Аналіз фінансової стійкості підприємства (на прикладі ТОВ «Ескорт»)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ УЧБОВО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

«ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ»

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ГОСПОДАРЧОГО ПРАВА КУРСОВА РОБОТА З дисципліни «Техніко-економічний аналіз»

Тема: «Аналіз фінансової стійкості підприємства«

Виконала ст. гр. МП-07а Проценко Ю.А.

Перевірив Гайдатов О.В.

Донецьк 2011

Реферат Курсова робота 41 с., 10 таблиць, 1 рисунок, 25 джерел, 2 додатки.

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю «Ескорт».

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних і практичних аспектів, що забезпечують покращення показників фінансової стійкості ТОВ «Ескорт».

Мета роботи: з’ясувати теоретичні питання щодо фінансової стійкості підприємств та набути практичного досвіду щодо аналізу та оцінки фінансової стійкості суб'єктів господарювання.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Фінансова Стійкість, Баланс, агрегований баланс, власний капітал, Довгострокові зобов`язання, КОЕФІЦІЄНТ автономії, КОЕФІЦІЄНТ ФІНАНСОВОЇ стабільності, КОЕФІЦІЄНТ фінансової стійкості, власні оборотні кошти

Зміст ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.2 ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕТОДИКА ЇХ РОЗРАХУНКІВ

1.3 ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЕСКОРТ»

2.1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «ЕСКОРТ»

2.2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ «ЕСКОРТ»

3.1 АНАЛІЗ І ОЦІНКА АБСОЛЮТНИХ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ «ЕСКОРТ»

3.2 АНАЛІЗ І ОЦІНКА ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКІВ І ПОКАЗНИКІВ РИНКОВОЇ СТІЙКОСТІ

4. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ «ЕСКОРТ»

5. ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ВІД ЗБІЛЬШЕННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТОВ «ЕСКОРТ»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ Процес переходу до ринкової економіки в Україні та формування початкових ринкових структур потребують нових підходів до питань організації й ефективності використання фінансових ресурсів підприємства. У складних умовах вітчизняного податкового клімату, кризи неплатежів, уповільнення реформ у виробничій та соціальній сферах суб'єкти господарювання можуть мати різні інтереси в питаннях одержання і розподілу прибутку та збільшення доходів підприємств. Основою цих та інших аспектів їхньої діяльності має виступати фінансова стійкість, оптимальний рівень якої підтримується за допомогою універсальних методів, вироблених світовою ринковою цивілізацією й об'єднаних через науку фінансового менеджменту в струнку та практично ефективну систему.

Тема даної курсової роботи — «Аналіз фінансової стійкості підприємства» є надзвичайно актуальною в сучасних умовах. Адже фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів.

Мета роботи: з’ясувати теоретичні питання щодо фінансової стійкості підприємств та набути практичного досвіду щодо аналізу та оцінки фінансової стійкості суб'єктів господарювання.

У ході написання курсової роботи я ставлю перед собою такі завдання:

з’ясувати сутність і значення фінансової стійкості підприємства;

ознайомитися з абсолютними та відносними показниками фінансової стійкості;

сформувати недоліки методики оцінювання фінансової стійкості;

викласти організаційно-економічну характеристику ТОВ «Ескорт»;

провести аналіз і оцінку абсолютних, відносних показників та запасу фінансової стійкості даного господарства;

розробити конкретні пропозиції, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану господарства.

Об'єкт дослідження даної роботи: товариство з обмеженою відповідальністю «Ескорт».

Обґрунтованість та дієвість фінансових рішень в умовах ринкової економіки значною мірою залежать від якості фінансово-аналітичних розрахунків. Зміст та значущість таких розрахунків виходять за межі простих арифметичних дій або обчислення окремих безсистемно відображених показників. У разі застосування моделей, які б дозволили здійснювати поглиблену класифікацію стійкості фінансового стану та оцінювати можливості підприємства щодо його розвитку, можна було б своєчасно вживати заходів для покращення фінансового стану. Аналіз фінансової стійкості підприємства в даній курсовій роботі був виконаний на основі узагальнення різних методичних підходів щодо оцінювання фінансового стану підприємств: визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів підприємства джерелами їх формування (В. Ковальов, О. Павловська, Г. Савицька, А. Шеремет, Р. Сайфулін); обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків щодо фінансового стану підприємства.

