Прийняття рішень з функціонування операційної системи на промисловому підприємстві

КУРСОВА РАБОТА з курсу «Операційний менеджмент»

на тему:

«Прийняття рішень з функціонування операційної системи на промисловому підприємстві»

Зміст

Вступ

1. Формування варіанту вихідних даних для прийняття рішень

2. Формування варіанту управлінського рішення

3. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту Висновки Література

Вступ

Моделювання — єдиний до дійсного часу систематизований спосіб побачити варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що дозволяє їхній об'єктивно порівнювати.).

Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами:

— складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності;

— наявністю багатофакторних залежностей при розв’язанні управлінських задач;

— необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;

— доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

1). Теорія ігор — теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що беруть участь в більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника власні наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності. Навпаки, фактор невизначеності можна інтерпретувати як противника суб'єкта, який приймає рішення (тим самим прийняття рішень в умовах невизначеності можна розуміти як прийняття рішень в умовах конфлікту). Зокрема, багато тверджень математичної статистики природнім чином формулюються як теоретико-ігрові.

Теорія ігор — розділ прикладної математики, який використовується в соціальних науках (найбільше в економіці), біології, політичних науках, комп’ютерних науках (головним чином для штучного інтелекту) і філософії. Теорія ігор намагається математично зафіксувати поведінку в стратегічних ситуаціях, в яких успіх суб'єкта, що робить вибір залежить від вибору інших учасників. Якщо спочатку розвивався аналіз ігор, в яких один із супротивників виграє за рахунок інших (ігри з нульовою сумою), то згодом почали розглядати широкий клас взаємодій, які були класифіковані за певними критеріями. На сьогоднішній день теорія ігор щось на кшталт парасольки чи універсальної теорії для раціональної сторони соціальних наук, де соціальні можемо розуміти широко, включаючи як людських так нелюдських гравців (комп'ютери, тварини, рослини)

Теорія ігор використовується для знаходження оптимального рішення деяких ігрових завдань (наприклад, прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, пропозиції додаткового обслуговування, модифікацію старої і освоєння нової продукції тощо). Передбачається, що гра складається з ходів, які виконуються гравцями почергово або одночасно. Сукупність ходів гравців від початку і до закінчення гри називають партією. У таких іграх використовують принцип «мінімаксу» — отримання максимуму з того мінімуму, який залишає супернику антагоністично налаштований супротивник. Завданням гри є розроблення рекомендацій для раціональних дій учасників конфлікту. Прийняттям рішення в теорії ігор вважається вибір коаліцією дії, або, зокрема, вибір гравцем деякої своєї стратегії. Цей вибір можна уявити собі у вигляді одноразової дії і зводити формально до вибору елемента із множини. Ігри з таким розумінням вибору стратегій називаються іграми в нормальній формі. Їм протиставляються динамічні ігри, в яких вибір стратегії є процесом, який відбувається протягом деякого часу, який супроводжується розширенням і звуженням можливостей, отриманням та втратою інформації про поточний стан справ, і тому подібне. Формально, стратегією в такій грі є функція, визначена на множині всіх інформаційних станів суб'єкта, який приймає рішення. Некритичне використання «свободи вибору» стратегій може призводити до парадоксальних явищ.

2). Моделі теорії черг. Модель теорії черг — модель оптимального обслуговування. Використовується для визначення оптимального числа каналів обслуговування стосовно потреби в них. До ситуацій, у яких теорії черг можуть бути корисні, можна віднести дзвінки людей у авіакомпанію для резервування місця й одержання інформації, чекання в черзі на машинну обробку даних, майстрів по ремонту устаткування, черга вантажівок під розвантаження на склад, чекання клієнтами банку вільного касира.

3). Моделі управління запасами. Проблеми управління запасами виникають при забезпеченні сировиною та матеріалами зовнішніми постачальниками і при створенні запасів готової продукції, що поставляється замовникам. Моделі вирішення проблем управління запасами направлені на мінімізацію загальних витрат, пов’язаних із запасами.

