Морфолого-культуральні ознаки, екологія та практичне застосування в біотехнології грибів Penicillium funiculosum

КУРСОВА РОБОТА Морфолого-культуральні ознаки, екологія та практичне застосування в біотехнології грибів Penicillium funiculosum

РЕФЕРАТ Дана курсова робота виконана згідно отриманого завдання. Структура курсової роботи відповідає вимогам щодо порядку оформлення курсових робіт, вказаних в «Методичних рекомендаціях до виконання курсової роботи для студентів напряму підготовки 6.51 401"Біотехнологія» денної та заочної форм навчання".

Курсова робота присвячена вивченню морфолого-культуральних ознак, екології та практичного застосування у біотехнології грибів Penicillium funiculosum. Зокрема встановлено, що Penicillium funiculosum може бути використаний для синтезу вортманніну, який в свою чергу інгібує фосфоінозитид-3-кінази, які беруть участь в канцерогенезі та рості пухлин.

Зміст даної курсової роботи викладений на 19 сторінках. Курсова робота складається з вступу в якому описується необхідність розвитку біотехнології, як науки, загальний опис грибів роду Penicillium.

У розділі «Характеристика грибів Penicillium funiculosum» описується гриб данного виду, розкриваються його морфолого-культуральні ознаки, біохімічні властивості.

У розділі «Практичне значення грибів Penicillium funiculosum» розглядаються напрями в яких може бути використаний даний вид гриба, а саме для синтезу вортманніну, що може бути використаний як протипухлинний засіб.

У розділі «Екологія грибів Penicillium funiculosum» розглядаються екологічні ніші Penicillium funiculosum у природних умовах, взаємовідносини з іншими мікрота макроорганізмами.

Курсова робота викладена на 20 сторінках також містить 5 рисунків та таблицю, має список використаної літератури з 11 найменувань, містить 2 додатка.

Ключові слова: Penicillium funiculosum, морфолого-культуральні ознаки, вортманнін, фосфоінозитид-3-кіназа .

Перелік умовних позначень

PI3K Фосфоінозитид-3-кіназа

mTOR (mechanistic target of rapamycin) треонінова протеїнкіназа МА Мальц-агар

CYA Czapek Yeast Autolysate agar (дріжджовий автолізат агару Чапека)

GC вміст гуанін-цитозин

PTEN ген гомологу фосфатази та тензину

PtdIns3P Фосфатидилінозитол-3-фосфат

PtdIns (3,4,5)P3 Фосфатидилінозитол-3,4,5-трифосфат

insulin/IGF-1 Інсуліноподібний фактор росту-1

ВСТУП З огляду на достатньо швидкі темпи розвитку біотехнології, можна зробити висновок, що потреби людства ростуть. Тому в роботі найбільше значення надається практичному значенню та перспективам використання грибів виду Penicillium funiculosum. Століттями гриби служили для людини, з плином часу люди навчилися використовувати майже всі переваги такого «співжиття», і згодом почали шукати нові перспективи їх використання. Таким чином був відкритий та виділений перший антибіотик — пеніцилін. Саме з того моменту мікробіологія стала однією з найперспективніших галузей в науці. З часом на допомогу їй прийшли генна інженерія та біотехнологія. Та як саме тема роботи безпосередньо стосується біотехнології?

Біотехнологія — це комплекс фундаментальних і прикладних наук, технічних засобів, спрямованих на одержання і використання клітин мікроорганізмів, тварин і рослин, а також продуктів їх життєдіяльності: ферментів, амінокислот, вітамінів, антибіотиків та ін. Біотехнологія, яка включає промислову мікробіологію, базується на використанні знань і методів біохімії, мікробіології, генетики і хімічної технології, що дає змогу діставати користь у технологічних процесах із властивостей мікроорганізмів та клітинних культур[1].

Що стосується сучасніших біотехнологічних процесів, то вони базуються на методах рекомбінантних ДНК, а також на використанні іммобілізованих ферментів, клітин і клітинних органел. Біотехнологічні процеси з використанням мікроорганізмів і ферментів уже на сучасному технічному рівні широко застосовуються у харчовій промисловості. Промислове вирощування мікроорганізмів, рослинних і тваринних клітин використовують для одержання багатьох цінних сполук — ферментів, гормонів, амінокислот, вітамінів, антибіотиків, метанолу, органічних кислот (оцтової, лимонної, молочної) і т. д. За допомогою мікроорганізмів проводять біотрансформацію одних органічних сполук в інші (наприклад, сорбіта у фруктозу)[2].

