Проектування козлового грейферного крану

Кафедра «Будівельні, дорожні машини та будівництво»

Курсовий проект з дисципліни «Проектування підйомно-транспортних машин»

Виконав:

ст. гр. МБ 08−2

Рябошапка Ю.П.

Керівник:

к.т.н. Яцун В. В.

Кіровоград 2011

Зміст Вступ

1. Класифікація вантажопідйомних машин

2. Козловий кран

3. Розрахунок козлового крана

3.1 Вибір канату й барабана

3.2 Вибір електродвигуна

3.3 Вибір редуктора

3.4 Вибір гальма

4. Розрахунок механізму пересування

4.1 Визначення попередньої маси візка

4.2 Вибір ходових коліс

4.3 Вибір електродвигуна

4.4 Вибір редуктора

4.5 Перевірка двигуна по пусковому моменту

4.6 Коефіцієнт запасу зчеплення коліс із рельсою

4.7 Розрахунок підшипників ходового колеса

4.8 Розрахунок гальма

4.9 Розрахунок механізму пересування крана

4.10 Коефіцієнт запасу зчеплення приводних ходових коліс із рейкою

4.11 Вибір електродвигуна

4.12 Вибір редуктора

4.13 Вибір гальма Список літератури

Вступ Підйомно-транспортні машини є найважливішим устаткуванням для механізації робіт у всіх галузях народного господарства — у промисловості, будівництві, на транспорті, у сільськогосподарському виробництві; застосовуються для переміщення людей на коротких трасах у вертикальному, горизонтальному й похилому напрямках.

Відповідно до функцій, виконуваних підйомно-транспортними машинами, їх класифікують на вантажопідйомні, транспортні і вантажно-розвантажувальні.

Вантажопідйомні машини призначені для переміщення окремих штучних вантажів великої маси по довільній просторовій трасі, що включає вертикальні, похилі й горизонтальні ділянки, циклічним методом, при якому періоди роботи перемежовуються з періодами пауз. Вони можуть виконувати й монтажні операції, пов’язані з підйомом і точною установкою монтуємих елементів і устаткування, а також підтримкою їх у висячому положенні до закріплення в проектнім положенні.

1. Класифікація вантажопідйомних машин Вантажопідйомні машини працюють у циклічному режимі й підрозділяються на наступні види: вантажопідйомні крани, лебідки, підйомники й домкрати.

Основна група вантажопідйомних машин — це вантажопідйомні крани, які бувають консольно-стріловими або пролітними. До консольно-стрілових кранів відносяться всі самохідні, вільно-стоячі або прикріплені до споруджень, що мають консольну стрілу й піднімають вантаж на певному вильоті щодо опори. Це баштові крани, стрілові на автомобільному, пневмоколісному, гусеничному й іншому ході, щоглові, настінні або напольні стрілові крани, установлювані у виробничих цехах.

Рисунок 1 Баштові крани:

а) з поворотною баштою й піднімальною трубчастою стрілою;

б) з поворотною ґратчастою стрілою балкового типу.

Баштовим краном називають кран зі стрілою 12 (рисунок 1), закріпленою у верхній частині вертикально встановленої башти 1. Завдяки Г-Гобразному компонуванню він повністю охоплює будинок, що будується, забезпечуючи подачу матеріалів у будь-яку точку будинку. Башта по своїй конструкції буває поворотною й неповоротною. Механізм повороту 9 у першому випадку встановлено на поворотній платформі 2, а в другому — на оголовку башти. Відповідно й опорно-поворотний пристрій 3 монтується в основі башти або її оголовці.

Стріли баштових кранів виготовляють піднімального або балкового типів. Виліт вантажу змінюють у першому випадку підйомом або опусканням стріли 12, а в другому — пересуванням по балковій стрілі вантажної каретки 14.

Необхідний запас стійкості баштового крана забезпечується за допомогою противаги 7, яка розташовується внизу на поворотній платформі або вгорі на зворотній консолі стріли 14.

