Технологічна карта на штукатурні роботи

Зміст Вступ Розділ 1 Варіантне проектування

1.1 Характеристика об'єкта і конструкцій

1.2 Структура комплексного процесу та обсяг робіт

1.3 Визначення трудомісткості, тривалості опоряджувальних робіт і складу ланок та бригади робітників Розділ 2 Технологічна карта

2.1 Галузь застосування

2.2 Організація й технологія виконання робіт

2.3 Вимоги до якості та приймання робіт

2.4 Калькуляція витрат праці та визначення заробітної плати

2.5 Графік виконання робіт

2.6 Матеріально-технічні ресурси

2.7 Заходи з техніки безпеки

2.8 Техніко-економічні показники

Висновок Список використаної літератури

Вступ Курсова робота базується на об'ємно-конструктивному рішенні об'єкта й конструкцій на основі раніше виконаного курсового проекту з архітектурного проектування.

Використане робоче креслення індивідуального житлового будинку, малоповерхової цегляної безкаркасної (усі несучі конструкції, вертикальні й горизонтальні — суцільні) споруди.

Об'ємно-планувальне рішення: будинок двоповерховий, висотою 6,6 м

Конструктивна система: безкаркасна з поздовжніми та поперечними несучими стінами. Фундаменти стрічкові.

За видами конструкцій будинок виконано із дрібно розмірних елементів, які викладаються в конструкції руками: із стандартизованої цегли (ручна кладка). Стіни за методом спорудження — монолітні (викладаються в ручну), за структурою — багатошарові — виконані з ефективним утеплювачем, зовні обкладеним цеглою, із сприйняттям та передачею навантаження — несучі.

Технологічна карта це документ технології будівельного виробництва, що регламентує послідовність і режими виконання будівельного процесу на основі прогресивних маршрутів і комплексних механізацій.

Технологічна карта містить вказівку про її призначення, поточні схеми виконання процесу, технологічні розрахунки (кількості будівельних робіт і часу), графіки виконання процесу, вказівки щодо виконання робіт, заходи з техніки безпеки.

Розділ 1. Варіантне проектування

1.1 Характеристика об'єкта і конструкцій Товщина цегляних несучих стін: 250 мм (1 цеглина); 380 (2 цеглини); 510 мм. Перегородки товщиною 120 мм. В будинку запроектовані залізобетонні сходи.

Висота першого та другого поверхів 2800 мм (до перекриття). Висота вхідних та внутрішніх дверей 2300 мм. Висота вікон 1500 мм.

Опоряджувальні приміщення: хол, загальна кімната, кухня-їдальня, кімната для гостей, гараж.

Площі наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Площі поверхонь оштукатурення.

Розрахунки площ поверхонь для штукатурення стін усередині:

