Технології і способи розписування писанок, відродження і розвиток писанкарства в Україні та за її межами

Реферат на тему:

Технології і способи розписування писанок, відродження і розвиток писанкарства в Україні та за її межами.

Останнім часом ринок пропонує спеціальні набори для фарбування великодніх яєць, а поряд з ними продається багато підробок та сурогатів сумнівної якості - це хімічні фарбники, суха туш, чорнильний порошок та інші подібні речовини. Під час варіння та фарбування крашанок шкара­лупа яєць часто розтріскується, і фарбник проникає в се­редину яйця, зафарбовуючи білок. Іноді фарбник проникає через пори шкаралупи навіть тоді, коли вона ціла. Вжива­ти подібні крашанки в їжу не тільки неприємно, а й шкідливо. Щоб уникнути подібних прикрощів під час фар­бування, необхідно звернутися до народного досвіду, до природних рослинних барвників. Якщо такий фарбник і по­паде всередину яйця, це не завадить його використанню в їжу і не зашкодить нашому здоров’ю. Літні люди вважа­ють, що хімічна фарба псує не тільки естетичний вигляд пофарбованого нею яйця, але й його смакові якості, бо кра­шанки, на відміну від писанок, є обов’язковою ритуальною їжею під час Великодніх свят.

Загальні вказівки, способи фарбування і розписування яєць

Для фарбування крашанок найбільш придатні домашні яйця з міцною шкаралупою білого кольору.

Перед варінням і фарбуванням яйця необхідно добре п мити теплою водою з додаванням питної соди для їх обезжирення і ретельно прополоскати в теплій, а потім у холодній воді. Не обезжирені і погано помиті яйця фарбуються нерівномірно, на шкаралупі залишаються плями, що псують зовнішній вигляд крашанки. Брудна шкаралупа, правило, не відмивається до кінця і теж залишає плями після фарбування.

Якщо яйця не досить добре прополоскати після миття, пінки соди можуть негативно вплинути на відтінок кольору та зіпсувати і крашанки, і фарбувальний розчин.

Підготовлені яйця фарбуються або розписуються за технологіями, що наведені в рецептах. Щоб запобігти розтріскуванню шкаралупи під час варіння і фарбування, потрібно дотримуватись деяких нескладних правил:

— яйця, щойно взяті з холодильника, не можна класти відразу в окріп або киплячий розчин фарбника. Для попе­реднього варіння перед фарбуванням їх необхідно покласти в холодну або теплу воду і поступово довести до кипіння на невеликому вогні;

— у воду для варіння яєць можна додати кухонної солі з розрахунку 1 ст. ложка на літр води, тоді шкаралупа мен­ше розтріскуватиметься;

— не можна кип’ятити яйця на великому вогні, щоб не пошкодити шкаралупу;

— якщо дозволяє технологія, то яйця, призначені для фарбування, краще попередньо відварити звичайним спосо­бом і відразу опустити в гарячий розчин фарбника.

Якщо шкаралупа яєць під час варіння все-таки розтріскалась, їх краще використати для приготування са­латів або начинок у пироги.

Пофарбовані яйця, вийняті з фарбувального розчину, необхідно промити холодною водою до їх охолодження, на­сухо витерти і протерти шматочком бавовняної чи лляної тканини, злегка змоченої в олії. Після цього вони стануть гарними і блискучими.

Технології розпису писанок

Як написати писанку

Для написання писанки необхідно приготувати чисте, свіже без плям, тріщин та подряпин куряче яйце. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією, писанки мають бути написані на повному (цілому) свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти домашнє, запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики то після нанесення всього малюнка і перед зніманням воску необхідно зробити в двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого свердла та обережно «видути» вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується і лопне. До речі, у деяких селах побутував звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у хаті у вигляді ґерданів (намиста).

Перед початком роботи яйце миють у чистій теплій воді. Після цього витирають сухою чистою ганчіркою. Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен про­стий олівець, гостро заточений і бажано не м’який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною.

