Порядок нарахування та форми виплати дивідендів

Курсова робота з дисципліни: Фінансова діяльність суб'єктів господарювання на тему: «Порядок нарахування та форми виплати дивідендів»

Зміст Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Порядок нарахування дивідендів

1.2 Форми виплати дивідендів

2. Аналітична частина

2.1 Розрахунок планової суми амортизаційних відрахувань

2.2 Розрахунок планової суми прибутку

2.3 Розрахунок необхідного приросту оборотних засобів

2.4 Розрахунок необхідного приросту кредиторської заборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні суб'єктів господарювання

2.5 Оперативне фінансове планування

2.5.1 Складання касового плану

2.5.2 Складання платіжного календаря

2.6 Визначення показників Саsh-flow. Складання плану грошових потоків господарюючих суб'єктів

2.7 Розрахунок фінансового ризику

2.8 Складання фінансового плану Висновок Перелік літератури Додаток, А «Розрахунок дисперсії»

Додаток Б «Вихідні дані»

Вступ Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

— виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

— визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

— оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

— визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

— узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

— вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

— оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

нарахування виплата дивіденд

1. Теоретична частина

1.1 Порядок нарахування дивідендів Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоративними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення власників корпоративних прав про виплату дивідендів регламентується статутом товариства. Як правило, підприємства дають відповідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засобах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація:

— назва підприємства;

— дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;

— період, за який виплачуються дивіденди;

— величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсолютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;

— строки та місце виплати;

— особливості оподаткування дивідендів.

У разі прийняття рішення про виплату дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику корпоративних прав пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства. Нарахування дивідендів може здійснюватися шляхом застосування визначеного процента до номінального капіталу, який належить окремим власникам корпоративних прав. Величина цього процента розраховується як відношення чистого прибутку (іншого джерела), який спрямовується на виплату дивідендів до обсягу статутного капіталу. В акціонерних товариствах дивіденди на одну акцію розраховуються діленням загальної суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. За корпоративними правами однієї категорії виплачуються дивіденди однакового розміру.

Отже, величина дивідендів, яка належить окремому власнику, залежить від трьох основних показників:

— величини чистого прибутку, резерву дивідендів (інших джерел виплати);

— встановленого співвідношення між розподіленим і нерозподіленим прибутком;

— частки учасника (власника) в статутному капіталі.

Сума коштів, яка рішенням зборів власників спрямовується на виплату дивідендів, називається масою дивіденду. З прийняттям рішення про виплату дивідендів у підприємства зменшується власний капітал (прибуток). На суму нарахованих, але не виплачених дивідендів збільшується обсяг заборгованості, яка зменшується одночасно з виплатою дивідендів.

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною мірою залежить від форми організації бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нарахування дивідендів.

Акціонерні товариства. Право на одержання дивідендів в АТ мають акціонери, які є власниками акцій (обліковуються в реєстрі акціонерів) на початок строку виплати дивідендів, який встановлюється загальними зборами акціонерів незалежно від періоду, протягом якого акціонери володіли акціями. У разі продажу акціонером належних йому акцій після складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної в такому переліку. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за результатами календарного року в повному обсязі (ст. 9 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). Загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про виплату проміжних дивідендів за результатами діяльності за квартал, місяць чи півріччя. АТ разом зі звітом про діяльність підприємства повинні представити в ДКЦПФР інформацію про дивіденди, яка повинна містити такі відомості:

— дата закриття реєстру для виплати дивідендів (якщо вони виплачуватимуться);

— дата початку виплати дивідендів;

— дата закінчення виплати дивідендів.

Товариства з обмеженою відповідальністю. На відміну від акціонерних товариств, ТОВ можуть виплачувати дивіденди протягом року. Окрім того, учаснику товариства з обмеженою відповідальністю виплачуються дивіденди, які відповідають частці прибутку, одержаного товариством за період, протягом якого учасник володів корпоративними правами підприємства. Це означає, що на одержання дивідендів претендують не лише власники, які володіють корпоративними правами товариства на момент прийняття рішення про розподіл прибутку, а й ті, котрі належали до числа власників протягом періоду, за який виплачуються дивіденди.

Виплата дивідендів приватними підприємствами. Приватні підприємства не належать до господарських товариств. Кошти, які залишаються в розпорядженні приватного підприємства після сплати всіх податків та зборів, можуть бути виплачені власнику підприємства. До 1 квітня 2000р. такі виплати оподатковувалися прибутковим податком з фізичних осіб. Були внесені зміни у законодавство, згідно з якими ці підприємства нараховують і сплачують податок на дивіденди в розмірі 30% нарахованої суми дивідендів.