Тамбур

S= (3,4Ч2,8−2Ч2,3)Ч2+2Ч2,8Ч2=21,040 м²

Хол

S= (4Ч2,8−0,9Ч2,3)+(5,8Ч2,8−2Ч0,9Ч2,3)+(3,5Ч2,8−2Ч2,3)+(0,9Ч2,8)+

+(2,8−0,6Ч1,8)+(2,3Ч2,8−0,7Ч2,3)+(1,6Ч2,8)+(1,1Ч2,8)+(3,3Ч2,5)= 51,310 м²

Тамбур

S= (0,9Ч2,35)+(1,6Ч2,35−0,7Ч2)+(1,5Ч2,35)+(1,5Ч1,9)+(1,9−1,8Ч0,6)+

+(1,6Ч1,9)+(1,57Ч2,35)+(1,57Ч1,9)= 21,383 м²

Гараж

S= (4,4Ч2,2−3Ч2)+(5,6Ч2,2−2Ч0,6)+(4,4Ч2,2)+(5,6Ч2,2−0,7Ч2)= 35,400 м²

Санвузол

S= (4,9Ч2,8Ч2)+(2,6Ч2,8−0,6Ч0,6)+(2,6Ч2,8−0,7Ч2,3)= 40,030 м²

Кухня-їдальня

S=(5,6Ч2,8−2Ч1,5)+(4,8Ч2,8)+(4Ч2,8−0,9Ч2,3)+(2,8Ч2,8−0,9Ч2,3)+(1,6Ч2,8)+(2Ч2,8)= 51,100 м²

Загальна кімната

S=(6,8Ч2,8)+(5,6Ч2,8−0,9Ч2,3)+(6,2Ч2,8−2Ч1,5)+(5Ч2,8−2Ч1,5)+((2Ч3,14Ч0,6)ч4)= 58,952 м²

Тамбур

S= (1,5Ч2Ч2,8)+((1,5Ч2,8−0,9Ч2,3)Ч2)= 12,660 м²

Кімната для гостей

S=(5,6Ч2,8)+(5,6Ч2,8−2Ч1,5)+(4,6Ч2,8−2Ч1,5)+(4,6Ч2,8−0,9Ч2,3)= 49,050 м²

Складена площа за проектом: S=344,925 м²

1.2 Структура комплексного процесу та обсяг робіт Структуру комплексного процесу опорядження поверхонь будівельних конструкцій визначаємо за складовими робочими процесами та операціями. Перелік робочих процесів та операцій їх, одиниці виміру приймаємо згідно з відповідними збірниками ЕНіР.

Структура комплексного процесу штукатурення стін усередині наведена в таблиці 2.

Таблиця 2: Структура комплексного процесу «Оштукатурення стін»

Обсяг робіт за назвами кімнат наведено в табличній формі (таблиця 3), а обсяг робіт за видом опорядження поверхонь згідно із завданням і правилами розрахунку визначаємо у табличній формі (таблиця 4).

Таблиця 3. Обсяг робіт за назвами кімнат

Таблиця 4: Відомість обсягів робіт для штукатурення стін

1.3 Визначення трудомісткості, тривалості опоряджувальних робіт і складу ланок та бригади робітників Трудомісткість (витрати праці) опоряджувальних робіт згідно з обсягом робіт визначаємо за нормами витрат часу, поданих в ЕНіР, і відповідними одиницями виміру роботи у складі калькуляції (подана у відповідному розділі опису технологічної карти). Витрати праці визначаємо множенням норми часу на обсяг робіт. За ЕНіР визначаємо також склад ланки робітників із кожного виду робіт (процесів) та записуємо у відповідну графу калькуляції. Склад спеціалізованої бригади робітників-опоряджувальників визначаємо остаточно з урахуванням можливості суміщення виконання окремих робіт одним робітником відповідної кваліфікації.

Тривалість будь-якої роботи (процесу) визначаємо за формулою:

Т =

де Т — тривалість робіт, днів;

V — обсяг робіт, м2 (м3);

Нч — комплексна норма часу, люд-год;

Е — одиниця обсягу робіт, на яку зведено норми часу, м2 (м3, 10 м³, 100м3);

N — кількість робітників, чол.;

А — тривалість зміни, год;

с — кількість змін у робочому дні.

Тривалість роботи у змінах визначаємо діленням на 8 (тривалість робочої зміни у годинах):

Приймаємо склад ланки, враховуючи дані з ЕНір.

Розрахунки проведено згідно з калькуляцією. На підставі проведених розрахунків складаємо графік виконання робіт і визначаємо відповідні техніко-економічні показники до технологічної карти.

Розділ 2. Технологічна карта

2.1 Галузь застосування Технологічна карта — це документ технології будівельного виробництва, що регламентує послідовність і режими виконання будівельного процесу на основі прогресивних маршрутів і комплексних механізацій.

Технологічна карта містить вказівку про її призначення, поточні схеми виконання процесу, технологічні розрахунки (кількості будівельних робіт і часу), графіки виконання процесу, вказівки щодо виконання робіт, заходи з техніки безпеки.

У задачу технологічного проектування входить розробка технології та організаційних процесів у просторі та часі.

