Бонська конвенція

Міністерство освіти і науки України Ужгородський національний університет Географічний факультет Кафедра лісівництва

РЕФЕРАТ

На тему: Бонська конвенція

Підготувала студентка 2 курсу ЛГ Кленівська М.Ю.

Прийняв проф. Потіш Л.А.

Ужгород-2015

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин

23 червня 1979 року — Прийняття Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонн, Німеччина)

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин — міжнародний договір, укладений у рамках Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP). Станом на 2008 рік, 109 країн Африки, Європи, Центральної і Південної Америки, Азії та Океанії стали країнами-учасниками Конвенції. Україна приєдналася до Боннської Конвенції в 1999 році. Мета Конвенції - розроблення і вжиття спільних заходів щодо збереження мігруючих видів тварин протягом усього їхнього міграційного шляху на землі, у повітрі та воді.

Мігруючі тварини не визнають кордонів і саме тому часто зазнають значного негативного впливу через деградацію місць, де вони розмножуються, живляться або зимують. Дуже часто їхня чисельність зменшується внаслідок інтенсивного полювання. Охоронні заходи щодо мігруючих видів диких тварин залежать від того, до якого з двох додатків до Конвенції внесено відповідні види. Додаток I містить перелік мігруючих видів, які перебувають під загрозою зникнення, до Додатку II занесено види, стан яких є несприятливим і для їх збереження потрібне міжнародне співробітництво.

Через територію України мігрують деякі види ссавців, її також перетинає один з основних шляхів міграції птахів з Європи до інших частин світу. Зокрема, Чорноморський біосферний заповідник, Сиваш, Дунайські плавні, коси Азовського моря та інші території є місцями зупинки, гніздування та живлення величезної кількості птахів, серед яких є види, занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП).

До Конвенції, що набула чинності у 1983 році, додали 31 вид мігруючих тварин. Рішення щодо збереження цих видів стало необхідним через загрозу їхнього вимирання.

Білих ведмедів, деякі види газелей, китів та акул було додано до списку мігруючих видів, які знаходяться під охороною. 120 країн, які свого часу підписали Боннську конвенцію (Conservation of Migratory Species), цьогорік близько тижня (4−9 листопада) перебували на зустрічі в Кіто (Еквадор).

У результаті напружених шестиденних переговорів до згаданого списку внесли ще 31 вид тварин. Серед них фігурують білі ведмеді, кількість яких складає від 20 до 25 тис. особин. Територія їхнього проживання зменшується через танення арктичних льодовиків. Червонолоба газель з Африки та дрохва (птах, який зустрічається на території від Європи до Китаю) також потрапили до переліку мігруючих видів, що підлягають охороні. Натомість африканського лева туди не внесли через відсутність необхідної інформації від країн, на території яких його можна зустріти.

" Перелітні птахи стали провідним питанням серед невідкладних проблем нашого часу, — заявив Бредні Чемберс, секретар Конвенції, назвавши «історичною» конференцію в Кіто. — Забруднення океанів пластиковими виробами, зміна клімату, а також масове браконьєрство, - всі загрози, що нависають над перелітними птахами, стосуються кожного з нас" .

Щодо підводного світу, під охорону потрапили різноманітні види акул (серед яких акула-бик та акула-молот) і скатів.

Боннська конвенція підкреслює, що держави повинні виступати захисниками мігруючих видів, що знаходяться на їхній території чи лише перетинають їхні кордони під час міграції. Особливу небезпеку для мігруючих видів становлять скорочення територій їхнього проживання, полювання, а також погіршення джерел харчування.

До конференції в Кіто сотню мігруючих видів, яким загрожувало знищення, вже було внесено у Додаток I до Боннської конвенції. У Кіто 31 вид було розділено між Додатком І та Додатком ІІ (види, статус яких є несприятливим).

Наступна конференція щодо Боннської конвенції відбудеться у 2017 році на Філіппінах.

