Основні теоретичні засади за вказаною темою: історія, визначення, класифікації

Історія виникнення поштових марок.

Історики філателії відзначають кілька ранніх проектів створення поштової марки. Цю ідею висували і шведський лейтенант К. Треффенберг (1832 р.), і словенський чиновник Л. Кошір (1836 р.), і англійський видавець Д. Чалмерс (1837 р.) та інші.

Але запровадження наклеюваної поштової марки пов’язують з ім'ям англійського поштмейстера Роуленда Хілла, автора ескізу першої у світі поштової марки (з нім. mark — поштовий знак різної вартості, свідчення оплати державного збору), яка увійшла в обіг 6 травня 1840 р. в Англії.

Пізніше Всесвітній поштовий союз запровадив правило, що на кожній поштовій марці має бути позначена латинським шрифтом країна-емітент. Великобританії, як державі, що перша впровадила поштові марки, було дозволено цього правила не дотримуватися — тому всі надруковані там марки не мають назви держави.

В історії філателії перша марка відома під назвою «чорний пенні». Цим ім'ям марка завдячує тому, що надрукована була чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. Марка мала водяний знак у вигляді малої корони. На ній було зображено портрет тодішньої королеви Великобританії Вікторії. Зубці, як і назва країни, були відсутні.

Перейнявши почин Англії, почали випускати поштові марки й інші країни. 10 грудня 1857 р. було випущено першу загальнодержавну поштову марку Росії, яка увійшла в обіг наступного 1858 р. На ній було зображено державний герб у блакитному овалі, взятому в рамку, на фоні мантії, увінчаної короною. Марка була теж без зубців.

У Кіровоградському обласному держархіві зберігається Справа Єлисаветградської поштово-телеграфної контори, а в ній цікавий документ — циркуляр з Головного управління пошт і телеграфу на ім'я начальника цієї контори, в якому повідомляється, що «с 1913 года в Елисаветграде, равно как и во всей Российской империи, вводятся новые знаки почтовой оплаты с портретным изображением Государей царствующего дома и двух исторических зданий».

Історія виникнення дорожніх чеків Люди постійно пересуваються — в різних напрямках і з різною метою — і при цьому обов’язково беруть із собою гроші, але до пункту призначення довезти їх у повній цілісності вдається далеко не кожному. В дорозі власників грошей підстерігає багато небезпек, тому проблема безпечного переміщення капіталів завжди хвилювала мандрівників.

У 1891 році Марселлус Беррі, співробітник компанії American Express, винайшов дорожній чек — платіжний документ, який дозволив без ризику перевезти будь-яку суму на будь-яку відстань. Суть ідеї полягала в тому, що, вирушаючи в дорогу, мандрівник чи кур'єр обмінювали свої гроші на цінний папір, а після прибуття до пункту призначення переводили його у готівку.

Для грабіжника цей документ не становив ніякої цінності, оскільки був іменним. Творець чека використав доволі оригінальне рішення: справжність банкноти визначалася шляхом порівняння двох підписів.

Перший ставився власником на чеку в момент його придбання, другий — при пред’явленні документа до оплати. Якщо підписи були досить схожі, переведення чека в готівку відбувалося негайно.

Визначення та класифікація грошових документів Грошові документи поділяються на два види:

• 1) цінні папери;
• 2) інші грошові документи (путівки у будинки і табори відпочинку, чеки, поштові марки, лотереї, проїзні квитки і т. ін.).

Цінні папери — документи, що засвідчують майнові права, що можуть бути здійснені тільки при наданні оригіналу цих документів.

Цінні папери бувають пайові і боргові.

Пайові цінні папери, по яких емітент не несе зобов’язання повернути засобу, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь його в статутному капіталі, надають їх власникам право на участь у керуванні діяльністю емітента, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів і частини майна при ліквідації емітента (акції акціонерних товариств, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати).

Боргові цінні папери, по яких емітент несе зобов’язання повернути у визначений термін засобу, інвестовані в його діяльність, і виплатити доход у вигляді фіксованого відсотка, але котрі не надають їх власникам права на участь у керуванні справами емітента (облігації, ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання, векселі, акції підприємств).

Юридичні особи при проведенні безготівкових розрахунків використовують розрахункові чеки, зібрані і зброшуровані в чекові книжки по 10, 20, і 25 листів кожна. Чекова книжка, як і розрахункові чеки у ній, є бланком суворої звітності і виготовляється на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ.

Розрахунковий чек містить письмове доручення власника рахунку обслуговуючому його банку на перерахування зазначеної в чеку суми грошей із його рахунку на рахунок одержувача коштів.

Щоб одержати чекову книжку, підприємство повинно подати в обслуговуючий його банк заяву в одномі екземплярі за підписами уповноважених осіб підприємства, що мають право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, із відтиском печатки даного підприємства.

