Туризм у світовій економіці

План.

1. Індустрія міжнародного туризму.

1.1. Туризм й його розвиток в сучасних умовах.

1.2. Туристична індустрія й її складові.

1.3. Шенгенська угода.

1.4. Дисконтні картки, євровалюта й ін.

1.5. Реалії світового туризму.

2. Становлення та регулювання діяльності фірми в міжнародному туризмі.

2.1. Становлення й регулювання.

2.1.1. Розрахунки ціни туристичного продукту.

2.1.2. Організація виконання операцій міжнародного туризму.

2.2. Страхування та оформлення віз.

2.3. Договірне оформлення операцій міжнародного туризму.

ВСТУП.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає усі можливості для ознайомлення із історією, культурою, звичаями, духовними й релігійними цінностями даної країни й її народу, й дає прибуток у скарбницю. Не говорячи уже про ті, що ця система «годує» дуже багато фізичних й юридичних осіб, так чи інакше зв «язаних з наданням туристичних послуг.

Туристична діяльність у розвитих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам здобули 58 млрд $, Франція і Італія — по 27 млрд $, Іспанія — 25 млрд $.

У Україні із її багатою історичною спадщиною й безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається із переважною орієнтацією на виїзд. Багато діючих ми туристичних фірм віддають перевагу перевезенням українців за кордон у новомодні курорти Болгарії та до старовинних пам’яток історії Франції, Греції, й лише невелика їхнього частина працює на запрошення гостей в Україну. У сучасному світі в Україні із її економічними проблемами надходження грошей з сфери туризму могла б статі стабільним джерелом прибутку.

Яка ж картина міжнародного ринку туристичних послуг тепер, як він у перспективі змінюється? У умовах, що створилися, ці запитання представляються Мені актуальними.

1. Індустрія міжнародного туризму.

1.1. Туризм й його розвиток в сучасних умовах.

У годину індустрія туризму є однієї із найбільших форм міжнародної торгівлі, що розвиваються динамічно, послугами. У останні 20 років середньорічні темпи зростання кількості приїжджих іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень — 14%. Відповідно до даних всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було б зареєстровано 576 мільйонів приїжджих туристів, а надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому про «єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік зросли в 144 раз.

За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму якщо продовжуватися й далі. За їхнього підрахунками, до 2000 року ця галузь стані головною експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні таких темпів зростанню число міжнародних подорожей до 2005 року досягне 900 млн. Чоловік, а 2010 році складі порядку 937 млн. чоловік.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні чинники:

1. Економічний ріст й соціальний прогрес привели до розширення про «єму ділових поїздок й поїздок з пізнавальними цілями;

2. Удосконалювання всіх видів транспорту та здешевлення транспортних послуг;

3. Збільшення числа найманих робітників та службовців у розвинутих країнах й підвищення їхні матеріального й культурного рівня;

4. Інтенсифікація роботи і одержання працюючими более тривалих відпусток;

5. Розвиток міждержавних зв «язків й культурних обмінів між країнами призвів до розширення міжособистих зв «язків;

6. Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень й технологічний прогрес в сфері телекомунікацій;

7. Послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах й спрощення процесу переходу кордону;

Значення туризму у світі постійно зростає й це пов’язано з зростанням впливу туризму на економіки окремих країн. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країни й засіб для забезпечення зайнятості;

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс й ВНП країни;

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму;

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму зростають прибутки населення й підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний туризм варто розглядати у співвідношенні із економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома ваги які у світовому експорті 11% й 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального про «єму світового експорту й 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистисних контактів зростає. Міжнародний туризм у світі нерівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн й регіонів.

Най-більший розвиток міжнародний туризм має місце у західноєвропейських країнах. На частку цого регіону доводитися понад 70% світового туристичного ринку й біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадати на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію разом узяті.

Всесвітня організація із туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Великобританія) й країни що приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія, Болгарія, Україна, Єгипет, Кавказький регіон).

Подібний бурхливий розвиток міжнародних туристичних зв «язків спричинило створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхні число входять: спеціалізовані інститути системи ООН, організації, де запитання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично й не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні, комерційні, національні й регіональні організації із туризмі.

Відповідно до Статуту Всесвітньої Організації із Туризму (ОСЬ), цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку й міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги й дотримання прав людини незалежно від раси, статі, мови й релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ОСЬ прийняла ряд декларацій в сфері міжнародного туризму, серед яких:

— Манільська декларація про туризм в світі (1980);

— Документи Акапулько (1982);

— Хартія про туризм й Кодекс поведінки туриста (Софія, 1985);

— Гаагськая декларація по туризм (1989).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться:

* Конференція ООН про туризм й подорожі, економічної й соціальної Рада (ЭКОСОС);

* Комітет ООН з питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО);

* Міжнародна організація роботи (МАРНОТРАТ);

* Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА).

1.2. Туристична індустрія й її складові.

Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних й торгових підприємств, що роблять й реалізують туристичні послуги й товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму й переходом його на нову основу, що спирається на розвинуту туристичну індустрію й сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги (так звані турагенства), котрі найчастіше навіть не мають юридичної й господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, котрі пропонують повний комплекс послуг в вигляді інклюзив — турів.

По-третє, із «явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній й банків, що здійснюють операції по наданню туристичних послуг клієнтам.