1. Теоретичні та методологічні основи аналізу фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутність і значення фінансової стійкості підприємства Для розв’язання сучасних проблем стабілізації національної економіки та підвищення регулюючої функції державного бюджету в забезпеченні соціального розвитку нашого суспільства треба здійснити низку організаційних заходів у плані зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Тільки на основі позитивних зрушень індивідуального відтворення можливе безперебійне своєчасне наповнення бюджету і посилення регулюючого впливу держави на визначальні процеси суспільного життя, збільшення платоспроможного попиту населення та піднесення його життєвого рівня. Отже, основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Стійкість — одна з найважливіших характеристик поведінки відособленої, автономно функціонуючої системи щодо зовнішніх умов, у яких вона існує. У загальному розумінні «стійкість» трактується як властивість системи так реагувати на зміни зовнішнього середовища, щоб не лише генерувати чинники, які зумовлюють її врівноважений стан, а й забезпечувати подальший розвиток. Залежно від виявлення виділяють три різновиди стійкості економічної системи: статичну, динамічну і результуючу, тобто таку, що генерує її кількісні та якісні зміни. 2,58−59]

Щодо окремого підприємства, котре функціонує як відокремлена, автономна частка загальноекономічної системи, то його еволюційна характеристика у конкретному часі визначається як фінансовий стан.

В умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише ступінь його життєдіяльності, а й потужність чинників розвитку, яка акумулюється в його стійкості. Очевидно, що найстійкішим є статичний стан, тобто стан спокою. Проте коли йдеться про характеристику стану певного процесу (у нашому випадку фінансово-господарського функціонування), необхідно брати до уваги ту обставину, що будь-який процес — це дія, рух, а рух не може бути статичним — він динамічний у суті свого прояву. Фіксована розмірність руху на певну дату відображає його статику.

Застосування терміну «стабільність» до характеристики фінансового стану підприємств є ознакою сталості руху як динамічного процесу, що має певну швидкість, темп, вимір прояву у порівнянні розмірностей теперішнього стану з минулим. Застосування терміну «стійкість» до динамічного процесу характеризує сталість його прояву в часі (динамічну стійкість).

Стабільність фінансового стану підприємства виявляється у:

— ритмічності виробництва якісної і дешевої продукції, яка має сталий попит ;

— міцному становищі підприємства на ринку ;

— високому рівні матеріально-технічної оснащеності виробництва та відтворення ;

— застосуванні передових технологій ;

— налагодженості економічних зв’язків із партнерами ;

— ритмічності кругообігу основного й оборотного капіталу ;

— ефективності господарських і фінансових операцій ;

— незначному ступені ризику в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таке розмаїття факторів, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти прояву його стійкості, зокрема внутрішній, фінансовий, загальний. [5, 110]

Внутрішній аспект фінансової стійкості підприємства відображає такий стан його ресурсного потенціалу, його матерільно-речової і вартісної (грошової) структури капіталу і таку динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові її фінансові результати функціонування підприємства.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходжень коштів (доходів) над витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною метою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Для підприємства першим рівнем стійкість як протидія спаду обсягів виробництва і руйнуванню ресурсного потенціалу (кризовий стан). Більш високим рівнем фінансово-економічної стабілізації є забезпечення такої стійкості, яка зумовлює поступальне економічне зростання і перехід до розширеного відтворення.

Отже, економічна категорія «фінансова стійкість» є категорією відтворювального процесу. Вона розкриває економічні відносини, які складають фінансовий механізм забезпечення поступального руху соціально-економічного розвитку.

Незаперечне те, що фінансова стійкість підприємств позитивно впливає і на розв’язання державних фінансових проблем, зокрема на зміцнення бюджету всіх рівнів.

