Розробка програмних засобів автоматизації валютних операцій в фінансово-кредитних установах

Тема

«Розробка програмних засобів автоматизації валютних операцій в фінансово-кредитних установах»

ЗМІСТ Вступ

1. Аналіз предметної області

1.1 Формування валютних операцій

1.2 Роль валютних операцій

1.3 Механізм регулювання валютних операцій

1.4. Організація та методика проведення контролю та аналізу валютних операцій

2. Постановка задачі

2.1 Аналіз завдання

2.2 Характеристика автоматизованих систем валютних операцій

3. Математична модель

4. Обґрунтування вибору середовища розробки

5. Запропонований алгоритм розв’язання задачі

6. Розробка програмного модуля

6.1 Опис класів і об'єктів програмного середовища, які плануються до використання

6.2 Реалізація інтерфейсу користувача

7. Опис функцій головного модуля програми

8. Інструкція користувача

8.1 Опис інтерфейсу користувача

8.2 Рекомендовані технічні засоби Висновок Список використаної літератури Додаток, А Додаток Б

ВСТУП Однією з основних закономірностей сучасної епохи є зростання ролі зовнішньоекономічних зв’язків у народному господарстві кожної держави.

Господарське зближення націй все відчутніше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, на загальну політичну обстановку у сучасному світі, відкриває нові можливості для практичного мирного співробітництва країн.

Ставши незалежною державою, Україна тільки входить у систему світового господарства і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньоекономічних зв’язків, скільки можливість її економічного та соціального розвитку як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції у світовий економічний простір суб'єкти господарювання України відчувають великі труднощі, які спричинені не лише внутрішніми, але і зовнішніми чинниками. Часто виникають запитання, як визначити ефективність операції, як відобразити її в бухгалтерському обліку, дотримати чинне законодавство щодо податків та валютного регулювання. Правильна організація зовнішньоекономічних зв’язків дає змогу нашій державі утвердитися на світовому рівні. Правильне ведення обліку валютних операцій дасть змогу дотримати чинне законодавство України щодо податків та валютного регулювання, уникнути негативних явищ.

Відповідно до статті 3 пункту 2 «Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, що ведеться підприємством. За даними бухгалтерського обліку формується вся звітність (фінансова, статистична, податкова й інші). Метою ведення бухгалтерського обліку є представлення користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства.

В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства й окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У цьому зв’язку зростає роль обліку коштів. Кошти присутні на початковому і кінцевому етапах облікового циклу, що включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їхній продаж і одержання виторгу. Організація грошового обігу на підприємствах контролюється і регламентується. Від своєчасного і якісного внутрішнього контролю залежить не тільки схоронність коштів засновників, але і кредитоспроможність підприємства.

Внутрішній контроль включає не тільки бухгалтерський облік, а усю фінансово-господарську діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому.

Контроль спрямований на постійне удосконалювання господарських процесів, що є життєвою необхідністю сучасного підприємства.

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий обіг.

Грошовий обіг — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обігу.

Особливе місце займає грошовий обіг у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових — виробництва, розподілу, споживання.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов’язаний з ним обіг грошей.

Обіг грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обігу, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий обіг.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обігу — грошової маси.

1. АНАЛІЗ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Формування валютних операцій Визначимо такі поняття, як валютні цінності та валютні операції.

Валютні цінності це :

— валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках і банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

— платіжні документи та інші цінні папери, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України;

— іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті.

Валютні операції це:

— операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються резидентами у валюті України;

— операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

— операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Валютне регулювання та валютний контроль в Україні здійснюють державні органи:

— Національний банк України;

— Державна податкова адміністрація України;

— Міністерство зв’язку України;

— Державний митний комітет України;

— Державний та місцеві валютні фонди;

— Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України.

1.2 Роль валютних операцій Національний банк України відіграє важливу роль в управлінні валютними операціями, насамперед регулюванням курсу національної валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки, видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підлягають під режим ліцензування. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються Національним банком України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України розробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток торгових відносин країни з іноземними державами, складає проекти експортно-імпортних планів, регулює та контролює виконання планів з зовнішньої торгівлі, займається питанням митної політики, вивчає питання транспортування зовнішньоторгових вантажів, спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, що стосуються зовнішньої торгівлі, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти, займається підготовкою та підбором кадрів.

Розглянемо такі поняття, як ліцензія та квота у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктами валютного ринку є:

— фірми, організації та приватні особи, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

— комерційні банківські установи які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків;

— брокерські фірми, контори та окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну винагороду. На валютних ринках ці структури проводять більше половини валютних операцій;

— державні установи, головне місце серед яких займають валютні банки та державні казначейства окремих країн.

Зовнішньоекономічне управління на національному і світовому господарському рівні охоплює такі галузі і процеси економічного життя:

— імпорт і експорт;

— валютні ринки, об'єкти і механізми валютного регулювання;

— іноземні інвестиції;

— вільні економічні зони;

— міжнародні фінансові організації;

— міжнародні товарні ринки (товарні біржі, аукціони, торги, ярмарки, виставки).

