Ґрунт и Українських Карпат

Карпатська гірська система знаходиться в суббореальному ґрунтово-біокліматичному поясі, помірно-континентальній області. Ця гірська країна (Українська частина) розташована на території широтної лісостепової зони і є вертикальною гірською буроземною зоною. Українські Карпати — частина Східних Карпат, мають протяжність до 200 км і ширину біля 100 км, площа провінції з передгір'ями складає ~30 тис. км кв.

Клімат у цілому надлишково вологий: південно-західні схили та Закарпаття знаходяться під впливом теплих і вологих атлантичних повітряних мас, а північно-східні схили й Передкарпаття — мас повітря, що проникають зі східної Європи та Азії. З висотою клімат стає вологішим і прохолоднішим, за гідротермічними умовами можна виділити декілька вертикальних поясів. ТВР промивний на дренованих ділянках та водозастійний на недренованих.

На території Карпатської гірської провінції виділяють такі геоморфологічні райони:

• 1. Передкарпатське передгір'я — слабко похилена розчленована рівнина;
• 2. Карпати, які поділяються на:
  • — зовнішні Карпати — крайовий хребет, тобто низькогір'я до 600−800 м а.в. і середньогір'я до 1000 м а.в.;
  • — Верховинське плоскогір'я, висотою до 600−800 м а.в. з пологими схилами й плоскими вершинами;
  • — Полонинсько-Чорногірська область, до 1200−1300 м а.в. з крутими схилами, високими вершинами, обривами; південно-західна (Рахівська частина) — до 1000 м а.в., гострі вершини, круті схили;
  • — західний Ужгород-Хустський вулканічний хребет висотою 600−800 м а.в.
• 3. Закарпатське передгір'я — розчленована рівнина висотою 215−400 м а.в.
• 4. Закарпатська низовина.

У Карпатах панувала лісова рослинність — бук, дуб, в’яз, вільха, сосна, ялина, ялиця, на вершинах — полонини (субальпійське та альпійське різнотрав'я). В історичний період у складі рослинності відбулися зміни: збільшилась площа полонин, серед дерев переважають штучні ялинові насадження. Ґрунтотворні породи переважно фліші й продукти їх вивітрюання. Це осадові гірські породи, утворені в глибоких геосинклінальних морських басейнах з характерним ритмічним чергуванням шарів піщаників, аргілітів, алевролітів, мергелів, вапняків тощо. Утворювались ці осади біля 111 млн. років, мають потужність 6−7 тис. м. Виділяють три типи флішів: з переважанням піщаників, з переважанням глинистих сланців, породи з їх чергуванням у відношенні 1:1.

Рідше в горах зустрічаються продукти вивітрювання ефузивних порід — андезитів та базальтів. У Закарпатті та Передкарпатті переважають алювіально-делювіальні породи в основному важкого гранскладу.

В описаних умовах головним процесом ґрунтоутворення є кисле буроземоутворення, а супутніми — дерновий, підзолистий, глейовий, глейово-елювіальний.

Ґрунт и поділяються за термічним показником (табл. 35), глибиною залягання скельної породи, оглеєності, опідзоленості.

За глибиною залягання скельної породи виділяють такі види ґрунтів:

• а) потужні (85−120 см);
• б) середньопотужні (65−85);
• в) малопотужні (45−65);
• г) короткопрофільні (25−45);
• д) слаборозвинені (<25 см).

У гірсько-лісовому поясі Карпат переважають бурі лісові кислі ґрунт и: Ho+Hq+HPmq+PQ+D; зустрічаються бурі лісові опідзолені на більш-менш вирівняних елементах рельєфу:Ho+Heq+HPmiq+PQ+D, вони переважно оглеєні; на високих рівнях утворюються дерново-торф'яні: T (HT)+HP (t)q+PQ+D; на терасах рік часто зустрічаються дерново-буроземні ґрунт и: Ho+Hd+HPmq+PQ; на полонинах — гірсько-лугові ґрунти: Hd+H+HPq+PQ+D.

У передгірній частині Закарпаття переважно утворюються підзолисто-буроземні поверхнево-оглеєні ґрунт и: Ho+He (gl)+PImgl+Pgl на алювіально-делювіальному суглинку. Крім них зустрічаються буроземи, в тому числі й оглеєні. На Закарпатській низовині на терасах р. Тиса, де переважають давньоалювіальні відклади, розповсюджені лугово-буроземні глейо-елювійовані ґрунти: Hegl+HEgl+PhGHm+PGlm+PGI (K).

У Передкарпатті, де випадає багато опадів, панують важкі породи та безстічні або слабостічні форми рельєфу, значні площі займають бурувато-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти:HEgl+E (h)gl+Igl+PIgl+Pgl.

Сільськогосподарське використання гірських ґрунтів

Багато гірських ґрунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури — виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури. Але через складний рельєф, малу потужність профілю, каменястість, вони, загалом, мало освоєні, особливо ґрунт и лісових вертикальних областей. Для захисту цих ґрунтів необхідно регулювати вирубку лісу. Найбільш інтенсивно використовуються гірські буроземи, коричневі та дерново-чорноземні ґрунт и при обов’язковому застосуванні протиерозійних заходів: терасування схилів, якщо їх крутизна перевищує 12°, залісненні відкритих ділянок.