Сказане вище свідчить про те, що тільки за умови фінансової стійкості суб'єктів господарювання економічна система може генерувати чинники позитивних кількісних і якісних змін у майбутньому періоді - і періоді процесу розвитку, переходу до досконалішого фінансового стану, який більш значний потенціал. [21, 127−129]

На мою думку, фінансова стійкість підприємства повинна характеризувати таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства.

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства та методика їх розрахунків Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

— рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

— платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов’язання мобільними активами);

— часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні. 6, 160]

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять наступні групи показників:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Цей показник можна розрахувати двома способами Перший спосіб. Розраховується як різниця між поточними активами і поточною (короткостроковою) кредиторською заборгованістю:

НВОК = (2 р. АБ + 3 р. АБ) — 4р. ПБ (1.1)

Він показує, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу або що залишається в обороті підприємства після повного погашення кредиторської заборгованості. Як показує практика, джерелами формування довгострокових активів є перманентний капітал (власний і прирівняний до нього капітал і довгострокові позикові кошти — довгострокові пасиви).Але бувають випадки формування довгострокових активів за рахунок короткострокових кредитів. Поточні ж активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Тому поточні активи — оборотний капітал (підсумки розділів 2 і 3 активу балансу) можна поділити на дві частини:

— змінна частина, сформована за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;

— постійна частина, сформована за рахунок постійного капіталу.

Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Тому для визначення величини власного капіталу, що використовується в обороті підприємства, існує другий спосіб розрахунку наявності власних оборотних коштів. 4, 178]

Другий спосіб. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом і величиною поза оборотних активів:

НВОК = (1р. ПБ + 3р. ПБ) — 1р. АБ (1.2)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (3 розділ пасиву балансу).

ВДПД = НВОК + 3Р. ПБ (1.3)

3. Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат суми короткострокових кредитів і позикових коштів (за виключенням позик, не погашених у термін):

ЗВОД = ВДПД + КК, (1.4)

де КК — короткострокові кредити і позикові кошти (за виключенням позик, не погашених у термін);

Для нормальної життєдіяльності підприємство повинно обов’язково мати власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно зобов’язане сплатити їх поточними активами. Якщо після сплати у підприємства залишається «нуль» власних оборотних коштів, то воно не зможе погасити довгострокові борги поточними активами; якщо отримують суми зі знаком «-», то це означає, що підприємство не зможе розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно з П (С)БО 2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю (р.2 АБ — р.5 ПБ). 8, 222−226]

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників. Система даних показників дозволяє оцінити здатність підприємства відшкодувати поточні борги у визначені терміни, фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, мобільність власного капіталу, здатність капіталу утворювати активи, заборгованість підприємства. У таблиці 1.1 наведено коефіцієнти фінансової стійкості з алгоритмами їх розрахунку на основі інформації, що міститься у балансі підприємства відповідно до П (С)БО 2 «Баланс».

Таблиця 1.1 — Система показників фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнти фінансової стійкості залежать від обсягу і характеру розміщення в активах власного капіталу. Оскільки розміщення власного капіталу починається з формування необоротних активів, то його надходження до обороту буде залежати від складності технології виробництва та від вартості устаткування, яке забезпечує дану технологію. Що стосується власного оборотного капіталу, то його обсяг залежить від швидкості обертання оборотних активів: потреба в оборотному капіталі буде тим меншою, чим швидше обертаються оборотні активи.

Отже, підприємства з коротким технологічним циклом загалом потребують менше власного капіталу при рівних обсягах діяльності, ніж підприємства з тривалим циклом.

З вище наведеного критичне значення коефіцієнта автономії, який характеризується питомою вагою власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства, буде тим вищим, чим більшою є доля необоротних активів у сукупних активах і чим повільніше обертаються оборотні активи підприємства. Аналогічні підходи застосовуються при обґрунтуванні критеріїв оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості та структури позикових коштів підприємства.

Коефіцієнт мультиплікації капіталу є оберненим до коефіцієнта автономії, отже, нормальне значення його має бути тим вищим, чим більшою є питома вага оборотних активів і чим швидше обертаються оборотні активи підприємства. Ці ж підходи можна застосувати до визначення критеріїв оцінки коефіцієнтів загальної заборгованості та співвідношення позикового і власного капіталу.