Просторова організація комплексного будівельного процесу полягає в членуванні об'єкта на ділянки та захватки.

Карта призначена для раціональної організації праці робочих, зайнятих оштукатуренням стін усередині індивідуального житлового будинку. Робота виконується влітку.

При складанні карти враховуються показники продуктивності праці.

Проектом передбачається ручне виконання оштукатурення поверхонь стін.

2.2 Організація й технологія виконання робіт технологічна трудомісткість штукатурна витрата Штукатурні роботи — це процес покриття конструкцій або їхніх окремих елементів шаром різноманітних за складом будівельних розчинів (мокра штукатурка) або штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).

Штукатурні роботи виконуються шляхом вирівнювання поверхні.

Показниками категорії штукатурки являються нерівності поверхні.

При простій штукатурці відхилення до 5 мм, поліпшеній — 3 мм, високоякісній — 2 мм.

Багатошарова штукатурка складається з трьох окремих шарів:

1.Набризк — перший шар штукатурки для надійного щеплення штукатурки з основою.

Готують рідкий розчин зі складом води до 60%. Товщина набризку 3−5мм вручну.

2. Грунт — призначається для вирівнювання поверхні.

Розчин для грунту повинен бути тістоподібним та містити води до 30%. Товщина кожного шару грунту не повинна перевищувати 7 мм.

3. Накривний шар Товщина до 2 мм.

Розчин із вмістом води до 20%. Наноситься після технологічної перерви.

Штукатурний розчин вибирають залежно від виду штукатурки, матеріалу основи, призначення приміщення.

За завданням курсової роботи виконується поліпшене штукатурення цегляних стін.

Внутрішня поверхня цегляних стін оштукатурюється вапняно-піщаним розчином.

Операції процесу штукатурення:

Підготовка поверхні.

Стіни, що підлягають оштукатуренню, до початку робіт необхідно вирівняти, так як наявність западин і виступів, горбів і напливів, а також відхилень поверхонь від вертикалі або горизонталі веде до збільшення витрат праці та матеріалів, погіршення якості штукатурних робіт. Підготовка до оштукатурення цегляних, кам’яних, бетонних та інших поверхонь має на меті очищення від пилу, бруду, жирових і бітумних плям і створення гладких поверхонь потрібної шорсткості, сприяє кращому зчепленню штукатурного розчину з основою.

Наступною операцією з підготовки до оштукатурення є провішуванням поверхонь з метою перевірки горизонтальних і вертикальних поверхонь, що підлягають оштукатуренню, і попередити відхилення від норми шарів штукатурки. Якщо відхилення від вертикалі чи горизонталі становлять понад 40 мм, то такі місця обтягують металевою сіткою.

У результаті провішування на поверхнях стін і стель встановлюються різного виду маяки, які визначають майбутню площину оштукатуреної поверхні. Товщина маяків повинна дорівнювати сумарній товщині шарів обризку і грунту. Для прискорення роботи рекомендується застосовувати інвентарні знімні маяки.

Горизонтальні поверхні провішують рівнем або ватерпасом.

Нанесення штукатурного розчину Шари штукатурки слід наносити на поверхню витримуючи певні часові інтервали, для вапняно-гіпсових розчинів цей інтервал дорівнює 7−15 хв., для цементних — 2−6 годин. Обризк слід наносити на поверхню так, щоб вийшов суцільний рівний шар, вирівнювати його не треба.

Грунт наносять на обризк в один або більше шарів з дотриманням необхідних інтервалів за часом. Кожен шар грунту розрівнюють, причому особливо ретельно треба розрівнювати останній шар. Далі наноситься накривний шар, для його приготування використовують той же грунт, тільки приготований на дрібному піску. Наносити його слід на грунт змочений водою, після чого ретельно вирівняти. Декоративний напливочний шар слід наносити в два і більше прийомів. Далі штукатурку піддають остаточній обробці.

Розрівнювання розчину Кожен наступний шар штукатурки наносять тільки після розрівнювання попереднього шару.

