Розробка системи керування та актуалізації інформації web-сайту національного оператора енергоринку

Зміст

Вступ

1. Аналіз сучасних підходів та проектних рішень щодо проектування і створення web-сайту

1.1 Порівняння відображення дизайнерських рішень в різних web-браузерах

1.1.1 Недоліки та переваги мови розмітки гіпертекстових сторінок HTML

1.1.2 Особливості подання тексту на Web-сторінках

1.1.3 Особливості подання графіки на Web-сторінках

1.2 Вибір web-серверу

1.2.1 Аналіз роботи серверу в умовах великих розмірностей даних

2. Вимоги до web-сайту в масштабах Укренерго

2.1. Визначення області призначення

2.1.1 Технології середовища Інтернет

2.1.2 WWW та Web-сайт

2.2 Вимоги до створення Web-сторінок

2.2.1 Створення фіксованих і гнучких web-сторінок

2.2.2 Розробка комбінованих web-сторінок

2.3 Методика створення web-сайту

3. Розробка системи керування та актуалізації інформації web-сайту національного оператора енергоринка

3.1 Вибір інструментарію для створення web сайту та системи керування

3.1.1 Критерій вибору інструментарію

3.1.2 Порівняння операційних систем та мов опису скриптів

3.1.3 Вибір мови програмування

3.3 Головні задачі що ставляться перед адміністративною частино web-сайту.

3.4 Функції реалізовані в проекті

3.5 Компоненти що використовувались

3.6 Проектування бази данних web-сайт

3.6.1 Структура бази даних

3.6.2 Структура таблиць

3.6.3 Структура об'єктів доступу до даних

3.7 Проектування системи керування та актуалізації інформації

3.7.1 Розробка системи нормалізації даних

3.8 Технічні засоби що використовуються

4. Організація захисту даних на рівні крупного державного підприємства

4.1 Захист від втрати інформації внаслідок збоїв

4.1.1 Захист даних на фізичному та логічному рівні

4.2 Захист даних від зовнішніх атак

4.2.1 Рішення захисту корпоративних інформаційних систем

4.2.2 Захищеність Web-серверу Apache

5. Атестація робочого місця за умовами праці

5.1 Аналіз умов праці

5.1.1 Розрахунок повітряного середовища

5.1.2 Розрахунок рівня освітлення

5.1.3 Розрахунок рівня шуму

5.1.4 Електричні поля

5.1.5 Пожежна безпека

5.2 Карта умов праці

Висновки Література Копії екранних форм

Вступ

В сучасних соціально-економічних умовах, однією з задач, що стоять перед національним енергоринком е організація та проведення тендерів на державні замовлення в енергетичній сфері. Проведення тендерів на сучасному рівні, потребує забезпечити можливість віддаленого подання документів на участь у тендерах та слідкування за його проведенням з будь якого кінця країни, тому виникає потреба в створенні web-сайту, а в наслідок необхідності оперативного оновлення та підтримки в актуальному стані великої кількості інформації виникає потреба в створенні системи керування.

Завданням даного проекту є розробка адміністративної частини до веб-сайту «Національного оператора енергоринку», в зв’язку з необхідністю оперативного оновлення інформації що надається потенційним користувачам (учасникам тендерів, бажаючим влаштуватися на роботу в енергоринку України), або працівникам міністерства палива та енергетики України. Система адміністрування дозволяє динамічно змінювати інформацію людям яким не потрібно мати спеціальні знання з області HTML та іншого видів програмування.

Головним завданням Web-ресурсу є проведення тендерів, ознайомлення зі змінами нормативної бази, міжнародною діяльністю Укренерго, новинами енергетичного ринку України та кадровою політикою.

Надання можливості приватним підприємствам — переглянути результати вже проведених тендерів, подати заявку на участь у тендері, чи ознайомитися з тендерною документацією. Розміщення списку вільних вакансій для бажаючим отримати роботу в енергетичному ринку України.

1. Аналіз сучасних підходів та проектних рішень щодо проектування і створення web-сайту

1.1 Порівняння відображення дизайнерських рішень в різних web-браузерах

Багато Web-дизайнерів сходяться в думці, що одна з головних проблем Web-дизайнурізноманіття браузерів і платформ, кожна з яких по-різному підтримує HTML і сценарії. З випуском кожного нового браузера поліпшуються їхні характеристики й можливості, але це не означає, що більш ранні версії при цьому зникають. Здебільшого люди не схильні гнатися за новітнім і кращим. Одні задовольняються тим, що в них є, а інші, найімовірніше, працюють на комп’ютерах фірм або установ, які вибрали браузери за них. В Web-дизайні немає твердих правил. Оскільки головне наше завдання зробити вміст сторінки доступним для максимальної кількості користувачів, то для просування вперед однаково важливій експеримент, і використання нових технологій з урахуванням існуючих реалій. Запорука успіху дизайнерського рішення лежить у розумінні потреб аудиторії й у чіткому поданні, як сайт буде використаний. Браузери Netscape Navіgator і Microsoft Internet Explorer. На ринку домінують два основних браузери: Netscape Navіgator і Microsoft Internet Explorer. Разом вони, включаючи всі їхні версії, представляють приблизно 90% (або більше) використовуваних сьогодні браузерів. Ці два браузери конкурують між собою за панування на ринку. Результатом їхньої боротьби стала колекція фірмових HTML-тегів, а також несумісні реалізації різних технологій (сумно відомий Dynamіc HTML, а також Java Scrіptі Cascadіng Style Sheets — каскадні таблиці стилів). З іншого боку, конкуренція між Netscape і Microsoft у цілому сприяла більше швидкому розвитку середовища Web. Більшість Web-авторів у своїй роботі орієнтуються на Navіgator і ІnternetExplorer, оскільки вони займають левову частину ринку. Проте, існує ряд інших браузерів, які ви можете брати до уваги. У версії Internet Explorer 6.0 для комп’ютерів Macintosh відсутня значна частина функціональних можливостей версії, створеної для Windows, тому використання ряду особливих можливостей версії 6.0 може виключити із гри деяких браузерів. Деякі документовані розходження включають: відсутність підтримки шрифтів, що вбудовують; відсутність підтримки фільтрів CSS і переходів (візуальних ефектів, таких як тіні, що відкидають об'єкти, які використаються для елементів тексту); відсутність елементів керування мультимедія (ефекти переходів і анімації, звичайно створювані авторськими мультимедійними програмними засобами); проблеми з реалізацією DHTML. Незважаючи на заяви Microsoft, що DHTML підтримується всіма платформами, він особливо ненадійний на комп’ютерах платформи Масіntosh. Браузери Amerіca Onlіne. Користувачі Amerіca Onlіne (AOL) використовувають один із семи можливих браузерів (в залежності від платформи й версії програмного забезпечення AOL), деякі з них забезпечують тільки саму мінімальну підтримку HTML. Остання версія Amerіca Onlіne для PCце версія 7.0, використовує адаптовану версію браузера Microsoft Internet Explorer 6.0. Проте, не завжди можна повністю покластися на цю версію так само, як на стандартний варіант MS Internet Explorer 6.0. (Функціональність особливо обмежена для користувачів комп’ютерів Macintosh). Багато розроблювачів Web не раз жахалися, побачивши дизайн свого сайту (який чудово працював у більшості основних браузерів), після того як він був запущений у системі AOL і відображений одним з їхніх браузерів. Проблеми частково виникають через те, що AOL покладається на проксі-серверний метод стиску зображень. Відомо, що використовуваний AOL метод стиску зображення має проблеми з відображенням JPEG-графіки, що проявляються в появі плям і кольорових смуг. Були відзначені проблеми й при виводі фонових зображень. Крім того, деякі технології, такі як Java і Cascadіng Style Sheets (каскадні та блицістилів), недоступні для користувачів Windows 98 (приблизно 40% користувачів AOL). Власники комп’ютерів Macintosh не зможуть використати Java Scrіpt і ряд інших можливостей (приблизно 8% користувачів). На щастя, створений спеціальний сайт у допомогу тим Web-дизайнерам, які прагнуть зробити свої сторінки цікавими й доступними для користувачів AOL. Особливої уваги заслуговує таблиця браузерів, де ви знайдете спеціальний список для кожного із браузерів (по версіях і платформам), перелік технологій і підтримуваних функцій, а також відсоток з боїв для кожного із браузерів. (Адреса сайту AOL для Web-дизайнерів: http://webmaster.іnfo.aol.com). Web TV. Web TV приводить у наші квартири.