Критерії оцінки коефіцієнтів фінансового левериджу, довгострокового залучення позикового капіталу та структури довгострокових вкладень залежать від потреби підприємства у зовнішніх джерелах фінансування, вартості фінансових ресурсів та можливостей їх залучення на момент оцінки.

Коефіцієнт маневрування обчислюється як питома вага оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу підприємства. Частка власного капіталу в обороті залежить від загального обсягу власного капіталу та суми його іммобілізації в необоротних активах.

Коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах формується під впливом чинників, що діють на ринку фінансових ресурсів: здешевлення позикових коштів спонукає підприємства залучати їх до обороту, що призводить до зниження коефіцієнта частки власного капіталу. Більш стійким чинником є оборотність оборотних активів, яка також сприяє або перешкоджає залученню позикового капіталу. Оскільки оборотність активів пов’язана з технологією виробництва, то за інших рівних умов кредитори віддадуть перевагу підприємствам з прискореною оборотністю, тобто коефіцієнт частки власного капіталу в оборотних активах буде тим нижчим, чим вищою буде швидкість обороту активів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів визначається питомою вагою основних засобів у загальних активах підприємства. Критерій його оцінки залежить від виду діяльності та технології виробництва продукції: у підприємствах зі складними наукомісткими технологіями значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів має бути вищим, ніж у підприємствах, виробничі технології яких не потребують використання у виробничому процесі дорогих високоефективних пристроїв та механізмів. При оцінці даного коефіцієнта треба зважати на те, що чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим, за інших рівних умов, має бути значення коефіцієнта реальної вартості основних засобів.

Коефіцієнт накопиченої амортизації характеризує ступінь спрацювання основних засобів підприємства і, на відміну від розглянутих показників, оцінюється за «відкритим» критерієм: чим нижчим буде значення даного коефіцієнта, тим вищої оцінки заслуговує стан основних засобів, їх відповідність сучасним вимогам виробництва.

Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування) характеризує забезпеченість власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства. Таким чином, даний показник має зменшуватися.

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів характеризує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. [10, 166−171]

Отже, специфіка фінансових коефіцієнтів, за виключенням коефіцієнта накопиченої амортизації, полягає у тому, що їх нормальне значення знаходиться у визначеному інтервалі. Тобто, оцінка буде однаково негативною як при значній недостатності, так і при значному перевищенні показником нормального значення (критерію). Поєднання аналізу всіх наведених абсолютних та відносних показників фінансової стійкості об'єктивно відображає фінансову ситуацію, що склалася на підприємстві.

1.3 Характеристика типів фінансової стійкості

Фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Воно визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон’юнктури.

Стійкий фінансовий стан підприємства є результатом ефективного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Поняття «стійкого фінансового стану» необхідно розглядати не тільки як якісну характеристику, а і як кількісно виміряне явище. Адже фінансова стійкість визначається відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів і затрат) до величини власних та позичених джерел коштів для їх формування.

По рівню покриття різних видів джерел суми запасів і затрат розрізняють декілька видів фінансової стійкості підприємства:

· абсолютна стійкість фінансового стан, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і затрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається по балансу підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів і позаоборотних активів;

З < ВОК

· нормальна стійкість фінансового стану, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами (ДПД);

З < ВОК + ДПД

· нестійкий фінансовий стан, коли запаси і затрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик (КК);

З < ВОК + ДПД + КК

· кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство знаходиться на межі банкрутства.

З > ВОК + ДПД + КК [8, 232−233]

Таблиця 1.2 — Характеристика фінансової ситуації [5, 320]

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними форми № 1 «Баланс» складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу. Алгоритм складання агрегованого балансу наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 — Агрегований баланс

На основі даних агрегованого балансу проводиться аналіз фінансової стійкості підприємства. 17, 90]

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості (зони безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству стійкість його фінансового становища.

