Технологічний розвиток і його закономірності

Тема реферату:

«Технологічний розвиток і його закономірності»

Зміст

1.Поняття і сутність НТП, його напрямки.

2.Характеристики, критерії та оцінки ефективності НТП.

3.Технологічний розвиток як прикладний розвиток НТП.

4.Основні форми технологічного розвитку.

5.Екологічні проблеми технологічного розвитку.

1.Поняття і сутність НТП, його напрямки

1. НТП — безперервний розвиток наукових досліджень, отримання і створення нових знань, вдосконалення знарядь праці, засобів і методів виробництва.

НТП — вирішальний чинник сталого економічного розвитку, невпинного зростання суспільної продуктивної праці.

Історично склалися різні провідні напрямки НТП:

— впровадження парових та гідравлічних машин

— механізація трудомістких процесів

— електрифікація виробництва

— хімізація та штучні матеріали

— автоматизація виробництва

— використання нових джерел енергії

— генна інженерія

— інформатика Статистика встановила, що впровадження у виробництво 1 продуктивної науково-технічної ідеї викликає до життя в середньому біля 7 нових продуктивних ідей. Тобто, в сучасних умовах швидкість, темпи розвитку НТП невпинно прискорюються.

Склалася певна інфраструктура НТП, основними складовими якої є фундаментальна наука, освіта і система підготовки кваліфікованих фахівців, прикладна наука, інноваційна інфраструктура. Розвиток інформаційних технологій — це новітній елемент НТП, який дозволяє різко підвищити швидкість поширення (дифузії) нових технологій у виробництво.

Нові матеріали і речовини з наперед заданими властивостями дозволили здійснити цілий ряд технічних проривів в авіації, приладобудуванні, машинобудуванні, енергетиці, мікроелектроніці. Наприклад, технології створення напівпровідних структур дозволяють отримувати р-п переходи на рівні товщин атомарних шарів (тонкіше вже не може бути, бо елемент втрачає свої властивості, розщеплюючись на елементарні частини, які є однаковими для усіх елементів). Це досягнення дозволило досягти якісного прориву в комп’ютерній техніці і, відповідно, інформатиці, засобах зв’язку, аудио-, відеотехніці тощо.

На повістці дня — нові технології в енергетиці, де із середини XX століття після освоєння ядерної енергії не відбулося якісних змін. Зараз здійснюється зусиллями ЄС, США і Росії міжнародна цільова науково — технічна програма створення лабораторної установки по утриманню термоядерної енергії. Термін програми — до 2040 року. Якщо будуть досягнуті заплановані нею цілі, то людство на сотні років уникне вже зараз існуючих обмежень в енергії, які отримують можливості технічного, економічного і соціального розвитку у всьому світі і навіть приводять до війн чи конфліктів (Ірак — Кувейт, США — Ірак, США — Іран, США — Венесуела, Росія — Україна, Росія — Грузія тощо).

Значний вплив на економіку і суспільство здійснюють досягнення НТП в генетиці та медицині. Їх результати проявляються у таких сферах, як продовольча безпека людства, тривалість життя, демографічні процеси, розв’язання соціальних проблем тощо.

Отже НТП, що породжує нові знання і нові технології, надзвичайно потужно позитивно впливає на всі соціально — економічні процеси.

2.Характеристики, критерії та оцінки ефективності НТП

Зрозуміло, що позитивні ефекти від НТП в економіці виступають джерелом фінансування не лише соціально — економічних, але й нових науково — технічних проектів, програм тощо. Це надзвичайно важливий висновок про те, що впровадження досягнень НТП у виробництво дає можливості спрямувати частину отриманих результатів на фінансування нових програм НТП. Отже, склались об'єктивні передумови не лише для функціонування процесу (тобто, безперервності заходів НТП), але і його невпинного розширення і прискорення.

Швидкість проходження заходів НТП в напрямку від нових знань, ідеї до впровадження отриманих результатів у виробництво є однією з найважливіших характеристик НТП. Наприклад, наукові знання з ядерної фізики, отримані в 30−40-х роках ХХ ст. дозволили вже в 50-х роках отримати промислову електроенергію (СРСР, Обнінськ, 1954 рік). А вже через 50 років у Франції на атомних ЕС вироблялося приблизно 80% усієї електроенергії, в Японії приблизно 70%, в Україні - 50% і т.п.

Інша швидкість впровадження дослідження в НТП склалася у напрямку мирного використання термоядерної енергії. Якщо між військовим застосуванням атомної і термоядерної енергії пройшло лише 7 років, то впровадження цих же джерел для отримання промислової енергії сьогодні прогнозується на середину ХХІ століття, тобто через 100 років! Отже, швидкість впровадження досягнень НТП є надзвичайно важливою характеристикою, бо до впровадження необхідні затрати на НТП, а після впровадження виникають доходи від НТП.