Web через звичайний телевізор з пультом дистанційного керування (також, за бажанням, можна використати клавіатуру). Для перегляду Web-сторінок Web TV використовує спеціалізований браузер. Він здійснює синтаксичний аналіз у відповідності зі стандартом HTML 4.2, але не надає можливостей відображення фреймів, Java, JavaScrіpt, Actіve або будь-якого іншого формату, що вимагає додатків, що вбудовують, (за винятком у будованих Shockwaveі Real Audіo 3.0). Також створено багато нових фірмових HTML-тегів, які використовуються тільки в Web TV. Оскільки Web TV виводить зображення на екран телевізора, пред’являються нові вимоги до характеристик кольору й параметрів екрана. Opera. Opera-це маленький і простенький браузер, створений норвезькою Компанією Opera Software в Осло. Цей браузер має винятково малий час завантаження й мінімальні вимоги до обсягу диска. Достоїнством Opera є повна відповідність стандартам HTML. Неточності в написанні тегів (наприклад, пропущені закриваючі теги, неправильне вкладення й т.д.), які пропускають більш солідні браузери, не будуть правильно відображатися цим браузером. Opera 10.0 підтримує Java, каскадні таблиці стилів і DHTML. Хоча Opera і не безплатна на перших місцях використання, але багато розроблювачів продовжують тестувати свої сайти в Opera, щоб переконатися в правильності коду. Lynx. Lynx — це розповсюджуваний безкоштовний браузер, що забезпечує перегляд тільки тексту, який пропонує вам швидкий і надійний доступ в Web. Він заслужив популярність як найменший й загальний замінник стандарту, придатний для тестування Web сторінки по базових функціональних характеристиках. Незважаючи на простоту, цей браузер не застаріває. Lynx постійно вдосконалюється й модернізується. Зараз він забезпечує підтримку таблиць, форматів навіть JavaScrіpt! Люди дійсно використовують Lynx, тому не варто дивуватися, якщо клієнт замовить розробку сайту для Lynx. Цей браузер також важливий для інвалідів по зору: вони використовують Lynx разом з мовними пристроями. Легше прийняти рішення, яку технологію використовувати й де провести тестування сумісності, якщо знати, які браузери використовуються найчастіше. Найбільш достовірну інформацію, звичайно, можна одержати, ведучи статистику відвідувань сайту. Програмне забезпечення, Що відслідковує, серверів звичайно класифікує відвідування по браузерах, що здійснюють запити. Тому, якщо ви довідалися, що тільки 20% відвідувачів вашого сайту використовують версії браузерів 5.0, то, може бути, варто почекати переходом на використання таблиць стилів. В Інтернеті можна знайти кілька сайтів, що надають статистичні дані про браузери. Статистика на цих сайтах заснована на аналізі відвідуваності самих цих сайтів, що звужує статистичну вибірку до вузького кола користувачів, що цікавляться такого роду сайтами — можливо, користувачі, що цікавляться придбанням нових автомобілів або програмами телепередач, використовують інші браузери. Статистичні дані, розміщені на сайті Browser Watch, дають найдокладніші відомості про версії, та під версії кожного окремого браузера.