По типу ходового устаткування найпоширеніші рельсові баштові крани, у яких опорна частина базується на ходових візках 6. У деяких конструкціях баштових кранів ходові візки 6 сприймають навантаження від ходової рами 4 через поворотні кронштейни (флюгери) 5, з'єднані з нею шарнірами.

У якості базового ходового візка для вітчизняних кранів прийнятий єдиний уніфікований ходовий візок вантажопідйомністю 60 т. Залежно від навантаження на опору змінюється або число коліс у візку або число базових візків (рисунок 2).

Рисунок 2 Уніфіковані провідні ходові візки баштових кранів серії КБ а. двоколісна вантажопідйомністю 60 т;

б. триколісна вантажопідйомністю 90 т;

в. чотирьох колісна вантажопідйомністю 120 т .

Для плавної посадки вантажу на місце монтажу всі вантажопідйомні лебідки баштових кранів мають низькі посадкові швидкості, що досягається застосуванням гальмового генератора (вихрового гальма), багато рухомих приводів, електродвигунів зі змінним числом пар полюсів і іншими способами. Сучасні стрілові самохідні крани виготовляють у більшості випадків з телескопічною стрілою й додатковими виносними опорами (аутригерами), що дозволяють збільшувати опорний контур крана в його робочому стані. До пролітних вантажопідйомних кранів відносяться мостові, козлові, напівкозлові, кабельні й усі інші види кранів, вантаж якими піднімається в прольоті балки або ферми, що опирається своїми кінцями на дві опори. Мостові крани (рисунок 3) являють собою рухливу пролітну конструкцію 2 з вантажним візком, що рухається по ній, 3, оснащеною механізмами пересування й підйому вантажу.

Рисунок 3 Схема мостового крана загального призначення Сам кран пересувається по підкранових коліях, покладених зверху на колонах. Таким чином, мостовий кран не займає корисної площі цеху або складу, забезпечуючи в той же час обслуговування практично будь-якої їхньої точки. По типу мостів ці крани підрозділяються на двухбалкові й однобалкові. Двухбалкові крани, що виготовляються звичайно для вантажопідйомності понад 10 т, складаються із двох пролітних балок, які з'єднані із двох сторін кінцевими поперечними балками із вбудованими в них ходовими колесами. При малій вантажопідйомності (до 10т), невеликих прольотах (5−17м) і легких умовах роботи застосовують однобалкові мостові крани (кран-балки), у яких замість вантажного візка використовують пересувні електричні талі.

Козловий кран (рисунок 4) відрізняється від мостового крана тим, що його пролітна будова опирається на чотири стійки, що пересуваються по покладених на землі підкранових коліях. Якщо проліт крана перевищує 20−25м, то одна пара стійок робиться жорсткою і являє собою просторову конструкцію, з'єднану з головними балками (фермою) за допомогою твердих вузлів. А другу пару стійок роблять гнучкою у вигляді плоскої ферми, шарнірно з'єднаної з головними балками. Шарнірне кріплення опорних стійок усуває небезпеку заклинювання ходових коліс при зміні положення підкранових колій внаслідок деформації їх основи або при температурних розширеннях моста.

На мостових кранах вантажопідйомні пристрої монтуються на вантажному візку, аналогічного по конструкції мостовим кранам, або використовуються електричні талі, установлені на їздовій балці в нижній частині моста. Підведення електричної енергії до козлових кранів здійснюється тролеями (рухливими контактами, що сковзають по стаціонарно встановлених живильних шинах) або в інших випадках гнучким шланговим кабелем. Якщо фронт роботи козлового плану перевищує 100 м, то використовують тролейбусні пристрої з нижнім або верхнім струмознімачем. На робочих майданчиках меншої довжини паралельно підкрановій колії споруджується дощата ринва або асфальтована канавка, призначені для переміщення живильного кабелю. У цьому випадку кабель одним кінцем запасовують на спеціальний кабельний барабан 1 (рисунок 4), змонтований на одній зі стійок.