Особливості перерахування в бюджет дивідендів підприємствами з часткою державної власності в статутному капіталі. Платниками дивідендів є господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, у статутному капіталі яких є частка державного майна. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів такі підприємства повинні надати органу державної податкової служби копію платіжного доручення із зазначенням суми перерахованих до Державного бюджету дивідендів на державну частку у статутному капіталі. Сума дивідендів, яка підлягає перерахуванню в Державний бюджет, визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна в статутному капіталі підприємства (в процентах). Якщо величина зазначеної частки змінювалася протягом звітного періоду, для розрахунку суми дивідендів визначається середньоарифметична частка майна, яка перебуває в державній власності.

1.2 Форми виплати дивідендів Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах:

— грошова;

— не грошова;

— змішана форма;

— приховані дивіденди.

Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З прийняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Заборгованість підприємства його власникам, пов’язана з нарахуванням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підприємство погашає згаданий борг.

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у не грошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою не грошовою формою є виплата дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокрема акцій.

Специфічною формою виплати дивідендів у не грошовій формі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства.

Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчизняних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачуються у товарній формі. Її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. Зазвичай дивіденди товарами отримують дрібні акціонери, які не можуть впливати на фінансову політику підприємств. Великі акціонери, які контролюють такі підприємства, формально не отримують ніяких дивідендів або віддають перевагу корпоративним правам. Досить часто реальні власники таких підприємств отримують приховані дивіденди за різного роду схемами ухилення від оподаткування.

До виплати дивідендів товарами чи послугами, виробництвом яких займається підприємство, інколи вдаються і підприємства на Заході. Як правило, це транспортні підприємства, які виплату дивідендів оформляють у вигляді різного роду транспортних пільг. З метою стимулювання збуту продукції деякі підприємства виплачують дивіденди у формі знижок на їх товари, наприклад, широковідомими є так звані «винні бони».

Змішана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (не грошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша у формі корпоративних прав. При цьому можуть порушуватися існуючи пропорції участі всіх власників у статутному капіталі. З метою компенсації збитків окремих власників, які виникають у результаті зменшення їх частки, вони можуть бути наділені додатковими дивідендами в грошовій формі. З іншого боку, можуть передбачатися також стимули для заохочення акціонерів до реінвестування прибутку та виплати дивідендів корпоративними правами. Врешті-решт, власники самі повинні вирішувати, яка форма дивідендів є для них вигіднішою з погляду максимізації їх капіталу.

Приховані дивіденди. Керівництво підприємства може маніпулювати розміром чистого прибутку, який засвідчується в звітності і є джерелом виплати дивідендів та основою для прийняття рішення про це на зборах власників. На Заході відповідні маніпуляції здійснюються, як правило, з допомогою інструменту прихованих резервів. Виконавчі органи підприємств за узгодженістю з окремими власниками досить часто вдаються до прихованого розподілу прибутку. Приховані виплати дивідендів здійснюються безпосередньо на користь власників підприємства або на користь так званих пов’язаних, або афільованих, осіб. Ці доходи можуть утворюватися в результаті здійснення таких операцій:

— продаж товарів (робіт, послуг) у таких осіб за заниженими цінами;

— придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищеними цінами;

— виплата завищених процентів за депозитами, позичками тощо;

— одержання позичок за зниженими процентними ставками;

— оплата фіктивних угод за невиконані послуги, в т. ч. за ноу-хау, консультаційні чи рекламні послуги, інші види нематеріальних активів з подальшим одержанням готівки для виплати винагороди працівникам та власникам;

— оплата закордонних відряджень тощо.

Приховування керівництвом підприємства реального чистого прибутку на свою користь або на користь окремих власників є суттєвою проблемою в галузі дивідендною політики, яка загострює принципал-агент-конфлікт. Причини прихованого розподілу прибутку криються здебільшого в недоліках податкового законодавства та законодавства про господарські товариства.

2. Аналітична частина

2.1 Розрахунок планової суми амортизаційних відрахувань

Існує декілька методів нарахування амортизаційних відрахувань, наприклад, кумулятивний метод, прямолінійний метод, виробничий метод, метод зменшення остаточної вартості, метод прискореного зменшення остаточної вартості, податковий метод та ін. В курсовій роботі планова сума амортизаційних відрахувань нараховується податковим методом.

Планова сума амортизаційних відрахувань розраховується виходячи з норм амортизації і середньорічної балансової вартості основних засобів (по групах основних засобів) по формулі:

(2.1)

де — середньорічна балансова вартість основних засобів, тис. грн;

Ба — вартість основних засобів на початок планового року, тис. грн;

Бв — вартість основних засобів, що вводяться в плановому році, грн;

М — число місяців функціонування основних засобів, що вводяться в плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном введення об'єкта);

Бл — вартість основних засобів, що вибувають у плановому році, тис. грн;

М1 — число місяців функціонування основних засобів, що вибувають у плановому році (починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за терміном вибуття об'єкта).