Ціль даної моделі - зведення до мінімуму негативних наслідків нагромадження запасів, що виражається у визначних витратах.

4).Лінійне програмування — це наука про методи дослідження й відшукання найбільших і найменших значень лінійної функції, на невідомі який накладені лінійні обмеження. Таким чином, задачі лінійного програмування ставляться до задач на умовний екстремум функції. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб у них. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

Лінійне програмування використовується в тих випадках, коли функція мети та обмеження мають лінійний характер (Simplex — метод).

5). Імітаційне моделювання. Як метод моделювання, імітація — конкретно позначає процес створення моделі і її експериментальне застосування для визначення змін реальної ситуації.

Імітаційне моделювання — це метод дослідження, заснований на тому, що система, яка вивчається, замінюється імітатором і з ним проводяться експерименти з метою отримання інформації про цю систему. Експериментування з імітатором називають імітацією (імітація — це збагнення суті явища, не вдаючись до експериментів на реальному об'єкті).

6). Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і переспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

7). Платіжна матриця — це статистичний метод прийняття рішень, що допомагає керівникові встановити, яка стратегія найбільше сприятиме досягненню цілей.

При цьому платежі розглядаються як наслідок конкретної стратегії за конкретних обставин. Треба обов’язково мати на увазі це уточнення: «з врахуванням конкретних обставин, котрі фактично відбуваються». Якщо така подія насправді не відбудеться, платіж, безумовно, буде іншим.

8). Сіткове моделювання. Сітьова модель комплексу з потрібною степеню деталізації описує склад, взаємозв`язок робіт в часі і умовою, при яких можливе їх виконання. Сітьове моделювання класифікується по ряду ознак. В залежності від числа окремих результатів, для досягнення яких призначений моделювальний комплекс, моделі можуть бути одно цільовими і багатоцільовими.

9). Прогнозування — процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

1. Формування варіанту вихідних даних для прийняття рішень

Ситуація 1

Сітьові графіки виконання замовлень

W1: dz=18;

trz=30+20+20+60+50+80=260;

kz=6;

W2 dz=20;

trz=25+25+75+40+80+15+70=330;

kz=7;

W3 dz=16;

trz=40+25+30+65+60+25+80+50=

=375;

kz=8;

W4 dz=19;

trz=60+70+65+15+80+15+75=380;

kz=7.

При цьому використовуються 5 пріоритетних правил:

1. Близькість до директивних часів

2: Максимальний час виконання заказу.

3: Мінімальний час виконання заказу.

4: Максимальна кількість складаючих робіт.

5: Мінімальна кількість складаючих робіт.

Ці пріоритетні правила мають наступні вагові коефіцієнти:

V₁=3, V₂=1, V₃=2, V₄=1, V₅=3

Треба прийняти рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету.

Рішення Прорахуємо коефіцієнти пріоритетів:

Розрахунок ведеться за данною формулою б_i = V_i/?V

?V = 3+1+2+1+3 ?V = 10

б₁ = 3/10 б₁ = 0,3

б₂ =1/10 б₂ =0,1

б₃ =2/10 б₃ =0,2

б₄ =1/10 б₄ =0,1

б₅ =3/10 б₅ =0,3

Розрахуємо часткові пріоритети:

1. Близькість до директивних часів розраховується за формулою:

де - час виконання замовлення в добах, що розраховується як сума часів виконання робіт, що відповідають критичної путі;

— час в добах, що залишився до передачі замовлення замовнику (директивний час виконання замовлення).