Рисунок 4 Схема козлового крана Коли працюючий кран віддаляється від рознімання, кабель розмотується й укладається в ринву. Зворотний рух крана супроводжується автоматичним намотуванням кабелю на барабан за допомогою пристрою, до складу якого входять противага 2, тяговий канат 3, канатні блоки 4.

Для підведення енергії до вантажного візка застосовують гнучкий кабель, що переміщається по натягнутому канатові за допомогою роликів по типу шторної підвіски 4.

Так як козлові крани працюють на відкритих майданчиках і сприймають вітрові навантаження, то їх в обов’язковому порядку обладнають пристроями проти викрадення з ручним або машинним приводом.

2. Козловий кран Кран козловий являє собою вантажопідйомну конструкцію для виконання розвантажувальних і навантажувальних робіт. Він складається із пролітної будови, опор, ходових візків, електроталі з механізмом пересування, кабіни або кнопкового пульта керування для керування краном з підлоги, електроустаткування. Даний тип кранів використовують на відкритих майданчиках промислових підприємств, вантажних дворів, полігонів по виробництві залізобетонних виробів і контейнерних майданчиках залізничних станцій.

У козлових кранах використовуються самі різні вантажозахватні органі: однорогі й дворогі гаки, вантажопідйомні електромагніти серій М и ПМ, траверси, грейфери (ковшові захвати для навалочних вантажів), вантажні рами, спеціальні вантажозахватні пристрої - кліщові захвати, спредери.

Цей тип кранів має широкий діапазон піднімальних можливостей і різні довжинами прольоту й вильоту консолей, дозволяє широко використовувати конструкцію вантажопідйомного механізму на відкритих майданчиках.

Параметри козлових кранів спеціального призначення — вантажопідйомність до 900 т, довжина прольотів більш 130 м, висота підйому до 80 м. Такі піднімальні механізми іноді оснащують додатковими вантажопідйомними засобами — монтажною стрілою, консольно-поворотним краном і т.п.

Козлові крани комплектуються електроустаткуванням для силових ланцюгів змінного струму напругою 380 В, частотою 50Гц. Керування краном здійснюється з кабіни або з підлоги за допомогою кнопкового пульта, пов’язаного із краном.

Керовані з підлоги козлові крани вантажопідйомністю до 10 т зі швидкістю пересування до 1 м/с не підлягають реєстрації в органах надзору, крани більшої вантажопідйомності допускаються до експлуатації тільки після реєстрації. Разом з документами на реєстрацію повинна представлятися довідка про відповідність наземного шляху навантаженням установлюваного крана.

Легкі козлові крани застосовуються, в основному, при ремонті автомобілів, будівельно-дорожніх і інших машин, а також при вантажно-розвантажувальних роботах при малих вантажопотоках. Вони оснащуються електричними талями або ручними механізмами підйому. Розміри й параметри кранів визначаються відповідно до технічного завдання.

У спрощеному виді козловий кран являє собою мостовий кран, що опирається на стійки й призначений для пересування по наземному рельсовому шляху. Зовні він нагадує чотирьохстійковий портал (монтажні козли), від яких і одержав свою назву. Відповідно до вимог ГОСТ 7352–81 крани козлові електричні по призначенню розділяють на перевантажувальні, будівельно-монтажні й спеціального призначення.

Перевантажувальні крани експлуатують на відкритих складах, що обслуговуються засобами наземного рейкового й безрейкового транспорту. Вантажопідйомність кранів 3,2…50 т, прольоти 10…40 м, висота підйому вантажу 7…16 м. На їхній базі випускають будівельно-монтажні й спеціальні крани.

