Йоган Гердер і Вільгем Гегель як представники німецької соціологічної думки
Основні принципи філософії історії він виклав в однойменній праці «Філософія історії (1837 р.)» Гегель розглядає історію як «прогрес духу і усвідомленні свободи» де свобода є свободою духу мислення й інтелектуальною свободою особистості. За Гегелем всесвітня історія — це прогрес в усвідомленні свободи, тому лише історія тих народів, які у свій час виступали ступенями усвідомлення духу свободи… Читати ще >
Йоган Гердер і Вільгем Гегель як представники німецької соціологічної думки (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Тема: Йоган Гердер і Вільгем Гегель як представники німецької соціологічної думки.
План.
1.Вступ.
2.Георг Вільгем Гегель (1770−1831 рр.).
3.Йоган Готфрід Герде (1744−1803 рр.).
4.Висновок.
1. На початку ХІХ ст. філософія історії втрачає своє домінуюче становище в розвитку суспільного знання.
Історія — вища сфера порівняно з природою де абсолютний розум (дух) само пізнає себе.
2. Ще один яскравий представник філософії історії - німецький філософ Георг Вільгем Гегель (1770−1831 рр.).
Основні принципи філософії історії він виклав в однойменній праці «Філософія історії (1837 р.)» Гегель розглядає історію як «прогрес духу і усвідомленні свободи» де свобода є свободою духу мислення й інтелектуальною свободою особистості.
Люди вважають, що в їх житті та діяльності існує випадковість, насправді, абсолютний дух детермінує. У цілому ж філософія історії Гегеля на відміну від вищерозглянутих концепцій не містить соціологічного аналізу історії суспільних явищ стоїть осторонь теорій суспільного прогресу. Віко Кондорсе, Гердера, які предметом дослідження брали суспільство і людину, а не абсолют, а в своїх узагальненнях виходили із соціально-культурних факторів.
У ХVІІ ст. з’являється нова наука, названа класичною політичною економією.
За Гегелем всесвітня історія — це прогрес в усвідомленні свободи, тому лише історія тих народів, які у свій час виступали ступенями усвідомлення духу свободи становить епоху всесвітньої історії.
3. Свою концепцію всесвітньої історії як закономірного, єдиного, взаємопов'язаного, цілісного процесу, Герде викладає у праці «Ідеї до філософії історії людства» (1784−1792 рр.). Він розглядає історію суспільства як закономірне продовження розвитку природи.
Земля — це частина космічної системи, органічного світу.
Людина само породжується природою, є вершиною, вінцем природи.
Людство — біологічний вид, а закони його розвитку такі ж природні, які закони природи. Тому основними елементами соціального прогресу є зовнішні і внутрішні фактори.
Розвиток здібностей людини залежить від інших людей від суспільства в цілому та його культури.
Як зазначають спеціалісти, за своїм змістом, структурою, принципами наведена праця Гердера наближається до соціологічних творів О. Конта, Г. Спенсера та інших і займає «серединне» місце між філософією історії та соціологією, перші обробки якої містили в собі елементи філософсько-історичного аналізу.