Р₁₁=18/30=0,6;

Р₁₂=20/30=0,67;

Р₁₃=16/30=0,53;

Р₁₄=19/30=0,63;

2) Максимальний час виконання заказу розраховується за формулою:

Р₂₁=18/20=0,9;

Р₂₂=20/20=1;

Р₂₃=16/20=0,8;

Р₂₄=19/20=0,95;

3) Мінімальний час виконання заказу розраховується за формулою:

Р₃₁=16/18=0,89;

Р₃₂=16/20=0,8;

Р₃₃=16/16=1;

Р₃₄=16/19=0,84;

4) Максимальна кількість складаючих робіт розраховується за формулою:

де — число робіт, що входять до замовлення;

Р₄₁=6/8=0,75;

Р₄₂=7/8=0,88;

Р₄₃=8/8=1;

Р₄₄=7/8=0,88;

5) Мінімальна кількість складаючих робіт розраховується за формулою:

Р₅₁=6/6=1;

Р₅₂=6/7=0,86;

Р₅₃=6/8=0,75;

Р₅₄=6/7=0,86;

Тепер розрахуємо величину сумарних пріоритетів за всіма видами замовлень.

;

де — величини часткових пріоритетів;

ПР₁=0,6*0,3+0,9*0,1+0,89*0,2+0,75*0,1+1*0,3=0,18+0,09+0,178+0,075++0,3=0,823;

ПР₂=0,67*0,3+1*0,1+0,8*0,2+0,88*0,1+0,86*0,3=0,201+0,1+0,16+0,088++0,258=0,807;

ПР₃=0,53*0,3+0,8*0,1+1*0,2+1*0,1+0,75*0,3=0,159+0,08+0,2+0,1+

+0,225=0,764;

ПР₄=0,63*0,3+0,95*0,1+0,84*0,2+0,88*0,1+0,86*0,3=0,189+0,095++0,168+0,088+0,258=0,798.

Висновок: першочергово необхідно виконати перше замовлення, так як воно є найбільш пріоритетним, його пріоритет дорівнює 0,823. В другу чергу буде виконуватись замовлення під номером два — його пріоритет дорівнює 0,807. В третю чергу замовлення номер чотири — його пріоритет дорівнює 0,798. В останню чергу будемо виконувати третє замовлення, бо його сумарний пріоритет є найменшим і дорівнює 0,764.

Ситуація 2

На базі сітьового графіка виконання заказу

W1: dz=18 діб;

trz=30+20+20+60+50+80=

=260 людино-годин;

kz=6 робіт;

Перелік часів:

Т1 =5 — час виконання робіт підрозділами технічної підготовки;

Т2 =13 — час виконання робіт підрозділом матеріально-технічного забезпечення;

Т3 =15 — час виконання робіт кадровим підрозділом;

Т4 =5 — час виконання робіт фінансовим підрозділом.

Треба прийняти рішення про можливість виконання замовлення в директивний час (як і вище DIR =30, тобто замовлення повинне бути виконано до останньої доби місяця). Рішення має бути прийнятим на базі співвідношення раннього часу початку виконання замовлення TR, і пізнього часу виконання замовлення ТR, що обчислюються за формулами:

ТР=DIR-dz;

TR=max Ti,;

i=;

ТР=30−18=12 (діб);

TR=15 (діб).

Висновок: замовлення виконати неможливо, так як виконується співвідношення TR>TP, тобто ранній час початку виконання заказу більше пізнього на 5 діб, тому треба застосувати такі заходи: скоротити роботу кадровим підрозділом; ввести понаднормову роботу, та роботу у вихідні дні.

Ситуація 3

На базі приведених варіантів статистичних даних про значення коефіцієнту витрат фонду деякого ресурсу {yi} за попередні п’ять періодів контролю.

Знайти співвідношення типу за допомогою методу найменших квадратів, тобто виходячи з співвідношення

Треба прийняти рішення про прогнозне значення коефіцієнту витрат Y₆ при Х₆ = 6

Щоб вирішити це завдання необхідно апроксимувати отриманий графік. Провести пряму так щоб відстань від неї до кожної точки була мінімальною. Через це ми отримуємо вираз рівняння лінійної регресії. Тепер ми можемо вирішувати цю задачу методом найменших квадратів. Будемо використовувати за основу формулу прямої

y = ax + b

55a + 15b — 1,43 = 0

15a + 5b — 0,46 = 0

З другого рівняння виразимо b.

b = 0,092 — 3а Тепер підставимо отримане значення у перше рівняння і знайдемо значення а.

