Штурмові гвинтівки

Реферат на тему:

Штурмові гвинтівки У першій світовій війні основним видом піхотного озброєння була магазинна гвинтівка з повздовжно-ковзним затвором. Ще впродовж війни виявилося що магазинна гвинтівка не в змозі задовольнити всі вимоги піхоти на полі ббою. Недоліки випливали з самих конструктивних особливостей зброї. Потужність гвинтівкового набою була надмірною. Прицільна дальність кулі сягала близько 2500 метрів але стрільці просто не в змозі буди вести вогонь на таку відстань з використанням штатних прицільних засобів. Стрільба потужним набоєм призводила до сильної віддачі що негативно впливало на влучність стрільби. Досить великі елементи набою (куля й гільза) не дозволяли стрільцеві нести достатньо великий їх запас. Через потужний набій гвинтівки виготовлялися довгими й досить масивними, що сильно ускладнювало їх застосування у замкнутому просторі та складній місцевості. І нарешті піхоті конче було необхідно підвищити швидкострільність гвинтівки.

Спочатку проблему намагалися вирішити застосуванням автоматичних (самозарядних) гвинтівок. Однак незмінне застосування потужного гвинтівкового набою примушувало стоврювати масивні та міцні механізми автоматики, що в свою чергу призводило до зростання ваги зброї та її механічного ускладнення без суттєвого поліпшення бойових характеристик. Крім того механізми таких гвинтівок вирізнялися низькою надійністю роботи. В результаті на почакту Другої світової війни лише США мали на озброєнні вдалий варіант самозарядної гвинтівки Garand M1.

Трохи згодом проблему намагалися вирішити шляхом насичення піхотних підрозділів пістолет-кулеметами. Але технічні особливості цієї зброї (замала прицільна дальність стрільби) не дозволяли опвністю замінити магазинну гвинтівку у військах.

В результаті у Другу світову війну армії вступили маючи на озброєнні як гвинтівку так і пістолет-кулемет відповідно з різними типами набоїв. Вже в перші два роки конфлікту виникла гостра необхідність у стрілецькій зброї, здатній вести автоматичний вогонь серіями на відстань до 500 метрів, а одиночними пострілами — до 800 метрів.

Інженерна думка підказувала вирішення цієї проблеми у розробці зброї під новий тип набою, не такого потужного як гвинтівковий, але водночас сильнішшого за пістолетний.

Першу спробу розробити таку зброю здійснили росіяни. У 1913 році конструктор В. Г. Фьодоров сконструював перший прообраз автомата під японський гвинтівковий набій калібру 6,5 мм. Цей автомат у обмежених кількостях надійшов на озброєння Російської імператлорської, а згодом і Червоної армій і використовувався впродовж Першої світової війни та Громадянської війни в Росії. З невідомих причин автомат Фьодороав не зазнавав якої небудь подальшої модернізації.

Вкотре революцію в цій галузі здійснили німецькі зброярі. Впродовж 30-х років компанії «Rheinmetall-Borsig», «H. Follmer» та «RWS» провели серію експериметнів з новими малокаліберними набоями відповідно 8Х42,5- 7,75Х40- та 8,15Х41. Набої та розборблена на їх основі зброя не пішла в серію, але німці наббрали відповідний досвід розробки нових зразків.

Перший набій запущений у серію був так званий «Курцпатрон». Він мав такий же калібр як і стандартний гвинтівковий набій гвинтівки Mauser 98, однак довжина гільзи була зменшена — замість 57 мм гільза була скорочена до 33 мм. Відповідно й зменшилася початкова швидкість кулі - з 895 м/с до 694 м/с. А у 1938 році почалися військові випробування карабінів Walther MKb42 (W) та Haenel MKb42 (H), розроблених під цей набій. У 1943 році карабін Вальтера під офіційним індексом MP-43 (Maschinenpistole-пістолет-кулемет 43) було прийнято на озброєння.

Мал. 1. Перша штурмова гвинтівка MP43/STG44 — тріумф німецьких зброярів.

Як й у його прототипу, автоматика MP 43 працювала на принципі відводу порохових газів через поперековий отвір у каналі ствола. Газова камора — закритого типу, без регулятора. Зброя складалася з наступних основних частин і механізмів: ствол з газовою каморою, ствольна коробка з кожухом ствола, спускова коробка з рукояттю керування вогнем, затвор, запираючий, спусковий й ударний механізми, зворотна пружина, затильник із прикладом і магазин з подаючим механізмом. При виготовленні MP 43 широко використався метод штампування — уперше в німецькій практиці. Поверхня зброї оксидована. Антабки кріплення ременя для перенесення розташовані праворуч — у закінцівки газової камори й на прикладі.