Всі вищезгадані категорії фірм відрізняються одна від одної по функціях й характеру діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорськими фірмами і обслуговуючими підприємствами, із одного боці, й клієнтами-туристами, із іншого. Турагенства чи організують тур, запропоновані туроператорськими фірмами, чи займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним туристам чи групам осіб, встановлюючи безпосередні зв «язок з транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продажів турів здійснюється за цінами, встановленим туроператорами й зазначеними у їхнього проспектах. За реалізацію інклюзив турів турагенства одержують визначену комісійну винагороду від туроператорів.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, встановленими їхнього виробниками, а й за надання окремих послуг турагенства можуть встановлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій чи торгових фірм.

Туроператорські фірми — це, насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії й турагенствами. Вони реалізують тур від свого імені через турагенства чи безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв «язки із підприємствами, що надають послуги у розміщені, харчуванні, транспорті і із екскурсійними бюро. Часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелі чи інші засоби розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження і одержуючи значні знижки.

Туроператорські фірми в залежності від виду транспорту, що використовується, підрозділяються на: тих, що спеціалізуються на використанні спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів й подорожей до однієї країну чи спеціалізовані тури.

Туристичні корпорації - це великі підприємства, що шляхом участі про «єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок й перетворилися в потужні міжгалузеві виробничо — господарські комплекси, що включають підприємства самих різних галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес (транспортні, банківські, страхові і інші компанії) й реалізують тур через широку мережу туроператорів й турагенства в різних країнах.

Обладнанні самими сучасними автоматизованими системами керування й зв «язку дозволяє їм оперативно вивчати й задовольняти потреби і інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвинутих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на13 найбільших туристичних корпорацій доводитися 50% реалізованих турів, у Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації «TUI», «Nekkerman» й «ITS» зосередили у своїх руках 70% ринку.

Крім великих корпорацій, у дійсний годину здобули широкий розвиток готельні комплекси, що дають туристам послуги за їхнього розміщенню, але й й широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами і іншими товарами.

Найбільші готельні комплекси про «єднуються через автоматизовані системи керування й розподілу готельного фонду в так називані «ланцюги», що дозволяє швидко й точно враховувати кожну індивідуальну угоду й із мінімальними витратами години робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію й здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних «ланцюгів» з загальним числом номерів 1,6 млн. Головні із них — «Holiday Inn», «Sharaton», «Hilton», «INTER-CONTINENTAL».

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму й зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, то й самостійно розроблені тур на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин з готельними і іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно із початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів й до торгово — посилкових фірм.

Спочатку універсальні магазини, намагаючись поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої помешкання для діяльності турагенств. Надалі, у міру попиту, смердоті перейшли до практики організації у своєму складі формально вони не залежних туристичних фірм із обмеженою відповідальністю, що потім стали їхніми дочірніми фірмами.

З метою швидкого й міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тур із розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було б можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють у першу чергу галузі, що обслуговують туристичний бізнес, на основі системи участі стали купувати й включати у свою структуру туристичні фірми. Помітно підсилилося проникнення банків й страхових компаній у сферу міжнародного туризму шляхом придбання усього чи частини контрольного пакета акцій. Володіючи розгалуженою мережею філій й великого штату страхових агентів, банки й страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, одержуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, що виплачувалась турагенту. Тури, запропоновані банками, як правило, дешевше, ніж у турагентів. Крім того, банки й страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку й керування, у пам «яті які закладені усі основні дані про вкладників й застраховані особини. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямоване розсилання реклами і інформації, пропонуючи клієнту такі тур, що можуть відповідати його інтересам й засобам.

1.3. Шенгенська угода.

14 червня 1985 року в люксембургському місті Шенген державами Бенілюкса, Францією й Німеччиною був підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх межах.

У червні 1991 року до Шенгенської догоди приєдналися Іспанія й Португалія, й був складений список країн, що обов «язково повинні матір відкритий візової режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список з 120 країн, громадяни які для перетинання між повинні матір візу єдиного зразка (перед тим відноситься й Україна), був прийнятий бланк єдиної візи й 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про вступ у силу Шенгенської угод з 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенської догоди приєдналися Швеція й Данія. Саме із цого години укра-їнські туристи, що виїжджають до однієї із цих держав термін менше трьох місяців, одержують Шенгенську візу, при более тривалому перебуванні в стране потрібно отримати національні візи.

З одного боці, пересування по територї семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але й, із іншого боці, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається запитання про видачу дозволу на виїзд. Це зроблено із тим, щоб посольства цих держав малі годину посилати одна іншій запити на чи іншу людину, що просити дозволу на в'їзд.

Існують також держави, в які оформлення на в «їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Про «єднані Арабські Емірати й Туреччина.

Безвізовий в «їзд за запрошенням без оформлення закордонного паспорти дозволів у країни Східної Європи, Монголію, Кубу.

Українські громадяни мають декларація про в «їзд без оформлення віз у Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр, Польщу й ін. країни.

При оформленні документів в обов «язковості турфірми входити інформування туристів про вимоги прикордонних й митних служб.

1.4. Дисконтні картки, євровалюта й ін.

Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних й дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, але й дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У світі існує декілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають «ETN», «IAPA», «COUNTDOWN».

У умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі і індустрії відпочинку й розваг дуже висока, власники готелів беруть доля в дисконтних програмах, бо безкоштовна інформація про знижки, що дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Вони видають їхні як доповнення до кредитних карток, що емітуються, безкоштовно чи набагато дешевше роздрібної ціни, тім самим розширяючи спектр послуг для своїх клієнтів.

Географія дисконтних карток дуже різноманітна, найбільше популярно «ETN-CARD». Для мандрівників ця система є клубом, членство в який дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток «ETN» відносять:

— знижки для власників від 20 до 50% вартості у десятьох тисячах готелів у 175 країнах світу, у тому числі й в де-яких країнах СНР. У США у 400 готелях власник картки заплатити лише 50% від вартості номера;

— широку систему знижок у ресторанах (від 20 до 50%);

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля;

— знижка при покупці авіа-, залізничних, автомобільних квитків у розмірі 3−10%;

— можливість безкоштовно одержати картки «ETNTelecard» й «Sprint Fonecard», що дозволяють вести телефонні переговори по пільгових тарифах.

При одержанні картки власнику видається ілюстрований каталог із адресами сервісних служб, що входять у систему. Обравши готель, власник замовляє знижку на резервування номери. Часто цю процедуру бере у собі сама дисконтна система.

Крім поширення дисконтних карток, банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа з системою акредитивів, але й, на відміну від останніх, можна не лише обмінювати в банку на гроші, але й ними можна розраховуватися в українських магазинах, що їхнього приймають.

Дорожні чеки дозволяють забезпечити гроші від крадіжки, бо платіжний документ стає дійсним лише после звірення підпису власника із підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов «язково матір рахунок у банку.

Дорожній чек ще називають туристським чеком, под яким розуміється платіжний документ, грошове вол «язання виплатити позначену в ньому суму валюти його власнику.

У Європі із 1968 року широку популярність придбав еврочек — чек у євровалюті, що виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в будь-якій країні-учасниці догоди «Еврочек», до які відносяться країни ЄС.

На світовому ринку порівняно недавно із «явився новий вид розміщення — тайм-шер. Це не продажів стандартної нерухомості й не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмежена по користуванню в години. За одиницю години приймається один тиждень.

Сьогодні тайм-шер-індустрія складається із двох частин:

— продажів клубів чи апартаментів, розділених на тижні;

— обмін цих тижнів через Єдиний центр по обміні, який зветься клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями.

У світі нараховується п «ять обмінних організацій, серед які лідирують «RCI» й «II» (Interval International).

Індустрія тайм-шер неухильно розвивається із початку сімдесятих років. З 1989 року світове число курортів, що працюють по системі тайм-шер, зросло на 600%, річний про «єм продажів тижнів збільшився на 300%. До 1994 року у світі було б продано тайм-шерів на чотири мільярда доларів.

З зростанням популярності тайм-шерів змінювалася й сама індустрія. Якщо в рокта формування вон залучала в основному дрібних підприємців, то тепер нею займаються такі корпорації як «Хілтон», «Марріот», «Дісней», «Шератон», «Баррат», «Вамлі».

Сьогодні тайм-шер є однієї із найбільше галузей індустрії, що розвиваються швидко, відпочинку. Він вважається самою сучасною технологією в області між туризмом й нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає одному місце по розвитку тайм-шера после США. Багато країн, що приймають туристів, розглядають тайм-шер як істотний елемент усієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному зростанню, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.

як й будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

1.5. Реалії світового туризму.

На ПРК доводитися понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів й 70−75% поїздок, що відбуваються у світі. При цьому на частку ЄС доводитися біля 40% прибуттів туристів й валютних надходжень (див. табл. 1). З таблиці також видно, що іншим найбільшим за кількістю доходів від туризму регіоном є Америка. Це пояснюється потужним розвитком туристичної індустрії.

Таблиця 1:

Розподіл туристів й прибутків.

від їхнього перебування 1994;го році.

Регіони, котрі відвідуються Прийнято туристів (млн. Чоловік) Прибуток (млн. доларів) Співвідношення до 93 р. (%).

Прибуття Прибуток.

Весь світло Європа Америка Східна Азія Африка Ближній схід Південна Азія 528,4 315,0 108,5 74,4 18,6 7,9 3,7 321,446 153,295 97,405 59,988 5,675 3,672 2,431 3,0 1,9 4,05 7,6 1,5 -4,0 7,0 5,1 0,6 8,9 14,0 -4,0 -12,0 11,2.

Канадські фахівців зауважують, що функціонування економік індустріально розвитих країн, із одного боці, робило про «єктивно необхідним зміцнення мирогосподарських зв «язків й ріст виробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, із іншого боці, — створювало працівникам матеріальні можливості для досугових переміщень, у тому числі й за кордон.

Якісний ріст індустрії туризму в окремих країнах відбитий у таблиці 2. Для оцінки застосовується метод рейтингових оцінок. У якості параметрів взято як абсолютні (число туристів, розмір прибутків й витрат), то й відносні (прибутки й витрати в розрахунку однією туриста, що відвідав країну) показники.

Таблиця 2:

Рейтинг країн по показниках туристського сервісу.

Країна Прийнято туристів Прибутки Витрати Питомі прибутки Питомі витрати Підсумковий показник.