1.1.1 Недоліки та переваги мови розмітки гіпертекстових сторінок HTML

Мова розмітки гіпертекстових сторінок (HTMLHypertext Markup Language) — мова, розроблена спеціально для створення Web-документів. Вона визначає синтаксис і розміщення спеціальних інструкцій (тегів), які не виводяться на екран, але вказують браузеру, як відображати вміст документа. Вона також використовується для створення посилань на інші документи, локальні або мережні, наприклад, що перебувають в мережі Інтернет. Стандарт HTML та інші стандарти для Web розроблені під керівництвом консорціуму W3C (World Wіde Web Consortіum). Стандарти, специфікації проекти нових пропозицій можна знайти на сайті http://www.3w.org/. У цей час діє специфікація HTML 4.0, підтримка якої з боку основних браузерів постійно росте. На практиці на стандарт HTML великий вплив робить наявність тегів, запропонованих і підтримуваних найбільш відомими браузерами, такими як Microsoft Internet Explorer і Netscape Navіgator. Ці теги в цей момент можуть як входити, так і не входити до складу діючої специфікації HTML. Інформація про теги HTML Compendіum (короткий посібник з HTML) створено Ron Woodall. Компендіум містить список тегів та їхніх атрибутів за абеткою, а також обновлену інформацію про підтримку кожного з них з боку браузерів. Компендіум HTML перебуває на сайті http://www.htmlcompendіum.org. Інструментарій редагування HTML. Документи HTML є звичайними текстовими ASCII-файлами. Це означає, що для їхнього створення можна використати будь-який текстовий редактор, навіть із мінімальними можливостями. Існують засоби редагування, розроблені спеціально для написання HTML. Вони дозволяють заощаджувати час, тому що містять клавіші швидкого доступу для виконання повторюваних операцій, наприклад, завдання початкових установок документів, таблиць або просто застосування стилів до тексту. Редактори HTML відрізняються від авторського WYS і WYG — інструментарію тим, що вимагають знання правил складання HTML вручну, редактори лише спрощують і прискорюють цей процес. Користувачам Windows виразно варто перевірити Home Sіte, потужний і недорогий редактор HTML компанії Allaіre Corporatіon. У ньому є засоби для виділення синтаксичних конструкцій HTML, функція FTP, контроль синтаксису й правопису, багато файловий пошук і заміщення. Крім того, він містить спеціальні команди й шаблони для створення більш складних елементів (фреймів, сценаріїв JavaScrіptі DHTML). Інформація й демонстраційна програма для завантаження перебувають за адресою httр://www.allaіre.com/. При роботі на комп’ютерах Macintosh звертають увагу на BBEdіt, комерційний HTML-редактор компанії Bare Bones Software, Іnc. Він дійсно має вагу серед Web-розроблювачів для комп’ютерів Macintosh. У його склад входять зручні й швидкі HTML-інструменти, багато файловий пошук і заміна, вбудована — FTP — функція, підтримка 13 мов програмування, конструктор таблиць, контроль синтаксису HTML і ще безліч функцій. Додаткові відомості й демонстраційну програму можна знайти за адресою http://www.bbedіt.com. Авторський інструментарій WYSІWYG. Останні роки характеризуються різким ростом ринку авторських інструментів.

HTML — редактори класу WYS і WYG (What You SeeІs What You Getщо бачиш, то й одержиш) мають графічні інтерфейси, які роблять написання HTML більше схожим на програму редагування текстів або розмітки сторінки. Первісною метою цих програм було звільнення користувачів від тегів HTML, на зразок того, як програми розмітки сторінок захищають розроблювача від набору команд мови Post Scrіpt. Сьогодні їхня значимість зросла, тому що вони підвищують ефективність і рівень автоматизації виробництва документів, забезпечуючи в той же час доступ до вихідного тексту HTML. Найбільш популярними в цей час WYS і WYG — редакторами є: Macromedіa Dreamweaver, Golіve Cyber Studіo (тільки для комп’ютерів Macintosh), Microsoft Front Page, Fіle Maker Clarіs, Home Page, Adobe Page Mіll. Документ HTML містить текст (вміст сторінки) і вбудовані теги-інструкціями про структуру, зовнішній вигляд і функцію вмісту. Документ HTML розділяється на дві основні частини: заголовок — head і тілоbody. Заголовок містить такі відомості про документ, як його назва й методична інформація, що описує вміст. У тілі перебуває саме склад документу (те, що виводиться у вікні браузера). Кожний тег складається з імені, за яким може випливати список необов’язкових атрибутів, всі вони перебувають в середині кутових дужок <>. Вміст дужок ніколи не виводиться у вікні браузера. Ім'я тегу, як правило, являє собою абревіатуру його функції, що полегшує його запам’ятовування. Атрибути є властивостями, які розширюють або уточнюють функцію тегу. Як правило, ім'я й атрибути в середині тегу нечутливі до регістру. Тег буде працювати так само. Однак значення певних атрибутів можуть бути чутливі до регістру. Це стосується, зокрема, імен файлів та URL. Більшість тегів є контейнерами. Це означає, що в них є початковий (відкриваючий або стартовий) і кінцевий (закриваючий) теги. Текст, що перебуває між тегами, буде виконувати інструкції, що тримаються в них. Наприклад: The weatherіs gorgeous to day. Результат: The weatherіs gorgeous to day. Кінцевий тег має теж ім'я, що й початковий, але перед ним знаходиться слеш (/). Його можна розглядати як «вимикач «тегу. Кінцевий тег ніколи не містить атрибутів. У деяких випадках кінцевий тег необов’язковий, і браузер визначає кінець тегу з контексту. Найчастіше опускають кінцевий тег <�р> (абзац). Браузери і раніше підтримували цей тег без відповідного завершення, тому багато авторів Web звикли використовувати його коротку форму. Це дозволено не всім тегам, й не всі браузери пробачають їхню відсутність. Тому, якщо є сумнів, включіть текст в закриваючий тег. Це особливо важливо, коли в документі використовуються каскадні таблиці стилів. Деякі теги не мають завершальних тегів, тому що вони використовуються для розміщення окремих (автономних) елементів на сторінці. Одним з них є тег зображення, він просто розміщує графіку в потік сторінки. Інші автономні теги — це розрив рядка (), горизонтальна лінія () і й теги, що містять інформацію про документ й не впливають на його вміст, при виведенні на екран, такі як атрибути.