Газова камора закритого типу розташована над стволом. У її канал угвинчена пробка, що виймається при чищенні камори. Рукоятка заряджання перебуває ліворуч, вікно викиду гільз — праворуч.

Запирання каналу ствола здійснюється перекосом затвора у вертикальній площині. Перекіс затвора при запиранні й відмиканні здійснюється взаємодією відповідних похилих площин на затворі й затворній рамі. Ударний механізм — куркового типу, дозволяє вести одиночний й автоматичний вогонь. У спусковому механізмі німецького автомата розташовані дві додаткові деталі, які забезпечують автоматичний вогонь і запобігання випадковому пострілу. Спусковий механізм дозволяє вести як і одиночний так і автоматичний вогонь. Перевідник вогню розташований у спусковій коробці, кінці його виходять назовні із правої й лівої сторін у вигляді кнопок. Для ведення автоматичного вогню варто змістити перекладач вправо (при цьому із правої сторони спускової коробки буде видна буква «D»). Ведення одиночного вогню забезпечується зсувом перевідника вліво (з лівої сторони буде видна буква «Е»).

Запобіжник від випадкового пострілу — прапорцевого типу, розташований нижче перевідника. При включенні запобіжника (прапорець перебуває в горизонтальному положенні й закриває букву «F» — «Feuer») відбувається запирання спускового важеля. Для ведення вогню прапорець опускається вниз і закриває букву «S» («Sicherheit»).

Рукоятка керування вогнем постачена бакелітовими щічками й розташована під зручним кутом нахилу. При заряджанні зброї, після приєднання магазина, необхідно поставити автомат на запобіжник, звести затвор і після цього відключити запобіжник. Разряджання автомата також проводиться при включеному запобіжнику.

Приклад дерев’яний, кріпиться до ствольної коробки за допомогою шпильок. Затильник становить із прикладом єдине ціле, у поглиблення на його передній стінці уставляється зворотна пружина. Вісь каналу ствола й плечовий упор перебувають практично на одному рівні, що істотно підвищує стійкість зброї при веденні автоматичного вогню. Із цієї причини основа мушки й прицілу досить високо підняті над кришкою ствольної коробки.

Приціл секторний, нарізаний для ведення прицільного вогню на дальність до 800 метрів — поділки нанесені наприцільній планці. Кожна поділка відповідає зміні дальності до цілі на 50 метрів. Проріз і мушка трикутної форми, мушка захищена кільцеподібним намушником. Бойова вага автомата — 6 кілограмів. Темп стрільби — 470 пострілів у хвилину. Загальна довжина зброї становить 940 міліметрів, довжина ствола — 419 мм.

Живлення MP 43 боєприпасами здійсню ється із приставного коробчатого магазина із дворядним розташуванням набоїв, такого ж, як й у дослідних зразків. Ємність магазина — 30 набоїв, вага спорядженого магазина — 1,1 кг. Горловина приймача магазина гофрована щоб уникнути її механічного вигину при ударах. Магазин споряджався зі стандартних пятинабійних обойм за допомогою особливої насадки — прискорювача заряджання, що надівалася на його горловину.

Спочатку MP 43 розроблявся для прийняття на озброєння «панцергренадерів «- стрільців мотопіхотних частин танкових дивізій німецької армії й військ СС. Після прийняття автомата на озброєння німці негайно прийнялися за його подальше вдосконалення. Незабаром з’явилася модифікація MP 43/I, що відрізнялася наявністю пристосувань для кріплення стандартного гвинтівкового гранатомета і кронштейна для оптичних або інфрачервоного нічного прицілів. У грудні 1944 року фірмою «Вальтер» був випущений модифікований варіант зброї, прийнятий на озброєння під позначенням MP 44 або STG 44 (Sturmgewehr — штурмова гвинтівка) і який став основним зразком. Його виникнення обумовила необхідність твердої економії металу: штамповані частини виготовлялися з більше тонкого матеріалу з фосфатированою, а не оксидованою поверхнею. В іншому STG 44 практично не відрізнявся від свого попередника. Усього було випущено близько 425 тисяч автоматів всіх модифікацій: 19 500 в 1943 році, 281 800 в 1944;м й 124 000 — в 1945;м. До цієї зброї також було випущено 695 000 000 набоїв.

