ООН: історія створення, структура та функції

Дата. Назва

Сутність проблеми

Для приміток

14 серпня 1942 року. Атлантична хартія

Як відомо ООН є глобальною організацією, Устав якої був створений на Сан-Франціської конференції з 25 квітня по 26 липня 1945 року, з метою, згідно Уставу ООН, для підтримки миру, безпеки та ліквідування загроз миру в усьому світі. Також ООН була створена для розвитку дружніх відносин між націями на засаді поваги, рівності, принципу самовизначення народів задля забезпечення співпраці в вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного, гуманітарного характеру. Також ООН було створено задля сприяння розвитку поваги прав людини, основних свобод для усіх незалежно від раси, полу, мови, релігії.

Проте досить важливим є аналіз історії створення ООН, опис основних подій, які сприяли формуванню та становленню ООН. Не менш важливим є розгляд структури ООН, а також основних функцій ООН, які виконуються даною організацією через основні суб'єкти структури.

Для початку слід проаналізувати основні події історії створення ООН. Хоча створення ООН прийнято вважати на Сан-Франціській конференції, слід розглянути передумови створення ООН. Відомо, що ще під час ІІ Світової війни, під час зустрічі президента США Ф. Рузвельта та прем'єр-міністра Великобританії У. Черчиля на о-ві Ньюфауленд, було підписано Атлантичну хартію 14 серпня 1942 року, згідно якої проголошувалася співпраця США, Великобританії з іншими націями під час військових дій так і під час миру. Оскільки глобальна співпраця є одним з принципів ООН, то Атлантичну хартію слід вважати передумовою створення даної організації.

Ф. Рузвельт (1882−1945 рр.)

У. Черчиль (1874−1965 рр.)

1943 рік. Московська конференція

Наступною передумовою до створення ООН слід вважати Московську конференцію 1943 року в ході якої було підписано декларацію представниками США, Великобританії, СРСР, Китаю, згідно якої проголошувалось, що дані держави визнають необхідність створення глобальної міжнародної організації для підтримки миру, безпеки в усьому світі, які б забезпечувалися на основі принципу суверенної рівності усіх держав. Тобто можна побачити конкретну ідею створення глобальної світової організації, метою якої є забезпечення миру завдяки колективної безпеки за участю усіх держав.

21 серпня-7 жовтня 1944 року. Конференція в Думбартон-Оксі

Також передумовою до створення ООН слід вважати конференцію в Думбартон-Оксі 21 серпня-7 жовтня 1944 року на якої представниками США, Великобританії, СРСР, Китаю були узгоджені основні принципи, особливості механізму діяльності ООН, а також був прийнятий ряд документів, згідно яким організація повинні була основуватися на принципі рівності усіх держав, усі члени організації повинні виконувати обов’язки, не застосовувати силу у випадку несумісності з цілями організації, надавати підтримку в будь-якої дії згідно уставу організації, не надавати підтримки державі проти якої організація прийняла мери превентивного, примусового характеру, а також організація повинна забезпечити діяльність не членів організації згідно її принципам. Було вирішено створити Генеральну Асамблею як керівний орган організації, якій повинен складатись з представників держав-членів, котрі мали по одному голосу в даному органі. В компетенції даного органу повинні були входити обрання непостійних членів Радбезу, Соціальної Ради, членів Міжнародного суду, призначати генсека організації, затверджувати бюджет організації. Також Генеральна Асамблея повинна була надавати рекомендації з питань скорочення озброєнь, роззброєння. Тому дану конференцію слід вважати початком процесу створення ООН, оскільки на неї був розроблений варіант майбутнього статуту ООН, а також були розроблені проекти структурних органів ООН.

4−11 лютого 1945 року. Ялтинська конференція

Досить важливим було проведення Ялтинської конференції в лютому 1945 року, на якої Ф. Рузвельтом, У. Черчилем, Й. Сталіним було обговорено документи які були прийняті на конференції в Думбартон-Оксі, внесені доповнення згідно уставу, деяких положень. Було прийнято рішення згідно якому у випадку рішення забезпечення миру великі держави постійні члени Радбезу мали право вето. Також було узгоджено питання надання УССР, БССР права держав установників ООН, членства в ООН. Також було прийнято рішення проведення Сан-Франціської конференції 25 квітня 1945 року. Таким чином дана конференція створила умови до створення організації.

Й. Сталін (1878−1953 рр.)