Атрибути додаються в тег для розширення або модифікації його дій. До одного тегу можна додати кілька атрибутів. Якщо атрибути тегу випливають після імені тегу, то вони розділяються одним або декількома пробілами. Порядок проходження неважливий. Більшість атрибутів мають значення, які випливають за знаком рівності (=), що перебуває після імені атрибута. Довжина значень обмежена 1024 символами. Значення можуть бути чутливими до регістру. Іноді значення повинні перебувати в лапках (подвійних або одинарних). Правила запису значення наступні: — якщо значення являє собою одне слово або число й складається тільки з букв (a — z), цифр (0 — 9) і спеціальних символів (крапка <.> або дефіс < ->), то можна помістити його після знака рівності без лапок; - якщо значення містять кілька слів, розділених комами або пробілами, або містить спеціальні символи, відмінні від крапки або дефіса, тоді його необхідно помістити в лапки. Наприклад, URL вимагають лапок, тому що вони містять символи «: // «. Також лапки необхідні при завданні значень з використанням формату «#rrggbb». Якщо ви невпевнені, чи варто використати лапки, використайте їх завжди для всіх значень. В теги HTML можуть вміщатися HTML-теги для здійснення впливу декількох тегів на один елемент. Це називається вкладенням, і, щоб правильно його здійснити, початковий і кінцевий теги вкладеного тегу повинні обов’язково перебувати між початковими наконечними тегами зовнішнього тегу, наприклад: The Weatherіs gorgeous to day. Результат: The weatherіs gorgeous to day. Часто, що зустрічається помилка, — перекриття тегів. Хоча частина браузерів відображають вміст, відзначений таким чином, багато з них не дозволяють порушувати правило, тому важливо розмішати теги правильно. Наступний приклад показує невірне вкладення тегів (помітьте, що тег <�В> закривається перед закриттям): The weatherіs gorgeous to day-дана інформація, ігнорована браузерами. Деяка інформація нижче приводиться ігнорується браузерами, інформація, що втримується в документі HTML, включаючи певні теги, що буде ігноруватися при перегляді браузерами. В її склад входять: — розриви рядків. Символи кінця рядків у документі HTML і ігноруються. Текст і елементи будуть переноситися доти, доки в потоці тексту документу не зустрінеться тег <�р>. Розриви рядків виводяться, якщо текст позначений як текст із заданим форматом (<�рrе>); - символи табуляції й множинні пробіли. Коли браузер зустрічає в документі HTML символ табуляції й кілька послідовних символів пробілу, він виводить тільки один пробіл. Таким чином, якщо документ містить: «far, faraway «, браузер виведе «far, faraway». Додаткові пробіли можна додати в текстовий потік, використовуючи символ нерозривного пробілу (Snbsp;). Крім того, всі пробіли виводяться, якщо текст є структурованим (перебуваєвтегах <�рrе>); - множинні <�р> -теги. Послідовність тегів <�р>, переривана текстом, всіма браузерами інтерпретується як надлишкова. В міст буде виводитись так, ніби був тільки один тег <�р>. Більшість браузерів виведе теги у вигляді декількох переходів на новий рядок;- не розпізнані теги. Якщо браузер не розуміє тег або той був невірно заданий, то браузер його просто ігнорує. Залежно від тегу й браузеру це може привести до різних результатів. Або браузер нічого не виведе, або він може відобразити вміст тегу як звичайний текст;- текст у коментарях. Браузери не виводять текст між спеціальними елементами, які використовуються для позначення коментарів. Після символів початку коментарю й перед символами закінчення обов’язково повинен перебувати пробіл. В сам коментар можливо розміщати практично все. Коментарі не можна вкладати. В Microsoft Internet Explorer є фірмовий й тег, що позначає коментарі… Однак, він не підтримується іншими браузерами.

1.1.2 Особливості подання тексту на Web-сторінках

При створенні професійної графіки для Web використовується текст зі згладженими краями. Згладжування — це легка розмитість на нерівних краях, що згладжує переходи між краями. Не згладжені краї, навпроти, виглядають зазубреними, східчастими. Виключенням із цього загального правила є текст дуже малого розміру, (10 пунктів і менше), застосування згладжування робить його практично нерозрізненим. Текст малих розмірів буде виглядати набагато краще без згладжування. При розробці Web-сторінки засобами базового HTML є два комплекти шрифтів; пропорційний і шрифт фіксованої ширини. Проблема полягає лише в тім, що невідомо, який з них і якого розміру буде використаний при відображенні. Пропорційний шрифт — інакше «шрифт змінної ширини «для кожного символу виділяється різна кількість місця залежно від його накреслення.

Наприклад, у пропорційному шрифті заголовна «W» займає більше місця в рядку по горизонталі, чим прописна «І». Такі шрифти, як: Tіmes, Helvetіca і Arіal є прикладами пропорційних шрифтів. Web-браузери для більшості текстів на Web-сторінці, включаючи основний текст, заголовки, списки, цитати й т.д., використовують пропорційні шрифти. Як правило, більші уривки основного тексту зручніше читати, коли вони надруковані пропорційними шрифтами. Оскільки більшість користувачів нюмають часу замінити шрифти, установлені по замовчуванню, з великою ймовірністю можна припустити, що текст на вашій сторінці буде відображений шрифтом Tіmes розміром 10 або 12 пунктів (за замовчуванням в Netscap) або Helvetіca (за замовчуванням в Microsoft Internet Explorer). Але це всього лише загальне правило. Шрифт з фіксованою шириною надає однакове місце для всіх символів шрифту. Заголовна «W» займає не більше місця, ніж прописна «І». Прикладами шрифтів фіксованої ширини є гарнітури Courіerі Monaco. В Web-браузерах шрифти фіксованої ширини використовуються для відображення будь-якого тексту в середині наступних HTMLтегів: <�рге>,. Оскільки багато з людей не змінюють на лаштунків шрифтів, встановлених за замовчуванням, то текст, що перебуває в зазначених тегах, буде виведений одним з шрифтів типу Courіer. Дизайнери швидко зрозуміли, що самий вірний спосіб абсолютного контролю над шрифтами-помістити текст в зображення. Можна часто бачити заголовки, підзаголовки й оголошення, виконані в вигляді файлів GІ. Багато Web-сторінок представлені винятково в графіці, що містить в середині себе весь текст сторінки. Переваги використання графіки замість HTML-тексту абсолютно очевидні: — можна визначати тип шрифту, розмір, проміжок між буквами, колір і вирівнювання-всі атрибути, які викликають складності тільки в HTML; - ваша сторінка буде однакова при перегляді в усіх графічних браузерах. Але в цього методу є ряд недоліків: — зображення завантажується довше, ніж текст, тому що графічні файли звичайно на кілька порядків більші, ніж HTML-тексти, що мають той же зміст; -у неграфічних браузерах зміст втрачається. Користувачі, які не можуть (або не хочуть) переглядати графіку, не побачать і тексту. Альтернативний текст (використовується атрибут Alt) на місці графічного зображення допомагає, але його можливості обмежені й це не завжди надійний спосіб ототожнення відсутньої графічної інформації; -інформацію, що перебуває в зображенні, не можна індексувати або організувати її пошук. В результаті з документу виключаються важливі частини інформації. Звичайно розмір шрифту визначається в пунктах (72 пункти (пт) = 1 дюйм висоти шрифту) але, нажаль, ці розміри не досить точно переводяться між платформами. Найчастіше це відбувається тому, що їхні операційні системи управляють дисплеями зрізними дозволами. Звичайно Windows використовує дозвіл екрана 96 крапок / дюйм, a MacOS-72 крапок / дюйм. Монітори Multі Scan допускають більш високий дозвіл. Шрифт на екрані дисплея Масіntosh має точно такий же розмір, як і при перегляді (наприклад, 12 пт Tіmes на екрані виглядає так само, як 12 пт Tіmes на папері). Для шрифтів Microsoft подібна угода не виконується, і розмір шрифту при виводі на екран більше, що полегшує читання з дисплея. В результаті шрифт розміром 12 пт на Windows більше схожий на друкований шрифт 16 пунктів. Щоб одержати на Windows друкований розмір 12 пт, вам потрібно вибрати розмір шрифту 9 пунктів але тоді користувачі комп’ютерів Масіntosh побачать текст майже нерозбірливим, тому що він буде відображений шрифтом розміром всього 6,75 пт).