Свічка з воску або парафіну кріпиться до підставки з металу, яка повинна бути стійкою і мати гострий край, об який знімаються надлишки воску з писачка. Найпростіша і найзручніша підставка — звичайна бляшанка.

Для фарбування писанок приготувати набір розчинених анілінових або рослинних барвників, що призначені для фарбування вовни. Анілінову фарбу (приблизно половину чайної ложки або половину вмісту пакету) висипати у бан­ку місткістю 0,5 л та залити її 250−300 г окропу. Воду бажано брати м’яку. Шарбувати писанки можна тоді, ко­ли фарба охолоне до кімнатної температури. Основні ко­льори — жовтий, зелений, червоний та чорний. Рідше ви­користовуються синя, фіолетова, оранжева та коричнева фарби.

Для більш якісного фарбування підготувати 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет), який налити у банку U, 5 л приблизно 300 г, а для написання писанок способом «відбілювання» — розчин будь-якого відбілювача для білизни, наприклад, 3−4 столових ложки «Білизни» на 300 г води. Потрібні ще чисті ганчірки, що добре вбирають вологу, та ложки, бажано пластмасові або з нержавіючої сталі, якими опускатимемо яйце у фарбу. Ложки і ганчірки беруться до кожної фарби окремо.

Основним інструментом для написання писанки є писачок. Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги, бажано мідної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса. Цю трубочку вкладали у розколену частину палички і перев’язували ниткою навхрест. При цьому ну «бочка виходила або з одного боку чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий — товщий (для наведення ліній різної товщини). Такий інструмент в різних місцевостях називав­ся «писак», «кістка», «кулька», «дідик», «мигулка» тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти у відкритому полум'ї, бо згорить дерев’яна паличка, тож спо­чатку розігрівали віск у череп’яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і дея­кий час залишався гарячим всередині писачка.

Такий інструмент подекуди готують і зараз, але найз­ручнішим у роботі є писачок, виточений зі шматочка мідно­го або латунного пруга. При роботі з таким інструментом будемо нагрівати його металеву частину у полум'ї свічки, набирати через широкий отвір віск. Час від часу необхідно підігрівати писачок у вогні для підтримування постійної температури та набирати віск, а також при потребі чисти­ти писачок шматочком металевого дротика з боку вузького отвору.

Спробуємо спочатку написати писанку-крапанку з Київщини. На поверхні готової вже крапанки будуть крапки білого, жовтого та зеленого кольору на чер­воному тлі. Беремо у ліву руку яйце, а у праву писачок, так, як тримаємо ручку. Пальці повинні бути настільки близько до металевої частини писачка, щоб мізинцем та безіменним пальцем спиратись на яйце під час роботи. За­палюємо свічку і встановлюємо її на підставку. Далі потрібно нагріти писачок у полум'ї та набрати воску. Підносимо писачок до яйця і малюємо на шкаралупі крап-аоо кружечки, але тільки ті, що мають бути білого кольору. Віск при цьому витікатиме через тонкий отвір писачка. Не слід малювати крапки дуже густо, щоб залишити місце для крапок іншого кольору. Після закінчення цього етапу роботи яйце кладемо на ложку та обережно екаємо у баночку з оцтом на 3−4 секунди. Ложкою виймаємо з оцту і обережно беремо пальцями яйце, намагаючись не подряпати підготовлену до фарбування поверхню після чого відразу кладемо яйце до жовтої фарби, фарбується писанка в середньому 5 хвилин, після чого ви" маємо її ложкою, ганчіркою обережно витираємо поверхню. Після остаточного висихання знов наносимо крапки воском вже по жовтій поверхні - ці крапки залишаться жовтими. Далі фарбуємо писанку у зеленій фарбі. В оцет опускати писанку вже не потрібно. По висушеній поверхні зеленого кольору знову малюємо воском крапки. І нарешті опускаємо до червоної фарби. Таким чином, під воскови­ми крапками залишились кольори білої шкаралупи, жов­тий, зелений, тобто віск щоразу захищав ділянки потрібно­го кольору, а не покриті воском ділянки перефарбовують­ся у інший колір. Зазначимо, що саме такою має бути послідовність нанесення кольорів, а чорна фарба, в яку ду­же часто фарбують тло писанки, має бути завжди остан­ньою. Крапанка готова. Тепер знімемо віск із поверхні, поступово нагріваючи ділянки яйця у полум'ї свічки і ви­тираючи розігрітий віск ганчіркою. Зазначимо, що підно­сити писанку до свічки слід збоку для того, щоб писанка не вкрилась кіптявою. Зручніше знімати віск за допомо­гою полум’я газової плити, але найкраще покласти п на кілька хвилин до нагрітої духовки або, як це робили раніше, — до печі.