25 квітня-26 червня 1945 року. Сан-Франціська конференція

Створення ООН відбулося на Сан-Франсіській конференції, на якої представники 50 держав, у тому числі США, Великобританія, СРСР, Китай 25 квітня 1945 року зібралися на Зібрання Об'єднаних Націй на якому був прийнятий Устав ООН з 19 глав та 111 статей. Після довгих переговорів Устав ООН був підписаний 26 червня 1945 року Об'єднаними націями (США, Великобританія, СРСР, УССР, БССР, Франція, Австралія, Аргентина, Бельгия, Болівія, Бразілія, Гаїті, Гондурас, Гватемала, Греція, Данія, Доминіканська Республіка, Єгипет, Індія, Ірак, Іран, Канада, Австралія, Нова Зеландія, ЮАР, Китай Колумбія, Коста-Ріка, Куба Ліберія Ливан, Люксембург, Мексіка, Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Сальвадор, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина, Уругвай, Філіппини, Чілі, Еквадор, Ефиопія, Югославія.), (ратифікований 24 жовтня 1945 року) Також на даному Зібранні було вирішено внести в Устав ООН декларацію, згідно якої мандатні території повинні були передатись до міжнародної опіки. Був також створений Міжнародний суд ООН, статут якого увійшов до Уставу ООН. Таким чином було створено ООН 24 жовтня 1945 року, що означало створення глобальної міжнародної організації для підтримки миру та безпеки у світі.

40−60-ті рр. Створення міжурядових організацій під егідою ООН

Оскільки ООН не могла завдяки власним органам розширити діяльність на різні сфери, то відбулося створення мережі міжурядових організацій для котрих ООН стала координуючим центром. Саме створення даної мережі слід вважати оформленням ООН як організації не тільки політичній але й організації здатної впливати на економічну, соціальну, культурну, інші сфери в світовому масштабі. Тому згідно ст. 57, 63 Уставу ООН декларувалося, що спеціалізовані міжурядові організації, органи, заклади встановлюють зв’язок з ООН завдяки укладенню спеціальних угод. Фактично дані міжурядові організації є незалежними, а зв’язок з ООН мав координаційний характер, характер співпраці. Прикладом створення подібних організацій є вхід під егіду ООН Міжнародної організації праці в 1946 році, Міжнародного союзу електрозв’язку в 1948 році, Всесвітнього поштового союзу в 1961 році, Всесвітньої метеорологічної організації. Також були створені деякі організації паралельно з формуванням ООН, як на приклад МВФ в 1944 році для забезпечення відносин в валютної сфері, подолання обесцінення валют. Також в 1944 році було створено МБРР для відбудування, розвитку держав-членів. У подальшому в економічній сфері під егідою ООН опинилися Міжнародна фінансова корпорація, яка була створена в 1956 році. В 1960 році було створено Міжнародну асоціацію розвитку, яка опинилася під егідою ООН. Для вирішення глобальних питань в сфері просвітництва, науки, культури в 1946 році було створено ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ. Для вирішення ООН питань в сфері охорони здоров’я було створено ВОЗ. Також в 1946 році було створено Міжнародну організацію зі справ біженців ООН, ФАО. В 1947 році статус спеціалізованої організації отримала Міжнародна організація громадянської авіації. В 1967 році було створено ЮНІДО. В 1966 році було створено ЮНКТАД для сприяння торгівлі між державами різного економічного рівня. Таким чином відбулося остаточне оформлення ООН.

Структура ООН

Як начебто відомо, складовими основами ООН як глобальної міжнародної міжурядової організації є Радбез ООН, Генеральна Асамблея ООН, Секретаріат ООН, Економічна Рада ООН, Соціальна Рада ООН, Рада опіки ООН, Міжнародний суд ООН.

Радбез ООН

Як відомо, Радбез ООН складається з постійних членів (США, Великобританія, СРСР (з 1992 року РФ), Франція, Китай), а також з 10 (після реформи 15членів) членів які обираються Генеральною Асамблеєю на два роки (з регіонів Африки, Азії, Східної Європи, Західної Європи, Латинської Америки, Океанії). Щодо повноважень Радбезу ООН, то резолюції даного органу є обов’язковими для виконання, а також може організовувати дискусії, пропонувати вирішення конфліктів мирним шляхом, а також має право на застосування санкцій (згортання дипломатичних відносин, застосування колективних військових засобів). Радбез, згідно Уставу ООН, керує миротворчими операціями ООН. Тобто ми бачимо, що Радбез ООН грає важливу роль для забезпечення глобальної безпеки, ліквідації кризових явищ у світі. Також Радбез ООН надає рекомендації Генеральній Асамблеї ООН відносно призначення генсека ООН, також розглядає пропозицію з прийому нових членів до ООН. Радбез ООН може засідати регулярно, або збиратися на засідання у випадку надзвичайної ситуації, загальної загрози для світу. Генсек ООН, будь-який орган ООН, будь-яка держава має право потребувати засідання Радбезу. Слід відзначити, що при прийнятті рішень, постійні члени Радбезу ООН можуть застосувати право вето. Таким чином ми бачимо, що Радбез ООН відповідає за забеспечення безпеки в світі.