Балансова вартість групи основних засобів на початок планового року розраховується по формулі:

(2.2)

де — балансова вартість групи на початок ІV кварталу, що передує плановому року, тис. грн;

— сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень основних засобів протягом ІV кварталу, що передує плановому року, тис. грн;

— вартість виведених з експлуатації основних засобів протягом ІV кварталу, що передує плановому року, грн.;

А — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в ІV кварталі, що передує плановому року, тис. грн.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів у наступному розмірі (у розрахунку на календарний рік):

— група 1 — 2%;

— група 2 — 10%;

— група 3 — 6%;

— група 4 — 15%.

При визначенні балансової вартості основних засобів необхідно врахувати, що сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння й інші види поліпшення основних засобів, що не перевищує п’ять відсотків сукупної балансової вартості груп на початок звітного періоду, відноситься на валові витрати.

Виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів:

(Амортизаційні відрахування за рік = (Первісна вартість-Ліквідаційна вартість) / Строк корисного використання)

1 група:

Ба = 204 200 + 1212 + 12 480 — 840 — 11 300 = 205 752 тис. грн.;

2 група:

Ба = 125 410 + 10 400 + 7300 — 3440 — 6421 = 133 249 тис. грн.;

3 група:

Ба = 235 500 + 12 500 + 15 700 — 7540 — 11 200 = 244 960 тис. грн.;

4 група:

Ба = 9,8 + 5 + 3,6 — 5 — 4,7 = 8,7 тис. грн.;

5 група:

Амортизаційні відрахування = (14−0)/15=0,93 тис. грн.

Результати розрахунків зведемо в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 — Розрахунок суми амортизаційних відрахувань на плановий рік

Висновок: як бачимо з таблиці 2.1, плануються такі показники діяльності підприємства: балансова вартість на початок року складає 583 969,7 тис. грн.; середньорічна вартість майна, яке вводиться в плановому році складає 205,08 тис. грн.; середньорічна вартість майна, яке виводиться в плановому році - 52,41 тис. грн. Середньорічна вартість майна в плановому році після розрахунку виведених і введених основних засобів складає 584 122,37 тис. грн., звідси сума амортизаційних відрахувань в плановому році складає 32 143,14 тис. грн., в тому числі по першій групі - 4118,16 тис. грн., по другій — 13 325,28 тис. грн., по третій — 14 696,99 тис. грн., по четвертій — 1,78 тис. грн., нематеріальні активи 0,93 тис. грн.

2.2 Розрахунок планової суми прибутку Планування прибутку починається з розрахунку планової суми собівартості, що виконується розрахунково-аналітичним методом. Для цього усі витрати, що входять у собівартість, підрозділяються на наступні групи: фонд оплати праці; нарахування на фонд оплати праці; відрахування на ремонт основних засобів; умовно-постійні витрати без амортизаційних відрахувань і відрахувань на ремонт основних засобів; перемінні витрати без витрат на оплату праці і нарахування на них. Умовно-постійні витрати плануються по їхній сумі. Перемінні витрати плануються в даній роботі у відсотках до суми виручки і складають 29%.

Плановий фонд оплати праці визначається добутком середньо списової чисельності працівників на їхню середню зарплату. Нарахування на заробітну плату визначаються по діючим нормативам у відсотках до заробітної плати і містять у собі:

— збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 33,2 відсотка;

— збір на обов’язкове соціальне страхування 1,5 відсотка;

— збір на соціальне страхування на випадок безробіття 1,3 відсотка;

— збір на соціальне страхування від нещасних випадків 1 відсоток (в залежності від виду діяльності).

При розрахунку планової суми прибутку враховується, що господарюючий суб'єкт здає в оренду складське приміщення терміном на 1 рік. Орендна плата розраховується по формулі:

(2.3)

де — сума орендної платні, грн.;

— планована вартість складського приміщення (по варіантах), грн.;

— процентна ставка орендної плати, % [8%].

Па = 380 0,08 = 30,4 тис.грн.

У плановому році суб'єкт господарювання одержує роялті - періодичні платежі покупця ліцензії за її використання. Нарахування роялті здійснити по формулі:

(2.4)

де R — річна сума роялті, тис. грн.;

RS — ставка роялті, %, [5%];

S — річна вартість чистих продажів за винятком непрямих податків, зборів. (по варіантах).

R = 34 218 0,05 = 1710,9 тис. грн.

Висновок: як бачимо з розрахованих показників, запланований розмір орендної плати складає 30,4 тис. грн., роялті 1710,9 тис грн.

Розрахунок зведемо в табл.2.2 і 2.3.

