Службовий мовний етикет

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

" ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО"

Кафедра культурології

Звіт з виконання індивідуальної роботи

на тему «Службовий мовний етикет»

з дисципліни Українська мова (за правознавчим спрямуванням)

План

• Вступ
• Діловий етикет як найважливіша сторона професійної поведінки
• Службовий мовний етикет усної форми ділового спілкування
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

За останні десятиріччя в усьому світі спостерігається підвищений інтерес до етикету. Нові перспективи його вивчення відкрилися завдяки застосуванню лінгвістичних і семіотичних процедур опису та аналізу комунікації та поведінки у людському суспільстві. Зацікавленість питаннями етикету значною мірою пояснюється й новим осмисленням феноменів спілкування та поведінки.

Жести, міміка, пози — це те, що розповідає про людину, її настрої і думки без слів; мова, звернення до старших, ровесників, молодших під час зустрічі або прощанні; манера рухатись, їсти, носити одяг, прикрашати себе, відзначати сумні та радісні події; поведінка з рідними та гостями — усім цим видам самовиявлення людина намагається надавати не лише морального, а й естетичного характеру. Вживана в суспільстві естетична форма вияву моральності і психофізіологічної сутності людини одержала назву «етикету» .

В ієрархічній системі цінностей культури та моралі формальні, легкодоступні безпосередньому сприйманню зовнішні атрибути поведінки і відносин займають не перші місця, але їх головне значення полягає в тому, щоб сприяти найбільш адекватному відображенню глибинних моральних почуттів людини, забезпечувати психологічний комфорт спілкування, викликати у відповідь доброзичливість і ввічливість. Ці форми дисциплінують людей, роблять їх шляхетнішими. Формальні вони лише в абстрактно-філософському розумінні - у реальному житті їх дефіцит вульгаризує та ускладнює наше існування.

За виразного дефіциту елементарної ввічливості та вихованості в нашому спілкуванні, звернення до аналізу етикету потрібне для того, щоб визначити, наскільки він важливий для ушляхетнення людських стосунків, створення справді культурного середовища існування.

Етимологія слова «етикет» має декілька тлумачень. Загальновживаною є думка вітчизняної літератури про те, що слово «етикет» запозичено з французької мови від etiquette: «ярлик», «етикетка», «надпис» .

Найоптимальнішим варіантом визначення, на наш погляд, є трактування етикету як сукупності правил поведінки, що торкаються зовнішнього вияву ставлення до людей (поведінки з оточуючими, форми спілкувань і привітань, поведінка у громадських місцях, манери та одяг), які історично склалися, властиві певному суспільству та мають національні особливості.

Існує два види етикету:

1. неофіційний;

2. офіційний:

· придворний етикет;

· дипломатичний етикет;

· військовий етикет;

· діловий (службовий).

Виділяють чотири основних підсистеми етикету:

· мовний, або вербальний етикет;

· міміка і жести, або невербальне спілкування;

· організація простору в етикеті (або етикетна проксемика);

· етикетна атрибутика (або світ речей в етикеті).

Діловий етикет як найважливіша сторона професійної поведінки

Службовий етикет — це загальноприйняті правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації. Це система норм та атрибутів ділового етикету, притаманна конкретній організації: вимоги до естетизації внутрішнього середовища організації, стиль спілкування; стандарти спілкування, ведення справ з суб'єктами зовнішнього оточення організації; частка заходів щодо формування іміджу організації.

Діловий етикет містить у собі дві групи правил:

· норми, що діють у сфері спілкування між рівними по статусу, членами одного колективу (горизонтальні);

· наставляння, що визначають характер контакту керівника і підлеглого (вертикальні).

Принципи службового етикету;

принцип гуманізму, людяності, який втілюється безпосередньо в моральних вимогах до культури взаємовідносин:

ѕ ввічливість;

ѕ тактовність;

ѕ скромність;

ѕ точність;

принцип доцільності дій;

принцип краси або естетичної привабливості поведінки;

глибока повага до інтересів та почуттів інших співпрацівників.