Хоча спочатку штурмовими гвинтівками передбачалося оснащувати тільки два взводи в дивізії, прекрасні бойові якості MP 43/44 змусили переглянути концепцію його застосування. По штатах 1945 року в піхотній роті повинне було значитися 55 автоматів, у батальйоні - 165, у полицю- 330, а в дивізії -1270. В інших родах військ штатна кількість цієї зброї трохи варіювалося, але залишалося приблизно в тих же межах. Планувалося озброєння штурмовими гвинтівками всього особового складу екіпажів танків і САУ. Нарешті, самим екзотичним застосуванням нової зброї повинна була стати заміна штатних кулеметів MG 42 — убудованого оборонного озброєння новітніх німецьких танків PzKpfv VI «Koenigstiger» й «Panther II».

Таким чином саме німці заклали сучасну концепцію штурмової гвинтівки як найбільш масового піхотного озброєння. В теперішній час всі відомі зразки штурмових гвинтівок за своїми тактико-технічними характеристиками наслідують STG 44.

Мал. 2. Автомат Калашникова АК-47 — зброя-легенда.

Калібр варіюється від 5,6 до 7,62 мм з різноманітною номентклатурою боєприпасів. Розміри та маса штурмових гвинтівок відносно невеликі. Принцип роботи автоматики у більшості випадків шляхом відводу порохових газів через отвір у стінці ствола, рідше — за принципом енергії віддачі при напіввільному затворі. Запирання ствола різноманітне — поворотом або перекосом затвору. Стрільба може вестися одиночними пострілами, серіями, або фіксованми серіями по 2−3 постріли. Плечові приклади варіюються в залежності від модифікацій зброї: вони можуть бути постійними, складними або висувними, виготовленими з дерева, металу чи пластику. Прицільні пристрої штурмових гвинтівок мають змогу вести прицільний вогонь на відстані від 500 до 800 метрів. Рукоятки керування вогнем — пістолетного типу. Конструктивні особливості більшості штурмових гвинтівок дозволяють встановлювати різноманітні оптичні прострої - оптичні, діоптричні та колліматорні приціли, прилади нічного бачення. Більшість штурмових гвинтівок в змозі вести стрільбу гвинтівковими гранатами. Якісно підвищують бойові можливості штурмових гвинтівок підствольні гранатомети. Деякі штурмові гвинтівки оснащенні двоногими сошками й можуть застосовуватися як ручні кулемети.

Мал. 3. Підствольні гранатомети якісно підвищують бойові можливості штурмовиг гвинтівок: вгорі - штурмова гвинтівка М16А1 з підствольним гранатометом М203- внизу — автомат Калашникова АК-74 з підствольним гранатометом ГП-30.

Останнім часом стала дуже популярною нова компоновка механізмів по схемі «Булл пап», при якій ствол і ствольна коробка займають всю довжину зброї і завершуються безпосередньо плечовим упором. Рукоятка управління вогнем розташована попереду магазину. Така схема дозволяє суттєво скоротити довжину зброї без втрати у дальності стрільби, усунути «мертвий простір» прикладу, незаповненого ніякими механізмами. Типовими прикладом такої зброї є австрійська штурмова гвинтівка AUG, французька FAMAS та британська L85A1.

Мал. 4. Австрійська штурмова гвинтівка AUG, виконана по схемі «булл-пап» — представник нового покоління штурмових гвинтівок В теперішній час деякі варіанти штурмових гвинтівок розробляються як модульна зброя, яка після переобладнання у польових умовах може набувати різномантіних такико-технічних характеристик. Таким є російський стрілецький комплекс ОЦ-14 «Гроза». Він має чотири різноманітні конфігурації виконання, призначених для специфічних умов. «Гроза» може бути переобладнаний у штурмову гвинтівку з підствольним гранатометом або без нього, вкорочену штурмову гвинтівку та у безшумну зброю з глушником та оптичним прицілом.

Мал. 5. Стрілецько-гранатометний комплекс ОЦ-14 «Гроза» у чотирьох різних виконаннях: АОЦ-14−4А — штурмова гвинтівка з підствольним гранатометомБ- ОЦ-14−4А-03 — штурмова гвинтівка з опитичним прицілом та глушникомВ- ОЦ-14−4А01 — варіант без підствольного гранатометаГ- ОЦ-14−4А02 — компактний варіант штурмової гвинтівки.