Австралія 27 15 14 2 3 9.

Австрія 6 6 8 22 17 8.

Багами 29 28 29 12 22 29.

Бельгія 22 16 11 5 4 7.

Бермуди 35 33 32 6 20 31.

Бразилія 30 29 23 3 12 20.

ВеликобРитанія 8 5 3 15 7 2.

Угорщина 5 31 25 35 31 32.

Венесуела 36 35 20 10 20 30.

Німеччина 7 7 2 20 5 3.

Гонконг 16 11 20 13 20 17.

Греція 11 22 19 33 24 26.

Єгипет 26 26 30 23 28 34.

Індія 28 25 20 11 20 23.

Ірландія 24 27 18 24 16 25.

Іспанія 3 4 13 27 23 14.

Італія 4 3 4 19 14 4.

Канада 9 9 6 31 13 12.

Однак у цьому аналізі варто враховувати ряд чинників, прямо не зв «язаних з туристичною сферою, але й без врахування які неможлива про «єктивна оцінка показників таблиці. До таких чинників відносяться розмір країни, чисельність населення і економічний потенціал країни.

Звичайно, найважливіший чинник, що визначає географію туризму у світі, — економічний. З погляду окупності капіталовкладень туристська індустрія входити у число економічних форвардів, що дають значний розмір доданої вартості. Туристичні послуги на світовому ринку виступають як «невидимий» товар, характерною рисою якого є ті, що значна частина цих послуг робиться із мінімальними витратами на місці.

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинутих країн у сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала прогноз основних тенденцій розвитку туризму на період 1995;2000 рокта. В частности, у ньому відзначається, що:

1. У Європі потрібно якщо витримувати жорстку конкуренцію за прибутки від туризму, що, на свій чергу, якщо вимагати від європейської індустрії туризму підвищення якості наданих послуг.

2. Витрати на усі види подорожей й, у першу чергу, витрати на транспорт, будуть збільшуватися швидше, а ніж інші з статтею сімейного бюджету. Подорожі стануть более частими, але й менше тривалими, бо витрати однією поїздку знизяться. У цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання более якісного відпочинку.

3. Кількість поїздок якщо збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи до Америки, Азію і Океанію.

4. Сезонні зміни ринкової кін «юнктури в найближчому майбутньому перестануть бути проблемою для індустрії туризму, бо вдалий маркетинг якщо сприяти їхньому вигідному використанню. Для цого якщо потрібно активне співробітництво між державами й приватними туристськими структурами.

5. Використання повітряного транспорту якщо розширюватися швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів.

6. Групи, включаючи сімейні, будуть зменшуватися й вибирати усі более гнучку програму відпочинку.

7. У міру усі более активного впровадження комп «ютерних систем бронювання будуть зменшуватися терміни бронювання.

8. Активніше інших будуть подорожувати дві вікові групи: люди літнього віку й молодь.

9. Буді продовжувати зростати попит на туризм, зв «язаний з відвіданням визначних пам «яток культури, а також із активним відпочинком.

10. Стан навколишнього середовища стані одним з домінуючих чинників у притягненні туристів, особливо в сільських й приморських районах.

11. Маркетингове сегментування ринку стані более чітко вираженим. Пропозицію необхідно бутити налагоджувати под потреби кожної групи споживачів.

12.

Чинники зростанню популярності регіонів.

Географія ж міжнародного туризму якщо визначати пріоритетні для туристів чинники принадності тихий чи інших регіонів, країн.

Таблиця 3:

Чинники зростанню принадності для туристів.

окремих регіонів світу.

Найбільше популярні країни регіону. Чинники зростанню принадності.

Південно-американський регіон.

Бразилія 1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії. 2. Екзотична природа. 3. Сучасна архітектура й дизайн столиці країни.

Європейський регіон.

Франція Англія Німеччина Фінляндія Швеція 1. Висока концентрація історичних й культурних визначних пам «яток. 2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів). 3. Високий рівень сервісу.

2. Україна, Росія, Болгарія 1. Висока концентрація історичних й культурних визначних пам «яток. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів). Досить невисокі ціни. Середній рівень сервісу.

Середземноморський регіон.

Кіпр 1. Вигідна система оподатковування. 2. Сучасна банківська мережа. 3. Добре налагоджена структура телекомунікацій. 4. Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів). 5. Забезпечувана Державою повна конфіденційності у всіх питаннях, що стосуються засновників компаній й банківських рахунків.

Ізраїль 1. Ріст паломницького туризму. 2. Наявність широкого спектра оздоровчих центрів. 3. Тур по чотирьох морях. 4. Наявність молодіжних баз відпочинку. 5. Ріст ділових зв «язків.

Регіон у цілому 1. Розвинута інфраструктура туризму. 2. Високий рівень обслуговування. 3. Комфортний клімат. 4. Велика тривалість туристського сезону. 5. Сполучення відпочинку біля моря із оглядом визначних пам «яток.

Азіатський регіон.

Про «єднані Арабські Емірати 1. Низькі ціни на електроніку й побутову техніку високої якості. 2. Високий рівень сервісу. 3. Мінімальні податки. Практика системи «TAX FREE». 4. Великий досвід каргоперевозів. 5. Спрощена система візового режиму.