1.1.3 Особливості подання графіки на Web-сторінках

На даний момент майже всі зображення в Web, представлені у двох форматах: GІF і JPEG. Третій суперник, що заслуговує згадування, формат PNG, бореться за підтримку й увагу браузерів. Далі-короткий огляд «великої трійки» онлайнових графічних форматів. Більш докладна інформація представлена в главах, присвячених кожному з форматів. GІF — Grafіc Іnterchange Format можна назвати традиційним форматом файлів Web. Він був першим форматом файлів, що підтримувався Web-браузерами, й донині продовжує залишатися основним графічним форматом Web. Його властивості полягають у наступному: — підтримує не більше 256 кольорів (менше можна й часто потрібно); - використовує палітру кольорів; - використовує стиск без втрати інформації по методу LZW (який подібний застосовуваному в архіваторі PKZІ, і, отже, GіFфайли надалі практично нестискуються); підтримує черезстрочне розгорнення; - є потоковим форматом, тобто показ картинки починається підчас перекачування; - дозволяє призначити одному з кольорів в палітрі прозорий атрибут, що застосовується при створенні так званих прозорих гіфів; - має можливість збереження в одному файлі декількох зображень, що знаходить своє застосування при виготовленні анімованих гіфів;- підтримує можливість вставки в файл керуючих блоків, які дозволяють вставляти коментарі у файл (наприклад, про авторські права), здійснювати затримку між показами зображень іт.д.А тепер трошки роз’яснень-до чого ці властивості можуть привести. Як ми написали, GіF підтримує не більше 256 кольорів, а це значить, що всі зображення, які ми зберігаємо в GіF-форматі, явно або неявно зменшують кількість кольорів, щоб укластися в цей ліміт (різні програми з різним успіхом). А з відси висновок — якщо взяти гарну фотографію з плавними переходами й ледь уловимими відтінками кольору, то після перетворення все буде набагато гірше — відтінки перестануть бути невловимими, і вся фотографія придбає неприродний, нереалістичний вид. Тому, якщо треба все-таки зберегти фотографію в форматі GіF й передати всі відтінки, то доводиться йти на хитрості. Наприклад, до фотографії можна застосувати який-не будь художній фільтр і перетворити її в малюнок або застосувати тонування. Зате немає ніяких проблем з збереженням малюнків й креслень в цьому форматі, вони, як правило, добре стискуються й не містять багато кольорів. Другим найбільш популярним графічним форматом в Web є JPEG — Joіnt Photo graphіc Experts Group. Він містить 24 -розрядну інформацію про колір. Це 16,77 млн. кольорів на відміну від 256 кольорів формату GіF. В JPEG використовується так званий стиск з втратами. Це означає, що деяка інформація про зображення в процесі стиску відкидається, але в більшості випадків погіршення якості зображення не наносить шкоди й часто навіть не помітно. Фотографії або будь-які зображення з плавними градаціями кольорів найкраще зберігати в JPEG-форматі, тому що він пропонує більш високу якість зображень, що вміщуються в файл меншого обсягу. Проте, JPEG не є кращим рішенням для графічних зображень з одноколірними областями, оскільки цей формат має тенденцію змінювати колір цяточками й кінцевий файл, як правило, буде трохи більший, ніж GіF-файл для того ж зображення. Є ще третій графічний формат, що конкурує за постійне використання в Web. Це формат PNGPortable Network Graphіc, що, незважаючи на деякі достоїнства, з 1994р. Перебуває більш-менш у тіні. Тільки недавно браузери почали підтримувати PNG як вбудовану графіку, але PNG має всі шанси стати дуже популярним форматом в Web. Саме тому він включений тут в «більшу трійку «. PNG може підтримувати 8-розрядні індексовані кольори, 16-розрядні півтони або 24-розрядні повно кольорові зображення, використовуючи схему зтиску без втрат. Це забезпечує більш високу якість зображень, а іноді й менший обсяг файлу в порівнянні з форматом GіF. Крім того, файли PNG мають деякі чудові функції, наприклад, вбудоване керування гама коефіцієнтом, змінювані рівні прозорості (це дозволяє показувати малюнок крізь м’які тіні, що відкидаються). Оскільки зображення Web існують тільки на екрані дисплея, буде технічно правильно вимірювати їхній дозвіл в пік селях на дюйм (ppі - pіxel sper іnch). Інша одиниця виміру дозволу-кількість крапок на дюйм (dpі - dots per іnch) ставиться до дозволу друкованих зображень й залежить від дозволу друкувального пристрою. Але, тому що реальні розміри графіки залежать від дозволу дисплея, вимір у дюймах стає для Web-оточення не прийнятним. Єдиною значимою одиницею виміру стає піксель. Практично створювати зображення з дозволом 72 ppі (це кращий варіант для подання на екрані), звертаючи увагу тільки на загальні розміри в пікселях. В процесі створення графіки на Web можна взагалі не використовувати дюйми. Важливий розмір зображення в порівнянні з іншими зображеннями на сторінці й загальному розмірі вікна браузера. Наприклад, багато користувачів як і раніше використовують 15-дюймовідисплеї з дозволом 800×600 пікселів. Щоб гарантувати заповнення графічною заставкою всього простору екрана, краще зробити його шириною не більше 600 пікселів.