Для успішного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідні:

— розробка ринкової стратегії фірми;

— проведення маркетингових досліджень на зовнішньому ринку;

— укладання та виконання міжнародних контрактів;

— ціноутворення на зовнішньому ринку;

— способи, засоби та форми платежів у міжнародних розрахунках;

— врахування зовнішньоекономічних операцій (експорт, імпорт, бартер);

— забезпечення транспортування вантажів у зовнішній торгівлі;

— страховий захист вітчизняних та зарубіжних учасників різних форм міжнародного співробітництва.

Зовнішньоекономічні зв’язки підприємств — це сукупність господарських операцій, які з погляду бухгалтерського обліку можна поділити на:

— операції з руху товарів та надання послуг;

— операції з руху капіталів.

Всі державні органи здійснюють державне регулювання валютних операцій через видавництво законодавчих актів України.

1.3 Механізм регулювання валютних операцій Сучасний валютний ринок становить собою систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи та дій власника валюти.

Ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов’язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок — інституційно регульований. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів і угод, діючих на міждержавній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності.

Учасники валютних ринків:

— Національний банк України;

— Уповноважені банки та валютно-кредитні установи;

— Резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому НБУ порядку операції через уповноважені банки (див. рис. 1.1).

Центральні банки виходять на валютний ринок з двох причин: з метою залучення іноземної валюти від імені свого уряду (наприклад, для поповнення федерального резерву) та з метою створення впливу на валютний курс. В Україні таким банком є Національний банк України.

Комерційні банки. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними або валютними. В Україні це — будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території країни, що має ліцензію Національного банку України на виконання валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Фінансові установи (фонди хеджирування, пенсійні фонди) — установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Уповноваженими кредитно-фінансові установами називаються ті, що отримали ліцензію НБУ на проведення валютних операцій (наприклад, Українська фінансова група, Кредитно-фінансова спілка та ін.).

Резиденти і нерезиденти. Резиденти—це:

— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні;

— юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, філії, представництва тощо, відділення інших відокремлених підрозділів підприємств з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

— дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні недоторканність і привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти — це:

— фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України відповідно до відкритої візи строком до 1 року;

— юридичні особи, суб 'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

— розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні недоторканність і привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Рис. 1.1 Взаємовідносини учасників валютного ринку

1.4 Організація та методика проведення контролю та аналізу валютних операцій Фінансово-господарський контроль підприємств при ринкових відносинах наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю-аудиторський контроль. Це незалежний контроль, який здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствами. Виконують його аудитори. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми.

Розуміння того, що всі записи та звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємства.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою, або компаній. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов’язкова.

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановлення економічних зв’язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Економічна доцільність зовнішньоторгівельного обміну визначається зіставленням суспільних витрат праці на виробництво експортованої продукції із затратами, які б мали місце при самостійному виробництві продукції замість імпортованої.

Для оцінки аудитором економічної ефективності діяльності зовнішньоторгівельного підприємства використовують показники валютної(бюджетної) ефективності. Початкові дані для розрахунку цих показників мають постачальники експортної продукції, замовники імпортованих товарів і зовнішньоторгівельні підприємства В основу чистого валютного виторгу і повних валютних витрат покладено зовнішньоторгівельні ціни, близькі до цін світового ринку, що під впливом конкуренції наближаються до вартості, яка відбиває суспільно-необхідні затрати праці на виробництво продукції.

За показниками експортної та імпортної ефективності аудиторам складно визначити економічну доцільність зовнішньоторгівельних операцій, бо невідомо, наскільки оптові або договірні ціни відхиляються від вартості товарів. Тому застосовують показник народногосподарської ефективності.

Показники ефективності зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й народногосподарських витрат, вартості імпортованої продукції і коефіцієнт кредитного впливу аудитори визначають за методикою, яка ґрунтується на народногосподарській ефективності.

Розвиток суспільства за останні десятиліття характеризується такими стадіями науково-технічного прогресу, як комп’ютеризація та інформатизація. Для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління та сучасні технічні засоби побудови різних інформаційних систем.

В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік та бухгалтерська інформація використовуються значно ширше чим при ручній обробці даних.

2. ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

2.1 Аналіз завдання

Валютні операції відіграють важливу роль у діяльності банківських установ. Вони здійснюються у комерційних банках та їх філіях, на міжбанківській валютній біржі та в інших фінансових установах. Контролюють і регулюють операції з валютою структурні підрозділи НБУ. Щоб підвищити ефективність роботи зазначених підрозділів і оперативність обліку валюти, уникнути помилок, а також мати змогу діставати необхідну інформацію для контролю та приймати рішення під час регулювання валютних операцій, виокремлюють підсистему «Валюта». З її допомогою облік операцій з іноземною валютою можна організувати так, що за кожним кодом валюти та кожним клієнтом відкривається окремий особовий рахунок. За вільно конвертованими валютами клієнтам банку може бути відкрито один мультивалютний рахунок.