Регіон у цілому 1. Екзотична природа й культура. 2. Політична стабільність. 3. Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію і Океанію. 4. Головний напрямок «пляжного» відпочинку взимку.

Якщо порівняти таблицю 1 й 3, то можна визначити, котрі чинники найбільше приваблюють туристів. Основна маса туристів припадати на Європу та Америку (відповідно до табл. 1). Відповідно до цого найбільше туристів приваблює історичні пам’ятки стародавньої культури, котрі найбільше сконцентровані у Європі, далі туристи їдуть подивитися на екзотику Південної Америки й технократичні міста — мегаполіси Півночі. Середземноморський регіон є досить розвинутим регіоном в плані туризму, він у останні часи дещо зменшилась його популярність. Азіатський регіон славиться своєрідною культурою й зимовим напрямком «пляжного» відпочинку. Наслідки азіатської кризи 1997 р. дещо болюче вразили економіку цих країн й вплинули вцілому на кількість туристів.

2. Становлення та регулювання діяльності фірми в міжнародному туризмі.

2.1. Структура та діяльність туристичної фірми.

Структура організації й керування туристичної фірми визначається завданнями й стратегією компанії, але й, як правило, має керівника, що здійснює загальне керівництво й розробляє загальну стратегію фірми, а також відділи посередницьких операцій, маркетингу й реклами, бухгалтерію.

генеральний директор

відділ посередницьких операцій відділ маркетингу й реклами бухгалтерський відділ.

Мал.2: Організаційна структура турфірми.

Відділ по організації посередницьких операцій міжнародного туризму Веде роботу із планування й здійснення туристичних поїздок на підставі дилерських договорів з туроператорами. На початку шкірного сезону на підставі даних про попит й стан ринку, наданих відділом маркетингу, складається план набору груп із різних напрямків, запит пересилається туроператору на надання окремих турів на визначений період. Уся робота по забезпеченню договору: формування груп, добір керівників й гідів-перекладачів, надання необхідної інформації, списків груп при візовому оформленні й страхуванні здійснюється також цим відділом.

Контроль за роботою фірми здійснюється за допомогою бухгалтерського відділення, куди надходить інформація про наявність й рух коштів й здійсненні різних господарських операцій.

Маркетингова й рекламна стратегія, а також розробка туристичного продукту здійснюється відділом маркетингу.

У туристичному бізнесі, як й в будь-якому іншому виді діяльності, необхідно вивчення проблем попиту й пропозиції на ринках, тобто проведення маркетингових досліджень.

При наданні послуг фірма винна орієнтуватися на потребі туристів, обумовленого за допомогою опитування потенційних клієнтів. Важливим джерелом інформації є і аналіз рекламних проспектів й листівок, що доставляються українськими й закордонними фірмами-партнерами й конкурентами.

Варто враховувати, що за цілями поїздки туризм класифікується на:

— курортний туризм з метою відпочинку й лікування;

— екскурсійний туризм — знайомство із природними, історичними й культурними визначними пам «ятками;

— діловий туризм — для проведення ділових переговорів;

— науковий туризм — знайомство із досягненнями науки й техніки, доля в конгресах, конференціях й т.п.

По чисельності учасників розрізняють груповий й індивідуальний туризм.

При виборі свого сегмента на ринку туристичних послуг аналізуються наступні чинники:

1. Цілі поїздки: відпочинок бізнес, навчання, шопінг.

2. Географічні чинники: відпочинок на морі, розваги, інтерес до культурних й архітектурних цінностей.

3. Вікові й сімейні групи: школярі, студенти, дорослі, сім «я без дітей чи із дітьми.

4. Економічні потреби й престиж: економія години й зусиль при досягненні комфорту, прагнення належати до визначеної соціальної групи.

На рис. 3 відображена структура потреб туристів, що лежить в основі туристичної програми, котра показує, що організація турів на відпочинок винна враховувати такі чинники, як місце відпочинку, престиж чи, навпроти, економію засобів, а також вік туристів; при організації ділових поїздок й шоп-турів особливе значення має місце розташування країни туризму, а турпоїздок з метою навчання до останнього добавляється і аналіз вікової структури туристів.

Цілі туризму.

відпочинок Ділові навчання.

географія поїздки й географія.

шопінг-тури.

вік вік.

географія.

престиж економія.

Малий. 3: Сегментація ринку міжнародного туризму.

Процес створення будь-якої туристичної програми починається із розробки загальних цілей, вироблення попередніх прогнозів, заснованих насамперед на вивченні попиту споживачів й пропозиції конкурентів.

У діяльності туристичних фірм, особливо на етапі її виходу на ринок, велике значення надається правильно розробленій рекламній компанії.

Туристична компанія може бути спрямована на турагентів чи на потенційних клієнтів. Інформація стосовна перших, поширюється насамперед на туристичних виставках, де представляють свої продукти усі сам великі компанії різних країн.

Дуже велике значення в туристичній рекламі мають спеціалізовані документи — листівки, брошури і ін.

Звичайно двухзіркові й более високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність яких необхідно насамперед у курортних зонах, центрах спортивних заходів, архітектурних й культурних центрах.

Всі перераховані вище засоби використовують турагенти та туроператори, котрі також використовують проспекти курортних зон й відеорекламу, де відбивається насамперед своєрідність даної місцевості, культурні традиції і історичні пам «ятники. У даному випадку основною ціллю, що вибирається туроператором, є створення іміджу того чи іншого регіону. Для цого використовується набір продуманих кадрів, що висвітлюють даний регіон з визначених позицій й відрізняють його від будь-якого іншого.