2. Загальна характеристика діяльності підприємства ТОВ «Ескорт»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Ескорт»

ТОВ «Ескорт» діє згідно зі статутом, нова редакція якого зареєстрована 08.08.2001р. Рішенням Виконавчого комітету Пролетарської районної ради м. Донецька, № 581, зі змінами, зареєстрованими 09.10.2002р. рішенням Виконавчого комітету Пролетарської районної ради м. Донецька, № 732.

Повне найменування Товариства:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕСКОРТ»

Скорочене найменування Товариства:

ТОВ «ЕСКОРТ»

ТОВ «Ескорт» створено як підприємницьке товариство у формі Товариство з обмеженою відповідальністю за рішенням Загальних зборів учасників (протокол № 1 від 06.08.2001р.).

Засновниками товариства є:

1. Дубина Ігор Михайлович

2. Рєзниченко Георгій Леонідович

3. ТОВ «Перший радник»

4. ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія»

Місце знаходження: 83 497, Донецька область, м. Моспіне, вул. Гришина, 1А.

Форма власності: колективна власність.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку та наступний його розподіл між Учасниками Товариства.

Організаційна структура підприємства ТОВ «Ескорт» характеризується наступною схемою (рис. 2.1).

Рис. 2.1 — Організаційна структура ТОВ «Ескорт»

Основні види діяльності:

1. Агломерація кам’яного вугілля.

2. Оптова торгівля паливом.

3. Оптова торгівля іншим промисловим обладнанням.

4. Функціонування автомобільного транспорту.

5. Загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції на відновлення).

6. Діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов’язана з будівництвом.

2.2 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства На підставі даних таблиць 2.1, 2.2, 2.3 був проведений порівняльний аналіз економічних показників роботи ТОВ «Ескорт» за 2008;2010 рр. При аналізі використовувалися річні показники.

Таблиця 2.1 — Техніко-економічні показники за 2008 рік

Таблиця 2.2 — Техніко-економічні показники за 2009 рік

Таблиця 2.3 - Техніко-економічні показники за 2010 рік

Виділимо основні показники роботи ТОВ «Ескорт» за розглянутий період:

1. Обсяг виробництва за 2009 -2010. рр. знизився з 1502,2 тис. тонн до. — 832,3 тис. тонн. Освоєння установленої виробничої потужності склало в 2009 році 57,8%, а в 2010 році - всього 36, 1%. Основною причиною зниження обсягу переробки вугілля є закриття шахт, які видобувають вугілля марки «Т». Для збільшення завантаження підприємства колективом, поряд із збагаченням вугілля марки «Т», додатково освоєна технологія збагачення вугілля марки «Г», «ДГ» та «А». Це значно розширило можливості збільшення завантаження підприємства.

2. Собівартість 1 тонни переробки вугілля в 2008р. становила 13,42 грн., у 2009р. -16,5, В 2010р. — 32,33 грн., але ціна 1 тонни становить нижче у 2010 р. ніж собівартість — це одна з головних причин збитковості підприємства.

3. У 2008р. прибуток склав 1560,7 тис. грн., у 2009р. — в розмірі 1124,4 тис. грн. В 2010р. збитки склали 8359,5 тис. грн. Основною причиною збиткової роботи підприємства є низьке завантаження виробничих потужностей при високій питомій ваги у витратах на збагачення вугілля умовно-постійних витрат. Вони складають близько 60%. При доведенні місячної завантаження підприємства вугіллям до рівня 75 тис.т. / в місяць його робота буде беззбиткова, а при — 100 тис.т. очікується отримання прибутку близько 100 тис. грн.

3. Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»

3.1 Аналіз і оцінка абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»

Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансова рівновага активів і пасивів балансу лежить в основі оцінки фінансової стійкості підприємства.

На підприємстві йде постійне формування запасів товарно-матеріальних цінностей, на що використовують власні і залучені засоби. Аналізуючи відповідність і невідповідність (надлишок або нестача) запасів і витрат визначають абсолютні показники фінансової стійкості.

Для зручності за даними балансу ТОВ «Ескорт» складемо агрегований баланс (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1 — Агрегований баланс, тис. грн.

Відповідно до методики розрахунку показників фінансової стійкості підприємства, розрахуємо абсолютні показники фінансової стійкості для ТОВ «Ескорт».