Генеральна Асамблея ООН

Відомо, що в Генеральній Асамблеї ООН представлені усі члени ООН, та мають один голос в прийнятті рішень. Даний орган по свої суті є представницьким, на якому представники держав можуть обговорювати будь-які питання в рамках Уставу ООН. Але резолюції Генеральної Асамблеї не мають обов’язкового характеру, даний орган не має можливості реалізувати власні рішення. Але не один з членів ООН не може наложити вето на резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Генеральна Асамблея ООН контролює діяльність Економічної, Соціальної Ради, Ради опіки, спеціальний установ. Спільно з Радбезом ООН Генеральна Асамблея ООН обирає Генсека ООН, судів Міжнародного суду, приймає рішення про прийом нових членів в ООН, непостійних членів Радбезу ООН. Генеральна Асамблея ООН використовує структуру комітетів, регіональних груп, для представництва інтересів різних регіонів світу в ООН, відбору держав для Радбезу ООН. Даний орган щорік збирається на сесії, може проводити спеціальні сесії по вимозі Радбезу ООН. Також у випадку виникнення загрози миру може созиватися на надзвичайну сесію (з 1950 року згідно резолюції «Єдність заради миру». Також Генеральна Асамблея ООН щорік обирає нового председателя, його 21 замів, председателей сьоми комітетів. Рішення приймаються більшістю голосів за виключенням миротворчої сфери, обрання нових членів де потрібно 2/3 голосів. Генеральна Асамблея підрозділяється на комітети, серед яких Спеціальний політичний комітет, 1-й комітет по роззброєнню та питанням безпеки, 2-й комітет з економічних, фінансових питаннь, 3-й комітет з соціальних, гуманітарних, культурних питаннь, 4-й комітет для територій які знаходяться під опікою, з питаннь деколонізації, 5-й комітет з адміністративних, бюджетних питаннь, 6-й комітет з правових питаннь. В даних комітетах знаходяться представники членів ООН. В цілому Генеральна Асамблея є представницьким органом членів ООН.

Секретаріат ООН

Відомо, що Секретаріат ООН був створений як штат службовців для підходу до проблем світової спільноти з відповідальністю як до національних проблем. Генсек ООН є головою Секретаріату ООН, який призначається Генеральною Асамблеєю ООН згідно рекомендації, Радбезу ООН на п’ять літ з правом переобрання. Також відомо, що Генсек ООН діє як головне адміністративний представник на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, Єкономічної, Соціальної Ради, Ради опіки. Генсек повинен привлекати увагу Радбезу до будь-якого явища яке є загрозою до миру у світі, безпеці, також у надзвичайних випадках Генсек виконує роль члену Радбезу. Генсек є представником ООН на міжнародній арені. Щодо штату службовців, то він призначається Генсеком, та його відділення розміщені по всьому світу. Секретаріат організує конференції, збирає інформацію. Також представники штату не мають права відстоювати національні інтереси у рамках Секретаріату. Таким чином Секретаріат виконує організаційні функції.

Генсекі ООН:

Гледвін Джебб (1945;1946 рр.)

Трюгве Хальвдан Лі (1946;1952 рр.)

Даг Хаммаршёльд (1953;1961 рр.)

У Тан (1961;1971 рр.)

Курт Вальдхайм (1972;1981 рр.)

Хавьер Перес де Куэльяр (1982;1991 рр.)

Бутрос Бутрос-Гали

(1992;1996 рр.)

Кофи Аннан (1997;2006 рр.)