Якщо необхідно видути писанку, то робимо це Л° знімання воску за допомогою надфіля, яким спочатку проколюємо писанку з одного торця і обертальними рухам робимо невеликий (діаметром 3 мм) отвір у шкаралуп • Повторюємо це з іншого, протилежного кінця писанки. Потім тримаємо писанку двома руками над склянкою, дмухаємо в один із отворів, через інший витікатиму7 білок і жовток.

Наступною може бути писанка з малюнком, утвореним допомогою тонких білих ліній на будь-якому тлі. Приклад таких традиційних писанок може бути «Берегиня» зі східного Полісся — білі лінії на червоному тлі або «Вітрячки» з Волині - білі лінії на зеленому тлі. Для написання таких писанок скористаємось олівцем. Поверхню яйця необхідно поділити спочатку на дві рівні частини вздовж, потім кожну з двох частин також уздовж ділимо ще раз, у нас утворилось 4 поля, потім наносимо лінію поперек яйця, утворюючи на поверхні майбутньої писанки 8 ділянок-трикутників. Зазначимо, що часто ці на­несені лінії е і на готових писанках, для цього їх наводять воском. Олівцем легко наводимо малюнок, що буде на пи­санці. Використовувати гумку для зняття неправильної лінії не слід, краще поруч провести потрібну лінію трохи сильніше. Коли основний малюнок нанесений, писачком наводимо по олівцю лінії, крапки, рисочки тощо, що ма­ють бути на писанці білого кольору. Далі писанку опус­каємо в оцет та в потрібну фарбу. Після висушування з пофарбованої писанки знімаємо віск. При цьому зникати­муть і лінії олівця.

Більш складними для виконання є писанки з багато­колірним малюнком. Виконаємо писанку «зірка» з Пол­тавщини. Промені зірки почергово є червоними та зеленими, поверхня поза червоними променями є жов­тою, а поза зеленими — червоною. Отже, спочатку нане­семо малюнок за допомогою олівця і писачком наведемо воскові контури малюнка. Після фарбування у жовтій фарбі писачком замалюємо ті ділянки малюнка, що мають бути жовтого, тобто тло поза червоними променями. Для Покривання воском великих ділянок писачок слід нагрівати більше, бо від температури воску залежить товщина лінії. Недостатньо нагрітий писачок залишає подряпану поверхню куди під час подальшого фарбування проникне фарба іншого кольору. Закривши таким чином потрібні ділянки, опускаємо яйце у зелену фарбу і покриваємо воском промінці, що мають бути зеленими. Останньою фарбою є червона, нею зафарбовуються всі інші ділянки, що досі були не захищені воском.

Дуже привабливими є писанки з білим тлом, що виконуються методом відбілювання. Прикладом може бути писанка «квітки» з Полтавщини, Малюнок скла­дається з червоних квіток із жовтими серединками, зелено­го листя. У пояску чергуються ці три кольори. Тло писан­ки — біле. Спочатку олівцем, а потім писачком малюємо контури квіток та пояска. Почергово фарбуємо у потрібні кольори всі елементи малюнка. Останнім кольором буде червоний, яким зафарбується і тло писанки. Для того, щоб тло знову стало білим, необхідно воском закрити потрібні червоні ділянки, а потім опустити писанку у розчин відбілювача. За кілька секунд тло писанки знову стане білим. Після відбілювання писанку необхідно промити у хо­лодній воді і витерти ганчіркою.