Таблиця 2.2 — Розрахунок планової суми собівартості продукції суб'єкта господарювання

Висновок: як бачимо з таблиці 2.2, виручка від реалізації складає 850 410 тис. грн., фонд оплати праці 7602,12 тис. грн., сума нарахувань на заробітну плату 2812,78 тис. грн., витрати на ремонт і технічне переозброєння основних засобів — 58 396,97 тис. грн., умовно-постійні витрати складають 57 890 тис. грн., сума перемінних витрат дорівнює 246 618,9 тис. грн. Загалом собівартість продукції складає 405 463,91 тис. грн.

Таблиця 2.3 — Розрахунок планової суми прибутку суб'єкта господарювання

Висновок: як бачимо з таблиці 2.3, податок на додану вартість дорівнює 170 082 тис. грн., прибуток від реалізації продукції складає 274 864,09тис. грн., доходи від в не реалізаційних операцій складають 1741,3 тис. грн. Урахувавши всі наведені вище показники балансовий прибуток склав 276 605,39 тис. грн.

2.3 Розрахунок необхідного приросту оборотних засобів При складанні фінансового плану важливим моментом є розрахунок потреби в оборотних коштах. Потреба в оборотних коштах визначається для засобів, вкладених у виробничі запаси (сировину і матеріали), незавершене виробництво, готову продукцію, товари, грошові кошти, переклади в шляху з моменту інкасації виручки до моменту надходження її на розрахунковий рахунок. В інші активи (МШП, тара під товаром і порожня, витрати майбутніх періодів).

Потреба в оборотних коштах по сировині і матеріалах визначається шляхом множення одноденної їхньої витрати на норму в днях, що встановлюється суб'єктом господарювання самостійно (у курсовій роботі узяти від 10 днів до 28 днів).

Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву визначається множенням одноденного випуску продукції по собівартості на норму незавершеного виробництва в днях (для курсової роботи взяти 5 днів).

Потреба в оборотних коштах по готовій продукції визначається множенням одноденного випуску продукції по собівартості на норму оборотних коштів по готовій продукції (для курсової роботи взяти 3 дні).

Потреба в оборотних коштах по запасах товарів визначається множенням одноденного обороту цих товарів за покупними цінами на норму запасу їх у днях (для курсової роботи взяти 2 дні).

Потреба в коштах у касі і інших грошових коштів визначаються множенням одноденного товарообігу за продажними цінами на норму запасу коштів у днях (для курсової роботи взяти 1 день).

Потреба в оборотних коштах по інших матеріальних активах визначається методом прямого рахунка (дивися вихідні дані по варіанту).

Розрахунки зведемо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 — Розрахунок необхідного приросту оборотних коштів

У фінансовий план включається не загальна сума оборотних коштів, а її зміна (приріст чи зменшення) за плановий період.

Приріст оборотних коштів збільшує витрати фінансових ресурсів (видаткову частину фінансового плану), а зниження їх зменшує ці витрати.

Необхідний приріст оборотних коштів визначається по формулі:

(2.5)

де ПОЗ — приріст оборотних засобів, тис. грн.;

ОН.П.- сума оборотних коштів на початок план. періоду, тис. грн.;

ОР — розрахункова величина оборотних коштів, тис. грн.

= 10 923,48 — 4147 = 6776,48 тис. грн.

Висновок: як бачимо з таблиці 2.4, на майбутній рік на підприємстві плануються такий приріст оборотних коштів: сировина та матеріали складають 4452,84 тис. грн., незавершене виробництво — 394,2 тис. грн., готова продукція — 3378,87 тис. грн., кошти в касі та інші грошові кошти 2362,25 тис. грн., малоцінні і швидкозношувані предмети — 222,64 тис. грн., тара — 89,06 тис. грн., витрати майбутніх періодів — 23,64.Загалом, оборотні кошти склали 10 923,48 тис. грн. Приріст оборотних коштів складає 6776,48 тис. грн.

2.4 Розрахунок необхідного приросту кредиторської заборгованості, яка постійно знаходиться в розпорядженні суб'єктів господарювання Кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання бере участь в обороті поряд з власними коштами. У процесі утворення і витрат даної кредиторської заборгованості її сума міняється: в одні періоди зменшується, у інші зростає. Однак завжди є визначений її залишок, що дозволяє цю заборгованість дорівнювати до власних засобів суб'єкта господарювання і називати її стійкою кредиторською заборгованістю (стійкі пасиви). До стійких пасивів відносяться: перехідна заборгованість по заробітній платі, нарахування на заробітну плату, резерв майбутніх платежів і витрат та ін.

Величина мінімальної заборгованості працівникам по заробітній платі визначається по формулі:

(2.6)

де Зт — мінімальна заборгованість працівникам по заробітній платі, тис. грн.;

Фпл — плановий фонд оплати праці на рік, тис. грн.;

Д — кількість днів з початку місяця до дня видачі заробітної плати, днів.

Нарахування на заробітну плату визначається по діючим нормативам у відсотках від мінімальної заборгованості по заробітній платі.