55а + 15(0,092 — 3а) — 1,43 = 0

55а + 1,38 — 45а — 1,43 = 0

10а — 0,05 = 0

а = 0,005

Підставимо значення, а у перший вираз для знаходження показника b.

b = 0,092 — 3*0,005

b = 0,092 — 0,015

b = 0,077

Підставимо знайдені значення, а і b у формулу прямої для знаходження Y планового.

y = ax + b

y = 0,005*6 + 0,077

y = 0,107

Висновок: у шостому періоді коефіцієнт витрат дорівнюватиме 0,107.

2. Формування варіанту управлінського рішення

Ситуація 4

Загальний фонд робочої сили F1=100 людино-годин.

Загальний фонд устаткування (одна група взаємозамінюючого устаткування) F2=80 нормо-годин. Середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів К1=К2=0,2 відповідно. На одиницю робіт потребується Х1=5 людино-годин робочої сили і Х2=4 нормо-годин устаткування.

При цих вихідних даних треба прийняти рішення про планове завдання на наступну добу (Q_пл — кількість запланованих до виконання робіт). Планові фонди ресурсів розрахуємо за формулами:

Планові фонди ресурсів можна розрахувати за формулами:

F1пл = F1(1-K1);

F1пл = 100(1−0,2)=80 людино-годин;

F2пл = F2(1-K2);

F2пл = 80(1−0,2)=64 нормо-годин;

а значення Qпл — за формулою

Qпл =min ;

Q_пл =min ;

Q_пл=min

Висновок: планове завдання на наступну добу повинно бути у розмірі 16 робіт.

Ситуація 5

Розглянемо ситуацію: при розрахованій у ситуації 4 плановій кількості робіт фактичні коефіцієнти витрат фондів ресурсів становлять відповідно для робочої сили К1 + 0,1; для устаткування К2 + 0,15. (К1=0,3; К2=0,35)

Таким чином фактичні об'єми фондів ресурсів виявились іншими за планові.

За аналогом попередньої формули розрахуйте, яку кількість робіт Q_ф можна виконати при даних об'ємах ресурсів.

F_1ф = F₁(1 — k₁);

F_2ф = F₂(1 — k₂);

F1_ф = 100(1−0,3)=70 людино-годин;

F2_ф = 80(1−0,35)=52 нормо-годин;

Qф =min ;

Q_ф= min ;

Q_ф= min

Виконується нерівність Q_фпл

Висновок: ми бачимо що в даній ситуації Qфпроведення роботи у надурочний час, роботу у в неурочну зміну та у вихідні дні.

Ситуація 6

Фактичні коефіцієнти витрат фондів ресурсів становлять відповідно для робочої сили К1 — 0,1; для устаткування К2 — 0,15. (К1=0,1; К2=0,05)

F1_ф = 100(1−0,1)=90 людино-годин;

F2_ф = 80(1−0,05)=76 нормо-годин;

Q_ф= min ;

Q_ф= min .

Виконується нерівність Q_ф>Q_пл.

Висновок: як ми бачимо виконується нерівність Qф>Qпл, і щоб не виникало зайвих простоїв через перевиконання плану керівник повинен прийняти рішення куди спрямувати вільний час і чим зайняти працівників з користю для підприємства. Необхідно повернути раніш зароблені відгули, провести підвищення кваліфікації та провести технічне обслуговування устаткування.

3. Аналіз варіантів управлінських рішень і вибір найбільш сприйнятливого варіанту

Ситуація 7

Загальний фонд ресурсу робочої сили за добу F1=100 людино-годин. Нормальний графік робіт — в одну зміну. У підрозділі виконується 2 типа робіт: А і В.

За добу можна виконати не більш 10 робіт типа, А і 6 робіт типа В. Виконується з початку найбільш пріоритетний тип робіт, а на залишках ресурсів — менш пріоритетний.

