Соціально-економічне значення пожежної безпеки в Україні

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА ОКВНЗ

Інститут підприємництва «Стратегія»

Кафедра менеджменту і соціальної роботи Напрям підготовки 6.30 601 «Менеджмент»

РЕФЕРАТ з дисципліни «Основи охорони праці»

на тему:

Соціально-економічне значення пожежної безпеки в Україні

Студентки Волосянко Ю.М.

4 курс група М-10−51

Керівник: ст. викладач Корнійчук Н.О.

м. Жовті Води — 2014 рік

ЗМІСТ

• Вступ
• Основні поняття та значення пожежної безпеки
• Наслідки пожеж
• Засоби та способи гасіння пожежі
• Система протипожежного захисту
• Висновки
• Список використаних джерел

ВСТУП

Пожежі та їх наслідки завдають значної шкоди світовій економіці. Пожежа супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишнього середовища.

Проблема пожеж стає глобальною за своїми масштабами, зачіпає не тільки національні, але і міжнародні інтереси. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, тривалі пожежі нафтових об'єктів Іраку як наслідок війни в Перській затоці, горіння великих лісових масивів підривають не тільки економіку країн, але головне — наносять непоправної шкоди навколишньому середовищу.

Незважаючи на те, що за останні 7−8 років в Україні намітилась стійка тенденція до зниження кількості пожеж з 52 000 до 41 000 на рік, в цілому ця проблема залишається дуже гострою. Наприклад, у порівнянні з періодом середини 80-х років, річна кількість пожеж сьогодні майже втричі вища. Кількість загиблих становить 2400−2460 людей на рік, серед них 120−150 дітей. Щодня в країні виникає, в середньому, біля 120 пожеж, на яких гине 5−7 чоловік, отримує травми 4 чоловіки. Збитки від пожеж складають близько 2,0 млрд. грн. на рік.

Найпоширенішими причинами пожеж в Україні є:

— необережне поводження з вогнем (61%);

— порушення правил монтажу та експлуатації електроприладів (18%);

— порушення правил монтажу та експлуатації приладів опалення (11%);

— пустощі дітей з вогнем (7%);

— підпали (2%);

— невстановлені та інші (1%).

Наведені дані свідчать, що стан і рівень пожежної безпеки в Україні, які в значній мірі обумовлені складним соціально-економічним становищем держави, слабкою профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, недостатньою участю в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та громадських об'єднань, потребують негайного і суттєвого покращення. Тому, поряд зі збільшенням фінансування та підвищенням організаційного рівня пожежної безпеки, необхідний постійний пошук нових, більш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10 000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10 000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов’язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов’язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежогасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту, тощо.

Цілком природно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішенню якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його стан за яким з регламентованою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

НАСЛІДКИ ПОЖЕЖ

Наслідки пожеж визначаються сукупністю видів збитків від них.

Прямі збитки — це втрати, пов’язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і, внаслідок високої температури, основних фондів та іншого майна підприємства, установи та організації, а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв’язок з пожежею.

Побічні збитки — це втрати, пов’язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншої втраченої внаслідок пожежі вигодою.

Соціальні збитки — це втрати через невикористаних можливостей внаслідок виключення трудових ресурсів з виробничої діяльності та витрат на проведення заходів внаслідок загибелі та травматизму людей на пожежах.

Екологічні збитки — це втрати, пов’язані з забрудненням продуктами горіння і виробництва, а також засобами гасіння пожеж атмосфери, води, ґрунту, живих організмів і рослинності.

Кожен день в Україні в середньому виникає 168 пожеж та загорянь, економічні втрати від яких становили 1210 тис. грн. Кожен день внаслідок пожеж гине 11, а отримує травми 5 осіб, гине 3 голови худоби, вогнем знищується 57 будівель і 7 одиниць техніки.

Протягом останніх років причини виникнення пожеж залишаються колишніми. Постійно зростає кількість пожеж, що виникають внаслідок недбалого поводження з вогнем, більше половини (57,5%) пожеж та загорянь трапляється саме з цієї причини. Цьому, насамперед, сприяє складна соціально-економічна обстановка в державі.