Службовий мовний етикет усної форми ділового спілкування

Мовний етикет регламентує словесні формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, поради, пропозиції, співчуття, компліменту, схвалення; до мовного етикету відносять також манеру розмовляти (у тому числі і по телефону) і мистецтво вести бесіду.

Висока культура мови, уміння грамотно писати і говорити — одна з неодмінних умов професійного успіху. Жаргонні слівця, сленгові обороти, звернення «красунька», «зайчик», «котик» і тому подібні недоречні для служби, їх слід виключити з мови.

У спілкуванні людей велике значення мають привітання як зовнішні прояви поваги. Вербально (мовно) першим за етикетом вітає:

ѕ молодший (за віком, за посадою, за соціальним статусом тощо) старшого;

ѕ чоловік — жінку;

ѕ між рівними за віком, статтю, соціальним статусом та службовим становищем — «той, хто ввічливіший» ;

ѕ той, хто запізнюється, — того, хто очікує;

ѕ той, хто заходить, — присутніх у приміщенні;

ѕ той, хто виходить з приміщення, — тих, хто залишається;

ѕ той, хто обганяє, — у той момент, коли порівняється зі знайомим;

ѕ той, хто проходить повз стоячого.

Велике значення під час вітання має манера триматись:

ѕ на людину, з якою вітаєтесь, слід дивитися прямо з приємним виразом обличчя (посмішкою);

ѕ негарно виглядає людина, яка подає праву руку для привітання, а ліву руку тримає в кишені, дивиться убік, додолу або продовжує розмовляти з іншою особою;

ѕ керівник у кабінеті повинен встати і вийти із-за столу, щоб потиснути руку відвідувачеві; встати, коли до Вашого кабінету зайшов керівник. Цим Ви демонструєте професійну повагу. У службовій ситуації звертання повинно мати персоніфікований характер. Уживання імен співпрацівників та підлеглих під час звертання — один з визнаних мотиваційних засобів службового етикету. Відсутність фамільярності виявляється в повазі до підлеглого звертанням до нього на «Ви» .

В Україні в офіційних обставинах та в побутовому колі залежно від регіону вживають такі звертання: «пан», «пані», «панове», «панство», «добродій», «добродійка», «добродії». В українській мові звертання набуває форму кличного відмінка.

Будь-яке звернення, за допомогою якого ми позначаємо адресата мовлення, — це звернення-індекс: адвокат, професор, суддя і т.д. Такі звернення широко використовуються у діловому мовленні.

Характер першого потиску руки — це свідчення або майбутнього продовження й закріплення знайомства, або його припинення.

Рукостискання необхідно виконувати в наступних ситуаціях:

· якщо інша людина протягує вам руку;

· якщо ви зустрічаєте кого-небудь;

· якщо ви вітаєте гостей або господиню будинку;

· якщо ви знайомитеся.

При особистому діловому спілкуванні слід дотримуватися таких рекомендацій:

ѕ учіться слухати у відповідальній розмові і в тих випадках, коли не дуже обізнані з питанням;

ѕ уникати жаргонних слів і образливих виразів;

ѕ будьте ввічливими, лаконічними, ясними і точними;

ѕ вибирайте ситуацію, місце, час і обставини, в яких відбудеться важлива для вас ділова розмова;

ѕ не говоріть надто багато про себе, свій стан здоров’я, про родину; не нарікайте на свої неприємності - це мало кого цікавить;

ѕ не критикуйте підлеглого зразу після провини, відкладіть розмову на деякий час;

ѕ починайте розмову не з критики, а з похвали за ту роботу, яку ваш співрозмовник виконує добре;

ѕ не переривайте розмови запитаннями, якщо розповідь вас здивувала.

Сьогодні телефон — невід'ємний атрибут робочого місця службовця будь-якого рангу, засіб ділового зв’язку, завдяки якому багатократно підвищується оперативність розв’язання багатьох невідкладних питань і забезпечується безперервний двосторонній обмін інформацією незалежно від відстані, що розділяє співрозмовників. Вимоги до мови спілкування за допомогою технічних засобів:

1) Ретельна підготовка до спілкування;

2) Постійний контроль за веденням діалогу;

3) Ясна й виразна вимова складів, слів і речень;

4) Лаконізм, використання коротких висловлювань і переважно простих речень, які краще сприймаються на слух;

5) Ведення розмови середнім темпом і середнім за силою голосом;

6) Спокійний, витриманий і ввічливий тон повідомлень.