Пан Ги Мун (з 2007 року)

Міжнародний суд ООН

Відомо, що Міжнародний суд ООН був створений згідно Уставу ООН для проведення мирними засобами згідно принципам справедливості, міжнародного права, вирішення міжнародних суперечок, ситуацій, конфліктів, котрі можуть призвести до порушення миру. Статут Міжнародного суду ООН складається з 15 незалежних суддів, обираємих незалежно від громадянства на дев’ять років з правом переобрання, Генеральною Асамблеєю ООН, Радбезом ООН. Головною метою Міжнародного суду ООН є мирне вирішення суперечок між державами для забезпечення правопорядку, законості у світі. Також суд виконує консультативні функції, оскільки Генеральна Асамблея ООН, Радбез ООН запрошують консультативні заключення з юридичних питаннь в межах їх кола діяльності. Міжнародний суд ООН може створювати палати для розгляду конкретних справ, рішення яких є рішенням Міжнародного суду ООН. Таким чином Міжнародний суд ООН є судовим та консультаційним органом в масштабах ООН.

ЕКОСОС

(Економічна, Соціальна Рада)

Відомо, що ЕКОСОС ООН координує співпрацю в економічній, соціальній сфері ООН, спеціалізованих організацій. Взагалі ЕКОСОС ООН був створений як орган відповідальний за координацію економічної, соціальної діяльності спеціалізованих організацій ООН, функціональних та регіональних комісій. Також ЕКОСОС ООН виконує функцію форуму для обговорення міжнародних соціальних, економічних проблем, для розробки рекомендацій для членів ООН. Також ЕКОСОС ООН повинен сприяти підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення. Важливо відмітити, що ЕКОСОС ООН також спрямований на виявлення засобів вирішення міжнародних проблем в сферах економіки, соціальній, охорони здоров’я. Також ЕКОСОС ООН повинен сприяти міжнародному співробітництву в сфері культури, освіти. Дана організація повинна забезпечувати загальну повагу прав людини, основних свобод. Слід відзначити, що під час кожної сесії ЕКОСОС ООН обирається Президія для підготовки повістки дня, створення програми роботи, організації сесії при підтримці Секретаріату ООН. Таким чином ЕКОСОС ООН вирішує питання не тільки в економічній, соціальній сфері, але й в сферах культури, охорони здоров’я, освіти.

Рада опіки ООН

Відомо, що Рада опіки ООН була створена для контролю за підопічними територіями, а також для підготовки даних територій до незалежності. Також згідно Уставу ООН, Рада опіки ООН повинна розглядати, обговорювати відгуки керуючою влади з приводу політичного, економічного, соціального прогресу народів підопічних територій, прогресу в сфері освіти. Даний орган повинен проводити консультації з керуючою владою, розглядати петиції підопічних територій, а також відвідувати дані території. В цілому, слід відзначити, що після підтвердження незалежності останньої підопічної території Палау 1 жовтня 1994 року, Рада опіки ООН призупинила дію, оскільки більше підопічних територій у світі не залишилось. Тому на даний момент Рада опіки ООН не є принципово важливою.

Задачі ООН

Відомо, що ООН як глобальна міжнародна організація має виконувати конкретні задачі серед яких підтримка миру, безпеки. Для реалізації даної задачі необхідно приймати колективні заходи по недопущенню, ліквідації загрози світу. Необхідно придушувати акти агресії, порушення миру мирними засобами згідно принципам міжнародного права. Задачею є звертання, вирішення міжнародних спорів, ситуацій, які можуть призвести до порушення миру. Задачею ООН є сприяння розвитку відносин між націями згідно принципу рівності, самовизначення народів. Не менш важливою задачею є здійснення міжнародного співробітництва в вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного, гуманітарного характеру. Важливим є сприяння розвитку поваги до прав людини, основним свободам для всіх незалежно від раси, полу, мови, релігії. Задачею ООН є виконанням ролі центру для спільних дій націй для досягнення спільних задач. Але окрім задач, в Уставі ООН чітко прописані основні принципи діяльності членів ООН для досягнення спільних задач. Важливим принципом є те, що ООН заснований на суверенної рівності усіх членів. Також члени ООН повинні виконувати обов’язки згідно Уставу для ефективної роботи організації. Принципом ООН є те, що члени ООН повинні вирішувати спори мирними засобами, не створювати загрози миру. Усі члени ООН не повинні застосовувати військову силу, оскільки це не є задачею ООН. Також важливим принципом є те, що члени ООН повинні надавати ООН допомогу в усіх сферах. Також принципом ООН є забезпечення діяльності держав, котрі не є членами ООН згідно його принципам. У кризових випадках можливе застосування незвичайних засобів задля миру. В цілому задачі ООН реалізуються згідно його принципам.