У фінансовий план включається не загальна величина заборгованості, а її зміна (приріст чи зменшення) за плановий період.

Приріст заборгованості збільшує дохідну частину фінансового плану, а її зниження зменшує доходи.

Приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання виступає як джерело фінансування приросту оборотних коштів. Інша сума приросту оборотних коштів фінансується за рахунок прибутку.

Приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання, визначається по формулі:

(2.7)

де ПКЗ — приріст кредиторської заборгованості, тис. грн.;

КЗр — кредиторська заборгованість з розрахунку, тис. грн.;

КЗНП — кредиторська заборгованість на початок планового періоду, тис. грн.

Сума прибутку, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів на плановий період, визначається по формулі:

(2.8)

де ПФ.П.Р. — прибуток, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів, тис. грн.

Висновок: як бачимо з розрахованих показників, планує мий розмір мінімальної заборгованості працівникам по заробітній платі складає 316,76 тис. грн., приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні субєкта господарювання складає -168,82 тис. грн. Сума прибутку, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів на плановий період, складає 6945,3 тис. грн.

2.5 Оперативне фінансове планування Оперативне фінансове планування являє собою розробку оперативних фінансових планів: кредитного, касового, платіжного календаря та ін.

2.5.1 Складання касового плану Касовий план є планом обороту наявних коштів, що відбивають надходження і виплати готівки через касу суб'єкта господарювання. Забезпеченість наявними коштами характеризує стан фінансових відносин між суб'єктом господарювання і його трудовим колективом. Тому складання касових планів і контроль за їхнім виконанням мають важливе значення для підвищення платоспроможності, що визначає усю фінансово-комерційну діяльність суб'єкта господарювання. Касовий план складається на квартал. Він складається з чотирьох розділів і має наступну форму (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 — Касовий план

Висновок: як бачимо з таблиці 2.5, на майбутній рік на підприємстві плануються такі результати діяльності: надходження коштів складають 254 272,59 тис. грн., в тому числі товарообіг від реалізації продукції 195 594,3 тис. грн., інші надходження 58 678,29 тис. грн., з них витрачається на місці 9779,72 тис. грн., здається в касу банку 244 492,37 тис. грн. Витрати готівки складають 2204,61 тис. грн., в тому числі на оплату праці 1900,53 тис. грн., на відряджу вальні витрати 190,05 тис. грн., на господарські - операційні витрати 114,03 тис. грн. Загальна сума фонду оплати праці складає 2394,66 тис. грн., утримання — 436,52 тис. грн., підлягає видачі 1958,14 тис. грн.

2.5.2 Складання платіжного календаря

Платіжний календар — це план раціональної організації оперативної фінансової діяльності суб'єкта господарювання, у якому календарно взаємопов'язані всі джерела надходжень коштів (виручка від реалізації, кредити і позики, інші надходження) з витратами на здійснення фінансово-комерційної діяльності. Платіжний календар відбиває доходи, надходження засобів, відносини з бюджетом по податках, кредитні відносини. Тому він охоплює рух усіх коштів суб'єкта господарювання. Платіжний календар використовується для контролю за платоспроможністю і кредитоспроможністю. Складається він по всіх статтях грошових надходжень і витрат, що проходять через поточні рахунки суб'єкта господарювання у банку, що дозволяє визначити забезпеченість за рахунок власних і позикових фінансових засобів виконання всіх зобов’язань по платежах. Платіжний календар розробляється, насамперед, шляхом уточнення і конкретизації планових показників чергового кварталу і розбивки цих показників по місяцях. Потім показники можна уточнити і розбити на більш дрібні періоди (п'ятиденки). Якщо в платіжному календарі надходження грошей і грошові надходження перевищують витрати грошей, то в балансі відбиваються грошові накопичення (залишок засобів на поточному рахунку в банку), що, у свою чергу, визначає платоспроможність і стійкість фінансового стану суб'єкта господарювання на майбутній плановий період. Перевищення планованих витрат над очікуваним надходженням коштів (разом з перехідним залишком засобів на розрахунковому рахунку) означає недостатність власних можливостей суб'єкта господарювання для їхнього покриття (неплатоспроможність), що свідчить про погіршення фінансового стану. У цьому випадку необхідно перенести частину не першочергових витрат на наступний календарний період чи вжити оперативних заходів по знаходженню додаткових джерел. Платіжний календар складається виходячи з конкретних даних оперативного обліку операцій поточного рахунку в банку, обліку здачі розрахункових документів у банк, зведень про стан термінових і прострочених платежів, розрахунків з дебіторами і кредиторами, про залишки заборгованості по термінових і прострочених позичках і т.п. Платіжний календар складається за допомогою таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 — Платіжний календар по розрахунковому рахунку суб'єкта господарювання на перший тиждень місяця