Рекламою різних туристичних зон й туристичних програм займаються насамперед туроператори: користуючись тім, що потенційного споживача володіє якоюсь інформацією, публікують невеликі оголошення в друкарських чорно-білих виданнях, що стосуються запропонованих послуг й рівня тарифів, причому для майбутніх клієнтів основним аргументом є низькі ціни.

Один із основних етапів — просування товару. На міжнародному рівні необхідна непросто реклама, а насамперед доля на міжнародних ярмарках й виставках, що дають можливість привернути увагу не дуже до однієї конкретної продукту, а до фірми в цілому. Розрізняють наступні види виставок:

— туристичні виставки загального призначення для професіоналів й публіки.

— спеціалізовані виставки, що організуються по визначених критеріях, наприклад, що стосуються зимових видів спорту.

— багатоцільові ярмаркові експозиції.

Основними туристичними центрами, що організують відомі у усьому світі ярмарки й виставки, є Брюссель, Мілан, Люксембург, Париж, Лондон.

Крім сегментації ринку й вибору маркетингової стратегії, необхідно враховувати, що туристичні послуги мають свій життєвий цикл, який формується із декількох фаз (дивися рис. 4):

— розробки — період дослідження ринку, аналізу інформації, розрахунку вартості послуг на даний момент пошуку партнерів, налагодження зв «язків.

— «запуску» — період поширення рекламних оголошень, завоювання потенційних клієнтів, для якого характерний непостійний про «єм збуту й коливання ціни.

— зрілості - період, коли продукт стає відомим, із «є постійні клієнти, число бажаючих скористатися послугами зростає, збільшується про «єм продажів.

— занепаду — період, коли попит на цей вид послуг падає завдяки появі нових удосконалених турів.

Рівень.

прибули.

годину.

розробка запуск зрілість занепад (фази циклу).

Малий. 4: Життєвий цикл туристичного продукту.

Необхідно ретельно аналізувати й продукти, що є маловідомими, новими для даного ринку, й добро відомі, для збуту які потрібно зміну іміджу.

Крім того, для туризму характерні фази, що залежать від пори року. Вони засновані насамперед на перевагах клієнтів, що можуть вибрати для відпочинку найбільше прийнятний для їхні інтересів сезон (рис. 5).

Країна.

Франція.

Болгарія.

Індія.

Кіпр

Пора.

Зима Весна Літо Осінь року (сезон).

Малий. 5: Зміна попиту на туристичні послуги.

в окремих країнах в залежності від сезону.

2.1.1. Розрахунки ціни туристичного продукту.

Вартість путівки містить у собі наступні статті:

— вартість проїзду;

— вартість харчування;

— вартість проживання;

— вартість трансферту;

— вартість екскурсійної програми;

— вартість оформлення візи;

— вартість страхового поліса.

Ціна ж туристичної путівки понад собівартості на величину витрат й прибутку туристичної фірми.

Витрати, подані в цих статтях, діляться на постійні й змінні. До категорії постійних витрат відносяться:

— вартість проїзду;

— вартість трансферту;

— вартість страхового поліса;

— оформлення всіх необходимых документів.

як правило, постійні витрати не залежать від тривалості туру й якості обслуговування.

Частка готельного обслуговування й харчування в загальній вартості путівки складає 60 — 65%. Обидва ці елементи є змінними й залежать від зміни цін на дані види послуг, а також від сезонної градації, географічної зони розташування готелю, виду й класу обслуговування, договірних комерційних умів між турагенством й адміністрацією готельного підприємства.

На вартість готельного обслуговування й харчування впливає й тривалість проживання. Чим вон понад, тім нижче вартість одного туродня.

При розрахунку готельного обслуговування ціна проживання й харчування розбивається на тарифну сітку, що має діапазон 7 днів.

У годину основна частина потоку туристів перебуває із укомплектованих груп. Це означає, що туристична фірма визначає оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому звичайно дається знижка для масової оптової догоди в залежності від про «єму опера — до 10%, по термінах й тривалості - до 5%, знижка в залежності від тривалості проживання туристів у готельному підприємстві - до 10%.

З оптової ціни можуть робитися додаткові знижки за доля фірми в рекламі й виданні рекламних проспектів по стране, окремому місту, окремому готелю, куди фірма відправляє туристів. Так, нерідко турфірма реалізує рекламні проспекти країни, рекламуючи не лише свої тур, але й й країну в цілому.

Знижки можуть також робиться при попередній оплаті туристичного обслуговування.

У цілому ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижче ринкової ціни для разових угод у середньому на 10−20%.

Таким чином, на вартість путівки впливає чинник кількості запропонованих послуг. Туристові можуть бути наданіі чи визначені види послуг по його виборі, чи повний комплекс послуг. Повний комплекс послуг може бути наданий шляхом продажі так званих інклюзивів-турів (inclusive tour) чи пекидж-турів (packadge tour).