1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК):

2008р. ВОК=6972,7+3214,8 — 11 075,3= -887,8 тис. грн.

2009р. ВОК=6523+14 875,9 — 20 997,2=401,7 тис. грн.

2010р. ВОК=8056,4+13 599,9 — 19 770,2=1886,1 тис. грн.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат (ВДПД):

2008р. ВДПД=-887,8 +3214,8 =2327 тис. грн.

2009р. ВДПД=401,7+14 875,9 =15 247,6 тис. грн.

2010р. ВДПД=1886,1+13 599,9 =15 486 тис. грн.

3. Загальна величина основних джерел формування запасів та затрат (ЗВОД):

2008р. ЗВОД=2327+265=2592 тис. грн.

2009р. ЗВОД=15 247,6 +330,8=15 578,4 тис. грн.

2010р. ЗВОД=15 486+538,8=16 024,8 тис. грн.

У таблиці 3.2 наведено аналіз фінансової стійкості господарства за даними агрегованого балансу (табл. 3.1.)

Таблиця 3.2 — Аналіз фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»

Отже, у 2008 році поточні активи в сумі -887,2 тис. грн. не були сформовані за рахунок власного капіталу, але у 2009 році даний показник зріс на 1289,5 тис. грн. і становив 401,7 тис. грн., а у 2010 році показник НВОК зріс на 1484,4 тис. грн. і становив 1886,1 тис. грн. Також можна сказати, що після повного погашення кредиторської заборгованості у ТОВ ще залишиться власних обігових коштів.

Проаналізувавши абсолютні показники фінансової стійкості ТОВ «Ескорт» видно, що господарство має нормальний стан своєї фінансової діяльності. Адже розрахунки показників фінансової стійкості свідчать про збільшення власних оборотних активів, довгостроково залучених коштів, загальної величини основних джерел формування запасів і затрат, що є позитивним фактом для подальшої, більш ефективної, фінансової діяльності господарства.

3.2 Аналіз і оцінка відносних показників і показників ринкової стійкості

фінансовий стійкість власний капітал Проаналізуємо відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Ескорт».

Виходячи з аналізу відносних показників фінансової стійкості ТОВ «Ескорт», можна зробити висновок, що у 2009 та 2010 роках в порівнянні із даними 2008 року більшість показників знизились, що є негативною тенденцією і свідчить про погіршення використання основного і оборотного капіталу підприємства та зниження фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»,

Коефіцієнт автономії (незалежності) свідчить, що питома вага власних коштів у загальній сумі до ресурсів зменшилась на великий відсоток (0,14).

Коефіцієнт фінансової стійкості збільшився на 21%, тобто це означає, що збільшилась частка стабільних джерел фінансування обігових коштів для погашення боргів господарства протягом 2010 року. Хоча цей показник збільшився, він все одно нижчий за нормальне значення, яке становить 0,85−0,9.

Таблиця 3.3 — Аналіз відносних показників фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»

Що ж стосується коефіцієнта фінансового левериджу, то його оптимальне значення повинно бути менше за 0,25 і хоча простежується його зменшення у 2010 році на 7%, він перевищує нормальне значення, що свідчить про підвищення фінансового ризику.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу у 2010 році порівняно з даними 2009 року знизився на 4%, та все ж він не виходить за встановлену норму, яка встановлена на рівні 0,5.

Коефіцієнт долі власного капіталу в оборотних активах у 2010 році збільшився на 0,95, та все ж нижчий за нормальне значення (0,2), що свідчить про відносну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

Оптимальне значення коефіцієнта фінансової стабільності (фінансування) має бути більше за одиницю і хоча цей показник у 2010 році щодо 2009 року зменшився на 2%, він все одно нижчий за встановлений критерій, і показує вартість залучених господарством коштів у розрахунку на 1 грн. власних.

Зробивши розрахунки слід зазначити, що господарство є досить залежним від своїх поточних зобов’язань перед постачальниками, бюджетом, про що свідчить коефіцієнт автономії (незалежності).Така залежність говорить про те, що господарство не має високої гарантованості за розрахунками з кредиторами і можливо не зможе вчасно погасити свої борги.