Будівельно-монтажні крани забезпечують швидке перебазування з об'єкта на об'єкт, монтаж (демонтаж), складання в різних виконаннях з різними характеристиками: вантажопідйомність до 400 т, прольоти 60…80 м, висота підйому вантажу 20…30 м.

Крани спеціального призначення, що обслуговують гідротехнічні спорудження, секційне складання судів і ін., різноманітні по конструкції, робітничого устаткуванню й характеристикам. По конструкції моста крани підрозділяють на двухконсольні й безконсольні. При проведені БМР (будівельно-монтажних робіт), як правило, застосовують безконсольні крани.

Простота конструкції, керування й обслуговування, відносно низька вартість виготовлення кранів і їх експлуатації обумовили їхнє широке впровадження в народне господарство країни. Зазначені крани не вимагають спорудження спеціальних дорогих естакад. Фактичні витрати на експлуатацію козлових кранів незначно перевищують ті ж витрати на експлуатацію мостових кранів з аналогічними параметрами. До недоліків кранів слід віднести малу висоту підйому вантажу (у порівнянні зі стріловими кранами), обмежену площу робочої зони.

Козловий кран для ведення БМР складається з моста (ригеля — від однойменного німецького слова — поперечка) балкової або ґратчастої конструкції, обпертого на дві пари стійок (ніг). По мосту крана пересувається вантажний візок. Крани вантажопідйомністю до 5 т звичайно мають ригель у формі двотавра, по якім пересувається стандартна электроталь, ГОСТ передбачає випуск кранів типу КК (з вантажним візком) і ККТ (з электроталью). Козлові крани також розрізняють по виду з'єднання ригеля зі стійками: твердий або гнучкий (шарнірний). При більших прольотах козлового крана одну пару стійок з'єднують із ригелем жорстко, а іншу — шарнірно, що виключає небезпеку виникнення значних напруг у металоконструкції крана при впливі змінних температур або відхиленні розміру колії кранового шляху від номінального значення.

Стійки крана, як правило, обпираються на чотири ходові візки (по дві з кожної сторони). Два ходові візки (по одній з кожної сторони крана) — приводні для пересування крана уздовж рейкового шляху. Для забезпечення стійкості крана стійкі попарно (у площині руху крана) зв’язані твердими тягами. Кабіну керування звичайно розміщають на стійці крана, жорстко пов’язану з ригелем. На спеціальній платформі над цією стійкою розміщають механізми підйому вантажу й пересування вантажного візка, якщо вони не встановлені на рамі самого візка. Для обслуговування металоконструкцій і механізмів вантажопідйомних кранів установлюють сходи й огородження.

Перевозять козлові крани в розібраному стані на транспортних засобах.

Застосування козлових кранів найбільше раціонально при монтажі промислових будинків простого обрису (прямокутних у плані й великої довжини), великого обсягу технологічного встаткування зі значною одиничною масою елементів при невеликій висоті їх установки (спеціальних конструкцій, естакад, горизонтального встаткування й ін.). Довжина прольоту сучасних кранів дозволяє вести монтаж устаткування й конструкцій одночасно в декількох прольотах будинку.

Для монтажу циліндричних резервуарів, газгольдерів і ємностей застосовують радіально-поворотні козлові крани, у яких одна пара стійок переміщається по кільцевому рейковому шляхові, а інша — нерухлива (повертається на опорах) і розміщена в центрі монтуємої конструкції.

На відміну від козлових кранів крани перевантажувачі мають більшу довжину прольоту, вантажопідйомність і консолі по кінцях моста, що збільшують площу, що обслуговується. З урахуванням зазначених відмінностей міст крана— посиленої конструкції, а стійки опираються на багато-опорні ходові візки через балансирні траверси.

Рисунок 5 Загальний вид козлового крана

3. Розрахунок козлового крана Козловий грейферний кран, вантажопідйомністю 10 т., призначений для вивантаження щебенів.

Кран установлюється на відкритому складі. Діапазон робочих температур від -40° до +40°С.