Затирання та загладжування Після затвердіння останнього накривного шару його затирають металевими гладилками.

2.3 Вимоги до якості та приймання робіт Вимоги до якості штукатурних робіт залежать від категорії штукатурки. Показником категорії є величини допустимих нерівностей поверхні. При простій штукатурці нерівності не повинні перевищувати 5 мм, при поліпшеній — 3 мм і при високоякісній — 2 мм.

Величину нерівності поверхні перевіряють після висихання накривного шару.

При огляді поверхні штукатурки можуть виявитися маленькі горбки з білою плямою посередині. Їх називають дутиками. Вони утворюються в результаті використання невитриманого вапна. Частинки вапна, які потрапили в штукатурку, починають через деякий час гаситись. Штукатурку з такими дефектами видаляють. Ділянку поверхні оштукатурюють знову.

Поверхня штукатурки може мати тріщини різних розмірів.

Вони утворюються від швидкого висихання штукатурки на протягом чи при високій температурі, а також від надлишку в’яжучого матеріалу чи заповнювачів у розчині при незадовільному перемішуванні останнього. Нанесення наступного шару штукатурки на непросохлих розчин призводить до утворення тріщин. Причиною їх може бути використання дуже товстої набивної дранки чи нанесення тонких шарів штукатурки на її поверхню.

Іноді спостерігається спочування штукатурки. Цей дефект може з’являтися через нанесення штукатурного розчину на перезволожені поверхні. Нанесення розчину на занадто суху поверхню також небажане, оскільки може призвести до відшарування штукатурки. В результаті незадовільної обробки поверхня штукатурки може мати раковини і грубу шорсткість.

Якість штукатурки визначають шляхом її зовнішнього огляду й відповідних обмірів. Для визначення нерівностей до оштукатуреної поверхні прикладають правило. Це дає змогу легко виявити виступи і впадини, допустимі величини яких були наведені раніше.

У сухій штукатурці шви між листами повинні бути суворо вертикальними і горизонтальними.

Несприятливими факторами при виконанні штукатурних робіт можуть бути забруднення повітря робочих цементним, гіпсовим та іншим пилом, незадовільний мікроклімат на робочих місцях через контакт із вологим середовищем, роботи в неопалюваних приміщеннях, протяги.

Таблиця 5. Вимоги до штукатурних робіт (таблиця 10, СНиП 3.04.01−87)

2.4 Калькуляція витрат праці та визначення заробітної плати Калькуляцію складаємо на весь обсяг робіт, передбачений технологічною картою, керуючись відповідними збірниками ЕНіР. За даними складаємо таблицю. У кінці таблиці підбиваємо підсумки відповідно до граф «Витрати праці» і «Заробітна плата».

Для переведення розцінки, з рублів у гривні, перемножуємо на поправочний коефіцієнт, який дорівнює 20.

Таблиця 6. Калькуляція витрат праці та заробітної плати штукатура.

Таблиця 7. Графік виконання робіт

2.5 Графік виконання робіт Основою для складання графіка виконання робіт є обсяги робіт та калькуляція витрат праці машинного часу і заробітної плати. Графік виконання робіт винесено в графічну чистину проекту.

2.6 Матеріально-технічні ресурси Бригада штукатурів повинна бути оснащена комплектом необхідних інструментів. Їх наявність і правильність використання створюють умови для високопродуктивної праці.

Кельму застосовують для накидання і розрівнювання розчину.

Рис. 1. Інструменти для нанесення розчину вручну:

а — штукатурна кельма, б — дюралюмінієвий сокіл, в — тарілчастий сокіл; г — штукатурні ящики Сокіл — металевий щит розміром 40×40 см з дерев’яною ручкою довжиною 5 см. Він призначений для переносу розчину при нанесенні його на оштукатурювань поверхню вручну.

Ківш служить для накидання розчину на оштукатурювань поверхню.

Для затирання накривного шару штукатурки застосовують різні варіанти терок із дерева чи синтетичного матеріалу.