Висновок: як бачимо з таблиці 2.6, плануємо витрати коштів складають 320 352,84 тис. грн., в тому числі невідкладні витрати — 12 756,15 тис. грн., заробітна плата і прирівняні до неї платежі - 10 414,9 тис. грн., податки 239 233,35 тис. грн., прострочена кредиторська заборгованість 120,56 тис. грн., погашення кредитів банку 12 756,15 тис. грн., сплата відсотків за кредит 2551,23 тис. грн., інші витрати 42 520,5 тис. грн. Надходження коштів складають 946 506,33 тис. грн., в тому числі від реалізації продукції 850 410 тис. грн., від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей 1700,82 тис. грн., надходження простроченої дебіторської заборгованості 85 041 тис. грн., інші надходження 9354,51 тис. грн. Надходження перевищують витрати на 626 153,49 тис. грн.

За даними таблиці 2.6 на дату складання платіжного календаря визначається коефіцієнт платоспроможності по формулі:

(2.9)

де Кп — коефіцієнт платоспроможності (більше 1);

Пд.с. — надходження коштів, тис. грн;

Рд.с. — витрати грошових коштів, тис. грн.

.

Висновок: дані платіжного календаря по розрахунковому рахунку на один тиждень місяця показують, що у підприємства стійке фінансове становище, тому як коефіцієнт платоспроможності більше 1.

2.6 Визначення показників Саsh-flow. Складання плану грошових потоків господарюючих суб'єктів

Діяльність суб'єкта господарювання підрозділяється на три види:

— операційну діяльність;

— інвестиційну діяльність;

— фінансову діяльність.

Для кожного з них визначається показник cash flow.

" Каш флоу" (від англ. cash — гроші, готівка, flow — потік, текти) означає грошовий потік, потік готівки чи просто готівку. Показник «каш — флоу» означає ту частину коштів, що залишається у суб'єкта господарювання хоча б і тимчасово, до подальшого їхнього розподілу.

Саsh-flow від виробничо-торгової діяльності дорівнює сумі амортизаційних відрахувань, чистого прибутку й інших грошових запасів і визначається по формулі:

КФП.Т. = А + П + Н + КЗР + У, (2.10)

де КФП.Т. — Саsh-flow від операційної діяльності, тис. грн.;

А — амортизаційні відрахування, тис. грн.;

П — чистий прибуток, тис. грн.;

Н — невикористані засоби фондів спеціального і цільового призначення, тис. грн.;

КЗр — кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться в розпорядженні суб'єкта господарювання тис. грн.;

У — приріст вартості основних фондів і нематеріальних активів у результаті їхньої переоцінки, тис. грн.

КФП.Т. = 32 143,14 + 207 454,04 + 382,68 — 168,82 + 11 682,45 =

= 251 493,49 тис. грн.

Саsh-flow від виробничо-торгової діяльності показує, як суб'єкт господарювання виконує свою основну функцію — робити і реалізовувати продукцію (роботи, послуги).

У розділі Саsh-flow від інвестиційної діяльності відбиваються платежі за придбані майно й активи, а джерелом надходження грошей служать кошти від реалізації майна й активів. У цьому розділі варто вказати не тільки витрати на знову придбані майно й активи, але і їхню балансову вартість, що знаходиться у власності суб'єкта господарювання на початок планового періоду.

У розділі Саsh-flow від фінансової діяльності як джерела надходження грошей враховують акціонерний капітал, узяті кредити і позики, отримані відсотки, дивіденди й інші внески. Як грошові виплати враховують погашення кредитів і позик, виплачені дивіденди, відсоток по вкладах та ін.

Сума Саsh-flow кожного з розділів «Плану грошових потоків» буде складати залишок ліквідних засобів у відповідному періоді. Чим вище сума цього залишку, тим краще фінансове положення суб'єкта господарювання.

План грошових потоків закінчується складанням «Каш балансу». На кінець розрахункового періоду він буде дорівнює сумі «Каш балансу» попереднього періоду плюс залишки ліквідних засобів поточного періоду часу.

Метою фінансування є забезпечення позитивної суми залишку ліквідних засобів в усі періоди часу. Це буде свідчити про фінансову стійкість суб'єкта господарювання. Тому величина «Каш балансу» повинна бути завжди позитивною. Негативна величина «Каш балансу» означає, що суб'єкт господарювання не в змозі за рахунок коштів, що знаходяться в його розпорядженні (власних і позикових) покрити свої витрати, тобто фактично є банкрутом.

План грошових потоків є документом, що дозволяє визначити потребу в капіталі і служить для оцінки ефективності використання капіталу.

На практиці датою окупності інвестиційного проекту є день, коли величина Саsh-flow від операційної діяльності стане рівній сумі інвестицій.

План грошових потоків суб'єкта господарювання на плановий рік представлений у табл.2.7.