Аналізуючи викладене, можна зазначити, що господарство має ненормальну фінансову стійкість, оскільки в результаті господарської діяльності у 2010 році збільшилась залежність господарства від залучених коштів.

Господарству необхідно проводити спрямовані дії на зменшення запасів і затрат, поповнення власних оборотних коштів та прискорення обертання капіталу в поточних активах, які призведуть до підвищення фінансової стійкості.

4. Шляхи покращення фінансової стійкості ТОВ «Ескорт»

Нестабільність економіки, законодавства, політичної ситуації всередині країни і за рубежем зумовлена тим, що немає чітко визначеної моделі розвитку України, призводить до переважання на підприємствах діяльності, спрямованої на розв’язання тимчасових завдань виживання, підтримки стійкості. Довгострокові стратегічні рішення відкладаються на невизначений час. Це може призвести підприємство в майбутньому до втрати стійкості, неспроможності, банкрутства та інших негативних наслідків.

У сучасних умовах доцільне виділення таких стратегій:

стратегія подолання нестійкості, або стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і до якої вдаються, коли показники діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення ;

стратегія підтримки стійкості або стабілізації, що використовується в умовах нестабільності обсягів продажів і прибутку та застосовується переважно в галузях із стабільною технологією, коли керівництво задовольняється в цілому станом свого підприємства ;

стратегія розвитку або стійкого зростання, що виражає прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рентабельності й інших показників ефективності виробництва.

Важливу роль при виборі стратегії відіграє забезпеченість товариства власними і позиковими коштами, можливість і ефективність їхнього використання в своєму обороті у сформованих економічних умовах. У зв’язку з цим при розробці стратегічних альтернатив підприємства мають керуватися показниками фінансової стійкості.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Фінансовий стан підприємства пов’язаний із ефективністю його виробничо-господарської діяльності. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності йог діяльності. У хиткому стані може опинитись і ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів, внаслідок яких кошти не надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства. 27, 56−58]

Таким чином, можна запропонувати наступні шляхи удосконалення фінансової стійкості ТОВ «Ескорт».

З огляду на те, що фінансово-економічний стан господарства безпосередньо визначається розміром власного капіталу, стає зрозумілим, що міцний і фінансово стійкий розвиток господарства зумовлює його економічне зростання і, тим самим, визначає тенденції та можливості господарства. Для збереження фінансової стійкості ТОВ «Ескорт» необхідно знайти «золоту середину», тобто вибрати таку модель зростання, яка б забезпечувала можливість розвитку й одночасно давала змогу уникнути банкрутства. Темпи зростання орієнтовані на «золоту середину», вважаються стійкими. При цьому економічне зростання можна розглядати як збалансовану в часі фінансову стійкість.

Однією з умов розвитку ТОВ «Ескорт» виступає збільшення власного капіталу. Саме зміна цього показника відбиває взаємозв'язок і вплив таких факторів зростання господарства, як динаміка прибутку, напрямки використання, прибутку, фінансова структура капіталу. Зростання власного капіталу за умов нестачі позикових коштів буде обмежуватися рентабельністю власних засобів.

Темпи зростання господарства лімітуються насамперед темпами збільшення його власних засобів і залежить від таких чинників:

1) співвідношення прибутку та коштів від реалізації. Чим більше зростає прибуток, тим більше можливості для зростання розміру власних оборотних коштів;

2) швидкості обороту власних засобів. Чим більше оборотів роблять оборотні кошти, тим менше їх потрібно для забезпечення процесу виробництва і реалізації;

3) оптимального співвідношення власних і позикових коштів. Чим більше зростання розміру позикових коштів, тим більша втрата фінансової стійкості;

4) частки прибутку, що йде на розвиток виробництва. Чим більша ця частка, тим вищі темпи стійкості зростання господарства.

Для зростання реалізації господарству потрібно збільшення активів. Необхідності у зростанні рівня основних засобів частіше всього немає. Але завжди потрібен приріст оборотних коштів. Забезпечення господарством достатнього рівня фінансової стійкості дає йому змогу активізувати діяльність, спрямовану на завоювання ним конкурентних переваг, розвиток свого потенціалу і забезпечення економічного зростання, яке можна розглядати як збалансовану в часі фінансову стійкість.