Науково — технічні характеристики НТП — це його новизна, потужність впливу на НТП, відсутність аналогів тощо.

Техніко-економічні характеристики розраховуються при складанні техніко — економічних обґрунтувань (ТЕО) при обґрунтуванні доцільності фінансування конкретних тем науково — технічних дослідження, вплив на макроекономічні характеристики.

Соціальні характеристики — це вплив НТП на умови праці, техніку безпеки, зростання кваліфікації працівників, покращення їх матеріального добробуту.

Екологічні характеристики — вплив НТП на природне середовище, умови проживання населення, рівень захворювань тощо.

Бюджетні характеристики — вплив НТП на витрати і доходи бюджетів усіх регіонів.

Складність вказаних характеристик не дозволяє у багатьох випадках розраховувати ці характеристики у кількісному вимірі з послідуючим співставленням цих характеристик з відповідними кількісними критеріями ефективності. Але можна вказати на певні якісні або й кількісні критерії для оцінок конкретних заходів (проектів, програм, тем і т.п.) НТП:

а) Науковий критерій — формування нових наукових напрямів, створення наукових проривів, поєднання досягнень різних наук, наукові відкриття тощо.

б) Науково — технічний критерій — патентна чистота розробок чи рішень (здатність до патентування рішень, які повинні бути на рівні винаходів), уніфікація та стандартизація застосованих вузлів, деталей, матеріалів тощо, вплив рішень на суміжні напрямки і т.п. До ТЕ — критеріїв відносять також період окупності витрат на розробку і впровадження науково — технічних рішень у виробництво (у формі машин, устаткування, механізмів, програмного прикладного забезпечення, технологій, засобів автоматизації тощо).

в) Екологічні критерії - рівень витрат на захист довкілля, відповідність викидів та стоків діючим санітарним нормам, рівень професійних захворювань працівників та захворювань населення на прилеглих територіях.

г) Бюджетні критерії - необхідно, щоб НТП здійснював позитивний вплив на доходи бюджету, а якщо заходи НТП фінансуються за рахунок бюджетних коштів, то доходи від впровадження повинні бути більшими за бюджетні витрати.

д) Соціальні критерії - НТП повинна забезпечувати збільшення доходів працівників і населення, їх загального добробуту, умов та безпеки праці, культурного рівня та кваліфікації.

Оцінки характеристик можуть все більше конкретизувались при просуванні заходів НТП від наукових, фундаментальних досліджень до впровадження їх конкретних результатів на конкретних підприємствах. При цьому складається можливість проведення відносного точних кількісних оцінок різних характеристик НТП. А вже після впровадження, наприклад, технології у виробництво можуть бути отримані точні результати.

3.Технологічний розвиток як прикладний розвиток НТП

НТП у найбільших масштабах проявляється у створенні та впровадженні нових технологій. Тому іноді НТП і технологічний розвиток розглядають як один процес.

Нові прогресивні технології є головним фактором конкурентоспроможності виробників. Але їх створення та впровадження можливі лише при вкладенні необхідних і достатніх інвестицій, в технологію і у персонал (кваліфікація, знання!).

Інвестиції - це вкладання ресурсів у бізнес, галузі економіки для досягнення бажаної конкурентоспроможності і отримання у запланованому майбутньому повних результатів.

Інвестиції, як бачимо, є обов’язковою передумовою НТП. В наш час вкладання інвестицій в створення нових технологій (як синонім НТП) є найвигіднішим напрямом.

Але треба розуміти, що науковою основою створення нових технологій виступають результати фундаментальних наукових досліджень. Зрозуміло, що вкладення у фундаментальні дослідження є проблематичними і найбільш ризикованими з точки зору майбутнього результату та напрямків його застосування. Тому приватний капітал намагається уникати цих витрат. Тому, держави, які дбають про НТП, беруть фінансування фундаментальної науки на себе, а вже конкретні впровадження результатів у формі технологій, устаткування тощо фінансують приватні підприємства.

Складні прогресивні технології отримали власну назву «високі технології» («хай-тек»).

Процес технологічного розвитку в передових технологічно країнах сприяється на першочергове забезпечення високими технологіями галузей ВПК — авіаційної, космічної, суднобудівної, виробництво зброї та боєприпасів. Після цього такі високі технології починають впроваджуватись в інших галузях народного господарства. Масштабність поширення передових технологій залежить від обсягів виробництва галузей та фінансових можливостей підприємств, що їх впроваджують.