При інклюзивах-турах, котрі застосовуються при авіаперевезеннях, вартість перевезення туристів до місця призначення і тому визначається на основі спеціально розроблених інклюзивів-тарифів, що можуть бути наполовину нижче звичайних. Тур включає також вартість розміщення туристів у готелі, харчування (повне чи часткове) й інші послуги, наданіі на визначене число днів перебування туристів у стране призначення, котрі використовуються при групових й індивідуальних поїздках.

Загальний рівень рентабельності й ціни інклюзив-тура винна бути не нижче звичайного тарифу вартості транспортування. Клієнту повідомляється паушальна (загальна) ціна інклюзив-тура без розбивки її на окремі види послуг.

При розрахунку вартості інклюзив-тура фірма включає в неї крім вартості туристичних послуг, власні витрати на утримання апарата фірми, витрати реклами, а також визначений прибуток. Незважаючи на це, загальна вартість інклюзив-туру для окремого туриста обходитися дешевше, ніж при індивідуальній поїздці без допомоги турфірми із настільки ж комплектом й рівнем послуг.

Пекідж-тури припускають надання клієнту повного комплексу послуг, що, однак, може й не включати транспортні витрати. Організуються смердоті по визначеної, заздалегідь рекламованій програмі. Структура турів варіюється в залежності від країни, складу туристів, їхньої купівельної спроможності, характеру, асортименту й якості послуг.

2.1.2. Організація виконання операцій міжнародного туризму.

Здійснення міжнародних туристичних операцій припускає визначені ставлення між туристами — споживачами туристичних послуг й туристичних фірм — їхніми виробниками й реалізаторами (дистриб'юторами), а також ставлення останніх з різними організаціями (банками, транспортними й страховими компаніями й т.п.), що забезпечують виконання цого виду міжнародних послуг.

Система відношень цих головних суб «єктів міжнародного туристичного бізнесу подано на схемі.

турист.

посольства, консульства турагент банки.

страхові компанії туроператор державні органи.

транспортні компанії закордонні партнери.

Малий. 6: Суб «єкти операцій міжнародного туризму.

Робота туристичних фірм з туристами містить у собі:

— пропозиція туристові чи групі туристів визначеного набору туристично-екскурсійних послуг;

— одержання від клієнта коштів за путівку (тур);

— перерахування коштів визначеним організаціям за розміщення, проживання, екскурсійне обслуговування.

Договірні ставлення туриста й туристичної фірми складаються як ставлення покупця (замовника) й продавця (виконавця). При цьому варто підкреслити особливий характер «продукт», що купується в туристичної фірми. Вступаючи із ній у договірні відносини, турист розраховує одержати в залишковому підсумку необхідний йому набір послуг. Фірма ж дає йому, як правило, ще не сам послуги, а права (гарантії) одержання у визначений годину, у визначеному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не мають прямих договірних відношень з даним туристом, але й перебувають у договірних відношеннях з направляючою туристичною фірмою. Турист купує також й гарантії надання визначених видів послуг й самої направляючої фірми. Сукупність цих прав відображається в путівці, що є кінцевим «продуктом» діяльності туристичної фірми й відповідно предметом її реалізації.

Туроператорська діяльність — це діяльність по формуванню, просуванню й реалізації туристичного продукту, здійснювана на підставі ліцензії юридичною особою чи індивідуальним підприємцем (туроператором).

Турагентська діяльність — діяльність по просуванню й реалізації туристичного продукту, здійснювана на підставі ліцензії юридична особа чи індивідуальний підприємець (турагентом).

Взаємовідносини між туроператором й туристом частіше усього будуються на підставі агентського договору про надання першим іншому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором. Саме тому при організації турів туристичні фірми співпрацюють з страховими компаніями.

2.1.2. Страхування та оформлення віз.

Страховий внесок входити у вартість путівки. Його розмір залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, що грунтуються на:

— умовах посольств, що можуть визначити мінімальний розмір страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США;

— терміні поїздки;

— кількості Чоловік в групі (можливі знижки від 5 до 20%);

— вік (людям віком понад 60 років страхова сума може бути збільшена удвічі рази).

Наступного дня існують дві форми страхового обслуговування туристів.

1. Компенсаційна.

Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат й відшкодування їхнього лише после Повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, бо змушує туриста матір при собі значний грошовий запас на цей випадок.

1.1. Програму страхування багажу.

Сума страхового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по перед «явленні документів, що підтверджують, що багаж був втрачений чи ушкоджений под годину збереження чи транспортування. Це найбільше поширений вид страхування, бо тариф страхування багажу складає біля 50 центів у день.

2. Сервісна.

2.1. Страхування медичних витрат.

2.2. Юридичний й інформаційний ассистанс — забезпечення правової підтримки мандрівникам у випадку адміністративних чи цивільних порушень, а також гарантія одержання необхідної інформації про найбільше зручні маршрути.

2.3. Страхування від нещасливого випадку.

2.4. Програму страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх осіб, нанесених туристом у результаті «ненавмисних дій».

Страховий поліс — обов «язковий документ при турпоїздці. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвитих країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США.

Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування при настанні страхового випадку, обов «язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться по допомогу, інформацію про страхувальника, страховику, умовах, вартості страховки й звільнення від (відповідальності) вол «язань компанії у випадку війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань й т.д.

Туристична фірма пересилає постачальнику запит й гарантійний лист з термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, що приймає фірми, кількістю туристів поіменно із указівкою номери паспорти й віку.

Подібним способом оформляються й віза.