Одним із таких напрямків є використання грибів аскомікотів роду Penicillium. Даний рід грибів поширений повсюдно окрім полярних регіонів та пустель. Аскомікотові гриби або сумчасті гриби (Ascomycota) — відділ грибів, що об'єднує організми з септованим міцелієм і специфічними органами статевого спороношення — сумками (асками), що частіше всього містять по 8 аскоспор. Аскомікотові гриби здатні до безстатевого спороношення (конідієношення), причому у багатьох випадках і статевий процес, і статеве спороношення втрачаються (такі види грибів раніше відносили до групи недосконалих грибів, Deuteromycota)[3].

В основному конідієносці у грибів роду Penicillium на верхівці китицевидно розгалужені, конідії утворюються в ланцюжках. Іноді конідієносці з'єднані у пучки (коремії). Конідії овальні іноді округлі, гладкі. Систематика цього роду грибів базується на будові китиці, формі та розмірах конідій, морфології колоній (колонії зональні, азональні, складчасті, повстисті тощо), на забарвленні та, часом, фізіологічних властивостях, здатності розріджувати желатину тощо. Гриби роду Penicillium є продуцентами ефективних антибіотичних препаратів, зокрема пеніциліну та мікроциду. Антибіотики, одержані з цих грибів, використовуються в медицині, сільському господарстві та промисловості. У природних умовах види роду Penicillium відомі як сапротрофи в грунті, на харчових продуктах, зерні хлібних злаків, сіні, соломі та інших грубих кормах. Гриби цього роду використовують і для синтезу ферментів, органічних кислот, білків, вітамінів та ін. Спектр їх використання постійно збільшується, з розвитком генної інженерії цей рід став «синтетичною лабораторією», адже багато речовин які синтезують інші мікроорганізми в десятки разів краще синтезуються грибами-пеніцилами. Також сири Рокфор та Камамбер неможливо було б виготовити без участі Penicillium roqueforti та Penicillium camemberti. Однак гриби можуть нести не тільки користь, а й шкоду, багато видів спричинюють хвороби рослин, тварин, а вид Penicillium marneffei викликає пеніцильоз — захворювання людини. Однак темою моєї роботи було вивчення гриба іншого виду — Penicillium funiculosum.

Вперше цей вид був описаний Чарльзом Томом в 1910 році, гриб був відкритий разом з багатьма іншими видами, висіяний з пилу старої шкіряної рукавиці, Тому він здався геть непотрібним. Як з’ясувалося цей вид ще й викликає захворювання рослин, тому його швидко витіснили гриби з більш кориснішим застосуванням. Однак пізніше з’ясувалося що гриби цього виду синтезують дуже корисну речовину, вортманнін.

Вортманнін (англ. wortmannin) — хімічна сполука біологічного походження фураностероїдний метаболіт грибів Penicillium funiculosum та Talaromyces (Penicillium) wortmannii. Антигрибковий препарат, специфічний інгібітор клітинних фосфоінозитид-3-кіназ. Вортманнін являє собою специфічний ковалентний інгібітор фосфоінозитид-3-кіназ і широко застосовується в клітинній біології. Інгібує всі три класи фосфоінозитид-3-кіназ. При більш високих концентраціях інгібує також деякі інші PI3Kподібні ферменти, такі як фосфоінозитид-4-кінази та mTOR. Вортманнін також інгібує ферменти із сімейства поло-подібних кіназ. В клітинній культурі вортманнін дуже нестійкий, час його напіврозкладу становить 10 хвилин. Використовується в клітинній біології як інгібітор рецепторно-опосередкованого ендоцитозу. Структурна та просторова формула див. (Додаток 1).