Дуже привабливими є писанки з блакитним, синім або фіолетовим тлом. Наприклад, на писанці з Курщини «сосон­ка» (мал. 90) намальовані білі та червоні гілочки, що чергу­ються на блакитному тлі. Для отримання такого яскравого кольору вже відбілену писанку опускаємо у синю фарбу.

Виготовлення «ґердану», «дзвонів», «хрестів»

Протягом багатьох століть писанка виконувала роль атрибутів ритуальних дійств та обрядів. У наш час її викори­стовують як оберіг, символічне побажання, змальоване на поверхні яйця, та як символ українського мистецтва. До на­родних прикрас з писанок належать ґердани, які до свят розвішували під іконами. Ґердан має вигляд намиста з трьох разків. На найдовший нанизується сім писанок, на середній п’ять, а найкоротший має три писанки. Кінці ни­ток з'єднуємо між собою та прикрашаємо китичками з ни­ток, які за кольором гармонійно поєднуються з писанками. Виготовити ґердан можна й з більшої кількості писанок.

«Дзвони» — це прикраси, які виготовлені з трьох або п’яти писанок, кожна з яких окремо нанизується на ниточ­ку з китицею, а потім всі ниточки зв’язуються разом угорі.

Для виготовлення «хреста» потрібно підготувати два­надцять писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору. Потрібно підготувати також два металеві дротики довжиною приблизно 30 см та чоти­ри цупкі металеві дротики діаметром 2−3 мм і довжиною 40−45 см. Потрібні також чотири довгі соломини або оче­ретини довжиною 45−50 см. На кожний м’який дротик нанизуємо по 6 писанок та накладаємо їх навхрест під пря­мим кутом. Отримуємо хрест з 12 писанок. У соломини або очеретини вставляємо цупкі дротини, складаємо з них ром з рівними сторонами, скріплюємо нитками перетини соло­мин. У ромб вставляємо виготовлений хрест з писанок, закріплюємо його в кутах ромба. Розміщували таку прикрасу поблизу ікон.

Виготовлення «голуба» з писанки

До Різдва, Великодня та до інших весняних свят сволоками хат підвішували «голубів», виготовлених з писнок. Для тулуба використовується порожня видута писан­ка. Стінки тулуба зміцнюються обробкою всередині кількома шарами клею ПВА і дрібної тирси, що наносяться по черзі. Для цього з одного гострого кінця писанки необхідно проробити отвір діаметром близько 3 см. Після того, як ту-дуб буде підготовлений, на місце отвору кріпимо голову голуба зі шматочка бджолиного воску. З нього формуємо шийку, голівку, дзьоб та позначаємо очі. З допомогою круглого надфіля прорізуємо три вертикальні отвори за­вширшки 3−4 мм та завдовжки 15 мм там, де мають бу­ти прикріплені хвіст і крила. Вгорі робиться невеликий отвір для закріплення ниточки для підвішування «голуба».

Крила та хвіст виготовляються з кольорового або білого паперу, який складається віялом. Вони можуть бути розфар­бовані у кілька кольорів та прикрашені витинанням. Устав­ляємо підготовлені крила й хвіст в отвори та за допомогою крапель воску зі свічки, що горить, закріплюємо їх на тулубі.

(Етнографічні матеріали виготовлення хатніх прикрас з писанок надані етнографом P. P. Кобальчинською).

Мозаїчні яйця

Для виготовлення мозаїчних яєць можна використати кольорову шкаралупу яєць, що розтріскались під час фар­бування. Шкаралупу зняти, подрібнити і наклеїти на по­фарбовані та білі яєчка. Клеєм у даному випадку слугува­тиме густий крохмальний клейстер або яєчний білок.

У цей самий спосіб можна наклеїти на яєчка трафарети 3 кольорового паперу: листочки, квіти, зайчики тощо.

Яйця з ажурними візерунками

Для роботи потрібно підготувати кілька білих видутих яєць, дрель для гравірування з трансформатором (12 в), алмазні свердла різних діаметрів.