Таблиця 2.7 — План грошових потоків суб'єкта господарювання на плановий рік

Висновок: за даними таблиці 2.7 Саsh-flow від оперативної діяльності складає 238 069,74 тис. грн., Саsh-flow від інвестиційної діяльності складає -406 тис. грн., що вказує на те, що кошти від реалізації майна й активів не покривають їх витрати. Саsh-flow від фінансової діяльності складає -1634,97 тис. грн. Кеш-баланс дорівнює 236 028,77 тис. грн.

2.7 Розрахунок фінансового ризику

Заставою виживаності й основою стабільного положення підприємства служить його стійкість. Розрізняють наступні грані стійкості: загальна, цінова, фінансова і т.п. Фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість підприємства — це такий стан його фінансових ресурсів, їхній перерозподіл і використання, коли забезпечуються розвиток підприємства на основі власного прибутку і ріст капіталу при збереженні його платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня фінансового ризику.

Фінансовий ризик, як і будь-який інший, має математично виражену імовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахований з досить високою точністю.

Головні інструменти методу розрахунку фінансового ризику: варіація, дисперсія і стандартне відхилення.

Частота (імовірність) виникнення деякого рівня втрат знаходиться по формулі:

(2.11)

де F — частота (імовірність) виникнення події;

N1 — число випадків настання конкретного рівня втрат;

N2- загальне число випадків по статистичній вибірці.

Середнє очікуване значення знаходять по формулі:

(2.12)

де К — середнє очікуване значення події;

R — фактичне значення події;

F — частота (імовірність) виникнення події.

Дисперсію розрахувати по формулі:

(2.13)

де D — дисперсія;

n — число випадків спостереження.

Стандартне відхилення фактичних даних від розрахункових визначити по формулі:

(2.14)

де р — число параметрів рівняння.

У курсовій роботі розрахувати значення рівня економічної рентабельності суб'єкта господарювання на плановий рік з урахуванням факторів ризику.

Розрахунок імовірності, дисперсії, стандартного відхилення виконати на основі розробленої програми на комп’ютері. Розрахунки оформляємо у виді табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Розрахунок дисперсії

Спрогнозуємо рівень економічної рентабельності на 2007 рік з урахуванням фактора інфляції:

(2.15)

де jp — індекс інфляції у 2007 році, %.

Висновок: як бачимо з таблиці 2.8, найбільш вірогідний рівень економічної рентабельності у 2007 році складає 8,7%, якщо розрахувати його з урахуванням інфляції, тоді він складе 7,96%. Стандартне відхилення фактичних даних від розрахункових складає 8,92.

2.8 Складання фінансового плану

Фінансовий план розробляється у формі балансу доходів і витрат. Суб'єкт господарювання самостійно визначає напрямки й обсяг використання прибутку, що залишається в його розпорядженні, тобто чистого прибутку. Чистий прибуток дорівнює валового прибутку за мінусом податків, що сплачуються з прибутку та ін. Ці податки наступні: податок на прибуток, податок на землю, податок із власників транспортних засобів і т.д.

Як правило, фінансовий план складається з таких розділів: доходи і надходження коштів, витрати і відрахування, кредитні взаємовідносини з банками, взаємовідносини з бюджетом.

У таблиці 2.9 приведена форма фінансового плану, що заповнюється на основі розроблених планів виробничо-господарської діяльності суб'єкта господарювання і всіх розрахунків фінансових ресурсів: плану прибутку і її використання, плану нарахування і використання амортизаційних відрахувань; розрахунку планового приросту нормативу власних оборотних коштів і джерел капіталовкладень; розрахунку надходження ПДВ і його сплати в бюджет та ін.

Таблиця 2.9 — Фінансовий план

Висновок: як бачимо з таблиці 2.9, доходи і надходження складають 763 049,13тис. грн., в тому числі балансовий прибуток 276 605,39 тис. грн., амортизаційні відрахування 32 143,14 тис. грн., прибуток 274 864,09тис. грн., податок на додану вартість 170 082 тис. грн., інші надходження 9354,51 тис. грн. Витрати і відрахування складають 302 307,77 тис. грн., в тому числі витрати на поточний, середній і капітальний ремонт основних засобів — 58 396,97 тис. грн., приріст нормативу власних оборотних коштів 6776,48 тис. грн., витрати з прибутку 406 тис. грн., витрати на удержання невиробничої сфери 15 307,38 тис. грн., інші витрати з прибутку 8818,44 тис. грн., податок на додану вартість 170 082 тис. грн., інші витрати 42 520,5 тис. грн. Одержання довгострокових кредитів на капітальні вкладення 12 756,15 тис. грн., оплата боргів по раніше отриманих кредитах 120,56 тис. грн., оплата відсотків за користування кредитами 2551,23 тис. грн. Платежі в бюджет і позабюджетні фонди складають 238 798,02 тис. грн.

