дії патенту для відповідного об'єкта промислової власності, встановленого законодавством України про охорону промислової власності. Разом з зазначеним вище посвідченням Держпатент України видає заявникові копію рішення державного експерта.

8. За дії, пов’язані з поданням і розглядом заявок на секретний об'єкт промислової власності, сплачуються збори відповідно до чинного законодавства України.

Збори за видачу і підтримку чинності посвідчення на секретний об'єкт промислової власності не сплачуються.

9. Грошова компенсація виплачується заявникові одноразово державним органом, що його визначив державний експерт у своєму рішенні. Грошова компенсація враховує: доходи, не одержані заявником у зв’язку з обмеженням його права власності на секретний об'єкт промислової власності, покриття витрат заявника на сплату зборів, а також на виплату авторові секретного винаходу (якщо він не є заявником) заохочувальної винагороди. Заохочувальна винагорода виплачується авторові заявником у місячний термін від дати одержання останнім зазначеної грошової компенсації. Розмір винагороди за один винахід (незалежно від кількості авторів) становить три неоподатковуваних мінімуми заробітної плати. Авторам секретних корисних моделей, промислових зразків, а також винаходів, по заявках на які експертиза по суті не проводилась, заохочувальна винагорода не виплачується.

10. Підприємства, установи, організації, які використовують секретний об'єкт промислової власності, укладають ліцензійний договір із заявником. Зазначений ліцензійний договір має бути зареєстрований державним органом, що його визначив державний експерт у своєму рішенні. Без реєстрації ліцензійний договір вважається недійсним.

11. У разі укладання договору на розробку і виробництво продукції з використанням секретних об'єктів промислової власності, на які видано посвідчення, замовник забезпечує придбання ліцензій та виділяє необхідні для цього кошти.

Якщо досягти згоди із заявником неможливо, Кабінет Міністрів України має право дозволити замовникові зазначеної продукції використання секретного об'єкта промислової власності без згоди заявника, але з виплатою йому відповідної компенсації. Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв’язуються у судовому порядку.

12. За використання секретних об'єктів промислової власності авторам, які не є заявниками, виплачується винагорода. Винагороду виплачує заявник, який використовує секретний об'єкт промислової власності у своєму виробництві або надає ліцензію на його використання.

Виплата винагороди здійснюється за рахунок коштів заявника. Розмір винагороди та порядок її виплати встановлюються відповідно до законодавства України про охорону промислової власності.

13. Питання щодо зміни встановленого ступеня секретності об'єкта промислової власності переглядається відповідним державним експертом не рідше одного разу на три роки. На клопотання заявника такий перегляд може здійснюватися частіше, але не більше одного разу на рік. Відповідне рішення державного експерта надсилається заявникові протягом двох місяців від дати одержання зазначеного клопотання.

Щодо секретних об'єктів промислової власності, створених у процесі виконання договорів на розробку і виробництво продукції з використанням таких об'єктів, рішення державного експерта узгоджується із замовником цієї продукції.

14. Заявник, який отримав посвідчення на секретний об'єкт промислової власності, протягом одного року з дати одержання ним рішення державного експерта про розсекречування цього об'єкта має право подати до Держпатенту України у встановленому порядку клопотання про видачу патенту на період, що залишився до закінчення терміну дії патенту для відповідного об'єкта промислової власності, встановленого законодавством України про охорону промислової власності, якщо інше не передбачено договором між заявником і автором об'єкта промислової власності. Клопотання, що надійшло після закінчення зазначеного терміну, не розглядається.

15. Особливості застосування цього Положення визначаються Держкомсекретів України разом з Держпатентом України. Право власності на винахід підтверджується наявністю патенту на винахід. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років з дати подання заявки на реєстрацію винаходу. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років з дати подання заявки на реєстрацію винаходу. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин інше, для використання якого потрібен дозвіл відповідного органу влади, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює терміну між датою подання заявки на реєстрацію винаходу та датою одержання дозволу, але не більше ніж на 5 років.

Фізична або юридична особа, котра бажає отримати патент на винахід і має на це право (заявник), подає заявку на його видачу до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент). Приймання, розгляд та проведення експертизи заявок виконується у відповідності з «Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель». Заявку на реєстрацію винаходу може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений). Іноземні особи та особи без громадянства, реалізують свої права на подання заявки, лише через патентних повірених.

Заявка на реєстрацію винаходу складається з:

· заява про видачу патенту України на винахід;

· опис винаходу;

· формула винаходу;

· креслення (якщо на них є посилання в описі винаходу);

· реферат.

2.2 Пакет заявочних документів на винахід Структурна схема

Функціональна схема

Порівняльна таблиця

РЕФЕРАТ Винахід відноситься до побутової техніки, зокрема до пристосувань для приготування їжі. Технічний результат від використання винаходу полягає в утилізації пари продукту, що готується, і захисту при ціому довкілля за рахунок запобігання викиду пари. Горщик містить корпус (1) та ручки (5). Корпус виконаний з відбортовкою (2) у верхній частині у вигляді горизонтального кільця, що має по зовнішньому периметру концентрично розташоване поглиблення (3), в якому виконаний отвір (4). Горщик оздоблений кришкою (6), яка оснащена ручкою (7). Горщик виконаний із заломленими краями, які фіксують її на відбортовці і не дозволяють в процесі приготування їжі з'їжджати у бік і встановлені на кільці відбортовка. До горщика додається додаткова ємність (8).