Рис. 2. Терки для затирання штукатурки:

дерев’яна (а), універсальна металева (б), універсальна з дерев’яним полотном (в) Півтерка призначена для вирівнювання і ущільнення штукатурного накиду, нанесеного на поверхню, чи для обладнання лузг (внутрішніх кутів) у свідому розчині. Вона складається з полотна і ручки.

Правило служить для розрівнювання шару штукатурного розчину і перевірки горизонтальності чи вертикальності оштукатурених поверхонь.

Правило лугове застосовують для опорядження лузг (внутрішніх кутів) при штукатурних роботах.

Правило усеночне застосовують для опорядження усенок (зовнішніх кутів).

Бучарда штукатурна призначена для насічки бетонних поверхонь для одержання шорсткості.

Скребачка служить для очищення поверхонь від бруду і напливів розчину. Бажано мати кілька скребачок різної ширини. Широкі скребачки застосовують на рівних поверхнях, більш вузькі - на нерівних.

Для очищення поверхонь від забруднення використовують сталеві щітки. Крім бучарди, для насічки поверхонь застосовують також зубила і молоток.

2.7 Заходи з техніки безпеки

Основними причинами виробничого травматизму при штукатурних роботах можуть бути падіння працюючих із різних риштувань чи столиків або при сковзанні по залишках розбризканого по підлозі розчину, опіки при застосуванні розчинів із негашеним вапном, ураження електричним струмом, удари падаючим вантажем та ін.

При штукатурних роботах не можна ставити будь-які речі на випадкові предмети (радіатори опалення, бочки, ящики та ін.).

Робочі повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям, каскою відповідно до встановлених норм. При роботі в осінньо-зимовий період спецодяг часто буває вологим, тому необхідно передбачити можливість його просушування.

Заборонено застосовувати у розчинах для декоративних кольорових штукатурок шкідливі для здоров’я пігменти: свинцевий сурик, свинцевий крон, мідні й миш’якові фарби та ні. Перед оштукатурюванням збірних перегородок необхідно перевірити міцність їх установки. Не можна проводити штукатурні роботи усередині приміщень, якщо в них немає суцільного тимчасового настилу. Закриті приміщення необхідно вентилювати.

Штукатури, які виконують набризк розчину вручну, повинні працювати в окулярах.

Переносні струмоприймачі (інструменти, машини, світильники та ін.), які застосовують при виконанні штукатурних робіт, повинні працювати при напрузі не більше 42 В. Всю електропроводку на висоту до 2 м від підлоги вкладають у гумові трубки, захищені від механічних пошкоджень дерев’яним коробом. Електросвітильники з напругою, яка є у звичайній мережі, дозволяється встановлювати в місцях, недоступних для працюючих. При штукатурних роботах, виконуваних на відкритому повітрі і в особливо небезпечних приміщеннях, напруга повинна бути 12 В.

Для дотримання пожежної безпеки при експлуатації не можна користуватись електронагрівальними приладами без вогнетривких підставок, а також залишати їх без нагляду на тривалий час ввімкненими в мережу; застосовувати для опалення приміщень саморобні електропечі; залишати під напругою електричні кабелі і проводи з неізольованими кінцями; закріплювати електричні проводи цвяхами, пропускати їх між стулками дверей, вішати на проводи, ролики і вимикачі будь-які предмети, одяг та ін.

2.8 Техніко-економічні показники До основних техніко-економічних показників включають:

Собівартість робіт — грошові витрати на виконання будівельного процесу або одиниці будівельної продукції.

Собівартість робіт визначається за формулою:

Ср = 1,08(У

См+УСп)+1,5Уз де

УСм — собівартість використання машин;

УСп — собівартість підготовчих робіт;

Уз — сума заробітної плати робітників З огляду на завдання курсової роботи, УСм=0 і УСп=0, бо штукатурення стін виконується вручну без застосування машинних засобів і завдання курсової роботи виключає будь-які підготовчі процеси.