Дані: вантажопідйомність ;

швидкість підйому ;

висота підйому ;

режим навантаження L2 — помірний;

група класифікації механізму — М6

3.1 Вибір канату й барабана Вантажопідйомна сила

(1)

де — прискорення вільного падіння.

Одержимо:

ККД поліспаста Найбільший натяг галузей канату, що набігає на барабан

(2)

де мчисло поліспастів;

к— коефіцієнт завантаження механізму замикання грейфера;

з— кратність поліспаста;

Для козлового крана м = 2, тобто обоє кінця канату закріплені на барабані для строго вертикального підйому вантажу вирівнювання зусиль на опори барабана.

(3)

Розривне зусилля канату в цілому

(4)

де Zр=4.6 — мінімальний коефіцієнт використання канату

.

Вибір типу канату

Для козлового крана, що працює на відкритім повітрі при наявності пили й вологи, слід вибирати канат типу ГОСТ 2688–80 з малою кількістю дротів великого діаметра. Абразивна й корозійна зносостійкість цього канату вища.

По знайденому розривному зусиллю знаходимо значення діаметра канату .

Діаметр барабана

(5)

де — коефіцієнт вибору діаметра барабана [1]

Довжина барабана із двосторонньою нарізкою

(6)

де з=0.5 — коефіцієнт довжини середньої (не нарізаної) частини барабана, Н=9000 мм — висота підйому.

Ухвалюємо

Перевірка розмірів барабана за умовами

Кутова швидкість барабана

(7)

де — швидкість підйому

.

3.2 Вибір електродвигуна Статична потужність електродвигуна

(8)

де — попереднє значення ККД (для механізму підйому із циліндричним редуктором).

По додаткові вибираємо ПВ=40% і потужності, електродвигун серії 4MTF. Технічні дані двигунів ухвалюємо

4МТF (H)225М6 Р=37 кВт, р=6, m=420 кг, n=965 об/хв,

l_30-l1=960−140=820 мм, d₁₁₌435 мм.

де () — довжина двигуна без посадкової частини вала, мм.

Кутова швидкість двигуна

(9)

3.3 Вибір редуктора Розрахунок редуктора по радіальному консольному навантаженню

(10)

де — діюча радіальна (консольна) навантаження. Приймаємо, що найбільше зусилля канату, що набігає на барабан, Fa діє на консоль вихідного вала редуктора. Fy — консольне навантаження, що допускає радіальна, на вихідному валу редуктора.

Виберемо редуктор Ц2−500.

Передаточне число редуктора

(11)

Визначимо розрахункове передаточне число редуктора, формула (11), і округлимо його до номінального значення.

Вантажний момент на барабані

(12)

вантажопідйомний козловий кран редуктор де — число поліспастів.

Перевірка редуктора по вантажному моменту Умова міцності:

(13)

де — крутний момент, що допускається, на валу редуктора.

3.4 Вибір гальма Статичний момент на вхідному валу редуктора при гальмуванні

(14)

де — ККД механізму, який можна прийняти рівним ККД редуктора, Гальмовий момент, на який регулюють гальмо

(15)

де — коефіцієнт запасу гальмування =1.5

Вибираємо гальмо ТКГ-300 з гальмовим моментом Т_max=300Нм, маса 55 кг, L=772 мм.

3.5 Компонування механізму Умова сусідства електродвигуна й барабана

(16)

де — сумарна міжосьова відстань редуктора,

— габаритний розмір електродвигуна,

— розмір від осі обертання барабана до зовнішнього кінця шпильки кріплення канату Умова сусідства гальма й барабана

(17)

де — модуль зубчастого вінця; - число зубів вінця, — розмір від осі обертання барабана до крайньої крапки зубчастої маточини, — діаметр гальмового шківа; - розмір від осі обертання гальмового шківа до зовнішньої поверхні важеля гальма.