Важливою особливістю зазначеної підсистеми є те, що одночасно із занесенням до регістрів бухгалтерського обліку валютних документів відображається проведення за рахунками гривневого покриття в національній валюті згідно з курсом на початок операційного дня. Це дозволяє на будь-який час отримати консолідований баланс, що включає суми на рахунках гривневого покриття як еквівалент валютних коштів, що перебувають у банку.

На практиці існують два підходи до організації автоматизованого обліку валютних операцій. Перший полягає в тому, що валютні операції обліковуються протягом дня за допомогою окремого програмного комплексу операційного дня банку (ОДБ), а наприкінці дня формується консолідований баланс. Другий, більш прогресивний підхід полягає в тому, що рух коштів у національній та іноземній валютах обліковується за допомогою одного ОДБ. Згідно із цим підходом обробляють інформацію в банківських системах розвинених країн. У такому разі в пакеті ОДБ усі програми з обслуговування особових рахунків і формування звітності працюють для підрахування національної та іноземної валюти. Крім того, є ряд засобів, які призначені виключно для роботи з іноземною валютою. Вони здебільшого підпорядковані в ієрархії меню пакета ОДБ пункту «Валютні операції», куди, як правило, входять такі підпункти:

— нормативно-довідкова інформація щодо валюти; введення, оплата, пошук і редагування валютних документів; автоматизація обліку операцій в обмінних пунктах;

— котирування (переоцінювання залишків на валютних рахунках у разі зміни курсів валют);

— нарахування процентів за валютою;

— засоби для інсталяції та спеціальні регламенти за валютними операціями;

— нагромадження даних і формування вихідних форм за валютою.

Першим етапом у технології є налагодження керуючих параметрів підсистеми, виконуване для встановлення режимів роботи в підсистемі «Валюта». Початкове значення параметрів завантажується в БД під час установлення програмних модулів.

У разі закритого ОДБ параметри змінюються через меню за ієрархією (ланцюжком) «Підсистема «Валюта"-"Параметри системи» — «Налагодження системи». Перелік і зміст параметрів визначає розробник системи.

Нормативно-довідкова інформація щодо валюти вводиться, коригується і видається користувачеві через пункт меню «Довідник валют», котрий надає доступ до довідників валют, країн, курсів валют, банків, які працюють з валютою, клієнтів, відкритих валютних особових рахунків, банківських операцій, балансових рахунків і ін. Технологія формування й підтримання зазначених довідників аналогічна застосовуваній під час обліку національної валюти.

Автоматизація обліку операцій в пунктах обміну валюти здійснюється за допомогою комп’ютера або касового апарата. Останній спосіб не є перспективним, тому розглянемо комп’ютерну технологію обробки даних у пунктах обміну валюти. Полягає вона в тому, що організується автоматизоване робоче місце (АРМ) касира, перед упровадженням якого в пунктах обміну валюти налагоджується відповідна система. Перше входження до неї відбувається з використанням паролів адміністратора та податкового інспектора за замовчуванням.

Загальну інформацію фіскальної пам’яті становлять заводський номер комп’ютера, заводський номер накопичувана на жорсткому диску, дата занесення номерів, реєстраційний номер комп’ютерної системи, дата реєстрації. Робочими параметрами системи є назва уповноваженого банку, номер і назва обмінного пункту, адреса обмінного пункту, дата початку роботи пункту. Надалі коригування наведених параметрів можливе після входження в систему через пароль податкового інспектора. Під час налагодження вводять також низку пускових параметрів, граничний розмір комісійних винагород і водночас формують довідники валют, підзвітних осіб, номери довідок та інкасаторських сумок. Коли систему налагоджено, касир може виконувати належні операції. Він входить до пункту головного меню «Операційний день», де в таблиці наведено перелік його функцій, зокрема відкриття операційного дня, введення курсів валют, авансування, підкріплення касира та інкасація валюти, обмінні операції, закриття операційного дня. Основною процедурою є обмінні операції: купівля та продаж валюти або обмін купюр. На моніторі касир вибирає вид операції, код валюти і вводить суму. Після цього на екран виводяться сума й назва валюти, що її касиру необхідно прийняти або видати.

Закінчивши роботу, касир закриває операційний день обмінного пункту і формує звіт через відповідний пункт меню. До розділу звітів входять реєстр проданої валюти, реєстр купленої валюти, реєстр обміну валюти, реєстр необмінних операцій (авансування, інкасації, підкріплення та передавання валюти), звіт касира, курс купівлі та продажу валюти.

Вся звітна інформація записується в архів, звіт касира роздруковується і передається до банку.

Ввід, оплату, пошук і коригування валютних документів виконують засобами ОДБ. Вводить валютні документи відповідальний виконавець із пункту меню «Підсистема «валюта». Відповідна програма забезпечує виконання таких процедур: ввід і вхідний контроль валютних документів, установлення початкового статусу документа, запис документа в БД, друкування реєстру валютних документів.

Процедура «Оплата» валютних документів здійснюється технологом системи. Перед оплатою документа технолог може продивитись його реквізити та додаткову службову інформацію. В результаті виконання процедури «Оплати» змінюються залишки на валютних рахунках у масиві «Сальдо». При оплаті виконується проводка як в іноземній, так і в національній валюті.