Сумарний пріоритет типів робіт розраховується за чотирма пріоритетними правилами:

1. Максимальний об'єм використання ресурсу роботою.

2. Мінімальний об'єм використання ресурсу роботою.

3. Максимальний можливий прибуток від виконання роботи.

4. Мінімальний можливий прибуток від виконання роботи.

Коефіцієнт витрат фонду ресурсу має випадкове значення, рівномірно розподілене на інтервалі (0;0,1).

Кожна з робіт характеризується об'ємами використання ресурсу одиницею робіт Х_А=5, Х_В=9 людино-годин відповідно, об'ємами можливого прибутку від виконання одиниці робіт S_А=10, S_В=17 грошових одиниць відповідно.

Необхідно розрахувати варіант планового завдання при вагомих коефіцієнтах пріоритетних правил:

V₁=4, V₂=3, V₃=1, V₄=2

Після цього треба провести 10 варіантів імітаційного моделювання можливого об'єму фактичного фонду ресурсу на заплановану добу, використовуючи 10 випадкових рівномірно розподілених на інтервалі (0,1) чисел 0,1; 0,13; 0,87; 0,43; 0,23; 0,51; 0,92; 0,14; 0,69; 0,1.

У випадку, коли фактична кількість виконаних робіт буде меншою, ніж планова, різницю між фактичним фондом ресурсу та його необхідним для виконання планової кількості робіт фондом треба компенсувати призначенням робіт у надурочний час у обсязі, що не перевищує 5 людино-годин.

При цьому треба розрахувати значення таких показників:

1. Плановий прибуток.

2. Очікуваний прибуток (як середнє значення прибутку за 10-ма імітаційними реалізаціями).

3. Можливий обсяг використання робіт в надурочний час (як середнє значення за 10-ма імітаційними реалізаціями).

Рішення:

б₁ =4/10=0,4

б₂=3/10=0,3

б₃=1/10=0,1

б₄=2/10=0,2

Максимальний об'єм використання ресурсу роботою.

=5/9=0,556

=9/9=1

Мінімальний об'єм використання ресурсу роботою.

=5/5=1

=5/9=0,556

Максимальний можливий прибуток від виконання роботи.

=10/17=0,588

=17/17=1

Мінімальний можливий прибуток від виконання роботи

=10/10=1

=10/17=0,588

ПР_а = 0,4*0,556+0,3*1+0,1*0,588+0,2*1=0,7812

ПР_b = 0,4*1+0,3*0,556+0,1*1+0,2*0,588=0,7844

Більш пріоритетним (0,7844) є тип робіт b, тому ми виконуємо його в першу чергу.

Розрахуємо наступні показники:

1) Плановий фонд ресурсу

F_пл = (1 — k)*F₁

k =(0+0,1)/2=0,05

F_пл = (1 — 0.05)*100

F_пл = 95 людино — годин

2) Планова кількість виконаних робіт

=95/9=10,56 робіт.

3) Плановий прибуток з робіт типу В П_b = К_b * S_b

П_b = 10,56*17 = 179,52 грошових одиниць Тепер накреслимо таблицю у якій будемо моделювати 10 імітаційних ситуацій.

управлінське рішення операційна система

Отже очікуваний прибуток дорівнює:

П_b оч. = (170*10)/10 =170 грошових одиниць.

Обсяг використання робіт в надурочний час відсутній.

Ситуація 8

В даній ситуації необхідно розрахувати таку ж ситуацію, як минула, але тепер треба вважати що робота типу, а більш пріоритетна ніж b.

=95/5=19 робіт.

П_а = К_а * S_а

П_b = 19*10 = 190 грошових одиниць Розрахуємо імітаційні варіанти реалізації планових завдань при можливих значеннях фактичного фонду ресурсу для заданих випадкових чисел.

Очікуваний прибуток дорівнює плановому

(190=190 грошових одиниць) При використанні у середньому 0,99 годин наднормової праці.

Ситуація 9

Треба провести порівняльний аналіз двох варіантів планового завдання і прийняти рішення, який з варіантів (і чому) треба вибрати для використання в діяльності підрозділу.