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИБІВ Penicillium funiculosum

1.1 Характеристика виду Penicillium funiculosum

Гриб Penicillium funiculosum (Рис. 1.1.) широко розповсюджений в помірних та тропічних широтах. Цей вид був виділений з різних субстратів, таких як папір, шкіра, вода (солончаки, болота), відкладення гирл річок, дюн, атмосферний пил, грунтовий пил, продукти харчування (фрукти, фруктові сиропи, бобові паростки, крупи, горіхи). Слугує їжею для деяких видів кліщів, таких як: Caloglyphus redikorzev, Acarus gracilis, Glycyphagus destructor. Виділяє токсини гіберелін та патулін, а також ферменти карбоксипептидаза та целюлаза. Іноді паразитує на рослинах, зокрема на коренях проростків кукурудзи, на грибах аспергілах, поселяється також на личинках деяких видів комарів. Його спори, що знаходяться в повітрі, можуть бути причиною алергічних явищ (астми, сінної лихоманки). Цей гриб також нерідко викликає отомікози. Він входить до групи грунтових грибів-токсиноутворювачів і, зокрема, пригнічує розвиток в грунті азотфіксуючих бактерії Azotobacter chroococcum. Його також часто можна побачити на бавовняних речах, за умови достатнього зволоження, також на шкірі та пергаменті. На папері та бавовні він має білий колір на шкірі та пергаменті, спочатку білий, а з віком сіріє. Згідно нової систематики даний вид розташований так, як показано в таблиці 1.1

гриб penicillium funiculosum вортманнін Рис. 1.1 Вигляд Penicillium funiculosum в світловому мікроскопі

Таблиця 1.1 Філогенетична класифікація Penicillium funiculosum

1.2 Культуральні ознаки Penicillium funiculosum

Загальні морфолого-культуральні ознаки роблять його досить схожим на інші види роду Penicillium. Має округлі колонії 3−5 мм в діаметрі, в залежності від щільності посіву, можуть досягати 11 мм в діаметрі. Поверхня колоній слабо шорстка, пухка, консистенція м’яка. Повітряний міцелій має колір від білосніжно-білого до сірувато-зеленого. Тривалість розвитку гриба становить 36−40 днів. Репродуктивними органами є конідієносці з конідіями (спори), можливе також вегетативне розмноження (частинами міцелію). Конідії еліптичні в деяких штамів сферичні, гладкі.

При рості на МА (25°С) діаметр колоній досягає 36 мм на 7 добу росту. Колонії рівні, щільні з випуклим центром. Міцелій світлий, пухкий. Зворотна сторона палево-червонувато-оранжева, іноді жовтувата. (див. Додаток 2)

Колонії на CYA на 7 добу мають 27−30 мм в діаметрі, складчасті, з рівним краєм, поверхня шорстка. Міцелій світлий, жовтуватий. Зворотня сторона палево-оранжева, іноді блідо-рожеве. Іноді колонії бархатисті.(Додаток 2)

При культивуванні на агарі Чапека (37°С) колонії мають 18 мм в діаметрі, складчасті, середньої щільності, зворотна сторона коливається від блідо-рожевого кольору до буро-червоного чи іноді коричнево-червоного. Також при рості на цьому середовищі, старі культури мають стійкий неприємний запах.(Додаток 2) Гриб не росте на середовищі з гліцерином і на агарі Чапека при 5 °C.

1.3 Морфологічні ознаки Penicillium funiculosum

Загальний вигляд гриба Penicillium funiculosum такий: конідієносці гладкі 26−60 мкм довжиною в групах від 5 до 8 Конідіогенез слабкий, сіро-зеленого відтінку. Міцелій дуже галузистий, септований.

Конідіогенез: китиці бівертицеллятні, метули прижаті, гладкі(8−10?2,5−3,0). Фіаліди ацерозні(8−9?2,5−3,0), з короткою шийкою. Конідії еліптичні, дрібні(2,2?1,5−2,0), гладкі.

При культивуванні в глибинних умовах з використанням розчинних субстратів (глюкоза, фруктоза, лактоза) утворюється міцелій зі слабкою пелетизацією. питома початкова швидкість росту міцелію складає 0,35 ч-1, в кінці культивування 0,1 ч-1.

Penicillium funiculosum є факультативним тонофілом. Його зростання відбувається в межах таких температур 8−42°C з оптимумом при 25−28°C. Цей вид може витримувати нагрівання до 70 °C протягом 30 хвилин. Також цей вид грибів являється факультативним ацидофілом (невибагливим до кислого середовища), нормально розвивається на грунтах при рН близько 2. Аналіз ДНК показує що штам має 49,5−50 GC вмісту[5].

1.3 Біохімічні властивості Penicillium funiculosum

Так як всі гриби являються гетеротрофами, P. funiculosum не є виключенням, для своєї життєдіяльності в якості джерела вуглецю він використовує[6]:

· глюкозу, сахарозу, мальтозу, крохмаль або галактозу.