Технологічний розвиток викликає до життя потреби у зростанні кваліфікації персоналу підприємства, а це, в свою чергу — підвищення вимог до загальної та фахової освіти, культурного рівня, психологічних даних (швидкість реакції, стабільність нервової системи, аналітичні здібності тощо).

Отже, технологічний розвиток — це і як синонім НТП, і як його результат, бо НТП охоплює всі елементи цього процесу (від створення нових знань), а технологічний розвиток асоціюється із використанням передових технологій у конкретних виробництвах із отриманням нових якостей, нових характеристик продукції.

Прогресивні технології відрізняються також ресурсозбереженням, нижчою трудомісткістю, меншим негативним впливом на довкілля. Хоча мінімізація цього впливу коштує все дорожче, бо передові технології використовують все більш екзотичні речовини, процеси тощо. Так, заходи по охороні навколишнього середовища при створенні нових виробництв чи впровадженні прогресивних технологій (модернізованих) коштують приблизно 40% від всього устаткування.

Багато підприємств, галузей і цілих країн не здатні з різних причин до створення нових технологій. В таких випадках вони можуть їх отримати від інших суб'єктів, купивши технології або устаткування, яке ці технології застосовує. Тому виник цілий вид бізнесу — девелопери, які на світовому технологічному, інноваційному ринках знаходять по ТЗ замовника необхідні йому технології, устаткування, лінії і т.п.

Тому складається певна світова наукова-технічна система з відповідним розподілом функцій, ролей конкретних держав і регіональних утворень у цій системі. Формуються лідери певних технологічних напрямів — це як країни, так і окремі корпорації, крупні фірми, ТНК. Одночасно діють і конкурентні відносини між ними, або ж вони об'єднують свої потенціали для швидкого досягнення бажаних результатів (Приклади: американські ракети на Марс з російськими двигунами; програма ЄЕС, США, Росії по термоядерній енергії тощо).

Склались і розвинулись світові та регіональні системи комунікацій для обміну досягненнями технологічного розвитку.

Отже, можна стверджувати про функціонування і поступальний розвиток технологічного ринку (ринку науково-технічної продукції, це більш ємна і точна категорія).

Але скористатись пропозицією цього ринку дещо складніше, ніж на ринку споживчих товарів. Бо використання передових технологій ускладнюється необхідністю їх адаптації та експлуатації (відповідність сировини, матеріалів, енергоносіїв, екології, кваліфікації працівників тощо, як приклад «Лейбольд Хереус «, ЧІПи у Японії тощо).

4.Основні форми технологічного розвитку

Технічний розвиток відбувається лише у двох інтегрованих формах:

— еволюційній

— революційній (проривній)

Еволюційна — існуючі технології постійно вдосконалюються, модернізуються, механізуються та автоматизуються по окремих операціях і, поступово, комплексно. Але технологічна суть та зміст операцій технології при цьому не змінюється. Від цього виникають зрозумілі обмеження еволюційної форми технологічного розвитку — це певні поліпшення результатів застосування технології у технічному та технологічному аспектах. Причому, первинне впровадження найсучасніших технологій дає підприємству найбільші перспективи для їх модернізації. Навпаки, застарілі технології практично вичерпали свій потенціал. Отже, очевидно, існує певний optim еволюції технологій, бо є межа витрат, при яких результати модернізації стануть рівними витратам. Подальші витрати на модернізацію будуть приводити лише до збитків.

Революційна форма — існуючі технології повністю замінюються прогресивними. Ця зміна потребує значних витрат, тобто капіталовкладень, які окупаються значно довше, ніж при еволюційних змінах. Але революційний розвиток несе у собі нову якість, принципово нові можливості технологій. Тому вони мають вищий технологічний потенціал, який необхідно максимально використати, інакше витрати на революційні технології можуть і не окупитись.

Зрозуміло, що революційна форма з часом трансформується в еволюційну. Причому, для різних підприємств одні і ті ж технологічні нововведення можуть носити еволюційну чи революційну форму, це залежить від рівня їх технологій на момент впровадження нових технологій.

В різні періоди та в різних ситуаціях саме підприємство обирає форму технологічного розвитку, яка для нього буде найбільш ефективною. Тому і існують різні визначення для цих заходів: модернізація виробництва або технічне переозброєння виробництва.

Технологічний розвиток має циклічність у своєму русі, тобто у часі:

Фаза 1 — технологічне нововведення, технологічний підйом, збільшення якості, зменшення собівартості, збільшення прибутку.

Фаза 2 — стабілізація технологій і економічного стану, засоби оптимізації.

Фаза 3 — дається взнаки відставання в інших аспектах (сировина, матеріали, інші ресурси, структура витрат, зв’язки, організаційні аспекти і т.п.), підприємство входить у стан економічної депресії (застою), який вимагає подальших технологічних змін.