Також до інших грошових коштів відносять:

Туристичний ваучер (путівка) — документ, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, оплату послуг чи її гарантію і є підставою для отримання туристом або групою туристів туристичних послуг. На основі туристичного ваучера індивідуали та туристичні групи приймаються і обслуговуються в Україні, а також вітчизняні туристи за кордоном. Перетин державного кордону України туристами без наявності ваучера не дозволяється.

Вемксель— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

В залежності від форми та способу використання розрізняють:

Простий вексель— просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя у вказаний строк у вказаному місці вказану суму.

Переказний вексель (тратта) — це письмовий наказ векселедавця платнику (трасату) про сплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці у визначений час. Причому отримувачем коштів може виступати як перший векселедержатель (ремітент), так i кожний з наступних векселедержателів (індосат).

Казначейський вексель — це вид державного цінного паперу, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання Державного казначейства України сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів власнику векселя.

В залежності від характеру угод, що спричинили появу векселя виділяють:

Комерційний (товарний, торговий) вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

Векселі можуть з’являтись в обігу внаслідок реальних угод, або ж бути фіктивними (безгрошовими), до яких відносять підроблені, дружні, бронзові векселі.

Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедавця, або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підроблення здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель.

Дружній (приятельський) вексель акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб'єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб'єктів виступають то векселедавцем (платником), то векселедержателем (покупцем), називають зустрічними (однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними, оскільки вони можуть з’являтись і в результаті реальних торговельних відносин між контрагентами).

Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім'я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. Незважаючи на економічну дефектність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не фіктивні, наявні усі реквізити.

Трудовам книмжка — основний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загального стажу, безперервного стажу, а також спеціального стажу.

Під час оформлення на роботу трудова книжка заповнюється працівниками відділу кадрів у п’ятиденний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність, переміщення, звільнення, заохочення працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад 5 днів, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Зразок трудової книжки встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301.

Бламнки докумемнтів сувомрого омбліку:

• -документи, що засвідчують особу, подію, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтва про народження, одруження і розірвання шлюбу, переміну прізвища, імені, по батькові; трудова книжка і вкладиш до неї; посвідчення водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи про освіту, присвоєння звання; пенсійна книжка; пенсійні листки, листки тимчасової непрацездатності);
• -проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів; військові проїзні документи);
• -знаки поштової сплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками);
• -документи, що обслуговують грошовий обіг (книжки ощадні, чекові, депозитні); чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; доручення на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право вивезення та ввезення; поліси страхування; ліцензії);

бланки білетів тиражних та миттєвих лотерей.

Дорожній чек— платіжний документ, що зазвичай використовують як засіб розрахунків у подорожах, здебільшого міжнародних.

Дорожній чек, це наказ одного банку іншому виплатити зазначену в чеку суму грошей власникові чека за зразком його підпису, поставленого на чеку в момент продажу. При пред’явленні чека до оплати власник повинен вдруге розписатися на чеку. Оплата здійснюється при ідентичності підписів.

Дорожні чеки використовують як засіб забезпечення туристів міжнародною валютою або валютою країни перебування. Сфера застосування дорожніх чеків визначається угодами між банками або іншими фінансовими установами, туристичними фірмами. Випускаються в національній або іноземній валюті. Дорожній чек виступає як засіб оплати товарів і послуг, рівноцінний готівці та кредитним карткам.

Сучасні дорожні чеки володіють високим ступенем захисту від підробки, на них вказується валюта і номінал, а також власний номер чека. Найбільше поширення одержали чеки в доларах США і євро, але є чеки і в інших видах валют. Чеки мають різні номінали (10, 50, 100, 1000 і т.п.), які можуть значно перевищувати найвищі номінали відповідної валюти.

Емітентами дорожніх чеків є комерційні банки, інші кредитні й фінансові інститути, а також туристичні організації. Зокрема одним з найбільших емітентом є американська фінансова компанія American Express чеки якої перебувають в обігу в усьому світі.

Поштомва мамрка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Спеціалісти поділяють марки на стандартні і коммеморативні. До стандартних відносять випуски марок (поодиноких та серійних) здебільшого невеликих розмірів, які випускаються багатомільйонними тиражами для масового користування. До коммеморативнх (пам'ятних) марок належать такі, що присвячені пам’яті державних діячів, видатних діячів науки і культури, ювілеям знаменних дат, подіям недавнім і тим, що наближаються. Інші відтворюють архітектурні пам’ятники, туристські об'єкти, експонати музеїв і картинних галерей, фауну і флору країни та ін. Такі марки, на відміну від пам’ятних, іноді називають художніми.

Різняться марки і за формою:

Перші марки, як відомо, випускалися у формі вертикального прямокутника, але згодом почали випускатися у формі горизонтального прямокутника, круглі, у формі квадрата, трикутника, шестикутника, восьмикутника, ромба.