Макроекономічна стабільність: інфляція та її наслідки

ТЕМА: «Макроекономічна нестабільність: інфляція та її наслідки» .

План.

1. 1.Поняття інфляції.

2. 2.Інфляція і процентні ставки. Ефект Фішера.

3. 3.Соціально-економічні наслідки інфляції.

1. Інфляція є основною проблемою в багатьох країнах, що розвиваються.

Інфляція означає зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному році порівняно із попереднім вказує на інфляцію, а зменшення індексу цін — на дефляцію. Дефляція трапляється вкрай рідко. Показником інфляції є темп інфляції (ТІ).

Для обчислення темпу інфляції застосовують два методи:

Перший — на основі індексу цін базового періоду. В цьому випадку інфляція показує відсоток приросту цін в аналізованому періоді (році) стосовно базового періоду (року):

ТІ= Іца — 100%.

де Іца — індекс цін аналізованого періоду (року) — 100 — індекс цін попереднього періоду (року).

Другий — на основі індексу цін попереднього періоду. В цьому випадку інфляція показує відсоток приросту цін в аналізованому періоді (році) стосовно попереднього періоду (року):

ТІ = ((Іца — Іцп) / Іцп)*100%,.

де Іца, Іцп — відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

Однією із закономірностей інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна виникає тоді, коли річний приріст цін складає 10%.

Галопуюча настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. Інфляція виходить з-під контролю держави і поширюється на всі сфери економіки та соціальне життя країни.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції (Ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мільярди процентів на рік. Переважно вона пов’язана з нерозумною державною політикою). Таке зростання сукупного попиту може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, державних витрат, а також інвестиційних витрат та ін.

Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції, тобто середніх витрат за даного обсягу виробництва. Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси — сировину, паливо, енергоносії, або зростає номінальна зарплата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці. Збільшення витрат на одиницю продукції зменшує прибутки підприємств та обсяги виробництва продукції, які можуть бути запропоновані за існуючого рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.

У залежності від можливості передбачити зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Світовий досвід показує, що інфляційні процеси, як правило, супроводжуються зростанням обсягів виробництва та зниженням безробіття. Але вони можуть також відбуватись за умов падіння виробництва, тобто в умовах стагфляції (одночасно відбувається підвищення рівня інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва). Економічна ситуація, що склалася в Україні на поч. 90-х років, підтверджує це. Так, індекс цін споживчого ринку тут у % до попереднього року становив: у 1991 р. — 290%, 1992 — 2000, 1993 — 10 155, 1994 — 401, 1995 — 182, 1996 — 140, 1997 — 110,1%. Відповідно обсяг ВВП у % до попереднього року зменшився у 1991 р. на 13,5%, 1992 — на 16,8, 1993 — на 14,2, 1994 — на 23,0, 1995 — на 11,8, 1996 — на 10, 1997 — на 3,2%.

Існують дві концепції щодо вивчення першопричин інфляції: структурна і монетарна.

Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов наявності структурних «вузький місць» в економіці, до яких вони відносять диспропорції суспільного відтворення, дефіцити державного бюджету, переміщення попиту, що супроводжується зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес, та ін. З точки зору прихильників цієї концепції, збільшення грошової маси лише дає змогу інфляції виявитися і стати кумулятивним (зростаючим) процесом.

Монетаристи розглядають інфляцію як чисто грошовий феномен, зумовлений «м'якою» грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, надмірне розширення внутрішнього кредиту, помилкова грошова політика Нацбанку, зокрема щодо емісії грошей, валютного ринку та експортно-імпортних операцій тощо). Вони вважають структурні «вузькі місця» наслідком спотворених внутрішніх цін і валютних курсів, що, в свою чергу, викликане інфляційними процесами і способами уряду стримати зростання цін у певних межах.

Існує ще ряд причин інфляції, зокрема завищення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції. В Україні періоди дезінфляції траплялись в 1995;1996 роках, коли високі темпи інфляції, що вимірювались чотиризначними числами були зменшені завдяки застосуванню активної стабілізаційної політики.

Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційне очікування. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде зростати і надалі. Виникає інфляційна психологія, при цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати «під майбутнє зростання цін», а підприємці завчасно закладають у ціни своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит. Все це спричиняє гіперінфляцію.

2. Припустимо, ви вкладаєте в банк свої заощадження під 6% річних. Чи станете Ви на 6% багатшими через рік?

Відповідь на це питання залежить від того, що розуміти під словом «багатший». Так, грошей Ви тепер маєте на 6% більше. Але як змінилися ціни на товари та послуги за рік, що минув? Коли вони зросли, скажімо на 4%, то кількість товарів і послуг, які Ви можете тепер придбати зросла лише на 2%. А коли б рівень інфляції склав 10%, то Ваша купівельна спроможність насправді скоротилася б на 4%.

Економісти називають банківський процент номінальною процентною ставкою, а збільшення Вашої купівельної спроможності - реальною процентною ставкою. Якщо номінальну процентну ставку позначити через і, реальну процентну ставку — r, а інфляцію — то залежність між трьома цими змінними може бути записана так:

r = і - тобто реальна процентна ставка є різницею між номінальною процентною ставкою та рівнем інфляції.

Перегрупувавши члени цього рівняння відносно реальної процентної ставки, побачимо, що номінальна процентна ставка є сумою реальної процентної ставки і рівня інфляції.

і = r.

Рівняння, записане у такому вигляді, має назву рівняння Фішера. Воно вказує на те, що номінальна процентна ставка може змінюватись під впливом двох причин: внаслідок зміни реальної процентної ставки або ж внаслідок зміни рівня інфляції.

У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1% призводить до підвищення номінальної процентної ставки на 1%. Це співвідношення між рівнем інфляції і номінальною процентною ставкою має назву ефекту Фішера.

Коли позичальник і кредитор обумовлюють номінальну процентну ставку, вони не знають, яким буде насправді рівень інфляції. Тому розрізняють два види реальної процентної ставки:

• -.реальна процентна ставка, яку позичальник і кредитор очікують на момент укладання угоди, називається ex ante реальною процентною ставкою.

• -.фактична реальна процентна ставка називається ex post реальною процентною ставкою.

3. Соціально-економічні наслідки інфляції:

1. 1.Знижуються реальні доходи населення.

2. 2.Знецінюються фінансові активи із сталим доходом.

3. 3.Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами.

4. 4.Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.

5. 5.Прискорюється матеріалізація грошей. (тобто домогосподарства і підприємства намагаються позбутися грошей, вкладаючи їх у запаси товарно-матеріальних цінностей та в нерухомість).

6. 6.Інфляція як фактор зайнятості та безробіття.

7. 7.Знижується мотивація до праці.

8. 8.Інфляція підриває управлінський механізм економіки.

Література:

1. 1.Будаговська С., Кілієвич О. та ін. «Мікроекономіка і макроекономіка». К.: «Основи». 1998 с. 252−257.

2. 2.Комісарук М.П. «Макроекономіка: курс лекцій». Коломия — 1999 с. 75−78.

3. 3.Макконел, Брю. «Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд. — М.: Республика, 1992.

4. 4.Павловський М. «Макроекономіка перехідного періоду». К.: «Техніка». 1999.

5. 5.Савченко А. та ін. «Макроекономіка». К.: «Либідь». 1999 с. 68−76.