Пошук і коригування електронних валютних документів здійснює відповідальний виконавець чи технолог системи. Якщо документ коригується до виконання з ним процедури «Оплата», то таке коригування полягає лише в зміні реквізитів документа, а коли змінюється зміст документа, з яким уже виконано процедуру «Оплата», то постає потреба змінити залишки на рахунках, скоригувавши основний оперативний масив за валютою та масив «Сальдо».

Нагромадження даних, формування вихідних (звітних) форм є найважливішим етапом технологій автоматизованого обліку й регулювання валютних операцій.

Нагромадження даних про валютні операції здійснюється протягом дня у БД обмінних пунктів, у файлах оперативної інформації і формуються пакетом програм ОДБ у філіях чи головних банках. На підставі цих даних можна отримати відповіді на запити, а також аналітичні таблиці про поточний стан обігу валютних коштів, залишки коштів на валютних рахунках клієнтів та інші зведення.

Наприкінці робочого дня, коли закрито пакет «Операційний день банку», оперативна інформація надходить до архівної БД і формуються бухгалтерські та статистичні зведення й звіти. Ці документи охоплюють інформацію за день або за деякий інший календарний період. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні вихідні документи формуються на моніторах АРМ фахівців та керівників і при потребі роздруковуються. До таких документів належать зведення про купівлю та продаж валюти, інформація про рух і залишки коштів на валютних рахунках, реєстр ордерів валютного відділу, відомості про валютні ресурси тощо. Ці документи використовуються для аналізу валютних операцій і прийняття управлінських рішень.

Зовнішні вихідні документи передають клієнтам НБУ, податковій інспекції та іншим державним структурам. Вони спочатку видаються на монітор фахівців для аналізу, а далі надсилаються до відповідних структур у вигляді виписок з валютних рахунків для клієнтів, звітних файлів для НБУ чи звітних паперових документів або файлів для податкової адміністрації.

Виписки з валютних особових рахунків клієнтів формують щодня у двох примірниках, один з яких передається клієнтові, а другий залишається в банку як архівний документ. Кожна виписка включає такі реквізити: назва банку; дата і час формування звіту; номер особового рахунка; назва організації (власника коштів); назва і код валюти; курс цієї валюти; вхідний залишок; обороти й сальдо на рахунку в іноземній і національній валютах; проведені документи (вид операції); особовий рахунок кореспондента; номер документа; сума за документом в іноземній і національній валютах.

Виписка за валютними особовими рахунками формується в кількох режимах. Так, у режимі «Виконавець» формуються виписки для кожного виконавця за закріпленими за ним рахунками. У режимі «Клієнт» видаються виписки за всіма чи зазначеними клієнтами. У режимі «Банк—клієнт» формуються виписки, які надсилаються клієнтам по каналах зв’язку. Виписки можуть формуватися за попередній операційний день, на зазначену дату чи будь-який період.

Заключною процедурою процесу обробки даних засобами пакета ОБД є складання консолідованого балансу. Спочатку складається пробний консолідований баланс для оперативного аналізу інформації, а після закриття операційного дня видається остаточна форма консолідованого балансу. Баланс формується за всіма валютними рахунками так, що суми перераховуються в одну валюту, код якої необхідно вказати у вхідних параметрах режиму. Для обліку валютних операцій і формування відповідних вихідних документів використовуються АРМ:

— операціоніста валютного відділу — ведуться валютні рахунки клієнтів, рахунки підзвітних осіб (касирів пунктів обміну валюти), виконується введення первинних платіжних документів і формування відповідних файлів первинних даних, проводяться експортно-імпортні операції, контролюється розподільний рахунок і ін.;

— технолога валютного відділу — виконуються операції зі встановлення курсів валют, переоцінювання валют, передачі на оплату всіх введених бухгалтерських документів, проведення змін залишків на рахунках та операції із закриття ОДБ;

— операціоніста ОДБ — функції, аналогічні тим, які виконує операціоніст валютного відділу (їм підпорядковані спільні рахунки, що їх вони безпосередньо контролюють). Формування звітності і друкування вихідних форм — складається баланс, оборотно-сальдова відомість, меморіальні ордери за особовими рахунками клієнтів.

За допомогою пакета «АРМ статистична звітність» формуються звітні файли, а саме: дані про залишки на рахунках (щоденний); дані про курс та обсяги операцій з іноземною валютою (щоденний); дані про рух коштів на кореспондентських рахунках іноземних банків в Україні (щоденний) та інші звітні файли.

Сформовані звітні файли передаються засобами електронної пошти до регіонального управління НБУ, а після узагальнення — до валютного управління центрального апарату НБУ.

2.2 Характеристика автоматизованих систем валютних операцій

Інформаційні взаємозв'язки задач обліку, контролю та аналізу з іншими підсистемами автоматизованої системи управління підприємства здійснюються згідно з такими правилами:

— використання взаємної інформації;

— спорідненість окремих джерел інформації;

— спорідненість окремих первинних носіїв інформації;

— єдність системи кодування інформації;

— наявність зворотного зв’язку;

— єдність системи показників.