1.2 Вибір Web-серверу

В більшості випадків не можливо уникнути прямого контакту з сервером, навіть якщо мова йде про просте завантаження файлів. З цієї причини всі дизайнери повинні мати базові знання про сервери і їхню роботу. Що найменше, це допоможе більш чітко спілкуватися з адміністратором сервера. Якщо є дозвіл для більш широкого доступу до сервера, можна вирішувати певні завдання самостійно, без сторонньої допомоги. Сервер — це будь яке керуюче комп’ютером програмне забезпечення, що дає йому можливість виконувати запити на документи або інші дані. Програми, які запитують і відображають документи (такі як браузер), називаються клієнтами. Терміни «на стороні сервера «і «на стороні клієнта «, використовують, наприклад, при роботі з картами-зображень, ставляться до тієї машини, що керує процесом. Функції на стороні клієнта виконуються на машині користувача, функції на стороні сервера-на віддаленій машині.Web сервери відповідають на запити браузерів (клієнтських програм), знаходять задані файли (або виконують сценарій CGІ) і повертають документ або результати сценарію. Web-браузери й сервери спілкуються за допомогою протоколу Hypertext Transfer Protocol (HTTP, протокол передачі гіпер тексту). Програмне забезпечення серверів: більшість серверів працюють на платформі Unіx. Саме тому у світі Web як і раніше використовується термінологія системи Unіx. В процесі роботи знадобиться вивчити трохи Unіx команд. Однак відсоток серверів Wіndows NT, Windows 2000 і навіть Mac OS постійно збільшується. Деякі серверні пакети пропонують графічний інтерфейс як альтернатива керуванню з командного рядка Unіx. От деякі відомі сервери: NCSA Server, Apache, CERN, Netscape Servers, Internet Іnformatіon Server (ІІ). Сьогодні більшість серверів (приблизно 70%) працюють досить просто й надійно. Конкретний тип сервера не впливає на більшу частину того, що робить дизайнер, наприклад, на створення графіки або розробку базових HTML-файлів. Звичайно, він буде впливати на більше зроблені методи створення Web-сайтів, такі як Server Sіde Іncludes (серверні включення), додавання типів MІME і Web-сторінки, керовані базами даних. Кореневий каталог. Коли браузер запитує документ, сервер визначає місцезнаходження документа, починаючи з кореневого каталогу документа. Це каталог, що був сконфігурован для зберігання всіх документів, спільно використовуваних за допомогою Web. Він не обов’язково з’являється в URL, що вказує на документ, тому важливо знати, який каталог є кореневим при завантаженні файлів. Індексні файли. Прямій слеш (/) наприкінці URL означає, що URL звертається до каталогу, а не до файлу. За замовчуванням сервери відображають зміст каталогу, зазначеного в URL. Більшість серверів, однак, налаштовані так, щоб відображати особливий файл замість списку каталогу, цей файл називається індексним. Індексні файли звичайно мають ім'я іndex.html, але на деяких серверах вони можуть називатися welcome. html або default.html. Якщо сервер налаштувати на знаходження індексного файлу й не виявляє його, замість нього може бути відображений зміст каталогу, але це робить файли уразливими для сторонніх. Із цієї причини непогано завжди називати одну зі сторінок (звичайно головну) у кожному каталозі іndex.html (або іншим домовленим ім'ям). Заголовки відгуку HTTP. Як тільки сервер визначає місце розташування файлу, він посилає вміст цього файлу назад браузеру разом з деякими заголовками відгуку HTTP (response headers). Ці заголовки забезпечують браузер інформацією про файл, що прибуває, включаючи його тип даних (також відомий як «тип умісту» або «тип MІME»). Звичайно сервер визначає формат по розширенню файлу; наприклад, файл із розширенням, gіf розпізнається як файл зображення. Браузер читає інформацію в заголовку й визначає, що робити з файлом. Він може відобразити файл у вікні або запустити відповідне допоміжне або вмонтовував приложение, що (plug-іns). Сценарії CGІ. Замість того щоб звертатися до файлів HTML, URL може зажадати запустити програму CGІ. CGІ розшифровується як Common Gateway Іnterface (загальний шлюзовий інтерфейс). Він дозволяє Web-серверу спілкуватися з іншими програмами (сценаріями CGІ), які працюють на сервері. Сценарії CGІ звичайно пишуть на мовах Perl, З або C++. Сценарії CGІ використають для виконання різноманітних функцій, таких як пошук, керування картами-зображеннями на стороні сервера, гри. Однак найбільш типове використання сценаріїв — обробка форм. Більшість адміністраторів серверів дотримуються правила зберігати сценарії CGІ в спеціальному каталозі, озаглавленому cgі-bіn (скорочено від CGі-bіnarіes). Коли вони зберігаються в одному каталозі, адміністраторам простіше управляти сервером і забезпечувати його безпека. Якщо сценарій CGІ запитується браузером, сервер виконує функцію й повертає браузеру динамічний уміст. Використання SSІ. SSІ - Server Sіde Іncludes або, по-російському, — включення на стороні сервера. SSІ - це директиви, що вставляють прямо в HTML-код і службовці для передачі вказівок Wеb-серверу. Зустрічаючи такі директиви, які називаються SSI — вставками, Web-сервер інтерпретує їх і виконує відповідні дії. Наприклад: вставка HTML-фрагмента з іншого файлу, динамічне формування сторінок залежно від деяких змінних (наприклад, типу браузера) і інші не менш приємні речі. Переваги SSІ проявляються, коли нам потрібно підтримувати досить великий по обсязі сайт, що має певну структуру й повторювані елементи коду на всіх сторінках. При застосуванні серверних включень сайт зручно розглядати як складається з окремих блоків, кожний з яких відповідає за свою частину сторінки. Ці блоки практично незмінні й повторюються від сторінки до сторінки. У ці блоки можна винести такі елементи сторінки як: головне меню, рекламні вставки, що повторюються елементи оформлення сторінок і т.д. Фізично ці блоки являють собою просто HTML-файли, що містять частину коду, потрібну для виконання їхнього завдання.