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин

Договірні Сторони, визнаючи, що дикі тварини в усьому їхньому різноманітті є незмінною частиною природної системи Землі і повинні бути збережені для блага людства;

усвідомлюючи, що кожне покоління людей є хранителем ресурсів Землі для наступних поколінь і зобов’язане забезпечити збереження цієї спадщини, а там, де вона використовується, її невичерпне використання;

беручи до уваги наростаючу екологічну, генетичну, наукову, естетичну, рекреаційну, культурну, освітню цінність диких тварин, а також їхню цінність із соціальної та економічної точок зору;

відчуваючи занепокоєння, особливо по відношенню до тих видів диких тварин, які мігрують через кордони або за межами кордонів національної юрисдикції;

визнаючи, що держави повинні зберігати мігруючі види тварин, які живуть в межах кордонів національної юрисдикції або пересікають ці кордони;

маючи впевненість, що збереження та ефективне регулювання використання мігруючих видів диких тварин потребує спільних зусиль всіх держав, у межах національної юрисдикції яких ці види проводять ту чи іншу частину свого життєвого циклу;

нагадуючи про рекомендації 32-го Плану дій, який прийнятий на Конференції Організації Об'єднаних Націй з проблем навколишнього середовища людини (Стокгольм, 1972) і з задоволенням взятого до відома двадцять сьомою сесією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй домовились про наступне:

Стаття I

Визначення

1. Для цієї Конвенції:

а)" мігруючий вид" означає всю популяцію або географічно ізольовану частину популяції будь-якого виду диких тварин або будь-якого таксону цих тварин нижчого рангу, значна частина якої циклічно і передбачливо пересікає один або більше кордонів національної юрисдикції;

б)" статус збереження мігруючого виду" означає сукупність впливів, які можуть протягом тривалого часу впливати на поширення та чисельність цього виду;

в)" статус збереження" вважається «сприятливим», якщо:

(1) дані щодо динаміки чисельності мігруючого виду свідчать про те, що цей вид протягом тривалого терміну залишається життєздатною частиною тих екосистем, до яких він відноситься;

(2) на сучасному етапі не скорочується ареал мігруючого виду і протягом тривалого часу скорочення його ареалу малоймовірне;

(3) на сучасному етапі є та в передбачуваному майбутньому буде достатньо середовищ існування для збереження популяції цього мігруючого виду протягом тривалого періоду;

(4) поширення і чисельність цього мігруючого виду наближаються до таких рівнів, що склались історично, і в тій же мірі, в якій існують потенційно прийнятні екосистеми і в якій це відповідає невичерпному використанню дикої фауни;

г)" статус збереження" вважається «несприятливим», якщо яка-небудь з умов, зазначених в підпункті c) цього пункту, не задовольняється;

д)" що знаходиться під загрозою зникнення" застосовується до певного мігруючого виду, якщо цей вид знаходиться під загрозою зникнення в межах всього його ареалу або на значній його частині;

е)" ареал" означає всю територію суші або акваторії, на якій мешкають тварини певного мігруючого виду, а також яку вони пересікають або над якою вони перелітають під час міграцій;

є)" середовище існування" означає будь-яку територію в межах ареалу мігруючого виду з придатними для нього умовами існування;

ж)" держава ареалу" означає щодо певного мігруючого виду будь-яку державу (і, де це необхідно, будь-яку іншу Сторону, що згадується в підпункті «к» цього пункту), яка здійснює юрисдикцію над якою-небудь частиною ареалу цього мігруючого виду, або державу, під прапором якої судна займаються добуванням тварин цього мігруючого виду за межами національної юрисдикції;

з)" добування" означає добування, полювання, рибальство, відлов, порушення спокою, навмисне вбивство або намагання здійснити такі дії;

і)" Угода" означає міжнародну угоду, яка укладена з метою збереження одного або декількох мігруючих видів згідно зі статтями IV та V цієї Конвенції; та

ї)" Сторона" означає державу або будь-яку створену суверенними державами регіональну організацію економічної інтеграції, яка є компетентною щодо ведення переговорів, укладання і виконання міжнародних угод з питань цієї Конвенції та для якої ця Конвенція є чинною.