Намалювати твердим олівцем на яйці ажурний візерунок Дірочок. Усі отвори спочатку висвердлити свердлом наймен­шого діаметру, більші отвори обробляти далі двома більшими свердлами. Під час роботи інструмент необхідно трохи нахиляти, щоб видалити плівку всередині яйця. Такі чудові виро-1 зустрічаються досить рідко. Варто спробувати.

Китиці зі стрічками або позументом

Для виготовлення таких прикрас найкраще використав вати штучні (акрилові) порожні всередині яйця. Підготувати картонний прямокутник розміром 10×15 см і обвити його по коротшій стороні залишками ниток кількох видів. Л цього придатні вишивальні нитки, муліне, «Ірис», які гармонують за кольором. З цупкого паперу вирізати смужку розміром 2×20 см, намастити її універсальним клеєм підкласти під витки, як показано на малюнку, і приклеїти Кінці смужки відгорнути на зворотний бік і приклеїти до ниток. Нитки розрізати по нижньому краю, видалити кар­тон. Смужку скатати по довжині в циліндрик, головка ки­тиці повинна мати діаметр 2,5 см. Головку обклеїти парче­вою смужкою або позументом.

Пластмасове яйце зачистити наждачним папером і покри­ти червоним акриловим лаком. Після висихання губкою на­нести ліловий лак. Для отримання більш ефектної структури фарба повинна бути досить густою. Після висихання фарби яйце обвити одинарною ниткою, для цього голкою для штопки проколоти яйце 8 разів, рівномірно зсовуючи нитку. Кінці нитки зв’язати вузликом і заховати всередину яйця. Крім ни­ток для обвивання яйця можна використати тоненькі плетені або скручені шнурочки, кіски. Дерев’яну кульку діаметром 25 мм з отвором нанизати на довгу подвійну нитку, голкою проколоти знизу вгору головку китиці, а потім уздовж через яйце, залишивши маленьку петельку для підвіски. Опісля провести голку в зворотньому напрямі через яйце, головку китиці і дерев’яну кульку, підклавши під петлю сірник, Щ°° вона не прослизнула всередину. Початок і кінець нитки зв’язати товстим вузликом, щоб він не проскочив у кульку-Дві нитки довільної довжини протягти крізь петлю, зв’язати вузликом на петлі, зв’язати кінці. На самій китиці розправи­ти нитки на дерев’яній кульці. Китиця готова.

Яйця, обплетені бісером

Хоч яйця, обплетені бісером, не є творінням знаменитого ювеліра Фаберже, але вони не менш прекрасні своєму. Незвичайні підвіски з таких виробів — чудовий елемент великоднього декору.

Для роботи придатні будь-які порожні яйця — курячі, качині, гусячі, страусові, а також штучні. У магазинах можна придбати спеціальні прозорі акрилові яйця, які склада­ються з двох половинок від фірми «Knorr».

Перш за все необхідно підготувати яйця, а потім на нейлонову нитку довжиною близько 2,6 м нанизати бісер. По­чаток нитки зав’язати вузлом. Яйце по частинах покрива­ти універсальним клеєм і укладати на проклеєні ділянки нитку з бісером у вигляді спіралі. Витки нитки повинні ду­же щільно прилягати і до поверхні яйця, і один до одного. Остання бісерина закріплюється зав’язуванням нитки на вузол. Далі нитка обрізається, а її невеликий кінчик просо­вується під бісер вістрям голки і заклеюється.

Можна виготовити яйця в бісері з наклеєним посередині декоративним шнуром або тасьмою. Для цього відрізок шнура або стрічки довжиною близько 18 см наклеїти посе­редині яйця в поздовжньому напрямку (якщо яйця акри­лові, то по лінії шва) і дати їй висохнути. На дві нитки до­вжиною по 1,5 м нанизати бісер однотонний або кольоро­вий. Одну половину яйця покрити тонким шаром клею і укладати на ній нитку з бісером вздовж раніше наклеєної тасьми по спіралі. Кінець нитки закріпити. Дати висохну­ти. Аналогічно виконати другу половину яйця.