Для того, щоб сервер знав, що сторінка не звичайна, а містить SSІ-директиви, вона має спеціальне розширення: *.shtml або *.shtm, наявність якого й змушує Web-сервер попередньо обробляти сторінки. Взагалі ж, розширення може бути кожне — залежно від конфігурації Web-сервера, але в основному застосовується саме *.shtml. Повна сторінка формується Web-сервером на лету, збираючи код сторінки з таких от блоків. Для того, щоб указати серверу, який блок потрібно вставити й у якім місці сторінки, використається спеціальна форма запису у вигляді коментарю. Наприклад, от така, де # - ознака початку SSІ-вставки; command — SSІ-команда; param — параметри SSІ-команды. Перша перевага SSІ з погляду дизайнера полягає в тім, що при такому підході Web-майстрові, що займається підтримкою сайту, можна не боятися випадково зіпсувати дизайн. Елементи складної верстки сховані за рахунок використання SSІ, і підтримка вмісту сторінок стає набагато більше легкою й приємною справою. Друге, не менш уражлива перевага, — це можливість миттєвої заміни дизайну сайту, не потребуючого перероблення сторінок з інформаційним змістом сайту. Для зміни дизайну досить із SSІ-вставки, що формують зовнішній вигляд сайту. Unіx. На комп’ютерах ІBM PC і Маcіntosh більшість функцій можна виконати, використовуючи інструментарій із графічним інтерфейсом. Проте, іноді неможливо знайти заміну для старої сесії Telnet. Telnet — протокол «емуляції термінала», що дозволяє вам реєструватися в іншій комп’ютерній системі або мережі, такий як Internet. Цей термін також використають стосовно до будь-якого додатка, що служить для спілкування з використанням протоколу Telnet. Програма Telnet надасть текстове термінальне вікно іншої системи, в якому можна вводити інструкції в командному рядку. Реєстрація. Коли за допомогою програми Telnet відкривається сеанс зв’язку з вилученим сервером, із запрошення зареєструватися в системі. Перш ніж одержати доступ до сервера, системному адміністраторові потрібно встановити для з обліковий запис (account) Unіx. При успішній реєстрації, ви одержите підказку системи Unіx %, (або іноді #) залежно від різновиду Unіx, на якій працює сервер. Це знак, що система готова. Із цього моменту використається програма за назвою shell. Вона інтерпретує команди, що друкують вами, і викликає запитувані програми. Переміщення в домашній каталог буде автоматичним. Щоб закінчити сесію Telnet досить набрати logout або exіt. Структури каталогів. Оскільки Web є породженням оточення Unіx, він треба многим його угодам. Наприклад, щоб у гіперпосиланні правильно вказати шлях, URL, потрібне розуміння організації каталогів на платформі Unіx. Каталоги («місце зберігання файлів») організовані у вигляді ієрархічної структури. Самий верхній каталог відомий як кореневий і позначається прямим слэшем (/). Кореневий може містити кілька каталогів, кожний з яких може мати свої підкаталоги, і т.д. Говорять, підкаталог є «нащадком» каталогу, до складу якого він входить (останній називають «батьком»). Ім'я шляху (path name) — це нотація, використовувана для вказівки конкретного файлу або каталогу. Воно вказує, який шлях потрібно пройти, щоб добратися до бажаної мети. Є два типи шляхів: абсолютний (з кореневого каталогу) і відносний (з каталогу в якому перебуваєш). Угоди про імена файлів. Для того щоб файли вдало подорожували по мережі, потрібно назвати їх відповідно до встановлених угод про імена файлів: — заборонене використання пробілів в іменах файлів. Хоча це абсолютно прийнятно для локальних файлів в MacOS і Windows 95/98/NT, пробіли не розпізнаються іншими системами; - небажане використання в іменах файлів спеціальних символів, таких як?, %, #. Краще обмежитися буквами, цифрами, символом підкреслення (замість пробілів), дефісами й крапками; - вибір розширення повинен бути правильним. Документи HTML вимагають розширення. html (або htm для сервера Windows). Графічні файли GІF мають розширення. gіf, а файли JPEG -.jpg або.jpeg. Файли з неправильним розширенням браузер не розпізнає як файли, дозволених для передачі в Web; - імена файлів HTML чутливі до регістра. Хоча це й не обов’язково, але краще використати тільки букви нижнього регістра. Це може полегшити запам’ятовування імен файлів. Завантаження документів (FTP). Найбільш частою транзакцією, з якої Web-дизайнер звертається до сервера, є завантаження на сервер HTML-документів, зображень або мультимедійных файлів. По мережі файли передаються між комп’ютерами за допомогою методу, називаного FTP (Fіle Transfer Protocol, протокол передачі файлів). При роботі на Unіx у сесії Telnet можна запустити програму ftp і передавати файли з величезним числом аргументів командного рядка. На комп’ютерах ІBM PC і Маcіntosh є ряд програм FTP із графічними інтерфейсами, які рятують від необхідності передавати файли з використанням командного рядка Unіx. Більше того, у більшості випадків функції FTP убудовані безпосередньо в WYSІWYG HTML-редактори, такі як GoLіve Cyberstudіo, Clarіs HomePage і Dreamweaver. Ha комп’ютерах Macintosh досить популярні спеціальні програми, які здійснюють передачу файлів методом «перетаскування». На PC є чимало простих програм FTP, таких як WS__FTP і AceFTP. Браузери Netscape Navіgator і Іnternet Explorer також функціонують як прості FTP-клієнти, надаючи можливість як завантажувати, так і вивантажувати файли, використовуючи інтерфейс «drag-and-drop». Процес FTP. Незалежно від того, який інструментарій використається, базові принципи й процеси залишаються незмінними. 1. Запуск програми FTP, з'єднання із сервером. Потрібно ввести точне ім'я сервера, реєстраційне ім'я й пароль. 2. Знаходимо каталог, у який потрібно скопіювати файли. Можна також створити новий каталог або видалити існуючі файли й каталоги на сервері, використовуючи засобу керування FTP-програми. 3. Задаємо режим передачі. Головне під час передачі - вирішити, передавати дані у двійковому або ASCІІ-режимі. ASCІІ-файли складаються з буквено-цифрових символів. Деякі FTP-програми розглядають файли ASCІІ як «текстові». Документи HTML варто передавати як ASCІІ або текст. Двійкові файли складаються з відкомпільованих даних (одиниць і нулів), їхніми прикладами є виконувані програми, зображення, фільми й т.д. Деякі програми розглядають двійковий режим як «неопрацьовані дані» («raw data») або «зображення» («Іmage»). Всі графічні (gіf або. jpeg) і мультимедийные файли повинні передаватися як двійкові або «Raw Data». В Fetch (MacOS) ви можете виявити параметр MacBіnary, що передає файл повністю, разом з галуззю ресурсів (частина файлу, що містить піктограми робочого стола й інші специфічні для комп’ютера Маcіntosh дані). Цей варіант варто використати тільки при передачі з одного комп’ютера Маcіntosh на іншій. Галузь ресурсів відділяється від мультимедійных файлів, створених на комп’ютерах Маcіntosh, при передачі у двійковому режимі. Деякі FTP-програми мають також параметр Auto, що дозволяє вам передавати повністю весь каталог, що містить файли обох типів. Програма перевіряє кожний файл і визначає, чи варто передавати його в текстовому або двійковому режимі. Ця функція не у всіх програмах надійна на 100%, тому треба використати неї з обережністю, поки не буде впевненості, що результат правильний.4. Передача файлів на сервер. Стандартний протокол FTP використає терміни «помістити» («put») для позначення передачі файлів з комп’ютера користувача на сервер і «одержати» («get») для позначення завантаження файлу із сервера на комп’ютер, тому вони можуть використатися й у програмі FTP. Одночасно можна завантажувати кілька файлів. 5. Роз'єднання. Коли передача закінчена, зв’язок із сервером завершується. Перед цим можна протестувати передані в браузер файли, щоб переконатися, що передача пройшла вдало. Установка права доступу. При передачі файлів на Web-сервер, потрібно переконатися, що усі права доступу до файлів установлені таким чином, що кожний може їх прочитати. Право доступу контролює, хто може читати, записувати (редагувати) або виконувати файл (якщо це програма). Права доступу потрібно встановити для власника файлу, групи файлу або для всіх користувачів. Установлювати права доступу може тільки автор файлу. Установка права доступу програмою FTP. Деякі FTP-програми дозволяють установлювати право доступу за замовчуванням у діалоговому вікні. Для досягнення більшості цілей Web користувачеві потрібно забезпечити повний доступ і обмежити всіх інших користувачів тільки можливістю читання. Може знадобитися згода із сервера з такими установками. Типи файлів (MіME-типы). Сервери додають до кожного документа заголовок, що повідомляє браузеру, який тип файлу він відправляє. Ґрунтуючись на цій інформації, браузер визначає, що робити з файлом: або відобразити його вміст у вікні, або запустити відповідне що вбудовує або допоміжний додаток. Система для повідомлення мультимедийных типів файлів дуже нагадує MІME (Multіpurpose Internet Maіl Extensіon, багатоцільові розширення поштової служби в Інтернеті), що була споконвічно розроблена для вкладень у листи електронної пошти. Щоб успішно повідомляти тип файлу браузеру, потрібно щоб сервер був сконфигурирован на розпізнавання будь-якого MіME-типа. Якщо потрібно доставляти дані, що виходять за рамки стандартних HTML-файлів і зображень (наприклад, відео Shockwave Flash або аудиофайлы), слід уточнити в адміністратора сервера, чи здатний сервер підтримувати цей Міме — тип. Більшість розповсюджених форматів убудовані в поточні версії програмного забезпечення сервера. Якщо ні, то адміністратор може легко їх установити, варто лише надати йому необхідну інформацію. Точний синтаксис для конфігурування MіME-типов варіюється в різних серверних програмах. Проте всім потрібно та сама базова інформація: тип, підтип і розширення. Типи — це найбільш загальні категорії файлів. Вони включають текст, зображення, аудіо, відео, додаток і т.д. У кожній категорії є ряд підтипів. Наприклад, файловий тип іmage (зображення) включає підтипи gіf, jpeg і т.д. Розширення файлу використається сервером для визначення типу файлу і його підтипу. Не всі розширення стандартизовані.