Зробивши порівняльний аналіз значення планового та очікуваного прибутку від виконання робіт та можливого обсягу робіт в надурочний час підсумуємо дані у наведеній нижче таблиці:

1) При виконанні робіт типу В зовсім немає необхідності використання робіт у наднормовий, на відміну від робіт типу А, про якому обсяг наднормових робіт у середньому складає 0,99 годин.

2) Очікуваний прибуток від робіт типу, А більше за прибуток від робіт типу В (190>179,52 гр.од.), також очікуваний прибуток від робіт типу, А дорівнює плановому, а від робіт типу В менший за плановий на (179,52−170=9,52 гр. од) на 9,52 грошових одиниць.

Тому, слід вибрати для використання в діяльності підрозділу варіант роботи А.

Висновки

В ході виконання курсової роботи були розв’язані задачі практичного використання принципів процесного, системного, ситуаційного підходів до управління, реалізації загальних управлінських функцій: планування, організації, мотивації і контролю.

Базою для розв’язання задач були використані різноманітні моделі і методи прийняття рішень.

«Ситуація 1» та «Ситуація 2» були розв’язані методом прийняття управлінських рішень «сіткове моделювання». За допомогою цього методу, було прийнято рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету та про можливість виконання замовлення в директивний час.

Для вирішення «Ситуації 3» був використаний метод прогнозування. Методом найменших квадратів було розраховано можливий стан об'єкта в майбутньому на базі приведених статистичних даних про стан об'єкта в минулому.

В «Ситуації 4», «Ситуації 5» та «Ситуації 6» для розв’язання використали метод імітаційного моделювання, створили модель та експериментально застосували її для декількох варіантів розвитку ситуації. За аналогічним методом прийняття управлінських рішень та за допомогою метода «багатоваріантності розрахунків», були розв’язані «Ситуація 7» та «Ситуація 8.

В «Ситуації 9» порівняли два варіанта планового завдання та обрали найбільш оптимальний.

Таким чином, для розв’язання задач даної курсової роботи були використані такі методи прийняття управлінських рішень, як сіткове моделювання, прогнозування, імітаційне моделювання, багатоваріантність розрахунків та інші.

Література

Б.М. Андрушків, О.Е. Кузьмін. Основи менеджменту. — Львів, «Світ», 1995.

В.І. Гончаренко, С.І. Кондрат'єва, Д. П. Копейкин. Основи менеджменту. — М.: Виддім «Дашков і К», 2000.

Гинзбург А. И. Экономический анализ: Предмет и методы. Моделирование ситуаций. Оценка управленческих решений: учебное пособие. -СПб.: Питер, 2003.

Лебедєв О. Т. Основи менеджменту. Санкт-Петербург Видавничий будинок «Мім», 2007. с. 562.

Методичні вказівки з виконання курсової роботи в межах курсу «Операційний менеджмент» для студентів спеціальності 6.50 201 всіх форм навчання / Упоряд. Гусаров О. О., — Харків: УІПА, 2005

О.О. Гусаров, В. А. Забродський, Ю. В. Копейченко. Імітаційне моделювання в адаптивних системах планування. Деп. УкрНІІНТІ № 1404 УК-Д83, 1984.

О.О. Гусаров. Перерозподіл однорідних пропорційно споживаючих ресурсів в системі оперативного регулювання ходи виробництва. Деп. УкрНІІНТІ № 2426 Ук-Д87, 1987.

О.А. Страхова, А.С. Зорін, В.В. Ісаєв та ін. Менеджмент. Практичні ситуації, ділові ігри, вправи. — СПб.: Пітер, 2000.

Омельяненко Т.В., Задорожна Н. В. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003.

Паглатюк В. С. Менеджмент. — Львів: ДБІ НБУ, 2001.

Т.Е. Березкіна, Д. Д. Вагутов, В.Р.Веснін та ін. Основи менеджменту. — М.: Вища шк., 2001.