Лише за умови глибокого організаційного підходу вдається подолати консерватизм і негнучкість апарату бухгалтерії, нечіткий розподіл виконуваних обов’язків та дублювання в роботі, а отже, підвищити рівень організації праці бухгалтерів на підприємствах. Саме організаційний принцип дає змогу виявити шляхи вдосконалення обліку і в масштабі країни.

Після налагодження роботи на кожному АРМ доцільно об'єднати комп’ютери у локальну мережу.

Інформаційна система обліку, аналізу та контролю валютних операцій призначена для автоматизованої побудови, підтримки та контролю бухгалтерського обліку валюти та валютних операцій які визначаються законодавчими актами, які регламентують:

— систему валютного регулювання та валютного контролю;

— систему готівкового обігу, порядок ведення касових операцій;

— систему безготівкового обігу (розрахунків): рахунки у банках, цінні папери, валютну — біржу, векселі та вексельні розрахунки, кредитні операції тощо;

— систему бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті.

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об`єднаннями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими організаціями.

Тому доцільно в рамках автоматизованої системи управління обліку, аналізу та контролю валютних операцій (АСУВО) вести облік організацій, з якими співпрацює або співпрацювала фірма, та зберігати відповідну важливу інформацію про них. І будь-який момент часу засоби АСУВО повинні за вимогами користувача реалізовувати швидкий пошук довідкової інформації про необхідні організації за різними критеріями.

У систему управління закладені алгоритми правильної побудови обліку грошових коштів, що дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та автоматичний контроль за зберіганням.

Також система реалізує класифікаційний облік коштів: за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту та для спеціального призначення. За місцем зберігання — на кошти у банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів у видані аванси, вкладені у цінні папери тощо. АСУВО дозволяє відображати джерела надходження коштів, їх переміщення, автоматично здійснювати відповідну класифікацію.

Важливим елементом АСУВО є реалізація системи рахунків, забезпечується поділ рахунків обліку коштів за класифікаційними ознаками: за економічним змістом, за структурою. У всіх випадках на дебеті рахунків відображуються надходження коштів, а на кредиті - вибування.

Автоматизація бухгалтерського обліку коштів має такі основні завдання:

— швидкий пошук та автоматичне інформування про готівку коштів;

— полегшення здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням;

— забезпечення касової дисципліни.

При автоматизації обліку грошових коштів у касі функціями АСУВО є автоматизоване формування на базі початкових введених даних прибуткових і видаткових касових ордерів; ведення електронної касової книги для відображення готівки і переміщення грошей у касі. Дані у електронну касову книгу заносяться за кожним прибутковим і видатковим ордером. Засобами програмного забезпечення наприкінці робочого дня підраховуються підсумки оборотів за приходом і видачею грошей та формуються залишки на наступний день.

АСУВО повинна містити засоби для реалізації автоматичного обліку грошових коштів на рахунках у банку. Відповідно до цих засобів ведеться облік документів «Оголошень на внесок грошей готівкою», джерел надходжень грошей, цільове призначення, виписок з банку тощо. Підприємство може мати в банку розрахункові рахунки, рахунки для коштів за акредитивами та деякі інші. Засобами автоматизованої системи оформлюються операції на цих рахунках у відповідному порядку також вестися облік коштів в іноземній валюті, формуватися звітності про використання підзвітних сум.

Іншими функціями засобів АСУВО є:

— автоматичний облік цінних паперів: акцій, облігацій, казначейських зобов`язань України, ощадних сертифікатів, приватизаційних житлових чеків, векселів;

— облік операцій, які здійснюються при виготовленні бланків цінних паперів;

— облік акцій та облігацій власної емісії;

— облік векселів, що включає: облік видатних векселів, облік одержаних векселів;

— облік розрахункових операцій (облік розрахунків з товарних операцій у системі рахунків, облік розрахунків за нетоварними операціями, облік розрахунків із засновниками, внутрішньовідомчі розрахунки);

— облік розрахунків з банками (облік короткострокових, середньострокових та довгострокових позик банку). Аналітичний облік кредитів ведеться за видами, цільовим призначенням і строками повернення;

— облік операцій з іноземною валютою. Для узагальнення бухгалтерської інформації та складання звіту постає потреба переведення операцій в іноземній валюті у валюту українську. З цією метою використовують курс дня. Засоби автоматизованої системи повинні реалізовувати запит курсу дня на кожен день місяця. На кожному з рахунків у аналітичному обліку має бути забезпечено автоматичний облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом (курсова різниця), виражену в українській валюті.

валютний операція програмний інтерфейс

3. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ База даних База даних забезпечує роботу з інформацією. При запуску на екрані, як правило, з’являється таблиця, переглядаючи яку користувач може знайти відомості, що його цікавлять. Якщо система дозволяє, то він може внести зміни до бази даних: додати нову інформацію або видалити непотрібну.

База даних — це однорідна, як правило, упорядкована за деяким критерієм, інформація. Залежно від розташування програми, що використовує дані, і самих даних, а також способу поділу даних між декількома користувачами розрізняють локальні й вилучені бази даних.

