Природа Карпат
Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у кайнозойську єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і палеогенні відкладення, що містять деякі піщаники та глину, домінують в регіоні. В результаті їх ерозій була сформована скеляста область, яка називається «греготи». Нова ера принесла з собою… Читати ще >
Природа Карпат (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
" Природа Карпат"
Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави (Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт (Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня ширина становить 240 км, у південно-західній — 340, а в північно-східній, де розташовані українські Карпати, вона звужується до 100−120 км.
.Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні. Західні - розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково, Угорщини, де й є найвища точка Карпат — гора Герлах (2655 м). Південні - меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір, що у Румунії) — на території України.
Середня висота українських Карпат — 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх Карпат і 3,5% території України.Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині - 100 км. Найвища вершина — гора Говерла (2061 м). В межах України Карпати діляться на: зовнішні (Скибові), куди входять Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпатицентральні або Верховинськівнутрішні або Полонинсько-Чорногірські.
Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у кайнозойську єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і палеогенні відкладення, що містять деякі піщаники та глину, домінують в регіоні. В результаті їх ерозій була сформована скеляста область, яка називається «греготи». Нова ера принесла з собою активізацію тектонічніх процесів в регіоні, що призвело до формування «скибових» Карпат.
.Україньські Карпати є центральною й найбільшою частиною західних Карпат. Вониі починаються від перешійка на Лупківській горі на сході і закінчуються Бучецьким масивом в Румунії. Загальна довжина гірської системи є 240 км, 110 км з Півночі на Південь в своїй найширшій частині. Українські Карпати зростають за висотою з Північного заходу на Південний схід: г. Гусля (1405), г. Негровець (1712), г. Петрос (2020), г. Говерла (2061). Відповідно стають менш густими букові та смерекові ліси, і на найвищих гірських вершинах західних Карпат формують альпійські луги. Відносно вологості та опадів клімат трьох регіонів може бути охарактеризований так: напіввологій і теплий (прикарпатські рівнини — від 200 до 500 мм дощу і 9С середньорічна температура) — вологий і прохолодний (Кобилецька поляна:400 — 600 м над рівнем моря, 1000 мм опадів та 6С — середньорічні показники) — дуже вологий і прохолодний (висота більш ніж 800 м, 1400 мм опадів та 3С — сереьорічні показники).
Хоч гори обжиті Гуцулами, Бойками та Лемками вже декілька століть, там все одно зберігається багато незайманих куточків природи. Найбільшими територіями, які знаходяться під охороною держави, є Карпатський національний заповідник, Синевірський національний заповідник та Стужицький національний парк. Гуцульский народ традиційно проживає в західній частні українських Карпат, тоді як лемки оселилися на територіях, які зараз належать Польщі.
Частина карпатських гір називається Бескідами. Це досить маленький регіон західной України і східної Польші, поділений між лемками та бойками. Після другої світової війни в 1947 році місцеві жителі (в більшості лемки та бойки) були вимушені мігрувати в інші регіони Польші і Бескід став пустельною зелею, повною покинутих сіл, зруйнованих церков та забутих цвинтарів. Тепер ситуація змінюється на краще, хоча й досі Бескіди залишаються одним із найменш розвинутих регіонів Польщі.
.Маючи унікальні і різноманітні рекреаційні ресурси, українські Карпати оцінюються спеціалістами як найперспективніший район для організації масового відпочинку та лікування населення. Для розвитку санаторно-курортного господарства сприятливі усі райони лісистих Карпат. За переконаннями фахівців Львівського держуніверситету імені Івана Франка, найперспективнішою є північно-східна частина, яка має всі можливості стати центром туризму і відпочинку світового рівня.
Вперше назва Карпати згадана ще у другому столітті нашої ери римським письменником Клавдієм Птоломеєм.
Походження назви Карпати
Одні дослідники вважають, що назва Карпати виникла із назви фракійського племені карпи, що проживало на території Передкарпаття у третьому — четвертому столітті нашої ери. Інші - що це слово має корені з доіндоєвропейського слова kar — камінь (кам'яні гори), і порівнюють його з такими топонімами, як Каринтія (південна область Австрії), острів Карпатос у Критському морі та Крас (вапнякове море у Словенії).
Є ще й інша думка вчених, за якою назва цих гір випливає із слов’янських термінів «хрб», «харабат» — хребет. У літературі цей термін зустрічається ще у батька історії та географії Геродота у назві однієї з лівих приток Дунаю — Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою назву від гір, в яких брала початок. Однак людська пам’ять зберегла багато легенд, переказів, казок та оповідок про виникнення назви Карпат. Ось одна із них.
Легенда про Силуна і Карпа
У старі прадавні часи, коли на нашій землі жили люди-велети, що головою сягали до хмар, на цьому місці була велика рівнина, пишно встелена квітами і помережана чистими синіми потічками. Її володарем був Силун, який мав безліч різної худоби та добра, жив у величезному палаці із білого мармуру і спав у золотій колисці, засланій дорогими килимами. З ранку і до ночі важко працювали на нього слуги. Однак ніхто не наважувався покинути володіння газди та йти на пошуки нової роботи.
Відслужив у нього тринадцять років і один хлопець на ім'я Карпо-Дніпровський, бо прийшов сюди у пошуках шматка хліба з берегів Дніпра. Усі слуги його дуже любили за працьовитість, чесність і справедливість. Коли ж Карпові виповнилося двадцять років, вирішив він повернутися додому. Вважаючи, що за роки важкої праці він дещо заробив у володаря і той належно оцінить його службу, хлопець почав шукати нагоди порозмовляти про це із Силуном. І ось, однієї ночі, коли той обходив своє газдівство, Карпо й наважився на розмову:
— Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер же маю намір повернутися до рідної домівки і хотів би просити платню за свою службу.
Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із ним так раніше не говорив. Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт розлютило Силуна, і він сказав:
— Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що робити. І ти від мене нікуди не підеш.
Коли ж хлопець і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку господаря, надзвичайною зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун вигукнув:
.— Тільки під землю тебе відпущу!
І, схопивши Карпа дужими руками, вдарив ним об землю, аж утворилась велика яма. Підвівся парубок на ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши лише приплив небувалої сили, схопив Силуна і так вдарив ним об землю, що та розкололась та поглинула грізного газду. І як не намагався той вибратися на поверхню (бився головою й кулаками об земну кору, тиснув плечима та руками, копав ногами), земля не відчинялася. Зате від цих старань колишнього володаря на ще недавній рівнині почали утворюватися горби. І чим більше ударів робив під землею Силун, тим вищими виростали гори. Кажуть, що й донині він ще живий під землею, але дуже постарів і не має колишньої сили, щоб дуже битись, однак не втратив надії вирватись на поверхню. А люди на честь Карпа назвали гори, що постали, Карпатами.