Висновок Зробивши аналіз підприємства були отримані наступні ключеві параметри, що дають обєктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Балансова вартість на початок року складає 583 969,7 тис. грн.; середньорічна вартість майна, яке вводиться в плановому році складає 205,08 тис. грн.; середньорічна вартість майна, яке виводиться в плановому році - 52,41 тис. грн. Середньорічна вартість майна в плановому році після розрахунку виведених і введених основних засобів, складає 584 122,37 тис. грн., звідси сума амортизаційних відрахувань в плановому році складає 32 143,14 тис. грн.

Виручка від реалізації складає 850 410 тис. грн., фонд оплати праці 7602,12 тис. грн., сума нарахувань на заробітну плату 2812,78 тис. грн., витрати на ремонт і технічне переозброєння основних засобів — 58 396,97 тис. грн., умовно-постійні витрати складають 57 890 тис. грн., сума перемінних витрат дорівнює 246 618,9 тис. грн. Загалом собівартість продукції складає 405 463,91 тис. грн.

Податок на додану вартість дорівнює 170 082 тис. грн., прибуток від реалізації продукції складає 274 864,09тис. грн., доходи від в не реалізаційних операцій складають 1741,3 тис. грн. Урахувавши всі наведені вище показники балансовий прибуток склав 276 605,39 тис. грн.

Сировина та матеріали складають 4452,84 тис. грн., незавершене виробництво — 394,2 тис. грн., готова продукція — 3378,87 тис. грн., кошти в касі та інші грошові кошти 2362,25 тис. грн., малоцінні і швидкозношувані предмети — 222,64 тис. грн., тара — 89,06 тис. грн., витрати майбутніх періодів — 23,64.Загалом, оборотні кошти склали 10 923,48 тис. грн. Приріст оборотних коштів складає 6776,48 тис. грн.

Плануємий розмір мінімальної заборгованості працівникам по заробітній платі складає 316,76 тис. грн., приріст кредиторської заборгованості, що постійно знаходиться в розпорядженні субєкта господарювання складає -168,82 тис. грн. Сума прибутку, що направляється на фінансування приросту оборотних коштів на плановий період, складає - 6945,3 тис. грн.

Надходження коштів складають 254 272,59 тис. грн., в тому числі товарообіг від реалізації продукції 195 594,3 тис. грн., інші надходження 58 678,29 тис. грн., з них витрачається на місці 9779,72 тис. грн., здається в касу банку 244 492,37 тис. грн. Витрати готівки складають 2204,61 тис. грн., в тому числі на оплату праці 1900,53 тис. грн., на відряджу вальні витрати 190,05 тис. грн., на господарські операційні витрати 114,03 тис. грн. Загальна сума фонду оплати праці складає 2394,66 тис. грн., утримання — 436,52 тис. грн., підлягає видачі 1958,14 тис. грн.

Плануємо витрати коштів складають 320 352,84 тис. грн., в тому числі невідкладні витрати — 12 756,15 тис. грн., заробітна плата і прирівняні до неї платежі - 10 414,9 тис. грн., податки 239 233,35 тис. грн., прострочена кредиторська заборгованість 120,56 тис. грн., погашення кредитів банку 12 756,15 тис. грн., сплата відсотків за кредит 2551,23 тис. грн., інші витрати 42 520,5 тис. грн. Надходження коштів складають 946 506,33 тис. грн., в тому числі від реалізації продукції 850 410 тис. грн., від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей 1700,82 тис. грн., надходження простроченої дебіторської заборгованості 85 041 тис. грн., інші надходження 9354,51 тис. грн. Надходження перевищують витрати на 626 153,49 тис. грн.

Саsh-flow від оперативної діяльності складає 238 069,74 тис. грн., Саsh-flow від інвестиційної діяльності складає -406 тис. грн., що вказує на те, що кошти від реалізації майна й активів не покривають їх витрати. Саsh-flow від фінансової діяльності складає -1634,97 тис. грн. Кеш-баланс дорівнює 236 028,77 тис. грн.

Проаналізувавши виробничо-економічну діяльність підприємства можна стверджувати про те, що підприємство є досить прибутковим та фінансово стійким, про це свідчить позитивне значення «Кэш-балансу». Отже підприємство є платоспроможним, про це свідчить значення коефіцієнту платоспроможності, який складає 2,95.

В цілому можна зробити висновок, що підприємство функціонує достатньо ефективно.

Перелік літератури

1. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554с.

2. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна. 3-тє вид. — К.: КНЕУ, 2000. 465с.

3. Шершньова З.Є., Оборська С. В. Стратегічне управління. — К.: КНЕУ, 1999. — 384с.

Додаток, А «Розрахунок дисперсії»

Таблиця 2.10 Розрахунок дисперсії

Додаток Б «Вихідні дані»

Таблиця 2.11 — Вихідні дані