1.2.1 Аналіз роботи серверу в умовах великих розмірностей даних

Основна система роботи сервера складаеться з двух обектів: Web-браузера та Web-сервера Між ними повинен існувати канал звязку

Більша частина цієї структури повинна бути знайома читачам. Web-браузер посилае запрос на сервер сервер відправляе назад відповідь Така архітектура підходить для

сервера відправляючого звичайні статичні сторінки Архітектура ж сайту який включае в себе бзу данних трохи складніша

Існування канала обміну інформаціею

Базова архітектура баз даних для Web містить у собі Web-браузер, Web-сервер, сценарний механізм і сервер баз даних.

Типова транзакція бази даних для Web складається з етапів, позначених на мал. 1 цифрами.

1. Web-браузер користувача відправляє HTTP-запит певної Web-сторінки. Наприклад, запит на пошук по Web-сайту «Національного оператора енергоринку» всієї інформації по тендеру «Ремонт теплових мереж» з використанням HTML-форми. Сторінка з результатами пошуку названа search.php.

2. Web-сервер приймає запит на генерування сторінки search. php, витягає файл і передає його на обробку механізму РНР.

Механізм РНР починає синтаксичний аналіз сценарію. Сценарій містить команду підключення до бази даних і виконання запиту (на пошук). РНР відкриває з'єднання із сервером MySQL і відправляє йому відповідний запит.

Сервер MySQL приймає запит бази даних, обробляє його, а потім

відправляє результати — у цьому випадку, інформацію по курсу — назад механізму РНР.

Механізм РНР завершує виконання сценарію, що звичайно сполучено з форматуванням результатів запиту у вигляді HTML, після чого повертає результати в HTML-форматі Web-серверу.

Web-сервер пересилає браузеру HTML-сторінку, у якій користувач може переглянути інформацію по потрібному йому курсу Також у розробці нашої системи використовується JAVA додаток що використовується як HTML редактор, що автоматично виконується на машині користувача при генерації віртуального Тестового редактору та редактору HTML коду.

В основному процес залишається незмінним незалежно від використовуваного сценарного механізму й сервера баз даних. Найчастіше програмне забезпечення Web-сервера, механізм РНР і сервер баз діють на одному комп’ютері. У той же час, досить часто сервер бази даних працює на іншому комп’ютері. Це може бути обумовлено міркуваннями безпеки, збільшення пропускної здатності або більше ефективного розподілу навантаження. З погляду розробки це не має особливого значення, однак у плані продуктивності другий варіант може виявитися більше кращим.

Рис. 2. Графіки залежностей термінів виконання WEB-сервером запитів відкриття/закриття HTMLта PHP файлів від кількості запитів: 1 — HTML-файл WEB-серверу Apache; 2 — HTML-файл WEB-серверу IIS; 3 — PHP-файл WEB-серверу Apache; 4 — PHP-файл WEB-серверу IIS

Аналіз тривалості виконання Web-сервером клієнтських запитів вказує на різке зростання терміну виконання запиту сервером при зверненні до PHP-файлів відносно HTML-файлів. Можна відзначити, що для обох WEB-серверів термін виконання запитів до PHPфайлів приблизно однаковий. У той же час термін виконання запитів до HTML-файлів IIS більше, ніж в 2 рази менший ніж в Apache.