Особливість фізичного та психічного розвитку молодшого школяра в умовах інформаційного простору

Особливість фізичного та психічного розвитку молодшого школяра в умовах інформаційного простору

Зміст Вступ Розділ 1. Аналіз зовнішніх чинників комп’ютера на психічний розвиток дитини

1.1 Вплив комп’ютера на психіку дитини

1.2 Роль комп’ютерних ігор у навчанні

1.3 Проблема Internet-залежності

Розділ 2. Використання комп’ютера у навчанні молодшого школяра і його вплив на фізичне здоров’я

2.1 Вплив моніторів на органи зору

2.2 Вплив комп’ютера на кісткову-м'язову систему

2.3 Вплив комп’ютерного опромінення на органи дитини

2.4 Дотримання гігієнічних норм при роботі за комп’ютером

Висновки Список літератури Додатки

Вступ

Інформаційні технології відкривають кожному, хто навчається, доступ до практично необмеженого об'єму інформації та її аналітичної розробки, що забезпечує «безпосередню включеність» в інформаційні потоки суспільства.

Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Нині найрозумніший комп’ютер в світі називається «Стимулятор Землі».

Число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет — це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5−15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

Тому сьогоднішній світ а, тим більше, завтрашній важко уявити без комп’ютерів, телевізорів, іншої електронної техніки, які генерують слабкі електричні та магнітні змінні поля в широкому діапазоні частот.

Вся сукупність технічних засобів поділяється на фізичні та апаратно-програмні та включає в себе електричні, механічні, електромеханічні та електронні пристрої.

Тому виникають питання: наскільки безпечно може почуватися дитина за комп’ютером? Чи шкодить комп'ютер учню початкової школи? (див. додаток Г) Ці питання є актуальними для сучасної школи, тому такі питання були поставлені батькам дітей з метою виявити їх ставлення до використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі та у вивченні різних факторів впливу комп’ютера на фізичний та психічний стан молодшого школяра.

Метою нашої роботи є попередження користувачів, а саме молодших школярів, персональних комп’ютерів, та батьків дітей, що користування цією технікою дуже важливо на сьогоднішній день, але може дуже серйозно підірвати здоров’я. Також донести до відома, що зневага до вже відомих простих методів захисту від негативного впливу вищезгаданої техніки загрожує дуже несприятливими наслідками для здоров’я.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:

v визначити сучасні наукові підходи до проблеми впливу комп’ютера на психічний розвиток молодшого школяра;

v проаналізувати зовнішні чинники впливу комп’ютера на фізичне здоров’я дитини;

v pозглянути ефективні напрямки профілактики впливу комп’ютера на здоров’я молодших школярів і шляхи їх вирішення.

Об'єкт дослідження — є освітній процес початкової школи з використанням інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ)

Предмет дослідження — вплив використання комп’ютера в початковій школі.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали роботи провідних педагогів, психологів та медичних науковців щодо вивчення питань виливу комп’ютера на дитину. Методи дослідження. На різних етапах роботи використовувався набір методів: питання та результати анкетування, вправи для очей і комплекс вправ для зняття напруження м’язів.

Робота складається з двох розділів.

Розділ 1. Аналіз зовнішніх чинників комп’ютера на психічний розвиток дитини

1.1 Вплив комп’ютера на психіку дитини Запровадження комп’ютерів у всі сфери діяльності сучасної людини дозволяє значно підвищити рівень виробництва, наукових досліджень, освіти, прикрасити дозвілля. Сучасний етап науково-технічного прогресу можна з впевненістю назвати «ерою користувача». У теперішній час багато спеціалістів, які займаються дослідженням впливу комп’ютера на стан здоров’я користувача, ставлять на одне із перших місць його негативний вплив на здорову систему. До несприятливих проявів впливу комп’ютера на організм користувача слід віднести значне зорове навантаження, психологічний дискомфорт, явища гіпокінезії (обмеження рухів), порушення в опорно-руховій, нервовій, серцево-судинній системах.

На організм користувача комп’ютера впливають два види факторів. Це фізичні фактори (електромагнітне випромінювання широкого діапазону, статична електроенергія, аеропонний склад повітря і, особливо, мікроклімат приміщення, в якому працюють комп’ютери) і ергономічні фактори (вид зорового навантаження, умови і спосіб її пред’явлення, вимушене робоче положення, специфіка роботи з екраном і клавіатурою).

Тривала робота за комп’ютером негативно позначається на психіці, вона ще і зв’язана з постійним роздратуванням, джерелом якого можуть бути різні ситуації. Напевно, немає такої людини, у якої ні коли не зависав комп’ютер з втратою, не збереженої інформації, не було проблем з якими-то програмами і т.д. За наслідками досліджень, стресові ситуації пов’язані з комп’ютером, а особливо інтернет приводить до збільшення споживання спиртних напоїв. Таким чином, ми отримуємо або психічну неврівноваженість або алкоголізм або всі разом.

Введення основ інформатики в початкову школу припускає в основному орієнтування на ігрові форми, на роботу з програмним забезпеченням ігрового й навчально-тренувального характеру. Зрозуміло, що ігрова навчальна діяльність є дуже привабливою для молодших школярів. Але комп’ютерна орієнтована ігрова і навчальна діяльності мають деяку специфіку.

Ставши частиною процесу навчання, інформатизація привносить свої вимоги до засобів отримання й обробки інформації. Зокрема, діалог з комп’ютером має на увазі значну формалізацію прямого і зворотного зв’язків. Таким чином, стимулюються види діяльності, найбільш «зручні» для формалізації. Відомо, що розвиток засобів діяльності, характерних для лівої півкулі мозку, пригноблює «правопівкульні» засоби обробки інформації. Високий ступінь формалізації суперечить наочно-образному мисленню, характерному для молодших школярів.