1 Н.П.Ф. — ли

2 З.П.Ф. — ли Фіг. 1

ГОРЩИК Винахід відноситься до побутової техніки, зокрема до пристосувань для приготування їжі.

Відомий пристрій за патентом № А58J38/01

Горщик енергоекономічний, що містить корпус та кришку з відбортовкою, обладнаний ручками, які відрізняються тим, що кришка виконана з диском для закривання горщика та відбортовкою, що з зазором охоплює бічну поверхню горщика та ручки на ньому.

Відомий пристрій за патентом № А58J38/10

Горщик, що містить резервуар з відбортовкою і кришку, що встановлюється на резервуарі, замочне пристосування, принаймні, з одним фіксатором, розміщенним на периферії кришки з можливістю повороту довкола розташованої паралельно або дотично до відбортовки горщика осі герметичної фіксації кришки на горщикі із захопленням нижньої поверхні відбортовки, що відрізняється тим, що фіксатор виконаний у вигляді порожнистого елементу циліндрованої форми з вирізом в стінці, встановленній приблизно паралельно осі повороту, і закріпленний на фасонному стрижні із забезпеченням можливості повороту частини стінки з відкритого в закрите положення.

Найбільш близьким до винаходу, що заявляється, є пристрій за патентом

№ А58J38/11

Горщик, що містить корпус, ручки і кришку, відрізняється тим, що верхня частина корпусу виконана з відбортовкою у вигляді плоского кільця.

Недоліки данного прототипу (горщика) є відсутність поглиблення на відбортовці, в якому виконаний отвір та відсутність ручки на кришці.

Технічна сутність винаходу виконана на графічних матеріалах:

Фіг. 1 — Горщик. Загальний вид Винахід (горщик) відноситься до побутової техніки, зокрема до пристосувань для приготування їжі. Технічний результат від використання винаходу полягає в утилізації пари продукту, що готується, і захисту при ціому довкілля за рахунок запобігання викиду пари. Горщик містить корпус (1) та ручки (5). Корпус виконаний з відбортовкою (2) у верхній частині у вигляді горизонтального кільця, що має по зовнішньому периметру концентрично розташоване поглиблення (3), в якому виконаний отвір (4). Горщик оздоблений кришкою (6), яка оснащена ручкою (7). Горщик виконаний із заломленими краями, які фіксують її на відбортовці і не дозволяють в процесі приготування їжі з'їжджати у бік і встановлені на кільці відбортовка. До горщика додається додаткова ємність (8).

Винахід, що заявляється працює наступним чином. Пари їжі (під невеликим надлишковим тиском), що готується, з корпусу (1) поширюються вгору і вирушають в радіальному напрямі по тонкому зазору між кришкою (6) і відбортовкою (2) у вигляді кільця, де відбувається їх конденсація. Досягаючи поглиблення (3), конденсат утилізувався через отвір (4) в додаткову ємність (8). Після приготування продукту конденсат з ємкості (8) може бути повернений назад у горщик.

За рахунок оснащення винаходу необхідним набором елементів, які забезпечують утилізацію парів продукту, що готується, прогнозована економічна ефективність складає 30%.

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Горщик, який складається з литого корпусу та ручок, литої кришки та ручки, яка відрізняється тим, що корпус виконаний з відбортовкою у верхній частині у вигляді горизонтального кільця з поглибленнями.

2. Горщик за п. 1, який відрізняється тим, що він оздоблений кришкою, яка виконана із заломленими краями, які фіксують її на відбортовці і не дозволяють в процесі приготування їжі з'їжджати у бік.

3. Горщик за п. 1, який відрізняється тим, що має по зовнішньому перемитру відбортовки концентрично розташовані поглиблення, в яких виконаний отвір.

Фіг. 1 — Горщик. Загальний вид ЛІТЕРАТУРА винахід промисловий право Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 p. № 3678-ХІІ в редакції Закону України від 1 червня 2000 р. № 1771−111 // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 37, ст. 307.

Правила складання заявки на винахід та заявки на корисну модель. Затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.02.2001 р. за № 173/5364 (зі змінами та доповненнями), в редакції наказу від 14.04.2005 р. // Офіційний вісник України, 2001, № 9, С. 382, ст. 386.

Крайнєв П.П., Работягова Л.І., Дятлик 1.1. Патентування винаходів в Україні / П.П. Крайнєв, Л.І. Работягова, І.І. Дятлик. — К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2000. — 338 с.

Основи інтелектуальної власності: наук.-метод, вид-ня / ред. Г.І. Якіменко. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. — 578 с.

Тофіло, А.В., Левічева, О. Д. Експертиза об'єктів промислової власності: конспект лекцій для студентів спеціальності «Інтелектуальна власність» / А.В. Тофіло, О.Д. Левічева. — К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2001. — 72 с.

Ногради, М. Стереоселективньїй синтез: пер. с англ. / М. Ногради. — М.: Мир, 1989. — 406 с.

Ковтуненко, В. О. Загальна стереохімія: підручник / В. О. Ковтуненко. — К: Невтес, 2001. — 332 с.

Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель. Затверджені наказом Міністерства освіти і науки України 15.03.2002 р. № 197, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2002 р. за № 364/6652 // Офіційний вісник України, 2002, № 16, С. 356, ст. 887.