Якщо необхідно виготовити яйця у вигляді підвіски, то найперше після видування яйця потрібно зробити петельку з тасьми або стрічки підходящого кольору для підвішуван­ня. Для цього до невеликого шматочка сірника прив’язуємо петельку з тасьми і акуратно просуваємо її у отвір в яйці з його тупого кінця. Сірник розправляється всередині яйця, міцно стабілізуючи петельку. Після цього можна обплітати яйце бісером.

Мереживні яйця

Сплетені на коклюшках або гачком, виготовлені з тонкі тасьми або в техніці гіпюрного мережива яйця можуть тати чудовою прикрасою Великодніх свят або вишуканим Додатком до будь-якого подарунка.

Розміри яйця приблизно 5×7,5 см. Найкраще для цієї мети використати міцну тонку нитку високої якості. Для оздоблення можна взяти золоте прядиво для вишивання. Найлегше виготовити контур яйця з готової тасьми «змійка». Для цього необхідно взяти шматок білої тканини (можна використати залишки старої білизни), на яку олівцем нанести контур яйця і розмалювати всередині бажаний візерунок. Викласти по контуру тасьму і приметати її до тканини. В місці стику дуже акуратно зшити кінці. Стик найкраще зробити вгорі на місці кріплення петельки для підвішування. Середину розшити голкою гіпюрними мереживними швами або викласти тонесенькою готовою тасьмою, принаймні вдвічі вужчою за контурну.

Всередині контурної тасьми прокласти золоту нитку. Золотою ниткою можна також прикрасити окремі елемен­ти мережива всередині яйця. Готове мереживо на тканині покласти на подушечку, окропити його спеціальним розчи­ном для підкрохмалювання або за допомогою пензлика зма­стити негустим крохмальним клейстером. Надлишок крох­малю промочити чистою ганчірочкою, мереживо висушити феном.

Готову мініатюру можна приклеїти на поздоровну листівку з овальним паспарту контрастного кольору.

Якщо виготовлено декілька мереживних яєць, то до них можна прикріпити ниточки різної довжини для підвішуван­ня. Готові підвіски розвісити на поставлені у вазу весняні квітучі гілочки. Замість вази можна використати невеличку поливальницю або іншу оригінальну посудину, яку додат­ково задекорувати сіном, соломою, стружкою, ликом, стрічками, бантиками і т. п. Святкова композиція готова.

Відродження і розвиток писанкарства в Україні та за її межами

Одним з найбільших центрів по вивченню, збиранню-науковій обробці та пропаганді творів народного мистецтв і художньої промисловості України є Державний музей Українського народного декоративного мистецтва в м. Києві.

У музеї значна (понад 3 тис. примірників) та досить цінна за своїм значенням колекція писанок, що територіально охоплює майже всю Україну. Крім писанок, виготовлених з курячого яйця і розписаних за допомогою воску різними декоративними орнаментами, у колекції є писанки дерев’яні, фаянсові, порцелянові, скляні. Є писанки із яйця страуса з сюжетним міфологічним розписом олійними фарбами.

Колекція весь час поповнюється з експедицій та приват­них зібрань новими цікавими творами.

Писанки Чернігівщини зберігаються в Музеї декоративно-прикладного мистецтва м. Чернігова. Ці писанки є кла­сичними творами нашого народу. Вони відрізняються від писанок західних областей України своєю монумен­тальністю, простим, не руйнуючим форми малюнком. Все зайве відкинуто, кольори стримані, орнамент насичений символікою. Деякі писанки настільки досконалі, що немож­ливо до них нічого додати або відняти. Тематика писанок тісно пов’язана з повсякденним життям.

Ще з XIX ст. великим зібранням писанок міг пишати­ся Полтавський краєзнавчий музей. Але під час Другої світової війни музей зазнав великих збитків. Частина екс­понатів загинула під час пожежі в 1943 p., а частина була вивезена на Захід.

Залишки в минулому унікальної колекції в кінці 50-х років передаються до Полтавського художнього музею, а в 1'У1 р. збірка писанок повернулася до рідних стін.