В якості джерела азоту:

· гліцин, аспарагін, нітрат натрію чи калій нітрат.

Крім цього він може псувати такі сполуки:

· саліцин з виходом бета-глюкозидази

· декстран з виходом декстранази (даний фермент використовується для запобігання утворення зубного нальоту)

· целобіозу, ксилан, 1,2-бета-глюкан

· манозу, глюкозу, крохмаль з виходом екзо-1,3-альфа-глюканази та бета-манозидази

· вуглеводні

· поліуретани (термопластичні смоли) Також гриб може синтезувати багато органічних, корисних для людини сполук:

· оцтова-3-індол кислота

· карбоксипептидазна кислота

· антибіотики з невисокими бактерицидними та фунгіцидними властивостями

· целюлази (1-бета-глюкозидаза, 2,1,4-бетаглюкан целлобіогідролаза, 3,1,4-бетаглюкан-глюканогідролаза)

· холестерин та інші стерини

· гібереліни

· парулін (мікотоксин)

· вортманнін РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ Penicillium funiculosum

В наш час широко застосовуються речовини, синтезовані бактеріями, грибами чи одноклітинними тваринами. До таких мікроорганізмів належить й P. funiculosum, який синтезує цілий спектр органічних речовин серед яких є специфічна, так як її можуть синтезувати лише деякі організми, — це вортманнін.

Вортманнін (англ. wortmannin) — хімічна сполука біологічного походження фураностероїдний метаболіт грибів Penicillium funiculosum та Talaromyces (Penicillium) wortmannii. Антигрибковий препарат, специфічний інгібітор клітинних фосфоінозитид-3-кіназ. Вортманнін являє собою специфічний ковалентний інгібітор фосфоінозитид-3-кіназ і широко застосовується в клітинній біології. Інгібує всі три класи фосфоінозитид-3-кіназ. При більш високих концентраціях інгібує також деякі інші PI3Kподібні ферменти, такі як фосфоінозитид-4-кінази та mTOR. Вортманнін також інгібує ферменти із сімейства поло-подібних кіназ. В клітинній культурі вортманнін дуже нестійкий, час його напіврозкладу становить 10 хвилин. Використовується в клітинній біології як інгібітор рецепторно-опосередкованого ендоцитозу.

Виявлена у PI3K онкогенна активність свідчить про важливу роль цього ферменту в процесі канцерогенезу і росту пухлин. Дійсно, в окремих роботах відзначалися зміни рівня фосфоінозитидів при розвитку злоякісних новоутворень[9]. У дослідженнях при аналізі експресії PI3K в пухлинах молочної залози в 79% була виявлена?? суттєва активація PI3K порівняно з прилеглою нормальною тканиною. Порівняно недавно встановлено, що дія деяких генів — супресорів пухлинного росту, — реалізується через придушення активності PI3K. Зокрема, такими властивостями володіє продукт гена-супресора PTEN. Специфічні інгібітори PI3K (вортманін, LY 294 002) викликають суттєве гальмування росту клітин у культурі і перешкоджають пухлинної трансформації in vitro. PI3K не тільки володіє самостійною онкогенною активністю, а й потенціює дію інших онкогенів, активуючи і посилюючи трансформуючу активність багатьох з відомих онкобілків[10]. Інгібування РІ3К забезпечує сильну протипухлинну активність, а також сприяє підвищенню чутливості пухлини до широкого спектру дії лікарських засобів.

Поява нових знань у галузі молекулярної біології дозволила виявити участь ряду шляхів передачі сигналу в патогенезі розвитку і прогресування нирково-клітинного раку (ПКР), завдяки чому виникла ідея створення так званих таргетних препаратів, специфічно інгібуючих ці шляхи, серед яких, вортманнін, який інгібує не тільки РІ3К але й mTOR.

Також вортманнін може застосовуватись для попередження завчасної аутофагії клітин, викликаної метаболічною стресовою ситуацією, чи іншими факторами, що збільшує вірогідність виживання клітин, яка досить сильно необхідна при пересадці органів чи шкіри.