Існує декілька видів віз у залежності від цілей поїздки — туристичні, візи по приватного запрошенню, візи по діловому запрошенню.

Оформлення віз по приватних й ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмови у візі складають 5 — 7% від числа всіх що звернулися, причому відмова може бути переглянутий. Консульський збір за даний вид послуг складає 10−60 доларів США.

Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику закордонної фірми на визначену кількість туристів за списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї групи чи призначена для окремих туристів.

При розробці програм враховується не скільки вартість, стільки складність процедури оформлення.

Усі описане характерно насамперед для США й Західної Європи, де до дозволу на в «їзд відносяться дуже суворо.

2.2. Договірне оформлення операцій міжнародного туризму.

Система взаємовідносин між основними суб «єктами операцій міжнародного туризму юридичний оформляється різними договорами (контрактами).

У договір між туристичною фірмою й туристом, як правило, містить наступні типові умови:

— предмет договору (придбання туристом прав (гарантій) на тур, оформлених у виді путівки);

— вартість послуг фірми й форма їхньої оплати (наявними чи переказ грошей на розрахунковий рахунок фірми);

— обов «язки туристичної фірми (по наданню туристичного продукту в повному про «ємі й якісно; по медичному страхуванню туристів; по оформленню їм посольських віз);

— відповідальність й звільнення від відповідальності сторін (у випадках форс — мажорних обставин, зміни якості наданих послуг, термінів їхній надання, відмови сторін від туру);

— обов «язки туриста (по оплаті, наданні необходимых документів для оформлення віз й т.п.).

У договорі із клієнтом доцільно відбити наступні дані: дату договору, терміни надання послуг, вид транспорту до місця відпочинку і тому, клас готелю, його найменування й місце розташування.

Договір між туроператором й турагентом у залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількох видів.

Агентські домов передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продажів окремих видів послуг й інклюзивів-турів від імені й за рахунок туроператора. У договорі звичайно містяться чіткі інструкції із виконання покладених завдань, територіальне обмеження сфери дії, встановлюються права і обов «язки сторін, а також порядок виплат комісійних винагород. Про «єм й характер вимог до агента неоднаковий й залежить від конкретних умів, що існують на національних ринках.

На догоду може бути внесення додаток, що вол «язує агента не вступати в ділові відносини із іншими фірмами, а також додаток про монопольне право продажі окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, із одного боці, дає можливість працювати, не маючи великих витрат реклами, маркетинг, організацію турів й одержуючи комісійні, але й, із іншого боці, не дає можливості істотного розширення і одержання великих прибутків. Крім того, агент найчастіше занадто залежить від туроператора й по суті справ позбавлений самостійності.

Саме тому часто туристичні фірми купують путівки як готову продукцію, сформовану іншій компанією, й перепродають її дорожче. У обов «язки продавця входити бронювання місць у готелі, оформлення необходимых для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем й інформування покупця про можливі зміни, а покупець здійснює набір, комплектацію й відправлення туристів, забезпечує надання їхні списків у трьох екземплярах для оформлення документів й бронювання місць на транспорті й готелі, інформує туристів про вартість й порядок розрахунків.

У випадку не виконання вол «язань й не дотримання термінів перекладу вартості обслуговування чи не надання анкет й списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відшкодовує збитки.

Висновки.

У цій роботі я спробував розкрити заподій, що формують міжнародний туризм, основні його реалії в сучасному світі, а також відобразив структуру й організацію діяльності окремої юридичної особини (турфірми, туроператора чи ін.) в сфері цієї діяльності.

Хоча туризм й є однією із найдавніших форм діяльності людини, його мала дослідженість вражає. Усі понад галузей економіки прямо чи опосередковано починають працювати в структурі туризму, створюючи тім самим немалі прибутки. Гроші, котрі є в сфері туризму можна порівнювати із торгівлею нафтою.

Дивлячись попри всі вищезгадане слід зазначити, що необхідність розвитку туристичної діяльності (а саме — підвищення рівня обслуговування до світових стандартів, створення довгострокових закордонних зв’язків, перегляд законодавчої бази й ін.) в Україні є досить висока. Вищезгадана сфера міжнародної діяльності, при належному функціонуванні, може прискорити вихід України із важкого економічного стану, яку склалося на даний момент.

Список використаної літератури.

1. Герчиков А. І. (1990) Маркетинг і міжнародний комерційне справа — М., Зовнішторгвидав 503 с.

2. Никонов А. (1995) Експорт послуг оподаткування. // Економіка життя й № 42.

3. Travel&Tourism (1995) № 14.

4. Легорнев С. Ф. (1994) Туризм економіки відкритого типу. // Вісник московського Університету № 2.

5. Добрецов А. (1995) Експорт послуг й міжнародний туризм. // Економіка життя й. № 42.

6. Туризм: де відпочивають німці // Deutschland 1999 № 3.

7. Герасименко В. Г. (1997) Основи турбізнесу — О.

8. Ільїна О.Н. (1998) Туризм — Подорожі - М., з. 43.

9. Маркова В. Д. (1996) Маркетинг послуг — М., з. 52.

10. Кирилова О. Т., Волкова Л. А. (1996) Маркетинг у туризмі. // СПб., з. 56.

11. internet.

12. internet.

13.

РЕЦЕНЗІЯ.