У процесі проектування та створення навчальних програм потрібно дотримуватись психологічних принципів взаємодії людини і комп’ютера: достатність допомоги без надмірності, адекватність, умотивованість, відсутність зайвої категоричності і т. д. Для максимально позитивного впливу на формування дитячої психіки під час розробки комп’ютерних програм для дітей варто було б дотримуватись таких принципів:

* гуманістичність;

* функціональність;

* мотиваційна віднесеність;

* когнітивне наповнення;

* емоційна включеність;

* контрольованість;

* прозорість;

*відповідність дій і результату.

Застосування комп’ютерних навчальних систем повинно доповнювати, а не заперечувати інші форми навчання.

За даними психологів у молодшому шкільному віці навчальна активність є провідним видом діяльності.

Безумовно, стани стресу і хронічної тривожності не тільки знижують результати навчання та навчальної діяльності в цілому, але й впливають на розвиток і протікання когнітивних процесів, що викликає затримку в розвитку дитини, впливає на формування його індивідуального стилю діяльності.

Низькі адаптивні можливості центральної нервової системи, нездатність адекватно реагувати і переробляти інформацію, що надходить у мозок, калічать процес навчання в цілому.

Будь-яка навчальна програма повинна керувати процесом навчання не тільки за результатами набуття знань, але й за особливостями стану функціональної системи і впливу на неї всіма каналами, з обліком не тільки сенсорної, але й моторної активації.

Як показує світовий досвід, інформатизація все більш активно впливає на формування психічних процесів.

Досить часто відбувається перенесення навичок роботи з комп’ютером на навички традиційної діяльності. Таким чином, можливе перетворення дітьми власного поводження шляхом опори на досвід, отриманий під час «спілкування» з комп’ютером.

Поряд з позитивними аспектами використання комп’ютерів у навчанні молодших школярів є й негативні фактори.

З’являється велика кількість повідомлень про небезпечний вплив комп’ютера в цілому і комп’ютерних ігор, зокрема, на психіку дитини. Деякі автори вважають, що заняття з комп’ютером — це свого роду залежність, що виражається в таких психопатологічних симптомах, як нездатність переключатися на інші розваги, почуття уявної переваги над навколишніми, збідніння емоційної сфери, агресивне поводження, звуження кола інтересів, прагнення до створення власного світу, відхід від реальності і т. д. Негативну картину доповнюють соматичні порушення-зниження гостроти зору, швидка стомлюваність та ін.

У ході взаємодії з навколишнім світом молодші школярі засвоюють різні моделі поводження як прийнятні, так і неприйнятні соціальне. Але не всі діти використовують свій агресивний досвід для вирішення конфліктних ситуацій.

Для дітей захоплення інформаційними технологіями часто буває пов’язано з бажаннями керування і контролю, що реалізуються в роботі з комп’ютерними програмами. Такі ж схильності діти можуть перенести й у сферу людських відносин, однак спроби маніпулювання іншими людьми часто закінчуються невдачею. Дітей-інтровертів це може штовхнути до соціальної ізоляції. Комп’ютерні захоплення часто бувають компенсацією невдач, що відбуваються в процесі міжособистісного спілкування.

Ми розглядали вплив комп’ютеризації навчання на психіку дитини, що розвивається. Особливістю розвитку дитячої психіки є потреба у відновленні і самовідновленні, що виступає у двох тісно пов’язаних суперечливих формах. Перша форма виявляється як прагнення до яскравих незвичайних вражень, що не вкладаються в систему колишнього досвіду дитини. Це призводить до порушення упорядкованості певної частини психічних утворень, до посилення пошукової активності. Друга форма виражається в подоланні невизначеності, у зростанні упорядкованості і стійкості психічних утворень, але вже на новому рівні. Ця тенденція стимулює відновлення з прагненням до стабільності. У ході різних форм діяльності у дитини з’являються безліч точок зародження і росту нових психічних утворень. Інтенсифікація інформаційних навантажень, упровадження нових форм і методів викладання і ряд інших факторів робить актуальною проблему створення системи заходів охорони психічного здоров’я учнів.

Таким чином, важко говорити про однозначно позитивний вплив комп’ютеризації початкової школи, тому що наведені дані не дозволяють вважати збалансованими її позитивні та негативні ефекти.[4, 14]

1.2 Роль комп’ютерних ігор у навчанні

Виявлено, що комп’ютерна залежність формується набагато швидше, ніж будь-які інші традиційні залежності (від паління, наркотиків, алкоголю, азартних ігор), — у середньому 0,5 -1 рік постійного захоплення з добовим навантаженням 4−12 годин. Причому комп’ютерній залежності більше піддаються хлопчики — у них може формуватися адикція після 6 місяців іззазначеним вище навантаженням. Діти й підлітки зі стажем спілкування з комп’ютером від 8 місяців до 2-х років регулярного навантаження до 12 годин на добу, як правило, вже мають виразну девіантну поведінку, причому більшість із них потребує лікування в психоневрологічних диспансерах та проведення психокорекційної роботи. Проблеми, спричинені комп’ютерною адикцію підлітків від комп’ютера ускладнюються тим, що на даному етапі вивчення комп’ютерної адикції, лікувальна та психокорекційна робота дає повне вилікування лише у 52%.

Головні ознаки початку залежності:

- небажання залишити роботу або гру на комп’ютері;

- роздратування через вимушені відволікання;

- нездатність або небажання спланувати заздалегідь кінець роботи або гри на комп’ютері;

- надмірні грошові витрати на постійне оновлення програмного забезпечення та пристроїв комп’ютера;

- забування про домашні справи, навчання, домовленості, зустрічі тощо упродовж роботи або гри на комп’ютері;

- нехтування власним здоров’ям, гігієною і сном на користь спілкування з комп’ютером;

- готовність задовольнятися нерегулярним, випадковим харчуванням, не залишаючи комп’ютера;

- відчуття емоційного піднесення під час роботи або гри на комп’ютері;

- зловживання кавою та іншими психостимуляторами;

- обговорення комп’ютерної тематики з усіма, хто хоча б трохи розуміється на цьому.