Тривалість такого циклу в цілому та його окремих фаз залежить від багатьох зовнішніх (стан економіки, інноваційна політика держави, стан конкурентів, постачальників, покупців) та внутрішніх факторів (стан персоналу, стан ОФ підприємства, динаміка обсягів виробництва, швидкість адаптації до змін та інше). За відповідних умов цикл повинен повторюватись (еволюційна чи революційна форма). Технологічні цикли на рівні суспільства називають довгими хвилями економічного розвитку, або «хвилями Кондратьєва». Приклади: механіка, енергетика, генетика, медицина (антибіотики).

5.Екологічні проблеми технологічного розвитку

Вплив технологій на оточуюче середовище стрімко зростає, причому до наших днів негативні прояви цього впливу різко переважають і деякі позитиви. Тому загальна картина набула загрозливого характеру (Кіотський протокол, який США не ратифікували !, бо це, на їхню думку негативно позначиться на економіці США).

Природне середовище до певного часу (середина ХХ ст.) в цілому справлялося із відходами технологій виробництва нейтралізуючи їх власними можливостями.

Але кількість і «якість» забруднення природи постійно зростає. Змінився і склад зображення — тепер у ньому переважають більш токсичні речовини, більш стійкі до факторів нейтралізації, з більшою здатністю до видозмінювання (трансмутацій). Сьогодні найнебезпечнішими є не прогнозовані небезпечні співвідношення окремих нетоксичних чи слаботоксичних викидів, які взаємодіють тривалий час між собою і трансмутують у невідомі небезпечні сполуки. Наприклад діоксани — пестициди з двома активними радикалами (O, Cl);(O, F);(F, Cl). Вони не розчинні у воді і тому не можуть викликати одноразове отруєння через їжу, але вживання тривалий час їжі з діоксанами може привести до тяжких отруєнь, наслідки та клініка яких ще навіть не вивчені. Тому сьогодні не існує ніяких норм по вмісту концентраціях діоксану в організмі людини.

Багато проблем виникло з радіаційним випромінюванням та забрудненням. Значні періоди напіврозпаду трансуранових ізотопів (100- ні років) ускладнюють вивчення їх можливих впливів (радіація — це і «ліки» і загроза всьому живому).

Найбільшими забруднювачами довкілля є енергетичні, хімічні, металургійні, харчові та с/г технології. Окремо стоять загрози від ВПК, випробувань, ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї. У містах найбільшим забруднювачем довкілля став автомобільний транспорт (маршрутки> приклад у порівнянні з автобусом, трамваєм, та ще й б/у).

Посиленому забруднення довкілля сприяють енергоємні, ресурсномісткі, багатовідхідні технології разом із неефективними технологіями уловлювання, нейтралізації чи утилізації шкідливих викидів.

НТП та технологічний розвиток можуть створювати екологічні загрози, а можуть і позитивно впливати на екологію. У цьому питанні вирішальне значення має стратегія технологічного розвитку і місце у ній природо захисних технологій. Очевидною є стратегію ЄС залишити в Україні найбільш екологічно брудні галузі, бо відсікаються закордонні інвестиції у розвиток високих та чистих технологій в Україні (електроніка, приладобудування, машинобудування).

У цілому по планеті екологи оцінюють час до настання незворотних негативних процесів у природі у приблизно 20 років, щоб змінити тенденцію до погіршення технологічної ситуації на її покращення приблизно на 2,5%/рік.

Основні напрями технологічного розвитку з урахуванням екології є:

а) впровадження безвідходних технологій б) впровадження циклічних технологічних схем (наприклад на АЕС найменше забруднення природи у порівнянні з ГЕС, ТЕС в) використання менш шкідливих джерел палива (природний газ), енергії, сировин.

г) впровадження комплексних технологічних переробки сировини (наприклад деревина — гілки, кора, обрізки, ствол).

д) вдосконалення існуючих технологій очистки шкідливих викидів.

є) створення нових безреагентних (фізичних) технологій знешкодження промислових викидів.

ж) припинення експлуатацій екологічно небезпечних виробництв.

з) реконструкція діючих очисних споруд.

і) розробка технологій утилізації відходів, в тому числі побутових (виробництво будівельних матеріалів; переробка у нову сировину (пластмасова тара)), які теж уже стали великою загрозою.

й) розробка і впровадження нових технологій видобування сировини та рекультивації використаних родовищ.

к) впровадження відновлюваних джерел енергії (наприклад РАПС) л) екологічна адекватна відповідальність підприємств за екологією.

Всі ці напрями потребують структурної та організаційної перебудови економіки, перетворює її на екологічну економіку.