На етапі набору номеру можна чекати моменту встановлення зв’язку не більше, ніж до трьох-п'яти сигналів.

При цьому слід вибирати час для розмови (не рано вранці або пізно ввечері чи вночі) і без крайньої потреби не телефонувати у службових справах додому. При звертанні до співрозмовника його слід називати на ім'я та по батькові або на прізвище з обов’язковим уживанням слів пан, добродій чи назви посади, звання.

Службова телефонна розмова не безперервна. Вона чітко членується на три частини: момент встановлення зв’язку; виклад справи; заключну частину, яка свідчить про те, що розмову закінчено.

1. Службовий мовний етикет письмової форми ділового спілкування

У письмовій мові, на відміну від усної, необхідність використання етикетних засобів залишається незмінною. Значною мірою воно визначається жанром послання (листи-запрошення, листи-привітання, листи-співчуття), соціальним статусом адресата.

Етикетні формули в значній мірі носять умовний характер. Ділові листи-запрошення і привітання включають багато етикетних фраз.

Потрібне самонайменування посадової особи, що підписує документ, і його підпис. У самонайменування включаються вказівку на займану посаду та назву організації або лише посада.

Етикетні ритуали, виражені дієсловами-перформативами, включені, як правило, в стійкі вирази, як і інші формули мовного етикету. До етикетних ритуалів відносять і вираз надії, впевненості, подяки в кінці листа.

Чемна форма іменування адресата в діловому листуванні припускає використання займенників «Ви», «Ваш» з великої літери.

службовий мовний етикет діловий

Висновок

Отже, дослідивши це питання, можна зробити висновок, що дотримання правил етикету допоможе державним службовцям, посадовим особам, підприємцям т.д., успішно визначати свою поведінку в повсякденному спілкуванні на роботі, у громадських місцях, створить імідж інтелігентної людини та кваліфікованого юриста-професіонала. Суворе дотримання правил етикету — важлива умова високої культури поведінки спеціальних категорій осіб, але навіть скрупульозне знання і дотримання правил етикету не гарантує належної поведінки людини, бо конкретні обставини настільки різноманітні, що жодні правила й норми не в змозі охопити їх повністю.

Створюючи моделі поведінки у різних ситуаціях і пояснюючи, як себе поводити, етикет навчає людину манерам та кращим моральним якостям. Адже посада державного службовця вимагає не тільки високої професійної майстерності, але й культури поведінки.

Список використаної літератури

1) Венедиктова В. И., Ділова репутація: особистість, культура, етика, імідж ділової людини., М., 1996 р.

2) Митителло В. Л., Етика й етикет ділової людини., Самара, 1992 р.

3) Богдан С К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. — К., 1998.

4) Культура української мови: Довідник. — К., 1990.

5) Мельничайко В. Я., Добрянська 1.В. Про культуру нашого мовлення. — Тернопіль, 1991.

6) Плющ И. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. — К., 1991. — С.92 — 98.

7) Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Урок української. — 2001. — С.14−15.

8) Малахов В. Етика: Курс лекцій. Навчальний посібник. — К., 2004.

9) Формановская Н. И. Вы сказали «Здравствуйте!» — М., 1989.

10) Шмидт Р. Мистецтво спілкування. — М., 1992.

11) Плющ Н. П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. — К.: НМК ВО. — 1991. — С.90−98.

12) Сливка С. С. Професійна культура юриста). — Львів: Світ, 2000. — 336 с.

13) Баєва О. А. Ораторське мистецтво і ділове спілкування. М., 2007. С. 35.

14) Афанасьєва О.В., Піщелко А. В. Етика та психологія професійної діяльності юриста. М., 2007.С. 19.

15) Халіуліна В.П. Професійна етика юриста. М., 2006. С. 82.