Наведені кваліфікаційні ознаки психологічної залежності від комп’ютера можна покласти в основу діагностичної методики, якої на даний момент потребують шкільні психологи, педагоги, соціально-психологічні служби, батьки, стурбовані надмірним захопленням дітей кібернетичним простором.

Щоб зрозуміти сутність комп’ютерної адикції, причини виникнення та механізми формування, корисно розглянути чинники, що стимулюють взаємодію дорослих і дітей із цим електронним пристроєм більше часу потрібного для науково-практичної діяльності або пізнавальних процедур, пов’язаних з навчанням. Багато хто під час роботи або гри впродовж кількох діб не відходить від комп’ютера щоб відпочити, приймаючі їжу за пультом. Адже більшість відомих технічних винаходів не захоплювала безліч людей так, як комп’ютер. Можливості комп’ютера виявилися незрівнянно значущими порівняно з усім, що створено людиною досі. Ці можливості стимулюють «спілкування» з комп’ютером, яке має властивість на якийсь час вирішити усі інші потреби. Розглянемо ці можливості.

1. У науково-практичній діяльності, опосередкованій комп’ютером (програмування, проектування, моделювання, конструювання тощо), ймовірність успішного завершення роботи й переживання почуття успіху значно вищі, ніж від виконання тієї ж роботи без комп’ютера. Потужні можливості впровадження електронних засобів та інформаційних технологій сприяють розвитку в суб'єкта в процесі його взаємодії з комп’ютером таких позитивних переживань, як упевненість в успішному завершенні виконуваного завдання; гіпермотивованість діяльності; задоволення потреби в самореалізації й підвищення самооцінки (особливо це стосується дітей із обмеженими фізичними можливостями); відчуття престижності виконуваної роботи.

2. Комп’ютерні технології дають можливість із реальної дійсності, з її проблемами й необхідністю приймати серйозні рішення в конкретних ситуаціях, часто важко розв’язуваних, поринути у віртуальну реальність, де немає повсякденних життєвих проблем, і де на якийсь час можна про все забути, відпочити, розважитися. За допомогою правильно підібраних ігор або захоплюючої комп’ютерної діяльності, наприклад, програмування або спілкування в Інтернеті, можна позбутися стресу, депресії, гнітючого стану, на якийсь час заглушити тривожність. Відсутність, унаслідок відомих соціально-економічних причин своєчасної кваліфікованої психотерапевтичної допомоги часто змушує суб'єкта шукати порятунку самому, що й призводить до неконтрольованого занурення його в віртуальну реальність комп’ютера.

3. У кібернетичному просторі можна також позбутись агресивності, яка накопичується під час різноманітних життєвих колізій із оточуючими (на вулиці, в школі, вдома). В рольових іграх можна ідентифікувати себе із непереможним героєм чи суперменом і перестріляти всіх своїх ворогів.

4. Можна задовольнити потребу в зміні психічного стану, властиву людині від народження. Реалізацію даної потреби в кібернетичному просторі забезпечують різноманітні ігрові програми.

5. Безліч потужних інформаційних комп’ютерних систем дозволяє задовольнити пізнавальну потребу.

6. За допомогою Інтернету можна задовольняти потребу в спілкуванні.

7. Для підлітків також суттєвою є можливість підвищити свій статус серед ровесників завдяки оволодінню модним та престижним пристроєм.

З наведеного вище видно, що кібернетичний простір — це безмежний світ задоволення різнобічних інтересів, який приваблює та може міцно тримати людину в своєму полоні. Але він має властивість надмірно захоплювати її, і саме ця властивість, яку людина використовує у разі потреби, небезпечна.

На виникнення комп’ютерної залежності впливають і соціальні причини. Батьки вважають, що зручно залишити дитину за пультом на необмежений час, радіючи її захопленню новою іграшкою і своєму тимчасовому звільненню від батьківських обов’язків. У наслідок різноманітних соціально-економічних причин часто батьки віддають перевагу заповнення дозвілля дитини комп’ютерними іграми перед іншими способами, що потребують значних грошових витрат і безпосередньої участі батьків (спорт, мандри, заняття різними видами мистецтв).

Найбільш діти піддаються залежності від комп’ютерних ігор, особливо, так званих «рольових», завдяки високій динамічності подій у них. Логіка ігри, як правило, побудована таким чином, щоб змусити суб'єкта не відволікатись і сприймати гру від початку до кінця як єдиний процес. Повне заглиблення в гру створює в гравця ефект співучасті у складному процесі, що існує тільки для нього. Під час першої ж гри людина одержує величезне задоволення, яке їй хочеться відчувати знов і знов. Зрозуміло, що здатність до максимального заглиблення в комп’ютерні ігри використовують розробники програмового забезпечення ігор, щоб одержувати якнайбільші прибутки від збуту свого продукту. Ігрова індустрія більш швидкими темпами постачає все досконаліші комп’ютерні ігри, які з кожною версією стають все більш реальними. Завдяки мультимедійним технологіям підлітки настільки вживаються в комп’ютерну гру, що в її віртуальній реальності їм стає цікавіше, ніж у реальному житті. Їх приваблює, що за невиконання завдань, які постають перед ними «там» вони не одержать поганих оцінок, їх не будуть сварити батьки, бо зроблені помилки завжди можна виправити шляхом повторення гри.

Необхідно зауважити ще одну особливість взаємодії дитини з комп’ютером. На відміну від занять спортом або рухових ігор, грати з комп’ютером можна набагато довше, оскільки фізичне навантаження на м’язи тіла мінімальне, й відчуття втоми, яке сигналізує про вичерпаність сил, з’являється значно пізніше, ніж під час гри, наприклад у футбол. У результаті через відсутність своєчасних сигналів від м’язів надмірне навантаження комп’ютерною діяльністю, Інтернет-взаємодією або комп’ютерними іграми призводить до перевантаження мозку, зору, хребта, підвищення артеріального тиску, що негативно впливає на психіку дитини.

Таким чином, власне кібернетичний простір, завдяки своїм величезним можливостям зацікавити людину, та деякі соціально-економічні чинники створюють передумови виникнення комп’ютерної залежності в суб'єкта Але для з’ясування причин виникнення даного типу адикції і розкриття механізмів її формування необхідно ще враховувати й психологічні чинники.

До недавнього часу дослідники ігрової комп’ютерної залежності вважали, що механізм її формування ґрунтується на мотивації. Але останнім часом з’явилася думка, що мотивація не є першорядним чинником формування ігрової залежності: механізми формування її засновані на частково неусвідомлюваних прагненнях та потребах у відході від реальності й прийнятті певних ролей.

У дітей і підлітків домінуючим є механізм прийняття ролей, оскільки, приймаючі на себе ролі комп’ютерних персонажів, вони здійснюють найважливішу для свого психічного розвитку пізнавальну діяльність.

Очевидно, що намагання відійти від реальності й потребу в прийнятті ролі, можна розглядати як причини виникнення адикції, але дією одних цих чинників не можна пояснити механізм її зростання в процесі взаємодії людини з комп’ютером. Тому запропонована інша гіпотеза формування комп’ютерної залежності, яка заснована на факторі тривожності - критерію дезадаптпції. Підлітки з високим рівнем тривожності більше схильні захоплюватися іграми і швидше потрапляють у психологічну залежність від них. Отже тривожність можна розглядати як один із чинників формування комп’ютерної адикції.

Незважаючи на те, що прагнення, які супроводжують комп’ютерну залежність, а саме бажання навчитись чогось нового, задовольнити пізнавальні інтереси, бажання не відставати від ровесників — мають позитивні аспекти, цей тип залежності, як і будь-який інший, веде до деградації особистості і з часом — до зниження соціального статусу, втрати особистісного «Я», погіршення психічного стану, збудження внутрішніх подразників, виникнення агресії, замкнутості. Психологи відзначають, що залежні від комп’ютерних ігор мають відхилення в емоційній сфері, які виявляються в дратівливості, запальності, емоційній нестійкості, зниженні активності, погіршенні настрою й самопочуття, дисфорії, депресії.[1, 5, 11]

1.3 Проблема Internet-залежності

Термін «інтернет-залежність» вперше був запропонований американським лікарем Голдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Потяг до комп`ютерних ігор — із подорожами до неймовірних світів усе більше занурює у віртуальність. Цей стан вже й називається інтернет-залежністю.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною».

На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів — кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи «на голку» сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував.

Третя стадія — соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів на роботі і в сім`ї.

Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, закохатися, знайти іншу роботу. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до фахівців. До речі, у США Інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом і лікують психологи і психіатри. У нас вони лише розробляються. Без Інтернету у хворих починається ломка.

Правило щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження здоров`я їхніх очей та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті.[20, 21]

Зараз бібліотеки оснащаються комп’ютерною технікою, підключення до мережі Інтернет відкриває доступ до неогранічених інформаційних ресурсів. У той же час саме телебачення, Інтернет вважають вирішальним фактором зниження інтересу до читання, що негативно впливає на формування особистості дитини. Такі явища, як наркоманія, суїцид, агресивність, відхід від дійсності також відносять на рахунок комп’ютера. У зв’язку з цим батьки і вчителі закликають максимально обмежити перебування дитини у віртуальному просторі. Формується стеріотіп Інтернету як якогось (віртуального монстра), спроможного придушити живу людську індивідуальність, від якого необхідно захистити юні душі.

Сучасне покоління бере участь у ґрунтовних змінах цивілізації, переходить від промислового етапу до інформаційного. Саме цей перехід зумовив глибоку соціально-психологічну кризу українського суспільства, яка впливає на інформаційно-психологічну безпеку не тільки країни у цілому, але й на безпеку кожного її громадянина зокрема та на формування свідомості дітей.

Психологи помітили такі труднощі у навчанні дітей:

v Нерозвинута мова

v Учні погано читають, їм важко переказати текст

v Творче мислення нерозвинуте

v Часто не можуть сконцентрувати увагу

v Пасивні, байдужі, бездіяльнісні

v Схильні до агресії

v Проявляється негативізм

А все це вплив комп’ютера на психофізіологію, психіку та поведінку дитини. Багато хто упевнений, що в найближчому майбутньому комп’ютер повністю витіснить книгу, що він ось-ось розправиться з нею. Але є кілька причин, чому цього ніколи не трапиться.

Деякі види книги, звичайно, відімруть. Приміром, довідкова література, якій зручніше користуватися в електронному вигляді. Інша справа з художньою літературою, яка вимагає вдумливого читання. Як малюнок не вбила живопис, так і книжка буде продовжувати існувати, передавши деякі свої функції більш досконалим технологіям. Тим більше, що у її матеріального носія — папери, є низка переваг перед електронними носіями.

Перше — це можливість неспішного роздуму над текстом. Інші переваги — папір довговічніше і не залежить від джерела живлення. Наступний аргумент на користь книги — з області людського сприйняття, адже якість інформації з Мережі нижче бібліотечної.[19]

В наш час діти все менш і менш приділяють увагу книжкам. Це явна загроза соціальної безпеки, оскільки читання перед собою ставлять найважливіший спосіб освоєння та використання знань, цінностей і норм минулого і сьогодення. Читання сприяє відтворенню самих основ багатонаціональної і многослойной російської культури, що розуміється як комплекс життєздатних зразків, цінностей, норм спільного існування людей в умовах перехідного суспільства, основ світогляду і функціонування соціальних інститутів. Зниження рівня розвитку письмовій і читацької культури становить загрозу соціальної безпеки громадян країни, тому що перешкоджає своєчасному освоєнню поточних змін у сучасному світі ускладнюється.

Щоб змінити цю ситуацію батькам треба не лінуватися, а читати своїм дітям, хочаб по 15−20 хвилин перед сном. Це час, коли ви вкладаєте щось світле в душу дитини. Книги виховують дітей. Вони, перш за все, дають не знання, а доброту і любов. Це головне чого ми повинні навчити наших дітей — любити своїх близьких, любити Батьківщину. Без книг ми тут не обійдемося. Комп’ютерна гра ніколи не замінить дитині спілкування з книгою.[9]

Безумовно, дітям потрібні різні інтереси. Це може бути і комп’ютер, і мультфільми. Але головне, це все-таки читання. Ніщо не дає дітям стільки добра, любові, повчальних історій, ніж книги. Книга — це основа для виховання дитини. Все інше має бути доповненням. Читання розвиває у дитини фантазію, виховує в ньому доброту. Телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою. Її не зможуть з'їсти віруси і її не зітре неуважний користувач, вона не вимагає програм для свого прочитання і її не треба переводити в інше кодування. Тому головний аргумент на користь книги — її речовинність, або, якщо хотіти, стабільність. Книга не закидає вас електронною поштою і не зависне на тому моменті, коли герой наважився поцілувати героїню. Книга не біжить попереду вас, вона йде з вами в ногу.

Розділ 2. Використання комп'ютера у навчанні молодшого школяра і його вплив на фізичне здоров'я

2.1 Вплив моніторів на органи зору

Сьогодні все більше уваги приділяється оптимізації й індивідуалізації шкільної освіти. Збільшується число шкіл нового типу — шкіл, що йдуть шляхом випереджального навчання. Вивчення деяких предметів у таких школах починається раніш, ніж у звичайних середніх школах, і зокрема вивчення основ інформатики й обчислювальної техніки найчастіше починається в середніх класах, а в деяких школах — у молодших класах. Під час обговорення будь якої системи розвиваючого і випереджального навчання прийнято вказувати, розвиток яких сааме здібностей забезпечує ця система. Однак, не прийнято акцентувати увагу на тім, чого дана система не може розвити, і розвитку чого надана система перешкоджає. Не завжди враховується і «біологічна ціна», що учень сплачує за придбання знань, тобто ті енергетичні і психологічні витрати, що супроводжують процес навчання.

Якщо питання про вплив електромагнітних полів на здоров’я людини ще до кінця не вирішене, то вже точно відомо, що на зір комп’ютер впливає негативно. Це і самосвітіння екрана, що створює незначні умови для сприйняття зорової інформації, дискретний спосіб формування зображення миготіння екрана, яке сприймається рефлекторно, недостатній контраст зображення і фону екрана.

У дітей особливо часто втомлюються очі, оскільки їхні очні м’язи ще «не дозріли». Коли діти докладають надмірне зусилля у будь-якому занятті, вони часто стають дратівливими. Якщо дитина збуджена більше, ніж звичайно, і для цього немає певної очевидної причини, то це цілком може бути логічним наслідком тривалого перебування за комп’ютером. У 2000 р. професор медичних наук Ю. З. Розеблюм запропонував класифікацію «комп'ютерного зорового синдрому», який поділили на дві групи: «зорові» і «очні».

«Очні» — різь, печія в очах, відчуття «піску» під повіками, болі в орбітах, почервоніння очних яблук, пов’язані з впливом фізичних факторів (наприклад, ультрафіолетове випромінювання) на тканини ока; такі симптоми в подальшому формують і призводять до виникнення так званого синдрому сухого ока, який потребує більш тривалого, а інколи, й постійного комфортного лікування.

«Зорові» — затуманювання, сповільнене перефокусування з ближніх об'єктів на дальні, двоїння, швидка втома при читанні, неможливість роздивлятись дрібні деталі після роботи на комп’ютері - зумовлені самим характером зорової праці і пов’язані з процесом акомодації (можливість бачити на різних відстанях), з її постійним напруженням, що в подальшому призводять до виникнення спазмів акомозації, з переходом у сформовану короткозорість.

У дітей надмірне захоплення роботою за комп’ютером може збільшити вже наявні проблеми із зором. Багато з них страждає незначним погіршенням зору, що можна розцінювати радше як певну прикрість. Згодом буде потрібна лише нескладна корекція зору, — натомість втручання медицини, можливо, вдасться уникнути до досягнення юнацького або дорослого віку. Та якщо діти так сильно захоплені комп’ютером, що весь вільний час проводять за клавіатурою, то ця «прикрість» може переростити у щось більше, що вимагатиме необхідної корекції вже в ранньому віці. На щастя, більшості дітей цих проблем вдається достатньо легко уникнути (бодай тому, що комп’ютер іще не став звичним атрибутом кожного). Але, якщо у неї з’являються неприємні відчуття на кшталт запалення, «різі в очах» або якщо зненацька в дитини виникають труднощі з читанням або іншими шкільними заняттями, то необхідно терміново відвідати офтальмолога. І при цьому необхідно повідомити, що у вдома є комп’ютер, і розповісти, скільки часу за ним проводить дитина. Це — соціальна і медична проблема, що потребує вирішення за допомогою окулярів, контактних лінз, оперативних втручань, соціальної орієнтації при виборі професії, адаптації в оточуючому середовищі, а інколи і втрати працездатності. Бо, активними користувачами комп’ютера є діти різних вікових категорій. І саме в них виникають найчастіше вищевказані проблем з зором. І саме в них, особливо, в молодому шкільному віці, найшвидше виникає і розвивається короткозорість.

Після тривалої роботи з комп’ютером можуть виникати такі неприємні відчуття, як «роздратування» око (почервоніння, сльозотеча або сухість рогівки), стомлення (загальна втома, біль і важкість у очах і голові), труднощі при фокусуванні зору. Можливі також болі в спині і м’язові спазми. Всі ці проблеми можна запобігти, зробивши більш зручним робоче місце або використовуючи окуляри, якщо це необхідно.[3, 7, 8]

Зрештою, є кілька простих рекомендацій, які допоможуть уникнути можливих проблем із зором (див. додаток А). Найбільш очевидне вирішення проблеми — обмеження кількості часу, проведеного дітьми за комп’ютером без перерви. Рекомендують робити коротку перерву через кожні 30 хвилин занять. Ідеальною «розрядкою» може бути фізична активність, яка не потребує напруження зору. Деякі спеціалісти пропонують застосовувати вправи для очей, які допомагають дітям уникнути проблем, пов’язаних із використанням комп’ютера. Це можуть бути такі прості вправи, як, наприклад, спостереження за об'єктами, що рухаються в полі зору, або концентрація зору на віддалених предметах. Непогано також урізноманітнювати характер занять дитини за комп’ютером. Наприклад, роботу з текстовим процесором можна чергувати з грою, в якій присутні об'єкти, що рухаються. Ще один засіб зменшити ризик перенапруги очей полягає у виборі якісного монітора. Монітори з високою роздільною здатністю і високою частотою оновлення екрану завжди зручніші та менш шкідливі для очей.

Важливо вжити заходів для зменшення відблисків від монітора. Яскраве та нерівне освітлення в кімнаті може викликати неприємні відбитки на екрані. Можливі засоби вирішення цієї проблеми полягають у вимиканні верхнього освітлення, використанні фіранок на вікнах, що пропускають занадто яскраве світло, та повороти монітора таким чином, аби ні прямо перед ним, ані позаду нього не було яскравих джерел світла.

2.2 Вплив комп’ютера на кісткову-м'язову систему

У наший країні продовжується процес реформування освіти, зокрема загальної середньої. Відбувається перехід на 12-річний термін навчання і ранній початок систематичного навчання дітей з 6-річного віку. У зв’язку з цим виникає потреба введення в загальноосвітні школи інноваційні комунікаційні технології. Окрім загальноосвітніх середніх шкіл діти здобувають загальну середню освіту в учбових закладах нового типу — гімназіях, ліцеях і тому подібне, що збільшує час витрачений школярами на навчання (учбовий процес і виконання домашнього завдання) складає 10−12 годин в день. Що перевищує тижневі нормативи, відведені на учбову діяльність на 22,7−32%, як наслідок цього — зниження рухової активності школярів. Слід зазначити, що проблема «шкільних хвороб», вплив навчальної діяльності на здоров’я школярів з 6 до 18 років, є завжди актуальною. Організм, що росте, особливо потребує м’язової діяльності, тому недостатня рухова активність, не компенсується необхідними за об'ємом і інтенсивними фізичними навантаженнями, призводить до розвитку цілого ряду захворювань. Відомо що гіподинамія населення збільшується, як і ряд інших чинників науково-технічної революції, що несприятливо позначаються на здоров'ї людини, властива країнам з різними соціально-економічними системами. Про масштаби рухової недостатності можна судити з непрямих величинах, що характеризують зниження частки м’язової діяльності у всій енергії, що виробляється людством. Проблема рухової активності має велике значення для здоров’я дитини.

Відсутність м’язового навантаження знижує інтенсивність енергетичного обміну, що негативно позначається на скелетних і серцевих м’язах. Крім того, мала кількість нервових імпульсів, що йдуть від працюючих м’язів, знижує тонус нервової системи, втрачаються набуті раніше навички та не утворюються нові. Все це негативно відбивається на здоров'ї. Слід врахувати також наступне. Сидячий спосіб життя призводить до того, що хрящ поступово стає менш еластичним, втрачає гнучкість. Це може спричинити зниження амплітуди дихальних рухів і втрату гнучкості тіла. Але особливо сильно від нерухомості або малої рухливості страждають суглоби.

Люди, що довго перебувають за комп’ютером мають найбільше число скарг на здоров'ї, пов’язаному із захворюваннями м’язів і суглобів. Найчастіше це просто оніміння шиї, біль в плечах і поясниці або колення в ногах. Але бувають, проте, і серйозніші захворювання. Найбільш поширений кистьовий тунельний синдром, при якому нерви руки ушкоджуються унаслідок частої і тривалої роботи на комп’ютері.

Біль в руках, особливо в гроні правої руки, викликана довгою роботою за комп’ютером придбала назву тунельного синдрому або синдрому зап’ястного каналу, а так само, придбала статус професійного захворювання комп’ютерників (програмістів, машиністів і людей, робота яких ведеться в основному на комп’ютері). Причиною виникнення болю є затискання нерва в зап’ястному каналі. Затискання може бути викликане розпуханням сухожиль що проходять в безпосередній близькості до нерва, а так само, розпуханням самого нерва. Причиною затискання нерва є постійне статичне навантаження на одні і ті ж м’язи, яке може бути викликана великою кількістю одноманітних рухів. Головне, щоб «мишка» лягала в руку. А це залежить від розміру кисті, довжини пальців, положення руки на столі. Перш, ніж купувати нову «мишку», потримайте її в руках, посувайте по килимку. А вже колір або прозорість — це на любителя. Під час роботи з клавіатурою, якщо буде не зручне положення руки, то зап’ястя будуть знаходитись у постійній напрузі, а це може привести до постійного відчуття болю або дискомфорту в руках, ослабленню і онімінню рук, особливо долонь.