5. Економічний ефект від збільшення власного капіталу ТОВ «Ескорт»

При визначенні оптимальної структури капіталу слід враховувати, що головною метою діяльності будь-якого підприємства є максимізація прибутку в довгостроковому періоді. Ця мета, як правило, конфліктує з іншим важливим завданням — мінімізацією фінансових ризиків, тобто ризиків, пов’язаних з фінансуванням підприємства. Таким чином, оптимальною буде така структура капіталу підприємства, за якої досягається оптимальне співвідношення між ризиком структури капіталу та рентабельністю власного капіталу, наслідком чого буде максимізація ринкової вартості підприємства і його корпоративних прав. Згідно з теорією середньозваженої вартості капіталу (WAСС = Weighted Average Cost of Capital) оптимальна структура капіталу перебуватиме в точці, в якій значення середньозваженої вартості капіталу буде мінімальним.

Якщо рентабельність сукупного капіталу (рентабельність активів) перевищує проценти за користування кредитом, то підприємству буде вигідно залучати позички. Однак обсяг можливої заборгованості підприємства обмежується готовністю кредиторів надавати позички та кредитної ставки, які залежать від рівня ризику неповернення кредитів. У разі, якщо ризики зростають, то підвищуються і проценти за користування позичками. Якщо процентна ставка перевищує рентабельність активів, рівень фінансування за рахунок залучення кредитів слід мінімізувати.

Функціональну залежність між рентабельністю власного капіталу та його структурою можна дослідити на основі визначення ефекту фінансового левериджу (Ефл). Цей показник певною мірою дозволяє знайти наближене значення оптимальної структури капіталу, тобто виявити граничну межу використання позичкового капіталу для конкретного підприємства. Економічний зміст ефекту фінансового левериджу розглянемо за допомогою умовного прикладу.

У результаті здійснення інвестицій обсягом 100 000 грн підприємство одержало прибуток у розмірі 10 000 грн. Рентабельність інвестицій — 10%. Частину інвестицій планується фінансувати за рахунок кредиту. Процентна ставка за користування позичками зростає залежно від зростання коефіцієнта заборгованості: до критичного співвідношення 2:1 включно, ставка становить 7% річних; вище такого співвідношення (до рівня 1:1) ставка підвищується на 3%; вище згаданого рівня ставка зростає ще на 5%. За даних обставин одержимо такі варіанти рентабельності власного капіталу (табл. 5.1.).

Таблиця 5.1 — Рентабельність власного капіталу

У наведеному прикладі можна спостерігати залежність між збільшенням коефіцієнта заборгованості, процентної ставки, оподаткуванням та зменшенням рентабельності власного капіталу. Останній показник зростає до рівня заборгованості в 25%, після чого під впливом підвищеної ставки за ризик вона починає зменшуватися.

У разі, якщо Ра < Пс, то будь-яке зростання рівня заборгованості веде до зниження рентабельності власного капіталу, тим стрімкіше, чим вища питома вага позичкового капіталу в структурі пасивів підприємства. Можна спостерігати ситуацію, за якої вартість позичкового капіталу (Вп) за рахунок економії на податкових платежах буде меншою за рентабельність активів, хоча остання буде меншою за процентну ставку за кредит: Вп < Ра < Пс. Цю обставину слід також враховувати в процесі фінансового планування.

На основі аналізу наведених прикладів можна виявити такі закономірності:

1. Доти, доки рентабельність активів перевищує проценти за користування позичковими коштами і процентна ставка за кредитами є стабільною, рентабельність власного капіталу зростає пропорційно зі зростанням частки заборгованості в структурі капіталу.

2. Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кредит, то незалежно від рівня заборгованості рентабельність власного капіталу до оподаткування дорівнюватиме рентабельності активів і процентам за кредит.

3. При використанні як джерела фінансування позичкового капіталу проявляється ефект економії на податках, у результаті чого вартість позичок зменшується.