Модель бази даних в Delphі

Кожна таблиця фізично зберігається в окремому файлі. Однак ототожнювати базу даних і таблицю не можна, тому що досить часто поля розподілені по декількох таблицях і, отже, перебувають у різних файлах. У найпростішому випадку джерелом інформації для програми, що працює з базою даних, може бути вся таблиця. Однак, як правило, користувача цікавить не вся інформація, що перебуває в базі даних, а тільки певна її частина. Тому в модель бази даних крім таблиці, що представляє собою всю базу даних, було уведене поняття запиту, що є вибіркою, тобто групою записів бази даних.

У даній програмі використовується база даних, яка відображає інформацію про користувачів банку, які на даний момент мають активні рахунки. Головна база даних містить в собі інформацію про:

— прізвище користувача (UserLastName) типу String[20];

— ім'я користувача (UserFirstName) типу String[20];

— по-батькові користувача (UserFatherName) типу String[14];

— номер особового рахунку користувача (UserIdentifier) типу Integer;

— кількість грошей на рахунку у гривнях (UserMoneyHrv) типу Double;

— кількість грошей на рахунку у доларах (UserMoneyUSD) типу Double;

— кількість грошей на рахунку у рублях (UserMoneyRub) типу Double;

— дату отримання грошей з особового рахунку (UserMoneyGetDate) типу String[20];

— дату внеску грошей на особовий рахунок (UserMoneyPutDate) типу String[20];

У представленій базі даних зберігається персональна інформація про користувача, про його мультивалютний рахунок, котрий включає в себе гривневий, рублевий та доларовий рахунок, а також дату останнього отримання і внесення грошей на нього.

4. ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРА СРЕДОВИЩА РОЗРОБКИ Останнім часом різко зріс інтерес до програмування. Це пов’язане з розвитком і впровадженням у повсякденне життя інформаційно-комунікаційних технологій. Якщо людина має справу з комп’ютером, то рано або пізно в неї виникає бажання, а іноді й необхідність, програмувати.

Серед користувачів персональних комп’ютерів у цей час найбільш популярне сімейство операційних систем Wіndows і, природно, що той, хто збирається програмувати, прагне писати програми, які будуть працювати в цих системах.

Бурхливий розвиток обчислювальної техніки, потреба в ефективних засобах розробки програмного забезпечення привели до появи систем програмування, орієнтованих на так називану «швидку розробку», серед яких можна виділити Borland Delphі й Mіcrosoft Vіsual Basіc. В основі систем швидкої розробки (RAD-систем, Rapіd Applіcatіon Development — середовище швидкої розробки додатків) лежить технологія візуального проектування, зміст котрої полягає в тім, що середовище розробки бере на себе більшу частину рутинної роботи, залишаючи програмістові роботу з конструювання діалогових вікон і функцій обробки подій. Продуктивність програміста при використанні RAD-системфантастична!

Delphі - це середовище швидкої розробки, у якій як мова програмування використається мова Delphі. Мова Delphі - строго типізований об’ектно-оріентована мова, в основі якого лежить добре знайомий програмістам Object Pascal.

У цей час програмістам стала доступна чергова версія пакета Delphі - Borland Delphі 7 Studіo. Як і попередні версії, Borland Delphі 7 Studіo дозволяє створювати всілякі програми: від найпростіших одновіконних додатків до програм керування розподіленими базами. До складу пакета включені різноманітні утиліти, що забезпечують роботу з базами даних, XML-документами, створення довідкової системи, рішення інших завдань.

Відмінною рисою сьомої версії є підтримка технології .NET.

Програма реалізована в середовищі програмування Borland Delphi версія 7.

Delphi — це комбінація декількох найважливіших технологій:

— Високопродуктивний компілятор в машинний код;

— Об'єктно-орієнтована модель компонентів;

— Візуальна (а, отже, і швидкісна) побудова додатків з програмних прототипів;

— Масштабуємі засоби для побудови баз даних;

— Компілятор в машинний код.

Компілятор, вбудований в Delphi, забезпечує високу продуктивність, необхідну для побудови додатків в архітектурі «клієнт-сервер». Він пропонує легкість розробки і швидкість перевірки готового програмного блоку, характерного для мов четвертого покоління (4GL) і в той же час забезпечує якість коду, характерного для компілятора 3GL. Крім того, Delphi забезпечує швидку розробку без необхідності писати вставки на Сі або ручного написання коду (хоча це можливо).

Об'єктно-орієнтована модель компонентів В процесі побудови додатку розробник вибирає з палітри компонент готові компоненти як художник, що робить крупні мазання кистю. Ще до компіляції він бачить результати своєї роботи — після підключення до джерела даних їх можна бачити відображеними на формі, можна переміщатися за даними, представляти їх в тому або іншому вигляді. У цьому значенні проектування в Delphi мало чим відрізняється від проектування в інтерпретуючому середовищі, проте після виконання компіляції ми одержуємо код, який виконується в 10−20 разів швидше, ніж те ж саме, зроблене за допомогою інтерпретатора. Модель подій в Windows завжди була складна для розуміння і налагодження. Але саме розробка інтерфейсу в Delphi є найпростішою задачею для програміста.