Отже, Ср=1,08(0+0)+1,5Уз=0+1,5Ч13 362,9=20 044,32 грн де Уз взято із підрахунку в таблиці 6.

Тривалість робіт у змінах Тривалість робіт у змінах визначаємо за графіком виконання робіт. Таким чином Т=42 зміни

3.Витрати праці на весь обсяг робіт в людино-змінах Визначаємо з таблиці 6, де сумарне значення витрат праці в людино-годинах ділимо на тривалість однієї зміни в годинах (8 годин) Отримуємо 132 людино-зміни.

4.Заробітна плата робітників у гривнях Записуємо одержаний підрахунок сумарної заробітної плати з таблиці 6: 13 362,9 грн

5.Виробіток одного робітника за зміну у м2/зміну Підраховуємо шляхом ділення загального обсягу робіт на 8 годин (тривалість робочої зміни): 6,545 м2/зміну

Висновок Вимоги до якості штукатурних робіт залежать від категорії штукатурки. Показником категорії є величини допустимих нерівностей поверхні. При простій штукатурці нерівності не повинні перевищувати 5 мм, при поліпшеній — 3 мм і при високоякісній — 2 мм.

Величину нерівності поверхні перевіряють після висихання накривного шару.

При огляді поверхні штукатурки можуть виявитися маленькі горбки з білою плямою посередині. Їх називають дутиками. Вони утворюються в результаті використання невитриманого вапна. Частинки вапна, які потрапили в штукатурку, починають через деякий час гаситись. Штукатурку з такими дефектами видаляють. Ділянку поверхні оштукатурюють знову.

Поверхня штукатурки може мати тріщини різних розмірів.

Вони утворюються від швидкого висихання штукатурки на протягом чи при високій температурі, а також від надлишку в’яжучого матеріалу чи заповнювачів у розчині при незадовільному перемішуванні останнього. Нанесення наступного шару штукатурки на непросохлих розчин призводить до утворення тріщин. Причиною їх може бути використання дуже товстої набивної дранки чи нанесення тонких шарів штукатурки на її поверхню.

Іноді спостерігається спочування штукатурки. Цей дефект може з’являтися через нанесення штукатурного розчину на перезволожені поверхні. Нанесення розчину на занадто суху поверхню також небажане, оскільки може призвести до відшарування штукатурки. В результаті незадовільної обробки поверхня штукатурки може мати раковини і грубу шорсткість.

Якість штукатурки визначають шляхом її зовнішнього огляду й відповідних обмірів. Для визначення нерівностей до оштукатуреної поверхні прикладають правило. Це дає змогу легко виявити виступи і впадини, допустимі величини яких були наведені раніше.

У сухій штукатурці шви між листами повинні бути суворо вертикальними і горизонтальними.

Несприятливими факторами при виконанні штукатурних робіт можуть бути забруднення повітря робочих цементним, гіпсовим та іншим пилом, незадовільний мікроклімат на робочих місцях через контакт із вологим середовищем, роботи в неопалюваних приміщеннях, протяги.

Список використаної літератури СНиП ІІІ-4−80*. Техинка бсзопасности в строительстве.

ЕНиР. Сбориик 8 вьшуск 1. Отделочные покрытия строительних конструкций. Отделочные работы. — М.: 2008 г.

Ярмоленко М.Г. Технологія будівельного виробництва. — Київ: Вища школа, 2009 р., 342 с.

Технология строительного производства: Учебник для вузов/С.С. Атасов, Н. Н. Данилов, Б. В. Прыкин и др. — М.: Стройиздат, 1984. 559с., ил.

Хамзин С. К., Карасев А. К. Технология строительного производста. Курсовое и дипломное проектирование. Учеб. Пособие для строитю спец. вузов.- М.: Высш. шк.- 2009. 216 с., ил.

Теличенко В.И., Терентьев О. М., Лапидус А. А. Технология строительных процессов. Часть 1. Изд. Высшая школа. — М.: 2011 г.