2. У справах, що стосуються їхньої компетенції, регіональні організації економічної інтеграції, які є Сторонами цієї Конвенції, від свого імені користуються правами і несуть відповідальність, що випливає з цієї Конвенції для держав — членів цих організацій. У таких випадках держави — члени цих організацій не можуть, кожна окремо, користуватися цими правами.

3. У випадках, коли ця Конвенція передбачає прийняття рішень або більшістю в дві третини «присутніх Сторін, що взяли участь у голосуванні», або одноголосне, маються на увазі «присутні Сторони, що голосують або «за», або «проти». Сторони, що утримались від голосування, не відносяться до «присутніх сторін.

Стаття II Основні принципи

1. Сторони визнають важливість збереження мігруючих видів і погодження державами ареалу заходів, що вживаються для цих цілей там, де це можливо і необхідно, приділяючи особливу увагу мігруючим видам, статус збереження яких є несприятливим, а також вживаючи індивідуально або у співробітництві заходів, необхідних для збереження таких видів та середовищ їхнього існування.

2. Сторони визнають необхідність вжиття заходів, щоб запобігти загрозі зникнення мігруючих видів.

3. Зокрема, Сторони повинні:

a) сприяти здійсненню досліджень щодо мігруючих видів і співробітничати при цьому;

б) докладати зусиль щодо забезпечення негайної охорони мігруючих видів, які включені до Додатка 1;

в) докладати зусиль щодо укладання угод про збереження та регулювання використання мігруючих видів, які включені до Додатка 2.

Стаття III

Мігруючі види, які знаходяться під загрозою зникнення

Додаток I

1. До Додатка I включений перелік мігруючих видів, які знаходяться під загрозою зникнення.

2. Мігруючий вид може бути включений до переліку Додатка І за умови надання надійних доказів, у тому числі, найкращих з існуючих наукових свідчень щодо знаходження цього виду під загрозою зникнення.

3. Мігруючий вид може бути виключений з Додатка I, якщо Конференція Сторін встановить, що:

бонська конвенція міграція тварина

a) існують надійні докази, в тому числі, найкращі з існуючих наукових свідчень про те, що цей вид більше не знаходиться під загрозою зникнення; та б) що цей вид знову не буде під загрозою зникнення у зв’язку з припиненням його охорони через виключення з Додатка I.

4. Сторони, що є державами ареалів мігруючих видів, які включені до переліку Додатка I, будуть докладати зусиль, щоб:

a) зберегти і, якщо це можливо і доцільно, відновити ті середовища існування, які важливі для запобігання зникненню цих видів;

б) відвернути, усунути, компенсувати або, наскільки це можливо і доцільно, зменшити негативні наслідки дій або перешкод (довести їх до мінімуму), які значно утруднюють міграції або перешкоджають їм; та в) у міру можливості і там, де це доцільно, відвертати, зменшувати або регулювати вплив факторів, які загрожують або можуть загрожувати цим видам, включаючи суворе регулювання інтродукції або ж регулювання чи знищення вже інтродукованих екзотичних видів.

5. Сторони, які є державами ареалів мігруючих видів, що включені до переліку Додатка I, забороняють добування тварин таких видів. Винятки допустимі лише у випадках, коли:

a) добування проводиться в наукових цілях;

б) добування здійснюється з метою сприяння відтворенню або виживанню виду, який знаходиться під загрозою зникнення;

в) добування здійснюється з метою задоволення потреб традиційних користувачів такого виду; або г) цього потребують надзвичайні обставини;

за умови, що такі винятки точні за своїм змістом, обмежені територіально і в часі. Таке добування не повинне мати негативних наслідків для цього виду.

6. Конференція Сторін може пропонувати Сторонам, які є державами ареалу мігруючого виду, що включений до Додатка І, вжиття інших заходів, які будуть сприятливими для виживання цього виду.

7. Сторони в найкоротші терміни повідомляють Секретаріат про будь-які винятки, зроблені відповідно до пункту 5 цієї статті.