Швидка розробка працюючого додатку з прототипів.

Багато хто, до Delphi програмували на інших мовах, стверджують, що на Delphi швидкість виготовлення складного проекту вищі раз в 10. Середовище Delphi включає повний набір візуальних інструментів для швидкісної розробки додатків (RAD — rapid application evelopment), підтримуючої розробку призначеного для користувача інтерфейсу і підключення до корпоративних баз даних. VCL — бібліотека візуальних компонент, включає стандартні об'єкти побудови призначеного для користувача інтерфейсу, об'єкти управління даними, графічні об'єкти, об'єкти мультимедіа, діалоги і об'єкти управління файлами, управління DDE і OLE. Єдине, що можна поставити у вину Delphi, це те, що готових компонент, що поставляються Borland, могло б бути і більше. Проте, розробки інших фірм, а також вільно поширювані програмістами freeware-компоненти вже заповнили цей недолік.

Масштабуємі засоби для побудови баз даних Об'єкти баз даних в Delphi засновані на SQL і включають повну потужність Borland Database Engine. До складу Delphi також включений Borland SQL Link, тому доступ до СУБД Oracle, Sybase, Informix і InterBase відбувається з високою ефективністю. Розробник в середовищі Delphi, що проектує інформаційну систему для локальної машини (наприклад, невелику систему обліку медичних карток для одного комп’ютера), може використовувати для зберігання інформації файли формату .dbf (як в dBase або Clipper) або .db (Paradox).

5. ЗАПРОПОНОВАНИЙ АЛГОРИТМ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ

Кожному рішенню задачі відповідає певний алгоритм рішення програми. У даному випадку створимо алгоритм рішення задачі оптимізації касових операцій.

Крок 1. Якщо програма запускається в перший раз, то пропонується ввести реквізити банку, такі як назва, адреса, телефон та ідентифікаційний номер банку. Для подальшої роботи програми потрібно ввести поточний курс рубля та долару. Після завантаження програми з’являється головне вікно програми і робота відбувається за допомогою головного меню.

Крок 2. У програмі є можливість переглянути таку інформацію, як прізвище, ім'я, по батькові клієнта, його адресу, номер паспорта, ідентифікаційний номер, останню суму внеску та дату договору.

Крок 3. За допомогою програми можна переглянути інформацію про стан мульти-валютного рахунку клієнта та про загальну кількість грошей на ньому.

Крок 4. У програмі здійснена можливість відкриття нового рахунку у банку. Потрібно вказати слідуючу інформацію про нового клієнта: прізвище, ім'я, по батькові, адресу, номер паспорта, телефон, ідентифікаційний номер, орган, який видав паспорт, а також суму першого внеску на рахунок та процентну ставку.

Крок 5. У програмі є можливість закриття валютного рахунку. Для цього потрібно обрати клієнта, котрому потрібно закрити рахунок і підтвердити дію. При цьому всі гроші, які були на рахунку зникають.

Крок 6. За допомогою програми можна перевести гроші з одного рахунку на інший. Для цього треба обрати вихідний рахунок та рахунок отримувача, а також вказати суму, яка переводитиметься і вказати, в якій валюті.

Крок 7. У програмі здійснена можливість переводу грошей в різну валюту. Для переводу грошей треба вказати рахунок, в якому потрібно провести операцію, а також вказати вихідну та отримувану валюту і суму грошей для переводу.

Крок 8. За допомогою програми можна змінити процентні ставки на рахунку клієнта. У відкритому вікні відображається інформація про стан рахунків клієнтів та з’являється можливість змінити процентні ставки на них.

Крок 9. У програмі є можливість перегляду загальної суми грошей на рахунках клієнтів, тобто баланс підприємства.

Крок 10. У програмі здійснена можливість зміни банку. При цьому потрібно вказати ім'я нового банку, його адресу, телефон та ідентифікаційний номер.

Крок 11. У ході операційного для можна змінити поточний курс валют. У вікні потрібно вказати новий курс валют для рублів та доларів.

Крок 12. У програмі є можливість перегляду інформації о призначенні програми та інформації про розробника.

6. РОЗРОБКА ПРОГРАМНОГО МОДУЛЯ

6.1 Опис класів і об'єктів програмного середовища, які плануються до використовування Оскільки вимогами до розробки програмного забезпечення є наявність головного меню, то передбачається використання таких компонентів як MainMenu (головне меню). На форму можна помістити скільки завгодно об'єктів цього класу, але відображатися в смузі меню у верхній частині форми буде тільки той з них, що зазначений у властивості Menu форми.

Для зберігання іконок до пунктів головного меню використовуємо компонент ImageList классу TImageList. Компонент класу TіmageLіst являє собою контейнер для зберігання безлічі малюнків однакового розміру. Він може бути корисний при програмному створенні набору інструментальних кнопок, секцій керуючого заголовка, при розробці програм, що використовують анімаційні ефекти, і взагалі там, де потрібен індексований доступ до зображень.

