Продукція неорганічної хімії
С. Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з'єд нанні останього з водою. Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану) і концентровану. Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої… Читати ще >
Продукція неорганічної хімії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
План
1. Вступ
2. Неорганічні кислоти
3.Асортимент лугів та солей
4. Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів
5.Висновок
6. Список використаної літератури
Вступ Неорганічна хімія — розділ хімії, пов’язаний з вивченням строю, реаакційної здатності і властивостей всіх хімічних елементів і їх неорганічних сполук. Ця область охоплює хімічні сполуки, за виключенням органічних речовин. Різниця між органічними і неорганічними сполуками склад вуглецю, являються за деякими припущеннями довільними. Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості та складні речовини (окрім органічних сполук вуглецю). Забезпечує утворення матеріалів новітньої техніки. Кількість неорганічних речовин наближається до 400 тис .
Теоретичним фундаментом неорганічної хімії являється періодичний закон та заснована на ньому періодична система Д.І. Менделєєва. Найважливіша задача неорганічної хімії складається в розробці, та науковому обгрунтуванні способів створення нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями .
Неорганічні кислоти Кислоти — це сполуки, які утворюються при електролітичній дисоціції іони водню і не дають інших позитивних іонів. Кислоти підрозділяють затакими ознаками :
— походження — органічні (оцтова, лимона) і неорганічні (сірчана, соляна, плавикова)
— агрегатному стані - тверді (борна, лимона) та жидкі (соляна, азотна)
— основності - однооснові (азотна, соляна), двоосновні (сірчана), трьох — основні (ортофосфатна)
Сірчана кислота (H2 SO4) — це масляниста безкольорова дуже гігроскопічна рідина, застигаюча при 10 .4 С в кришталеву масу. При температурі 296.2 С безводна сірчана кислота кипить з розкладанням. Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє велику кількість тепла .
Сірчану кислоту отримують контактним чи башеним методом .За марками і складом її підрозділяють на кмерну (65%), башену (75%), акомуляторну, реактивну, олеум, купоросне масло, регенеруючу. Використовують у виробництві мінеральних добрив (суперфосфатів, сульфату амонія), гід рометалургії, для отримання різних мінеральних кислот та солей, органіч них продуктів, барвників, вибухових речовин, в нафтовій, металообробній, легкій (текстильній та кожних виробництвах), та інших галузях промисло вості .Для перевезення і зберігання концентрованої сірчаної кислоти використовують стальні ємності, для кислоти більш низької концентрації - ємності, футеровані свинцем чи кисло витривалими матеріалами. Цистерни для перевезення олеума викладають термоізоляційним матеріалом для запобігання замерзанню (таб. 7.1.)
Технічні вимоги до сірчаної кислоти (H2SO4)
Склад,% | Контакта кислота | Олеум | Башена кислота | ||||||||
покращена | технічна | покращена | технічна | ||||||||
А | Б | А | Б | А | Б | А | Б | А | Б | ||
Моногидрата Вільного сірчного ангидрида Заліза не більше Окислів азота Залишків після проколювання | 92.5 -; 0,07 0.0001 0.2 | 94.0 —-; 0,015 0.001 0.3 | 92.5 —-; 0.02 —-; 0.05 | 92.5 ——-; —-; ——; ——; | —; 0,0075 0.0005 0.01 | -; 0.01 0.0005 0.03 | -; 18.5 ——; —-; ——; | —; —; 0.02 0.03 0.1 | —; —-; —-; ——; | ——-; ——-; ——; ——-; | |
Табл. 7.1
Сірчана кислота (HCI) — це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого водню у воді. Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі .Максимальна концентрація у водному розчині
— 36%, з щільністю 1180 кг / м3. Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній, фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії та інших галузях. Виробляють технічну і технічно синтетичну (марок А.Б.В) соляну кислоту. Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених поліетиленових чи ємностях зі скла. (таб.7.2)
Технічні вимоги до соляної кислоти (HCI)
Домішки %, не більше | Технічно синтетична марка | Технічна сорту | ||||
А | Б | В | I | II | ||
Заліза Сірчаної кислоти Вільного хлору Миш’яку | 0.003 0.005 0.005 0.0002 | 0.003 0.005 0.005 0.0001 | 0.02 0.03 0.01 0.0002 | 0.01 0.4 ————-; 0.055 | 0.03 0.8 —————; 0.01 | |
Табл. 7.2
Азотна кислота (HNO3) — важка безкольорова димляча на повітрі рі дина з температурою замороження — 47 С. Щільність безводної азотної кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення — 41. 6 С, кипіння -82, 6
С. Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з'єд нанні останього з водою. Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану) і концентровану. Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану — в ємностях із алюмінію (таб. 7.3)
При кипінні і на світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .
Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)
Склад % | Кислота 98.5% | Кислота 97 — 98.5% | Кислота особлива | ||||
Сорт | |||||||
Вищий | I | II | I | II | |||
Азотної кислоти Сірчаної кислоти Окиснів азоту Прокаленого залишку | 98.9 0.04 0.2 0.06 | 98.5 0.05 0.3 0.015 | 98.0 0.08 0.03 0.02 | 97.0 0.12 0.4 0.04 | 70−75 0.01 0.04 0.01 | 70−75 0.02 0.06 0.005 | |
Табл. 7.3
Асортимент лугів та солей Лугами називають розчині у воді гідрати (гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів (наприклад амонію) .
Типові луги — гідроксид натрію (NaOH) і гідроксид калію (KOH) .
Ці тверді безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність; вони легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом .Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами; випускають у вигляді розчинів чи твердої речовини (таб. 7.4 та 7.5).
Технічні вимоги до твердого гідроксиду натрію
Склад % | Марка твердого гідроксида натрія | ||||
ТР | ТХ-1 | ТХ-2 | ТД | ||
Їдкого натра Вуглекислого натра Хлористого натрію Заліза Ртуті | 98.5 0.8 0.05 0.005 0.0005 | 97.0 1.5 0.7 0.5 Не нормується | 96.0 1.9 0.9 0.5 Не нормується | 94.0 1.8 3.5 Не нормується Не нормується | |
Табл. 7.4
Технічні вимоги до гідроксиду натрія в розчині
Склад % | Марка гідроксиду натрія в розчині | ||||||
PP | PX-1 | PX-2 | РДУ | РД-1 | РД-2 | ||
Їдкого натра Вуглекислого натра Хлористого натрію Заліза Ртуті | 0.6 0.05 0.15 0.0005 | 1.2 1.0 0.015 Не нормується | 2.0 1.5 2.0 Не нормується | 1.0 2.2 0.03 Не нормується | 1.2 3.8 0.03 Не нормується | 2.0 4.0 0.04 Не нормується | |
Табл. 7.5
Гідроксид калію отримують електролізом водного розчину хлористого калію .
Луги використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній промисловості .
Гідроксид натрію технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево — паперовій промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений — у виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево — паперовій промисловості та інших галузях .
Солями називають хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню металами в кислотах. Їх поділяють на середні (нейтральні), кислі і основні, а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять аніони різних кислот. Розрізняють види солей: кальцинована, питна та кришталева сода, нашатир, хлорне вапно, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура технічна, нітріт натрію та ін .
Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів
Їдкі речовини пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові балони та ебонітові баки. Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі поміщають для зручності пересування в дерев’яні чи пластмасові ящики. Ємності герметично зачиняють .
Кислоти в скляній розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг .
Зовнішня упаковка маркується словом «Вгору «, а при наявності тари зі скла — «Обережно скло «, а також надписом «Бережись опіку «, «Небезпечно», «Їдка речовина «, «Кислота » .
Хімічні матеріали треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних речовин без зниження їх якості .
Їдкі речовини транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах. Хімічні речовини в залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних і наземних сховищах (резервуарах), окремо від інших матеріалів і обладнання. Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях .
Склади для зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки промислової санітарії. Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12 градусів С. Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним вимогам. Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені. Завантажувально — розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні канавки для стоку рідких хімікатів. На складі у відповідності з вимогами повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри. Ці засоби призначенні для захисту шкіри від потрапляння на неї їдких матеріалів .
Висновок За останні два десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно розширилося коло об ` єктів неорганічної хімії. До них тепер прираховують не тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти .
Велика кількість об'єктів вивчаються на декількох рінях — окрім кришталевої чи молекулярної структури досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю, розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру, структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих рівнів на властивості речовини .
Список використаної літератури
1. Книга для чтения по неорганической химии. Пособие для учащисхя В. А. Крицман — М: Просвещение, 1983 с. 109 — 120
2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет .