Розміщення продуктивних сил Кіровоградської області

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Курсова робота з Розміщення продуктивних сил На тему: Розміщення продуктивних сил Кіровоградської області

Київ 2011 р.

План

Вступ.

1. Загальна інформація

1.1 Фізико-географічне положення

1.2 Економіко-географічне положення

1.3 Політичне положення

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Кіровоградської області

2.1 Історичні передумови

2.2 Демографічні передумови

2.3 Природні передумови

2.4 Рівень розвитку продуктивних сил Кіровоградської області

3. Структура і рівень розвитку господарського комплексу Кіровоградської області

3.1 Загальна характеристика господарського комплексу

3.2 Характеристика промисловості

3.3 Характеристика сільського господарства

3.4 Транспорт та сфера послуг

4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу області

5. Зовнішньоекономічні зв’язки території та участь у внутрішньодержавному поділі праці

6. Проблеми і перспективи розвитку території

Висновок Список використаної літератури

Вступ

Розміщення продуктивних сил — динамічний стан, що характеризує розподіл продуктивних сил за територією відповідно до природних, економічних, соціальних умов і факторів, який визначається особливостями територіального поділу праці, властивим певній території (за Е. Б. Алаєвим).

Термін РПС може трактуватися у кількох значеннях:

Ш конкретний стан розподілу по території продуктивних сил;

Ш процес здійснюваних зрушень у розміщенні продуктивних сил;

Ш форма організації продуктивних сил;

Ш один із напрямків економічної політики держави.

РПС виконує такі функції: теоретичну, практичну, та освітньо-виховну.

Теоретична функція полягає в тому, що наука РПС розробляє власні поняття і терміни, встановлює закони і закономірності, виявляє фактори і обґрунтовує принципи розміщення продуктивних сил.

Практична функція полягає в тому, що розробки науки РПС можуть бути використані при економічному районуванні, адміністративно-територіальному поділі, раціональному природо користуванні, прогнозуванні розвитку господарства.

Освітньо-виховна функція полягає в тому, щоб дати широкому колу людей інформацію про територіальний аспект продуктивних сил, здійснювати економічне та екологічне виховання людей.

Актуальність теми даної курсової роботи обумовлена сучасними особливостями розміщення продуктивних сил Кіровоградської області, а також в вивченні і усуненні проблем розвитку області, які є на даному етапі.

Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є розміщення продуктивних сил Кіровоградської області.

Метою дослідження є дослідження господарського комплексу області, його структури і рівня розвитку, а також рівня розвитку продуктивних сил.

Завданням курсової роботи є:

Ш характеристика територіальної структури;

Ш вивчення основних передумов розміщення продуктивних сил Кіровоградської області, а саме історичних, демографічних і природних, а також рівень їх розвитку;

Ш дослідження структури і рівня розвитку господарського комплексу області, а також його розміщення;

Ш характеристика зовнішньоекономічних зв’язків території;

Ш визначення основних проблем і перспектив розвитку Кіровоградської області.

1. Загальна інформація про досліджувану територію

Дата утворення — 10 січня 1939 року.

Площа — 24,6 тис. кв. км., що складає 4,1% території України.

Населення — 1083,9 тис. осіб, що становить 2,3% від загальної чисельності населення України, у т. ч. міське — 659,2 тис. осіб (що становить 60,3%), сільське 424,7 тис. осіб (39,2%). Щільність населення — 44 особи на 1 кв. км.

Обласний центр — м. Кіровоград з населенням 256,9 тис. осіб.

Кількість міст — 12, у т.ч. обласного підпорядкування — 4: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам’янка: та 8 — районного підпорядкування: Бобринець, Гайворон, Долинська, Мала Виска, Новомиргород, Новоукраїнка, Помічна, Ульяновка. Кількість селищ міського типу — 26. Кількість сільських населених пунктів — 1012.

Кількість районів — 21: Бобринецький, Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Добровеличківський, Долинський, Знам’янський, Кіровоградський, Компаніївській, Маловиськівський, Новомиргородський, Новоархангельський, Новгородківський, Новоукраїнський, Олександрівський, Олександрійський, Онуфріївський, Петрівський, Світловодський, Ульяновський, Устинівський.

Мал.1 Районування Кіровоградської області.

1.1 Фізико-географічне положення

Кіровоградська область розташована у центрі України, між річками Дніпро та Південний Буг, у південній частині Придніпровської височини, на межі лісостепової та степової зон, але більшість її території лежить у степовій зоні. Протяжність області з півночі на південь складає майже — 148 км., із заходу на схід — 335 км. Вона займає вигідне географічне положення відносно промислових регіонів Придніпров'я (Дніпропетровської і Запорізької областей) та Донбасу. Розвитку області сприяє густа мережа транзитних залізниць і автомагістралей та вихід до Дніпра.

1.2 Економіко-географічне положення

Кіровоградська область межує з такими областями України: на півночі - з Черкаською, на північному сході - з Полтавською, на сході та південному сході - з Дніпропетровською, на півдні - з Миколаївською, південному заході - з Одеською, заході - з Вінницькою. Практично вся територія області розташована на березі Дніпра.

По території протікають 644 річки, найбільші з яких: Інгулець, Інгул, Синюха.

Клімат — помірно континентальний, тривалість безморозного періоду 160−170 днів, сума активних температур 2696−2994° С, опадів випадає 430−520 мм на рік при максимальній кількості в теплий період року. Середньорічні температури: літня +20,0 ° С, зимова — 5,1 ° С. Середня кількість опадів 420−470 мм.

Через Кіровоградську область проходять важливі залізниці які зв’язують її з Черкаською, Одеською, Вінницькою та іншими областями.

Кіровоградська область добре зв’язана з Києвом, та іншими містами України за допомого автошляхів, залізниць, а також частково за допомогою авіаліній.

1.3 Політичне положення

Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської, Кіровоградської і Запорізької області.

Це старопромисловий район розвинутої індустрії, який почав формуватися ще в кінці ХХ століття.

Після розпаду СРСР, відбулося вивільнення суспільної енергії, яка накопичилася в народу і готова була до самоорганізації. Рух, «Просвіта», національні товариства, а в Кіровограді ще й «Перевесло», пробували структурувати суспільство. Але сил було настільки мало, що інтелігенція не справилась із цим завданням.

Політична ситуація в Кіровоградській області стабільна, тобто політичні сили різних напрямків мають можливість розвиватися вільно. На даний момент в області існує два головних напрямки: соціалістичний і комуністичний, які як і в інших регіонах ведуть постійну політичну боротьбу. Кіровоградщина виступає проти розколу України на схід-захід, і прагне допомогти країні будувати відкрите і справедливе суспільство.

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Кіровоградської області

2.1 Історичні передумови

Кіровоградська область розташована у центральній частині України, на півдні Придніпровської височини, у межиріччі Дніпра та Південного Бугу.

Історія краю починається з III — IV тисячоліття до нашої ери з часів трипільської культури. Знайдено рештки поселень чорноліської, черняхівської культур, а також скіфських племен. У кінці I тисячоліття н. е. північна частина області входила до складу Київської Русі. Згодом землі краю були під владою Литви і Польщі.

У другій половині ХV століття ці терени стали частиною земель, на яких виникло Запорізьке козацтво. Пізніше, впродовж майже трьох століть, територія області здебільшого входила до земель «Вольностей Війська Запорізького». Тут козаки працювали і відстоювали свою незалежність.

Перша битва Визвольної війни українського народу 1648 — 1654рр. під Жовтими Водами відбулася саме на території сучасної Кіровоградщини. У середині ХVІІІ століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році була адміністративно заснована Нова Сербія, а в 1754 — фортеця Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала м. Єлисаветградом (сучасний Кіровоград) — центром повіту Херсонської губернії.

З відміною військових поселень в середині ХІХ ст. економіка краю розвивалась інтенсивніше. У 1868−1869 рр. залізниця з'єднала Єлисаветград з Одесою і Кременчуком, через три роки — Харковом і Миколаєвом. Виникали підприємства переробної та харчової промисловості.

Єлисаветград на межі ХІХ-ХХ століть був відомий високим рівнем розвитку освіти, музичної та театральної культури. На території краю діяли аматорські гуртки, що дали початок українській професійній трупі, заснованій Марком Кропивницьким у Єлисаветграді восени 1882 року.

Навелення Кіровоградщини проявило справжню боротьбу за незалежність України у 1917;1920 роках: це і діяльність Володимира Винниченка на посту голови уряду Української держави, й жертовна відвага тисяч безіменних героїв Канізького повстання та Холодноярської республіки.

У подальшій історії краю відбувалися складні процеси становлення соціалістичної економіки.

10 січня 1939 року, коли було утворено Кіровоградську область. Область посідала одне з провідних місць за рівнем сільськогосподарського виробництва. На підприємствах області також вироблялися будівельні матеріали, меблі, взуття, видобувалося буре вугілля.

З 24 серпня 1991 року Кіровоградська область є невід'ємною частиною України.

2.2 Демографічні передумови

Територія Кіровоградської області була густозаселена, цьому сприяли: географічне положення, оскільки територія області розташована в центрі України. Кіровоградщина має велику родючість ґрунтів, а також сприятливі умови для розвитку сільського господарства, що було і є сприятливим для заселення території.

Населення області змінювалося в зв’язку з війнами, які проходили на території України, тільки в роки другої світової війни Кіровоградщина втратила 92 тис.860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тис. 155 осіб. Зараз на території Кіровоградської області дещо кризова ситуація, оскільки спостерігається різке зменшення населення, цей спад розпочався з 1989 року.

У 2000;2004 році демографічна криза охопила всю територію Кіровоградської області. Кількість населення скоротилася на 76.8 тис. осіб, у тому числі міського — на 42,3 і сільського — на 34,5 тисяч. Міграційне сальдо населення від'ємне і становило у 2004 р. — мінус 3,9 тис. осіб.

Згідно з даними за 2004 p., коефіцієнти природного руху населення в Кіровоградській області (на 1000 осіб) складають: 7,8 — народжених (на рівні середнього значення в Україні), 17.9 — померлих, що значно більше середньо-українського (15,3), і природне скорочення — мінус 10,1 (відповідно — 7,5), що є одним з найменших показників в Україні. Особливо високі коефіцієнти смертності населення — 1812 осіб на 100 тисяч (в Україні — 1539). Коефіцієнти дитячої смертності знаходяться на рівні середнього значення в Україні.

Динаміка коефіцієнтів природного руху населення в області свідчить про зниження їх темпами, які значно перевищують середні показники в Україні.

У ході перепису населення, крім наявного, було обліковане також і постійне населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення. Загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2010 року складала 1125,7 тис. осіб, в тому числі чоловіки — 516,6 тис. осіб, або 45,9%, жінки — 609,1 тис. осіб, або 54,1%, міське населення — 675,2 тис. осіб, або 60%, сільське — 450,5 тис. осіб, або 40 відсотків.

Загальна кількість пенсіонерів становить 342,8 тис. осіб (29,7% наявного населення області), із них (за віком — 261,4 тис. осіб, а по інвалідності - 40,6 тис. осіб).

Таблиця 1. Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення по районах області у порівнянні з даними перепису населення 2009 року.

Наведені дані (табл. 1) свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення області, якщо у 2009 році на 1000 чоловіків припадало 1186 жінок, то у 2010 році? 1176. Це відбулося за рахунок сільського населення, в якому за той же період статеве співвідношення змінилось від 1252 до 1167 жінок на 1000 чоловіків. У містах цей показник навпаки зріс, відповідно, з 1144 у 2009 році до 1181 у 2010 році. Крім того, за даними останнього перепису співвідношення кількості жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1037.

Природне скорочення за 2011 рік склало 401 особу. але за ахунок міграційного притоку населення області збільшилося на 22 особи.

На даний момент також спостерігається скорочення населення про це свідчать дані в таблиці.

Таблиця 2 Чисельність наявного населення (осіб).

2.3 Природні передумови

Надра Кіровоградської області багаті на корисні копалини. Тут розвідано 41 родовище бурого вугілля (з них розробляється — вісім), є родовища горючих сланців, торфу, на сході області — поклади залізної руди, в тому числі залізних кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Побужжі — нікелево-хромових руд, графіту (Завалівське родовище), а також уранові руди (3 родовища). Поширені родовища різних будівельних матеріалів. В області зосереджено 36 водозаборів прісної води, з яких 14 розробляється, та два джерела мінеральних вод.

На території області зосереджено близько 96% запасів графіту, 28,7 — промислових запасів бурого вугілля (по паливно-енергетичних ресурсах регіон дефіцитний), 7,6 — будівельного каменю, 1,7% — руди заліза України. Основна проблема щодо мінерально-сировинних ресурсів полягає у здійсненні їх комплексного використання на основі глибокої переробки.

Земельні ресурси.

Кіровоградська область розташована в межах Центрально-лісостепової та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. В лісостеповій частині переважають чорноземи типові середньоі малогумусні, опідзолені, у степовій — чорноземи звичайні середньоі малогумусні. Середній бал природної родючості сільськогосподарських угідь складає 67, ріллі — 68 балів (в Україні відповідно 62 і 63). В області високий рівень еродованості земель: в південно-східній частині — 53, західній — 43%. Але в цілому агроґрунтові умови сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва.

Аналіз трансформації земельного фонду за 2000;2004 pp. свідчить, що в області скоротилась площа сільськогосподарських угідь у всіх землекористувачів і власників за рахунок зменшення площі ріллі, а також багаторічних насаджень. У той же час розширилась площа природних кормових угідь. У регіоні спостерігається негативна тенденція збільшення площі заболочених земель. Дещо скорочуються обсяги зрошуваних сільськогосподарських угідь за рахунок виведення із обігу зрошуваних площ на системах, які відбули строк амортизації.

Загальна площа земель (суші) за станом на 01.01.2004 складає 2384,1 тис. га, в тому числі 2043,1 сільгоспугідь і 1771,9 тис. га ріллі. Розораність сільгоспугідь надто висока — 86,8% (в Україні — 78,1%). В області найбільший у країні рівень землезабезпеченості на душу населення, зокрема сільськогосподарських угідь припадає 1,79 (Україна — 0,85), а ріллі — 1,55 га (відповідно 0,66 га).

Негативні тенденції в землекористуванні, деградація ґрунтів призвели до зниження еколого-економічної ефективності використаних земель у регіоні.

Водні ресурси.

Річки Кіровоградської області належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу. Густота річкової сітки на заході складає 0,31−0,38, на південному сході — 0,20−0,23 км/км². На північному сході територію області омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища.

Води Кіровоградської області використовуються:

Ш у побутових цілях (питна вода, прання, миття тощо);

Ш для промислових потреб (промивання, охолодження, промислова сировина);

Ш для сільськогосподарських потреб (зрошування, питна вода для тварин);

Ш як транспортні магістралі (перевезення пасажирів і вантажів річками);

Ш для рекреаційних цілей (купання, спорт, туризм).

Обсяги використання води на господарські потреби протягом 2000;2010 pp. у регіоні значно скоротилися. Так, споживання свіжої води у 2004 році становило 86 млн. м³ або менше порівняно з 2010 р. (270 млн. м³) у 3,1 рази, що обумовлене скороченням виробництва. Знизились також обсяги оборотної і послідовно (повторно) використаної води: у 2011 році вони становили 47 млн. м³, у 2010 — 321, у 2009 р. — 157 млн. м³. Значно зменшилась і частка оборотної води у загальному обсязі використання на виробничі потреби, яка складала відповідно 68, 78, і 75%. У той же час відмічаються високі питомі витрати води. Тому основна проблема щодо водовикористання полягає в скороченні витрат води на виробництво одиниці продукції до оптимального рівня.

Лісові ресурси.

Землі під лісами та іншими лісовкритими площами в Кіровоградській області складають 179,2 тис. га, у тому числі 158,3 тис. га вкритих лісовою рослинністю; або 7,5% до загальної площі землі (суші) (в Україні — 12,5%). Переважають ліси санітарно-гігієнічного, природоохоронного і рекреаційного призначення. Лісовідновлення здійснюється невисокими темпами — на рівні 300−400 га в рік, посадка і посів лісу складає близько 400 га. У загальному обсязі випуску продукції лісового господарства цей регіон займає лише 1,4%. Основна частина деревини завозиться з інших регіонів України і зарубіжжя.

Головна проблема лісового господарства регіону полягає в необхідності розширення обсягів захисного лісорозведення.

2.4 Рівень розвитку продуктивних сил

господарський продуктивний кіровоградський географічний Рівень розвитку продуктивних сил характеризується рівнем розвитку аграрно-промислового комплексу і машинобудування, що виділяє його серед інших у Придніпров'ї та Україні.

Територія Кіровоградської області - це сукупність різних економічних елементів, а саме промислових вузлів, сільських господарств, та інших елементів.

В Кіровоградській області сформувалися два промислові вузли, а саме Кіровоградський і Олександрійський промислові вузли.

Кіровоградський промисловий вузол здебільшого спеціалізується на сільськогосподарському машинобудуванні і харчовій промисловості.

Олександрійський промисловий вузол спеціалізується на видобутку бурого вугілля і машинобудуванні. Розвинена видобувна промисловість. В Кіровоградській області видобувається хром, саме в цій області єдині в Україні поклади хромових руд — Середнє Побужжя. Ведучими в області є галузі, пов’язані з агропромисловим комплексом, тобто харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування й будівельна індустрія. Харчова промисловість дає близько 45% валової продукції області й представлена 11 цукровими заводами, 5 заводами з виробництва спиртних напоїв, рядом м’ясокомбінатів, маслозаводів і маслоробних підприємств У зв’язку із сільськогосподарською спеціалізацією області, основним напрямком машинобудування є забезпечення потреб сільського господарства й переробної промисловості необхідною технікою й запасними частинами.

В сільському господарству області виробляється 31,5% валового національного продукту. В загальному об'ємі валової продукції сільського господарства частка області складає 4,1%, в тому числі рослинництво — 8,5%, тваринництво — 3,1%. Це свідчить про високий розвиток сільського господарства.

3. Структура і рівень розвитку господарського комплексу Кіровоградської області

3.1 Загальна характеристика господарського комплексу

Рівень господарського освоєння області характеризується такими показниками: частка в загальній площі, кількості населення і трудових ресурсів у країні складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2%. Тут зосереджено 2,3% основних фондів, створюється 1,6% валової доданої вартості, промисловістю і сільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнодержавного рівня.

За територіальним зосередженням (локалізацією) основних галузей економіки в Україні (випуск товарів і послуг) область виділяється наступними коефіцієнтами: сільське господарство — 2,11; транспорт і зв’язок — 1,32; галузі соціально-культурної сфери — 1,30; житлово-комунальне господарство — 0,95; будівництво — 0,87; галузі сфери обігу — 0,83 і промисловість — 0,45.

3.2 Промисловість

Промисловість — друга за значенням галузь економіки Кіровоградської області.

На території Кіровоградської області, яка входить до складу Придніпровського промислового району, рівень розвитку промисловості значно нижчий, ніж у Дніпровській і Запорізькій областях.

Промисловий комплекс області охоплює 12 провідних галузей, у якому діє 298 промислових підприємств.

На товарному ринку України область представлена виробництвом посівної, ґрунтообробної та зернозбиральної техніки, мостових електричних кранів, буровугільних брикетів, нікелю, графіту, гірського воску, швейних виробів, а також продуктів харчової промисловості: ковбасних виробів та копчених делікатесів, круп’яних пластівців та мюслів, соняшникової олії, алкогольних виробів та ін.

Добувна промисловість області представлена державною холдинговою компанією «Олександріявугілля», основним видом діяльності якої є видобуток і переробка бурого вугілля, та двома унікальними комплексами з видобутку та виробництва нікелю, графіту. Це ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат», ВАТ «Завалівський графітовий комбінат» та філія Національного центру з розвитку атомної енергетики.

У структурі обробної промисловості, питома вага якої в загальних обсягах виробництва складає 67,1%, частка машинобудування — 22,5%, харчової промисловості — 32% та промисловості будматеріалів — 5,1%.

У зв’язку із сільськогосподарською спеціалізацією області основним напрямком машинобудування є забезпечення потреб сільського господарства і переробної промисловості необхідною технікою і запасними частинами.

Для подальшого розвитку сільськогосподарського машинобудування створений концерн «Лан», який об'єднує науковий і виробничий потенціали області.

Концерн розпочав серійне виробництво зернозбиральних комбайнів різних модифікацій, які успішно працюють на ланах України та інших країн. Олександрійське ЗАТ «Завод «Автоштамп» освоїло виробництво зернових жниварок. Вони добре зарекомендували себе на полях Казахстану, де працює понад 300 агрегатів. Підприємство виготовляє ефективне млинарське устаткування «Фермер» для переробки зерна на високосортне борошно. Млин «Фермер» удостоєний золотої медалі та диплома першого ступеня на Міжнародній виставці в Новосибірську (Російська Федерація).

Відроджує свою славу флагмана сільськогосподарського машинобудування Кіровоградське ВАТ «Червона зірка». Це одне з найстаріших підприємств України, якому в 2002 році виповнилося 128 років. Воно спеціалізується на виробництві різних типів сівалок (зернових, кукурудзяних, овочевих), культиваторів, стогометів-скиртокладів, зчіплювачів, навантажувачів та запчастин до них. Підприємство випускає також товари народного споживання.

ВАТ «Гідросила» має сучасне високопродуктивне устаткування для виробництва шестеренних насосів та моторів аксіонально-плунжерних, співпрацює з науково-технічними інститутами України і країн СНД. Особливу увагу підприємство приділяє якості своєї продукції. Сьогодні вона експлуатується більш як у 50 країнах світу.

Металургія представлена унікальним підприємством — Світловодським комбінатом твердих сплавів і тугоплавких металів, хімічна промисловість — ВАТ «Чисті метали», що спеціалізується на виробництві напівпровідникових матеріалів і сполук. Його продукція поставляється в країни близького і далекого зарубіжжя.

У структурі виробництва непродовольчих товарів легка промисловість займає 33,8%. Підприємства області виробляють швейні та панчішно-шкарпеткові вироби, м’які та корпусні меблі, складну побутову техніку, садово-городній інвентар, фарфоро-фаянсовий та скляний посуд, товари побутової хімії та ін.

У харчовій промисловості переважають м’ясна, молочна та зернопереробна галузі. На харчову галузь у структурі промисловості припадає майже 45%.

Лідером серед підприємств м’ясопереробної галузі України є ВАТ «Птахокомбінат», що виробляє 140 найменувань продукції. Це підприємство з прогресивною технологією виробництва ковбасних виробів та копчених делікатесів, які користуються підвищеним попитом споживачів у багатьох регіонах України. За трудові досягнення колектив ВАТ «Птахокомбінат» у 2009 році нагороджений почесною грамотою Кабінету Міністрів України та пам’ятною відзнакою. У 2000—2010 роках підприємство визнавалося лауреатом Українського національного конкурсу з якості. До кола фіналістів увійшло також єдине підприємство в Україні, яке виробляє сухі сніданки: вівсяні, пшеничні, ячні, житні круп’яні пластівці, мюслі та різні їх суміші, — дочірнє підприємство ДАК «Хліб України» Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів. Розширюються ринки збуту продукції молокопереробних підприємств області та Межиріцького вітамінного заводу, який виробляє алкогольні напої. У грудні 2010 року введено в дію першу чергу ЗАТ «Завод модифікованих жирів», який буде випускати дезодоровані рафіновані олії (соняшникову, кукурудзяну, соєву, пальмову), а також тверді рослинні жири та маргарин.

ХАРЧОВА ТА БОРОШНОМЕЛЬНО-КРУП'ЯНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОСТІ

Рис. 2 Галузі харчової та борошномельно-круп'яної промисловості.

У структурі виробництва товарів народного споживання, які виробляють підприємства області, продовольчі товари складають 77,5%, непродовольчі — 16,9%; винно-горілчані вироби — 5,6%. Харчова промисловість області забезпечує потребу населення в таких основних продуктах харчування, як цукор, борошно, крупи, макаронні та кондитерські вироби, хліб та хлібобулочні вироби, олія, продукція молочної та м’ясної промисловості.

3.3 Сільське господарство

Область здавна відома, як регіон з добре розвиненим сільськогосподарським виробництвом.

Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 2045,0 тис. га, у тому числі орної землі - 1470 тис.га. Це свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель. Обсяг сільськогосподарського виробництва складає 4,3% обсягу сільськогосподарського виробництва України.

На сільське господарство припадає майже половина валового продукту, вироблюваного в області.

На селі активно відбуваються процеси реформування аграрного сектора економіки. Колективні сільськогосподарські підприємства реформовано в 533 нові сільськогосподарські суб'єкти господарювання, які засновані на приватній власності на землю і майно.

Створено і успішно працюють 2086 селянських (фермерських) господарств, у постійному користуванні яких (з урахуванням орендованих земель) знаходиться 226 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, або на одне господарство в середньому по 108 гектарів землі.

Сільське господарство області - різногалузеве. Провідною галуззю є рослинництво, питома вага якого складає 66 відсотків в загальногосподарському виробництві. Перевага надається вирощуванню зернових культур — пшениці, ячменю; круп’яних та бобових, а також технічних — соняшнику та цукрових буряків.

У 2010 році, коли область вперше зібрала рекордний за десятиліття урожай зернових — 2,7 млн. тонн, було закладено основу доля подальшого ефективного господарювання. 20 010 рік знову дав 2,6 млн. тонн зерна. І це не сприятливий збіг обставин, а закономірність: агроформування висіяли високо кондиційне насіння, вдвічі збільшили внесення мінеральних і органічних добрив, застосовували інтегрований захист рослин від бур’янів і шкідників.

Освоюється виробництво ріпака, сої та інших нетрадиційних культур.

У Кіровоградській області спостерігається динаміка продукції рослинництва і тваринництва (Табл. 3)

Таблиця 3. Динаміка виробництв основних видів продукції рослинництва і тваринництва в Кіровоградській області.

Основою тваринництва є розведення ВРХ, свиней, овець, птиці. Відповідно на тваринницьку галузь припадає більше третини виробництва валового продукту сільського господарства.

Головним напрямком є виробництво молока та м’яса. Районовані породи великої рогатої худоби — червона степова та симентальська. На основі цих порід та порід зарубіжної селекції науковцями та спеціалістами створено місцеву породу м’ясного напрямку, яка має назву «Знам'янська». Порода має значний попит не лише в господарствах області, а й поза її межами.

Для успішного розвитку м’ясного скотарства та забезпечення прибутковості цієї галузі створюються культурні пасовища, які розміщуються на землях, що піддаються ерозії. Розвиток різноманітних форм господарювання, реформування структури власності і виробництва дозволили хліборобам завершити останній сільськогосподарський рік другого тисячоліття з хорошими показниками. На полях області зібрано 1 млн. 400 тис. тонн зерна, 320 тис. тонн соняшнику, 640 тис. тонн цукрових буряків.

У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.

Основними галузями спеціалізації є: м’ясна, масложирова, маслосироробна, молочна, лікеро-горілчана, хлібопекарна, цукрова промисловість (відповідно 20,6; 13,0; 12,0; 11,6; 9,9 і 9,4% до харчової промисловості.

Мал. 3 Галузі сільського господарства.

3.4 Транспорт та сфера послуг

Область має розвинену мережу усіх видів транспорту: залізничного, автомобільного, повітряного, водного. Експлуатаційна довжина залізниць загального користування складає 1166 км, з яких більша половина електрифікована. Найважливіші залізничні напрямки: Київ-Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Київ-Херсон, Знам’янка-Миколаїв, міжнародні: Знам’янка-Москва та Одеса-Москва.

Десять автомагістралей загальною довжиною майже 690 км зв’язують Україну з державами Центральної і Південної Європи та країнами СНД. Через область проходять автомагістралі Київ-Одеса, Кіровоград-Миколаїв, Київ-Дніпропетровськ, Харків-Одеса, Полтава-Кишинів.

Довжина автомобільних шляхів загального користування складає 7,1 тис. км, у тому числі з твердим покриттям — 6,2 тис. км (86,6%). Щільність останніх — 251 км на 1000 км² (в Україні 271). Обсяги вантажоперевезень автомобільним транспортом за 2009;2011 pp. скоротились, що пояснюється значним зменшенням обсягів виробництва сировини і готової продукції промисловості та сільського господарства. У 2010 р. вони становили 16,3 млн. т, що майже в 9,7 разів менше, ніж у 2009 р. і на 61,1% — порівняно з 2008 р.

Авіаційні перевезення здійснюються державною авіакомпанією «Кіровоградські авіалінії» та двома комерційними «УРГА» і «Чайка», що працюють на міжнародних авіалініях.

Через пристань у Світловодську річковими суднами можна дістатися до Києва, Дніпропетровська, Черкас, Запоріжжя. Цим же водним шляхом доставляються вантажі.

Послуги зв’язку загального користування в області надають Кіровоградські дирекції ВАТ «Укртелеком» і Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

В області діє мережа Українського мобільного зв’язку. Рівень покриття мережею UMS складає 60%, Київстар — 82,4%. Бурхливо розвивається комп’ютерна мережа Інтернет. Впровадження інформаційних технологій та сучасного поштового обладнання дозволяє організувати надання послуг електронної пошти, здійснення банківських операцій, різних видів розрахунків.

Торговельне обслуговування населення області забезпечують 2,2 тис. підприємств роздрібної торгівлі, у тому числі 1,6 тис. магазинів, 92 ринки по продажу споживчих товарів, 151 автозаправна станція, 591 аптека і аптечних кіосків. Громадське харчування здійснюють 635 підприємств.

Медичні послуги надають 94 лікарняні заклади, 205 амбулаторно-поліклінічних, 559 фельдшерсько-акушерських пунктів. В області функціонує обласний протитуберкульозний центр «Лісова поляна», обласна бальнеологічна лікарня у м. Знам’янка.

На Кіровоградщині сконцентрований певний науково-технічний потенціал. Освіта на Кіровоградщині представлена дошкільними, загальноосвітніми та вищими навчальними закладами. Вищих навчальних закладів налічується — 24, ті які мають ІІІ-ІV рівні акредитації 6, І-ІІ - 18, ПТУ в області 25. Загальноосвітніх навчально-виховних закладів на даний момент відкрито 613, а дошкільних 546.

В області функціонують: обласна філармонія, український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького, театр ляльок, клубні заклади, 647 масових і універсальних бібліотек, 32 музичні школи, 3 художні школи, 10 шкіл мистецтв, колективи художньої самодіяльності, з яких понад 200 носять почесне звання «народний аматорський». Тут діють 19 державних і 131 громадський музей. Серед них особливо виділяються Кіровоградський меморіальний музей Г. Нейгауза, Олександрійський музей миру, державний заповідник-музей І. К. Тобілевича «Хутір Надія», обласний художній музей, художньо-меморіальний музей О. Осьмьоркіна, Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей ім. І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича).

На Кіровоградщині все більше уваги приділяється збільшенню мережі природно-заповідних територій та об'єктів. Нині їх налічується 156 одиниць загальною площею 9,8 тис. га, з яких 23 природно-заповідні території загальнодержавного значення. Є також природно-заповідні території місцевого значення — 47 заказників, 40 пам’яток природи, 41 заповідне урочище, 5 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

4. Територіальна структура і особливості розміщення господарського комплексу області

В загальнодержавному поділі праці характеризується такою спеціалізацією: електроенергетика (гідроелектроенергетика, електричні й теплові мережі), видобуток вугілля відкритим способом, атомна промисловість (добування, первинне збагачення та переробка уранової руди); видобуток і збагачення нерудної сировини для чорної металургії; промисловість рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів (виробництво напівпровідникових матеріалів, обробка кольорових металів і сплавів); промисловість твердих сплавів, тугоплавких жароміцних металів; промисловість пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів, склопластиків та виробів з них, лакофарбова промисловість; багатогалузеві машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів; харчова промисловість, зокрема багатогалузева харчосмакова; медична; хіміко-фармацевтична; поліграфічна промисловість коефіцієнтами локалізації.

Основу промисловості складає обробна промисловість, де зосереджено 622 підприємства і 2275 виробництв та 88,4% випуску продукції всієї промисловості. В її галузевій структурі за обсягом випуску продукції, згідно з даними 1999 р (включаючи малі підприємства), виділяється харчова промисловість (39,6%), машинобудування і металообробка (21,9%), електроенергетика (16,0%), промисловість будівельних матеріалів (5,9%), паливна промисловість (2,9%), кольорова металургія (2,1%), чорна металургія (1,7%), легка промисловість (1,5%), деревообробна і целюлозно-паперова (0,8%), хімічна і нафтохімічна (без хіміко-фармацевтичної) промисловість — 0,7%.

Таблиця 4. Галузева структура промисловості Кіровоградської області.

Аналіз динаміки територіальної структури промисловості області за 2010;2011 рр. свідчить про скорочення її питомої ваги в Україні по переважній більшості галузей, особливо паливної промисловості й машинобудування і металообробки та харчової промисловості. Істотні зрушення відбулися також в галузевій структурі у напрямі збільшення питомої ваги електроенергетики, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної та харчової промисловості й скорочення — паливної, кольорової металургії, машинобудування й металообробки, деревообробної і целюлозно-паперової, легкої промисловості.

У чорної металургії, яка представлена в основному вторинною обробкою чорних металів, зосереджено 11 підприємств, де виробляється 1,7% загального обсягу випуску продукції промисловості. В кольоровій металургії зосереджено 18 підприємств, де випускається 2,1% промислової продукції. Особливо виділяється промисловість напівпровідникових матеріалів.

У хімічній і нафтохімічній промисловості (разом із хіміко-фармацевтичною) зосереджено 22 підприємства, які виробляють 2,4% промислової продукції області, зокрема, виділяється випуск виробів із пластмас і лакофарбова промисловість.

Харчова промисловість (у тому числі борошномельно-круп'яна) — це 218 підприємств і 1259 виробництв, сума випуску продукції якими становить 479 млн. грн. або 39,7% промислового виробництва разом з малими підприємствами (2010 p.).

У галузі машинобудування і металообробки функціонує 176 підприємств і 407 виробництв, випуск продукції яких складає 265,2 млн. грн. Найбільш розвинуті такі галузі машинобудування: сільськогосподарське і тракторне, ремонт тракторів та сільськогосподарських машин, машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів, електротехнічна промисловість, підйомно-транспортне, хімічне і нафтохімічне машинобудування, верстатобудівна та інструментальна промисловість, промисловість металевих конструкцій і виробництв, засобів зв’язку, приладобудування, виробництво технологічного обладнання.

У промисловості будівельних матеріалів зосереджено 76 підприємств, 5,4 тис. працюючих, а випуск продукції складає 66,3 млн. грн. (7,2% від загального обсягу промислової продукції). Розвинута промисловість стінових матеріалів та промисловість нерудних будівельних матеріалів.

У легкій промисловості області нараховується 36 підприємств і 14 виробництв, випуск продукції яких складає 1,2% від загальної промислової. Особливого розвитку набула швейна промисловість.

Медична промисловість об'єднує сім підприємств, де виробляється 2,1% загального обсягу промислової продукції.

У поліграфічній промисловості функціонує 45 підприємств, випуск продукції складає відповідно лише 2%.

По основних експортоорієнтованих галузях промисловості в області виділяються наступні підприємства.

Видобувна промисловість: Олександріявуголь, державна холдінгова компанія; Бандуровський, розріз ПО (сел. Понтаєвка); Кіровоградське рудоуправління, ВАТ п/о Катеринівка; Морозівська шахта, державна холдінгова компанія «Олександріявуголь» (м. Олександрія); Морозівський, розріз державної холдингової компанії «Олександріявуголь», Новомирго-родська шахта (м. Новомиргород).

Металургія і обробка металів: Кіровоградський ливарний завод, ТОВ; Побузький феронікілієвий завод, ВАТ, (смт. По-бузьке); Чисті метали, AT (м. Світловодськ).

Обробка металів: завод Металіст, ВАТ; Кіровоградський завод вагодозуючого обладнання, ВАТ; СЕГМЕНТ, Кіровоградський завод, AT (м. Кіровоград); Олександрійський авторемонтний завод; Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів.

Виробництво машин і обладнання: АСТРА, ТОВ, запроваджувальна фірма; БІЛЬШОВИК, завод ВТО «Ера»; Гідросила, ВАТ; ГРУНТОПОСІВМАШ, проектно-конструкторський інститут; завод вагодозуючого обладнання, ВАТ; Красная звезда, ВАТ по сівалках; Цукрогідромаш, завод гідромашин, ВАТ (м. Кіровоград); Автоштамп, Олександрійський завод, ЗАТ; АГРОМАШ, завод ВАТ; Ремонтний завод ВО «Олександріявуголь», ДП; ЛАН, концерн, (м. Олександрія); ЛУЧ, Світловодсь кий завод, ТОВ; ПОЛІГРАФТЕХНІКА, завод поліграфічної техніки, ВАТ; ПУАСОН, Знам’янський завод, ВАТ, (м. Знам’янка).

Виробництво електричного і електронного обладнання.

Виробництво електричних машині апаратури: АКТАН, ВАТ, (м. Гайворон); Друкмаш, ВАТ, (м. Кіровоград); Олександрійське УВП Центрального правління УТС; Етал, НВО, ВАТ (м. Олександрія).

Виробництво електронної продукції, обладнання радіо, телебачення і зв’язку: Акустика, завод, ВАТ, (м. Знам’янка); ОЛІМП, Світловодське ВАТ; Радій, ЗАТ (м. Кіровоград).

Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів, оптичних приладів і годинників: КАЛЬКУЛЯТОР, Світловодський завод.

Виробництво транспортного обладнання.

Виробництво автомобілів: Гідросила, ВАТ (м. Кіровоград).

Виробництво іншого транспортного обладнання і ремонт: СЕРВІСБУД, багатопрофільна фірма, МП (м. Світловодськ).

5. Зовнішньоекономічні зв’язки території та участь у внутрішньодержавному поділі праці.

Зовнішньоекономічна діяльність.

У 2011 році підприємства області здійснювали торговельно-економічні зв’язки з 79 країнами світу.

Зовнішньоторговельний оборот товарами та послугами склав 299,9 млн. дол. США., у тому числі експорт — 211,4 млн. дол. США, імпорт — 88,5 млн. дол. США, або відповідно у 1,9 та 1,7 рази більше, ніж за 2010 рік.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експорту товарів області займають Нідерланди (34,9%), Російська Федерація (27,7%), Німеччина (9,5%), Молдова (4,1%) та Білорусь (3,2%)

Імпорт продукції здійснювався з 54 країнами світу. Найбільші імпортні надходження здійснювалися з Сент-Вінсенту і Гренадінів (33,0%), Російської Федерації (19,8%), Німеччини (9,0%), США (7,7%), Італії (4,2%), Швейцарії (3,8%), Франції (3,6%). Активно розвивається міжрегіональне співробітництво з Нижньогородською, Тверською, Свердловською, Волгоградською областю Російської Федерації, Нижньосілезьким воєводством (Польща), Стаффордимирським графством Великої Британії, м. Сюйчжоу провінції Цьзянсу Китайської Народної Республіки, та провінцією Коджаелі Турецької Республіки.

Третину загального обсягу імпорту складають руди, майже чверть — механічне та електричне обладнання, решта — продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, недорогоцінні метали та вироби з них, жири та олії тваринного і рослинного походження, текстиль та вироби з нього.

Основна частка імпорту (26%) — це мінеральне паливо, нафта та нафтопродукти, 20% - машини та устаткування, 14% - продукція хімічної промисловості.

Найбільшими торговими партнерами області є Російська Федерація, Білорусь, Німеччина, Швейцарія.

Разом з цим в область продовжує надходити давальницька сировина, зокрема з Нової Каледонії, Німеччини та Індонезії. Поставки давальницької сировини становили 23 млн.дол. або майже половину загального обсягу імпорту. На давальницьких умовах виготовлялися чорні метали, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, одяг текстильний. Експорт готової продукції, що виготовлена з давальницької сировини, склав 45 млн.дол., або 46% загального обороту експорту області.

Більше 200 підприємств здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Товарообіг зовнішньої торгівлі області із зарубіжними країнами складає майже 75 мільйонів доларів США. Товарна структура експорту формується в основному за рахунок поставок машин та устаткування — 42% загального обсягу експорту, засобів наземного транспорту — 10%, текстильної продукції - 9% та продукції рослинництва — 10%.

Мал. 3 Експорт продукції Кіровоградщини (у відсотках).

Трудові ресурси області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 01. 01. 2011 становлять 634,1 тис. осіб або 2,2% до України. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 432,1 тис. осіб або 68,1% трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу складають зайняті в матеріальному виробництві — близько 69%, у невиробничій сфері зайнято 31%.

6. Проблеми і перспективи розвитку території

Проблеми і основні напрями розвитку.

Аналіз сучасного стану економіки області свідчить про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів; критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів, недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та послуг); складної екологічної ситуації.

У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії, промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної промисловості.

Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і оздоровлення навколишнього середовища.

Екологічна ситуація в області характеризується як складна і потребує досконалого вивчення та розв’язання існуючих екологічних проблем.

Особливо актуальною є проблема забрудненості атмосферного повітря в найбільших містах шкідливими викидами (оксиди вуглецю, оксиди азоту та сірчаного ангідриду) промислових підприємств. За даними офіційної статистики, протягом останніх років спостерігається деяке зниження викидів у повітря, але пояснюється це не впровадженням екологічних заходів, а зниженням обсягів виробництва та нестабільною роботою більшості підприємств, які характеризуються підвищеним екологічним тиском. Основними забруднювачами повітряного басейну є Черкаські об'єднання «Азот», «Аврора» та «Хімволокно». І їхня частина складає більше половини усіх викидів в області. Значне забруднення атмосфери здійснюється також автотранспортом, промисловими підприємствами, промисловими та побутовими котельнями. Незважаючи на виконання ряду заходів щодо охорони атмосферного повітря, його стан у багатьох населених пунктах, особливо в містах Черкаси, Золотоноша, Сміла, Тальне, залишається незадовільним. Доказом цього є висока частка захворювань органів дихання населення. Великою проблемою є знешкодження відходів виробництва, насамперед промислового.

Отже, аналізуючи екологічну ситуацію в області, не можна заспокоюватися з приводу фактичного зменшення техногенного тиску на довкілля в останні роки, що обумовлене економічною кризою. Необхідна спеціальна довготермінова програма, на основі якої здійснюватиметься комплекс заходів, спрямований на раціональне використання природних ресурсів та екологізацію окремих виробництв області. Адже при зміні економічної ситуації на краще екологічні проблеми стануть найактуальнішими і їх розв’язання буде набагато складнішим.

Висновки

Дослідивши Кіровоградську область з усіх сторін її існування я прийшов висновку, що в області критична демографічна ситуація, оскільки народжуваність переважає над смертністю. Також зменшується життєвий рівень населення, це свідчить про значне зменшення доходів та реальної заробітної плати. Більшість населення регіону знаходиться за межею бідності.

Стосовно промисловості, то основною ланкою в цій системі є обробна промисловість, якій належить 88,4% випуску продукції всієї промисловості.

Машинобудівна промисловість Кіровоградщини в зв’язку із сільськогосподарською спеціалізацією представлена виробництвом необхідної техніки і запасних частин, а саме зернових жниварок, культиваторів, стогометів-скиртокладів, зчіплювачів, навантажувачів, зернозбиральних комбайнів різних модифікацій, ефективних млинарських устаткувань «Фермер», яке потрібні для переробки зерна на високосортне борошно.

Сільське господарство області різногалузеве, але провідною галуззю є рослинництво, питома вага якого (66%) в загальногосподарському виробництві.