4. Розрахунок механізму пересування

4.1 Визначення попередньої маси візка

(18)

(19)

Вага візка:

(20)

Вага вантажу:

(21)

Вага візка з вантажем:

(22)

4.2 Вибір ходових коліс Максимальне статичне навантаження на ходове колесо

(23)

де z=4 — кількість ходових коліс;

Приймемо діаметр ходового колеса Dxk=320мм, діаметр внутрішнього отвору підшипника d=60мм. Вибираємо рейку Р24.

Розрахунок опору пересуванню: Сила опору пересуванню візка з вантажем (при відсутності ухилу й вітру)

(24)

де µ=0.04 — коефіцієнт тертя колеса по рейці

f=0.015 — коефіцієнт тертя катання підшипника букси

к_р=2 — коефіцієнт опору реборди

4.3 Вибір електродвигуна Потужність електродвигуна:

(25)

де V=0.63м/с — швидкість пересування;

з=0.9 — ККД механізму пересування;

Вибираємо двигун 4АС90LE6 із вбудованим механічним гальмом, потужність Р_э=1.7кВт, гальмовий момент Т_ТЭ=16Нм, частота обертання n_э=930 об/хв, момент інерції J_э=0.0073кг?м², пусковий момент Т_п=33Нм.

Кутова швидкість:

(26)

Мінімальний пусковий момент:

(27)

Номінальний момент електродвигуна:

(28)

4.4 Вибір редуктора Кутова швидкість ходового колеса:

(29)

де V=0.63м/с — швидкість пересування візка;

D_хк=0.32м — діаметр ходового колеса візка.

Передаточне число редуктора:

(30)

Вибираємо начіпний редуктор типу ВКН-420

4.5 Перевірка двигуна по пусковому моменту Динамічний момент опору обертанню електродвигуна під час пуску:

(31)

де J₁ - момент інерції частин, що обертаються зі швидкістю вала електродвигуна;

Момент інерції:

(32)

де J_э=0.0073кг?м² — момент інерції електродвигуна;

J_м=0.025кг?м² — момент інерції муфти, вибираємо муфту МУВП

J₁=0.0073+0.025=0.032кг?м²

Коефіцієнт корисної дії механізму:

(33)

де з_р=0.96 — ККД редуктора ВКН-420;

з_м=0.98 — ККД муфти МУВП.

Час пуску й гальмування:

(34)

де а=0.25м/с² — максимальне значення, що допускається, прискорення й затримки візка.

Тоді:

тобто Tnmin=26.4>22.13=T_Д умова пуску виконується.

4.6 Коефіцієнт запасу зчеплення приводних ходових коліс із рейкою

(35)

де F_сц - сила зчеплення приводних коліс із рейками; FCT — сила статичного опору пересуванню візка без вантажу й без обліку тертя в підшипниках приводних коліс; F_ДТ — сила динамічного опору пересуванню візка без вантажу; [к_сц]=1.2 — значення, що допускається, коефіцієнта запасу зчеплення.

(36)

де f_сц=0.12 — коефіцієнт зчеплення приводного ходового колеса.

(38)

Тоді:

тобто запас зчеплення при пуску достатній.

4.7 Розрахунок підшипників ходового колеса Підшипники кочення ходового колеса повинні вибиратися по статичній вантажопідйомності або по динамічному наведеному навантаженню.

Розрахунок по динамічному наведеному навантаженню:

(39)

де F_хк=3200кг — максимальний тиск на колесо;

К_хк=0.75 — коефіцієнт, що враховує змінність навантаження на колесо;

г=0.8 — коефіцієнт, що враховує режим роботи механізму пересування.

Розрахунковий ресурс:

(40)

де пФ — частота обертання ходового колеса,

(41)

Lh=3500 — ресурс підшипників залежить від режиму роботи.

Динамічна вантажопідйомність:

(42)

де б=3 — показник ступеня

Вибираємо кульковий радіальний сферичний дворядний підшипник середньої серії № 3628, його статична вантажопідйомність 2700.