Біль в руках може бути викликаний не тільки затисканням зап’ястного нерва, але і пошкодженням хребта (остеохондроз, грижі міжхребцевих дисків) при якому ушкоджується нерв що йде до рук від спинного мозку. У найбільш важкій формі цей синдром виявляється у вигляді болісних болів, що позбавляють людину працездатності. У дітей такі проблеми виникають рідко, але ж все-таки в деяких випадках таке трапляється.

Коли вони тривалий час сидять за комп’ютером, це може стати причиною серйозних нервово-м'язових розладів. Особливо чутливими ділянками тіла є пальці, кисті рук та передпліччя. Руки виконують основну частину механічної роботи при роботі за комп’ютером, при цьому важлива не амплітуда фізичного навантаження (вона, як правило, досить низька), а час роботи. Як відомо подушечки пальців є найбільш чутливими ділянками дитячого тіла. На цьому рівні сконцентрована велика кількість чутливих нервових закінчень (завдяки цьому пальці виконують функцію дотику). При тривалій роботі за комп’ютером (на клавіатурі) нервові закінчення пальців піддаються постійному подразненню. З часом це призводить до виснаження нервових шляхів здійснюють зв’язок пальців з корою головного мозку. В результаті виникають порушення координації рухів пальців і судоми кисті і передпліччя. Англійські дослідники назвали це захворювання RSI (repetitive strain injury), що перекладається як хронічне захворювання кистей рук.

Часто тривала робота за комп’ютером може стати причиною порушень постави або викривлення хребта. Найбільш схильні до цього захворювання діти у яких викривлення хребта проходить по типу сколіозу, тобто викривлення хребетного стовпа в сторону (латерально). У дорослих людей може виникнути грижа міжхребцевого диска, що приводить до здавлення нервових корінців і виникнення радикуліту.[14]

Основною причиною розвитку захворювань хребетного стовпа є неправильна позиція на робочому місці. Як правило, дитина працюючи за комп’ютером пристосовується і через деякий час перестає відчувати те, що сидить неправильно, при цьому хвороба продовжує прогресувати.

Обов’язково прослідкуєте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був дуже високим або дуже низьким. Примушуйте дитину під час занять за комп’ютером не горбитися. Якщо ви виробите у нього звичку сидіти рівно і дивитися прямо на комп’ютер, то найімовірніше йому вдасться в майбутньому уникнути проблем з м’язами і суглобами. Для профілактики і лікування синдрому зап’ястного каналу слід поклопотатися про ергономічності свого робочого місця, якомога частіше переривати роботу і виконувати невеликий набір вправ для рук (див. додаток Б).

При роботі з клавіатурою, кут згину руки в лікті повинен бути прямим (90 градусів) При роботі з мишкою кисть повинна бути прямій, і лежати на столі якнайдалі від краю. Стілець або крісло повинно бути з підлокітниками, так само бажана наявність спеціальної опуклості для зап’ястя (килимок для миші, спеціальної форми клавіатура або комп’ютерний стіл з такими опуклостями).

2.3 Вплив комп’ютерного опромінення на органи дитини

Якщо у дитини підняті плечі, відчувається напруга в шиї й у потиличних м’язах і голова нахилена уперед або в сторонну, тоді врахуйте, що тривале перебування в подібній позі приводить до застійних явищ у системі хребетних артерій, порушенню нормального кровопостачання мозку й, як наслідок, може привести до головних болів, утомлямости, зниженню пам’яті, до підвищення артеріального тиску, і навіть до кардиалгиям (болів у серце) і до аритмій (порушенням серцевого ритму) за рахунок переподразнення сплетень нервових кліток (нервових вузлів), розташованих уздовж хребетного стовпа. Зверніть увагу на положення корпуса: деякі люди сидять вполоборота, подавшись одним плечем уперед, зігнувши хребет.

Якщо діти довго знаходяться в подібному положенні, то вони ризикують «заробити» кардиалгію (за рахунок тривалого здавлювання міжреберних нервів), прискорений розвиток остеохондрозу хребта і радикуліт.

Особливо уважно поставтеся до положення рук під час роботи з клавіатурою. Якщо клавіатура розташована занадто високо або занадто далеко (близько) від корпуса, то вони ризикують придбати «синдром зап’ястного суглоба». Сам по собі цей синдром не має безпосереднього відношення до серцевої патології, але врахуйте, що це досить неприємний стан, що тяжко лікується й в окремих випадках призводить навіть до інвалідності.

Щоб запобігти цьому, існує два основні правила: частіше міняти позу й контролювати м’язову напругу (тобто не напружуватися). Установите в себе на комп’ютері яку-небудь напоминалку й, скажемо, через кожні 10−15 мінут перевіряйте, як Ви сидите, чи не напружена спина, чи не підняті плечі, чи не випробовують стомлення руки й т.д. Посувайтеся на стільці, зміните позу, струсніть руками, стисніть-розтисніть пальці, просто знизайте плечима (прекрасне, до речі, вправа: скидає напруга із плечового пояса, активізує кровоток у хребетних артеріях, стимулює нервові сплетення, розташовані в області потилиці) і далі за роботу.

Повірте, це дуже багато дає Вашому організму. Міняючи позу, Ви робите перерозвантаження хребта, знімаєте напругу з тих м’язів, які фіксували Вашу позу, поліпшуєте їхнє кровопостачання, підвищуєте насичення крові киснем. Особливо треба: не забувайте робити хоча б елементарні вправи для пальців (стиснути в кулаків — розтиснути, зрушити пальці - розсунути) і для зап’ясть (хоча б просто повращайте кистями в різні сторони). Крім усього іншого, це благотворно діє на стан нервової системи й тих її відділів, які відповідають за нормальне функціонування серця, посудин, бруньок, печінки й інших внутрішніх органів. Сидячи, треба намагатися зберігати спину прямою, не рекомендується розвалюватися на стільці під час роботи, не варто не нахиляти низько голову, не витягати шию, нахиляючись до комп’ютера.

Відносно променевого впливу комп’ютера на людину існує багато неясностей. Можна виділити іонізуюче й неіонізуюче випромінювання. Іонізуюче випромінювання — гальмове електромагнітне випромінювання. Потужність цього випромінювання невелика, але врахуйте, що на відміну від потоку електронів, гамма-випромінювання поширюється в усі сторони. Тому треба слідкувати скільки часу дитина знаходиться за комп’ютером. Найбільше від випромінювання страждають тканини, у яких швидше всього розмножуються клітки. Для дорослого це насамперед полові клітки й клітки, що вистилають тонкий кишечник. Для дитини, навіть важко сказати, які клітки розмножуються повільно.

Неіонізуюче випромінювання складається з електромагнітних і електростатичних полів. Існують спеціальні норми, що регулюють напруженість цих полів, але, на жаль, їхній вплив на організм вивчено недостатньо. Безсумнівно одне: при різних аритміях серця, тобто в тих випадках, коли порушуються електричні процеси в серце, вплив електричних полів може вносити свій внесок у розвиток захворювання.[16]

Рекомендується не перевтомлюватися (можливий зрив адаптаційних механізмів) і не перебувати в задушливому приміщенні (серце в складних умовах адаптації повинне безперебійно одержувати достатню кількість кисню). Приймайте щодня достатню кількість вітаміну З (він знижує наслідки радіації). Частіше включайте в раціон сир і інші молочні продукти (амінокислоти зв’язують виникаючі вільні радикали, це особливо ставиться до проживаючим в екологічно несприятливих умовах). Більше рухайтеся — устаньте через комп’ютер, пройдіться, зробіть глибокий вдих. Навіть така нехитра гімнастика активує відбудовні процеси, сприяє звільненню організму від шлаків. І треба запам’ятати, що дитині 10−12 років не рекомендується проводити за комп’ютером безупинно більше 1,5 годин в день.

2.4 Дотримання гігієнічних норм при роботі за комп’ютером

комп’ютер дитина гігієнічний Загальновідомо, що організм дитини, який постійно знаходиться в стані росту і розвитку, дуже чутливий до впливу будь-яких чинників навколишнього середовища. Для дитини-учня навколишнім середовищем є не тільки оточуюче природнє середовище, а й внутрішнє навчальне середовище навчального закладу. Якість останнього залежить від багатьох чинників: якості використаних будівельних і оздоблювальних матеріалів, площі навчального приміщення і мікроклімату, освітленості, обладнання класу (меблевого, навчального технічного приладдя та ін.).

Введення в навчальний процес такого нового технічного засобу навчання як персональний комп`ютер (ПК) — джерела додаткових чинників, що змінюють якість внутрішнього учбового середовища і технологію навчального процесу — потребує комплексної гігієнічної і психолого-педагогічної оцінки в аспекті можливого негативного впливу на формування здоров`я учня за час їх навчання в кабінетах комп`ютерної техніки.

В кабінетах комп`ютерної техніки (ККТ) при наявності десяти (а іноді і більше) працюючих персональних комп`ютерів протягом учбового дня значно підвищується температура повітря і шум, знижується вологість і погіршується іонний склад повітря, виникають статичні електричні і електромагнітні поля та ін. Стан мікроклімату цих приміщень також залежить від орієнтації вікон за сторонами світу і розміщення ККТ в будівлі школи.

Ступінь стомлення учнів на уроках з використанням ПК вища порівняно із звичайними. Робота на ПК відрізняється від інших видів діяльності значними функціональними змінами нервово-емоційного статусу, потребує напруженої роботи зорового аналізатора, супроводиться вимушеною робочою позою. Це пов`язано з тим, що користувачеві комп`ютером доводиться читати інформацію на екрані відеомонітора (роздивлятись букви, цифри, малюнки та ін.) і одночасно на клавіатурі, тобто дуже часто відбувається переведення погляду з екрана на клавіатуру, в результаті чого виникає часта переадаптація зору. Статична сидяча поза при цьому викликає напруження плечового поясу і тому неправильно підібрані (у невідповідності із зростом учня) меблі та неправильно вибраний режим (тривалість) роботи можуть привести до порушення постави, а довготривале напруження зору може викликати незворотні патологічні зміни.

Вплив незадовільних умов та режимів роботи на персональних комп`ютерах на здоров`я користувачів не обмежується виникаючою патологією кістково-м`язової системи і зору. Негативний вплив може проявитися і у виникаючих синдромах астенопії, вираженого нервового стресу та дерматитах. І хоч ці негативні впливи вперше виявлені у операторів-професіоналів, а пізніше — у старшокласників, не можна не враховувати можливість появлення їх і у молодших учнів при неправильній організації умов та режимів навчання їх на персональних комп`ютерах.

Особливу увагу слід звернути на характерні морфофункціональні особливості учнів 6−10 річного віку, у яких інтенсивно продовжується рости і розвиватись скелет, органи зору (постійна рефракція формується до 11 років) і центральна нервова система, тобто ті органи і системи, на які випадає найбільше навантаження при роботі на ПК.

З огляду на вищенаведене, зрозуміла необхідність всестороннього вивчення функціональних змін реакцій організму і здоров`я молодших школярів під впливом навчання на персональних комп`ютерах з метою гігієнічного нормування режимів безперервної роботи дітей на ПК та умов навчання і якості персональних комп`ютерів.

Такі комплексні дослідження протягом останнього десятиліття проводились в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України із залученням науковців гігієнічного та педіатричного профілю, а також педагогів і інженерно-технічних працівників. В результаті лонгітудинальних досліджень були обґрунтовані основні гігієнічні принципи безпечного для здоров`я застосування комп`ютерної техніки при навчанні школярів:

· гігієнічної доцільності розміщення та створення відповідних оптимальних умов в приміщеннях кабінетів комп`ютерної техніки (ККТ) при їх організації й експлуатації;