Щоб обрати потрібну валюту і вибрати отримувача або вкладника грошей використовуємо компонент ComboBox классу TComboBox. Комбінований список TComboBox являє собою комбінацію списку TLіstBox і редактори TEdіt, і тому більшість його властивостей і методів запозичені в цих компонентів.

Для управління програмою, тобто підтвердження або скасування дій використовуємо компонент Button класу TButton. Пов’язаний із кнопкою алгоритм керування реалізується в оброблювачі події OnClіck

Компоненти класу TLabel (мітка) призначені для розміщення на формі різного роду текстових написів. Для цього служить центральна властивість компонента — Captіon. З компонентом може бути зв’язаний віконний керуючий елемент, що вибирається при натисканні Alt+Буква, де буква — виділена підкресленням буква в тексті мітки. Такі символи в термінології Wіndows називаються акселераторами.

Щоб згрупувати компоненти, які знаходяться на формі у єдину робочу область використаємо компонент GroupBox класу TGroupBox. Цей компонент слугує контейнером для розміщення дочірніх компонентів і являє собою прямокутне вікно з рамкою й текстом у розриві рамки. Звичайно з його допомогою виділяється група керуючих елементів, об'єднаних по функціональному призначенню.

Компонент TPanel — панель являє собою контейнер загального призначення. Його властивість Captіon відображається у вигляді текстового рядка й може використовуватися для видачі повідомлень. Компоненти цього класу часто містяться на форму для того, щоб розташовувати вставлені в них дочірні компоненти уздовж однієї зі сторін вікна.

6.2 Реалізація інтерфейсу користувача Окрім головного модуля MainWindowUnit, програма має 7 додаткових модулів:

— Модуль BankChangerUnit — Зміна банку. Здійснена можливість зміни банку при роботі з програмою;

— Модуль ExchangeUnit — Перевод грошей з одної валюти в іншу;

— Модуль KlientsMoneyView — Перегляд інформації про стан мультивалютного рахунку клієнта та про загальну кількість грошей на ньому;

— Модуль KursesUnitValuta — Зміна курсу валют на початку операційного дня та в процесі роботи банку;

— Модуль MoneyTypeExchangeUnit — Перевод грошей у різну валюту на мультивалют-ному рахунку;

— Модуль RachetDokum — Відкриття нового рахунку у банку шляхом укладення договору;

— Модуль UsersInfoUnit — Перегляд інформації про обраного клієнта у банку.

7. ОПИС ФУНКЦІЙ ГОЛОВНОГО МОДУЛЯ ПРОГРАМИ

procedure N1Click (Sender: TObject);

Демонстрація інформації о програмі

procedure N2Click (Sender: TObject);

Демонстрація інформації о розробниках цієї програми

procedure N3Click (Sender: TObject);

Зміна курсу валют на початку операційного дня та в процесі роботи банку

procedure FormCreate (Sender: TObject);

Служить для зіставлення логічних файлів фізичним і для початку нового дня, а також задаються параметри форм та панелей

procedure Item33Click (Sender: TObject);

Перегляд інформації про стан мультивалютних рахунків у клієнтів банку

procedure N5Click (Sender: TObject);

Зміна назви та атрибутів банку

procedure Item22Click (Sender: TObject);

Відкриття валютного рахунку у банку

procedure Item12Click (Sender: TObject);

Перегляд інформаціі особистих відомостей клієнта

procedure N6Click (Sender: TObject);

Перевод грошей з вихідного рахунку на рахунок отримувача

procedure N7Click (Sender: TObject);

Перевод грошей у різну валюту на мультивалютному рахунку;

procedure Item32Click (Sender: TObject);

Закриття валютного рахунку

procedure N8Click (Sender: TObject);

Перегляд загальної суми грошей на всіх валютних рахунках клієнтів

procedure Item23Click (Sender: TObject);

Встановлення процентних ставок на рахунках клієнтів

8. ІНСТРУКЦІЯ КОРИСТУВАЧА

8.1 Опис інтерфейсу користувача

Інтерфейс програми дуже простий і інтуїтивно зрозумілий користувачеві. Після завантаження на моніторі з’являється робоча форма програмного засобу.

Робота користувача з програмою здійснюється за допомогою головного меню. Воно включає в себе такі підрозділи:

Меню «Клиенты» має підпункти:

— Просмотр информации

— Содержание счетов

— Открытие счёта

— Закрытие счёта

— Перевод со счёта на счёт

— Перевод валют на счету Меню «Общее содержание счетов» має підпункти:

— Процентные ставки

— Общее содержание счетов Меню «Администраторский блок» має підпункти:

— Смена банка

— Изменение курсов валют Меню «Справка» має підпункти:

— О программе

— Об авторе Програма реалізована з допомогою модальних форм, тому при роботі можна використовувати лише одну форму. Інтерфейс програми не складний і побудований з допомогою:

— Компонентів для вводу даних та компонентів, які пояснюють їхню потрібність (див.рис. 8.1)

Рис. 8.1

— Компонентів для виводу поточної дати (див.рис. 8.2)

Рис. 8.2

— Компонентів для вибору інформації (див.рис. 8.3)

Рис. 8.3

— Компонентів, які об'єднують всі інші компоненти (див.рис. 8.4)