У 61% випадків пожеж від необережного поводження з вогнем винна особа не встановлена. В інших випадках винними, найчастіше, є безробітні - 10% та пенсіонери — 9%. Більшість з них — це чоловіки, віком від 30 до 50 років, які в момент порушення правил пожежної безпеки перебували в стані алкогольного сп’яніння.

Складна соціально-економічна обстановка в країні, через яку спостерігається погіршення матеріального добробуту населення, зловживання спиртними напоями, збільшення кількості осіб без певного роду занять і місця проживання, нехтування духовними цінностями, падіння моральних підвалин призводить до того, що люди, як свідомо, так і несвідомо (через неуважність, недбалість і т.д.) порушують правила пожежної безпеки.

Причини виникнення пожеж і загибелі людей внаслідок пожеж можна розділити на соціальні, техногенні, природні та соціально-техногенні.

До причин пожеж та загибелі людей внаслідок впливу соціального чинника відносять підпали, порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрогазозварювальних робіт, порушення правил експлуатації побутових газових, гасових та інших приладів і засобів, недбале поводження з вогнем, пустощі дітей з вогнем; техногенного фактору — несправність виробничого обладнання, порушення технологічного процесу виробництва, порушення правил підготовки і експлуатації електроустановок, вибухи, порушення правил підготовки і експлуатації пічного опалення, порушення правил підготовки і експлуатації теплогенеруючих агрегатів та установок; природного фактору — самозаймання предметів і матеріалів, розряди блискавки.

пожежний безпека гасіння евакуація

ЗАСОБИ ТА СПОСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторів необхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться:

— охолодження зони горіння або горючих речовин;

— розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами;

— ізоляція реагуючих речовин від зони горіння.

Хімічний спосіб припинення пожежі - це хімічне гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) відносяться:

— вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані);

— інертні гази (вуглекислий газ, азот);

— піни хімічні та повітряно-механічні;

— порошкові суміші;

— покривала з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода — найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

— великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г);

— високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700°С);

— значним збільшенням об'єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні утворює більше 1700л пари);

— охолоджує зону горіння.

Воду застосовують у вигляді потужних струменів і як пару. Струменем води збивають полум’я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді спалимі речовини; дощем і водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо). Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ невеликих загорянь на відкритих установках.

Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними помпами, котрі забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними помпами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів. Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон, ін.) особливо доцільно застосовувати тоді, коли застосування води може викликати вибух або поширення горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.

Вуглекислота виконує дві функції: охолоджуючу та ізолюючу.

Вуглекислота — газ без кольору і запаху. Він важче від повітря в 1.5 рази; при 0 °C і Р=36атм легко переходить у рідкий стан, тоді його називають вуглекислотою. З 1л рідкої вуглекислоти при t°=0° утворюється 506л газу. Зберігаються в стальних балонах. Подача кислоти проводиться через раструби — дифузори, внаслідок чого відбувається переохолодження кислоти, що виходить і утворення вуглекислого снігу.

При використанні вуглекислоти необхідно врахувати її токсичність. При вдиханні повітря, яке містить 10% СО2, і не має запаху наступає параліч дихання і смерть.

Азот не має ні кольору ні запаху. Порівняно з СО2 в рідкий стан переходить при дуже низькій температурі (-195.8°С).

Азот як засіб гасіння використовується по методу розбавлення спалимої речовини.

Вуглекислоту і азот застосовують в порівняно невеликих по об'єму приміщеннях, головним чином при гасінні речовин, що горять полум’ям (рідини, гази). Погано гасять речовини, здатні тліти.

Оскільки вуглекислота відновлюється лужноземельними металами, її не можна застосовувати при гасінні цих металів.

Азот застосовують для заповнення вільних об'ємів в посудинах над ЛЗР з метою запобігання вибухів у виробничих установках.