4.8 Розрахунок гальма Гальмовий момент

(43)

де Т_ИН — момент інерції обертових мас приведених до вала гальма. Гальмо розташоване на валу електродвигуна.

Т_с - статичний момент опору руху візка при гальмуванні.

(45)

Тоді:

тобто вбудоване гальмо підходить.

4.9 Розрахунок механізму пересування крана Розрахунок опору пересуванню крана Повний опір руху:

(46)

де W_ТР — коефіцієнт опору тертя в ходових частинах, без обліку тертя торців і маточин, Н;

W_УК — опір від ухилу підкранових колій, Н;

W_В =360 000Нопір від дії вітрового навантаження по паспорту.

Опір від тертя при русі крана:

(47)

де µ=0.06 — коефіцієнт тертя колеса по рельсі

f=0.015 — коефіцієнт тертя катання підшипника букси

к_р=2 — коефіцієнт опору реборди Опір від ухилу підкранових колій:

(48)

де б=0.002 — коефіцієнт, що враховує ухил рельсового шляху

4.10 Коефіцієнт запасу зчеплення приводних ходових коліс із рейкою

(49)

де F_сц — сила зчеплення приводних коліс із рейками;

FCT — сила статичного опору пересуванню візка без вантажу й без врахування тертя в підшипниках приводних коліс;

F_ДТ — сила динамічного опору пересуванню візка без вантажу;

[к_сц]=1.2 — значення, що допускається, коефіцієнта запасу зчеплення.

(50)

де f_сц=0.12 — коефіцієнт зчеплення приводного ходового колеса .

Z_пр=4 — кількість приводних коліс.

(52)

Тоді:

тобто запас зчеплення при пуску достатній.

4.11 Вибір електродвигуна Потужність електродвигуна:

(53)

де V_КР =1.16 м/сшвидкість пересування крана, з=0.9 — ККД механізму пересування,

W — повний опір.

Вибираємо двигун МТН411−8, потужність Р_э=15 кВт, частота обертання п_э=705 об/хв, максимальний момент М_тах=580 Н· м, маховий момент ротора М_р=2.15 кг· м², маса т=280 кг.

Статичний момент:

(54)

Мінімальний пусковий момент:

(55)

Перевірка двигуна за умовами пуску:

(56)

Умова пуску виконується.

4.12 Вибір редуктора Кутова швидкість ходового колеса:

(57)

де V=1.16м/с — швидкість пересування крана;

D_хк=0.56м — діаметр ходового колеса крана.

Передаточне число редуктора:

(58)

де щ_э — кутова швидкість електродвигуна

(59)

звідси Вибираємо черв’ячний редуктор типу РЦЧ-210, ККД=0.8, передаточне відношення U=20.

4.13 Вибір гальма Для розроблювального крана ухвалюємо гальмо ТГК-160. Гальмовий момент Т_Т=100Нм..

(60)

де µ=0.06 — коефіцієнт тертя колеса по рейці;

f=0.015 — коефіцієнт тертя катання підшипника букси;

к_р=1 — коефіцієнт опору реборди;

d=15 cм — діаметр підшипникового колеса.

Сумарний тиск ведучих коліс на рейки:

На крані встановлено 4 гальма, по одному на привод.

Загальний гальмовий момент:

(61)

Зусилля гальма наведене до вала коліс

(62)

Список літератури

1. Александров М. П. Грузоподъёмные машины: Учеб. Для ВУЗов. — М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2000. — 250 с.

2. Гохберг М. М., Александров М. П., Коровин А. А. и др. Справочник по кранам.: в 2-х томах. — М.: Машиностроение, 1988. — 559 с.: ил.

3. Кузьмин А. В., Марон Ф. Д. Справочник по расчетам механизмов подъемно-транспортных машин. — Минск: Высшая школа, 1983. -350с.