Основним негативним регулятором макро-аутофагії є кіназа mTOR, яка, як правило, запускає базове утворення аутофагосом, але її інгібування (наприклад, за допомогою рапаміціна[антибіотик, імунодепресант, застосовується для боротьби з відторгненням пересаджених органів і тканин, особливо нирок] при відсутності поживних речовин) запускає макро-аутофагію. Придушення mTOR активності сприяє ферментативної активації мультипротеїнового комплексу, який формується з PI3K, та інших білків. Цей комплекс стимулює інші білки які стимулюють вироблення PtdInsP3, (молекулярний сигнал для збірки аутофагових комплексів), що формує подовження та закриття везикул. Процес макро-аутофагії можна інгібувати по шляху insulin/IGF-1, де PI3K продукують PtdIns (3,4,5)P3, які стимулюють функцію mTOR. Однак шлях insulin/IGF-1 сигналізації має патогенну роль в розвитку раку, тобто вводить фактори ризику для людини.

Дослідження показали, що при підвищеному рівні insulin/IGF-1 посилюється ріст ракових клітин[11]. Тобто інгібування mTOR активності за допомогою рапаміцину не є ефективним, адже збільшується вірогідність росту ракових клітин не тільки через підвищення рівня insulin/IGF-1, а й через активацію РІ3К-комплексу, але вортманнін, не має такого ефекту, він блокує як mTOR так і РІ3К, що унеможливлює проходження інгібуваня по шляху insulin/IGF-1, та в свою чергу запобігає розвитку ракових клітин.

Це означає що даний вид гриба може активно застосовуватись для боротьби з онкозахворюваннями, або призупиняти їх на ранніх стадіях розвитку. А також збільшувати вірогідність приживання пересаджених органів, без побічного впливу.

Також P. funiculosum гальмує проростання помідорів, редису та баклажанів. Деякі його штами можуть абсорбувати уран з мінералів[4]. Фільтрати культури та екстракти міцелію P. funiculosum володіють терапевтичними властивостями проти свинячого грипу, вірусу лісу Семілкі та мишиного енцефаломієліту.

Крім цього, штам Penicillium funiculosum ВКМ F 3668D має здатність продукувати комплекс високоактивних карбогідраз, що включає целюлази, глюканази, ксиланази, пектинази і маннанази, що створює можливість отримання набагато більш активного і повного комплексу ферментів, а також при необхідності окремих індивідуальних ферментів комплексу. Препарати, отримані на основі пропонованого штаму, дозволяють істотно збільшити ефективність і розширити спектр використання ферментних препаратів у різних областях біотехнології і, особливо, в якості кормових добавок[8].

РОЗДІЛ 3 ЕКОЛОГІЯ Penicillium funiculosum

В наш час, найбільше зростає цікавість до вивчення різноманітності міксоміцетів в різних екологічних нішах. Про що свідчать роботи, що з’явилися не так давно. В них описується мікрофлора, характерна для різноманітних функціональних та саморегулюючих екосистем.

Дослідження, виконані в одному з книгосховищ Російської національної бібліотеки показали, що досить широкого поширення мають види родів Penicillium та Aspergillus. В деяких випадках, вони навіть в ходять в число домінуючих видів. Не являючись специфічними для якого-небудь одного фонду, вони, в той же час, були характерними для певного типу книгосховищ.

Цікавість представляють данні, отримані в неблагополучному по режиму зберігання книг фонді. В цілому, видовий склад тут був досить невеликим. При цьому переважна більшість з них відомі як целюлозоруйнуючі гриби. В результаті порівнюючого аналізу пробах з повітря були виділені групи видів, що різняться за ступенем специфічності. Домінуючими були Penicillium funiculosum, Penicillium fellutanum, Aspergillus terreus, Aspergillus niger. Також були відмічені й інші види, які досить рідкісні як для такого місця. За відсотковим співвідношенням найбільшу частку мікрофлори займав Penicillium funiculosum — 40%. Що свідчить про досить сильне його поширення в таких місцях.

Крім цього та території заводу поблизу міста Ухти, були проведені дослідження підзолистих грунтів. Проведені дослідження показали, що у всіх варіантах грунтових зразків, крім техногенно порушених, мікробіота відповідає зрілій стабільно функціонуючій екосистемі. Переважаючими були види родів Penicillium та Trichoderma. Також дослідження проводилися і на грунтах, забруднених техногенно, а саме за рахунок нафтопереробного заводу. Особливу цікавість викликає поява таких видів грибів що не типові для грунтів цих широт: Aspergillus fumigatus, Aureobasidium pullulans та Penicillium funiculosum, що мають високу наявність на забруднених грунтах поблизу заводу і повністю зникають уже за 500 метрів від нього.