Піни для гасіння пожеж являють собою суміш газу з рідиною. Пухирці газу можуть утворюватися всередині рідини в результаті хімічних процесів або механічного змішування газу (повітря) з рідиною. Гасіння піною заключається в тому, що пінне покриття є якби екраном, який запобігає дії тепла зони горіння на поверхню речовини. Піна запобігає виходу рідини в зону горіння, виявляючи ізолюючу дію. Піна виявляє і деяку охолоджуючу дію.

Хімічна піна утворюється в результаті такої реакції, при якій в рідкому середовищі утворюється будь-який газ. Наприклад, для утворення піни використовують піногенераторний порошок, який містить кислотну частину — сірчанокислий глинозем (Al2 (SO4) 3), лужну частину — бікарбонат натрію (NaHCO3), екстракт солодкового кореня (піноутворююча речовина, яка надає міцність плівкам пухирців). При змішуванні порошку з водою відбувається реакція з утворенням вуглекислого газу. Цю піну застосовують для гасіння нафтопродуктів.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води і поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача ПО-1).

Піни характеризуються кратністю і стійкістю.

Під кратністю розуміють відношення об'єму піни до об'єму рідини з якої вона одержана. Кратність хімічної піни складає 5. Повітряно-механічна піна буває низької (до 10), середньої (11−200) і високої (201−1000) кратності.

Стійкість — час від моменту утворення до повного розпаду. Стійкість хімічної піни становить 40 хв., повітряно-механічної - 20−30 хв.

Піни низької та середньої кратності застосовуються для гасіння нафтопродуктів, твердих речовин та матеріалів. Піни високої кратності використовуються для гасіння легкозаймистих та спалимих речовин.

Первинні засоби гасіння пожежі:

— внутрішні пожежні крани;

— відра, кошми, лопати, пісок; вогнегасники.

СИСТЕМА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

Система протипожежного захисту — це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками:

1. Обмеження розмірів та поширення пожежі:

— розміщення будівель та споруд на території об'єкта із дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки;

— дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху;

— правильне планування та розміщення виробничих цехів, приміщень, дільниць у межах будівлі;

— розміщення пожежонебезпечних процесів та устаткування в ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;

— вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості;

— встановлювання протипожежних перешкод у будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;

— обмеження витікання та розтікання легкозаймистих та горючих рідин при пожежі;

— влаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння.

2. Обмеження розвитку пожежі:

— обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні;

— використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показниками вибухопожежонебезпечності;

— аварійне стравлювання горючих рідин та газів;

— своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів;

— застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального устаткування із посиленим захистом від пошкоджень.

3. Забезпечення безпечної евакуації людей та майна:

— вибір такого об'ємно-планувального та конструктивного виконання будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів чинників пожежі;

— застосування будівельних конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі та огороджувальні функції протягом всього часу евакуації;

— вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту;

— застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

— влаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації;

— влаштування необхідних шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних драбин), раціональне їх розміщення та належне утримання.

4. Створення умов для успішного гасіння пожежі:

— встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики;

— забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння;

— влаштування та утримання в належному стані території підприємства, під'їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

ВИСНОВКИ

Отже, пожежна безпека — стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».

Відповідно до положень Закону України «Про пожежну безпеку» правила пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

Забезпечення пожежної безпеки об'єкта досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта є:

— система запобігання пожежі;

— система протипожежного захисту;

— система організаційно-технічних заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про пожежну безпеку. Довідково-інформаційні матеріали. — К., 2002.

2. Закон України «Про пожежну безпеку». — К., 2000.

3. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Є.П. Желібо і В.М.Пічі. — Київ: «Каравелла», Львів: «Новий світ-2000», 2001. — С.190−191.

4. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. — 5-те вид., стереотип. — Л.: Львів банк ін-т НБУ; Т-во «Знання», КОО, 2002. — 185 с.

5. Лехман С. Д. Охорона праці, пожежна безпека. — Київ: Вища школа, 1983. — 167 с.