Відомі оригінальні майстрині-писанкарки живуть на Черкащині, їх писанки усміхнені, мов сонце, означені свіжістю і неповторністю малюнка, смисловою виразністю.

Запорізький обласний музей народної творчості та етнографії одним з головних завдань вважає вивчення глибокого коріння народної творчості і донесення цих знань до широкого кола любителів мистецтва, всіх тих, кого хвилює тема національного відродження.

Отримані знання запорожці використовують у своїй освітній і методичній роботі. Писанкарство викладається в студії декоративного мистецтва, організованій при музеї.

На Буковині проводиться цікава робота щодо пожвавлення розвитку писанкарства. Багаті колекції писанок ;

по декілька тисяч експонатів — зібрали місцеві майстри та художники. Ці зібрання не лежать у невідомості, митці використовують їх як зразки, створюючи нові, не бачені д0с: неповторні види писанок.

Велика робота проводиться науково-пошуковими експедиціями в Яворівському районі Львівської області. Збирається науковий матеріал для написання тематично-експозиційних планів, наукових довідок, закуповуються етно­графічні експонати, що поповнюють колекції музею.

З покоління в покоління передаються традиції, обряди орнаменти, кольорова гама, композиційний устрій писанок Верховини. Ця земля багата відомими майстрами — писанкарями, що не тільки зберігають традиції, а й вносять свої авторські знахідки та ідеї. Найбільш цікавим є те, що на писанках можна побачити цілі жанрові композиції: сце­ни з життя односельчан, виїзд на полонину, полювання на оленів та ін.

На Гуцульщині, не зважаючи на занепад по всій Ук­раїні, писанкарство на диво збереглось досить добре. Нині без космацьких писанок не обходиться жодна виставка, жоден фестиваль народної творчості. Для них характерна жовтогаряча гама кольорів, віртуозність, вишуканість орна­ментів. Використовується тут в основному воскова техно­логія розпису.

Космацькі писанки є в музеях США, Канади, Авст­ралії, Німеччини, Австрії, Польщі, Великобританії, Бельгії, Бразилії, Венесуели. Дослідженням космацьких писанок займаються відомі мистецтвознавці з України, Москви, Санкт-Петербурга, з Канади. Ці писанки заслуговують на окрему монографію.

У 1987 році започаткував свою діяльність єдиний в УК' раїні музей писанок у місті Коломиї. Основу колекції скла­дають твори Гуцульщини і Покуття. Крім цього, є значна кількість творів з різних областей України, Білорусі, Польщі, є декілька писанок із Канади.

Мистецтво писанкарства розвивається й відроджується не тільки в Україні, а й за її межами. Емігранти всіх по колінь не забувають про збереження і розвиток рідних культурних традицій. Мало хто знає, що кольоровий пам’ятник українській писанці встановлено, на жаль, не в Україні, а в канадському місті Едмонтоні, який відображає внесок українських поселенців у розвиток Канади. Скільки напруженої праці і зусиль довелося їм докласти, щоб мати хліб і достаток, зберегти мову, традиції, культуру, переда­ти цей багатий скарб наступним поколінням.

У канадському місті Вінніпезі є великий український архів, бібліотека, музей, в якому зібрана багата колекція класичних писанок, а також представлені оригінальні пи­санки українських емігрантів.

У Канаді та інших країнах видають ілюстровані видан­ня про історію та традиції писанкарства, друкують статті в журналах. Організують майстерні, курси, виставки, в яких беруть участь не тільки українці, а й усі бажаючі. Сьогодні серед громадян інших національностей є колекціонери ук­раїнських писанок, а в національному музеї в Оттаві є ве­лика колекція писанок, які зібрав і якими опікується др. Роберт Климаш.

Багато дослідників та колекціонерів українських писанок є в США, де також видають популярні підручники з по­ясненням техніки розпису писанок.

Рекламу українській писанці насамперед роблять чис­ленні виставки, що часто організовуються в США, Канаді, Бразилії і країнах Європи.