Аналізуючи результати, можна зробити висновок, що Penicillium funiculosum, Aureobasidium pullulans, P. purpurogenum, Aspergillus fumigatus, Trichoderma aureviride, а також Penicillium commune, Trichoderma sympodianum і Mortierella isabellina є індикаторами на дане забруднення, при чому про перші 5 видів можна говорити, як про найстійкіші, а про останні 3, як про найчутливіші мікроміцети до даного виду забруднень.

Тож гриб Penicillium funiculosum, поширений в досить очікуваних місцях, таких як: бібліотеки, книгосховища, паперові фабрики і т. д. Так і в зовсім неочікуваних, таких як, нафтопереробний завод на півночі Росії, хоча ареал його поширення закінчується на північних широтах помірного поясу, а звичним місцем поширення є субтропіки.

Можна також додати що Penicillium funiculosum служить кормом для таких видів кліщів: Caloglyphus redikorzev, Acarus gracilis, Glycyphagus destructor. Деякі з них викликають алергію та астму у людей, а також шкірні захворювання. Знищення гриба призведе до голодування кліщів, які в свою чергу також зникнуть через брак їжі.

вИСНОВКИ

1. Гриб Penicillium funiculosum широко розповсюджений в помірних та тропічних широтах.

2. Penicillium funiculosum є факультативним тонофілом. Його зростання відбувається в межах таких температур 8−42°C з оптимумом при 25−28°C. Цей вид може витримувати нагрівання до 70 °C протягом 30 хвилин. Також цей вид грибів являється факультативним ацидофілом.

3. Даний вид гриба виробляє речовину фураностероїдного походження, вортманнін (специфічний інгібітор клітинних фосфоінозитид-3-кіназ), яка може активно застосовуватись для боротьби з онкозахворюваннями, або призупиняти їх на ранніх стадіях розвитку. А також збільшувати вірогідність приживання пересаджених органів, без побічного впливу, завдяки речовині вортманінн, яку він синтезує.

4. Penicillium funiculosum є індикатором на забруднення нафтопродуктами, що доводять проведені експерименти поблизу міста Ухти.

5. Штам Penicillium funiculosum ВКМ F 3668D має здатність продукувати комплекс високоактивних карбогідраз, що включає целюлази, глюканази, ксиланази, пектинази і маннанази, що створює можливість отримання набагато більш активного і повного комплексу ферментів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Быховский В. Я. Микробиология. — М.: Мир, 1998. — 320 с.

2. Маруненко І.М., Біотехнологія: перспективи розвитку//Відкриття і гіпотези, № 7, 1997. — 32−34 с.

3. Пирог Т. П. Загальна мікробіологія: Підручник. — К.: НУХТ, 2004. — 471 с.

4. Geomicrobiology,// Journal, 28:471−482, 2011. UK

5. Botton B., Breton A., Fevre M., Guy Ph., Larpent J.P., Veau P. (1985) Moisissures utiles et nuisibles. Importance industrielle. Ed. Masson, p 174, 212, 214, 218, 293, 308

6. Abdel-Hafez S.I., Shoreit A.A., Abdel-Hafez A.I., Maghraby O.M. (1986) Mycoflora and mycotoxin-producing fungi of air-dust particles from Egypt Mycopathologia 93 (1), 25−32

7. Montegut D., Indictor N., Koestler R.J. (1997) Cellulolytic textiles: a review. International biodeterioration and biodegradation 28 (1−4), 209−226

8. Пат. № 2 195 490 С2 RU. Штамм мицелиального гриба Penicillium funiculosum — продуцент комплекса карбогидраз, содержащего целлюлазы, бета-глюканазы, ксиланазы, пектиназы и манназы. — Опубл. 27.12.2002

9. Huang C., Schmid P., Ma W., Schmid H. and Dong Z. 1997,// J. Biol. Chem., 272, 4187−4194.

10. Fukui Y. and Hanafusa H. 1989, //Mol. Cell. Biol. 9, 1651−1658.

11. Bordoni A., Hrelia S., Biagi P. and Berra B. 1992, Int. //J. Cancer, 50, 402−404

Додаток 1

Просторова та структурна формули вортманніну

Додаток 2

Колонія Penicillium funiculosum на Мальц-агарі

Колонія Penicillium funiculosum на CYA

Колонія Penicillium funiculosum на агарі Чапека

.ur