У Німеччині в місті Ганновері успішно працюють курси писанкарства, засновані при церквах різних конфесій, вищих народних школах та інших організаціях. Традиційно там кожного року перед Великодніми святами влаштову­ються курси для німецьких жінок різного віку.

Друга можливість поширювати українську писанку — Це передвеликодні виставки-ярмарки, які відбуваються у великих містах Німеччини та Швейцарії. Таким чином ук­раїнська писанка крокує по планеті, несучи радість і красу Різним народам.

Найвідоміші наші сучасні писанкарки Оксана Білоус і Зоя Сташук — молоді жінки, мешканки Києва, присвятили своє життя відродженню старовинного класичного мистецтва писанкарства. Вони твердо дотримуються традицій, відмальовують тисячі писанок з каталогу XIX ст. Їх виставки влаштовуються не тільки в містах України, а й за рубежем. Колекції писанок Оксани Білоус та Зої Стащук знаходяться в Державному музеї літератури (м. Київ) Донецькому та Сумському художніх музеях та в численних приватних колекціях за кордоном. Писанкарки виїжджають у різні населені пункти з семінарами, навчаючи дітей та до­рослих чарівному мистецтву писанкарства. Навесні 1998 р Оксана Білоус провела такий семінар у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі. Усі бажаючі могли залучитися до творчого процесу. Радістю і захопленням ся­яли очі людей, які спостерігали за народженням рукотвор­ного дива, що вертає нас у давню красу, оновлює, ожив­лює її, єднає минуле з сьогоденням, закладаючи основу майбутнього.

Крім традиційних крашанок і писанок, останнім часом стали досить поширеними і мальованки, що розписуються пензлем акварельними або гуашовими фарбами. Писанку іноді дописують в окремих місцях аніліновими або гуашо­вими фарбами. Такі писанки дуже яскраві, але втрачають свою стриману природну таємничість. Візеруночки на ма­льованках можна зустріти найрізноманітніші - від рослин­них мотивів (квіти, гілочки, листочки) — до складних ком­позицій релігійної тематики (зображення Богоматері та Христа, культових споруд). Дуже часто яйця з подібним розписом використовують як сувеніри. Все частіше замість справжніх яєць для виготовлення подібних сувенірів вико­ристовують дерев’яні або керамічні форми, щоб продовжи­ти їх довговічність. Виробляють також дерев’яні писанки, на яких елементи орнаменту наклеюються зі смужок соло­ми, жита, пшениці, вівса. Такі вироби довговічні, красиві, їхній орнамент не змінює кольору. Народними умільцям створюються також керамічні писанки із кольорового скла.

Часом зустрічаються технології, які продовжують старо­винні монастирські традиції: яйця обклеюються шматочка ми різнокольорового шовку чи трикотажу.

Зараз виготовляють сувенірні яйця в техніці нанизування бісером по поверхні яйця чи по дерев’яній формі. Іноді техніка спрощується і бісер просто наклеюється. Візерунки таких виробів найчастіше точно геометричні і сягають своїм прінням у сиву давнину, але є майстрині, які використо­вують і інші художні сюжети.

Останнім часом з’явилось багато виробів з Великодньою тематикою. Яйця обв’язують гачком різнокольоровими сму­гами або простим геометричним орнаментом. Писанки ви­шиваються хрестиком на полотні, вставляються в рамку і служать як сувенір. Стилізовані писанки вив’язують гач­ком, на коклюшках або човником у техніці фриволіте з тон­ких білих ниток, вставляють в яйцеподібну рамочку, нада­ючи вигляду справжнього яйця. Це дуже гарні, ажурні, ви­сокохудожні витвори майстринь високого рівня.

Значне поширення і популяризація звичаю виготовлення писанок не тільки в Україні, а й далеко за її межами, з од­ного боку, є явищем позитивним, але з другого боку без глибинного розуміння його обрядовості, символічності і важливості збереження традицій писанкарство може пере­творитись на наших очах у бездушне ремесло — «модний бізнес», особливо в діаспорі поза Батьківщиною.